Рішення № 119239700, 22.05.2024, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 травня 2024 рокуСправа №160/32788/23

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кучугурної Н.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у порядку письмового провадження у місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

Обставини справи: до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, в якій позивач просить суд:

визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області щодо не зарахування до страхового стажу ОСОБА_1 періодів роботи з 28.09.2001 по 30.09.2001 на загальній системі оподаткування, з 01.10.2001 по 30.03.2002 на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності, шляхом сплати єдиного податку, з 01.04.2002 по 04.04.2002 на загальній системі оподаткування;

визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області від 21.11.2023 №045750025232 про відмову в призначенні пенсії;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи з 28.09.2001 по 30.09.2001 на загальній системі оподаткування, з 01.10.2001 по 30.03.2002 на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності, шляхом сплати єдиного податку, з 01.04.2002 по 04.04.2002 на загальній системі оподаткування та призначити пенсію за віком ОСОБА_1 з 15 листопада 2023 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач 15.11.2023 звернулася до органів пенсійного фонду із заявою щодо призначення їй пенсії за віком та надала всі наявні в неї документи. Однак рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області від 21.11.2023 №045750025232 їй було відмовлено у призначенні пенсії за віком через відсутність необхідного страхового стажу, який має становити 30 років. У рішенні також указано, що до страхового стажу не зарахований період її роботи з 28.09.2001 по 30.09.2001 на загальній системі оподаткування, з 01.10.2001 по 30.03.2002 на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності, шляхом сплати єдиного податку, з 01.04.2002 по 04.04.2002 на загальній системі оподаткування, оскільки інформація про сплату страхових внесків відсутня. Позивач не погоджується із зазначеним вище рішенням органів пенсійного фонду, вважає, що набутий нею страховий стаж повністю підтверджується і його достатньо для призначення пенсії за віком, тому й звернулася з цим позовом до суду за захистом своїх прав.

Справі за цією позовною заявою присвоєно №160/32788/23 та за результатами автоматизованого розподілу справу передано для розгляду судді Кучугурній Н.В.

Ухвалою суду прийнято до розгляду позовну заяву, відкрито провадження в адміністративній справі та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), за наявними у справі матеріалами; встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву (у разі заперечення проти позовної заяви) протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення копії цієї ухвали, разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача.

05.01.2024 до суду від Головного управління Пенсійного фонду України у Миколаївській області надійшов відзив на позовну заяву, згідно з яким, відповідач заперечує проти позовних вимог. В обґрунтування відзиву відповідач зазначає, що належними доказами, якими підприємець може підтвердити свій стаж можуть бути документи про сплату страхових внесків, а саме до 01 липня 2000 року довідка Пенсійного фонду України, після 01 липня 2000 року довідка із бази даних реєстру зарахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку. За даними витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців у реєстрі наявна інформація про державну реєстрацію ОСОБА_1 на ведення підприємницької діяльності з 28.09.2001, дата запису про припинення підприємницької діяльності відсутня. За даними інформаційного листа від 01.09.2023 №58563/6/04-36-24-13-13 Головного управління ДПС у Дніпропетровській області позивач перебувала на обліку як суб`єкт підприємницької діяльності з 28.09.2001 по 19.07.2006. Однак документів про підтвердження наявного трудового стажу позивачем надано не було, в реєстрі застрахованих осіб дані за період ведення підприємницької діяльності відсутні. Тому відповідач вважає, що ним прийнято законне та правомірне рішення про відмову у призначенні пенсії позивачу, через відсутність необхідного страхового стажу, який, у випадку позивача, має становити 30 років.

Ухвалою суду від 19.12.2023 витребувано у відповідача належним чином засвідчену копію пенсійної справи позивача. Витребувані судом документи були надані відповідачем разом з відзивом на позовну заяву.

Відповідно до ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.

Розумність строків є одним із основоположних засад (принципів) адміністративного судочинства відповідно до п.8 ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним уважається строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального і процесуального права.

Поряд з цим, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (позивач) 15.11.2023 звернулася до органів пенсійного фонду із заявою про призначення пенсії за віком.

Рішенням Головного управлінням Пенсійного фонду України у Миколаївській області від 21.11.2023 №045750025232 позивачу відмовлено у призначенні пенсії.

У рішенні, з-поміж іншого, зазначено таке.

Пенсійний вік, визначений статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», становить 60 років.

Вік заявниці 60 років 02 місяці.

Необхідний страховий стаж згідно статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» становить 30 років.

Страховий стаж особи становить 29 років 05 місяців 14 днів.

Результати розгляду документів, доданих до заяви: за доданими документами до страхового стажу не зараховано: періоди роботи з 28.09.2001 по 30.09.2001 на загальній системі оподаткування, з 01.10.2001 по 30.03.2002 на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності, шляхом сплати єдиного податку, з 01.04.2002 по 04.04.2002 на загальній системі оподаткування, оскільки інформація про сплату страхових внесків відсутня, та документів, передбачених п. 4 Порядку № 637, не надано. Дані в реєстрі застрахованих осіб за період ведення підприємницької діяльності відсутні.

Висновок: відсутнє право на призначення пенсії за віком відповідно до ч.1 ст.26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» в зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу 30 років.

Позивач не погоджується із зазначеним вище рішенням органів пенсійного фонду, вважає його протиправним, тому й звернувся з цим позовом до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, що склались між сторонами, суд зазначає про таке.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Відповідно до пункту 6 статті 92 Конституції України, виключно законами України визначаються, зокрема, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, визначає Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-ІV від 09.07.2003 (далі - Закон №1058-ІV), який розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування. Цей Закон також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.

Згідно з ч.1 ст.8 вказаного Закону, право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж.

Відповідно до ч.1 ст.9 Закону №1058-IV, в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Статтею 26 Закону №1058-IV передбачено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року (ч.1 ст.26).Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу, зокрема, з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років (ч.2 ст.26).

Як видно з паспорта ОСОБА_1 , позивач народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 . Отже, віку 60-ти років позивач досяг у 2023 році, тому для призначення пенсії за віком позивач повинен мати 30 років страхового стажу.

Згідно з частиною першою статті 24 Закону №1058-ІV, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Відповідно до ч.2 ст.24 Закону №1058-ІV, страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (ч.4 ст.24 Закону №1058-ІV).

Згідно зі ст.56 Закону України «Про пенсійне забезпечення», до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв. До стажу роботи зараховується також будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків, період одержання допомоги по безробіттю, а також робота в`язнів і робота за угодами цивільно-правового характеру за умови сплати страхових внесків.

Відповідно до ст.62 Закону України «Про пенсійне забезпечення», основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

12.08.1993 Кабінет Міністрів України своєю постановою №637 затвердив Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі Порядок №637). Так, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків (розділ «Загальні положення» Порядку №637).

Пунктом 3 Порядку №637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Отже, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі даних реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, а також документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання або архівними установами.

Так, позивач указує, що у період з 28.09.2001 по 19.07.2006 вона знаходилася на обліку в Амур-Нижньодніпровській державній податковій інспекції ГУ ДПС у Дніпропетровській області як суб`єкт підприємницької діяльності, про що надала довідку ГУ ДПС у Дніпропетровській області від 01.09.2023 №58563/6/04-36-24-13-13 (а.с.26). Згідно з цією довідкою ФОП ОСОБА_1 здійснювала діяльність: з 28.09.2001 по 30.09.2001 на загальній системі оподаткування, з 01.10.2001 по 30.03.2002 на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності, шляхом сплати єдиного податку, з 01.04.2002 по 04.04.2002 на загальній системі оподаткування.

У свою чергу, відповідач в оскаржуваному рішенні вказав, що ним не зараховано до страхового стажу позивача періоди роботи з 28.09.2001 по 30.09.2001, з 01.10.2001 по 30.03.2002, з 01.04.2002 по 04.04.2002, оскільки інформація про сплату позивачем страхових внесків у вказаний період відсутня, а відповідних підтверджуючих документів позивач не надала.

Відповідно до пп.1 п.3-1 Прикінцевих положень Закону №1058-ІV до страхового стажу для визначення права на призначення пенсії згідно із статтею 26 цього Закону включаються періоди: ведення підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, а також із застосуванням фіксованого податку:

з 1 січня 1998 року по 30 червня 2000 року включно, що підтверджуються довідкою про реєстрацію як суб`єкта підприємницької діяльності;

з 1 липня 2000 року по 31 грудня 2017 року включно, за умови сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від сплаченого розміру (крім випадків звільнення від сплати єдиного внеску).

Згідно з п. 4 Порядку підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637, періоди провадження фізичною особою підприємницької діяльності зараховуються до стажу роботи за умови підтвердження документами про сплату страхових внесків (платіжними дорученнями, квитанціями установ банків, документами, що підтверджують поштовий переказ, інформацією Пенсійного фонду України про сплату страхових внесків (за наявності), а періоди провадження підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, фіксованого податку, спеціального торгового патенту підтверджуються свідоцтвом про сплату єдиного податку; спеціальним торговим патентом; документами про сплату єдиного податку, фіксованого податку, придбання спеціального торгового патенту (за наявності платіжних доручень, квитанцій установ банків, документів, що підтверджують поштовий переказ).

Проте вказаних вище документів позивачем не надано, відомості про сплату позивачем страхових внесків у вказаний період в Реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування відсутні (а.с.62-63).

Для підтвердження своїх доводів позивач надала до суду довідку від 11.09.2006 №000973 Державної податкової інспекції у Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська «Про результати позапланової документальної перевірки дотримання вимог податкового законодавства приватним підприємцем ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , за період з 11.09.2023 по 11.09.2006.

Згідно з цією довідкою, встановлено відсутність порушень здійснення підприємницької діяльності у перевіряємому періоді.

Суд не бере до уваги цю довідку через те, що вона не охоплює спірні у цій справі періоди, якими є періоди з 28.09.2001 по 30.09.2001, з 01.10.2001 по 30.03.2002, з 01.04.2002 по 04.04.2002. У довідці ж указано, що перевірка податкового законодавства проводилась за період з 11.09.2003 по 11.09.2006.

Згідно з розрахунком стажу позивача (Форма РС-право), страховий стаж позивача на момент звернення із заявою до відповідача складає 29 років 05 місяців 14 днів, який, у випадку позивача, є недостатнім для призначення пенсії за віком.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч.ч.1, 2 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, довести правомірність своїх дій чи бездіяльності відповідно до принципу офіційності в адміністративному судочинстві зобов`язаний суб`єкт владних повноважень. Водночас, згідно з принципом змагальності позивач має спростувати доводи суб`єкта владних повноважень, якщо заперечує їх обґрунтованість.

Натомість у цьому випадку позивачем не доведено та не підтверджено належними доказами доводи на обґрунтування підстав зарахування до страхового стажу спірних у цій справі періодів роботи та доводи на підтвердження дотримання усіх умов, які дають позивачу право на призначення пенсії.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні (ч.1 ст.90 КАС України).

З огляду на встановлені обставини справи, наведені положення чинного законодавства, суд не знаходить підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до ч.5 ст.250 КАС України, датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Керуючись ст. ст. 139, 241-246, 250 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (вул. Морехідна, 1, м. Миколаїв, 54000, код ЄДРПОУ 13844159) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).

Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (вул. Морехідна, 1, м. Миколаїв, 54000, код ЄДРПОУ 13844159).

Суддя Н.В. Кучугурна