Рішення № 119213312, 03.05.2024, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 травня 2024 рокуСправа №160/4838/24

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Турлакової Н.В.

розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якій позивач просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області № 047050021560 від 19.09.2023 року про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 за віком відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року №1058-IV;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу періоди роботи з 01.11.1989 по 16.05.1994 в Дніпродзержинському підприємстві по заготівлі, обробці, поставці та дрібнооптовій торгівлі «ВТОРРЕСУРСИ» (в подальшому Дніпродзержинський філіал АП «Дніпропетровськвторресурси») згідно з трудовою книжкою серія НОМЕР_1 ;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу період роботи з 01.01.2004 року по 30.08.2005 року у приватного підприємця ОСОБА_2 ;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити та виплачувати пенсію ОСОБА_1 за її заявою від 12.09.2023 року про призначення пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року №1058-IV, так як остання має необхідну кількість страхового стажу роботи та досягла необхідного пенсійного віку.

В обґрунтування позову позивач посилається на те, що 12.09.2023р. вона звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до ст.26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», проте рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області № 047050021560 від 19.09.2023 року було відмовлено через відсутність необхідного страхового стажу, зокрема не зараховано період роботи з 01.11.1989 по 16.05.1994 згідно трудової книжки, у зв`язку з відсутністю запису наказу про звільнення (необхідно надати уточнюючу довідку); період здійснення особою підприємницької діяльності за січень 2010 року, оскільки відсутня інформація про сплату внесків, у зв`язку з чим, право на пенсію набуде в 63 роки. Позивач вказує, що вона не повинна нести відповідальність за правильність заповнення трудової книжки. Позивач вважає оскаржуване рішення незаконним, яке порушує її законне право на отримання пенсії за віком, оскільки до її трудової книжки внесені всі записи, які підтверджують зайнятість в спірних періодах роботи на займаних посадах.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.02.2024р. прийнято до свого провадження вказану позовну заяву та згідно ч.2 ст.257 КАС України ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Головним управлінням Пенсійного фонду України в Сумській області до суду подано клопотання про долучення доказів, в якому проти задоволення позовних вимог заперечує та зазначає, що оскаржуваним рішенням ОСОБА_1 відмовлено в призначенні пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу 30 років. До страхового стажу не зараховано: - період догляду за дитиною до досягнення нею 3-річного віку, ІНФОРМАЦІЯ_1 , оскільки прізвище матері ( ОСОБА_3 ) зазначене в свідоцтві про народження не відповідає паспортним даним заявниці (Алімурадова); - період роботи з 01.11.1989 по 16.05.1994 згідно трудової книжки, у зв`язку з відсутністю запису наказу про звільнення (необхідно надати уточнюючу довідку); - період здійснення особою підприємницької діяльності за січень 2010 року, оскільки відсутня інформація про сплату внесків. За період роботи з 01.01.2004 року по 30.08.2005 року у приватного підприємця ОСОБА_2 до страхового стажу заявниці зараховано періоди згідно даних, що містяться реєстрі застрахованих осіб. Таким чином, пенсійним органом прийнято обґрунтоване рішення про відмову у призначенні пенсії, у зв`язку з чим, у задоволенні позовних вимог просить відмовити.

Відповідача-2 (Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області) правом на подання відзиву не скористався, ухвалу про відкриття провадження та позов з додатками отримав в електронному кабінеті, що підтверджується відповідними Довідками про доставку електронного листа від 21.02.2024р. та 26.02.2024р.

Відповідно до ч.1 ст.257 КАС України, за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.

За приписами ч.5 ст.262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

За викладених обставин, у відповідності до вимог ст.ст.258, 262 КАС України, справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.

Дослідивши чинне законодавство та матеріали справи, суд встановив наступне.

Судом встановлено, що 12.09.2023 року ОСОБА_1 звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003№ 1058-ІУ. Разом із заявою про призначення пенсії позивачем було надано копії трудової книжки, судового рішення про встановлення юридичного факту належності правовстановлюючого документу, довідки за формою ОК-5, ОК-7.

На підставі заяви та наданих документів Головним управлінням Пенсійного фонду України в Сумській області, за принципом екстериторіальності розглянуто вищезазначену заяву та прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії за віком № 047050021560 від 19.09.2023 року. У вказаному рішенні зазначено: «Відмовити у призначенні пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-ІУ (далі -Закон № 1058-ІУ) Алімурадовій Еммі Ісрафил кизи. Дата народження ІНФОРМАЦІЯ_2 . Дата звернення до територіальних органів ПФУ 12.09.2023. Пенсійний вік, визначений ст. 26 Закону № 1058-ІУ - 60років. Вік заявника 60 років.

Необхідний страховий стаж, визначений ст. 26 Закону № 1058-ІУ - 30 років. У разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року, страхового стажу, передбаченого частиною першою цієї статті, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 роки мають особи за наявності страхового стажу з 1 січня 2026 року по 31 грудня 2026року - від 23 до 33 років. Страховий стаж особи - 20років 11 місяців 24 дні, для визначення права на пенсію за віком - 24 роки 02 місяці 02 дні, зараховано по 04.10.2017.

Результати розгляду документів, доданих до заяви:

За доданими документами до страхового стажу не зараховано:

-період догляду за дитиною до досягнення нею 3-річного віку, ІНФОРМАЦІЯ_1 , оскільки прізвище матері ( ОСОБА_4 ) зазначене в свідоцтві про народження не відповідає паспортним даним заявниці (Алімурадова);

-період роботи з 01.11.1989 по 16.05.1994 згідно трудової книжки, у зв`язку з відсутністю запису наказу про звільнення (необхідно надати уточнюючу довідку);

-період здійснення особою підприємницької діяльності за січень 2010 року, оскільки відсутня інформація про сплату внесків.

Додатковий коментар:

За наданими документами право на призначення пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону № 1058-ІУ заявник набуде після досягнення 63 років, тобто з 20.01.2026 року. За умови надання додаткових документів право на пенсію за віком буде переглянуто».

Судом також досліджена копія трудової книжки позивача серії НОМЕР_1 , яка містить наступні записи:

10.03.1981 - зарахована в цех № 1 (штамповочний) ученицею слюсаря збірника ПО «Азерелектромаш»;

14.07.1981 - 14.07.1981 - присвоєна професія слюсаря збірника електричних машин 1 розряду цеха № 1;

21.09.1981 - звільнена за власним бажанням ст. 37 КЗпП АРСР;

09.08.1983 - прийнята на роботу працівником бригада № 1 радгосп імені ХХІІІ партз`їзду Кусарського району;

11.11.1983 - звільнена за власним бажанням ст. 37 КЗпП АРСР;

25.11.1987- прийнята транспортувальником на Дніпродзержинський цементний завод 2 розряду в цех помолу цементу;

09.08.1983- прийнята на роботу працівником бригада № 1 радгосп імені ХХІІІ партз`їзду Кусарського району;

11.11.1983 - звільнена за власним бажанням ст. 37 КЗпП АРСР;

25.11.1987- прийнята транспортувальником на Дніпродзержинський цементний

завод 2 розряду в цех помолу цементу; Дніпродзержинське СУ № 1 спеціалізованого тресту «Дніпродомнаремонт» перейменовано Дочірнє підприємство Дніпродзержинське СУ ВАТ«Дніпродомнаремонт»;

27.02.1998 - звільнена за власним бажанням ст. 38 КЗпП України;

08.07.1998 зареєстрована безробітною с виплатою допомоги Дніпродзержинським центром зайнятості;

02.07.1999 закінчена виплата допомоги по безробіттю ;

16.08.1999 зарахована до Дніпродзержинського ПТУ № 15 на курсове навчання від центру зайнятості;

15.02.2000 відрахована у зв`язку з закінченням навчання, присвоєно кваліфікацію «пекар ІІІ розряду»;

01.01.2001 прийнята на роботу до приватного підприємця ОСОБА_5 продавцем продовольчих товарів по трудовому договору від 01.01.2001 року № 1155;

12.10.2005 - звільнена за власним бажанням ст. 38 КЗпП України;

10.10.2016 розпочато виплату допомоги по безробіттю Кам`янським міським центром зайнятості;

04.10.2017 - припинена виплата допомоги по безробіттю.

Рішенням Заводського районного суду м. Дніпродзержинська від 08 червня 2023 року по справі № 208/4081/23, яке набрало законної сили 10.07.2023р., встановлено факт належності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , трудової книжки НОМЕР_1 , виданої на ім`я (російською мовою) « ОСОБА_6 ), (Алимурадова), дата заповнення - 11 квітня 1981 року.

Наведені обставини слугували підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення.

Відповідно до частини першої, другої статті 5 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі Закон № 1058-IV) цей Закон регулює відносини, що виникають між суб`єктами системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.

Статтею 1 Закону від 09.07.2003 № 1058-IV визначено, що пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом.

Відповідно до ст. 8 Закону від 09.07.2003 № 1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.

Частиною першою статті 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» визначено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Відповідно до частини другої статті 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (частина четверта статті 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»).

Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.

Згідно із статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, а в разі відсутності її чи відповідних записів у ній наявність трудового стажу підтверджується в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до чинного законодавства, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Також, у відповідності до ст. 48 Кодексу законів про працю України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації або у фізичної особи понад п`ять днів. Трудові книжки ведуться також на позаштатних працівників при умові, якщо вони підлягають загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню, студентів вищих та учнів професійно-технічних навчальних закладів, які проходять стажування на підприємстві, в установі, організації. До трудової книжки заносяться відомості про роботу, заохочення та нагороди за успіхи в роботі на підприємстві, в установі, організації; відомості про стягнення до неї не заносяться. Порядок ведення трудових книжок визначається Кабінетом Міністрів України.

Суд зазначає, що приписами пункту 1.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України та Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року за №58 (далі-Інструкції №58) передбачено, що трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації (далі - підприємство) усіх форм власності або у фізичної особи понад п`ять днів, у тому числі осіб, які є співвласниками (власниками) підприємств, селянських (фермерських) господарств, сезонних і тимчасових працівників, а також позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню.

Відповідно до п.п.1.3,1.4 Інструкції №58 при влаштуванні на роботу працівники зобов`язані подавати трудову книжку, оформлену в установленому порядку.

Пунктами 2.2 - 2.4 Інструкції №58 встановлено, що до трудової книжки вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім`я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіх у роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України; відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв`язку з цим винагороди.

Записи в трудовій книжці при звільненні або переведенні на іншу роботу повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства і з посиланням на відповідну статтю, пункт закону.

Усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

У п. 2.6 пункту 2 Інструкції №58 зазначено, що у разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення, а також про нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується власником або уповноваженим ним органом, де було зроблено відповідний запис. Власник або уповноважений ним орган за новим місцем роботи зобов`язаний надати працівнику в цьому необхідну допомогу.

Відповідно п.4 постанови Кабінету Міністрів України "Про трудові книжки працівників" від 27.04.1993 року №301, відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, представництва іноземного суб`єкта господарювання.

За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.

Як встановлено судом, Головним управлінням Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області позивачу не зараховано до страхового стажу:

- період догляду за дитиною до досягнення нею 3-річного віку, ІНФОРМАЦІЯ_1 , оскільки прізвище матері (Элімурадова) зазначене в свідоцтві про народження не відповідає паспортним даним заявниці (Алімурадова);

- період роботи з 01.11.1989 по 16.05.1994 згідно трудової книжки, у зв`язку з відсутністю запису наказу про звільнення (необхідно надати уточнюючу довідку);

- період здійснення особою підприємницької діяльності за січень 2010 року, оскільки відсутня інформація про сплату внесків.

За період роботи з 01.01.2004 року по 30.08.2005 року у приватного підприємця ОСОБА_2 до страхового стажу заявниці зараховано періоди згідно даних, що містяться реєстрі застрахованих осіб.

Верховним Судом в постанові від 24.05.2018 у справі №490/12392/16-а викладено правову позицію, відповідно до якої, працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини підприємства не може бути підставою для позбавлення особи конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань нарахування/призначення пенсії.

Аналізуючи вищевказані норми законодавства України, суд зазначає, що працівник не може відповідати за правильність записів у трудовій книжці та не повинен контролювати роботодавця щодо її заповнення.

Також суд вказує, що на особу не може перекладатись обов`язок доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Посилання на неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком.

Висновки аналогічного характеру викладені в постанові Верховного Суду від 29.03.2019 у справі № справа №548/2056/16-а, від 21.02.2018 року у справі № 687/975/17.

Суд зазначає, що в копії трудової книжки позивачки НОМЕР_1 містяться записи, що остання у період роботи з 01.11.1989 по 16.05.1994 працювала в Дніпродзержинському підприємстві по заготівлі, обробці, поставці та дрібнооптовій торгівлі «ВТОРРЕСУРСИ» (в подальшому Дніпродзержинський філіал АП «Дніпропетровськвторресурси»).

При цьому, суд звертає увагу, що дані трудової книжки Позивача в частині періоду роботи з 01.11.1989 по 16.05.1994 в Дніпродзержинському підприємстві по заготівлі, обробці, поставці та дрібнооптовій торгівлі «ВТОРРЕСУРСИ» не містять неправдиві або недостовірні відомості, а тому зазначені відповідачем-1 недоліки, відсутність запису наказу про звільнення в трудовій книжці, не може бути самостійною підставою для відмови у зарахуванні означеного періоду роботи позивача до стажу роботи, що враховується у призначенні пенсії.

Підставою для призначення пенсії є наявність страхового стажу необхідного розміру, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.

Таким чином, відповідачем-1 не враховано, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.

Зазначений висновок викладено в постанові Верховного Суду від 06 березня 2018 року по справі № 754/14898/15-а.

Враховуючи вказане, суд зазначає, що, відповідачем-1 було протиправно не зараховано до страхового стажу позивача період її роботи з 01.11.1989 по 16.05.1994 в Дніпродзержинському підприємстві по заготівлі, обробці, поставці та дрібнооптовій торгівлі «ВТОРРЕСУРСИ» (в подальшому Дніпродзержинський філіал АП «Дніпропетровськвторресурси»). При цьому даний період не був зарахований до страхового стажу позивачки при призначенні пенсії за віком, оскільки в трудовій книжці відсутній запис наказу про звільнення, за що остання не несе жодної відповідальності.

Таким чином, позивач має відповідні записи у трудовій книжці щодо спірного періоду роботи, та ці записи є належними та допустимими доказами підтвердження його трудового стажу.

Постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2018 №793 доповнено пункт 4 Порядку №637, новим абзацом, зокрема: періоди провадження підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, в тому числі із застосуванням фіксованого податку, з 1 січня 1998 р. по 31 грудня 2003 р. зараховуються до трудового стажу фізичних осіб-підприємців на підставі довідки про реєстрацію особи як суб`єкта підприємницької діяльності, а з 1 січня 2004 р. по 31 грудня 2017 р. за бажанням особи - за умови сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від суми сплачених коштів.

Тобто, вказаними змінами законодавець передбачив зарахування як до трудового, так і до страхового стажу фізичних осіб - підприємців періоди провадження ними господарської діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, незалежно від сум сплачених ними страхових внесків (крім випадків звільнення від сплати єдиного внеску).

З аналізу наведених правових норм вбачається, що для розрахунку пенсії пенсійний орган обчислює страховий стаж за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди, до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, а періоди провадження підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, в тому числі із застосуванням фіксованого податку, з 1 січня 1998 р. по 31 грудня 2003 р, зараховуються до трудового стажу фізичних осіб-підприємців на підставі свідоцтва про сплату єдиного податку.

Починаючи з 01 січня 2004 року сплата страхових внесків підтверджується довідкою ОК-5.

Відсутність в інформаційній базі системи персоніфікованого обліку даних про сплату страхових внесків для нарахування пенсії не є підставою для незарахування періодів роботи через несплату страхових внесків до Пенсійного фонду України.

Зворотній підхід є неприпустимим та таким, що суперечить основним конституційним засадам в сфері соціального захисту.

Такий висновок суду відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній в постановах від 27 березня 2018 року у справі № 208/6680/16-а, від 24 травня 2018 року у справі № 490/12392/16-а, від 20 березня 2019 року у справі №688/947/17, від 30 вересня 2019 року у справі №414/736/17 та від 30 липня 2019 року у справі №373/2265/16-а, від 01.03.2021 року у справі №423/757/17.

Також, судом встановлено, що згідно з Розрахунками стажу позивачки для призначення пенсії, Пенсійним фондом протиправно не зараховано позивачці період роботи з 01.01.2004 року по 30.08.2005 року, оскільки відповідно до довідки форми ОК-5 позивачка працювала у приватного підприємця ОСОБА_5 та сплачувались страхові внески за вказаний період.

Враховуючи викладене, суд зазначає, що відповідачем-1 було протиправно не зараховано до страхового стажу позивачки період її роботи з 01.01.2004 року по 30.08.2005 року у приватного підприємця « ОСОБА_2 » та останній період роботи має бути зарахований до страхового стажу роботи позивачки для призначення пенсії за віком.

Крім того, суд зазначає, що формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для органів пенсійного фонду для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.

Аналогічна позиція була висловлена Верховним Судом у постанові від 25 квітня 2019 року у справі №593/283/17.

За встановлених обставин, суд приходить до висновку, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Сумській області протиправно не зараховано до страхового стажу позивача спірні періоди з 01.11.1989 по 16.05.1994 в Дніпродзержинському підприємстві по заготівлі, обробці, поставці та дрібнооптовій торгівлі «ВТОРРЕСУРСИ» (в подальшому Дніпродзержинський філіал АП «Дніпропетровськвторресурси») згідно з трудовою книжкою серія НОМЕР_1 та з 01.01.2004 року по 30.08.2005 року у приватного підприємця ОСОБА_2 , у зв`язку з чим, оскаржуване рішення № 047050021560 від 19.09.2023 року про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 за віком відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» є протиправним та підлягає скасуванню.

Отже, позовна вимога про зобов`язання Головного управління пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу спірні періоди з 01.11.1989 по 16.05.1994 в Дніпродзержинському підприємстві по заготівлі, обробці, поставці та дрібнооптовій торгівлі «ВТОРРЕСУРСИ» (в подальшому Дніпродзержинський філіал АП «Дніпропетровськвторресурси») згідно з трудовою книжкою серія НОМЕР_1 та з 01.01.2004 року по 30.08.2005 року у приватного підприємця ОСОБА_2 , також підлягає задоволенню, як похідна.

Згідно з частиною другою статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

При вирішенні питання щодо обраного позивачем способу захисту порушеного права, суд виходить із того, що відповідно до пункту 2 частини 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Щодо позовних вимог в частині зобов`язання відповідача призначити та виплачувати позивачу пенсію, суд зазначає, що спірне рішення відповідача-1 прийняте без повного з`ясування обставин справи та інших документів наданих позивачем, самостійно здійснивши розрахунок стажу позивача для призначення пенсії, суд перебере на себе повноваження Пенсійного фонду, який наділений дискреційними повноваженнями на прийняття рішення про призначення пенсії (здійснення перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший) та визначення підстав, за яких призначається (перераховується) пенсія або приймається рішення про відмову в її призначенні (перерахунку), що є неприпустимим, у зв`язку з чим, суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні даної вимоги.

Також на даному етапі зазначена вимога позивача є передчасною.

Вказана правова позиція узгоджується із висновками викладеним в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 01.10.2019р. по справі №804/3646/18.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

При цьому, з метою повного захисту прав позивача, суд вважає за необхідне зобов`язати відповідача-2 повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії від 12.09.2023р. з врахуванням висновків суду в даній справі.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на викладене, позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ч.3 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Враховуючи викладене вище, суд дійшов висновку щодо наявності підстав для стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідачів, на користь позивача сплачену ним суму судового збору відповідно до розміру задоволених позовних вимог у сумі 807,46грн. (по 403,73грн. з кожного).

Керуючись ст.ст.241-250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області (40009, м. Суми, вул. Степана Бандери, 43 ЄДРПОУ 21108013), Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м.Дніпро, вул.Набережна Перемоги, 26, ЄДРПОУ 21910427) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області № 047050021560 від 19.09.2023 року про відмову у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 .

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу періоди роботи: з 01.11.1989 по 16.05.1994 в Дніпродзержинському підприємстві по заготівлі, обробці, поставці та дрібнооптовій торгівлі «ВТОРРЕСУРСИ» (в подальшому Дніпродзержинський філіал АП «Дніпропетровськвторресурси») згідно з трудовою книжкою серія НОМЕР_1 та з 01.01.2004 року по 30.08.2005 року у приватного підприємця ОСОБА_7 .

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком від 12.09.2023 року.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області (40009, м. Суми, вул. Степана Бандери, 43 ЄДРПОУ 21108013) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_2 ) судові витрати зі сплати судового збору у сумі 403,73грн. (чотириста три гривні сімдесят три копійки).

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м.Дніпро, вул.Набережна Перемоги, 26, ЄДРПОУ 21910427) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_2 ) судові витрати зі сплати судового збору у сумі 403,73грн. (чотириста три гривні сімдесят три копійки).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя Н.В. Турлакова