Рішення № 119205255, 22.05.2024, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа№380/8199/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 травня 2024 року

Львівський окружний адміністративний суд в складі головуючого-судді Мартинюка В.Я., розглянувши у спрощеному позовному провадженні без виклику учасників справи у м.Львові справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправними дій,-

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівські, в якому просить:

визнати протиправними дії в частині відмови зарахування періоду отримання матеріальної допомоги по безробіттю з 24.01.2000 року по 21.07.2000 року до страхового стажу та проведення перерахунку пенсії;

зобов`язати зарахувати період отримання матеріальної допомоги по безробіттю з 24.01.2000 року по 21.07.2000 року до страхового стажу та з врахуванням даного періоду провести перерахунок розміру її пенсії з 11.11.2023 року.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що зверталася до відповідача із заявою про зарахування згаданого періоду до страхового стажу та проведення перерахунку її пенсії, однак така залишилась без задоволення. Стверджує, що на момент отримання матеріальної допомоги по безробіттю правові норми передбачали зарахування отримання її до загального трудового стажу.

Відповідач у відзиві зазначає, що згідно трудової книжки позивача з 24.01.2000 року по 21.07.2000 року їй була призначена виплата матеріальної допомоги з безробіття. З огляду на зазначене, положення п. "а" ч.3 ст.56 Закону №1788 не передбачали зарахування до стажу роботи періоду одержання матеріальної допомоги.

Ухвалою суду від 22.04.2024 року відкрито спрощене позовне провадження.

Розглянувши матеріали справи та дослідивши докази, судом встановлено такі обставини.

Позивачу призначено пенсію по віку, що підтверджується пенсійним посвідченням № НОМЕР_1 від 12.01.2015 року.

Листом №21507-22803/В-52/8-1300/23 від 14.08.2023 року у відповідь на заяву позивача від 09.08.2023 року відповідач повідомив, що її загальний страховий стаж обчислений по 25.02.1995 року згідно з трудовою книжкою, становить 27 років 11 місяців 15 днів. Кількість днів страхового стажу складає 335. Понаднормовий стаж складає 7 років. Індивідуальний коефіцієнт страхового стажу 0,27917. Для визначення індивідуального коефіцієнта заробітку взято заробітну плату з 01.04.195 року по 31.03.1990 року. Індивідуальний коефіцієнт заробітної плати становить 0,87209. Середньомісячний заробіток, який застосовується для обчислення пенсії становить 6457,85 грн. Розмір пенсійної виплати за віком з 01.03.2023 року становить 3000 грн. 00 коп., а саме: 1802 грн. 84 коп. розмір пенсії за віком (6457,85*0,27917); 290 грн. 16 коп. доплата до прожиткового мінімуму (2093,00 грн.); 126 грн. 20 коп. доплата за понаднормовий стаж (за 7 років); 2219 грн. 20 коп. загальний розмір пенсії; 456 грн. 00 коп. компенсаційна виплата 75-річним (400*1.14); 324 грн. 80 коп. доплата 75-річним; 3000 грн. 00 коп. розмір пенсії з надбавками.

Окрім того, листом №31746-33425/В-52/8-1300/23 від 28.11.2023 року у відповідь на заяву позивача від 11.11.2023 року відповідач повідомив її, що в період з 24.01.2000 року по 21.07.2000 року вона перебувала на обліку в центрі зайнятості та отримувала матеріальну допомогу. Нормами чинного законодавства не передбачено зарахування до страхового стажу для призначення пенсії періоду одержання матеріальної допомоги.

Не погодившись із такою відповіддю позивач звернулася із даним позовом до суду.

Змістом спірних правовідносин є відмова Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області у зарахуванні періоду отримання матеріальної допомоги по безробіттю з 24.01.2000 року по 21.07.2000 року до страхового стажу позивача.

Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, судом враховано наступні обставини справи та норми чинного законодавства.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначає Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року № 1058-IV (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 1058-IV).

Відповідно до ст.9 Закону № 1058-IV в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Абзацом першим ч.1 ст.24 Закону № 1058-IV визначено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (ч.2 ст.24 Закону № 1058-IV).

Згідно статті 45 Закону № 1058-ІV, пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку, окрім того пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

Відповідно до положень Закону України «Про зайнятість населення» від 02.03.2000 року №1533-III (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин щодо періоду отримання допомоги по безробіттю), а саме пункт «ж» частини 1 статті 4 держава гарантує працездатному населенню у працездатному віці в Україні включення періоду перепідготовки та навчання нових професій, участі в оплачуваних громадських роботах, одержання допомоги по безробіттю та матеріальної допомоги по безробіттю до загального трудового стажу роботи, а також до безперервного трудового стажу.

Відповідно до ст.25 Закону України від 01.03.1991 року № 803-XII «Про зайнятість населення» (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин щодо періоду отримання допомоги по безробіттю; далі Закон № 803-XII), Держава створює умови незайнятим громадянам у поновленні їх трудової діяльності та забезпечує їм такі види компенсацій як виплата в установленому порядку допомоги по безробіттю, матеріальної допомоги по безробіттю.

Відповідно до ч.3 ст.28 Закону №803-XII допомога по безробіттю виплачується з восьмого дня після реєстрації громадянина у державній службі зайнятості до працевлаштування, але не більше 360 календарних днів протягом двох років; для осіб передпенсійного віку (підпункт "г" пункту 1 статті 5 цього Закону) - до 720 календарних днів, а громадянам, які бажають відновити трудову діяльність після тривалої (більше шести місяців) перерви, та громадянам, які вперше шукають роботу, допомога по безробіттю виплачується не більше 180 календарних днів.

За нормами п. «з» ч.1 ст.30 Закону №803-XII виплата допомоги по безробіттю та матеріальної допомоги по безробіттю припиняється у разі закінчення строку їх виплати.

Відповідно до ст.22 Закону України від 02.03.2000 року №1533-III «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин щодо періоду отримання допомоги по безробіттю; далі Закон №1533-III), застраховані особи, визнані у встановленому порядку безробітними, які протягом 12 місяців, що передували початку безробіття, працювали на умовах повного або неповного робочого дня (тижня) не менше 26 календарних тижнів та сплачували страхові внески, мають право на допомогу по безробіттю залежно від страхового стажу.

Як передбачено у п.12 ч.1 ст.31 Закону №1533-III виплата допомоги по безробіттю та матеріальної допомоги по безробіттю припиняється у разі закінчення строку їх виплати.

Згідно абзацу третього ч.1 ст.24 Закону №1058 період, протягом якого особа, яка підлягала загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню на випадок безробіття, отримувала допомогу по безробіттю (крім одноразової її виплати для організації безробітним підприємницької діяльності), допомогу по частковому безробіттю, допомогу по частковому безробіттю на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та матеріальну допомогу в період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації, включається до страхового стажу.

Судом встановлено, що у період з 24.01.2000 року по 21.07.2000 року позивач отримувала матеріальну допомогу у зв`язку з безробіттям, що підтверджується відповідними записами у її трудовій книжці, яка наявна в матеріалах справи.

Вказане, зокрема, підтверджується і самим відповідачем у його листі №31746-33425/В-52/8-1300/23 від 28.11.2023 року.

Суд зазначає, що абзацом третім ст.24 Закону №1058 чітко передбачено, що період отримання особою допомоги по безробіттю повинен зараховуватись до її страхового стажу.

Відтак, на переконання суду, відповідач, всупереч зазначеним вимогам, протиправно відмовив позивачу у зарахуванні до її страхового стажу періоду отримання матеріальної допомоги по безробіттю з 24.01.2000 року по 21.07.2000 року, що чітко передбачено законодавством.

Як наслідок, суд вважає, що позовні вимоги у цій частині є підставними та обґрунтованими.

При цьому, оскільки позивач звернулась до відповідача із заявою щодо зарахування їй згаданого періоду до страхового стажу 11.11.2023 року, суд, з урахуванням ст. 45 Закону № 1058-ІV, вважає за необхідне зобов`язати відповідача зарахувати їй до страхового стажу період отримання матеріальної допомоги по безробіттю з 24.01.2000 року по 21.07.2000 року та провести перерахунок пенсії саме з 11.11.2023 року.

Окрім того, судом не беруться посилання відповідача у його відзиві на п. "а" ч.3 ст.56 Закону №1788, оскільки у даному випадку позивач просить зарахувати їй період отримання допомоги по безробіттю до страхового стажу, а не до стажу роботи.

З огляду на викладене, дії відповідача щодо відмови позивачу зарахувати період отримання матеріальної допомоги по безробіттю з 24.01.2000 року по 21.07.2000 року до страхового стажу та провести перерахунок пенсії не відповідають критерію правомірності, передбаченому п.1 ч.2 ст.2 КАС України, а тому адміністративний позов у цій частині підлягає задоволенню.

Як наслідок обґрунтованими є і похідні вимоги щодо спонукання до вчинення дій.

Відтак, адміністративний позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Що стосується судового збору, то, у відповідності до вимог ст.139 КАС України, такий підлягає стягненню на користь позивача.

Керуючись ст.ст.2, 6, 8-10, 13, 14, 72-77, 139, 241-246, 250, підп.15.5 п.15 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо відмови зарахування до страхового стажу ОСОБА_1 періоду отримання матеріальної допомоги по безробіттю з 24.01.2000 року по 21.07.2000 року.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області (адреса: м.Львів, вул.Митрополита Андрея, 10, код ЄДРПОУ 13814885) зарахувати ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) період отримання матеріальної допомоги по безробіттю з 24.01.2000 року по 21.07.2000 року до страхового стажу та з врахуванням даного періоду провести перерахунок розміру її пенсії з 11.11.2023 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (адреса: м.Львів, вул.Митрополита Андрея, 10, код ЄДРПОУ 13814885) на користь ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) 1211 (одну тисячу двісті одинадцять) грн. 20 коп. сплаченого судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається через Львівський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя В.Я.Мартинюк