Рішення № 119218225, 13.05.2024, Володимирський міський суд Волинської області (до 25.04.2025 - Володимир-Волинський міський суд Волинської області)

165/3884/23

2/154/273/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 травня 2024 року Володимир-Волинський міський суд Волинської області у складі:

головуючого - судді Лутая А.М.,

за участю: секретаря судового засідання - Венгловської К.О.,

представника позивача - ОСОБА_1 ,

відповідача - ОСОБА_2 ,

представника відповідача - ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом виконавчого комітету Нововолинської міської ради Волинської області, в інтересах малолітньої дитини: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,до ОСОБА_2 про відібрання дитини без позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів,

ВСТАНОВИВ

У жовтні 2023 року позивач виконавчий комітет Нововолинської міської ради звернувся в Нововолинський міський суд Волинської області в інтересах малолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з позовом до ОСОБА_2 про відібрання дитини без позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів.

Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що відповідач ОСОБА_2 є матір`ю малолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Батько дитини ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

13.10.2023 року комісією у складі головного спеціаліста служби у справах дітей, інспектора СЮП Володимирського РВП та фахівців Нововолинського центру соціальних служб був здійснений візит за місцем проживання відповідачки ОСОБА_2 з дитиною за адресою: АДРЕСА_1, з метою контролю за умовами проживання малолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

На час обстеження у квартирі був присутній стійкий запах алкоголю, не прибрано, брудна підлога. У помешканні перебував малолітній ОСОБА_6 , а також його мати відповідачка ОСОБА_2 та її знайомий, які перебували в стані алкогольного сп`яніння. Зі слів дитини було з`ясовано, що мати вже не один день вживає спиртні напої та збирає компанії за місцем проживання.

Для дитини відсутнє належне місце для спання, одягу та навчання. Одяг дитини брудний. У дитини підвищена температура, сильний та постійний кашель. Вигляд дитини занедбаний. Відсутня свіжоприготовлена їжа та запас продуктів харчування. У зв`язку з тим, що дитина перебуває під наглядом осіб з ознаками алкогольного сп`яніння, ситуація, що виникла в сім`ї ОСОБА_2 , стала загрозливою для життя та здоров`я дитини. Відповідно складений акт на проведення оцінки рівня небезпеки дитини та встановлений висновок щодо рівня небезпеки дитини. Комісія прийшла до висновку, що малолітньому ОСОБА_6 дуже небезпечно перебувати разом з матір`ю, а тому було прийняте рішення про невідкладне направлення дитини, для медичного обстеження, до дитячого відділення КНП «Нововолинська ЦМЛ».

Виконавчим комітетом Нововолинської міської ради 16.10.2023 було прийнято рішення №477 «Про негайне відібрання в ОСОБА_2 , малолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та про затвердження висновку про доцільність відібрання без позбавлення батьківських прав у ОСОБА_2 , малолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ».

З 16.10.2023 року малолітній ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , був взятий на облік дітей, які залишились без батьківського піклування служби у справах дітей виконавчого комітету Нововолинської міської ради.

Також позивач вказує, що в поле зору служби у справах дітей сім`я ОСОБА_2 потрапляє не вперше. Відповідно до акту оцінки потреб сім`ї ОСОБА_2 , який проведений фахівцями центру соціальних служб за місцем проживання відповідачки з дитиною, встановлено наявність складних життєвих обставин через ухилення матері від виконання своїх батьківських обов`язків.

11.09.2023 до міського голови звернулася ОСОБА_7 , бабуся ОСОБА_4 , із повідомленням про те, що мати дитини перебуває у стані алкогольного сп`яніння та не здійснює належного догляду за дитиною. Того ж дня комісією у складі працівників служби у справах дітей та Нововолинського відділення поліції був здійснений візит за адресою: АДРЕСА_1 , з метою контролю за умовами проживання малолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . На час обстеження у квартирі була присутня матір дитини, яка мала ознаки вживання алкогольних напоїв, поводила себе агресивно до членів комісії. В кімнаті було брудно, речі розкидані, присутній стійкий неприємний запах. У ОСОБА_6 була підвищена температура тіла та постійний кашель. Хлопчик мав занедбаний вигляд. Мати відмовилась показати запас продуктів харчування та свіжоприготовлену їжу. Медикаментів для лікування дитини не було. Відповідно був складений акт проведення оцінки рівня безпеки дитини та встановлений висновок щодо рівня безпеки дитини. Комісія прийшла до висновку, що малолітньому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , небезпечно перебувати разом з матір`ю, а тому було прийняте рішення про направлення дитини для медичного обстеження, до дитячого відділення КНП «Нововолинська ЦМЛ». 26.09.2023 дитина була повернута на виховання матері ОСОБА_2 .

ОСОБА_7 , яка є бабусею малолітнього ОСОБА_6 , неодноразово зверталася до міського голови з питанням неналежного виконання батьківських обов`язків матір`ю дитини ОСОБА_2 .

Також з ОСОБА_2 проведено профілактичні бесіди про відповідальне ставлення до виконання своїх батьківських обов`язків, про здійснення належного догляду за дитиною та ведення здорового способу життя. Їй було роз`яснено правові підстави позбавлення батьківських прав, а також попереджено про відповідальність за неналежне виконання батьківських обов`язків. Інспектором сектору ювенальної превенції на ОСОБА_2 було складено адміністративні протоколи за ст.184 КУпАП за неналежне виконання батьківських обов`язків. Однак, відповідач на шлях виправлення не стала, свідомо продовжує нехтувати своїми батьківськими обов`язками.

Згідно з висновком органу опіки і піклування затвердженим рішенням виконавчого комітету Нововолинської міської ради від 16.10.2023 року №477 "Про негайне відібрання в ОСОБА_2 , малолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та про затвердження висновку про доцільність відібрання без позбавлення батьківських прав в ОСОБА_2 , малолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 » є необхідним, виходячи виключно із інтересів дитини, відібрати від ОСОБА_2 малолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не позбавляючи її при цьому батьківських прав.

У зв`язку з вищенаведеним виконавчий комітет Нововолинської міської ради як орган опіки та піклування просить відібрати малолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від його матері ОСОБА_2 без позбавлення її батьківських прав та стягувати з ОСОБА_2 аліменти у твердій грошовій сумі в розмірі 1500,00 грн щомісячно на утримання малолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь особи або на рахунок закладу де буде утримуватись дитина, до досягнення дитиною повноліття.

Ухвалою Нововолинського міського суду Волинської області від 03.11.2023 на підставі вказаної позовної заяви відкрито провадження у справі, вирішено розглядати справу в порядку загального позовного провадження та призначене підготовче засідання.

Ухвалою Нововолинського міського суду Волинської області від 23.11.2023 цивільну справу передано на розгляд до Володимир-Волинського міського суду Волинської області за підсудністю.

Ухвалою Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 14.12.2023 вказану цивільну справу прийнято до розгляду та призначене підготовче засідання.

Ухвалою суду від 29.01.2024 підготовче провадження у справі закрито та справу призначено до судового розгляду по суті.

У судовому засіданні представник позивача позов підтримала з підстав зазначених у ньому та просила його задовольнити.

Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні заперечила проти задоволення позову, просила не відбирати у неї сина. Визнала, що під час візитів комісії за місцем її проживання вона дійсно була в нетверезому стані. Проте вона намагається виправитися, кожного дня працює, по вихідних відвідує сина у центрі реабілітації дітей та хоче забрати його додому. ОСОБА_6 був забезпечений усім необхідним - одягом, продуктами харчування, місцем для відпочинку та навчання. Зазначила, що у неї зі свекрухою ОСОБА_7 на протязі 3-х років існує конфлікт з приводу загибелі сина останньої - батька ОСОБА_6 . ОСОБА_7 звинувачує її у вбивстві сина та хоче щоб її посадили в тюрму, та відібрали у неї дитину. Через конфлікт вона вимушена постійно змінювати місце проживання.

Представник відповідача адвокат Савюк К.О. в судовому засіданні також просила відмовити виконавчому комітету Нововолинської міської ради у задоволені позову про відібрання у ОСОБА_2 сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , без позбавлення батьківських прав, оскільки представником позивача в судовому засіданні не доведено наявність визначених законом підстав для відібрання дитини, зокрема, ухилення ОСОБА_2 від виконання своїх батьківських обов`язків.

Допитана в судовому засіданні як свідок - ОСОБА_8 , яка працює головним спеціалістом у службі у справах дітей виконавчого комітету Нововолинської міської ради, суду пояснила, що з сім`єю ОСОБА_2 вона познайомилась 2 роки тому, у зв`язку з повідомленням ОСОБА_7 про неналежне виконання ОСОБА_2 батьківських обов`язків. Протягом цих 2-х років вона обстежувала умови проживання малолітнього ОСОБА_6 , реагувала на повідомлення поліції та звернення ОСОБА_7 з приводу вживання ОСОБА_2 алкогольних напоїв, не здійснення неї належного догляду за дитиною, не забезпечення її належного харчування та лікування. Підстав для постановки сім`ї на облік у зв`язку з перебуванням дитини в складних життєвих обставинах, не виникало. 11.09.2023, за зверненням ОСОБА_7 , було проведено обстеження умов проживання дитини. На час обстеження у квартирі була присутня ОСОБА_2 , яка мала ознаки вживання алкогольних напоїв, поводила себе агресивно до членів комісії. В кімнаті було брудно, речі розкидані, присутній стійкий неприємний запах. У ОСОБА_6 була підвищена температура тіла та постійний кашель. Хлопчик мав занедбаний вигляд. За результатами огляду було прийняте рішення про відібрання дитини та направлення її для медичного обстеження. 26.09.2023 дитина була повернута на виховання матері ОСОБА_2 . Проте, вже 13.10.2023, при контрольному візиті, повторно було виявлено факт неналежного виконання ОСОБА_2 своїх батьківських обов`язків, у зв`язку з чим було прийнято рішення про відібрання дитини.

Допитана в судовому засіданні як свідок - ОСОБА_9 , яка працює інспектором ювенальної поліції Володимирського РВП ГУНП у Волинській області, суду пояснила, що з ОСОБА_2 вона познайомилася 4 роки тому, у зв`язку з перевіркою звернення ОСОБА_7 до поліції з приводу невиконання ОСОБА_2 батьківських обов`язків. ОСОБА_7 постійно скаржилася на ОСОБА_2 , проте нарікань з боку ювенальної поліції до ОСОБА_2 перший час не було. Зазначила, що влітку 2023 року вона у складі комісії відвідувала ОСОБА_2 за місцем її проживання, та була сильно здивована побаченому. На час візиту ОСОБА_2 та ще одна жінка були з ознаками алкогольного сп`яніння. Дитина була у хворобливому стані. У вересні 2023 року дитина приступила до навчання, але у вересні та жовтні були пропуски занять. Після відібрання дитини у ОСОБА_2 на останню в поліцію надходили повідомлення з приводу хуліганських дій, перебування в стані алкогольного сп`яніння, по яких стосовно ОСОБА_2 складалися протоколи про адміністративні правопорушення.

Допитана в судовому засіданні як свідок - ОСОБА_7 , яка є бабою малолітнього ОСОБА_10 , суду пояснила, що у неї з ОСОБА_2 натягнуті стосунки через те, що остання не дає їй бачитися з онуком та шантажує тим, що якщо вона ( ОСОБА_7 ) звернеться до суду з приводу спілкування з дитино, то взагалі не побачить онука. Також зазначила, що вона неодноразово була свідком того, як ОСОБА_2 вживала алкогольні напої в присутності дитини, залишала ОСОБА_6 вдома без нагляду. З питання неналежного виконання ОСОБА_2 своїх батьківських обов`язків вона неодноразово зверталася до органу опіки та піклування, а також до поліції. Навіть після відібрання дитини вона бачила, що ОСОБА_2 продовжувала вживати алкогольні напої. Стверджує, що за час перебування ОСОБА_6 в центрі реабілітації дітей він змінився на краще, перестав боятися, став впевненим, краще вчитися. Дитина боїться їхати додому до матері.

У судовому засіданні заслухавши учасників справи, свідків, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов таких висновків.

Судом встановлено, що малолітній ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є сином ОСОБА_2 та ОСОБА_4 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 .

Свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 від 24.03.2021 року стверджується, що батько дитини ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Судом також встановлено, що відповідно до витягу з Єдиного державного демографічного реєстру ОСОБА_2 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , однак фактично проживає разом з дитиною за адресою: АДРЕСА_1 .

Постановою Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 29.09.2021 ОСОБА_2 було визнано винуватою у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.184 КУпАП, та оголошено їй усне зауваження за невиконання батьківських обов`язків, а саме за те, що вона не створила належних умов для виховання та проживання своїх дітей ОСОБА_11 , 2006 року народження, та ОСОБА_4 , 2017 року народження. В будинку брудно, неприємний запах, діти залишені без догляду.

Постановою Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 09.08.2022 ОСОБА_2 було визнано винуватою у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.184 КУпАП, та накладено на неї адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 850,00 грн за невиконання своїх батьківських обов`язків по вихованню неповнолітньої дочки ОСОБА_11 , 2006 року народження, що призвело до вживання останньою алкогольних напоїв.

Постановою Нововолинського міського суду Волинської області від 30.11.2022 ОСОБА_2 було визнано винуватою у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.184 КУпАП, а саме у тому, що вона, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, не могла належним чином виконувати свої батьківські обов`язки щодо виховання свого малолітнього сина ОСОБА_4 , 2017 року народження.

Постановою Нововолинського міського суду Волинської області від 11.10.2023 ОСОБА_2 було визнано винуватою у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.184 КУпАП, та накладено на неї адміністративне стягнення у вигляді попередження за те, що вона, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, не могла належним чином виконувати свої батьківські обов`язки щодо виховання свого малолітнього сина ОСОБА_4 , 2017 року народження.

Постановою Нововолинського міського суду Волинської області від 15.11.2023 ОСОБА_2 було визнано винуватою у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.184 КУпАП, та накладено на неї адміністративне стягнення у вигляді попередження за ухилення від виконання своїх батьківських обов`язків щодо виховання свого малолітнього сина ОСОБА_4 , 2017 року народження. ОСОБА_2 перебувала біля дитини у стані алкогольного сп`яніння, в приміщенні брудно, знаходились сторонні люди, дитина хвора.

Згідно копії акту обстеження умов проживання від 21.07.2022, при перевірці умов проживання малолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що за адресою: АДРЕСА_3 встановлено, що на час обстеження вдома знаходився малолітній ОСОБА_6 та матір ОСОБА_2 , яка перебувала в стані алкогольного сп`яніння. З матір`ю проведено профілактичну бесіду щодо ведення здорового способу життя та про відповідальність за належне виконання батьківських обов`язків. За результатами обстеження вирішено, що на час обстеження у кімнаті наявні умови для проживання, виховання та розвитку дитини. На ОСОБА_2 складено протокол за ст.184 КУпАП

Відповідно до копії акту обстеження умов проживання від 11.09.2023 року, при перевірці умов проживання малолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що за адресою: АДРЕСА_1 встановлено, що на момент обстеження в квартирі брудно, речі розкидані. Для дитини є місце для спання, одягу. Місце для виконання домашніх завдань відсутнє. При візуальному огляді дитини встановлено, що малолітній ОСОБА_6 хворий, постійно кашляє. Мати перебуває з ознаками алкогольного сп`яніння. За результатами обстеження вирішено, що мати неналежно виконує батьківські обов`язки, рекомендовано працівникам поліції притягнути останню до адміністративної відповідальності, складено акт оцінки рівня безпеки дитини.

Актом оцінки потреб сім`ї ОСОБА_2 та малолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за період з 21.09.2023 по 13.10.2023 року, встановлено, що дитина перебуває у складних життєвих обставинах через ухиляння матері від виконання своїх батьківських обов`язків. Згідно акту для дитини є місце для виконання уроків, але там багато інших речей, сміття. Дитина через обставини пропускає часто уроки. Зі слів дитини він любить маму, хоча вона його і сварить, коли він не слухається. Останнім часом мама п`є. Дитина акуратна, проте потребує уваги матері, яка безвідповідально ставиться до виконання своїх обов`язків. При візиті ОСОБА_2 має візуальні ознаки алкогольного сп`яніння через розпивання алкогольних напоїв у присутності дитини з подругою.

Згідно акту обстеження умов проживання від 13.10.2023 року, при перевірці умов проживання малолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що за адресою: АДРЕСА_1 , встановлено, що умови проживання незадовільні, на момент візиту в кімнаті брудно, речі розкидані, відчувається неприємний запах та запах алкоголю. Для дитини немає облаштованого місця для спання, місця для одягу та навчання. Дитина зовнішньо занедбана, має хворобливий вигляд, кашляє та має підвищену температуру тіла. На момент візиту мати перебувала в стані алкогольного сп`яніння, поводила себе агресивно. В кімнаті також знаходилась стороння жінка, яка у верхньому одязі лежала на дивані з ознаками алкогольного сп`яніння .

Актом проведення оцінки рівня безпеки дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від 13.10.2023 року встановлено, що рівень безпеки дитини «дуже небезпечно». Комісія прийшла до висновку, що малолітньому ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , дуже небезпечно перебувати разом з матір`ю, а тому було прийняте рішення про невідкладне направлення дитини для медичного обстеження до дитячого відділення КНП «Нововолинська ЦМЛ». Згідно акту дитина має хворобливий та занедбаний вигляд, підвищену температуру, кашляє. Мати ОСОБА_2 разом зі сторонньою жінкою перебувають у стані алкогольного сп`яніння. За словами дитини мати дуже довго вживає алкогольні напої.

Відповідно до висновку виконавчого комітету Нововолинської міської ради про доцільність відібрання від ОСОБА_2 малолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , без позбавлення батьківських прав, виконавчий комітет як орган опіки і піклування виходячи виключно з інтересів дитини, вважає, що ОСОБА_2 , самоухилилася від виконання своїх батьківських обов`язків, а тому є необхідність у відібранні від неї малолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , без позбавлення її батьківських прав.

Рішенням виконавчого комітету Нововолинської міської ради від 16.10.2023 року за № 477, затверджено вказаний висновок та вирішено відібрати у матері ОСОБА_2 малолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Згідно характеристики учня 1 класу Нововолинського ліцею № 4 ім.Т.Г.Шевченка ОСОБА_4 , 2017 року народження, останній навчається у ліцеї з 1 вересня 2023 року у 1 класі. Хлопчик спокійний, врівноважений, старанний, працелюбний, уважний. Відповідально виконує завдання на уроках та виявляє самостійність. Безконфліктно поводить себе в колективі, дружить з однокласниками. Охоче бере участь в групових іграх. Серед дітей товариський, доброзичливий.

01 січня 2024 року на підставі заяви ОСОБА_2 комісією було проведено обстеження умов проживання за адресою: АДРЕСА_1 . Згідно акта обстеження в помешканні наявні умови для перебування дитини. Є місце для спання, одягу та навчання.

З інформації наданої Комунальною установою «Волинський обласний центр соціально-психологічної реабілітації дітей» №36 від 23.01.2024 видно, що малолітній ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зарахований до складу вихованців центру з 20.10.2023 та перебуває в центрі по даний час. За період перебування дитини в закладі ОСОБА_2 відвідувала 15 разів. При спілкуванні ОСОБА_6 з мамою хлопчик відчуває позитивні емоції. Дитина стає відкритою та веселою, з охотою розповідає про своє шкільне життя та нових друзів. Він завжди радий бачити маму та хоче проживати з мамою.

Відповідно до листа т.в.о. директора Комунальної установи «Волинський обласний центр соціально-психологічної реабілітації дітей» Наталії Кондратюк № 37 від 23.01.2024 ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зарахований до складу вихованців центру з 20.10.2023 року, як дитина яка потрапила у складні життєві обставини. За час перебування з дитиною в центрі реабілітації, практичним психологом центру проведено ряд діагностичних методик та бесід на визначення рівня тривожності, конфліктних зон в системі міжособистісних відносин дитини, емоційної прихильності до членів сім`ї. За результатом проведених діагностик, психологом центру було виявлено надмірну непосидючість та тривожність у дитини. При опитуванні ОСОБА_6 він емоційно прихильний до мами, хоче жити лише з нею, а бабусею він вважає нерідною. Не виявляє позитивних емоцій при спілкуванні з бабусею. На контакт йде неохоче. У дитини прослідковується депресивний стан, він неохоче спілкується з однолітками, а також незацікавлений у навчанні. Хлопчику не вистачає маминою уваги, дитина хоче додому.

Характеристикою ТзОВ «Імперія жирів» на гр. ОСОБА_2 , наданою 09.05.2024 начальником цеху ОСОБА_13 на запит служби у справах дітей Нововолинської міської ради, стверджується, що ОСОБА_2 працювала на ТзОВ «Імперія жирів» у м. Нововолинськ з 04 грудня 2023 року по 16 лютого 2024 року апаратником виробництва харчових жирів в цеху виробництва маргаринів. На початку роботи намагалась вчитись, але покладені завдання виконувала не в повній мірі. Невідповідально відносилась до роботи, мала зауваження за прогули. Повагою серед співробітників не користувалась.

Водночас, відповідачкою ОСОБА_2 суду надана довідка ТзОВ «Імперія жирів» від 10.05.2024 про те, що ОСОБА_2 дійсно працює апаратником виробництва харчових жирів з 04.12.2023 по даний час. Характеризується з позитивної сторони, є відповідальною, комунікабельною, трудові обов`язки та вказівки виконує якісно і сумлінно. По характеру спокійна, стримана в негативних емоціях, ввічлива, чуйна та добра.

Приймаючи рішення у справі суд бере до уваги характеристику ОСОБА_2 , надану начальником цеху ОСОБА_13 , оскільки відповідач у судовому засіданні підтвердила наведену в ній інформацію про те, що з 16.02.2024 року вона не працює на ТзОВ «Імперія жирів».

Згідно характеристики ДОП СП ВП №1 (м. Нововолинськ) Володимирського РВП ГУНП у Волинській області на гр. ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , повідомлення ВП №1 (м. Нововолинськ) Володимирського РВП ГУНП у Волинській області №3016/52/1/01-2024 від 09.05.2024 року вбачається, що за час проживання на адміністративній дільниці обслуговування громадянка ОСОБА_2 зарекомендувала себе посередньо, схильна до зловживання алкогольними напоями. До адміністративної відповідальності гр. ОСОБА_2 протягом 2023-2024 років, згідно бази ІКС ІПНП, притягалася неодноразово за ст.182, ч.1, 2 ст.178, ч.1 ст.184 КУпАП. Скарги на поведінку ОСОБА_2 до ВП №1 (м. Нововолинськ) Володимирського РВП ГУНП у Волинській області від громадян за 2023-2024 роки надходили через порушення тиші. При спілкуванні із сусідами, останні повідомили, що ОСОБА_2 систематично зловживає алкогольними напоями, порушує громадський порядок та спокій громадян, має сумнівне коло спілкування.

Згідно з частинами першою та другою статті 10 ЦПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Частиною четвертою статті 10 ЦПК України і статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» закріплено, що на суд покладено обов`язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

Сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою (частина третя статті 51 Конституції України).

Частиною першою статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Відповідно до статті 11 Закону України «Про охорону дитинства» сім`я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.

Виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці (частина перша статті 12 Закону України «Про охорону дитинства»).

Згідно з частиною 1 статті 14 Закону України «Про охорону дитинства» діти та батьки не повинні розлучатися всупереч їх волі, за винятком випадків, коли таке розлучення необхідне в інтересах дитини і цього вимагає рішення суду, що набрало законної сили.

У частині сьомій статті 7 СК України передбачено, що дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до пунктів 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Статтею 9 Конвенції про права дитини визначено, що держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають окремо і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Відповідно до статті 18 Конвенції про права дитини батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Будь-який сімейний спір стосовно дитини має вирішуватися з урахуванням та якнайкращим забезпеченням інтересів дитини.

При цьому положення вказаної Конвенції, узгоджуються з нормами Конституції України та законів України.

Згідно з частинами першою-четвертою статті 150 СК України батьки зобов`язанні виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини, піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя, поважати дитину.

Відповідно до частини першої статті 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності.

Згідно п.п. 2-5 ч. 1 ст. 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини; жорстоко поводяться з дитиною; є хронічними алкоголіками або наркоманами; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 СК України суд може постановити рішення про відібрання дитини від батьків або одного з них, не позбавляючи їх батьківських прав, у випадках, передбачених пунктами 2-5 частини першої статті 164 цього Кодексу, а також в інших випадках, якщо залишення дитини у них є небезпечним для її життя, здоров`я і морального виховання. У цьому разі дитина передається другому з батьків, бабі, дідові, іншим родичам - за їх бажанням або органові опіки та піклування. Під час ухвалення рішення про відібрання дитини від батьків або одного з них без позбавлення їх батьківських прав суд бере до уваги інформацію про здійснення соціального супроводу сім`ї (особи) у разі здійснення такого супроводу.

Позбавлення батьківських прав завжди є результатом протиправної, винної поведінки. Відібрання ж дитини не пов`язується з протиправною поведінкою: загроза життю та здоров`ю дитини може бути результатом психічної хвороби, відкритої форми туберкульозу чи інших небезпечних хвороб, скрутних житлових умов тощо.

Відібрання дитини можливе тоді, коли умови проживання дитини суд оцінить як небезпечні для неї. Оцінювання умов проживання дитини є виключно компетенцією суду. Батьки, від яких відібрана дитина, не втрачають щодо неї прав та обов`язків, обумовлених походженням. Вони надалі залишаються носіями обов`язку щодо виховання дитини, мають право на особисте її виховання та спілкування з ними. Проте та обставина, що дитина передана іншій особі або закладу, означає, що саме їх напрямок та умови виховання отримали перевагу над тим, що здатні створити батьки, й з цим напрямком батьки повинні будуть узгоджувати свою поведінку.

Основні підстави для відібрання дитини зазначені у частині першій статті 164 СК України. Інші випадки, коли дитина може бути відібрана від батьків, про які йдеться у частині першій статті 170 СК України, охоплюють ситуації, коли залишення дитини у батьків є небезпечним для її життя, здоров?я і морального виховання. Така небезпека може випливати не лише з поведінки батьків, а й з їх особистих негативних звичок (демонстрація та заохочення у дитини розпусної поведінки). Для відібрання дитини від батьків достатня наявність ризику лише для життя, здоров?я або лише для морального виховання. Варто враховувати й ступінь небезпеки для кожної окремо взятої дитини, враховуючи її фізичний та психічний розвиток. Даний висновок повністю узгоджується з постановою Верховного суду України від 20.03.2019 року справа №495/371/18, провадження № 61-47894св18.

Відібрання дитини - це насамперед спосіб захисту прав та інтересів дитини, в зв`язку з чим у кожному випадку треба виявити і оцінити позитивний результат у долі дитини, який має настати.

У виняткових випадках, при безпосередній загрозі для життя або здоров`я дитини, орган опіки та піклування або прокурор мають право постановити рішення про негайне відібрання дитини від батьків. У цьому разі орган опіки та піклування зобов`язаний негайно повідомити прокурора та у семиденний строк після постановлення рішення звернутися до суду з позовом про позбавлення батьків чи одного з них батьківських прав або про відібрання дитини від матері, батька без позбавлення їх батьківських прав. З таким позовом до суду має право звернутися прокурор (ч.2 ст.170 СК України).

Відповідно до роз`яснень пунктів 16 і 18 постанови Пленуму Верховного Суду України №3 від 30 березня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і позбавлення батьківських прав та поновлення батьківських прав» ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу. Суд має право вирішити питання про відібрання дитини від батьків без позбавлення їх батьківських прав та передати органу опіки та піклування (якщо цього потребують інтереси дитини), без визначення при цьому конкретного закладу.

Європейський суд з прав людини зауважив, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (рішення ЄСПЛ у справі «Мамчур проти України», №10383/09, § 100, від 16 липня 2015 року).

Також, ЄСПЛ вказав, що факт того, що дитина може бути поміщена в середовище, яке більш сприятливе для її виховання, не виправдовує примусового відібрання її від батьків. Такий захід не можна також виправдовувати виключно посиланням на ненадійність ситуації, адже такі проблеми можна вирішити за допомогою менш радикальних засобів, не вдаючись до роз`єднання сім`ї, наприклад, забезпеченням цільової фінансової підтримки та соціальним консультуванням. Передання дитини під державну опіку слід розглядати як тимчасовий захід, здійснення якого повинно одразу припинитися, коли це дозволять обставини. Це означає, що такий захід не може бути санкціонований без попереднього розгляду можливих альтернативних заходів і повинно оцінюватись у контексті позитивного обов`язку держави вживати виважених і послідовних заходів для сприяння возз`єднання дітей зі своїми біологічними батьками, дбаючи при досягненні цієї мети про надання їм можливості підтримувати регулярні контакти між собою та, якщо це можливо, не допускаючи розлучення братів і сестер (пункти 50, 52 рішення ЄСПЛ від 18 грудня 2008 року у справі «Савіни проти України»).

Якщо рішення мотивується необхідністю захистити дитину від небезпеки, має бути доведено, що така небезпека справді існує. При ухваленні рішення про відібрання дитини від батьків може виникнути необхідність врахування низки чинників. Можливо, потрібно буде з`ясувати, наприклад, чи зазнаватиме дитина, якщо її залишать під опікою батьків, жорстокого поводження, чи страждатиме вона через відсутність піклування, через неповноцінне виховання та відсутність емоційної підтримки, або визначити, чи виправдовується встановлення державної опіки над дитиною станом її фізичного або психічного здоров`я. З іншого боку, той факт, що дитина може бути поміщена в середовище, більш сприятливе для її виховання, не виправдовує примусового відібрання її від батьків. Такий захід не можна також виправдовувати виключно посиланням на ненадійність ситуації, адже такі проблеми можна вирішити за допомогою менш радикальних засобів, не вдаючись до роз`єднання сім`ї, наприклад, забезпеченням цільової фінансової підтримки та соціальним консультуванням (рішення ЄСПЛ у справі «Савіни проти України», №39948/06, §50, від 18 грудня 2008 року).

Як видно з досліджених у судовому засіданні матеріалів справи, інформації соціальних служб, і підтверджено наданими в суді поясненнями учасників справи, свідків, відповідач ОСОБА_2 не спроможна в повному обсязі виховувати малолітнього сина, задовольнити його потреби у харчуванні, медичному догляді та лікуванні, постійно вживає алкогольні напої в присутності дитини, не приділяє належної уваги його здоров`ю.

Актами обстеження умов проживання дитини встановлено, що у помешканні систематично не дотримуються санітарно-гігієнічні норми. Вдома безлад та бруд, відчутний неприємний запах, дитина занедбана, має хворобливий стан. Дитячий одяг є, але розкиданий та брудний.

Варто зауважити, що дитину у відповідача відбирають не вперше, але ОСОБА_2 належних висновків не зробила та не змінила свою поведінку й ставлення до виконання своїх батьківських обов`язків. На теперішній час вона не працює, негативно характеризується за місцем проживання, продовжує систематично зловживати алкогольними напоями, порушує громадський порядок.

Вказані обставини, поведінку відповідачки, умови проживання дитини суд розцінює як небезпечні для неї, для її здоров`я та морального виховання.

На думку суду на сьогодні у якнайкращих інтересах дитини, яка має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку,буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним, зокрема, під опікою держави.

В даному випадку згода дитини на проживання з матір`ю не є абсолютною для суду, оскільки така згода не відповідає та сприяє захисту прав та інтересів дитини.

Згідно зі ст.2 ЦПК України, завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ст.ст. 12, 13 ЦПК України суд вирішує цивільний спір на засадах змагальності із застосуванням принципу диспозитивності в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи.

Згідно ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно із ч. 1 ст. 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі», враховуючи принцип безпосередності судового розгляду, рішення може бути обґрунтоване лише доказами, одержаними у визначеному законом порядку та дослідженими в судовому засіданні.

Таким чином, аналізуючи надані докази та даючи їм правову оцінку, враховуючи встановлені судом і наведені вище обставини, підтверджені доказами, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин, та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, керуючись принципом «найкращих інтересів дитини», суд дійшов висновку про законність, обґрунтованість та правомірність позовних вимог, вважає, що на даний час є підстави для відібрання малолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від матері ОСОБА_2 без позбавлення її батьківських прав.

Відповідачем ОСОБА_2 належними та допустимими доказами не доведено, що повернення дитини за місцем її, матері, проживання в подальшому не буде створювати загрозу здоров`ю дитини або позитивно впливатиме на її розвиток.

Відібрання дитини без позбавлення батьківських прав є тимчасовим заходом і відповідач відповідно до частини третьої статті 170 СК України не позбавлена можливості повернути дитину.

При задоволенні позову про відібрання дитини від матері, батька без позбавлення їх батьківських прав суд вирішує питання про стягнення з них аліментів на дитину (ч.4 ст.170 СК України).

Обов`язок батьків по утриманню дітей до досягнення ними повноліття закріплений в ч.2 ст. 51 Конституції України та ст. 180 Сімейного кодексу України.

Відповідно до ст. 180 СК України батьки зобов`язані утримувати своїх дітей до досягнення ними повноліття.

Відповідно до ч.3 ст. 181 СК України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі.

Відповідно до ч.1 ст. 182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує, зокрема, стан здоров`я та матеріальне становище дитини, стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів, наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина, наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів, інші обставини, що мають істотне значення.

Відповідно до ч. 2 ст. 182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.183 СК України, частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.

При визначенні розміру аліментів суд враховує матеріальне становище відповідача, величину прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, встановленого законодавством.

У статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» встановлено прожитковий мінімум для дітей віком від 6 до 18 років з 1 січня 2024 - 3196,00 грн.

У ході судового розгляду встановлено, що відповідачка є працездатного віку, інших дітей на утриманні не має, а також враховуючи вік дитини, стан її здоров`я, матеріальне становище, реалії сьогодення, вартість продуктів харчування, визначений розмір аліментів в сумі 1500,00 грн. на дитину щомісячно, на переконання суду, буде об`єктивним та справедливим з врахуванням наведених вище обставин.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат суд керується таким.

За змістом статті 141 ЦПК судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору відповідно до п. 14 ч. 2 ст. 3 Закону України «Про судовий збір», з відповідача на користь держави потрібно стягнути судовий збір у розмірі 2684,00 грн.

Керуючись ст. ст. 12,81,89,141,263,265 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов виконавчого комітету Нововолинської міської ради Волинської області, в інтересах малолітньої дитини: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,до ОСОБА_2 про відібрання дитини без позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів - задовольнити.

Відібрати малолітню дитину ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від матері ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , без позбавлення батьківських прав.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , на користь особи або на рахунок закладу, де буде утримуватися дитина, аліменти на утримання сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у твердій грошовій сумі в розмірі 1500,00 грн щомісячно до досягнення дитиною повноліття.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , на користь держави судовий збір у розмірі 2684,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкриття чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження , якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне рішення суду складено 23.05.2024.

Інформація щодо учасників справи:

Позивач: виконавчий комітет Нововолинської міської ради Волинської області, адреса місцезнаходження: 45400, проспект Дружби, 27, м. Нововолинськ, Волинська область, код ЄДРПОУ 04051342.

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 .

Головуючий А.М.Лутай