Ухвала суду № 119203846, 29.02.2024, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

29 лютого 2024 р.Справа № 160/17422/23

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Рищенка А.Ю., розглянувши у порядку письмового провадження у м. Дніпрі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправною і скасування податкової вимоги,-

УСТАНОВИВ:

В провадженні Дніпропетровського окружного адміністративного суду перебуває адміністративна справа №160/17422/23 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправною і скасування податкової вимоги №0002817-1311-0436 від 14.04.2023 у сумі 77 425,44 грн.

02.02.2024 до суду надійшло клопотання представника відповідача про закриття провадження у справі №160/17422/23, з огляду на те, що відповідно до відомостей з ІКП податкова вимога №0002817-1311-0436 від 14.04.2023 відкликана, станом на 02.02.2024 предмет спору відсутній.

Згідно з п. 60.1 ст. 60 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними, якщо: сума податкового боргу самостійно погашається платником податків або органом стягнення; контролюючий орган скасовує раніше прийняте податкове повідомлення-рішення про нарахування суми грошового зобов`язання або податкову вимогу; контролюючий орган зменшує нараховану суму грошового зобов`язання раніше прийнятого податкового повідомлення-рішення або суму податкового боргу, визначену в податковій вимозі; рішенням суду, що набрало законної сили, скасовується повідомлення-рішення контролюючого органу або сума податкового боргу, визначена в податковій вимозі; рішенням суду, що набрало законної сили, зменшується сума грошового зобов`язання, визначена у податковому повідомленні-рішенні контролюючого органу, або сума податкового боргу, визначена в податковій вимозі.

З огляду на детальний розрахунок суми податкового боргу до податкової вимоги №0002817-1311-0436 від 14.04.2023 податковий борг ОСОБА_1 складається з земельного податку з фізичних осіб (ККДБ 18010700) в сумі 77 425,44 грн.

Відповідно до інтегрованої картки з земельного податку з фізичних осіб (ККДБ 18010700) згідно податкового повідомлення-рішення №97321-2411-0407 від 20.06.2022 ОСОБА_1 було нараховано земельний податок з фізичних осіб на суму 77426,70 грн.

27.08.2022 контролюючим органом зменшено суму ППР №97321-2411-0407 від 20.06.2022 з 77426,70 грн на 77425,44 грн.

На підставі означеного податкового повідомлення-рішення відповідачем було винесно податкову вимогу №0002817-1311-0436 від 14.04.2023 у сумі 77 425,44 грн.

Разом з тим, 20.11.2023 відповідачем було скасовано нарахований в минулих роках податок (- 77426,70 грн) та зменшено борг за податковим повідомленням-рішенням №97321-2411-0407 від 20.06.2022 на суму 77425,44 грн, який був підставою для винесення оскаржуваної вимоги.

Як вбачається з даних інтегрованої картки з земельного податку з фізичних осіб (ККДБ 18010700) ОСОБА_1 станом на 31.12.2023 заборгованість з земельного податку з фізичних осіб відсутня.

Таким чином, після подання позовної заяви про визнання протиправною та скасування податкової вимоги №0002817-1311-0436 від 14.04.2023 у сумі 77 425,44 грн, така податкова вимога є відкликаною у розумінні пп. 60.1.1 п. 60.1 ст. 60 Податкового кодексу України.

Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 238 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності суб`єкта владних повноважень, якщо оскаржувані порушення були виправлені суб`єктом владних повноважень і при цьому відсутні підстави вважати, що повне відновлення законних прав та інтересів позивача неможливе без визнання рішень, дій або бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправними після такого виправлення.

Зважаючи на викладене та враховуючи те, що після звернення до суду з відповідним позовом, оскаржувана податкова вимога є відкликаною, тобто відповідачем виправлено оскаржувані порушення та відсутні підстави вважати, що повне відновлення законних прав та інтересів позивача неможливе без визнання протиправним рішення, а тому провадження у справі належить закрити на підставі п. 8 ч. 1 ст. 238 КАС України.

Згідно з ч. 2 ст. 238 КАС України про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету.

Таким чином, в даному випадку підлягає застосуванню положення пункту 5 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір", а саме: сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Згідно частини 2 статті 7 ЗУ "Про судовий збір" у випадках, установлених пунктом 1 частини першої цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми; в інших випадках, установлених частиною першою цієї статті, - повністю.

З огляду на те, що провадження у справі закрито на підставі пункту 8 частини 1 статті 238 КАС України, суд дійшов висновку про повернення позивачу суму сплаченого судового збору.

Щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу, суд зазначає про таке.

Статтею 132 КАС України визначено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

За змістом частин 3-5 статті 134 КАС України, для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 7 статті 134 КАС України).

Згідно із пунктом 4 частини 1 статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Відповідно до статті 28 Правил адвокатської етики, затверджених 09.06.2017 Звітно-виборним з`їздом адвокатів України, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів професійної правничої (правової) допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. В разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання), розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.

Аналізуючи наведені правові норми, суд зазначає, що на підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також їх розрахунку є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 та у постановах Верховного Суду від 23 січня 2020 року у справі № 300/941/19, від 31 березня 2020 року у справі № 726/549/19 та від 28 квітня 2021 року у справі № 640/13685/19.

На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу представником позивача надано: копію договору про надання правової/правничої допомоги №85/ЦП-2023 від 01.06.2023, копію акту приймання-передачі наданих послуг від 28.01.2024, копію ордеру серії АЕ №1204648 від 14.07.2023, оформлений на підставі договору про надання правничої допомоги №85/ЦП-2023 від 01.06.2023.

Суд звертає увагу на те, що надані представником позивача документи, зокрема, копія договору про надання правової/правничої допомоги №85/ЦП-2023 від 01.06.2023 та копія акту приймання-передачі наданих послуг від 28.01.2024 не містять підпису ОСОБА_1 .

Більш того, до матеріалів справи не надано доказів здійснених позивачем витрат на правничу допомогу у сумі 21 375,00 грн. Також не надано підтвердження зарахування на рахунок адвоката Базюкевича Є.В. саме цих коштів.

Отже, позивачем не надано доказів понесення витрат із надання правової допомоги у даній справі.

Суд зазначає, що за наявності правових підстав для відшкодування витрат на правничу допомогу адвокатом, подані суду неналежні документи унеможливлюють вирішення питання про відшкодування витрат на користь позивача.

Аналогічна правова позиція Верховним Судом викладена в постановах від 08 травня 2018 року у справі № 810/2823/17, від 15 травня 2018 року у справі № 821/1594/17, від 22 травня 2018 року у справі № 826/8107/16, від 24 січня 2019 року у справі № 716/155/17 та від 22 квітня 2019 року у справі № 806/2143/18.

Враховуючи те, що наданими до суду документами витрати на правничу допомогу у конкретній адміністративній справі не підтверджено, суд дійшов висновку про відсутність підстав для розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу.

Керуючись ст.ст. 238, 248, 256, 293-297 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про закриття провадження у справі №160/17422/23 - задовольнити.

Закрити провадження у справі №160/17422/23 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправною і скасування податкової вимоги.

Повернути на користь ОСОБА_1 з Державного бюджету України сплачений судовий збір у розмірі 858,88 грн.

У задоволенні клопотання представника позивача про стягнення витрат на правову допомогу - відмовити.

Роз`яснити позивачу, що повторне звернення з тією самою позовною заявою не допускається.

Копію ухвали направити сторонам.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту підписання її суддею та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 15-денний строк з дня складання такої ухвали.

Суддя А. Ю. Рищенко