Ухвала суду № 119215024, 22.05.2024, Великоновосілківський районний суд Донецької області

Справа №220/867/24

Провадження № 1-кс/220/305/24

У Х В А Л А

Іменем України

22 травня 2024 року Великоновосілківський районний суд Донецької області у складі:

слідчого судді ОСОБА_1

за участю секретаря ОСОБА_2

прокурора ОСОБА_3

підозрюваного ОСОБА_4

захисника адвоката ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відео конференції клопотання слідчого СВ відділення поліції №1 Волноваського РВП ГУ НП в Донецькій області ОСОБА_6 у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42022052120000575 від 28.11.2022 року, про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Дніпропетровська, громадянина України, з вищою освітою, не одруженого, має дитину 2019 р.н., військовослужбовця військової служби за призовом під час мобілізації, у військовому званні «солдат», раніше не судимого, який зареєстрований та мешкає за адресою: АДРЕСА_1 ,

підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 408 КК України,

ВСТАНОВИВ:

20.05.2024 року до Великоновосілківського районного суду Донецької області надійшло клопотання слідчого СВ відділення поліції №1 Волноваського РВП ГУ НП в Донецькій області ОСОБА_6 , погоджене прокурором маріупольської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони ОСОБА_7 про застосування відносно ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою строком на 60 днів в умовах гауптвахти ІНФОРМАЦІЯ_2 без визначення розміру застави.

Слідчий вказує, що СВ відділення поліції №1 Волноваського РВП ГУНП в Донецькій області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42022052120000575 від 28.11.2022 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 408 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що солдат ОСОБА_4 , підозрюється у тому, що будучі військовослужбовцем, призваним під час мобілізації, перебуваючи на посаді стрільця 1 стрілецького відділення 1 стрілецького взводу 2 стрілецької роти військової частини НОМЕР_1 , в порушення вимог ст.ст. 17, 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ч. 1 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», ст.ст. 11, 12, 16, 76, 77, 105, 106, 199, 216 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст.ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, 25 серпня 2022 року, тобто в умовах воєнного стану, діючи з прямим умислом, з метою ухилитися від військової служби назавжди та проводити час на власний розсуд, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, з мотивів небажання переносити труднощі військової служби, через особисту недисциплінованість та несумлінне ставлення до виконання своїх службових обов`язків, без відповідних дозволів командирів та лікарів, не з`явився вчасно без поважних причин з лікувального закладу, а саме з військової частини НОМЕР_2 , яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 , до місця служби, до військової частини НОМЕР_1 , яка розташовувалась у АДРЕСА_3 , а вільний час використовував на власний розсуд за місцем свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 , не пов`язуючи його із виконанням обов`язків з військової служби, та до теперішнього часу до військової частини НОМЕР_3 не повернувся.

17 травня 2024 року ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 408 КК України.

Обґрунтованість повідомленої ОСОБА_4 підозри у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 408 КК України підтверджується зібраними під час досудового розслідування доказами у їх сукупності, зокрема: допитами свідків військовослужбовців військової частини НОМЕР_1 , а саме: ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , матеріалами службового розслідування за фактом самовільного залишення військової частини відносно стрільця 1 стрілецького відділення 1 стрілецького взводу 2 стрілецької роти військової частини НОМЕР_1 солдата ОСОБА_4 , та іншими зібраними під час досудового розслідування доказами.

Слідчий зазначає, що відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 184 КПК України під час досудового розслідування встановлено наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, і в обґрунтування застосування запобіжного заходу щодо підозрюваного ОСОБА_4 покладається необхідність запобігання спробам:

1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду. Даний ризик обґрунтовується тим, що ОСОБА_4 розуміє, що він вчинив тяжкий злочин проти встановленого порядку несення військової служби (військове кримінальне правопорушення), за який законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі від п`яти до десяти років і це може стимулювати підозрюваного до втечі, може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, чим перешкоджатиме виконанню процесуальних дій та рішень в розумні строки. При цьому соціальні зв`язки підозрюваного не перешкоджають йому покинути своє місце мешкання, оскільки він є мешканцем Дніпропетровської області, колишнім військовослужбовцем, отримував доходи, тому його матеріальний стан дає йому можливість переховуватись від органу досудового розслідування та суду. Зазначив, що суворість покарання, яке може бути призначено, є належним елементом при оцінці ризику переховування від суду чи скоєння іншого злочину. Тяжкість інкримінованого правопорушення та усвідомлення можливості засудження до тривалого терміну позбавлення волі вже самі по собі можуть бути підставою та мотивом для підозрюваного до втечі.

2) незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні, які є його співслужбовцями, адже знає місцезнаходження останніх та, маючи навики користування вогнепальною зброєю, може погрожувати свідкам з метою зміни або відмови від показів, які вони надали або будуть надавати під час досудового розслідування та в суді. Про неможливість запобігти такому ризику свідчить і той факт, що з урахуванням принципу безпосередності дослідження показань, речей і документів (ст. 23 КПК України) такі ще судом не допитані та надані ними під час досудового розслідування показання не можуть лягти в основу судового рішення. Показання вказаних осіб можуть мати важливе значення для встановлення істини уданому кримінальному провадженні. Підозрюваному відома анкетна інформація свідків, їх місця проживання, а відтак з метою уникнення кримінальної відповідальності за вчинення особливо тяжкого кримінального правопорушення підозрюваний, будучи на волі, може незаконно впливати на таких осіб та їх близьких або погрожувати їм. Разом з цим, у кримінальному провадженні буде призначено ряд експертиз, а відтак підозрюваний ОСОБА_4 з метою створення перешкод слідству та встановленню об`єктивної істини у справі для подальшого уникнення від передбаченої законом відповідальності може незаконно впливати на експертів у даному кримінальному провадженні. Вказані вище дії може вчинити як сам підозрюваний ОСОБА_4 , а також будучи на волі і залучити для цього інших осіб.

3) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення у якому підозрюється. Цей ризик обґрунтовується тим, що згідно відомостей Інформаційного порталу Національної поліції України, відносно ОСОБА_4 було складено 2 адміністративних протоколи, а саме: 25.08.2023 за вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ст. 173 КУпАП та 19.08.2023 за вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ст. 173 КУпАП. Крім того, 13 травня 2024 року слідчим СВ ВП №3 Дніпровського РУГІ ГУНП в Дніпропетровській області старшим лейтенантом поліції ОСОБА_10 в рамках кримінального провадження внесеного до ЄРДР за №12024041690000314 від 01.03.2024 громадянину ОСОБА_4 пред`явлено підозру за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України та 14 травня 2024 року обрано запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту за адресою: АДРЕСА_1 строком до 24:00 години 11 липня 2024 року. Стверджуючи про наявність відповідного ризику сторона обвинувачення керується поведінкою підозрюваного, який з грудня 2022 року не вжив заходів до повернення до виконання обов`язків військової служби, що говорить про те, що підозрюваний може вчинити інше кримінальне правопорушення проти встановленого порядку несення військової служби.

Вважає, що менш суворі запобіжні заходи не достатні для запобігання вищевказаним ризикам, що унеможливлює застосування до підозрюваного більш м`якого запобіжного заходу.

В судовому засіданні прокурор підтримав подане клопотання.

Підозрюваний та його захисник заперечували проти задоволення клопотання слідчого з підстав, викладених у письмових запереченнях на клопотання слідчого.

Так, захисником підозрюваного адвокатом ОСОБА_5 у письмових запереченнях зазначено, що повідомлення про підозру здійснено особою, що не уповноважена проводити досудове розслідування після того, як отримала інформацію, що причетна до злочину особа є спеціальним суб`єктом. Повідомлення про підозру не містить підпису прокурора, що здійснює нагляд за додержанням законів у кримінальному провадженні, у документі слідчого наявне лише факсиміле, а тому фактично ОСОБА_4 не набув статусу підозрюваної особи. Відсутні будь-які документи, що підтверджують неефективне досудове розслідування зі сторони органів ДБР, що зумовило передачу матеріалів провадження слідчим поліції. Відсутнє належне обґрунтування, що місцем скоєння кримінального правопорушення є територія Донецької області. Кваліфікація дій підозрюваного за ч.4 ст.408 КК України передбачає наявність доказів, що у Покуси був умисел ухилитись від несення служби назавжди а не тимчасово, жодних документів із цього приводу немає. Крім того, ОСОБА_11 не набув статусу військовослужбовця та не є суб`єктом кримінального правопорушення, оскільки Покуса «проходив службу» у територіальній обороні, отже не є військовослужбовцем Збройних Сил України у розумінні ст.401 КК України, та не має відповідного військового квитка. Вважає посилання на вказані у клопотанні ризики необґрунтованими. Щодо переховування від органів досудового розслідування, зазначив, що до ОСОБА_4 вже застосований запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту, під час застосування якого слідчий суддя Ленінського районного суду вже врахував ймовірність повідомлення Покуси про підозру у кримінальному провадженні №42022052120000575. Покуса перебуваючи під домашнім арештом його вимоги не порушував. Ризик впливу на свідків є необґрунтованим, оскільки свідки є військовослужбовцями, які знаходяться у зоні бойових дій. Щодо ризику вчиняти кримінальне правопорушення, вважає, що стороною обвинувачення не доведено, що Покуса схильний до вчинення кримінальних правопорушень. На теперішній час він не є засудженим за будь-який злочин. Тому просить відмовити в задоволенні клопотання слідчого.

Підозрюваний ОСОБА_12 також пояснив, що влітку 2022 року він отримав травму, приїхав до м. Дніпро на лікування. ВЛК дало йому 30 днів відстрочки від військової служби. Не повернувся до військової частини після лікування через те, що не знав куди повертатись, оскільки частину декілька разів переводили в інше місце, а на зв`язок з ним ніхто не виходив. Пояснив, що весь цей час він не ховався, проживав у м. Дніпро з батьками, займався волонтерською діяльністю, а про самовільне залишення ним військової частини дізнався під час застосування до нього запобіжного заходу за ч.1 ст. 263 КК України.

Слідчий суддя, вислухавши думку сторін кримінального провадження та дослідивши надані докази, встановив наступне.

СВ відділення поліції №1 Волноваського РВП ГУНП в Донецькій області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42022052120000575 від 28.11.2022 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 408 КК України.

17.05.2024 року ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 408 КК України. Дане повідомлення відповідає вимогам ст. 277 КПК України.

Надані стороною обвинувачення докази свідчать про обґрунтованість повідомленої ОСОБА_4 підозри у вчиненні кримінального правопорушення, та підтверджується матеріалами кримінального провадження, а саме: протоколами допиту свідків ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , матеріалами службового розслідування за фактом самовільного залишення військової частини відносно стрільця 1 стрілецького відділення 1 стрілецького взводу 2 стрілецької роти військової частини НОМЕР_1 солдата ОСОБА_4 , наказами військової частини.

У розумінні положень, що наведені у чисельних рішеннях Європейського Суду з прав людини («Нечипорук, Йонкало проти України» №42310/04 від 21 квітня 2011 року, «Фокс, Кемпбелл і Хартлі проти Сполученого Королівства» №№12244/86,12245/86, 12383/86 від 30 серпня 1990 року, «Мюррей проти Сполученого Королівства» №14310/88 від 28 жовтня 1994 року та ін.), термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. Мета затримання полягає в сприянні розслідуванню злочину через підтвердження або спростування підозр, які стали підставою для затримання. «Для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності з статтею 5 параграфу 1 (с), поліція не зобов`язана мати докази, достатні для пред`явлення обвинувачення, ні в момент арешту, ні під час перебування заявника під вартою. Також не обов`язково, щоб затриманій особі були, по кінцевому рахунку, пред`явлені обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання» (справа «Чеботарь проти Молдови» № 35615/06 від 13 листопада 2007 року).

Проаналізувавши та оцінивши досліджені докази, слідчий суддя доходить висновку про їх достатність для висновку про наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення. Питання щодо наявності чи відсутності в діях підозрюваного складу кримінального правопорушення, а також більш вагомі докази причетності до кримінального правопорушення, належність та допустимість цих доказів, може бути більш ретельно досліджено в подальшому органами досудового розслідування та/або судом при розгляді кримінального провадження в судовому засіданні.

Слідчий суддя враховує дані про особу підозрюваного, який раніше не судимий, не одружений, має дитину 2019 р.н., на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, є військовослужбовцем, має захворювання, пов`язане з проходженням військової служби, за місцем служби характеризується суперечливо, притягувався до адміністративної відповідальності.

Слідчий суддя вважає доведеним існування ризиків, передбачених п.п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України: можливість підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування або суду, вчинити інше кримінальне правопорушення.

При цьому слідчий суддя приймає до уваги, що ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні особливо тяжкого умисного кримінального правопорушення, пов`язаного з порушенням порядку несення військової служби, вчинене під час воєнного стану, за що передбачена кримінальна відповідальність у виді позбавлення волі на строк від 5 до 12 років, що дозволяє дійти висновків, що він може переховувався від органів досудового розслідування, може вчинити інше кримінальне правопорушення. Зазначені обставини свідчать про наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України та про неможливість запобіганню вказаним ризикам, без застосування до підозрюваного відповідного запобіжного заходу.

Зокрема, про наявність існування ризику, що підозрюваний ОСОБА_4 може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду свідчить тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання його винуватим в інкримінованому кримінальному правопорушенні. Крім того, про наявність вказаного ризику свідчить також і те, що ОСОБА_4 підозрюється у тому, що самовільно залишив службу без поважних причин з 25.08.2022 року, не виявляв бажання повернутись на місце військової служби та продовжувати її до теперішнього часу.

У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Про наявність існування ризику того, що підозрюваний ОСОБА_4 може вчинити інше кримінальне правопорушення, вказує той факт, що останній розуміючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, наслідки та ризик втечі для нього, бажання уникнути відповідальності та тяжкість покарання, що йому загрожує, безумовно свідчать про наявність можливості втечі підозрюваного, яку він може реалізувати в будь який момент, перебуваючи на свободі.

При цьому слідчий суддя також враховує, що наданих стороною обвинувачення доказів підозрюваний ОСОБА_4 08.09.2023 року був притягнутий Ленінським районним судом м. Дніпропетровська до адміністративної відповідальності за ст. 51 КУпАП. Постановою Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 13.03.2024 р. ОСОБА_4 звільнено від відповідальності за скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 173-2 КУпАП на підставі ст. 22 КУпАП. Зазначене свідчить про схильність підозрюваного до вчинення правопорушень. Слідчий суддя також враховує перебування в провадження органу досудового розслідування кримінального провадження за підозрою ОСОБА_4 у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 263 КК.

Зазначені обставини у сукупності підтверджують наявність ризику вчинення підозрюваним іншого кримінального правопорушення.

Слідчий суддя не приймає доводи сторони захисту щодо відсутності потреби в обранні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи те, що відносно підозрюваного вже обрано запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту з носінням електронного засобу контролю. При цьому слідчий суддя зауважує, що даний запобіжний захід застосований судом у іншому кримінальному провадженні і в будь-який момент може бути скасований. Суд звертає увагу, що будь-який запобіжний захід застосовується у конкретному кримінальному провадженні, виходячи з правової кваліфікації кримінального правопорушення з урахуванням обставин, визначених ст.. 178 КПК України, а тому застосування відносно підозрюваного ОСОБА_4 запобіжного заходу в межах іншого провадження не впливає на можливість застосування запобіжного заходу в межах даного кримінального провадження та не зменшує встановлених судом ризиків.

Надані суду стороною захисту позитивні характеристики ФОП ОСОБА_13 та Медичного центру «Шлях до здоров`я» самі по собі не спростовують та не мінімізують наявних ризиків, запобігти яким в даному випадку може лише застосування такого виняткового запобіжного заходу як тримання під вартою.

Твердження захисника про недоведеність ризиків, якими слідчий та прокурор обґрунтовують своє клопотання, не можуть бути враховані з огляду на те, що згідно ч. 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Ризики, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені частиною 1 статті 177 КПК, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення підозрюваним зазначених дій. При цьому КПК не вимагає доказів того, що підозрюваний обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.

Зазначений стандарт доказування (переконання) слідчий суддя використовує для перевірки наявності ризиків, передбачених частиною 1 статті 177 КПК, у цьому кримінальному провадженні щодо підозрюваного ОСОБА_4 .

Разом з тим, слідчий суддя вважає не доведеним ризик впливу на свідків, які є військовослужбовцями, з боку підозрюваного ОСОБА_4 , оскільки його виключено зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 згідно наказу № 17 від 17.03.2023 р. Слідчий суддя також вважає не обґрунтованим та не доведеним належним чином наявність ризику впливу підозрюваного на експертів.

Посилання сторони захисту щодо неналежності доказів долучених до клопотання для підтвердження обґрунтованості підозри є неспроможними, оскільки на даній стадії кримінального провадження слідчий суддя позбавлений можливості аналізувати матеріали кримінального провадження та добуті органом досудового розслідування докази з точки зору їх достатності та допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні кримінальних правопорушень, а на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів повинен визначити лише чи є причетність особи до вчинення кримінальних правопорушень вірогідною та достатньою для застосування щодо особи обмежувальних заходів.

Під час розгляду клопотання слідчим суддею вивчалась можливість застосування відносно підозрюваного більш м`якого запобіжного заходу для запобігання вищезазначених ризиків.

Однак, враховуючи існування зазначених ризиків, а також оцінюючи сукупність обставин, а саме: вагомість наявних доказів для підозри ОСОБА_4 у вчиненні зазначеного вище кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує йому в разі визнання винним у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, даних про особу підозрюваного, слідчий суддя вважає неможливим застосування більш м`яких запобіжних заходів, оскільки всі вони передбачають перебування на волі, що дає можливість вчинити дії, вказані у наведених ризиках, тим самим негативно вплинути на повне та всебічне встановлення об`єктивної істини у кримінальному провадженні та не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного, який потребує постійного візуального контролю, а тому обирає для нього запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. У подальшому доцільність тримання цього підозрюваного під вартою може бути предметом перегляду, втім на даному етапі кримінального провадження вказані ризики не можуть бути усунуті у менш обтяжливий спосіб, ніж застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

При цьому, перевіряючи наявність законних підстав вважати, що застосування більш м`яких запобіжних заходів ніж тримання під вартою буде недостатнім для запобігання встановленим ризикам кримінального провадження, слідчим суддею, відповідно до ст. 178 КПК України, враховано: 1) відношення підозрюваного до пред`явленої підозри (прийнято позицію невизнання своєї причетності до інкримінованого кримінального правопорушення); 2) вік (є повнолітнім, тому має повну кримінально-процесуальну дієздатність); 3) стан здоров`я - відомостей про наявність захворювань, які б перешкоджали утриманню в установі попереднього ув`язнення, не надано, 4) міцність соціальних зв`язків в місті його постійного проживання (не одружений, має дитину 2019 р.н., батьківство підозрюваного визнано рішенням суду); 5) майновий стан обвинуваченого (не працює); 6) характеризуючі документи (військовослужбовець, раніше не судимий, притягувався до адміністративної відповідальності, наявність іншого кримінального провадження).

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин.

Згідно сформованої практики Європейського суду з прав людини, тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи. Застосовуючи запобіжний захід у виді тримання під вартою, необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілого. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства («Летельє проти Франції»).

Крім того, відповідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, право людини на свободу є основоположним, але не абсолютним та може бути обмежено з огляду на суспільний інтерес. При цьому належить врахувати, що саме внаслідок суспільної небезпечності дій є об`єктивні підстави вважати, що обвинувачений може переховуватись від правоохоронних органів та суду, що в свою чергу призведе до порушення розумних строків судового розгляду, а також належне дотримання сторонами їх процесуальних прав та обов`язків.

Також, суд звертає увагу, що відповідно до приписів ч.8 ст.176 КПК, під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 402-405,407,408, 429 Кримінального кодексу України, застосовуєтьсявиключнозапобіжний захід у вигляді тримання під вартою. Тому доводи сторони захисту щодо можливості обрання підозрюваному більш м`якого запобіжного заходу, зокрема особистої поруки, аніж тримання під вартою не ґрунтуються на вимогах кримінального процесуального закону.

Одночасно, з приводу можливості передачі підозрюваного під особисту поруку слідчий суддя вважає необхідним зазначити наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 180 КПК України особиста порука полягає у наданні особами, яких суд вважає такими, що заслуговують на довіру, письмового зобов`язання про те, що вони поручаються за виконання обвинуваченим покладених на нього обов`язків відповідно до статті 194 цього Кодексу і зобов`язуються за необхідності доставити його до органу досудового розслідування чи в суд на першу про те вимогу.

Особиста порука, як і особисте зобов`язання, належить до тієї категорії запобіжних заходів, у ході яких використовується моральний (психічний) метод впливу на поведінку обвинуваченого.

Довіра до поручителя перш за все полягає в усвідомленні суду того факту, що поручитель зможе сприяти досягненню мети запобіжних заходів та виконанню обвинуваченим покладених на нього обов`язків.

Згідно з ч. 2 ст.180 КПК України кількість поручителів визначає слідчий суддя, суд, який обирає запобіжний захід. Наявність одного поручителя може бути визнано достатньою лише в тому разі, коли ним є особа, яка заслуговує на особливу довіру.

Особиста порука, як запобіжний захід застосовується з метою забезпечення належної поведінки обвинуваченого та його своєчасної участі в кримінальному провадженні. Вона обирається за наявності загальних підстав (ст. 177 КПК), і, крім того, особливих підстав. Особиста порука основана на довірі до поручителя з боку суду, яка, в свою чергу, ґрунтується на особливих моральних якостях поручителя, його авторитеті, зокрема, для обвинуваченого, що робить можливим для поручителя забезпечити виконання обвинуваченим покладених на нього обов`язків та у разі потреби - доставку його до органу розслідування чи в суд на першу вимогу.

Таким чином, особиста порука належить до запобіжних заходів, які поєднані із психологічним впливом на поведінку обвинуваченого, що ґрунтується на моральній відповідальності цієї особи перед тими особами, які за нього поручилися.

Відповідно до заяви ОСОБА_14 вона готова взяти ОСОБА_4 під особисту поруку та ручається за його належну поведінку, зобов`язуючись забезпечити явку і при необхідності доставку до суду на першу вимогу.

Суд, визначаючи одного поручителя - особу, яка заслуговує на особливу довіру, повинен встановити чи заслуговує поручитель на його довіру, чи здатний поручитель (в силу особливих моральних якостей, авторитету, фізичного і психічного стану здоров`я тощо) достатньо впливати на обвинуваченого, щоб забезпечити його належну процесуальну поведінку. Авторитет поручителя визначається його службовим становищем, поведінкою в колективі, побуті, його особистими якостями.

Однак, з аналізу поданої заяви та долучених до неї документів, суд зазначає, що дана інформація не дає суду підстав вважати дану особу такою, яка заслуговує на особливу довіру, щоб забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного та реально забезпечити виконання покладених на нього обов`язків, з врахуванням даних про особу обвинуваченого, обставин інкримінованого злочину, тяжкості злочину та суворості покарання за його скоєння.

Відповідно довимог ст.182КПК, суд з урахуванням тяжкості кримінального правопорушення, в якому підозрюється ОСОБА_4 , та яке вчинено в умовах воєнного стану, майнового та сімейного стану обвинуваченого, який раніше не судимий, не одружений, має малолітню дитину, ризиків, які встановлені судом, визначає альтернативний запобіжний захід у вигляді застави, який є більш м`яким, порівняно з триманням під вартою, та визначає розмір застави у мінімальних межах у розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, виходячи з практики Європейського суду з прав людини, відповідно до якої, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втратити заставу, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання перешкоджати встановленню істини у провадженні. Такий розмір застави відповідає межам, визначеним пунктом 3 частини 5 статті 182 КПК України щодо особливо тяжких злочинів, та є мінімально визначеним даною нормою. Даних, що за зазначений розмір застави є завідомо непомірним для обвинуваченого з огляду на його сімейний та майновий стан, слідчому судді не надано.

Визначення установи попереднього ув`язнення не входить до повноважень слідчого судді.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 177, 178, 182, 183, 193, 194, 196, 197, 206, 211, 372, 395 КПК України, слідчий суддя,

У Х В А Л И В:

Клопотання слідчого СВ відділення поліції №1 Волноваського РВП ГУ НП в Донецькій області ОСОБА_6 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 задовольнити частково.

Застосувати відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в межах строку досудового розслідування строком на 57 діб, тобто до 17.07.2024 року включно.

Визначити суму застави у розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 242240,00 (двісті сорок дві тисячі двісті сорок) грн., яка може бути внесена як самим обвинуваченим / підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок Територіального управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області (код отримувача (код за ЄДРПОУ) 26288796, банк отримувача ДКСУ, м. Київ, код банку отримувача (МФО) 820172, рахунок отримувача UA828201720355259003000011792) в будь-який момент протягом дії ухвали до 17.07.2024 року включно.

При внесенні визначеної суми застави ОСОБА_4 з-під варти звільнити.

У разі внесення застави, покласти на ОСОБА_4 наступні обов`язки: прибувати до слідчого, прокурора, слідчого судді чи суду за першою вимогою; 2) не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора, слідчого судді чи суду; 3) повідомляти слідчого, прокурора, слідчого суддю чи суд прозміну свого місця проживання та/або місця роботи; 4) утриматися від спілкування зі свідками у даному кримінальному провадженні.

В задоволенні іншої частини клопотання відмовити.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Копію ухвали негайно вручити підозрюваному, прокурору, захиснику та направити на виконання.

Ухвалу може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду через Великоновосілківський районний суд Донецької області протягом п`яти днів з дня її оголошення. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.

Повний текст ухвали складено 23.05.2024 р.

Слідчий суддя ОСОБА_1