Ухвала суду № 119218570, 22.05.2024, Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

№ 201/2597/24

провадження 2/201/1942/2024

УХВАЛА

22 травня 2024 року Жовтневий районний суд

м. Дніпропетровська

в складі: головуючого

судді Антонюка О.А.

з секретарем Могиліною Д.О.

розглянувши у відкритому підготовчому засіданні в приміщенні Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська в м. Дніпро цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Сисоєнко Ірина Вікторівна і державний нотаріус Першої дніпровської державної нотаріальної контори Заносієнко Наталія Миколаївна про визнання заповіту недійсним,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 04 березня 2024 року звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2 про визнання заповіту недійсним, позовні вимоги не змінювалися, але доповнювалися і уточнювалися. Ухвалою судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 15 березня 2024 року було відкрито провадження в справі, справа прийнята до провадження та призначено проведення судового засідання, справа по суті не слухалася, виносилася ухвала.

В судовому засіданні стало питання про передачу справи на розгляд Ленінського районного суду м. Дніпропетровська в м. Дніпрі, оскільки місце реєстрації і офіційного знаходження відповідача ОСОБА_2 згідно клопотання представника позивача та даних позову, проти чого не заперечують сторони, є кв. АДРЕСА_1 . Заявляючи позов до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська позивач помилково виходив з того, що відповідачем має бути приватний нотаріус (що знаходиться в Соборному районі м. Дніпра), але уточненою позовною заявою визначено вірно спадкоємця за оспорюваним заповітом саме ОСОБА_2 .. Виходячи саме з цього судом і була спочатку прийнята до провадження справа і вона була призначена до розгляду.

Але з метою правильного визначення сторін спору та правовідносин, позивач скористався правом уточнення свого позову, вірного визначення відповідача, таким чином з`ясована правильна адреса місця мешкання та реєстрації відповідача, тому зараз питання стоїть про загальну підсудність згідно ст. 27-29 ЦПК України, тобто за місцем зареєстрованого місця мешкання відповідача, виключна підсудність до цього спору не відноситься.

З`ясувавши думку представників сторін, перевіривши матеріали справи, суд вважає за необхідне передачу справи до іншого суду для розгляду по суті, виходячи з наступного.

Згідно ч. 1 ст. 27 ЦПК України позови до фізичної особи пред`являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.

З матеріалів справи видно, що заявляючи позов до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська позивач дійсно виходив з вимог ст. 27 ЦПК України про підсудність розгляду справи, оскільки вказано в позові було в якості відповідача приватного нотаріуса (що знаходиться в Соборному районі м. Дніпра), але уточненою позовною заявою визначено вірно спадкоємця за оспорюваним заповітом саме ОСОБА_2 .. Виходячи саме з цього судом і була спочатку прийнята до провадження справа і вона була призначена до розгляду.

Але з метою правильного визначення сторін спору та правовідносин, позивач скористався правом уточнення свого позову, вірного визначення відповідача, таким чином з`ясована правильна адреса місця мешкання та реєстрації відповідача, тому зараз питання стоїть про загальну підсудність згідно ст. 27-29 ЦПК України, тобто за місцем зареєстрованого місця мешкання відповідача, виключна підсудність до цього спору не відноситься.

Місце реєстрації і офіційного знаходження відповідача ОСОБА_2 згідно клопотання представника позивача та даних позову, проти чого не заперечують сторони, є встановленим: квартира АДРЕСА_1 в межах юрисдикції там діє Ленінський районний суд м. Дніпропетровська).

Таким чином, відповідач мешкаючим (з належно оформленими передбаченими законом документами) чи зареєстрованим в Соборному (Жовтневому) районі м. Дніпра не значиться, належні відомості про це Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська суд отримав після відкриття провадження в справі 22 травня 2024 року, тому раніше безпідставно прийняв до провадження та розглядає цю справу. Через вказане і поставлене питання направити справу для розгляду по суті до суду за місцем передбаченої законом реєстрації відповідача.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 31 ЦПК України суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.

Мешкання (також передбачає реєстрацію) та реєстрація, знаходження відповідач не в Соборному (Жовтневому) районі м. Дніпропетровська виявилася не під час відкриття провадження в справі, прийняття її до свого провадження.

Згідно ч. 3 ст. 31 ЦПК України передача справи на розгляд іншого суду за встановленою цим Кодексом підсудністю з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої цієї статті, здійснюється на підставі ухвали суду не пізніше п`яти днів після закінчення строку на її оскарження, а в разі подання скарги - не пізніше п`яти днів після залишення її без задоволення.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 ЦПК України спори між судами про підсудність не допускаються.

Таким чином, враховуючи перелічені обставини, суд вважає можливим дану справу передати на розгляд іншого суду за підсудністю, оскільки не вірно зроблено вибір пред`явлення позову згідно вимог ст. 27-29 ЦПК України, з урахуванням правил підсудності, справу прийнято до провадження з порушення правил підсудності і законних підстав зараз для розгляду справи в Жовтневому районному суді м. Дніпропетровська не має, порушення правил підсудності може викликати сумніви в об`єктивності суду і скасування апеляційною інстанцією ухваленого в справі рішення.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Положеннями ст. 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, та встановлено перелік способів захисту цивільних прав та інтересів.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, у зв`язку з чим, суд повинен з`ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підставу позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб.

При цьому, особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. В свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких грунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, у разі встановлення порушеного права з`ясувати, чи буде воно відновлено у заявлений спосіб.

Відповідно доч.1-3 ст.12ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

З цього приводу прецедентними є рішення Європейського суду з прав людини у справах «Осман проти Сполученого королівства» від 28 жовтня 1998 року та «Креуз проти Польщі» від 19 червня 2001 року. У вказаних Рішеннях зазначено, що право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави. При цьому, Європейський суд з прав людини зазначив, що немає порушення права на доступ до правосуддя, якщо заявники не виявили належної зацікавленості у розгляді їхньої справи.

При цьому суд звертає увагу на вимогистатті 121 ЦПК Українипро те, що справа має бути розглянута судом протягом розумного строку; не може бути залишене поза увагою положення статті 6 Конвенції, якими передбачено, що судові процедури при розгляді справи повинні бути справедливими, справа має бути розглянута в розумний строк, а також те, що в цивільному судочинстві діє принцип ефективності судового процесу, який направлений на недопущення затягування розгляду справи.

Згідно ч. 1 ст. 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Як зазначив Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 07 липня 1989 рокуу справі «Юніон АліментаріяСандерс С.А. проти Іспанії» заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Обов`язком заінтересованої сторони є прояв особливої старанності при захисті своїх інтересів (рішення Європейського суду з прав людини від 04 жовтня 2001 року у справі «Тойшлер проти Германії» (Тeuschler v. Germany)).

Отже необхідно зазначений вище позов передати за підсудністю до Ленінського районного суду м. Дніпропетровська.

На підставі викладеного, керуючись ст. 27-29, 30, 31, 32, 200, 258-261, 352-354 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Передати цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Сисоєнко Ірина Вікторівна і державний нотаріус Першої дніпровської державної нотаріальної контори Заносієнко Наталія Миколаївна про визнання заповіту недійсним для розгляду по суті до Ленінського районного суду м. Дніпропетровська.

Ухвала набирає законної сили 22 травня 2024 року.

Ухвалу може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення в порядку, передбаченому ч. 1 ст. 354 ЦПК України з урахуванням положень п. 3 Розділу XII ПРИКІНЦЕВИХ ПОЛОЖЕНЬ ЦПК України.

Суддя -