Ухвала суду № 119203975, 22.05.2024, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УХВАЛА

22 травня 2024 р.Справа №153зп-24/160

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Юхно І.В., розглянувши заяву представника позивача адвоката Солов`я Д.Г. про забезпечення позову в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки), -

ВСТАНОВИВ:

21.07.2023 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла заява про забезпечення адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області до подачі позовної заяви, подана через систему «Електронний суд» представником позивача адвокатом Солов`єм Дмитром Георгійовичем, у якій заявник просить суд:

- вжити заходів забезпечення позову шляхом зупинення стягнення з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 за вимогою про сплату боргу (недоїмки) № Ф-2010-56/482-У від 10.08.2022 р. виданої ГУ ДПС у Дніпропетровській області, що знаходиться за адресою: 49600, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, б. 17-а, код ЄДРПОУ: 44118658 до завершення розгляду справи про скасування і набрання рішення суду законної сили

В обґрунтування заяви про забезпечення позову зазначено, що на початку травня місяця заявник, ОСОБА_1 отримав повідомлення від обслуговуючого банку, що на його кошти накладено арешт. Після цього заявник дізнався, що арешт накладено в рамках виконавчого провадження №73049829. Заявник має намір оскаржити виконавчий документ в зв`язку із тим, що на його думку він є незаконним, адже заявник не здійснював підприємницьку діяльність і не міг здійснювати в зв`язку з проходженням військової служби за мобілізацією спочатку в АТО/ООС, а також проходить військову службу на даний момент. На думку заявника, враховуючи той факт, що на підставі оскаржуваного виконавчого документа будуть проводитись виконавчі дії, в т.ч. можливе звернення на грошове забезпечення військовослужбовця, інші його доходи та майно, то невжиття заходів забезпечення позову може призвести до істотного ускладнення поновлення порушеного права за захистом якого заявник має намір звернутися до суду. Заявник вказує, що враховуючи, що позовні вимоги про скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) є немайновими, то при розгляді цієї заяви про забезпечення позову, суд має виходити з того, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, оскільки заявник, як позивач не зможе їх захистити в межах одного цього судового провадження за цим позовом без нових звернень до суду.

Означена заява на підставі протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.05.2024 та реєстру передачі справ судді від 21.05.2024 №3190/24 передана на розгляд головуючому судді Юхно І.В.

За положеннями частини 1 статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

Відповідно до приписів частини 1 статті 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Згідно з частиною 2 вказаної статті передбачено, що забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Відповідно до частини 1 статті 151 КАС України, позов може бути забезпечено шляхом: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Частиною 2 наведеної статті передбачено, що суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Поряд із цим, суд зазначає, що згідно з пунктом 17 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 06.03.2008 року №2 «Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ» в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також вказати ознаки, які свідчать про очевидність протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень.

Тобто, обов`язковою умовою застосування заходів забезпечення позову є наявність хоча б однієї з таких обставин: очевидність небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі; доведення позивачем того, що захист його прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат; очевидність ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень.

При цьому заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог, як поданого позову так і майбутнього його подання, та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Згідно правових висновків, що викладені у постанові Верховного Суду від 11.01.2022 по справі №640/18852/21, судове рішення про забезпечення позову є винятковим екстраординарним заходом, який не повною мірою узгоджується з деяким, визначеними у частині другій статті 129 Конституції України основними засадами (принципами) судочинства, а саме, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості; гласність судового процесу та його повне фіксування технічними засобам. При цьому, таке судове рішення стає обов`язковим для виконання до його апеляційного перегляду.

При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Аналогічна правова позиція міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 5 березня 2019 року у справі №826/16911/18, від 25 квітня 2019 року у справі №826/10936/18, від 26 червня 2019 року у справі №826/13396/18, від 30 вересня 2019 року у справі №420/5553/18, від 30 вересня 2019 року у справі №640/868/19, від 30 вересня 2019 року у справі №1840/3517/18, від 29 січня 2020 року у справі №640/9167/19, від 13 березня 2020 року по справі № 1740/2484/18, що враховується судом апеляційної інстанції, відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України.

Пунктом 7 частини 1 статті 3 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 №1404-VIII (далі Закон №1404-VIII) визначено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів як рішення інших державних органів та рішення Національного банку України, які законом визнані виконавчими документами.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначені Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 №2464-VI (далі Закон №2464-VI; тут і далі в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до частини 1 статті 2 Закону №2464-VI дія цього Закону поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов`язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.

За положеннями абзацу 5 частини 4 статті 25 Закону №2464-VI вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.

Частиною 5 статті 25 Закону №2464-VI встановлено, що вимога органу доходів і зборів про сплату недоїмки або рішення суду щодо стягнення суми недоїмки виконується державною виконавчою службою в порядку, встановленому законом.

З аналізу наведених норм вбачається, що вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом, який виконується державною виконавчою службою в порядку, встановленому законом.

При цьому, частиною 1 статті 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Під час вирішення питання про наявність підстав для забезпечення позову, суд звертає увагу, що обов`язок по доведенню та обґрунтуванню наявності очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача, обґрунтованості та невідворотності додаткових зусиль і витрат у майбутньому, покладається саме на позивача.

Суд звертає увагу, що як на підставу для застосування зазначених у заяві заходів забезпечення позову заявник посилається на те, що на підставі оскаржуваного виконавчого документа будуть проводитись виконавчі дії, в т.ч. можливе звернення на грошове забезпечення військовослужбовця, інші його доходи та майно, то невжиття заходів забезпечення позову може призвести до істотного ускладнення поновлення порушеного права за захистом якого заявник має намір звернутися до суду.

З наданих до матеріалів заяви доказів вбачається, що Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області була винесена вимога від 10.08.2022 №Ф-2010-56/482 У про сплату ОСОБА_1 боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску у розмірі 21 843,55 грн.

16.10.2023 державним виконавцем Центрально-міського відділу державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Лебідь О.В. за заявою Головного управління ДПС у Дніпропетровській області відкрито виконавче провадження №73049829 з примусового виконання вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 10.08.2022 №Ф-2010-56/482 У про стягнення з ОСОБА_1 (дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь держави коштів у сумі 21 843,55 грн. У пункті 2 резолютивної частини даної постанови державним виконавцем зобов`язано боржника протягом 5 робочих днів подати декларацію про доходи та майно та попереджено боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

Крім того, 22.11.2023 державним виконавцем у виконавчому провадженні №73049829 прийнято постанову про арешт коштів боржника, якою накладено арешт на грошові кошти, що містяться на відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення, на які заборонено законом, та належить боржнику ОСОБА_1 .

Водночас, з вільного доступу до Автоматизованої системи виконавчого провадження (https://asvpweb.minjust.gov.ua/#/search-debtors) судом з`ясовано, що виконавче провадження №73049829 станом на 22.05.2024 має статус «Завершено». При цьому, надана до матеріалів справи копія постанови про відкриття провадження не містить ідентифікатору для повного доступу до вказаного виконавчого провадження у АСВП, що унеможливлює перевірку судом підстав для закінчення виконавчого провадження.

Будь-яких інших докзаів на підтвердження вказаних у заяві про забезпечення позову обставин, зокрема, наявності у позивача банківських рахунків, проходження позивачем військової служби, наявності відкритого на підставі вимоги від 10.08.2022 №Ф-2010-56/482 У виконавчого провадження на день подання заяви про забезпечення позову до суду надано не було.

Тобто, доводи заявника про те, що, враховуючи відкрите виконавче провадження №73049829 на підставі оскаржуваного виконавчого документа будуть проводитись виконавчі дії не знайшли свого документального підтвердження матеріалами наданими до заявником до суду.

Крім того, суд звертає увагу заявника, що обставини накладення державним виконавцем та/або скасування накладеного на грошові кошти/електронні гроші ОСОБА_1 арешту виходять за предмет визначеного у позовній заяві спору. Водночас, суд наголошує, що захід забезпечення позову у вигляді зупинення стягнення на підставі виконавчого документа не зупиняє дії та/або не скасовує чинності постанови державного виконавця про арешт коштів боржника у виконавчому провадженні, відкритому на підставі оскаржуваної постанови.

Суд зауважує, що, безумовно, рішення чи дії суб`єктів владних повноважень справляють певний вплив на суб`єктів господарювання. Такі рішення можуть завдавати шкоди і мати наслідки, які позивач оцінює негативно. Проте Суд звертає увагу, що відповідно до статті 150 КАС України зазначені обставини, навіть у разі їх доведення, не є беззаперечними підставами для застосування заходів забезпечення позову в адміністративній справі.

Вказані висновки відповідають правовій позиції Верховного Суду, викладеній в постанові від 04.03.2021 по справі № 640/7296/19.

Крім того, суд наголошує, що за твердженням заявника позивач має намір звернувся до суду з позовом про визнання протиправною та скасування вимоги від 10.08.2022 №Ф-2010-56/482 У. Рішення суду за такими позовами не потребують виконання. Їх значення полягає у констатації факту правомірності оскаржуваного рішення і позбавлення його правових наслідків шляхом скасування.

При цьому, слід зауважити, що позов не може бути забезпечено таким способом, який фактично підмінює собою судове рішення у справі та вирішує позовні вимоги до розгляду справи по суті судом.

Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду від 02.02.2022 року у справі №640/18576/21 та від 15.02.2024 у справі № 640/22086/21.

Таким чином, суд звертає увагу, що заявником не було зазначено, в чому полягає неможливість захисту порушених прав, свобод та інтересів без вжиття таких заходів, не мотивовано наявності реальної загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову.

Отже, суд доходить висновку, що позивачем не доведено та документально не підтверджено, а судом не встановлено обставин, які б вказували можливість істотно ускладнити чи унеможливити поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, без вжиття відповідних заходів, або наявність очевидних ознак протиправності рішення.

Водночас, дослідження питання щодо правомірності чи протиправності оскаржуваного рішення відповідача буде здійснено тільки під час розгляду справи судом.

Таким чином, розглянувши подану позивачем заяву про забезпечення адміністративного позову, зважаючи на фактичні обставини справи, виходячи із пов`язаності заходів забезпечення позову з його предметом, співмірності таких заходів з позовним вимогам, з якими позивач має намір звернутися до суду, і відповідності виду забезпечення позову таким позовним вимогам ОСОБА_1 , суд вважає вищеозначену заяву про вжиття заходів забезпечення позову такою, що не підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 150-154, 248, 256 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні заяви представника позивача адвоката Солов`я Д.Г. про забезпечення позову в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) відмовити.

Ухвала суду набирає законної сили відповідно до статті 256 КАС України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені статтями 295 та 297 КАС України.

Суддя І.В. Юхно