Рішення № 119205268, 21.05.2024, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 травня 2024 рокусправа № 380/4508/24

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючої судді: Кисильової О.Й,

розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Франківського відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання протиправними та скасування постанов,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 (даліпозивач) звернувся до суду із адміністративним позовом до Франківського відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (далі відповідач), у якому просить:

- визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця Франківського відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Лодинської О.І. від 31.01.2024 про стягнення виконавчого збору у розмірі 2660,87 дол. США та 364 грн у ВП № 52139110;

- визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця Франківського відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Лодинської О.І. від 01.02.2024 про відкриття виконавчого провадження № 74027383.

Ухвалою від 04.03.2024 позовна заява залишена без руху, позивачу наданий строк для усунення недоліків.

Ухвалою від 26.03.2024 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що постанова про стягнення виконавчого збору у розмірі 2660,87 дол. США та 364 грн винесена 31.01.2024 в межах виконавчого провадження № 52139110, відкритого на примусове виконання виконавчого листа № 2/1316/341/11 виданого 22.08.2012 Пустомитівським районним судом Львівської області про стягнення з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства "Фольксбанк" 26 608,78 дол. США та 3640,00 грн. Виконавче провадження № 52139110 було завершено на підставі заяви стягувача - ПАТ "Фольксбанк" про повернення виконавчого документа без виконання, а саме на підставі п. 1 ч. 1 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження".

З огляду на зазначене, ОСОБА_1 зауважує, що фактичного стягнення заборгованості не відбулося та жодних заходів примусового виконання рішення державним виконавцем не здійснювалось, у зв`язку із чим у відповідача відсутні підстави для стягнення виконавчого збору.

Із наведених підстав просить задовольнити позовні вимоги повністю.

29.04.2024 відповідач надіслав до суду відзив на позовну заяву, в якому заперечує проти задоволення позову, обґрунтовуючи тим, що при винесенні постанови про стягнення виконавчого збору державний виконавець ОСОБА_2 керувалася положеннями статті 27 Закону України "Про виконавче провадження", в якій зазначено, що виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України. Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом. Державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору.

Зважаючи на наведені норми, відповідач відмічає, що оскільки виконавче провадження №52139110 закінчене у зв`язку з поверненням виконавчого документу стягувачу, то виконавчий збір виведено в окреме провадження у зв`язку з його несплатою. 01.02.2024 головний державний виконавець Лодинська О.І. відкрила виконавче провадження ВП №74027383 щодо примусового виконання постанови про стягнення виконавчого збору з ОСОБА_1 на користь Франківського ВДВС у м. Львові у розмірі 2660,87 дол. США та 364,00 грн.

З огляду на викладене, відповідач стверджує, що винесення постанови про стягнення виконавчого збору в ВП № 52139110 та винесення постанови про відкриття виконавчого провадження ВП № 74027383 є обґрунтованим та відбулося із дотриманням норм чинного законодавства.

У зв`язку із наведеним, просить відмовити у задоволенні позову.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відзив відповідача, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

22.08.2012 Пустомитівський районний суд Львівської області видав виконавчий лист у справі № 21316/341/11 про стягнення солідарно з ОСОБА_3 та з ОСОБА_1 в користь Публічного акціонерного товариства "Фольксбанк" заборгованість в розмірі 26 608,78 доларів США та 1820,00 грн, а також судові витрати в розмірі 120,00 грн витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи та 1700,00 грн державного мита.

08.09.2016 головний державний виконавець Франківського відділу державної виконавчої служби міста Львів Головного територіального управління юстиції у Львівській області Харко М.М. виніс постанову про відкриття виконавчого провадження № 52139110 щодо примусового виконання виконавчого листа Пустомитівського районного суду Львівської області від 22.08.2012 № 21316/341/11 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ "Фольксбанк" 26 608,78 доларів США; 3640,00 грн.

17.10.2017 ПАТ "ВіЕс Банк", яке є правонаступником ПАТ "Фольксбанк", звернулося до Франківського відділу державної виконавчої служби м. Львів Головного територіального управління юстиції у Львівській області із заявою про повернення виконавчого документа стягувачу.

31.01.2024 головний державний виконавець Франківського відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Лодинська Оксана Іванівна (далі - державний виконавець ОСОБА_4 ) винесла постанову про повернення виконавчого документу стягувачу у ВП № 52139110 на підставі п. 1 ч. 1 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження".

31.01.2024 державний виконавець ОСОБА_4 винесла постанову ВП № 52139110 про стягнення виконавчого збору в сумі 2660,87 доларів США та 364,00 грн.

01.02.2024 державний виконавець ОСОБА_4 винесла постанову про відкриття виконавчого провадження № 74027383 щодо примусового виконання постанови Франківського відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 31.01.2024 ВП № 52139110 про стягнення виконавчого збору в сумі 2660,87 доларів США та 364,00 грн.

Вважаючи протиправною постанову від 31.01.2024 ВП № 52139110 про стягнення виконавчого збору та постанову від 01.02.2024 ВП № 74027383 про відкриття виконавчого провадження, позивач звернувся до суду із цим позовом.

Надаючи оцінку доводам позивача про порушення його прав, суд враховує наступні обставини та положення законодавства.

Згідно із частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 №1404-VIII (далі - Закон № 1404-VIII) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

За змістом п. 5 ч. 1 ст. 3 Закону № 1404-VIII (у редакції, чинній на час відкриття ВП №52139110) відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих документів - постанов державних виконавців про стягнення виконавчого збору.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону № 1404-VIII (у редакції, чинній на час відкриття ВП №52139110) виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 26 Закону № 1404-VIII (у редакції, чинній на час відкриття ВП №52139110) виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Частиною 5 ст. 26 Закону № 1404-VIII (у редакції, чинній на час відкриття ВП №52139110) встановлено, що виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 27 Закону № 1404-VIII (у редакції, чинній на час відкриття ВП № 52139110) виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби.

Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом.

Таким чином, станом на 08.09.2016, тобто на час відкриття виконавчого провадження № 52139110, стаття 27 Закону № 1404-VIII передбачала стягнення виконавчого збору у розмірі 10 відсотків суми, що фактично стягнута, повернута.

03.07.2018 прийнятий Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення економічних передумов для посилення захисту права дитини на належне утримання" № 2475- VIII, яким, зокрема, у частині другій статті 27 слова "фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом" замінено словами "підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів";

частину четверту викладено в такій редакції:

"4. Державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів)… ".

Зміни до Закону № 1404-VIII набрали чинності 28.08.2018.

Отже, на час винесення спірних постанови від 31.01.2024 про стягнення виконавчого збору у ВП № 52139110 та постанови від 01.02.2024 про відкриття виконавчого провадження №74027383 діяла редакція статті 27 Закону № 1404-VIII, за приписами якої виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 37 Закону № 1404-VIII (у редакції, чинній на час відкриття ВП № 52139110) виконавчий документ повертається стягувачу, якщо стягувач подав письмову заяву про повернення виконавчого документа.

Частинами 3-5 ст. 37 Закону № 1404-VIII (у редакції, чинній на час винесення постанов від 31.01.2024 ВП № 52139110 про повернення виконавчого документа стягувачу та про стягнення виконавчого збору), тобто після 28.08.2018, передбачено, що у разі повернення виконавчого документа з підстав, передбачених частиною першою цієї статті, стягувачу повертаються невикористані суми внесеного ним авансового внеску. На письмову вимогу стягувача виконавцем надається звіт про використання авансового внеску. У разі повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пунктів 1, 3, 11 частини першої цієї статті арешт з майна знімається. Про повернення стягувачу виконавчого документа та авансового внеску виконавець виносить постанову. Повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 12 цього Закону.

Також суд зазначає, що відповідно до ст. 42 Закону № 1404-VIII (у редакції, чинній після 28.08.2018) кошти виконавчого провадження складаються з: 1) виконавчого збору, стягнутого з боржника в порядку, встановленому статтею 27 цього Закону, або основної винагороди приватного виконавця; 2) авансового внеску стягувача; 3) стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження.

Аналіз наведених вище положень Закону № 1404-VIII дає суду підстави для висновку про те, що стягнення виконавчого збору є безумовною дією, яку здійснює державний виконавець у межах виконавчого провадження і є встановленою державою складовою процедури виконавчого провадження, що гарантує ефективне здійснення виконання рішення суду боржником за допомогою стимулювання боржника до намагання виконати виконавчий документ самостійно до відкриття виконавчого провадження у зв`язку з імовірністю стягнення відповідної суми у випадку примусового виконання.

Також, відповідно до ч. 9 ст. 27 Закону № 1404-VIII виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі п. 9 ч. 1 ст. 39 цього Закону, якщо рішення було виконане до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.

Отже, стягнення виконавчого збору (крім визначених законом випадків, коли виконавчий збір не стягується) пов`язане з початком вчинення виконавцем дій щодо примусового виконання. Примусове виконання рішення розпочинається з моменту прийняття державним виконавцем постанови про відкриття виконавчого провадження, тому одночасно з відкриттям виконавчого провадження повинен вирішити питання про стягнення виконавчого збору.

У свою чергу, питання про стягнення виконавчого збору може бути також вирішене державним виконавцем відповідно до ст. 37 Закону № 1404-VIII .

Відповідно до ч. 3 ст. 40 Закону № 1404-VIII (у редакції, чинній після 28.08.2018) у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини 1 статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною 9 статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини 1 статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.

Відтак, стягнення виконавчого збору відбувається безпосередньо в процесі примусового виконання рішення із винесенням відповідної постанови. Підставою для винесення постанови про стягнення виконавчого збору (не пізніше наступного робочого дня) з дня повернення виконавчого документа стягувачу є те, що виконавчий збір не стягнуто.

Як зазначено вище, 08.09.2016 головний державний виконавець ОСОБА_5 прийняла постанову про відкриття ВП № 52139110 щодо примусового виконання виконавчого листа Пустомитівського районного суду Львівської області від 22.08.2012 № 21316/341/11 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ "Фольксбанк" 26 608,78 доларів США; 3640,00 грн.

17.10.2017 ПАТ "ВіЕс Банк", яке є правонаступником ПАТ "Фольксбанк", звернулося до Франківського відділу ДВС м. Львів Головного територіального управління юстиції у Львівській області із заявою про повернення виконавчого документа стягувачу.

31.01.2024 головний державний виконавець ОСОБА_4 винесла постанову про повернення виконавчого документу стягувачу у ВП № 52139110 на підставі п. 1 ч. 1 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження".

Також 31.01.2024 державний виконавець ОСОБА_4 винесла постанову ВП №52139110 про стягнення виконавчого збору в сумі 2660,87 доларів США та 364,00 грн.

01.02.2024 державний виконавець ОСОБА_4 винесла постанову про відкриття виконавчого провадження № 74027383 щодо примусового виконання постанови від 31.01.2024 ВП № 52139110 про стягнення виконавчого збору.

Суд зазначає, що спірні правовідносини виникли з приводу (не)правомірності винесення державним виконавцем постанови про стягнення виконавчого збору у виконавчому провадженні № 52139110 у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстави, передбаченої п. 1 ч. 1 ст. 37 Закону № 1404-VIII (стягувач подав письмову заяву про повернення виконавчого документа) та постанови про відкриття виконавчого провадження для реалізації вказаного стягнення.

Верховний Суд неодноразово висловлював правову позицію у подібних правовідносинах щодо застосування статті 27 Закону № 1404-VIII, у редакції, чинній до 28.08.2018, тобто на час прийняття постанови про відкриття ВП № 52139110 (постанови від 14.05.2020 у справі № 640/685/19, від 29.07.2020 у справі № 1340/5050/18, від 12.08.2020 у справі № 1340/5053/18, від 15.10.2020 у справі № 280/5959/19, від 28.10.2020 у справі №400/878/20, від 21.01.2021 у справі № 640/3430/19, від 28.01.2021 у справі № 420/769/19 та від 20.05.2021 у справі № 640/32814/20), які підлягають застосуванню у цій справі.

Так, відповідно до ч. 2 ст. 27 Закону № 1404-VІІІ (у редакції, чинній до 28.08.2018), виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом.

Частиною 3 ст. 40 Закону № 1404-VІІІ (у редакції, чинній до 28.08.2018) встановлено, зокрема, що у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.

Згідно із ч. 4 ст. 42 Закону № 1404-VІІІ (у редакції, чинній до 28.08.2018) на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум згідно з вимогами цього Закону або у випадку повернення виконавчого документа стягувачу у разі необхідності примусового стягнення з боржника витрат виконавчого провадження, зокрема, виконавчого збору, виконавцем виноситься постанова про їх стягнення.

Отже, з аналізу вищенаведених норм Закону № 1404-VІІІ (у редакції, чинній до 28.08.2018) слідує, що підставою для стягнення виконавчого збору у межах виконавчого провадження про стягнення з боржника коштів є здійснення державним виконавцем дій з фактичного виконання рішення органами державної виконавчої служби, а розмір виконавчого збору обраховується як 10 відсотків від фактично стягнутої суми.

Водночас Законом України від 03.07.2018 № 2475-VIII, який набрав чинності 28.08.2018, внесені зміни до статті 27 Закону № 1404-VІІІ, за змістом яких виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.

Таким чином, з урахуванням редакцій Закону № 1404-VIII, які були чинними у період існування заборгованості позивача, база обрахунку виконавчого збору змінювалася, а саме: до 28.08.2018 розмір виконавчого збору становив 10 відсотків фактично стягнутої суми, після 28.08.2018 - 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню.

Суд встановив, що державний виконавець ОСОБА_4 під час прийняття оскаржуваної постанови від 31.01.2024 ВП № 52139110 про стягнення виконавчого збору визначила суму виконавчого збору, що підлягає стягненню з боржника, у розмірі 2660,87 доларів США, тобто 10% від суми, зазначеної у виконавчому документі виконавчому листі, виданому Пустомитівським районним судом 22.08.2012 № 21316/341/11 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ "Фольксбанк" 26 608,78 доларів США; 3640,00 грн.

Тобто, державний виконавець визначила суму виконавчого збору у розмірі 10 % суми, що підлягає примусовому стягненню за виконавчим документом, застосувавши Закон №1404-VIII у редакції Закону № 2475-VIII.

Відповідно до ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Конституційний Суд України в рішенні від 09.02.1999 у справі № 1-7/99 (про зворотню дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) надав офіційне тлумачення частини першої статті 58 Конституції України та вказав, що положення цієї норми про те, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи, треба розуміти так, що воно стосується людини і громадянина (фізичної особи). За загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі.

У постановах від 28.01.2021 у справі № 420/769/19, від 22.01.2021 у справі №400/4023/19, від 21.01.2021 у справі № 640/3430/19, від 12.08.2020 у справі № 1340/5053/18, від 28.10.2020 у справі № 400/878/20 Верховний Суд констатував, що положення статті 27 Закону № 1404-VІІІ у редакції, яка була чинна до 28.08.2018, зменшували відповідальність позивача, як боржника, у порівнянні з нормами статті 27 Закону № 1404-VІІІ у редакції, яка була чинна після 28.08.2018, оскільки розмір виконавчого збору обраховувався як 10 відсотків від фактично стягнутої суми, а не з суми, що підлягає примусовому стягненню.

При цьому, вирішуючи цей спір, суд встановив, що під час перебування виконавчого документа на примусовому виконанні, державний виконавець ОСОБА_4 не вчиняла жодних дій, спрямованих на примусове виконання виконавчого листа, виданого Пустомитівським районним судом 22.08.2012 № 21316/341/11 про стягнення з ОСОБА_1 на користь стягувача суми заборгованості по кредиту.

З урахуванням того, що внесені Законом від 03.07.2018 № 2475-VIII зміни до статті 27 Закону № 1404-VІІІ погіршили становище боржника ОСОБА_1 , а також того, що державною виконавчою службою фактично не стягнуто з боржника коштів за виконавчим листом, суд дійшов висновку про відсутність у відповідача правових підстав для стягнення з позивача виконавчого збору у розмірі у розмірі 2660,87 доларів США та 364 грн.

Суд зазначає, що факт повернення виконавчого документа стягувачу є належною та достатньою підставою для стягнення з боржника виконавчого збору, водночас, за обставин цієї справи, розмір такого виконавчого збору становить 10 відсотків фактично стягнутої суми, а не суми що підлягає примусовому стягненню за виконавчим документом.

Таку правову позиції у подібних правовідносинах викладено, зокрема, в постанові Верховного Суду від 15.06.2023 у справі № 420/2013/22 (адміністративне провадження №К/990/31518/22).

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин, враховує вказані висновки Верховного Суду щодо застосування норм права.

За правилами ч. 6 ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Варто відмітити також ту обставину, що із заявою про повернення виконавчого документа стягувачу ПАТ "ВіЕс Банк" звернулося до Франківського відділу ДВС м. Львів 17.10.2017.

Натомість, головний державний виконавець ОСОБА_4 постанову про повернення виконавчого документу стягувачу на підставі п. 1 ч. 1 ст. 37 Закону № 1404-VІІІ прийняла 31.01.2024, тобто через шість років після отримання заяви стягувача, у той час, як ч. 3 ст. 40 Закону № 1404-VІІІ визначено, що у разі повернення виконавчого документу стягувачу з підстави п. 1 ч. 1 ст. 37 цього Закону, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа виносить постанову про стягнення виконавчого збору.

Із дослідженого судом Реєстру виконавчих проваджень (ідентифікатор доступу: 82269 ЕБ6АДД8 щодо ВП № 52139110) встановлено, що після винесення 08.09.2016 державним виконавцем Харко М.М. постанови про відкриття виконавчого провадження № 52139110 до отримання заяви ПАТ "ВіЕс Банк" від 17.10.2017 про повернення виконавчого документа стягувачу, державний виконавець не вчиняла жодних виконавчих дій. Тільки 21.01.2020 державним виконавцем Харко М.М. прийнята постанова про передачу ВП № 52139110, а 23.01.2020 про прийняття ВП № 52139110.

Відповідач у відзиві на позов жодним чином не пояснює обставин того, чому заява ПАТ "ВіЕс Банк" від 17.10.2017 про повернення виконавчого документа стягувачу не була взята до уваги державним виконавцем Харко М.М., а реалізована шляхом повернення виконавчого документа стягувачу тільки 31.01.2024.

За наведених обставин, суд дійшов висновку про відсутність підстав для винесення постанови від 31.01.2024 про стягнення виконавчого збору у розмірі 2660,87 дол. США та 364 грн у ВП № 52139110 та постанови від 01.02.2024 про відкриття виконавчого провадження № 74027383, що є підставою для визнання їх протиправними та скасування.

Згідно із ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За наслідками судового розгляду, відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не довів суду правомірність спірних постанов.

З огляду на викладене вище, суд повністю задовольняє позовні вимоги ОСОБА_1 .

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст. ст. 9, 13, 14, 72-77, 139, 241-246, 250, 262, 291, 382 КАС України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця Франківського відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Лодинської О.І. від 31.01.2024 про стягнення виконавчого збору у розмірі 2660,87 дол. США та 364 грн у ВП № 52139110.

Визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця Франківського відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Лодинської О.І. від 01.02.2024 про відкриття виконавчого провадження № 74027383.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Франківського відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (79044, м. Львів, вул. Конотопська, буд. 6; ЄДРПОУ 35009269) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; рнокпп НОМЕР_1 ) судові витрати зі сплати судового збору у сумі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн 40 коп.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня складання повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

СуддяКисильова Ольга Йосипівна