Рішення № 119205389, 21.05.2024, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 травня 2024 рокусправа № 380/8384/24

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої - судді Сподарик Н.І. розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін адміністративну справу за позовом Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про скасування постанови,-

в с т а н о в и в:

На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (79016, м. Львів, вул. Митрополита Андрея, 10; код ЄДРПОУ 13814885) до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (пл. Шашкевича, 1, м. Львів, код ЄДРПОУ 43316386) з вимогою:

- скасувати постанову держаного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Павлів Д.Й. від 25.03.2024 ВП №74015353 про накладення штрафу на Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області в розмірі 5100,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що на час прийняття постанови про накладення штрафу, позивач у межах повноважень виконав рішення суду від 21.09.2023 у справі №380/15659/23. Відтак прийнята відповідачем постанова про накладення штрафу, на думку позивача, підлягає скасуванню.

Ухвалою суду від 25.02.2022 позовну заяву залишено без руху та надано десятиденний строк на усунення її недоліків. На виконання вимог ухвали суду про залишення позовної заяви без руху, позивачем усунуто вказані недоліки.

Ухвалою від 29.04.2024 суддя прийняла позовну заяву до розгляду й відкрила провадження у справі.

В засідання суду, яке було призначено на 14.05.2024 сторони не з`явились, були належним повідомлені про дату, час та місце розгляду справи.

У зв`язку з неявкою сторін та неповідомлення про причини такої неявки, суд ухвалив відкласти розгляд справи до 21.05.2024 о 13:30 год.

21.05.20.2024 за вх.№38618 від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву. Зазначив, що 05.02.2024 державним виконавцем, керуючись статтями 3, 4, 24, 25, 26, 27 Закону України «Про виконавче провадження», винесено постанову про відкриття виконавчого провадження, яку скеровано сторонам виконавчого провадження до відома та виконання за вихідним № 36691. Боржника зобов`язано виконати рішення суду протягом десяти робочих днів. 05.02.2024 державним виконавцем, керуючись статтею 42 Закону, винесено постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження. 05.02.2024 державним виконавцем, керуючись статтями 3, 27, 40 Закону, винесено постанову про стягнення виконавчого збору. 06.03.2024р. на адресу відділу надійшла відповідь Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про повне фактичне виконання рішення суду № 453/1569/21 від 28.02.2024. Згідно рішення від 03.01.2024 повідомлено про відмову в проведенні перерахунку пенсії ОСОБА_1 незважаючи на рішення суду в якому чітко вказано визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо відмови ОСОБА_1 у перерахунку пенсії з 01.05.2023 року відповідно до положень ст.51, ч.2 ст.56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали наслідок Чорнобильської катастрофи» щодо збільшення пенсії на 1% заробітку за кожний рік роботи понад стаж 10 років за списком №1, але не вище 85% заробітку та виплати додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю. Враховуючи вищенаведене, 25.03.2024 державним виконавцем в межах виконавчого провадження №74015353, керуючись статтями 63, 75 Закону України «Про виконавче провадження», винесено постанову про накладення штрафу в розмірі 5100 грн за невиконання без поважних причин рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, та скеровано сторонам. Просить у задоволенні позову відмовити.

Представник позивача позовні вимоги підтримала, просила суд позов задовільнити в повному обсязі.

Відповідач явки представника в засідання суду не забезпечив, про час і місце судового засідання повідомлений належним чином.

Заслухавши пояснення представника позивача, суд ухвалив здійснювати розгляд справи в порядку письмового провадження.

Суд всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив таке.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 21.09.2023 у справі №380/15659/23 визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо відмови ОСОБА_1 у перерахунку пенсії з 01.05.2023 року відповідно до положень ст.51, ч.2 ст.56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали наслідок Чорнобильської катастрофи» щодо збільшення пенсії на 1% заробітку за кожний рік роботи понад стаж 10 років за списком №1, але не вище 85% заробітку та виплати додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 01.05.2023 року про перерахунок пенсії відповідно до положень ст.51, ч.2 ст.56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали наслідок Чорнобильської катастрофи» щодо збільшення пенсії на 1% заробітку за кожний рік роботи понад стаж 10 років за списком №1, але не вище 85% заробітку та виплати додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю та прийняти рішення з урахуванням правової оцінки наданої судом у рішенні.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 20.12.2023 Апеляційну скаргу залишено без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 21.09.23 у справі №380/15659/23 без змін.

За результатами розгляду заяви Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області винесено рішення від 03.01.2024 за №913290141593 про відмову в проведенні перерахунку пенсії ОСОБА_1 . Копія вказаного рішення наявна у матеріалах справи.

22 січня 2024 року Львівським окружним адміністративним судом видано виконавчий лист щодо зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 01.05.2023 року про перерахунок пенсії відповідно до положень ст.51, ч.2 ст.56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали наслідок Чорнобильської катастрофи» щодо збільшення пенсії на 1% заробітку за кожний рік роботи понад стаж 10 років за списком №1, але не вище 85% заробітку та виплати додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю та прийняти рішення з урахуванням правової оцінки наданої судом у рішенні.

05.02.2024 відповідач прийняв постанову про відкриття виконавчого провадження №74015353 щодо виконання виконавчого листа №380/15659/23, виданого Львівським окружним адміністративним судом.

Листом від 26.02.2024 ГУ ПФУ у Львівській області повідомило відповідача, що за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 винесено рішення від 03.01.2024 №913290141593 про відмову в проведенні перерахунку пенсії, про що повідомлено заявницю листом від 14.02.2024 №1300-5307-8/25871.

25.03.2024 відповідач прийняв постанову про накладення штрафу ВП №74015353, якою за невиконання рішення суду на позивача накладено штраф у розмірі 5100,00 грн.

Виходячи з наявності підстав для скасування вказаної постанови про накладення штрафу, позивач звернувся з відповідним позовом до суду.

При вирішенні спору по суті суд виходив з такого.

Статтею 129-1 Конституції України визначено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Частиною першою статті 255 КАС України визначено, що постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов`язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 №1404-VIII (далі Закон України «Про виконавче провадження») виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) це сукупність дій визначених у вказаному Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, вказаним Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до вказаного Закону, а також рішеннями, які відповідно до вказаного Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до частини першої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених вказаним Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Згідно з пунктами 1 та 16 частини третьої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право: проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до вказаного Закону; накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом.

У частинах четвертій, п`ятій статті 19 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що сторони зобов`язані невідкладно, не пізніше наступного робочого дня після настання відповідних обставин, письмово повідомити виконавцю про повне чи часткове самостійне виконання рішення боржником, а також про виникнення обставин, що обумовлюють обов`язкове зупинення вчинення виконавчих дій, про встановлення відстрочки або розстрочки виконання, зміну способу і порядку виконання рішення, зміну місця проживання чи перебування (у тому числі зміну їх реєстрації) або місцезнаходження, а боржник - фізична особа - також про зміну місця роботи.

Боржник зобов`язаний:

1) утримуватися від вчинення дій, що унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення;

2) допускати в установленому законом порядку виконавця до житла та іншого володіння, приміщень і сховищ, що належать йому або якими він користується, для проведення виконавчих дій;

3) за рішеннями майнового характеру подати виконавцю протягом п`яти робочих днів з дня відкриття виконавчого провадження декларацію про доходи та майно боржника, зокрема про майно, яким він володіє спільно з іншими особами, про рахунки у банках чи інших фінансових установах, про майно, що перебуває в заставі (іпотеці) або в інших осіб, чи про кошти та майно, належні йому від інших осіб, за формою, встановленою Міністерством юстиції України;

4) повідомити виконавцю про зміну відомостей, зазначених у декларації про доходи та майно боржника, не пізніше наступного робочого дня з дня виникнення відповідної обставини;

5) своєчасно з`являтися на вимогу виконавця;

6) надавати пояснення за фактами невиконання рішень або законних вимог виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження.

В абзаці першому частини шостої статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною).

Згідно з пунктами 1 та 16 частини третьої статті 18 Закону № 1404-VIII виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право: проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом.

Статтею 26 Закону № 1404-VIII визначено, що виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей (частина п`ята), за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною) (частина шоста).

Правилами частини першої статті 63 Закону № 1404-VIII окреслено: за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніше як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження

У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність (частина друга статті 63 Закону № 1404-VIII).

За змістом частини третьої статті 63 Закону № 1404-VIII виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.

У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом.

У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

Рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, відповідно до частини другої статті 74 Закону № 1404-VIII можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

Частинами першою та другою статті 75 Закону № 1404-VIII визначено, що у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

З вищевикладеного слідує, що правовою підставою для накладення державним виконавцем на боржника штрафу у межах виконавчого провадження є невиконання ним судового рішення у встановлений строк без поважних причин. При цьому, застосування такого заходу реагування є обов`язком державного виконавця і націлено на забезпечення реалізації мети виконавчого провадження, як завершальної стадії судового провадження.

Суд встановив, що у постанові про відкриття виконавчого провадження від 05.02.2024 №74015353 виконавець вказав про необхідність виконання позивачем рішення суду протягом 10 робочих днів.

Відповідно до частин першої, другої статті 63 Закону України «Про виконавче провадження» за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 вказаного Закону, перевіряє виконання рішення боржником.

У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.

Здійснивши аналіз наведених положень, суд дійшов висновку про те, що накладення штрафу можливе лише у разі невиконання боржником без поважних причин рішення суду.

Встановлено судом, що на виконання рішення суду від 21.09.2023 у справі №380/15659/21 позивачем винесено рішення від 03.01.2024 №913290141593 про відмову в проведенні перерахунку пенсії, про що повідомлено заявницю листом від 14.02.2024 №1300-5307-8/25871.

Тобто позивач, як боржник, виконав рішення суду від 21.09.2023 у справі №380/15659/21 до моменту прийняття постанови про накладення штрафу 25.03.2024.

Водночас позивач, після отримання постанови про відкриття виконавчого провадження, повідомив відповідача про виконання рішення суду від 21.09.2023 у справі №380/15659/21.

Суд звертає увагу на те, що положення Закону України «Про виконавче провадження» пов`язують можливість виконавця накласти штраф на боржника саме за невиконання без поважних причин рішення, але не за неповідомлення про виконання такого рішення.

Зважаючи на викладені висновки, беручи до уваги виконання позивачем рішення суду від 21.09.2023 у справі №380/15659/21, суд вважає, що постанова про накладення штрафу від 25.03.2024 №74015353 підлягає скасуванню. Окрім того, позивач інформував стягувача, щодо прийнятого рішення.

Порядок погашення заборгованості по пенсійним виплатам за рішенням суду врегульовано Постановою Кабінету Міністрів України №649 від 22.08.2018 «Питання погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішенням суду». Порядком установлено, що для виконання судових рішень, якими на органи Пенсійного фонду України покладені зобов`язання з нарахування (перерахунку) пенсійних та інших пов`язаних з ними виплат, що фінансуються з державного бюджету, виплата коштів, нарахованих за період до набрання судовим рішенням законної сили, здійснюється відповідно до Порядку погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду, затвердженого цією постановою.

Відповідно до Порядку боржник веде облік рішень у реєстрі рішень, виконання яких здійснюється за окремою бюджетною програмою (далі - реєстр), відповідно до порядку, встановленого Пенсійним фондом України. Черговість виконання рішень визначається датою їх надходження до боржника. Виділення коштів для виплати здійснюється Пенсійним фондом України в межах наявних бюджетних призначень Пенсійному фонду України на цю мету шляхом перерахування коштів боржнику. Боржник у триденний строк повідомляє стягувачу про виділення коштів та не пізніше десяти робочих днів з дня надходження коштів у межах встановленого Законом України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування періоду виплати пенсії зобов`язаний здійснити виплату стягувачу суми, що підлягає виплаті, у порядку, встановленому статтею 47 Закону .

У відповідності із ст. 23, ст.116 Бюджетного кодексу України, будь які бюджетні зобов`язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України. Взяття зобов`язань без відповідних бюджетних асигнувань та здійснення видатків бюджету з перевищенням бюджетних призначень є порушенням бюджетного законодавства.

Враховуючи аналіз зазначених вище правових норм Бюджетного кодексу України, суд дійшов висновку, що будь-які бюджетні зобов`язання та платежі з бюджету можна здійснювати лише за наявності відповідного бюджетного призначення, встановленого законом про Державний бюджет України. Взяття зобов`язань без відповідних бюджетних асигнувань та здійснення видатків бюджету з перевищенням бюджетних призначень є порушенням бюджетного законодавства.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України та частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з вимогами статті 78 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

З огляду на долучені до матеріалів справи докази, судом встановлено, що позивач виконав рішення суду та повідомив державного виконавця про те, що рішення Львівського окружного адміністративного суду від 21.09.2023 у справі №380/15659/21 виконане 03.01.2024.

Тобто, на переконання суду та беручи до уваги встановлені вище обставин можна прийти до висновку, що позивач, як боржник у виконавчому провадженні, вжив усі дії та конкретні заходи, спрямовані на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 21.09.2023 у справі №380/15659/21, що підтверджується матеріалами справи.

За такого правового регулювання та обставин справи, суд приходить до висновку про відсутність обґрунтованих підстав для прийняття оскаржуваної постанови про накладення штрафу, оскільки виконання рішення суду не може ставитись у залежність лише від волі та/або бажання боржника щодо такого виконання, а й повинно бути оцінено виконавчою службою на предмет наявності об`єктивних можливостей та відповідного законодавчого регулювання такого виконання.

Таким чином, враховуючи вищевикладене в сукупності, суд приходить до висновку, що головний державний виконавець Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень Львівській області Західного міжрегіонального управління юстиції (м.Львів) приймаючи оскаржувану постанову про накладення штрафу діяв протиправно та в супереч вимогам чинного законодавства, що дає підстави суду для висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог позовної заяви позивача.

Відповідно до статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені судом, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

При цьому, суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; від 06.09.2005; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; 18.07.2006; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; від 10.02.2010; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; 09.12.1994, пункт 29).

Згідно з частини 1 статті 9, статті 72, частин 1, 2, 5 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Відповідач належним чином повідомлений про час і місце судового засідання не забезпечив явку представника і не виконав вимог ухвали суду.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що адміністративний позов необхідно задовольнити повністю.

Відповідно до статті 139 КАС України судові витрати між сторонами не розподіляються.

Керуючись ст.ст.6-10, 14, 72-77, 90, 139, 159, 241-246, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

в и р і ш и в:

Адміністративний позов Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (79016, м. Львів, вул. Митрополита Андрея, 10; код ЄДРПОУ 13814885) до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (пл. Шашкевича, 1, м. Львів, код ЄДРПОУ 43316386) - задовольнити повністю.

Скасувати постанову державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) про накладення штрафу від 25.03.2024 ВП №74015353.

Судові витрати розподілу не підлягають.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

СуддяСподарик Наталія Іванівна