Рішення № 119203559, 22.05.2024, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

22 травня 2024 р. Справа № 120/18490/23

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Бошкової Ю.М., розглянувши у письмовому порядку за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі ОСОБА_1 , позивач) з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Вінницькій області (далі - ГУ ДПС у Вінницькій області, відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

В обґрунтування заявлених вимог представник позивача зазначає, що ГУ ДПС у Вінницькій області згідно з п.п. 54.3.3 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України та відповідно до пп. 266.7.2 п. 266.7 ст. 266 Податкового кодексу України прийнято податкове повідомлення-рішення від 26.10.2023 за № 0806148-2410-0250-UA05120090000060589, яким позивачу визначено податкове зобов`язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості за податковий період 2020 року у розмір 16 445,29 грн

Зазначене податкове повідомлення-рішення позивач вважає протиправним, адже підпунктом 266.7.2 п. 266.7 ст. 266 Податкового кодексу України, встановлюють, що податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку, обчисленого згідно з пп. 266.7.1 п. 266.7 цієї статті, разом з детальним розрахунком суми/сум податку, та відповідні платіжні реквізити, зокрема, органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням кожного з об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, надсилаються платнику податку контролюючим органом у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком).

Сторона позивача зазначає, що оскільки, відповідач мав право винести податкове повідомлення-рішення про сплату сум податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2020 рік до 01 липня 2021 року, тому, оскаржуване рішення у частині податкового зобов`язання за 2020 рік прийняте із порушенням строку, встановленого для його прийняття.

При цьому, Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2018 році» №2245-VIII від 07.12.2017, який набрав чинності з 01.01.2018, пункт 266.10 доповнено підпунктами 266.10.2 і 266.10.3 такого змісту: «266.10.2. У разі якщо контролюючий орган не надіслав (не вручив) податкове/податкові повідомлення-рішення у строки, встановлені підпунктом 266.7.2 пункту 266.7 цієї статті, фізичні особи звільняються від відповідальності, передбаченої цим Кодексом за несвоєчасну сплату податкового зобов`язання; «266.10.3. Податкове зобов`язання з цього податку може бути нараховано за податкові (звітні) періоди (роки) в межах строків, визначених пунктом 102.1 статті 102 цього Кодексу».

Окрім того, представник позивача зазначає, що контролюючий орган при винесені оскаржуваного рішення не дотримався положень Порядку надіслання контролюючими органами податкових повідомлень-рішень платникам податків, затверджений наказом Міністерствам фінансів України від 28.12.2015 № 1204, з огляду на відсутність на відповідному рішенні обов`язкового реквізиту, а саме підпису уповноваженої особи.

Сукупність вищезазначених обставин, на переконання позивача, є підставою для визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 26.10.2023 за № 0806148-2410-0250-UA05120090000060589.

Ухвалою від 18.12.2023 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, вирішено їїрозгляд здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін в порядку визначеному статтею 262 КАС України. Встановлено учасникам справи строки для подання заяв по суті справи.

05.01.2024 на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому ГУ ДПС заперечило щодо вимог ОСОБА_1 та просило відмовити у їх задоволенні.

Так, контролюючий орган вказує, що податкове повідомлення-рішення з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2020 рік від 26.10.2023 №0806148-2410-0250- НОМЕР_1 на суму 16445,29 грн., направлено платнику рекомендованим листом та отримано особисто 09.11.2023. Враховуючи, що платник зазначив що відповідне повідомлення-рішення не відповідає вимогам наказу Міністерства фінансів України від 28.12.2015 №1204, з огляду на відсутність на відповідному рішенні обов`язкового реквізиту, а саме підпису уповноваженої особи, ГУ ДПС у Вінницькій області повторно направлено рекомендованим листом 19.12.2023 відповідне повідомлення-рішення з дотриманням вимог наказу Міністерства фінансів України від 28.12.2015 № 1204 (з підписом уповноваженої особи).

Також представник відповідача зазначає, що податкове повідомлення-рішення прийняте у відповідності до пп. 266.10.3 п. 266.10 ст. 266 ПК України та п. 102.1 статті 102 цього ПК України, тобто в межах 1095 днів.

Правом на подачу відповіді на відзив позивач не скористався.

Дослідивши матеріали адміністративної справи, суд встановив наступну.

Згідно з Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта з 17.07.2019 у власності ОСОБА_1 перебуває будівля загальною площею 759,7 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 .

26.10.2023 ГУ ДПС у Вінницькій області винесено податкове повідомлення-рішення №0806148-2410-0250-UA05120090000060589, яким визначено грошове зобов`язання ОСОБА_1 з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізособами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості за 2020 рік у сумі 16445,29 грн.

Не погоджуючись з таким податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Визначаючись щодо заявлених вимог в контексті цієї спірної ситуації, суд керується та виходить з наступного.

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначаєПодатковий кодекс України від 02.12.2010 № 2755-VI (далі -ПК України, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Підпунктом 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 Податкового кодексу України встановлено, що платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Об`єктом оподаткування згідно з положеннями підпункту 266.2.1 пункту 266.2 цієї статті є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.

Пунктом 266.3 статті 266 Податкового кодексу України встановлена база оподаткування цим податком, за підпунктом 266.3.1 якого базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.

Відповідно до підпункту 266.3.2 пункту 266.3 статті 266 цього кодексу база оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.

Пунктом 266.4 статті 266 Податкового кодексу України встановлені пільги із сплати податку.

Зокрема, за змістом підпункту 266.4.1 пункту 266.4 статті 266 Податкового кодексу база оподаткування об`єкта/об`єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності фізичної особи - платника податку, зменшується:

а) для квартири/квартир незалежно від їх кількості - на 60 кв. метрів;

б) для житлового будинку/будинків незалежно від їх кількості - на 120 кв. метрів;

в) для різних типів об`єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток (у разі одночасного перебування у власності платника податку квартири/квартир та житлового будинку/будинків, у тому числі їх часток), - на 180 кв. метрів.

Таке зменшення надається один раз за кожний базовий податковий (звітний) період (рік).

Згідно з підпунктом 266.6.1 пункту 266.6 статті 266цьогокодексубазовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.

Відповідно до підпункту 266.5.1 пункту 266.5 статті 266 Податкового кодексуставки податку для об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним плавним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об`єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 % розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) періоду, за 1 квадратний метр бази оподаткування.

Відповідно до підпункту 266.7.1. пункту 266.6 статті 266 ПК Україниобчислення суми податку з об`єкта/об`єктів нежитлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості виходячи із загальної площі кожного з об`єктів нежитлової нерухомості та відповідної ставки податку.

Податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку, обчисленого згідно з підпунктом 266.7.1 пункту 266.7 цієї статті, та відповідні платіжні реквізити, зокрема, органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням кожного з об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, надсилаються платнику податку контролюючим органом у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком) (пп.266.7.2. пункту 266.6 статті 266 ПК України).

Таким чином наведеним нормами ПК України визначено, що платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Відповідно до п.п. 266.7.2 п. 266.7 ст. 266 ПК України,податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку, обчисленого згідно з підпунктом 266.7.1 пункту 266.7 цієї статті, та відповідні платіжні реквізити, зокрема, органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням кожного з об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його податкової адреси (місцем реєстрації) до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком).

Згідно п.п. 266.10.2 цієї статті, у разі, якщо контролюючий орган не надіслав (не вручив) податкове/податкові повідомлення-рішення у строки, встановлені підпунктом 266.7.2 пункту 266.7 цієї статті, фізичні особи звільняються від відповідальності, передбаченої цим Кодексом за несвоєчасну сплату податкового зобов`язання.

На переконання позивача, податкове повідомлення-рішення від 26.10.2023 №0806148-2410-0250-UA05120090000060589 є протиправним, оскільки прийняте з порушенням строку визначеного пп. 266.7.2 п. 266.7 ст. 266 ПК України.

Надаючи оцінку таким доводам сторони позивача, суд вважає за необхідне взяти до уваги висновки Судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, викладені у постанові від 20.06.2022 у справі № 826/15940/18.

У вищезазначеній постанові колегія суддів висловила правову позицію щодо порушення податковим органом строків прийняття і надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення, встановленого підпунктом 267.6.2 пункту 267.6 статті 267 ПК Українита правових наслідків для платника податків. Так, колегія суддів Судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду відступила від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у раніше ухваленому рішенні Верховного Суду від 2 листопада 2021 року у справі №825/1903/17 з огляду на наступне.

Верховний Суд в зазначеній постанові висловив правову позицію, відповідно до якої контролюючий орган зобов`язаний нарахувати платнику податків податкове зобов`язання з транспортного податку за відповідний рік та надіслати (вручити) таке податкове повідомлення-рішення до 1 липня року базового податкового (звітного) періоду (року). Податкове повідомлення-рішення, прийняте або направлене з порушенням цього строку, є неправомірним, оскільки воно прийнято поза межами строку, встановленого у абзаці 1 підпункту267.6.2 пункту 267.6 статті 267 ПК України.

Водночас з аналізу наведених вище положень статей 54та267 ПК Українивипливає, що контролюючий орган дійсно зобов`язаний нарахувати платнику податків податкове зобов`язання з транспортного податку за відповідний рік та надіслати (вручити) таке податкове повідомлення-рішення до 1 липня року базового податкового (звітного) періоду (року). Невиконання контролюючим органом такого обов`язку звільняє платника податків лише від відповідальності за несвоєчасність сплати податкового зобов`язання (аналогічно до приписів підпункту266.10.2 статті 266, підпункту 287.9 статті 287 ПК України), проте не звільняє від обов`язку сплати такого податку за наявності відповідних правових підстав.

Судова палата з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду дійшла висновку, що пропуск податковим органом встановленого підпунктом 267.6.2 пункту 267.6 статті 267 ПК України строку надсилання податкового повідомлення-рішення до 1 липня року базового податкового (звітного) періоду (року), не є тим порушенням, яке спростовує правомірність нарахування грошового зобов`язання податковим органом, та не може бути самостійною підставою для скасування оспорюваного податкового повідомлення-рішення.

Повертаючись до обставин даної справи, суд звертає увагу, що приписи ст. 266 ПК України в частині в частині визначення періоду надіслання (вручення) податкового повідомлення-рішення (до 1 липня року базового податкового (звітного) періоду (року)) та в частині звільнення платника податків від відповідальності за несвоєчасність сплати податкового зобов`язання з податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки, а аналогічними приписам, які визначені ст. 267 ПК України, що стосуються сплати транспортного податку, та оцінка яким надана Верховним Судом у постанові від 20.06.2022 у справі № 826/15940/18.

Отже, слід дійти висновку, що недотримання контролюючим органом встановлених строків надіслання податкового повідомлення-рішення не є підставою для припинення податкового обов`язку платника податку з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості. Строк надсилання податкового повідомлення-рішення, встановлений п.п. 266.7.2 п. 266.7 ст. 266 ПК України не є строком, що зумовлює припинення податкового обов`язку або звільнення від його виконання.

Відтак, порушення ГУ ДПС у Вінницькій області приписів пп. 266.7.2 п. 266.7 ст. 266 ПК України в частині строку формування податкового повідомлення-рішення, не спростовує правомірність нарахування грошового зобов`язання податковим органом, та не може бути самостійною підставою для скасування податкового повідомлення-рішення від 26.10.2023 №0806148-2410-0250-UA05120090000060589.

Щодо доводів представника позивача про те, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення не містить такого обов`язкового реквізити як підпис, суд враховує, що ГУ ДПС у Вінницькій області повторно направлено рекомендованим листом 19.12.2023 відповідне повідомлення-рішення з дотриманням вимог наказу Міністерства фінансів України від 28.12.2015 № 1204 (з підписом уповноваженої особи).

При цьому відсутність підпису на податковому повідомленні-рішенні від 26.10.2023 №0806148-2410-0250-UA05120090000060589, яке було надіслано ОСОБА_1 , свідчить про наявність формальних недоліків рішення суб`єкта владних повноважень, однак такий недолік не може бути підставою для визнання протиправним та скасування такого податкового повідомлення-рішення, враховуючи те, що позивачем не ставиться під сумнів ані наявність у його власності об`єкту оподаткування у визначений ГУ ДПС у Вінницькій області податковий період, ані правильність нарахування відповідачем суми грошового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості.

Отже, суд дійшов висновку про відсутність підстав для визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 26.10.2023 №0806148-2410-0250- НОМЕР_1 , з мотивів викладених у позовній заяві.

Згідно з частиною 1 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини 1, 2статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень та докази, надані позивачем, суд доходить висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

У зв`язку з відмовою у задоволенні позовних вимог судові витрати відповідно до статті 139 КАС України розподілу не підлягають.

Керуючись ст.ст.73,74,75,76,77,90,94,139,241,245,246,250,255,295 КАС України, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ).

Відповідач: Головне управління ДПС у Вінницькій області (вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, 21028, код ЄДРПОУ ВП 44069150).

Рішення суду сформовано: 22.05.2024.

СуддяБошкова Юлія Миколаївна