Рішення № 119203850, 22.05.2024, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 травня 2024 рокуСправа №160/1263/24

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Сидоренко Д.В.

розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (код ЄДРПОУ 13559341,10003, місто Житомир, вулиця Ольжича, будинок 7), Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427, 49094, м.Дніпро, вул.Набережна Перемоги, 26) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,-

Обставини справи: 12.01.2024 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якому позивач просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області від 25.12.2023р. №45650017562 про відмову ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в призначенні пенсії по інвалідності, на підставі заяви від 21.12.2023р.

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу періоди роботи з 13.02.1987р. по 11.05.1987р., з 11.07.1988 р. по 01.11.1987р., з 28.03.1992 р. по 06.05.1997 р., на підставі записів трудової книжки НОМЕР_2 , дата заповнення 19.05.1986р.

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 21.12.2023 р. про призначення пенсії по інвалідності та прийняти рішення про призначення та виплату пенсії з 10.11.2023 р.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії по інвалідності. Проте рішенням ГУ ПФУ в Житомирській області за результатом розгляду заяви було відмовлено в призначенні пенсії по інвалідності. Також відповідачем згідно з оскаржуваного рішення не зараховано до страхового стажу періоди роботи згідно трудової книжки. Позивач вважає, що відповідачем протиправно відмовлено в призначенні пенсії, що і стало підставою звернення до суду.

Ухвалою суду від 18.01.2023 року відкрито провадження у адміністративній справі та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, за наявними у справі матеріалами.

27.02.2024 року від Головного управління ПФУ в Дніпропетровській області надійшов відзив на позов, в якому зазначено наступне. Засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначено структурний підрозділ органу, що призначає пенсію відділ призначення пенсій управління пенсійного забезпечення, надання страхових виплат, соціальних послуг, житлових субсидій та пільг Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, який уповноважений розглянути подану заяву ОСОБА_1 . Відділ призначення пенсій управління пенсійного забезпечення, надання страхових виплат, соціальних послуг, житлових субсидій та пільг Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, розглянувши заяву та додані до неї документи встановив, що у заявника на дату звернення (21.12.2023) відсутній необхідний страховий стаж, визначений абзацом першим частини 1 статтею 26 Закону № 1058-IV, про що 25.12.2023 склав рішення про відмову у призначенні пенсії за № 045650017562. Відповідно до статті 32 Закону № 1058-IV особи, яким установлено інвалідність після досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, мають право на пенсію по інвалідності за наявності страхового стажу, зазначеного в першому частини першої статті 26 цього Закону. Частиною 1 статті Закону № 1058-IV передбачено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. До страхового стажу Позивача не зараховано наступні періоди роботи згідно записів трудової книжки НОМЕР_3 від 19.05.1985: з 13.02.1987 по 11.05.1987, оскільки існує виправлення в наказі на звільнення; з 11.07.1988 по 01.11.1989, оскільки є виправлення номера наказу на звільнення; з 28.03.1992 по 06.05.1997, оскільки при звільненні печатка УРСР, що суперечить Інструкції «Про порядок видачі дозволів на оформлення замовлень на виготовлення печаток та штампів», затвердженої Міністерством Внутрішніх Справ України № 643 від 18.10.1993. З огляду на викладене вище, загальний страховий стаж Позивача, за наслідками розгляду поданих документів, склав 9 років 4 місяці 26 днів, що є недостатнім для призначення пенсії.

29.04.2024 року від Головного управління ПФУ в Житомирській області надійшов відзив на позов, в якому зазначено, що особам, яким установлено інвалідність маю право на пенсію по інвалідності залежно від групи інвалідності, за наявності такого страхового стажу на час настання інвалідності або на день звернення за пенсією для осіб з інвалідністю ІІ та ІІІ групи від 60 років - 15 років. До страхового стажу Позивача не зараховано наступні періоди роботи згідно записів трудової книжки НОМЕР_3 від 19.05.1985: з 13.02.1987 по 11.05.1987, оскільки існує виправлення в наказі на звільнення; з 11.07.1988 по 01.11.1989, оскільки є виправлення номера наказу на звільнення; з 28.03.1992 по 06.05.1997, оскільки при звільненні печатка УРСР, що суперечить Інструкції «Про порядок видачі дозволів на оформлення замовлень на виготовлення печаток та штампів», затвердженої Міністерством Внутрішніх Справ України № 643 від 18.10.1993. Для зарахування до страхового стажу вищевказаних періодів трудової діяльності необхідно надати уточнюючі довідки, виписки з наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договорі і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи, що передбачено Порядком №637.

Станом на 22.05.2024 року відповідь на відзиви від позивача на адресу суду не надходила.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується адміністративний позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,-

УСТАНОВИВ:

21.12.2023 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії по інвалідності.

Заяву ОСОБА_1 було розглянуто за принципом екстериторіальності Головним управлінням Пенсійного фонду України в Житомирській області.

Так, рішенням Головного управління ПФУ в Житомирській області від 25.12.2023 року №045650017562 ОСОБА_1 було відмовлено у призначенні пенсії по інвалідності.

Так, в рішенні від 25.12.2023 року №045650017562 зазначено наступне.

Статтею 30 Закону № 1058-IV визначено, що пенсія по інвалідності призначається в разі настання інвалідності, що спричинила повну або часткову втрату працездатності за наявності страхового стажу, передбаченого статтею 32 цього Закону.

Відповідно до статті 32 Закону № 1058-IV особи, яким установлено інвалідність після досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, мають право на пенсію по інвалідності за наявності страхового стажу, зазначеного в першому частини першої статті 26 цього Закону.

Частиною 1 статті Закону № 1058-IV передбачено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років.

Страховий стаж особи становить 9 років 4 місяці 26 днів.

До страхового стажу Позивача не зараховано наступні періоди роботи згідно записів трудової книжки НОМЕР_3 від 19.05.1985:

з 13.02.1987 по 11.05.1987, оскільки існує виправлення в наказі на звільнення;

з 11.07.1988 по 01.11.1989, оскільки є виправлення номера наказу на звільнення;

з 28.03.1992 по 06.05.1997, оскільки при звільненні печатка УРСР, що суперечить Інструкції «Про порядок видачі дозволів на оформлення замовлень на виготовлення печаток та штампів», затвердженої Міністерством Внутрішніх Справ України № 643 від 18.10.1993.

Для зарахування до страхового стажу вищевказаних періодів трудової діяльності необхідно надати уточнюючі довідки, виписки з наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договорі і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи, що передбачено Порядком №637.

Враховуючи викладене, ОСОБА_1 відмовлено в призначенні пенсії по інвалідності відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" в зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу (15 років).

Не погоджуючись із рішенням про відмову в призначенні пенсії, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, доводам позивача, викладеним в позовній заяві, суд зазначає наступне.

Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Частиною 1 ст.30 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування (далі Закон №1058) передбачено, що пенсія по інвалідності призначається в разі настання інвалідності, що спричинила повну або часткову втрату працездатності за наявності страхового стажу, передбаченого статтею 32 цього Закону.

Відповідно до ч.1 ст.32 Закону №1058 визначено, що особи, яким установлено інвалідність після досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, мають право на пенсію по інвалідності за наявності страхового стажу, зазначеного в абзаці першому частини першої статті 26 цього Закону.

При цьому, згідно абз.1 ч.1 ст.26 Закону №1058 встановлено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років.

Згідно ч.1 ст.24 Закону №1058, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Абзацом 1 ч.4 ст.24 Закону №1058 передбачено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Відповідно до ч.1 ст.56 Закону України Про пенсійне забезпечення передбачено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

Статтею 62 Закону України Про пенсійне забезпечення встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п.1, п.2, п.3 постанови Кабінету Міністрів України №637 від 12.08.1993р. Про затвердження Порядку підтвердження трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі Порядок №637) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.

За відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

З аналізу наведених правових норм вбачається, що для розрахунку пенсії пенсійний орган обчислює страховий стаж за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди, до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

При цьому, у разі відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами; на підставі показань свідків; даних, наявних в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідок, виписок із наказів, особових рахунків і відомостей на видачу заробітної плати, посвідчень, характеристик, письмових трудових договорів і угод з відмітками про їх виконання та інших документів, які містять відомості про періоди роботи.

Згідно копії трудової книжки НОМЕР_3 від 19.05.1986р., ОСОБА_1 у спірні періоди працював:

Міська лікарня №8

- запис 7 - 13.02.1987 - прийнято на посаду водія 2 класу (наказ №15к від 20.02.1987);

- запис 8 - 11.05.1987 - звільнено по ст.38 КЗпП за власним бажанням (наказ №34к від 07.05.1987);

Дніпропетровське АТП 11203

- запис 11 - 11.07.1988 - прийнято на посаду водія 3 класу (наказ 133-к від 11.07.1988);

- запис 12 - 01.11.1989 - звільнено за переведенням (наказ №253-к від 01.11.1989);

Мале підприємство "Комунальник"

- запис 21 - 28.03.1992 - прийнято водієм 1 класу (наказ 23 від 28.03.1992);

- запис 22 - 06.05.1997 - звільнено по ст.38 КЗпП за власним бажанням (наказ 30 від 06.05.1997).

Наведені періоди роботи не було зараховано пенсійними органами до стажу роботи позивача, який зараховується для призначення пенсії по інвалідності, оскільки є виправлення номера наказу на звільнення та запис при звільненні завірено печаткою УРСР, що суперечить Інструкції «Про порядок видачі дозволів на оформлення замовлень Документ сформований в системі «Електронний суд» 27.02.2024 на виготовлення печаток та штампів», затвердженої Міністерством Внутрішніх Справ України № 643 від 18.10.1993.

Згідно з пунктом 3 Порядку № 637, за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Таким чином, законодавець передбачає єдину підставу для того, щоб вимагати від особи додаткові документи - у випадку, якщо в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, в інших випадках - орган ПФУ зобов`язаний зарахувати стаж на підставі записів трудової книжки.

Період спірної трудової діяльності позивача регулювався Інструкцією про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях затвердженою Постановою Держкомпраці СРСР від 20 червня 1974 року № 162 (далі Інструкція № 162).

Згідно з абзацами першим, другим, четвертим пункту 2.2. Інструкції № 162 заповнення трудової книжки вперше здійснюється адміністрацією підприємства у присутності робітника не пізніше тижневого строку з дня прийняття на роботу. До трудової книжки вносяться відомості про роботу: прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення.

Відповідно до пункту 2.10 Інструкції № 162, відомості про працівника записуються на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки. Прізвище, ім`я та по батькові (повністю, без скорочення або заміни імені та по батькові ініціалами) і дата народження вказуються на підставі паспорта або свідоцтва про народження.

Пунктом 2.13. Інструкції № 162 передбачено, що у графі 3 розділу «Відомості про роботу» у вигляді заголовка пишеться повне найменування підприємства. Під цим заголовком у графі 1 ставиться порядковий номер запису, що вноситься, у графі 2 зазначається дата прийняття на роботу. У графі 3 пишеться: «Прийнято або призначений в такий-то цех, відділ, підрозділ, ділянку, виробництво» із зазначенням їх конкретного найменування, а також найменування роботи, професії або посади і присвоєного розряду Записи про найменування роботи, професії або посади, на яку прийнято працівника, виробляються: для робітників - відповідно до найменуваннями професій, вказаних у Єдиному тарифно-кваліфікаційному довіднику робіт і професій робітників; для службовців - відповідно до найменуваннями посад, зазначених в Єдиної номенклатурі посад службовців, або відповідно до штатного розкладу.

Переведення працівника на іншу постійну роботу на тому ж підприємстві оформлюється в такому ж порядку, як і прийом на роботу.

Вимоги до заповнення трудової книжки при звільненні передбачені пунктами 2.25- 2.29 Інструкції № 162. Так, записи про причини звільнення повинні вироблятися в трудовій книжці в точній відповідності з формулюваннями чинного законодавства і з посиланням на відповідну статтю, пункт закону. Запис про звільнення в трудовій книжці працівника провадиться з додержанням таких правил: у графі 1 ставиться порядковий номер запису; в графі 2 - дата звільнення; в графі 3 - причина звільнення; в графі 4 вказується, на підставі чого внесено запис, - наказ (розпорядження), його дата і номер (пункти 2.25.- 2.26. Інструкції).

Пункт 4.1. Інструкції містить вимоги про те, що при звільненні робітника або службовця всі записи про роботу, нагородження та заохочення, внесені в трудову книжку за час роботи на даному підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженої ним особи і печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.

Контроль за дотриманням порядку ведення трудових книжок здійснювався в порядку, передбаченому постановою Ради Міністрів СРСР і ВЦРПС від 06 вересня 1973 року № 656 «Про трудові книжки робітників і службовців» (п. 8.1. Інструкції).

Відповідно до пункту 18 постанови Ради Міністрів СРСР та Всесоюзної центральної ради професійних спілок від 06 серпня 1973 року № 656 «Про трудові книжки робітників і службовців», яка діяла на час виникнення спірних правовідносин, відповідальність за організацію роботи з ведення, обліку, зберігання та видачі трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації. Відповідальність за своєчасне та правильне заповнення трудових книжок, за їх облік, зберігання та видачу несе спеціально уповноважена особа, яка призначається наказом (розпорядженням) керівника підприємства установи, організації. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання та видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а у передбачених законом випадках іншу відповідальність.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 № 301 «Про трудові книжки працівників» Міністерством праці України, Міністерством юстиції України і Міністерством соціального захисту населення України затверджено Інструкцію про порядок ведення трудових книжок від 29.07.1993 № 58.

Згідно з цією Інструкцією, усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження) (абз.1 п.2.4.); записи виконуються арабськими цифрами (абз.2.п.2.4.); записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення (абз.3.п.2.4.); виправлені відомості про роботу, про переведення на іншу роботу, про нагородження та заохочення та інші мають повністю відповідати оригіналу наказу або розпорядження (п.2.9.).

Тобто, враховуючи вищенаведені норми, можна дійти висновку, що працівник не несе відповідальності за заповнення трудової книжки, оскільки записи у його трудову книжку, як і зміна записів про прізвище, ім`я, по батькові і дату народження, вносяться відповідальним працівником підприємства, а не особисто працівником, більше того, недоліки її заповнення не є підставою для висновку про відсутність трудового стажу.

Аналізуючи вищенаведені норми законодавства та надані суду докази у їх сукупності, суд приходить до висновку, що за умови надання позивачем до пенсійного органу трудової книжки НОМЕР_3 від 19.05.1986 року, яка підтверджує факт роботи позивача за не зараховані періоди, та з урахуванням повноважень пенсійного органу щодо надання допомоги особам у одержанні відсутніх для призначення пенсії документів та проведення перевірок за наданими для призначення пенсії документами, відповідачем безпідставно відмовлено позивачеві у зарахуванні періоду роботи з 13.02.1987 по 11.05.1987 та з 11.07.1988 по 01.11.1989 до страхового стажу позивача.

Суд зазначає, що та обставина, що підприємство не змінило свою печатку новою після припинення УРСР, не робить документи, які засвідчені нею, неправдивими. Висновок відповідача про те, що період роботи зарахувати до страхового стажу неможливо у зв`язку з тим, що період роботи в даній організації засвідчено печаткою УРСР не ґрунтуються на жодній нормі законодавства, оскільки положення Постанови Верховної Ради України від 11.05.1992 № 2318-XII «Про заходи щодо забезпечення виконання вимог дозвільної системи» та «Інструкції про порядок видачі дозволів на виготовлення печаток і штампів», затвердженої наказом МВС України від 18.10.1993 № 643 не містять вказівок про нечинність фактично існуючих печаток та штампів та про обов`язок їх заміни.

Крім того, суд звертає увагу, що згідно ст.3 Закону України «Про правонаступництво України» Закони Української РСР та інші акти, ухвалені Верховною Радою Української РСР, діють на території України, оскільки вони не суперечать законам України, ухваленим після проголошення незалежності України.

Таким чином, відповідачу необхідно зарахувати до страхового стажу період роботи на посаді водія 1 класу на Малому підприємстві "Комунальник" з 28.03.1992 року по 06.05.1997 року.

Враховуючи зазначене вище, рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області від 25.12.2023р. №45650017562, яким не зараховано до стажу позивача спірні періоди роботи, що стало підставою для відмови в призначенні пенсії є протиправним та підлягає скасуванню, а позовна вимога задоволенню.

Відповідно до частини 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

В позовній заяві позивач просить суд зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 21.12.2023 р. про призначення пенсії по інвалідності та прийняти рішення про призначення та виплату пенсії з 10.11.2023 р.

Статтею 5 Кодексу адміністративного судочинства Українивизначені способи захисту порушених прав, свобод та інтересів, та зазначено, що захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечитьзаконуі забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до п.4 та п.10 ч.2ст. 245 КАС Україниу разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечитьзаконуі забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

Відповідно до частини 4статті 245 КАС України, увипадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених проектом нормативно-правового акта.

Отже, дискреційне право органу виконавчої влади обумовлене певною свободою (тобто вільним, або адміністративним розсудом) в оцінюванні та діях, у виборі одного з варіантів рішень та правових наслідків.

Наділивши державні органи дискреційними повноваженнями, законодавець надав відповідному органу держави певну свободу розсуду при прийнятті управлінського рішення.

Такі рішення приймаються на підставі звернення зацікавленої особи та за результатами аналізу поданих нею документів.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що задоволення повністю вказаних позовних вимог, без перевірки суб`єктом владних повноважень, дотримання заявником усіх визначенихзакономумов, буде втручанням у дискреційні повноваження відповідача, а відтак в цій частині позов слід задовольнити частково, шляхом зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії по інвалідності.

Вирішуючи питання щодо органу Пенсійного фонду, який має обов`язок щодо поновлення порушеного права позивача, суд зазначає, що пунктом 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно доЗакону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління ПФУ від 25.11.2005р. № 22-1 визначено, що після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.

У зв`язку із чинністю вказаної вище норми Порядку №22-1 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Житомирській області розглянуто заяву позивача про призначення пенсії, який у розглянутому спорі є органом, що призначає пенсію.

Таким чином, суд зобов`язує саме Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області вчинити дії, направлені на поновлення порушених ним прав позивача.

Відповідно до частини 1статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановленихстаттею 78 цього Кодексу.

При цьому в силу положень частини 2статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно достатті 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

За вказаних обставин, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Розподіл судових витрат здійснюється за правилами статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до ч.5ст.250 КАС України, датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 9, 73-78, 90, 139, 241 - 246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (код ЄДРПОУ 13559341,10003, місто Житомир, вулиця Ольжича, будинок 7) від 25.12.2023 року №045650017562 про відмову в призначенні пенсії по інвалідності ОСОБА_1 .

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (код ЄДРПОУ 13559341,10003, місто Житомир, вулиця Ольжича, будинок 7)зарахувати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до страхового стажу періоди роботи з 13.02.1987р. по 11.05.1987р., з 11.07.1988 р. по 01.11.1987р., з 28.03.1992 р. по 06.05.1997 р., на підставі записів трудової книжки НОМЕР_2 від 19.05.1986р.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (код ЄДРПОУ 13559341,10003, місто Житомир, вулиця Ольжича, будинок 7) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) від 21.12.2023 року про призначення пенсії по інвалідності.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (код ЄДРПОУ 13559341,10003, місто Житомир, вулиця Ольжича, будинок 7) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) сплачений судовий збір у розмірі 1211,20 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Д.В. Сидоренко