Рішення № 119205571, 21.05.2024, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/31838/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 травня 2024 року м. Одеса

Суддя Одеського окружного адміністративного суду Білостоцький О.В., розглянувши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення в Пересипському районі Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради, Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення, та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення в Пересипському районі Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради, в якому позивач просить суд:

- визнати протиправним і скасувати рішення Управління соціального захисту населення в Пересипському районі Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради №16.02-22/641 від 08.08.2023 року про відмову в наданні ОСОБА_1 державної соціальної допомоги як малозабезпеченій сім`ї;

- зобов`язати Управління соціального захисту населення в Пересипському районі Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення державної соціальної допомоги як малозабезпеченій сім`ї.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що її родина є багатодітною, з огляду на що у липні 2023 року вона звернулась до Управління соціального захисту населення в Пересипському районі Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради із заявою про призначення їй державної соціальної допомоги як багатодітній сім`ї.

Разом з тим, відповідач рішенням №16.02-22/641 від 08.08.2023 року відмовив позивачу у призначенні вищевказаної допомоги, посилаючись на те, що у складі її сім`ї є непрацюючі працездатні особи, які не сплатили в мінімальному розмірі ЄСВ сумарно протягом 3 місяців.

Не погоджуючись із вищезазначеним рішенням та вважаючи його протиправним та таким, що порушує її право на належний соціальний захист, позивач звернулась до суду з позовом.

Ухвалою суду по справі №420/31838/23 адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення в Пересипському районі Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради було прийнято до розгляду, у справі було відкрито спрощене позовне провадження без виклику (повідомлення) сторін за наявними у справі матеріалами в порядку, визначеному ч. 5 ст. 262 КАС України. Також в якості співвідповідача до участі по справі було залучено Департамент праці та соціальної політики Одеської міської ради.

Управлінням соціального захисту населення в Пересипському районі Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради, а також Департаментом праці та соціальної політики Одеської міської ради адміністративний позов позивача з додатками, а також ухвала Одеського окружного адміністративного суду про відкриття провадження у справі №420/31838/23 були отримані, що підтверджується матеріалами адміністративної справи.

У визначений КАС України п`ятнадцятиденний строк відзив на адміністративний позов відповідачами наданий не був, будь-яких клопотань щодо продовження строку для подання відзиву відповідачами не заявлено, будь-яких пояснень щодо неможливості надання відзиву у строк, встановлений судом, не надано.

При цьому в ухвалі про відкриття провадження у справі відповідачам було роз`яснено, що неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову, а також про можливість вирішення судом справи за наявними матеріалами відповідно до положень ч. 6 ст. 162 КАС України.

Відповідно до статті 64 Конституції України, навіть в умовах воєнного та надзвичайного стану не може обмежуватися право особи на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Згідно частини 2 ст.262 КАС України розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п`ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.

Судом під час розгляду справи встановлено наступне.

Родина ОСОБА_1 є багатодітною, що підтверджується посвідченням № НОМЕР_1 , виданим 21.03.2013 року, а також наявними в матеріалах справи свідоцтвами про народження дітей, а саме:

ОСОБА_2 , д.н. ІНФОРМАЦІЯ_2 - свідоцтво про народження серії НОМЕР_2 ;

ОСОБА_3 , д.н. ІНФОРМАЦІЯ_3 - свідоцтво про народження серії НОМЕР_3 ;

ОСОБА_4 , д.н. ІНФОРМАЦІЯ_4 - свідоцтво про народження серії НОМЕР_4 ;

ОСОБА_5 , д.н. ІНФОРМАЦІЯ_5 - свідоцтво про народження серії НОМЕР_5 ;

ОСОБА_6 , д.н. ІНФОРМАЦІЯ_6 - свідоцтво про народження серії НОМЕР_6 ;

ОСОБА_2 , д.н. ІНФОРМАЦІЯ_2 - свідоцтво про народження серії НОМЕР_2 .

Зареєстрованим місцем проживання ОСОБА_1 та її дітей є наступна адреса: АДРЕСА_1 .

Батько дітей - ОСОБА_7 , помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_7 .

На підтвердження факту працевлаштування, позивач надала до суду копію трудового договору №4 від 16.08.2019 року, згідно якого ОСОБА_1 як працівник зобов`язується виконувати обов`язки продавця за адресою: АДРЕСА_2 .

Додатково позивачем надано довідку за вих.№01/09 від 10.09.2023 року, видану ФОП ОСОБА_8 , що позивач з 16.08.2019 року та по 06.06.2023 року працювала на посаді продавця у ФОП ОСОБА_8 , заробітна плата їй нараховувалась згідно законодавства України, звітність до ДФС подавалась.

Відповідно до довідки №114 від 21.06.2023 року, виданої Суворовським управлінням Одеської філії Одеського обласного центру зайнятості, позивач перебуває на обліку як безробітня в Одеському МЦЗ (Одеський регіон) з 07.06.2023 року.

На підставі вищезазначеного, у липні 2023 року позивач звернулась до Управління соціального захисту населення в Пересипському районі Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради із заявою, в якій просила призначити їй державну соціальну допомогу як малозабезпеченій сім`ї.

Водночас, повідомленням (рішенням) №16.02-22/641 від 08.08.2023 року Управління соціального захисту населення в Пересипському районі Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради відмовило позивачу у призначенні вищевказаної допомоги, посилаючись на те, що у складі її сім`ї є непрацюючі працездатні особи, які не сплатили в мінімальному розмірі ЄСВ сумарно протягом 3 місяців.

Вважаючи протиправним рішення відповідача щодо відмови у призначенні їй державної соціальної допомоги як малозабезпеченій сім`ї, позивач звернулась до адміністративного суду за захистом своїх прав та інтересів.

Відповідно до вимог ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч.2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України).

Дослідивши адміністративний позов та інші письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному і об`єктивному дослідженні, проаналізувавши положення чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, та судову практику, суд доходить висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Згідно із статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Реалізація конституційних гарантій права громадян на соціальний захист - забезпечення рівня життя не нижчого від прожиткового мінімуму шляхом надання грошової допомоги найменш соціально захищеним сім`ям здійснюється відповідно до Закону України від 01.06.2000 року №1768-III «Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім`ям» (далі - Закон №1768-III).

Відповідно до ст. 1 Закону №1768-III державна соціальна допомога малозабезпеченим сім`ям (далі - державна соціальна допомога) - це щомісячна допомога, яка надається малозабезпеченим сім`ям у грошовій формі в розмірі, що залежить від величини середньомісячного сукупного доходу сім`ї; малозабезпечена сім`я - це сім`я, яка з поважних або незалежних від неї причин має середньомісячний сукупний доход нижчий від прожиткового мінімуму для сім`ї.

Права члена сім`ї має одинока особа. До одиноких осіб, що мають право на отримання допомоги, належать громадяни, що не мають працездатних родичів, зобов`язаних за законом їх утримувати.

Статтею 4 Закону №1768-III передбачено, що призначення і виплата державної соціальної допомоги здійснюються структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних, районних у містах Києві та Севастополі державних адміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад (далі - органи соціального захисту населення) за місцем проживання уповноваженого представника сім`ї.

Порядок призначення, умови виплати та підстави для припинення виплати державної соціальної допомоги, перелік документів, необхідних для призначення допомоги згідно із цим Законом, встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Порядок призначення і виплати державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім`ям затверджено постановою Кабінету Міністрів України №250 від 24.02.2003 року (далі - Порядок №250).

Згідно п.2 Порядку №250 державна соціальна допомога призначається і виплачується малозабезпеченим сім`ям, які постійно проживають на території України, а також іншим малозабезпеченим сім`ям у випадках, установлених законом, які з поважних або незалежних від них причин мають середньомісячний сукупний дохід менший від прожиткового мінімуму для сім`ї.

Державна соціальна допомога призначається на шість місяців з місяця звернення за її призначенням.

Відповідно до п.5 Порядку №250 для призначення державної соціальної допомоги уповноважений представник малозабезпеченої сім`ї, особа якого посвідчується паспортом громадянина України або іншим документом, що підтверджує право на постійне проживання в Україні (для іноземця та особи без громадянства), подає такі документи:

заяву, складену за формою, встановленою Мінсоцполітики;

декларацію про доходи та майновий стан осіб, які звернулися за призначенням усіх видів соціальної допомоги, складену за формою, встановленою Мінсоцполітики (далі - декларація);

довідку про доходи у разі зазначення в декларації доходів, інформація про які відсутня в ДПС, Пенсійному фонді України, фондах соціального страхування тощо та згідно із законодавством не може бути отримана за відповідним запитом органу соціального захисту населення. У разі неможливості підтвердження таких доходів довідкою до декларації додається письмове пояснення із зазначенням їх розміру;

довідку про доходи за шість місяців перед місяцем звернення (за наявності), у разі коли для обчислення сукупного доходу враховуються шість місяців перед місяцем звернення;

посвідчення учасника бойових дій встановленого зразка (за наявності).

До складу малозабезпеченої сім`ї заявника включаються чоловік, дружина, рідні та усиновлені діти віком до 18 років, а також діти, які навчаються за денною або дуальною формою здобуття освіти в закладах загальної середньої, професійної (професійно-технічної), фахової передвищої, вищої освіти (в тому числі у період між завершенням навчання в одному із зазначених закладів освіти і вступом до іншого закладу або в період між завершенням навчання за одним освітньо-кваліфікаційним рівнем і продовженням навчання за іншим за умови, що такий період не перевищує чотирьох місяців) до досягнення 23 років і не мають власних сімей; неодружені повнолітні діти, визнані особами з інвалідністю з дитинства I та II групи або особами з інвалідністю I групи, які проживають разом з батьками; непрацездатні батьки чоловіка та дружини, які проживають разом з ними і перебувають на їх утриманні у зв`язку з відсутністю власних доходів; особа, яка проживає разом з одинокою особою з інвалідністю I групи та доглядає за нею; жінка та чоловік, які не перебувають у шлюбі, але проживають однією сім`єю і мають спільних дітей. При цьому діти, які навчаються за денною або дуальною формою здобуття освіти в закладах загальної середньої, професійної (професійно-технічної), фахової передвищої, вищої освіти до досягнення 23 років і не мають власних сімей, включаються до складу сім`ї незалежно від задекларованого (зареєстрованого) місця проживання (перебування). Особи, які перебувають на повному державному утриманні, до складу сім`ї не включаються. Права члена сім`ї має одинока особа. Склад малозабезпеченої сім`ї заявника визначається на дату звернення за призначенням державної соціальної допомоги.

За п.7 Порядку №250 розмір державної соціальної допомоги визначається як різниця між прожитковим мінімумом для сім`ї та середньомісячним сукупним доходом малозабезпеченої сім`ї.

Розмір прожиткового мінімуму для сім`ї залежить від її складу і визначається як сума прожиткових мінімумів, розрахованих і затверджених відповідно до Закону України "Про прожитковий мінімум" для осіб, які належать до основних соціальних і демографічних груп населення.

Відповідно до п.9 Порядку №250 середньомісячний сукупний дохід малозабезпеченої сім`ї - обчислений у середньому за місяць дохід усіх членів малозабезпеченої сім`ї, одержаний ними протягом шести місяців.

Шість місяців становлять шість місяців перед місяцем звернення або два квартали, що передують місяцю, який передує місяцю звернення за призначенням державної соціальної допомоги (далі - період, за який враховуються доходи).

Згідно пп.1 п.10 Порядку №250 державна соціальна допомога не призначається, зокрема, але не виключно, якщо у складі сім`ї є працездатні особи, які досягли 18-річного віку станом на початок періоду, за який враховуються доходи, та не працювали, не проходили військової служби, не провадили підприємницької чи професійної незалежної діяльності, не здобували освіти за денною або дуальною формою здобуття освіти в закладах загальної середньої, професійної (професійно-технічної), фахової передвищої, вищої освіти, не зареєстровані у філії регіонального центру зайнятості (або міському, районному, міськрайонному центрі зайнятості - до дати припинення їх діяльності) (далі - центр зайнятості) як безробітні або як такі, що шукають роботу, сумарно більше ніж три місяці протягом періоду, за який враховуються доходи (крім випадків, передбачених у пункті 11 цього Порядку).

Державна соціальна допомога у зазначеному випадку призначається, якщо особи протягом періоду, за який враховуються доходи: сплатили або за них сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у розмірі, не меншому від мінімального, сумарно протягом трьох місяців.

За п.20 Порядку №250 державна соціальна допомога призначається з місяця звернення за нею, якщо протягом місяця подано всі необхідні документи. Якщо до заяви не додано всіх необхідних документів, орган соціального захисту населення повідомляє уповноваженому представнику малозабезпеченої сім`ї про те, які документи у місячний строк потрібно подати додатково.

Відповідно до пункту 21 Порядку №250 рішення про призначення державної соціальної допомоги або про відмову в її призначенні приймається органом соціального захисту населення протягом 10 календарних днів з дня подання заяви і надсилається наступного дня після його прийняття уповноваженому представнику малозабезпеченої сім`ї.

У разі прийняття рішення про відмову в призначенні державної соціальної допомоги орган соціального захисту населення інформує про це уповноваженого представника малозабезпеченої сім`ї із зазначенням підстав для відмови та порядку оскарження рішення (з врученням відповідного повідомлення під особистий підпис).

Рішення органу соціального захисту населення про призначення державної соціальної допомоги чи про відмову в її призначенні може бути оскаржено заявником в органі виконавчої влади вищого рівня або в суді.

Аналізуючи вищезазначене, державна соціальна допомога не призначається у випадку, якщо у складі сім`ї є працездатні особи, які досягли 18-річного віку станом на початок періоду, за який враховуються доходи, та не працювали, не зареєстровані у філії регіонального центру зайнятості як безробітні або як такі, що шукають роботу, сумарно більше ніж три місяці протягом періоду, за який враховуються доходи. Періодом, за який враховуються доходи є шість місяців перед місяцем звернення або два квартали, що передують місяцю, який передує місяцю звернення за призначенням державної соціальної допомоги.

Як було встановлено судом, підставою для прийняття оскаржуваного повідомлення (рішення) №16.02-22/641 від 08.08.2023 року про відмову у призначенні допомоги позивачу стало те, що у складі сім`ї є непрацюючі працездатні особи, які не сплатили в мінімальному розмірі ЄСВ сумарно протягом трьох місяців.

Водночас, як вбачається з наявної в матеріалах справи довідки за вих.№01/09 від 10.09.2023 року, виданої ФОП ОСОБА_8 , позивач з 16.08.2019 року по 06.06.2023 року (тобто сумарно протягом трьох місяців періоду, за який враховуються доходи згідно Порядку №250) працювала на посаді продавця у ФОП ОСОБА_8 , де їй нараховувалась заробітна плата, відносно чого надавалась відповідна звітність до ДПС. Зазначені обставини відповідачами за час розгляду справи спростовані не були.

Відповідачами за час розгляду даної справи не було надано відомостей з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування про застраховану особу (довідка за формою ОК-5), які б підтверджували факт несплати позивачем ЄСВ протягом трьох місяців.

З цього приводу суд зауважує, що згідно положень ст. 20 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» страхові внески обчислюються виключно в грошовій формі, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі.

Обчислення страхових внесків застрахованих осіб, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.

Якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.

Згідно ст.1 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» страхувальниками визначені роботодавці та інші особи, які відповідно до закону сплачують єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та/або є платниками відповідно до цього Закону.

Тобто за змістом вказаних норм, обов`язок по сплаті страхових внесків та відповідальність за несвоєчасну або не в повному обсязі сплату страхових внесків законом покладено на страхувальника (роботодавця), оскільки він здійснює нарахування страхових внесків із заробітної плати застрахованої особи.

До таких висновків прийшов Верховний Суд в своїй постанові від 17.07.2019 року у справі №144/669/17.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до пункту 19 Порядку №250 органи соціального захисту населення мають право робити запити та безоплатно отримувати у строк до 10 календарних днів від підприємств, установ, організацій інформацію, необхідну для призначення державної соціальної допомоги та проведення перевірок достовірності даних, отриманих від осіб, які звертаються за її призначенням.

Отже, Управління соціального захисту населення в Пересипському районі Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради у разі звернення особи за призначенням державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім`ям має право безоплатно отримувати від органів інформацію, необхідну для перевірки достовірності даних, отриманих від такої особи.

Водночас, доказів звернення відповідача до відповідних органів задля отримання інформації, необхідної для перевірки достовірності даних, отриманих від позивача, до суду під час розгляду справи також надано не було, що свідчить про необґрунтованість прийнятого рішення №16.02-22/641 від 08.08.2023 року Управлінням соціального захисту населення в Пересипському районі Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради.

Суд при вирішенні справи також виходить із того, що зазначене рішення органу соціального захисту населення є актом індивідуальної дії.

На думку суду правовий акт індивідуальної дії - це виданий суб`єктом владних повноважень документ, прийнятий із метою реалізації положень нормативно-правового акту (актів) щодо конкретної життєвої ситуації, який не містить загальнообов`язкових правил поведінки та стосується прав і обов`язків лише чітко визначеного суб`єкта (суб`єктів), якому (яким) він адресований.

Головною рисою такого акту є його конкретність, а саме: чітке формулювання конкретних юридичних волевиявлень суб`єктами адміністративного права, які видають такі акти; розв`язання за їх допомогою конкретних питань, що виникають у сфері державного управління; чітка визначеність адресата, конкретної особи або осіб; виникнення конкретних адміністративно-правових обов`язків, обумовлених цими актами; при цьому за умов відповідності такого акту нормам чинного законодавства.

Натомість, оскаржуване рішення відповідача не відповідає критеріям чіткості та зрозумілості акту індивідуальної дії, та породжують його неоднозначне трактування.

Зазначений висновок суду узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ), рішення якого відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 року є джерелом права.

У рішенні від 13 грудня 2001 року у справі «Церква Бесарабської Митрополії проти Молдови» ЄСПЛ зазначив, що закон має бути доступним та передбачуваним, тобто вираженим з достатньою точністю, щоб дати змогу особі в разі необхідності регулювати його положеннями свою поведінку.

На державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок («Лелас проти Хорватії», заява № 55555/08, п. 74, від 20 травня 2010 року; «Тошкуце та інші проти Румунії», заява №36900/03, п. 37, від 25 листопада 2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах.

Суд зазначає, що законодавець пов`язав право на отримання допомоги саме з малозабезпеченістю сім`ї. Малозабезпечена сім`я, в розумінні положень Закону №1768-III - це сім`я, яка з поважних або незалежних від неї причин має середньомісячний сукупний доход нижчий від прожиткового мінімуму для сім`ї.

З огляду на викладене, враховуючи надання позивачем всіх необхідних доказів, що підтверджують факт малозабезпеченості її сім`ї, суд дійшов висновку про наявність підстав для визнання протиправним та скасування повідомлення (рішення) Управління соціального захисту населення в Пересипському районі Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради №16.02-22/641 від 08.08.2023 року про відмову ОСОБА_1 у наданні державної соціальної допомоги як малозабезпеченій сім`ї.

Суд також зазначає, що адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади.

Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - ключовим завданням якого є здійснення правосуддя.

Відповідно до ч. 4 ст. 245 КАС України, у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість нього рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, і давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, що належать до компетенції такого суб`єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому повноважень законодавцем.

Згідно п.3 Порядку №250 призначення і виплата державної соціальної допомоги здійснюються структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних, районних у мм. Києві та Севастополі держадміністрацій (військових адміністрацій), виконавчими органами міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад за задекларованим (зареєстрованим) місцем проживання (перебування) уповноваженого представника малозабезпеченої сім`ї з використанням функціоналу Єдиної інформаційної системи соціальної сфери.

З огляду на встановлені обставини у справі №420/31838/23 суд вважає необхідним для належного захисту прав та інтересів позивача зобов`язати Управління соціального захисту населення в Пересипському районі Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення державної соціальної допомоги як малозабезпеченій сім`ї, та прийняти відповідне рішення у відповідності із процедурою, передбаченою чинним законодавством, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем за подання позовної заяви було сплачено судовий збір у розмірі 1073,60 грн., що підтверджується квитанцією про сплату судового збору.

Враховуючи наявність підстав для задоволення основної позовної вимоги ОСОБА_1 в повному обсязі, суд вважає необхідним стягнути на користь позивача суму сплаченого нею судового збору у розмірі 1073,60 грн. з Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Керуючись вимогами ст.ст. 2, 6-11, 12, 77, 90, 241-246, 255, 257, 258, 262, 293, 295 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ :

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 ) до Управління соціального захисту населення в Пересипському районі Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради (65111, м. Одеса, просп. Добровольського, 120А), Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради (65000, м. Одеса, вул. Косовська, 2/Д) про визнання протиправним та скасування рішення, та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати повідомлення (рішення) Управління соціального захисту населення в Пересипському районі Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради №16.02-22/641 від 08.08.2023 року про відмову ОСОБА_1 у наданні державної соціальної допомоги як малозабезпеченій сім`ї.

Зобов`язати Управління соціального захисту населення в Пересипському районі Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення державної соціальної допомоги як малозабезпеченій сім`ї та прийняти відповідне рішення у відповідності із процедурою, передбаченою чинним законодавством, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні

Стягнути з Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 суму сплаченого позивачем судового збору за подання адміністративного позову у розмірі 1073,60 грн.

Рішення суду може бути оскаржене до П`ятого апеляційного адміністративного суду в порядку та строки, встановлені статтями 293, 295 та пп.15.5 п.15 ч.1 розділу VII «Перехідні положення» КАС України.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки, встановлені ст. 255 КАС України.

Суддя О.В. Білостоцький