Рішення № 119203756, 17.11.2023, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 листопада 2023 року Справа № 160/18488/23

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Юхно І. В.

розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування вимоги, зобов`язати вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

25.07.2023 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, в якій позивач просить:

- визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 26.10.2022 р. № №Ф-8684-53, яким визначено суму боргу єдиного внеску на загальну суму 23 785,08 грн.;

- зобов`язати Головне управління ДПС у Дніпропетровській області здійснити коригування відомостей в картці платника Єдиного соціального внеску шляхом виключення з неї відомостей про наявність у ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ) боргу зі сплати єдиного соціального внеску в розмірі 23 785,08 грн.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31.07.2023 адміністративний позов було залишено без руху та запропоновано позивачу протягом п`яти днів з дня отримання копії ухвали усунути недоліки позовної заяви шляхом надання до суду: - уточненого адміністративного позову з уточненими позовними вимогами та/або уточненим суб`єктним складом, який містить ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України відповідача/відповідачів у справі, його/їх місцезнаходження, а також його копії для направлення відповідачу/відповідачам в справі відповідно до їх кількості.

Про залишення позовної заяви без руху та можливість отримання копії означеної ухвали в приміщенні суду, враховуючи припинення фінансування суду за кошторисними призначеннями для придбання поштових марок через військове вторгнення російської федерації на територію України та введенням на підставі Указу Президента України від 24.02.2022 №64/202 воєнного стану, позивача поінформовано засобами телефонного зв`язку за номером телефону, зазначеним в позовній заяві. Відповідно до наявної у матеріалах справи копії розписки копію ухвали в паперовому вигляді отримано 06.09.2023. Тобто, строк для усунення недоліків до 11.09.2023.

11.09.2023 на виконання ухвали суду від позивача надійшла заява, у якій позивачем, зокрема, зазначено, що вимогу він не отримував, оскільки, з часу широкомасштабного вторгнення РФ на територію України перебуває в зоні бойових дій. Про вказану вимогу позивач дізнався після блокування його банківської картки.

До вказаної заяви було надано уточнений адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області з аналогічними позовними вимогами.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 05.03.2020 року у справі № 160/7705/19 визнано протиправною та скасовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 11.05.2019 року №Ф-8684-53/12, якою було визначено суму боргу єдиного внеску на загальну суму 21030,90 грн. визнано протиправною та скасовано. Однак, ГУ ДПС у Дніпропетровській області продовжили заходи стягнення суми, яка виставлялася вищевказаною вимогою та 26.10.2022 року ГУ ДПС у Дніпропетровській області виставило нову Вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-8684-53, за якою вимагає з позивача сплатити суму боргу з єдиного соціального внеску вже в сумі 23 785,08 грн. Вказану вимогу позивач не отримував, оскільки, з часу широкомасштабного вторгнення РФ на територію України перебуває в зоні бойових дій. Про вказану вимогу він взнав після блокування банківської картки.

Позивач наголошує, що обставини нарахування вказаного боргу вже встановлені у справі № 160/7705/19. У постанові від 05.03.2020 року у справі № 160/7705/19 суд апеляційної інстанції з посиланням на висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 04.12.2019 року у справі №440/2149/19 встановив, що сплата єдиного внеску позивач, як фізичною особою-підприємцем, діяльність якого припинена (господарську діяльність не здійснював і доходи не отримував) та який одночасно перебував у трудових відносинах з Фастівським рефрижераторним відділенням філії «Рефрижераторна вагонна компанія» суперечить меті запровадженого державою консолідованого страхового внеску та спричиняє подвійну його сплату (безпосередньо особою та роботодавцем). Тобто, судом встановлено, що позивач не отримував доходи в якості фізичної особи-підприємця (на підставі недійсного Свідоцтва про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), а отримував доходи, як наймана особа, а його роботодавець нараховував та сплачував єдиний соціальний внесок. Проте, ГУ ДПС у Дніпропетровській області, ігноруючи вказане судове рішення продовжує нараховувати позивачеві єдиний соціальний внесок, виставляє вимоги про сплату боргу (недоїмки) та виживає заходи примусового стягнення боргу єдиного внеску. Враховуючи вище викладене, позивач вважає вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 26.10.2022 року №Ф-8684-53 на суму 23 785,08 грн. протиправною.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.09.2023 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні); встановлено відповідачу 15-денний строк на подання відзиву на позов та витребувано від відповідача додаткові докази у справі.

Про відкриття провадження у справі позивача 05.10.2023 поінформовано засобами телефонного зв`язку за номером телефону, зазначеним в позовній заяві, про що свідчать матеріали справи. За даними КП «ДСС» копію ухвали про відкриття провадження 05.10.2023 о 17:48 надіслано одержувачу Головному управління ДПС у Дніпропетровській області за допомогою підсистеми «Електронний суд» в електронний кабінет, а копію уточненого адміністративного позову 03.10.2023, що підтверджується матеріалами справи. Крім того, додатково копію ухвали про відкриття провадження направлено 03.10.2023 засобами телекомунікаційного зв`язку на адресу електронної пошти. Тобто, з урахуванням положень ч.6 ст.251 та ч.6 ст.120 КАС України строк на подання відзиву до 13.10.2023.

16.10.2023 від Головного управління ДПС у Дніпропетровській області надійшов відзив на позов, у якому відповідач позовні вимоги не визнав та просив суд відмовити у їх задоволенні з огляду на те, що станом на 03.10.2023 в ІКП за технологічним кодом класифікації 71040000 по ФОП ОСОБА_1 обліковується заборгованість з єдиного внеску 23785,08 грн., яка виникла в результаті автоматичних нарахувань з єдиного внеску, а саме: - за 2017 рік - 8448,00 грн по строку сплати 09.02.2018; - за 1 квартал 2018 року - 2457,18 грн по строку сплати 19.04.2018; - за 2 квартал 2018 року - 2457,18 грн по строку сплати 19.07.2018; -за 3 квартал 2018 року - 2457,18 грн по строку сплати 19.10.2018; - за 4 квартал 2018 року - 2457,18 грн по строку сплати 21.01.2019; -за 1 квартал 2019 року - 2754,18 грн по строку сплати 19.04.2019; - за 2 квартал 2019 року - 2754,18 грн по строку сплати 19.07.2019. Також зазначено, що Ткаченком 1.1, не надано доказ сплати Єдиного страхового внеску за вищезазначений період, саме довідка ОК-5. Враховуючи викладене, по ОСОБА_1 обліковувалась заборгованість по єдиному соціальному внеску у сумі 23 785,08 грн.. у зв`язку з чим ТУ ДПС в автоматичному режимі сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-8684-53 від 26.10.2022 та направлено на адресу платника рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Зазначене поштове відправлення повернуто Укрпоштою з причиною невручення: «за закінченням терміну зберігання».

Разом із відзивом відповідачем було подано клопотання про витребування у Позивача належним чином засвідченої довідки за формою ОК-5 за спірний період з 01.10.2017 по 01.07.2019.

Вирішуючи клопотання про витребування доказів, суд виходить із наступного.

Відповідно до частин 1 та 4 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

Статтею 72 КАС України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

За положеннями за положеннями частин 1-4 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановленихстаттею 78цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі. Докази суду надають учасники справи. Суд може пропонувати сторонам надати докази та збирати докази з власної ініціативи, крім випадків, визначених цим Кодексом.

Водночас, суд наголошує, що частиною 4 статі 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Суд вказує, що постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 05.03.2020 у справі № 160/7705/19 було, зокрема, встановлено, що «діяльність ОСОБА_1 як фізичної особи-підприємця припинено з 07.08.2019 року, але він не був знятий з обліку, однак підприємницьку діяльність не проводив, з 04.05.2006 року працює механіком рефрижераторної секції цеху експлуатації Фастівського рефрижераторного відділення філії «Рефрижераторна вагонна компанія», що підтверджується трудовою книжкою, яка сплачувала у 2017-2018 роках, як роботодавець єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування. Дана обставина підтверджується випискою застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування щодо ОСОБА_1 ».

Тобто, обставини отримання позивачем доходів у спірний період вже були встановленні у рішенні суду, яке набрало законної сили, у зв`язку з чим з огляду на положення ч.4 ст.78 КАС України у суду відсутні підстави для задоволення вищевказаного клопотання відповідача.

В ході судового розгляду сторони правом на подання відповіді на відзив та заперечень відповідно не скористалися.

Дослідивши матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи.

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) був зареєстрований як суб`єкт підприємницької діяльності фізична особа-підприємець від 20.07.2001 року, дата запису про державну реєстрацію 05.02.2014 року № запису 22341750000004441, відповідно до запису від 07.08.2019 року припинив підприємницьку діяльність - запис за № 2234006000300441. Згідно з даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ОСОБА_1 взято на облік у контролюючих органах як платника податку 05.11.2001 року та знято з обліку 07.08.2019 року у зв`язку з припиненням суб`єкта підприємницької діяльності.

11.05.2019 року Головним управлінням ДФС у Дніпропетровській області сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-8684-53/12, визначено суму недоїмки з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в сумі 21030, 90 грн. Вказана вимога сформована на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів, з якої вбачається, що станом на 30.04.2019 року за ОСОБА_1 рахується недоїмка з ЄСВ в розмірі 21030, 90 грн., яка складається з: за 2017 рік у сумі 8448,00 грн., граничний строк сплати до 09.02.2018 року; 1 квартал 2018 року у сумі 2457,18 грн., граничний строк сплати до 19.04.2018 року; 2 квартал 2018 року у сумі 2457,18 грн., граничний строк сплати до 19.07.2018 року; 3 квартал 2018 року у сумі 2457,18 грн., граничний строк сплати до 19.10.2018 року; 4 квартал 2018 року у сумі 2457,18 грн., граничний строк сплати до 19.01.2019 року; 1 квартал 2019 року у сумі 2754,18 грн., граничний строк сплати до 19.04.2019 року.

Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 05.03.2020 року у справі № 160/7705/19 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено; Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 листопада 2019 року у справі 160/7705/19 скасовано; Прийнято нове рішення; Позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено; Визнано протиправною та скасовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) Головного управління ДФС у Дніпропетровській області від 11.05.2019 року №Ф-8684-53/12, якою визначено суму боргу єдиного внеску на загальну суму 21030,90 грн.

Як зазначає відповідач та підтверджується наявною у матеріалах справи копія ІКП ОСОБА_1 , станом на 03.10.2023 в ІКП за технологічним кодом класифікації 71040000 по ФОП ОСОБА_1 обліковується заборгованість з єдиного внеску 23785,08 грн., яка виникла в результаті автоматичних нарахувань з єдиного внеску, а саме:

- за 2017 рік - 8448,00 грн по строку сплати 09.02.2018;

- за 1 квартал 2018 року - 2457,18 грн по строку сплати 19.04.2018;

- за 2 квартал 2018 року - 2457,18 грн по строку сплати 19.07.2018;

- за 3 квартал 2018 року - 2457,18 грн по строку сплати 19.10.2018;

- за 4 квартал 2018 року - 2457,18 грн по строку сплати 21.01.2019;

- за 1 квартал 2019 року - 2754,18 грн по строку сплати 19.04.2019;

- за 2 квартал 2019 року-2754,18 грн по строку сплати 19.07.2019.

Водночас, матеріалами справи підтверджується, що відповідачем на підставі даних інформаційної системи податкового органу прийнято вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-8684-53 від 26.10.2022 на загальну суму 23785,00 грн, яку направлено позивачу засобами поштового зв`язку, проте відділенням поштового зв`язку на адресу контролюючого органу було повернуто конверт у зв`язку з неврученням з відміткою «за закінченням терміну зберігання».

Крім того, відповідачем було сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки): №Ф-8684-53 У від 26.10.2022 на загальну суму 23785,08 грн, яка набула статусу узгодженої та була направлена до органу виконавчої служби.

Вважаючи вимогу від 26.10.2022 №Ф-8684-53 про сплату боргу (недоїмки) протиправною, позивач звернувся за захистом своїх прав та законних інтересів до суду з адміністративним позовом.

За приписами частини 2 статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За приписами частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з частиною 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначеніКонституцієюта законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Отже, суд вважає за необхідне зазначити, що під час розгляду спорів щодо оскарження рішень (дій) суб`єктів владних повноважень, суд зобов`язаний незалежно від підстав, наведених у позові, перевіряти оскаржувані рішення (дії) на їх відповідність усім зазначеним вимогам.

Згідно зі статтею 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Статтею 92 Конституції України передбачено, що виключно законами України визначаються, зокрема, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення і виключно законами України встановлюються, зокрема, система оподаткування, податки і збори.

Відповідно до ч. 1 ст. 1, п. 1 ч. 1 ст. 4, ч. 2 ст. 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування. Недоїмка - сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом. Платниками єдиного внеску є, зокрема, фізичні особи - підприємці, зокрема ті, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством про працю, чи за цивільно-правовим договором (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців).

Платник єдиного внеску зобов`язаний: своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок; вести облік виплат (доходу) застрахованої особи та нарахування єдиного внеску за кожним календарним місяцем і календарним роком, зберігати такі відомості в порядку, передбаченому законодавством.

Відповідно до п. 2 ч. 1, ч. 5 ст. 7, ч. 5 ст. 8 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» єдиний внесок нараховується: для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць. У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску. Єдиний внесок нараховується на суми, зазначені в частинах першій і другій цієї статті, незалежно від джерел їх фінансування, форми, порядку, місця виплати та використання, а також від того, чи виплачені такі суми фактично після їх нарахування до сплати.

Єдиний внесок для платників, зазначених у статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 22 відсотки до визначеної статтею 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску. У разі якщо база нарахування єдиного внеску не перевищує розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід, сума єдиного внеску розраховується як добуток розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід (прибуток), та ставки єдиного внеску. При нарахуванні заробітної плати (доходів) фізичним особам з джерел не за основним місцем роботи ставка єдиного внеску, встановлена цією частиною, застосовується до визначеної бази нарахування незалежно від її розміру.

Платниками єдиного внеску є фізичні особи-підприємці, відомості про яких включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, єдиний внесок сплачується від суми доходу, у разі якщо фізичною особою - підприємцем не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Згідно ч. 8 ст. 9 вищевказаного Закону, платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.

Відповідно пункту 1 підрозділу 7 розділу IV, пп. 3 п. 2 підрозділу 1 розділу V вищевказаного Порядку, визначення органами ДФС податкових зобов`язань платників податків у випадках, не пов`язаних із порушенням податкового законодавства: у разі коли згідно з Податковим кодексом України відповідальність за визначення податкового зобов`язання платника покладається на органи ДФС, суми податкових зобов`язань розраховуються на підставі інформації про суб`єкти та об`єкти оподаткування. До підсистеми, що забезпечує відображення результатів контрольно-перевірочної роботи, заносяться: внесення до підсистеми, що забезпечує відображення результатів контрольно-перевірочної роботи, сум єдиного внеску, штрафних санкцій та пені, визначених за результатами перевірок платників єдиного внеску, здійснюється на підставі документів, форма яких визначається інструкцією про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Відповідно до частин 4, 8 ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом доходів і зборів шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку.

Відповідно до п. 65.1 ст. 65 ПК України, взяття на облік фізичних осіб підприємців у контролюючих органах здійснюється за податковою адресою на підставі відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, наданих державним реєстратором згідно із Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань».

Згідно ч. 1 ст. 1, ч. 9 ст. 4 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань», витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань документ у паперовій або електронній формі, що сформований програмним забезпеченням Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань за зазначеним заявником критерієм пошуку та містить відомості з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, які є актуальними на дату та час формування витягу або на дату та час, визначені у запиті, або інформацію про відсутність таких відомостей у цьому реєстрі.

Державна реєстрація юридичних осіб, громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців - офіційне визнання шляхом засвідчення державою факту створення або припинення юридичної особи, громадського формування, що не має статусу юридичної особи, засвідчення факту наявності відповідного статусу громадського об`єднання, професійної спілки, її організації або об`єднання, політичної партії, організації роботодавців, об`єднань організацій роботодавців та їхньої символіки, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, зміни відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, про юридичну особу та фізичну особу - підприємця, а також проведення інших реєстраційних дій, передбачених цим Законом.

Припинення здійснюється шляхом внесення до реєстру відповідного запису.

Фізична особа-підприємець позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності цією фізичною особою.

Не визначено такої підстави для припинення підприємницької діяльності як визнання нечинним свідоцтва про державну реєстрацію. Свідоцтво про державну реєстрацію є документом встановленого зразка, що засвідчує таку реєстрацію, та визнання його недійсним у зв`язку зі змінами в законодавстві не свідчить про припинення реєстрації позивача як фізичної особи-підприємця.

Отже, необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою, зокрема, підприємницької діяльності та отримання доходу від такої діяльності, який і є базою для нарахування ЄСВ. Саме дохід особи від такої діяльності є базою для нарахування, проте за будь-яких умов розмір ЄСВ не може бути меншим за розмір мінімального страхового внеску за місяць. При цьому, за відсутності бази для нарахування ЄСВ у відповідному звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, законодавство встановлює обов`язок особи самостійно визначити цю базу, розмір єдиного внеску не може бути меншим за розмір мінімальної заробітної плати.

Таким чином, метою встановлення розміру мінімального страхового внеску та обов`язку сплачувати його незалежно від наявності бази для нарахування є забезпечення у передбачених законодавством випадках мінімального рівня соціального захисту осіб шляхом отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Як вже зазначено судом вище, у постанові Третього апеляційного адміністративного суду від 05.03.2020 у справі №160/7705/19 судом було встановлено, що «діяльність ОСОБА_1 як фізичної особи-підприємця припинено з 07.08.2019 року, але він не був знятий з обліку, однак підприємницьку діяльність не проводив, з 04.05.2006 року працює механіком рефрижераторної секції цеху експлуатації Фастівського рефрижераторного відділення філії «Рефрижераторна вагонна компанія», що підтверджується трудовою книжкою, яка сплачувала у 2017-2018 роках, як роботодавець єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування. Дана обставина підтверджується випискою застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування щодо ОСОБА_1 ».

Отже, ОСОБА_1 є застрахованою особою, є найманим працівником та за нього відповідно до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» сплачує єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування її роботодавець філія «Рефрижераторна вагонна компанія». Таким чином, сплата єдиного внеску ОСОБА_1 , який перебуває на обліку в органах ДФС і зареєстрований як фізична особа-підприємець (діяльність припинена 07.08.2019 року, з обліку не знятий) господарську діяльність не здійснював і доходи не отримував), та який одночасно перебував у трудових відносинах з філією «Рефрижераторна вагонна компанія» спричиняє подвійну його сплату (безпосередньо особою та роботодавцем), що суперечить меті запровадженого державою консолідованого страхового внеску.

Даний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 04.12.2019 року у справі №440/2149/19 та в силу вимог ч.5 ст.242 КАС України підлягає врахуванню судом до спірних робіт.

Враховуючи вищевикладене, відповідачем як суб`єктом владних повноважень в ході судового розгляду справи недоведена правомірність оскаржуваної вимоги. Більш того, судовим рішенням, яке набрало законної сили, вже було визнано протиправною та скасовано вимогу про сплату позивачем боргу (недоїмки з єдиного внеску за цей же період, окрім 2 кварталу 2019 року.

З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку про протиправність вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 26.10.2022 №Ф-8684-53, сформованої Головним управлінням ДПС в Дніпропетровській області, у зв`язку з чим наявні підстави для її скасування.

Щодо позовних вимог про зобов`язання відповідача здійснити коригування даних платника податків ОСОБА_1 в інформаційно-комунікаційній системі органів ДПС України шляхом вилучення відомостей про наявність податкового боргу (недоїмки) з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в розмірі 23 785,08 грн, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Приписами статті 71 ПК України визначено, що інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності контролюючих органів комплекс заходів, що координується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, щодо збору, опрацювання та використання інформації, необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій.

У статті 72 ПК України передбачено, що для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючого органу використовується інформація, що надійшла: від платників податків та податкових агентів, зокрема інформація: що міститься в податкових деклараціях, розрахунках, звітах про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, інших звітних документах; що міститься у наданих великими платниками податків в електронній формі копіях документів з обліку доходів, витрат та інших показників, пов`язаних із визначенням об`єктів оподаткування (податкових зобов`язань), первинних документах, які ведуться в електронній формі, регістрах бухгалтерського обліку, фінансовій звітності, інших документах, пов`язаних з обчисленням та сплатою податків і зборів; про фінансово - господарські операції платників податків; про застосування реєстраторів розрахункових операцій; від органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування та Національного банку України, від банків, інших фінансових установ - інформація про наявність та рух коштів на рахунках платника податків;. від органів влади інших держав, міжнародних організацій або нерезидентів; за наслідками податкового контролю; для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності також використовується інша інформація, оприлюднена як така, що підлягає оприлюдненню відповідно до законодавства та/або добровільно чи за запитом надана контролюючому органу в установленому законом порядку.

Згідно із статтею 74 ПК України податкова інформація, зібрана відповідно до цього Кодексу, зберігається в базах даних Інформаційних, телекомунікаційних та інформаційно-телекомунікаційних систем центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику. Внесення інформації до баз даних Інформаційних систем та її опрацювання здійснюються контролюючими органами.

З метою удосконалення оперативного обліку податків, зборів, платежів та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, керуючись вимогами Податкового кодексу України, Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» та відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 18.12.2018 № 1200 «Про утворення Державної податкової служби України та Державної митної служби України» і підпункту 5 пункту 4 Положення про Міністерство фінансів України, наказом МФУ №5 затверджено Порядок ведення податковими органами оперативного обліку податків, зборів, платежів та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 15.03.2021 за № 321/35943 (далі Порядок №5, який чинний станом на день судового розгляду).

Відповідно до п. 3 Порядку №5 для забезпечення достовірності відображення облікових показників в ІКП структурними підрозділами за напрямами роботи здійснюється попередній та загальний контроль у терміни, встановлені цим Порядком.

Пунктом 5 Порядку №5 передбачено, що моніторинг повноти та своєчасності внесення первинних показників у підсистеми інформаційної системи забезпечується керівниками структурних підрозділів територіального органу ДПС за напрямами роботи.

Загальний контроль за достовірністю відображення в ІКП облікових показників забезпечується підрозділом, що здійснює облік платежів.

Відповідно до п. 3 розділу II Порядку №5 за наявності нарахованих та/або несплачених сум єдиного внеску або боргу (недоїмки) з єдиного внеску, податковий орган не здійснює подальші процедури щодо зняття платника єдиного внеску з обліку до їх сплати (погашення) або списання такого боргу (недоїмки) у порядку, визначеному Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування».

Суд зазначає, що відображення контролюючим органом в інтегрованій картці платника податків відомостей щодо своєчасного нарахування та сплати податкових зобов`язань створює певні наслідки для платника податків та наявність в останнього матеріально-правового інтересу, щоб дані інтегрованих карток правильно відображали фактичний стан розрахунків з бюджетом.

Подібна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 19.02.2019 у справі №825/999/17 та від 26.02.2019 у справі №805/4374/15-а, від 25.03.2020 у справі №826/9288/18, від 30.11.2021 у справі № 300/3157/20.

За приписами п. 2 ч. 3 розділу V Порядку №5 у разі скасування у встановлених законом випадках не в межах процедури адміністративного або судового оскарження податкового повідомлення-рішення / рішення / вимоги та/або рішення щодо єдиного внеску після його вручення платнику податків у підсистемі, що забезпечує відображення результатів контрольно-перевірочної роботи, вноситься рішення керівника (заступника керівника або уповноваженої особи) територіального органу ДПС або особи, яка виконує його обов`язки, про скасування податкового повідомлення-рішення / рішення / вимоги та/або рішення щодо єдиного внеску, статус податкового повідомлення-рішення / рішення / вимоги та/або рішення щодо єдиного внеску змінюється на «Скасовано».

Відповідно до п. 1 ч. 4 розділу V Порядку 5 працівники підрозділів адміністративного/судового оскарження податкового органу, до компетенції яких належать розгляд скарг під час проведення процедури адміністративного оскарження або супроводження справ у судах, під час проведення процедури судового оскарження прийнятих податкових повідомлень-рішень / рішень / вимог та/або рішень щодо єдиного внеску, в установленому порядку відповідно до вимог регламентів використання відповідних інформаційних систем вносять дані до інформаційних систем, які забезпечують відображення результатів адміністративного та/або судового оскарження, у день отримання чи складання відповідних документів або отримання інформації з подальшим збереженням даних та встановленням зав`язків записів зазначених інформаційних систем із записами підсистеми, що відображає результати контрольно-перевірочної роботи.

Відображенню в інформаційній системі підлягають матеріали, які зареєстровані в інформаційних системах, що забезпечують відображення результатів адміністративного та/або судового оскарження, та мають безпосередній зв`язок з матеріалами, внесеними до підсистеми, що забезпечує відображення результатів контрольно-перевірочної роботи в ході виконання її функцій.

Такими матеріалами є: скарга (заява) платника податків; рішення про результати розгляду скарги (заяви); ухвала суду про відкриття провадження; рішення суду, прийняте по суті.

Аналіз наведеного дає підстави для висновку, що контролюючий орган зобов`язаний привести у відповідність відомості в ІКП шляхом коригування даних у ІКП у разі прийняття рішення суду по суті.

Поряд із цим відповідно до пункту 10 частини 2 статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про, зокрема, інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

За положеннями частини 2 статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

З урахуванням викладеного, оскільки суд прийшов до висновку про протиправність оскаржуваної вимоги, то суд вважає, що належним способом захисту порушеного права позивача є зобов`язання відповідача вчинити дії для проведення коригування даних (показників) інтегрованої картки шляхом виключення відомостей про нараховану недоїмку (заборгованість) зі сплати єдиного соціального внеску в розмірі 23 785,08 грн, у зв`язку з чим на підставі ч.2 ст.9 КАС України вважає за необхідне скоригувати заявлену позивачем позовну вимогу.

Такий спосіб захисту порушених прав та інтересів платника податків визнав адекватним та обґрунтованим Верховний Суд у постановах №816/2042/16 від 13.02.2018 та № 805/834/16-а від 06.08.2020.

Суд наголошує, що в спірному випадку обраний спосіб захисту відповідає чинному законодавству, а саме: повноваженням податкового територіального органу на підставі затвердженого наказом МФУ за №5 Порядку ведення податковими органами оперативного обліку податків, зборів, платежів та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 15.03.2021 за №321/35943.

Частиною 1 статті 9 КАС України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до положень статті 72 КАС Українидоказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно з частинами першої та четвертоїстатті 73 КАС Україниналежними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно доприписів статті 90 КАС Українисуд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частиною першоюстатті 77 КАС Українизакріплено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановленихстаттею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другоїстатті 77 КАС Українив адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Аналогічна позиція стосовно обов`язку доказування була висловлена Європейським судом з прав людини у пункті 36 справи «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), від 01 липня 2003 року №37801/97, в якому він зазначив, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення).

Із заявлених позовних вимог, на підставі системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в адміністративному позові доводи позивача є такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 1статті 143 КАС Українисуд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд керується вимогами частини 1 статті 139 КАС України, згідно з якими при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З матеріалів справи вбачається, що за подання вказаного адміністративного позову позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2147,20 грн, що підтверджується квитанцією до платіжної інструкції від 0.0.3080838090.1. При цьому, враховуючи, що в адміністративному позові заявлено вимогу майнового характеру на загальну суму 23785,08 грн, а вимога про зобов`язання є похідною, за подання цього адміністративного позову позивач мав сплатити 1073,60 грн. (23785,08 грн х 1% = 237,85 грн, проте підлягає сплаті 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2023). Тобто, 1073,60 грн. (2147,20 грн. 1073,60 грн.) є надміру сплаченою сумою судового збору, яка може бути повернута за клопотання позивача відповідно до вимог ст.7 Закону України «Про судовий збір».

Таким чином, судовий збір у загальному розмірі 1073,60 грн, сплачений позивачем при поданні до суду адміністративного позову відповідно квитанції до платіжної інструкції від 0.0.3080838090.1, підлягає стягненню з Головного управління ДПС України у Дніпропетровській області за рахунок бюджетних асигнувань.

Керуючись статтями 9, 73-77, 86, 139, 241-246, 255, 295 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (місцезнаходження: 49005, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, буд.17-а; код ЄДРПОУ 44118658) про визнання протиправною та скасування вимоги, зобов`язати вчинити певні дії задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати податкову вимогу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про сплату ОСОБА_1 боргу (недоїмки) єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування від 26.10.2022 на суму 23 785,08 грн.

Зобов`язати Головне управління ДПС у Дніпропетровській області вчинити дії для проведення коригування даних (показників) інтегрованої картки ОСОБА_1 шляхом виключення відомостей про нараховану недоїмку (заборгованість) зі сплати єдиного соціального внеску в розмірі 23 785,08 грн.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління ДПС у Дніпропетровській області судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1073,60 грн. (одна тисяча сімдесят три гривні 60 копійок).

Відповідно до статті 255 КАС України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з частиною 1 статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

На підставі положень статті 297 КАС України апеляційна скарга подається безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.

Суддя І.В. Юхно