Ухвала суду № 119204802, 22.05.2024, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

22 травня 2024 року Справа № 320/43010/23

Суддя Київського окружного адміністративного суду Войтович І.І., розглянувши в місті Києві у письмовому провадженні на стадії підготовчих дій клопотання відповідача про залишення без розгляду у зв`язку із порушенням строків звернення до суду та заяву представника позивача про поновлення строку звернення в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції України в Київській області про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку ,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) із позовом до Головного управління Національної поліції України в Київській області (далі - відповідач, ГУНПУ в Київській області), у якому просить суд:

1. Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції і Київській області від 28.06.2023 № 241 про застосування дисциплінарного стягнення до майора поліції ОСОБА_1 , старшого інспектора сектору кадрового забезпечення Обухівського районного управління поліції, у вигляді звільнення з служби в поліції.

2. Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції Київській області від 29.06.2023 № 142 о/с в частині звільнення майора поліції ОСОБА_1 , старшого інспектора сектору кадрового забезпечення Обухівського районного управління поліції, зі служби в поліції у зв`язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби в Національній поліції України.

3. Поновити майора поліції ОСОБА_1 на посаді старшого інспектора сектору кадрового забезпечення Обухівського районного управління поліції 30.06.2023.

4. Стягнути з Головного управління Національної поліції в Київській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 30.06.2023 по день фактичного поновлення на службі в Національній поліції України.

13.12.2023 ухвалою суду провадження у справі відкрито, справу визначено до розгляду одноособово суддею Войтович І.І. за правилами загального позовного провадження, та у справі розпочато підготовку справи до судового розгляду.

10.01.2024 до суду надійшло клопотання від відповідача із проханням залишити позов без розгляду у зв`язку із пропущенням ОСОБА_1 строку звернення до суду з даним позовом.

Відповідач вказує, що спірний наказ в частині звільнення від 29.06.2023 № 142 о/с було надіслано на адресу позивача 29.06.2023, надано доказ у вигляді чеку рекомендованого поштового відправлення Укрпошта (від 29.06.2023 №087007593419). Покликаючись на ч. 5 ст. 122, висновки Верховного Суду викладені у постанові від 04.06.2020 у справі № 200/10136/18, наполягає на пропущенні позивачем місячного строку звернення до суду.

За наслідками проведення підготовчих дій у справі та поданим клопотанням відповідача, представником позивача ОСОБА_2 подано до суду через систему Електронний суд 18.03.2024 заяву про поновлення строку звернення до суду з даним позовом, в якій представник позивача вказує, що копію наказу від 29.06.2023 № 142 о/с було отримано 08.11.2023 у відповідь на адвокатський запит, та саме з 08.11.2023 відліковується місячний строк визначений ч. 5 ст. 122 КАС України на подання позову до суду, позов подано до суду вчасно.

Під час вчинення у справі підготовчих дій, 16.05.2024 до суду прибули представники сторін та позивач подала заяву про розгляд заяви про поновлення строку звернення у письмовому провадженні.

Відповідач заперечень щодо розгляду питання про дотримання строків звернення до суду позивачем, клопотання про залишення позову без розгляду у письмовому провадженні не виклав та до суду не подав.

Суд зазначає, що клопотання про залишення позову без розгляду подане відповідачем та заява представника позивача про поновлення строку звернення до суду вирішується судом у письмовому провадженні, враховуючи надані до справи викладені в письмовому вигляді сторонами доводи та докази останніх.

Відтак відповідач наполягає пропущені позивачем місячного строку звернення до суду та застосуванні ч. 5 ст. 122 КАС України та висновків Верховного Суду у справі № 200/10136/18.

В наданих до суду поясненнях додатково до клопотання про залишення позову без розгляду (зареєстровані судом 27.03.2024 та 03.05.2024) додає, що оскільки позивач принципово відмовлялась від ознайомлення із наказами від 28.06.2023 № 241 та від 29.06.2023 № 142 о/с начальником сектору кадрового забезпечення ОСОБА_3 було надіслано на месенджер ОСОБА_1 . WhatsApp НОМЕР_1 направлено відскановану копію наказу від 29.06.2023 № 142 о/с, що підтверджує скріншотами та розгорнутим файлом відправки.

13.09.2023 працівниками Обухівського РУП отримано інформацію про перебування ОСОБА_1 на лікарняному в період часу з 29.06.2023 по 07.07.2023, у зв`язку з чим, наказом ГУНП в Київській області від 06.10.2023 №217 о/с були внесені часткові зміни до наказу від 29.06.2023 № 142 о/с в частині звільнення ОСОБА_1 , а саме: день її звільнення було змінено на 08.07.2023 року. ОСОБА_1 про знаходження на лікарняному не повідомляла. З метою ознайомлення із наказом від 06.10.2023 № 217 о/с, 06.10.2023 було відвідане місце проживання ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) та відчиняти двері та ознайомлюватись з наказом ОСОБА_1 категорично відмовилась. Дана розмова фіксувалась на боді-камеру, вголос було зачитано зміст наказу, та повідомлено, що копія наказу буде залишена на вхідних дверях її будинку, про що буде складено відповідний акт. Відеозапис за строків зберігання (60діб) на сьогодні знищений, Акт про відмову ОСОБА_1 від ознайомлення із наказом від 06.10.2023 № 217 о/с додано до матеріалів адміністративної справи.

Відповідач зауважив, що позовну заяву подану до суду 04.08.2023 про стягнення з ОСОБА_1 вартості предметів однострою, ухвалу суду від 16.08.2023 у справі №320/27418/23 та позовну заяву позивач отримала засобами поштового зв`язку Укрпошта 29.08.2023, відповідно з 29.08.2023 позивачу також було відмомо про її звільнення зі служби. Надано фото та скріншот поштового чеку.

Також, відповідач відмітив, що відповідно до ст. 17 Дисциплінарного статуту Національної поліції України відсторонення від виконання службових обов`язків (посади) не звільняє особу від зобов`язання перебувати на робочому місці, визначеному керівником та сприяти службовому розслідуванню, тому твердження представника позивача в обґрунтування поважності неприбуття на службу після лікарняного у зв`язку із кримінальним провадженням відносно ОСОБА_1 та прийняття ухвали про її відсторонення від посади є необґрунтованим та додав, що відповідної ухвали про відсторонення позивача від посади ГУ НПУ у Київській області не отримувало, про що додано довідку від 23.04.2024 № 5479.

Представник позивача ОСОБА_2 зазначає, що до 08.11.2023 позивача не ознайомили із наказом від 28.06.2023 № 241, та належних обґрунтувань чому позивача не ознайомив відповідач із даним наказом починаючи з 28.06.2023 по день надання відповіді на адвокатський запит для забезпечення права на оскарження, не надано.

Представник додав, що з 29.06.2023 по 07.07.2023 ОСОБА_1 перебувала на лікарняному, у зв`язку із чим була відсутня на робочому місці, тому у відповідача не було законних підстав звільнення ОСОБА_1 , а тим паче про ознайомлення із наказом про звільнення не було та не має. У подальшому відповідач виявив порушення про незаконність звільнення 29.06.2023, і тому вніс зміни наказом від 06.10.2023 року, а саме: дата звільнення змінена з 29.06.2023 на 08.07.2023 (субота). Оскільки тільки 06.10.2023 року відповідач «визначився» із датою звільнення, а тому посилання відповідача щодо початку відліку строку для звернення до суду з 29.06.2023 року є хибним.

Надані відповідачем акти про відмови ОСОБА_1 від ознайомлення із наказами за 29.06.2023 та 06.10.2023, які ніби-то здійснені за місцем проживання ОСОБА_1 : АДРЕСА_1 . У той же час у поясненнях від 28.06.2023 року, наданих ОСОБА_1 під час одноденного службового розслідування 28.06.2023, місце проживання зазначено: АДРЕСА_2 . Адреса відповідача незрозуміла, позивач ставить під сумнів достовірність даних актів, адже до неї додому ніхто не приїздив, а також чим могли керуватися працівники відповідача з метою особистого відвідування для ознайомлення із наказами незрозуміло. Фіскальний чек з Укрпошти також направлений на невідомо, яку адресу, що виключає факт ознайомлення позивача із наказом від 29.06.2023. Останній наказ від 06.10.2023 позивачу вже навіть не направлявся.

Посилання відповідача на те, що позивач ознайомлена тільки з наказом від 29.06.2023 у цей же день у зв`язку із відправленням копії наказу з використанням електронної комунікації, є хибним, оскільки долучені фото не підтверджують факт направлення відповідачем оскаржуваного наказу, а не іншого документу, не підтверджують факт отримання позивачем направленого повідомлення та ознайомлення із ним (відсутня інформація з месенджеру WatsUp, Telegram та електронної скриньки позивача про дату доставки та прочитання вказаного повідомлення, яка є доступною в інтерфейсі таких месенджерів та за умови виставлення налаштувань в інтерфейсі електронної пошти Gmail відправнику повідомлення).

В поданих до суду додаткових поясненнях до заяви про поновлення строку звернення (зареєстровані 22.04.2024 та 16.05.2024) представник додав щодо ознайомлення із оскаржуваним наказом від 28.06.2023 - позивачка 28.06.2023 року перебувала у м. Києві у ГУНП в Київській області, проте її не було ознайомлено із оскаржуваним наказом, який містить вказівку про необхідність ознайомлення із ним позивачку під особистий підпис. У матеріалах справи підтверджень про ознайомлення позивачки під особистий підпис із оскаржуваним наказом від 28.06.2023 року відсутні.

Позивачка при наданні пояснень 28.06.2023 року у службовому розслідуванні, що наданий відповідачем до матеріалів справи, та яке стало підставою для складення оскаржуваного наказу ГУНП в Київській області № 241, вказала про своє на той час місце проживання АДРЕСА_2 , яке відрізняється від місця реєстрації. Окрім того, відкритий 29.06.2023 року лікарняний підтверджує перебування ОСОБА_1 у Комунальному некомерційному підприємстві Обухівської міської ради «Обухівська багатопрофільна лікарня інтенсивного лікування», що знаходиться за адресою: 08704, Київська обл., м. Обухів, вул. Каштанова, буд. 52. Тобто на 28.06.2023 року і у подальшому позивачка знаходилася за іншою адресою, ніж та, куди згідно акту про відмову від 29.06.2023 року за доводами відповідача, останній виїжджав.

Відповідач вказує, що рапортом від 15.06.2023 року підтверджено місце проживання позивачки, проте рапорт складений раніше, ніж були надані пояснення про актуальне місце проживання. Просить врахувати, що місце складення акту не відповідає місцю, де не змогли ознайомити із наказом. Тобто є підстави вважати, що акт був складений без виїзду до позивачки. Окрім акту про відмову від ознайомлення із наказом від 28.06.2023 №241, Відповідач не надав жодного іншого документу чи доказу, у тому числі про направлення наказу від 28.06.2023 року на адресу позивачки чи ознайомлення із ним під розпис.

Враховуючи обставини непослідовності у доводах відповідача, щодо вручення спірних наказів, неповних та недостовірних доказах щодо ознайомлення позивача із наказами, вважає заяву відповідача та доводи необґрунтованими.

Додатково зазначено, що в ході кримінального провадження позивач дізналась, що вона відсторонена від роботи та лише після отримання 08.11.2023 відповіді на адвокатський запит було встановлено, що позивач не відсторонена, а звільнена наказом від 06.10.2023.

Також, 06 липня 2023 року було подано до Печерського районного суду міста Києва клопотання про застосування відносно ОСОБА_1 запобіжного заходу у виді особистого зобов`язання, за результатами розгляду якого 10 липня 2023 року Печерським районним судом міста Києва у справі № 757/28762/23-к була постановлена ухвала і застосування відносно підозрюваної ОСОБА_1 , запобіжний захід у в особистого зобов`язання строком на два місяці, тобто до 06.09.2023 включно, та відповідно до ч. 5 ст. 194 КПК України покладено на підозрювану обов`язки, окрім вказаних, утримуватися від спілкування зі свідками та потерпілим ОСОБА_4 . У той же час, з вищевказаними особами, які працюють разом із ОСОБА_5 , остання зобов`язалася утримуватися від спілкування на підставі вказаної ухвали суду. Оскільки до 07.07.2023 включно ОСОБА_5 перебувала на лікарняному, та у цей час їй 06.07.2023 було вручено повідомлення про підозру, а також застосовано запобіжний захід, який забороняє спілкування із свідками, що являються колегами позивачки роботі, тому доводи про відсторонення ОСОБА_5 після 06.07.2023 є законними відповідають положенням Дисциплінарного Статуту Національної поліції України.

Вказуючи на те, що позивач так і не отримала трудову книжку та не відмовлялась від її отримання, оскільки не була про це навіть повідомлена, доводи про звільнення 29.06.2023 та ознайомлення із даним фактом 29.06.2023 є необґрунтованими та хибними. Виявилось, що позивач звільнена 08.07.2023 наказом від 06.10.2023 та оскільки звільнення 29.06.2023 відмінено відповідачем тому до 08.07.2023 ознайомлення чи вручення наказу про звільнення не могло відбутись. Але після 08.07.2023 жодних повідомлень позивач не отримала.

Таким чином, представник позивача вбачає, що оскільки спірні накази від 28.06.2023, від 29.06.2023 були отримані 08.11.2023 на адвокатський запит, тому у цей день позивач та її представник ознайомилися з наказами про притягнення до дисциплінарної відповідальності та про звільнення зі служби, ч. 5 ст. 122 КАС України дотримана, позов подано в місячний строк, покликаючись на практику п. 17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів», висновки ВС/Друга судова палата КЦС викладені у постанові від 12 вересня 2018 р. у справі № 205/6983/16-ц: додає, що звільнення - це триваючий у часі процес, який закінчується виданням трудової книжки з копією наказу про звільнення та остаточним розрахунком, просить поновити строк звернення до суду з позовом, в задоволенні заяви відповідача про залишення позову без розгляду відмовити.

Враховуючи встановлені позиції сторін та надані ними докази, суд встановлює та зазначає наступне.

У справі вбачається, що наказом Головного управління Національної поліції в Київській області від 28.06.2023 № 241 старшого інспектора сектору кадрового забезпечення Обухівського РУП ГУНП в Київській області майора поліції ОСОБА_1 звільнено зі служби в поліції за порушення службової дисципліни.

29.06.2023 начальником сектору кадрового забезпечення Обухівського РУП ГУНП в Київській області ОСОБА_3 у присутності старшого інспектора сектору кадрового забезпечення Обухівського РУП Литвинової Д., інспектора сектору інформаційної підтримки відділу поліції № 1 Обухівського РУП ГУНП в Київській області Мєгєльбєй О., складено акт про відмову ОСОБА_1 від ознайомлення з Наказом Головного управління Національної поліції в Київській області від 28.06.2023 № 241.

Наказом Головного управління Національної поліції в Київській області від 29.06.2023 № 142 о/с ОСОБА_1 звільнено зі служби в поліції у зв`язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби.

29.06.2023, начальником сектору кадрового забезпечення ОСОБА_3 , на номер ОСОБА_1 ( НОМЕР_1 ) на мессенджер WhatsApp було направлено відскановану копію наказу від 29.06.2023 № 142 о/с про звільнення її зі служби в поліції, що вбачається із наданих копії скріншотів із датою відправки - 29.06.2023, розгорнутий файл та інформація про номер на який було відправлено смс).

Згідно листа начальника Обухівського РУП від 29.06.2023 № 9019, ОСОБА_1 направлено копію Наказу від 29.06.2023 № 142 о/с для ознайомлення та повідомлено, що звернутися за трудовою книжкою позивач може до сектору кадрового забезпечення Обухівського РУП ГУНП в Київській області. Поштовий чек від 29.06.2023 №087007593419.

Отримавши 13.09.2023 рапорт начальника Обухівського РУП ГУНП в Київській області із проханням внести зміни до наказу від 29.06.2023 № 142 о/с, оскільки ОСОБА_1 перебувала на лікарняному з 29.06.2023 по 07.07.2023, але про знаходження на лікарняному керівництво Обухівського РУП не повідомляла. Датою звільнення вважати 08.07.2023, наказом ГУНП в Київській області від 06.10.2023 №217 о/с змінено дату звільнення ОСОБА_1 на 08.07.2023.

З метою ознайомлення з наказом від 06.10.2023 № 217 о/с, 06.10.2023 відповідачем було відвідано місце проживання ОСОБА_1 , але остання відчиняти двері та ознайомлюватись з наказом відмовилась. Як стверджує відповідач, в голос було зачитано зміст наказу про звільнення з 08.07.2023, та повідомлено, що копія наказу буде залишена на вхідних дверях її будинку, про що буде складено відповідний акт. Відео фіксація знищена по строкам зберігання, до справи надано Акт від 06.10.2023.

Судом встановлено наявність кримінального провадження за № 62023100120000398 від 19.05.2023 за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчинені кримінальних правопорушень передбачених ч. 1 ст. 357, ч.1 ст. 362 КК України, складено обвинувальний акт від 27.07.2023. Ухвалою Обухівського районного суду від 11.07.2023 справа №372/3660/23 провадження 1-кп-323/23 призначено судове засідання на 17.08.2023 о 14:00 год.

10 липня 2023 року ухвалою слідчого судді Печерського районним судом міста Києва у справі № 757/28762/23-к була постановлена ухвала і застосування відносно підозрюваної ОСОБА_1 , запобіжний захід у в особистого зобов`язання строком на два місяці, тобто до 06.09.2023 включно, та відповідно до ч. 5 ст. 194 КПК України покладено на підозрювану обов`язки:

прибувати до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду за першою вимогою; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або мі роботи;

здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт для виїзд} кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України;

утримуватися від спілкування зі свідками та потерпілим ОСОБА_4 .

Докази відсторонення від виконання службових обов`язків (посади) у справі відсутні, проти чого не заперечує представник позивача та сам позивач. Відповідно відсутні докази та обставини вилучення у позивача службового посвідчення, спеціального нагрудного знаку, табельної вогнепальної зброї та спеціальних засобів.

Відповідно до частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

У відповідності до частин 1 та 2 статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій.

Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності в публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Визначення законодавцем строків звернення з адміністративним позовом до суду є гарантією стабільності публічно правових відносин, призначенням якої є забезпечення своєчасної реалізації права на звернення до суду, забезпечення стабільної діяльності суб`єктів владних повноважень при здійсненні управлінських функцій, дисциплінування учасників адміністративного судочинства.

Відповідно, частинами другою та третьою статті 122 КАС України чітко визначено момент, з яким пов`язано початок відліку строку звернення до адміністративного суду, а саме з дня, коли особа дізналась або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Порівняльний аналіз словоформ «дізналася» та «повинна була дізнатися» дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх прав. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.

У своїх постановах Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були об`єктивно непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.

Наслідки пропуску строків звернення до адміністративного суду встановлено статтею 123 КАС України, згідно з частинами першою-третьою якої у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

За частиною третьою статті 123 КАС України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

У цій справі спірні правовідносини виникли у зв`язку зі звільненням позивача із публічної служби.

Згідно із частиною п`ятою статті 122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Суд зазначає наступне, що за частиною четвертою статті 31 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15 березня 2018 року №2337-VIII «Про Дисциплінарний статут Національної поліції України» (далі - «Дисциплінарний статут») передбачено, що поліцейський має право оскаржити застосоване до нього дисциплінарне стягнення, звернувшись до адміністративного суду протягом 15 днів з дня його ознайомлення з наказом про притягнення до дисциплінарної відповідальності.

У разі застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення у виді звільнення з посади, пониження у спеціальному званні на один ступінь або звільнення зі служби в поліції поліцейський має право оскаржити таке стягнення протягом 15 днів з дня його ознайомлення з наказом по особовому складу про виконання застосованого дисциплінарного стягнення.

У випадку наявності колізії між загальним та спеціальним законом застосуванню підлягають норми спеціального закону, яким є саме Дисциплінарний статут.

При цьому, при наявності розбіжностей загальних і спеціальних (виняткових) норм, необхідно керуватися принципом Lex specialis (лат. - спеціальний закон, спеціальна норма), відповідно до якого при розбіжності загального і спеціального закону діє спеціальний закон, а також принципом Lex specialis derogat generali, суть якого зводиться до того, що спеціальний закон скасовує дію (для цієї справи) загального закону; спеціальна норма має перевагу над загальною.

У разі якщо норми нормативних актів рівної юридичної сили містять різні моделі правового регулювання, перевагу при застосуванні слід надавати тій нормі, яка регулює вужче коло суспільних відносин, тобто є спеціальною, що узгоджується із висновками Верховного Суду у постанові від 29 січня 2019 року у справі №807/257/14.

Крім того, про перевагу норм lex specialis над іншими загальними нормами зазначає у своїх рішеннях і Європейський суд з прав людини (п. 69 рішення у справі "Ніколова проти Болгарії" № 7888/03 тощо).

У свою чергу, під темпоральними (часовими) колізіями слід розуміти такі колізії, що виникають внаслідок видання в різний час з того ж самого питання принаймні двох норм права.

Правила конкуренції, крім вищезазначеного, можуть випливати з часової послідовності прийняття норм. За загальним правилом, нова норма припиняє дію старої норми, якщо вони суперечать одна одній (lex posterior derogat legi priori). У співвідношенні між звичайними законами, які суперечать один одному, "молодша норма" припиняє суперечливу до неї "старшу": цей підхід виходить з того, що існуюче право при виданні нової норми може бути змінене без особливих проблем.

Тобто у контексті цьому судового спору застосуванню підлягає Дисциплінарний статут Національної поліції України, що затверджений Законом України і яким передбачені порядок та строки оскарження дисциплінарного стягнення.

Вказана позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 14 вересня 2023 року по справі №520/12477/22 та від 9 листопада 2023 року у справі №520/12478/22.

Згідно із статтею 13 Дисциплінарного статуту НП України до поліцейських можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень: 1) зауваження; 2) догана; 3) сувора догана; 4) попередження про неповну службову відповідність; 5) пониження у спеціальному званні на один ступінь; 6) звільнення з посади; 7) звільнення із служби в поліції.

Законодавцем внесено зміни до Дисциплінарного статуту Національної поліції України в період дії воєнного стану, зокрема, абзацом 1 частини четвертої статті 31 Дисциплінарного статуту НП України визначено, що поліцейський має право оскаржити застосоване до нього дисциплінарне стягнення, звернувшись до адміністративного суду протягом 15 днів з дня його ознайомлення з наказом про притягнення до дисциплінарної відповідальності. Тобто цим пунктом охоплено такі види дисциплінарних стягнень, як зауваження, догана, сувора догана, попередження про неповну службову відповідність.

Абзацом 2 частини четвертої статті 31 Дисциплінарного статуту Національної поліції України визначено, що у разі застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення у виді звільнення з посади, пониження у спеціальному званні на один ступінь або звільнення зі служби в поліції поліцейський має право оскаржити таке стягнення протягом 15 днів з дня його ознайомлення з наказом по особовому складу про виконання застосованого дисциплінарного стягнення.

Такі види дисциплінарних стягнень, як звільнення з посади, та пониження у спеціальному званні на один ступінь або звільнення зі служби мають бути реалізовані шляхом видання наказу по особовому складу про виконання застосованого дисциплінарного стягнення, як це передбачено частиною третьою статті 22 Дисциплінарного статуту НП України.

Відповідно, Дисциплінарний статут, який є застосовним до спірних правовідносин, пов`язує відлік строку звернення до суду задля оскарження наказу про своє звільнення не із днем отримання примірника такого наказу, а із днем ознайомлення із ним, що узгоджується із висновками Верховного Суду викладені у постанові від 25.04.2024 у справі №520/11247/22.

Згідно наданих до справи матеріалів, до позивача застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення із служби в поліції.

Звертаючись до суду позивач просить скасувати наказ №241 від 28.06.2023, яким застосовано дисциплінарне стягнення у виді звільнення з посади та наказ від 29.06.2023 № 142 о/с про звільнення.

За статтею 17 Дисциплінарного статуту НП України відсторонення поліцейського від виконання службових обов`язків (посади) є тимчасовим заходом на час проведення службового розслідування та може бути застосовано до поліцейського у разі, якщо обставини виявленого дисциплінарного проступку унеможливлюють виконання посадових (функціональних) обов`язків ним або іншим поліцейським, а також якщо виконання поліцейським посадових (функціональних) обов`язків перешкоджає встановленню обставин виявленого дисциплінарного проступку.

Відсторонення поліцейського від виконання службових обов`язків (посади) оформляється письмовим наказом керівника, до повноважень якого належить призначення на посаду та звільнення з посади поліцейського, та не може перевищувати строку, передбаченого для проведення службового розслідування або зазначеного в рішенні суду.

Поліцейський має право ознайомитися та отримати копію наказу про відсторонення його від виконання службових обов`язків (посади).

Відсторонення поліцейського від виконання службових обов`язків (посади) без видання письмового наказу керівника допускається у разі появи на роботі у стані алкогольного сп`яніння або у стані, викликаному вживанням наркотичних або інших одурманюючих засобів, або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, та відмови поліцейського від проходження в установленому порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або на вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Відсторонення поліцейського від виконання службових обов`язків (посади) у разі вчинення ним корупційного правопорушення або правопорушення, пов`язаного з корупцією, здійснюється відповідно до Закону України "Про запобігання корупції".

Поліцейський, якому повідомлено про підозру у вчиненні ним кримінального правопорушення у сфері службової діяльності, підлягає відстороненню від виконання службових обов`язків (посади) в порядку, визначеному законом.

На період відсторонення поліцейського від виконання службових обов`язків (посади) у поліцейського вилучається службове посвідчення, спеціальний нагрудний знак, табельна вогнепальна зброя та спеціальні засоби.

Під час відсторонення від виконання службових обов`язків (посади) поліцейський зобов`язаний перебувати на робочому місці, визначеному керівником, до повноважень якого належить призначення на посаду та звільнення з посади поліцейського, та сприяти проведенню службового розслідування.

Згідно із частинами першою, другою статті 30 Дисциплінарного статуту Національної поліції України у разі відсутності поліцейського, якого притягнуто до дисциплінарної відповідальності, без поважних причин на службі копія наказу про застосування до нього дисциплінарного стягнення надсилається поштовим зв`язком (у разі можливості) на адресу місця проживання, зазначену в його особовій справі, або з використанням електронної комунікації за контактними даними, які наявні в розпорядженні його безпосереднього керівника.

Поліцейський вважається таким, що ознайомлений із наказом про застосування дисциплінарного стягнення, після спливу чотирьох календарних днів з дня його відправлення поштовим зв`язком або після спливу двох календарних днів - у разі відправлення з використанням електронної комунікації.

Доведення до поліцейського, який відсутній на службі без поважних причин, наказу про виконання застосованого до нього дисциплінарного стягнення у виді звільнення з посади або звільнення зі служби в поліції, здійснюється в порядку, визначеному цією статтею (частина 3 Дисциплінарного статуту Національної поліції України).

У разі встановлення поважних причин відсутності поліцейського до наказу по особовому складу, яким виконується застосоване до нього дисциплінарне стягнення у виді звільнення з посади, пониження у спеціальному званні на один ступінь або звільнення зі служби в поліції, вносяться зміни щодо дати його виконання.

Суд приходить до висновку, що посилання представника позивача на те, що позивача не ознайомлено зі спірними наказами належним чином, надані докази поштового відправлення наказу від 29.06.2023 № 142 о/с, те що позивач в період з 29.06.2023 по 07.07.2023 перебувала на лікарняному, тому спірний наказ № 142о/с є незаконним, не є достатнім доказом, як на підставу поновлення строку звернення до суду, є необґрунтованими доводи того, що докази надані відповідачем є недостатніми.

Суд зазначає, що позивач ОСОБА_1 перебувала на службі в Національній поліції з 07.11.2015 на посаді в Національній поліції в Київській області в відділі поліції №2 Обухівського районного управління поліції на посаді майора з 01.02.2021, їй було відомо про призначене службове розслідування щодо неї в червні 2023 року, предмет порушення та надавались нею пояснення. 28.06.2023 дата винесення першого спірного наказу № 241 про застосування дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення з поліції, був робочим днем, відповідно позивач перебувала на службі, згідно наданого до справи Акту від 29.06.2023, складеного уповноваженою особою ОСОБА_1 відмовилась від ознайомлення із вказаним наказом, та до даної справи позивача та/або її представник не надали суду інших доказів на підтвердження обставин поважності не ознайомлення її з наказом №241.

Суд вважає, що позивачу відомо про те, що на реалізацію попереднього наказу № 241 від 28.06.2023 виноситься відповідний наказ, в даному випадку, було винесено наказ від 29.06.2023 № 142 о/с. За твердженнями позивача вона перебувала на лікарняному з 29.06.2023 по 07.07.2023, та доказів своєчасного та належного повідомлення відповідача про перебування на лікарняному позивач та/або її представник до суду не надали. Те, що роботодавець у визначений законодавством строк та спосіб отримує повідомлення про перебування робітника на лікарняному не звільняє особи робітника від обов`язку повідомити своєчасно роботодавця про перебування на лікарняному.

Враховуючи положення ст. 31 Дисциплінарного статуту Національної поліції України відлік строку на право оскарження наказу прочинається з ознайомлення із таким наказом та враховуючи положення ст. 30 даного статуту, який передбачає надіслання наказу про звільнення засобами поштового та електронного зв`язку і відповідно за відліком встановленого даною нормою строку, особа вважається ознайомленою із наказом про звільнення, суд враховує те, що відповідачу не було відомо про перебування ОСОБА_1 на лікарняному, доказів протилежному позивачем та/або його представником суду не надано, як наслідок відповідачем було винесено наказ ГУНП в Київській області від 06.10.2023 №217 о/с яким змінено дату звільнення ОСОБА_1 на 08.07.2023, з яким також не вдалось ознайомити позивача про що складено Акт від 06.10.2023. Відповідно, відповідачем було використано спосіб надіслання спірного наказу від 29.06.2023 № 142 о/с засобами поштового зв`язку Укрпошта. Хоча з чеку наданого як доказ відправлення неможливо за трекінгом встановити статус та шлях відправки наказу, у зв`язку із відсутніми даними в базі Укрпошти, суд вважає такі обставини що не піддають сумніву надіслання позивачу спірного наказу у визначений та використаний відповідачем спосіб, враховуючи що дані відомості за сплином часу можуть бути відсутніми. Судом також не залишено поза уваги скріншот щодо надіслання спірного наказу про звільнення позивачу на її мобільний телефон, повідомлення про звільнення та необхідності отримання трудової, на що не було здійснено реагування позивача, але наступне повідомлення щодо подання декларації за 2021 та 2022 роки позивач в свою чергу відповідь надіслала.

Відтак, суд приходить до висновку що відліком строку звернення до суду на оскарження наказу від 29.06.2023 № 142 о/с розпочинає свій перебіг з 03.07.2023 (чотири календарних дні з дня його відправлення поштовим зв`язком 29.06.2023) та становить 15 днів. Позов подано до суду 21.11.2023.

Інші доводи, зокрема, щодо місця проживання позивача, суд вважає спростованими, оскільки адреса АДРЕСА_1 є адресою, яка відома відповідачу за особовими даними та вказана адреса зазначена позивачем у позовній заяві та заявах поясненнях щодо поновлення строків звернення. Доводи щодо нез`явлення на роботу у зв`язку із тим, що позивач гадала що відсторонена від роботи (посади), тому була відсутня на роботі після лікарняному, суд також вказує як необґрунтовані, оскільки навіть наявність ухвали суду про її відсторонення від виконання службових обов`язків (посади) не є підставою для нез`явлення на робоче місце.

Відповідно суд вказує про необґрунтованість та недоведеність представником позивача початку перебігу строку звернення до суду з позовом з 08.11.2023, з дня отримання, у відповідь на адвокатський запит копії спірного наказу про звільнення.

Інших доводів, які б свідчили про наявність об`єктивно непереборних обставин, пов`язаних з дійсними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного вчинення дій щодо звернення до адміністративного суду з позовом за захистом порушеного права, протягом установленого законом строку, представником позивача та позивачем суду не наведено.

Суд вказує, що посилання відповідача на постанову Верховного Суду від 04.09.2020 у справі № 200/10136/18-а є неактуальними в силу правовідносин, які за даними висновками виникли у 2017 році та відповідного застосування норм діючого процесуального та іншого законодавства щодо їх врегулювання.

Інші доводи не впливають на висновки суду.

Враховуючи вищезгадані судом положення ст. 123 КАС України, суд зазначає, що за частиною четвертою даної статті якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Відповідно до частини першої статті 183 КАС України у підготовчому засіданні суд постановляє ухвалу (ухвали) про процесуальні дії, що необхідно вчинити до закінчення підготовчого провадження та початку судового розгляду справи по суті.

За пунктом 1 частини другої статті 183 КАС України за результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без розгляду.

Враховуючи вищезазначене, суддя приходить до висновку про наявність підстав для залишення позову без розгляду у зв`язку із пропуском позивачам строків звернення до суду із даним позовом, суд не встановив інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, відтак клопотання відповідача підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 2, 5, 14, 122, 123, 183, 242, 243, 256 КАС України, суддя, -

у х в а л и в:

Задовольнити клопотання відповідача.

Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції України в Київській області про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку, - залишити без розгляду.

Ухвалу суду надіслати (вручити) сторонам по справі.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня проголошення (підписання) ухвали.

Суддя Войтович І.І.