Рішення № 119213512, 22.03.2024, Хорольський районний суд Полтавської області

Справа № 548/558/24

Провадження №2-а/548/5/24

Р І Ш Е Н Н Я

І МЕ НЕ М У КР АЇ НИ

22.03.2024 року м. Хорол

Хорольський районний суд Полтавської області в складі:

головуючого - судді Миркушіної Н.С.,

за участю секретаря судового засідання Калініченко А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Хорол адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 , представник позивача адвокат Бурба КирилВолодимирович до ДепартаментуПатрульної Поліції про про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення,

в с т а н о в и в :

Позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом.

Позивач мотивує позов тим, що постановою серії БАД № 498609 від 28.02.2024 року на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 340 грн. за те, що 28.02.2024 року о 09 год. 31 хв. на 190 км автомобільної дороги Суми Полтава він керував транспортним засобом MAN TGX 18.440 з державним номерним знаком НОМЕР_1 з причепом INTER CARS NW з державним номерним знаком НОМЕР_2 , у якого шини мали місцеві пошкодження з відшаруванням протектора, чим скоїв адміністративне правопорушення передбачене ч.1 ст.121 КУпАП.

Позивач вважає, що оскаржувана постанова винесена без належного з`ясування обставин, що підлягають з`ясуванню при розгляді справи про адміністративне правопорушення та не підтверджена відповідними доказами.

Тому позивачпросить скасувати постанову та стягнути з відповідача судовий збір в сумі 605, 60 грн.

Процесуальні дії у справі.

Ухвалою судді Хорольського районного суду Полтавської області від 12.03.2024року відкрито провадження у справі за цим адміністративним позовом.

Ухвалою суду від 22.03.2024року відкладено судове засідання.

У судове засідання представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Бурба К.В. не з`явився, в додаткових поясненнях на відзив просив розглянути справу за їх з позивачем відсутності.

У судове засідання представник відповідача ДепартаментуПатрульної Поліції Дужик В.О., не з`явилася,подала відзив на позов, в якому просила відмовити в задоволенні позову та розглянути справу за її відсутності.

Представник відповідача Департаменту Патрульної Поліції в особі територіального підрозділу Управління патрульної поліції в Полтавській області Дужик В.О.надала суду відзив на позов, у якому посилалася на те, що автомобіль позивача був зупинений в зв`язку з порушенням п.31.4.5.б - шини причепамали місцевіпошкодження звідшаруванням протектора на підстав чого було складено акт відповідності технічного стану транспортного засобу та його обладнання та вручено під підпис його копію та розглянуто дану справу з винесенням відповідно постанови. Всі вищевказані дії працівника поліції зафіксовані на відеозапис бодікамерою.

Дослідивши матеріали справи та перевіривши їх доказами, з`ясувавши дійсні обставини справи, суд приходить до наступного висновку.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відповідно до положень статті 1 КУпАП основним завданням цього Кодексу є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції та законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.

Згідно з ст. 6 Закону УкраїниПро Національну поліціюполіція у своїй діяльності керується принципом верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Принцип верховенства права застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону УкраїниПро Національну поліціюпід час виконання своїх завдань поліція забезпечує дотримання прав і свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, а також міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, і сприяє їх реалізації.

Згідно з п. 8 ч. 1 ст. 23 Закону УкраїниПро Національну поліціюполіція відповідно до покладених на неї завдань: у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.

Пунктом 11 ч. 1 ст. 23 Закону УкраїниПро Національну поліціювизначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.

Згідно з частиною 5 статті 14 Закону УкраїниПро дорожній рухучасникам дорожнього руху ставиться в обов`язок знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.

Порядок дорожнього руху на території України відповідно до Закону УкраїниПро дорожній рухвизначається Правилами дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (із змінами та доповненнями).

Згідно з п. 1.1. ПДР ці Правила відповідно до Закону України«Про дорожній рух»встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил.

Відповідно до п. 1.9. ПДР, особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Відповідальність за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КпАП України про адміністративні правопорушення, настає в разі керування водієм транспортним засобом, що має несправності системи гальмового або рульового керування, тягово-зчіпного пристрою, зовнішніх світлових приладів (темної пори доби) чи інші технічні несправності, з якими відповідно до встановлених правил експлуатація його забороняється, або переобладнаний з порушенням відповідних правил, норм і стандартів.

Відповідно до п. 31.4.5 б ПДР України, Забороняється експлуатація транспортних засобів згідно із законодавством за наявності таких технічних несправностей і невідповідності таким вимогам:

шини мають місцеві пошкодження (порізи, розриви тощо), що оголюють корд, а також розшарування каркаса, відшарування протектора і боковини.

Зі змісту зазначених правових норм убачається, що Національна поліція України уповноважена через своїх робітників притягувати осіб до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративних правопорушень у сфері безпеки дорожнього руху, зокрема, за відсутність або ненадання для перевірки посвідчення водія, реєстраційного документу на транспортний засіб.

Відповідно до ч. 1 ст. 35 Закону України "Про Національну поліцію", поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі: 1) якщо водій порушив Правила дорожнього руху; 2) якщо є очевидні ознаки, що свідчать про технічну несправність транспортного засобу; 3) якщо є інформація, що свідчить про причетність водія або пасажирів транспортного засобу до вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, або якщо є інформація, що свідчить про те, що транспортний засіб чи вантаж можуть бути об`єктом чи знаряддям учинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення; 4) якщо транспортний засіб перебуває в розшуку; 5) якщо необхідно здійснити опитування водія чи пасажирів про обставини вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, свідками якого вони є або могли бути; 6) якщо необхідно залучити водія транспортного засобу до надання допомоги іншим учасникам дорожнього руху або поліцейським або як свідка під час оформлення протоколів про адміністративні правопорушення чи матеріалів дорожньо-транспортних пригод; 7) якщо уповноважений орган державної влади прийняв рішення про обмеження чи заборону руху; 8) якщо спосіб закріплення вантажу на транспортному засобі створює небезпеку для інших учасників дорожнього руху; 9) порушення порядку визначення і використання на транспортному засобі спеціальних світлових або звукових сигнальних пристроїв; 10) якщо зупинка транспортного засобу, який зареєстрований в іншій країні, здійснюється з метою виявлення його передачі у володіння, користування або розпорядження особам, які не ввозили такий транспортний засіб на митну територію України або не поміщували в митний режим транзиту.

Вказаною нормою визначений вичерпний перелік підстав для зупинки транспортного засобу.

Отже, виходячи з викладеного, перевірка відповідності технічногостану транспортногозасобу тайого обладнання може бути здійснена за умови виявлення працівниками Національної поліції порушення такою особою правил дорожнього руху.

Відповідно до ч. 2 ст. 35 Закону України "Про Національну поліцію" поліцейський зобов`язаний поінформувати водія про конкретну причину зупинення ним транспортного засобу з детальним описом підстави зупинки, визначеної у цій статті.

В свою чергу, вимозі працівника поліції щодо пред`явлення для перевірки, визначеного п. 2.1 ПДР України переліку документів, обов`язково має передувати порушення водієм ПДР, скоєння дорожньо-транспортної пригоди або інші підстави, передбачені вищезазначеною статтею Закону.

Такий висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 15.03.2019 року в адміністративній справі № 686/11314/17 та від 29.04.2020 року в адміністративній справі № 201/16607/16-а.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами у справі про адміністративні правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні, та інші обставини, що мають істотне значення для правильного вирішення справи.

Згідно зі ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують та обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до п. 1 ст. 247 КпАП України обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (стаття 252 КУпАП).

Відповідно до ст. 31 Закону України «Про Національну поліцію», полiцiя може застосовувати такi превентивнi заходи, окрім іншого, перевiрка документiв особи; опитування особи; зупинення транспортного засобу; застосування технiчних приладiв i технiчних засобiв, що мають функцiї фото- i кiнозйомки, вiдеозапису, засобiв фото- i кiнозйомки, вiдеозапису.

При цьому суд зазначає, що Верховний Суд у постанові від 26.04.2018 у справі № 338/1/17 вказав, що візуальне спостереження за дотриманням правил дорожнього руху працівниками органу Національної поліції може бути доказом у справі лише у тому випадку, коли воно зафіксоване у встановленому законом порядку.

В ході розгляду справи судом не встановлено обставин, того що автомобіль, яким керував позивач, був зупинений за наявності підстав, що визначені ст. 35 Закону України "Про Національну поліцію".

Отже, суд зазначає про відсутність належних та достатніх підстав для накладення на позивача адміністративного стягнення за ч. 1 ст. 121 КУпАП.

На підтвердження правомірності притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності відповідачем до суду надано відеозаписи з нагрудної камери поліцейського.

Як вбачається з відеозаписів, надано відповідачем, на них зафіксовано спілкування поліцейського з позивачем, складення: акту відповідності технічного стану транспортного засобу та його обладнання, постанови.

Але на цих записах відсутні будь-які фактичні дані, що підтверджують факт порушення ОСОБА_1 правил дорожнього руху, що спричинило зупинення транспортного засобу.

В той же час не заслуговують на увагу доводи позивача про недотримання інспектором процедури розгляду справи про адміністративне правопорушення, оскільки вони спростовуються відеозаписом з нагрудної камери поліцейського роз`яснення прав позивачу та вручення йому під підпис відповідності технічного стану транспортного засобу та його обладнання.

Разом з тим, належних доказів правомірності свого рішення відповідач про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.121 КУпАП під час розгляду справи судом, в порушення вимог ч.2 ст.77 КАС України, не надав.

Дотримання усіх вимог Кодексу України про адміністративні правопорушення щодо розгляду адміністративних справ належними доказами не підтверджено. Відтак, належного виконання суб`єктом владних повноважень вимог процесуального законодавства, а отже і правомірності прийнятого рішення відповідачем не наведено, з огляду на відсутність доказів у матеріалах справи та не представлення їх суду для вивчення та оцінки в ході розгляду справи.

Оскільки законодавство України чітко не гарантує презумпцію невинуватості у справах про адміністративні правопорушення, Конституційний суд України (Справа № 1-34/2010) визнав, що презумпція невинуватості поширюється на справи про адміністративні правопорушення.

Таким чином,вина позивачау скоєнніадміністративного правопорушення,передбаченогост.121ч.1КУпАПне доведена, а тому в діях позивача відсутній склад адміністративного правопорушення.

Отже, постанова у цій справі про адміністративне правопорушення складена інспектором передчасно, без дотримання процедури розгляду справи про адміністративне правопорушення, яка передувала б ухваленню постанови, тобто не у відповідності до вимог ст. ст.279,283 КУпАП.

Враховуючи наведене в сукупності, суд вважає достовірними обставини, повідомлені позивачем і жодним чином не спростовані відповідачем. За таких обставин, оцінивши всі зібрані по справі докази, враховуючи обов`язок суб`єкта владних повноважень доводити суду правомірність прийнятого ним рішення, вчинених дії чи бездіяльності, суд приходить до висновку про протиправність постанови про адміністративне правопорушення і з метою повного захисту прав, свобод та інтересів позивача оскаржувана постанова підлягає скасуванню, а справа про адміністративне правопорушення закриттю.

Таким чином суд вважає, що позовні вимоги знайшли своє підтвердження в судовому засіданні, вони ґрунтуються на законі і підлягають задоволенню.

Отже, приймаючи до уваги положення ч.3 ст.286 КАС України, суд вважає за можливе скасувати постанову у справі про адміністративне правопорушення, а справу закрити.

Судом встановлено, що Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободзобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Також, Європейський суд з прав людини зазначив, що, хоча пункт 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободзобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

Обґрунтовуючи своє рішення, суд бере до уваги вимоги ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини.

В рішеннях у справах «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torijav. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 2958, Seryavin and others v. Ukraine, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року Європейський суд з прав людини наголошує, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Консультативна рада європейських суддів у Висновку № 11 (2008) до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень зазначила, що «якість судового рішення залежить головним чином від якості його вмотивування. Виклад підстав прийняття рішення не лише полегшує розуміння та сприяє визнанню сторонами суті рішення, але, насамперед, є гарантією проти свавілля. По-перше, це зобов`язує суддю дати відповідь на аргументи сторін та вказати на доводи, що лежать в основі рішення й забезпечують його правосудність; по-друге, це дає можливість суспільству зрозуміти, яким чином функціонує судова система» (пункти 34-35).

В контексті вказаної судової практики суд вважає обґрунтування цього рішення достатнім.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

У зв`язку із задоволенням позову на користь позивача підлягає відшкодуванню витрати зі сплати судового збору у розмірі 605, 60 грн. за рахунок бюджетних асигнувань ДепартаментуПатрульної Поліції.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.7,245,251,257,258,268,277 Кодексу України про адміністративні правопорушення, ст.ст.2,6,9,20,77,78,90,209, 242,243,244, 246, 286 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ :

Адміністративний позов ОСОБА_1 , представник позивача адвокат Бурба КирилВолодимирович до ДепартаментуПатрульної Поліції про про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення, задоволити повністю.

Скасувати постанову серії БАД № 498609 від 28.02.2024 року про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у розмірі 340 грн. у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі.

Стягнути з ДепартаментуПатрульної Поліції за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судові витрати на судовий збір в сумі 605, 60 (шістсот п`ять гривень шістдесят копійок) грн.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку передбаченому ст. 286КАС Українитарозділом ІІІглави 1КАС України протягом 10 днів до Другого апеляційного адміністративного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом 10 днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Учасники процесу:

Позивач - ОСОБА_1 ,іпнНОМЕР_3 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 );

Представник позивача-адвокат Бурба КирилВолодимирович, юридична адреса: м. Полтава,вул вул.Симона Петлюри,буд.21;

Відповідач - Департамент Патрульної Поліції (місцезнаходження:03048,м.Київ, вул.Ернста, 3),ЄДРПОУ 40108646.

Повне рішення складено 15.05.2024 року.

Суддя : Н.С. Миркушіна