Ухвала суду № 119229037, 15.05.2024, Коломийський міськрайонний суд Івано-Франківської області

Справа № 347/305/17

Провадження № 1-кп/346/78/24

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 травня 2024 р.м. Коломия Коломийський міськрайонний суд Івано - Франківської області

в складі головуючого судді ОСОБА_1

з участю: секретаря ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

захисника ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання, подане 22.02.2024 року прокурором про призначення судово-почеркознавчої експертизи у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР 05.06.2015 року №12015040690001880, про обвинувачення ОСОБА_4 за ч.2 ст.121 КК України,

В С Т А Н О В И В:

22.02.2024 року прокурор звернувся до суду з клопотанням про призначення судово-почеркознавчої експертизи щодо почерку та підписів свідка ОСОБА_6 у протоколі для впізнання за фотознімками від 08.06.2015 року.

В обґрунтування даного клопотання прокурор зазначає, що в судовому засіданні заслухано показання свідків ОСОБА_7 , ОСОБА_6 та ОСОБА_8 , які давали ці показання покази перед іншим складом суду у даному провадженні. Свідок ОСОБА_6 в своїх показаннях вказав, що він не пам`ятає факту пред?явлення йому особи для впізнання по фотознімках, яке було проведене під час досудового розслідування 08.06.2015 року.

В судовому засіданні досліджено долучений стороною обвинувачення до матеріалів судового провадження протокол пред?явлення для впізнання за фотознімками від 08.06.2015 року (т.4 а.с. 79), згідно з яким свідок ОСОБА_6 із чотирьох фотознімків, пред?явлених йому на впізнання, на фото під №2 впізнав обвинуваченого. У вказаному протоколі наявні підписи та почерк даного свідка.

Івано-Франківським апеляційним судом в ухвалі від 29.01.2020 року обвинувальний вирок Косівського районного суду Івано-Франківської області, ухвалений 18.11.2019 року щодо обвинуваченого скасовано в частині засудження за ч. 2 ст. 121 КК України, у зв`язку з тим, що судом першої інстанції не наведені докази, які свідчать про те, що показання даного свідка, надані суду першої інстанції щодо непричетності обвинуваченого до вчинення вказаного злочину, є недостовірними. Тому з метою встановлення достовірності проведення під час досудового розслідування зі свідком ОСОБА_6 впізнання за фотознімками або ж спростування проведення такої слідчої дії прокурор просить суд про проведення судово-почеркознавчої експертизи, на вирішення якої поставити наступні питання:

1. Чи виконано ОСОБА_6 підписи від його імені в протоколі пред?явлення для впізнання за фотознімками від 08.06.2015 року;

2) Чи виконано ОСОБА_6 власноручний р напис: «с протокол ознакомился, протокол мною прочитан, заявлений и дополнений не имею. ОСОБА_9 » в графі «З протоколом ознайомлені:» протоколу пред?явлення для впізнання за фотознімками від 08.06.2015 року.

В судових засіданнях сторона захисту проти вказаного клопотання заперечила, з підстав, викладених у клопотанні захисника від 11.03.2024 року. Так, суд, задовольнивши відповідне клопотання прокурора, в судовому засіданні прослухав показання зазначених свідків, наданих в Косівському районному суді Івано-Франківської області у травні 2018 року, в провадженні якого на той час знаходилася дане провадження. Однак, жодних прямих чи непрямих доказів в показах цих свідків, які б свідчили про причетність обвинуваченого до вчинення інкримінованого злочину, не встановлено. Отже, покази цих свідків жодного доказового значення не мають.

Виходячи з принципу дотримання розумних строків та процесуальної доцільності, після прослуховування показів зазначених свідків, а також, враховуючи, що з часу подання клопотання захисту про встановлення строків подання доказів з 07.03.2023 року минув рік, нових доказів прокурором подано не було, захист просить суд завершувати судовий розгляд. Сторона обвинувачення, усвідомлюючи факти відсутності належних та допустимих доказів на підтвердження винуватості обвинуваченого у вчиненні вказаного злочину, відсутності можливостей та джерел здобуття нових доказів, намагається продовжити максимально затягувати судовий розгляд, допускаючи порушення принципу розумності строків розгляду провадження, що увійшло вже в практику прокурорських інстанцій, які підтримують обвинувачення в судах, зокрема, у провадженнях, які не мають перспективи завершитися ухваленням обвинувального вироку.

Крім того захист вважає, що прокурор посилається на докази, які є неналежними та недопустимими. В обгрунтування розглядуваного клопотання про призначення експертизи прокурор посилається на позицію Івано-Франківського апеляційног суду, викладену в ухвалі від 29.01.2020 року за наслідками розгляду апеляційної скарги обвинуваченого в частині оцінки показань свідка ОСОБА_6 на предмет їх достовірності. Це єдина підстава, якою прокурор обгрунтовує вказане клопотання. Однак, таке посилання фактично є вирваним з контексту всієї позиції колегії Івано-Франківського апеляційного суду, що розглядала апеляційну скаргу обвинуваченого про незаконність його засудження Косівським районним судом Івано-Франківської області за ч.2 ст.121 КК України. Зокрема, колегія суддів апеляційної інстанції зазначила, що з матеріалів провадження вбачається, що суд першої інстанції в обгрунтування своїх висновків про наявність вини в діях обвинуваченого послався на протокол пред 'явлення особи для впізнання, під час якого свідок ОСОБА_6 як очевидець злочину, із чотирьох фотознімків пред?явлених йому на впізнання вказав на особу, зображену на фото №2, тобто на обвинуваченого як особу, яка завдала тілесних ушкоджень потерпілому.

В зазначеній ухвалі суду апеляційної інстанції також вказано, що під час судового провадження свідок ОСОБА_6 двічі давав суду показання через їх суперечливість, вказуючи при цьому обидва рази, що обвинуваченого не впізнає і з ним не знайомий, а пред?явлення цьому свідку особи для впізнання по фотознімку у відділі поліції даний свідок не пам?ятає. Однак, суд першої інстанції відхилив такі показання свідка ОСОБА_6 та взяв до уваги як достовірний, належний та допустимий доказ складений за його свідченнями та підписаний ним протокол пред?явлення особи для впізнання за фотознімками.

Захисник також зазначає, що у сторони обвинувачення було достатньо часу та процесуальних можливостей усунути всі недоліки щодо надання доказів, перевірки їх на предмет належності та допустимості, уточнення джерел їх здобуття та виправлення (усунення) недоліків обвинувачення, зазначених апеляційним судом у його ухвалі. Зокрема, це стосується єдиного «ключового» доказу сторони обвинувачення, на якому і фактично ґрунтується обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого злочину, тобто показань свідка ОСОБА_6 та зазначеного протоколу пред`явлення впізнання від 08.06.2015 року.

Таким чином, розглядуване клопотання прокурора про призначення зазначеної експертизи, не підлягає задоволенню, враховуючи також ті факти, що проведення такої експертизи в нинішніх умовах є практично неможливим через свою технічну складність (фізичне відібрання вільних зразків почерку у особи, яка проживає в іншому, віддаленому від суду, регіоні, і явку якої до суду чи іншого органу протягом кількох років не могли забезпечити правоохоронні органи, тощо).

Суд, заслухавши вказаних учасників судового розгляду, вивчивши матеріали судового провадження, дійшов таких висновків.

Згідно з ч.1 ст.242 КПК Україниекспертиза проводиться експертом за зверненням сторони кримінального провадження або за дорученням слідчого судді чи суду, якщо для з`ясування обставин, що мають значення для кримінального провадження, необхідні спеціальні знання.

Відповідно до положень ч.1ст. 332 цього Кодексупід час судового розгляду суд за клопотанням сторін кримінального провадження або потерпілого за наявності підстав, передбачених статтею 242 цього Кодексу, має право своєю ухвалою доручити проведення експертизи експертній установі,експерту або експертам.

Відповідно до п.1.1. Науково-методичнихрекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998 року№53/5 (у редакції наказу цього Міністерства від 26.12.2012 № 1950/5), основним завданням почеркознавчої експертизи є ідентифікація виконавця рукописного тексту, обмежених за обсягом рукописних записів (літерних та цифрових) і підпису. Такою експертизою вирішуються і деякі неідентифікаційні завдання (установлення факту виконання рукописного тексту під впливом будь-яких факторів, що заважають (природних: хворобливий стан, хронічні захворювання, вікові зміни; тимчасових зовнішніх: незвичне тримання засобу для писання, незвична поза, обмеження зорового контролю тощо; тимчасових внутрішніх: алкогольне сп`яніння, фармакологічні, наркотичні засоби тощо; штучних: викривлення письма зміненими рухами); визначення статі виконавця, а також належності його до певної групи за віком тощо).

Таким чином, судом встановлено, що під час дачі показань свідок ОСОБА_6 не заперечив категорично того, що він підписував вище вказаний протокол пред`явлення для впізнання за фотознімками від 08.06.2015 року, не заперечив здійснення саме ним підписів та рукописного тексту у даному протоколі, а ствердив, що не пам`ятає факту проведення даної слідчої дії. Отже, як вказаний протокол, так і покази даного свідка підлягають оцінці щодо їх належності, достовірності, допустимості та достатності при ухваленні судом рішення, яким завершуватиметься судовий розгляду даного провадження. Тому відсутні правові підстави для призначення експертизи, про яку просить прокурор. За таких обставин суд дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні розглядуваного клопотання прокурора.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 242, 332 КПК України, суд

У Х В А Л И В:

в задоволенні клопотання, поданого прокурором 22.02.2024 року, про призначення судово-почеркознавчої експертизи почерку та підписів свідка ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у протоколі про пред?явлення для впізнання за фотознімкамивід08.06.2015рокувідмовити.

Ухвала окремому оскарженню не підлягає.

Повний текст ухвали виготовлено 17.05.2024 року о 15 год. 30 хв.

Головуючий суддя : ОСОБА_1