Рішення № 119203551, 21.05.2024, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

21 травня 2024 р. Справа № 120/23/24

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Мультян М.Б., розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Липовецької міської ради Вінницького району Вінницької області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 до Липовецької міської ради Вінницького району Вінницької області, в якій просить:

- визнати протиправною бездіяльність Липовецької міської ради Вінницького району Вінницької області, що полягає у нерозгляді заяви від 04.10.2023 про погодження проекту землеустрою ОСОБА_1 щодо відведення земельної ділянки площею 0,1200 га у власність для ведення садівництва, яка розташована в м. Липовець, по вул. Чорновола, із земель комунальної власності на сесії міської ради;

- зобов`язати Липовецьку міську раду Вінницького району Вінницької області повторно розглянути заяву від 04.10.2023 та прийняти рішення про погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,1200 га у власність для ведення садівництва, яка розташована в м. Липовець, по вул. Чорновола, із земель комунальної власності ОСОБА_1 з урахуванням висновків суду.

Позовні вимоги мотивовані бездіяльністю Липовецької міської ради Вінницького району Вінницької області, що полягає у нерозгляді заяви від 04.10.2023 про погодження проекту землеустрою ОСОБА_1 щодо відведення земельної ділянки площею 0.1200 га у власність для ведення садівництва, яка розташована в м. Липовець, по вул. Чорновола, із земель комунальної власності на сесії міської ради.

Ухвалою від 09.01.2024 відкрито провадження у справі, вирішено її розгляд здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін в порядку визначеному статтею 262 КАС України. Встановлено учасникам справи строки для подання заяв по суті справи.

23.01.2024 на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній заперечив щодо задоволення заявленого позову та вказав про наступне.

21.12.2021 позивачем було розроблено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для індивідуального садівництва. 04.10.2023, розроблений проект землеустрою було подано позивачем для погодження до відповідача з відповідною заявою від 04.10.2023 року, у якій йдеться про погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 0,12 га для індивідуального садівництва.

Відповідач переконує, що проект землеустрою поданий позивачем на погодження до Липовецької міської ради щодо відведення земельної ділянки у власність площею 0,12 га для індивідуального садівництва, не стосується земельної ділянки, на яку Рішенням №51 від 21.12.2020 року 3 сесії 8 скликання Липовецької міської ради «Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення садівництва у власність» було надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою з відведення земельної ділянки у власність позивачеві. Тобто на думку відповідача, поданий проект землеустрою розроблений на іншу земельну ділянку, рішення про яку міською радою не приймалося.

За таких обставин, як зазначає представник відповідача, заявлений позов є безпідставним та в його задоволенні просить відмовити.

05.02.2024 від представника позивача надійшла відповідь на відзив, в якій підтримано позицію, викладену в позовній заяві та зазначено, що відзив відповідача є законодавчо необґрунтованим та такими, що не спростовує доводи, викладені у позовній заяві як підстави для задоволення позову. Представник позивача наголошує на протиправній бездіяльності Липовецької міської ради щодо нерозгляду заяви позивача про погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,1200 га у власність для ведення садівництва.

Інших заяв по суті справи до суду не надходило.

Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення (частина 5 статті 250 КАС України).

Дослідивши матеріали адміністративної справи, суд встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

10.12.2020 ОСОБА_1 звернувся із заявою до Липовецької міської ради про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою з відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 0,12 га., для ведення садівництва.

Рішенням №51 від 21.12.2020 3 сесії 8 скликання Липовецької міської ради було надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою з відведення земельної ділянки у власність гр. ОСОБА_1 орієнтовною площею 0,12 га, для ведення садівництва, яка розташована на території міста Липовець, Вінницького району Вінницької області по вулиці Чорновола із земель комунальної власності.

Надалі позивачем було розроблено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для індивідуального садівництва.

04.10.2023 розроблений проект землеустрою було подано позивачем для погодження (затвердження) до Липовецької міської ради з відповідною заявою.

03.11.2023 Липовецька міська рада листом №02-43/1248 повідомила, що для погодження проекту землеустрою міською радою необхідно подати розроблений проект землеустрою відповідно до прийнятого рішення від 21.12.2020 №51.

Не погодившись з бездіяльністю відповідача щодо неприйняття по суті рішення за результатами розгляду клопотання про погодження (затвердження) проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки орієнтовною площею 0,12 га, для ведення садівництва, яка розташована на території міста Липовець, Вінницького району Вінницької області по вулиці Чорновола із земель комунальної власності, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи оцінку спірним відносинам, суд враховує, що суб`єктивне право на земельну ділянку виникає і реалізується на підставах і в порядку, визначених Конституцією України, Земельним кодексом України від 25.10.2001 № 2768-III (далі - ЗК України) та іншими законами України, що регулюють земельні відносини.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 122 ЗК України визначено, що сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Відповідно до статті 116 ЗК України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Частиною 6 статті 118 ЗК України передбачено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Згідно з частиною 7 статті 118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

У разі якщо у місячний строк з дня реєстрації клопотання Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, не надав дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність особи, якій належить право власності на об`єкт нерухомості (жилий будинок, іншу будівлю, споруду), розташований на такій земельній ділянці, або мотивовану відмову у його наданні, то особа, зацікавлена в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, у місячний строк з дня закінчення зазначеного строку має право замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє Верховну Раду Автономної Республіки Крим, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. До письмового повідомлення додається договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб`єктами господарювання, які є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.

У разі надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки Рада міністрів Автономної Республіки Крим, орган виконавчої влади чи орган місцевого самоврядування, що передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, зобов`язані протягом десяти робочих днів з дня прийняття рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або з дня повідомлення особою, зацікавленою в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, про замовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у порядку, передбаченому цією частиною, відобразити на картографічній основі Державного земельного кадастру орієнтовне місце розташування земельної ділянки, зазначити дату та номер відповідного рішення, а також майбутнє цільове призначення земельної ділянки. Зазначена інформація оприлюднюється на безоплатній основі на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Відповідно до частин 9, 10 статті 118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, що передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду.

Частиною 8 статті 186 ЗК України передбачено, що підставою для відмови у погодженні та затвердженні документації із землеустрою може бути лише невідповідність її положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівної документації.

При цьому, положеннями частини 10 статті 186 ЗК України визначено, що висновок (рішення) органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, іншого суб`єкта, визначеного цією статтею, щодо відмови у погодженні або затвердженні документації із землеустрою має містити вичерпний перелік недоліків документації із землеустрою з описом змісту недоліку та посиланням на відповідні норми законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, затверджену документацію із землеустрою або містобудівну документацію. Повторна відмова у погодженні або затвердженні документації із землеустрою допускається лише у разі, якщо розробник не усунув недоліки, зазначені у попередньому висновку (рішенні), а також якщо підстава для відмови виникла після надання попереднього висновку (рішення). Повторна відмова у погодженні або затвердженні не позбавляє розробника документації із землеустрою права усунути недоліки такої документації та подати її на погодження або затвердження.

Отже, чинним законодавством чітко визначено, що порядок безоплатної передачі земельних ділянок у власність громадянами передбачає реалізацію таких послідовних етапів:

- звернення громадян з клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки;

- надання дозволу відповідним органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування;

- розробка суб`єктами господарювання за замовленням громадян проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки;

- затвердження відповідним органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Тобто процедура безоплатного отримання земельних ділянок громадянами чітко регламентується законом. Така процедура є способом дій відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування у відповідь на звернення громадян щодо вирішення "земельного" питання. У світлі вимог частини другої статті 19 Конституції України дотримання зазначеними органами встановленої законом процедури є обов`язковим.

Орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, розглядає клопотання у двотижневий строк з дня отримання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність або відмовляє у його затвердженні.

При цьому, у випадку відмови у затвердженні проекту землеустрою, таке рішення має містити вичерпний перелік недоліків документації із землеустрою з описом змісту недоліку та посиланням на відповідні норми законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів.

Суд також враховує, що Законом України від 28.04.2021 №1423-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин", який набув чинності 27.05.2021 в статтю 186 Земельного кодексу України внесені суттєві зміни.

Так, вказаним Законом статтю 186 ЗК України "Погодження і затвердження документації із землеустрою" викладено в новій редакції, відповідно до якої підставою для відмови у погодженні та затвердженні документації із землеустрою може бути лише невідповідність її положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівної документації (частина 8 статті 186 Земельного кодексу України).

Цим же Законом статтю 186-1 Земельного кодексу України "Повноваження органів виконавчої влади в частині погодження проектів щодо відведення земельних ділянок" виключено.

Таким чином, оскільки проект землеустрою був розроблений після внесених змін, він погодженню не підлягає, тому заява позивача стосується саме затвердження проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки орієнтовною площею 0,12 га, для ведення садівництва, яка розташована на території міста Липовець, Вінницького району Вінницької області по вулиці Чорновола із земель комунальної власності, а не погодження, на що звертає увагу відповідач у відзиві на позовну заяву.

Відповідно до частини першої статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування", виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання регулювання земельних відносин.

Положеннями статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування" визначено, що рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом. При встановленні результатів голосування до загального складу сільської, селищної, міської ради включається сільський, селищний, міський голова, якщо він бере участь у пленарному засіданні ради, і враховується його голос.

Із аналізу наведених норм видно, що саме на пленарних засіданнях органом місцевого самоврядування вирішуються питання щодо земельних відносин.

За наслідком розгляду клопотання про затвердження розробленої документації із землеустрою, обов`язковим є прийняття саме рішення про його затвердження чи/або про відмову у його затвердженні.

При цьому, суд зазначає, що неприйняття рішення про затвердження проекту землеустрою не може підміняти рішення про відмову у його затвердженні, оскільки положення ст. 186 ЗК України зобов`язує уповноважений орган у такому рішенні навести вичерпний перелік недоліків документації із землеустрою з описом змісту недоліку та посиланням на відповідні норми законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів.

Положення ЗК України не передбачають випадків, коли орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування за результатом розгляду заяви про затвердження проекту землеустрою може не прийняти позитивного або негативного для заявника рішення.

Вказані правові висновки відповідають правовій позиції Верховного Суду викладеній в постанові від 23.11.2021 у справі №580/704/21.

Також, Верховний Суд у цій постанові дійшов висновку про те, що відсутність рішення органу місцевого самоврядування про затвердження проекту землеустрою або відмову у його затвердженні, після спливу встановленого законом строку розгляду клопотання особи, свідчить про допущення суб`єктом владних повноважень протиправної бездіяльності.

З матеріалів справи вбачається, що 04.10.2023 позивач звернувся до Липовецької міської ради з відповідною заявою про погодження (затвердження) проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки орієнтовною площею 0,12 га, для ведення садівництва, яка розташована на території міста Липовець, Вінницького району Вінницької області по вулиці Чорновола із земель комунальної власності. До заяви долучив проект землеустрою.

Проте, 03.11.2023 Липовецька міська рада листом №02-43/1248 повідомила, що для погодження міською радою проекту землеустрою необхідно подати розроблений проект землеустрою відповідно до прийнятого рішення від 21.12.2020 №51.

Суд зазначає, що Липовецька міська рада, будучи уповноваженим органом місцевого самоврядування на розпорядження бажаної для позивача земельної ділянки, була зобов`язана у двотижневий строк з дня отримання розробленого проекту землеустрою щодо відведення у власність Вечері ЮА. земельної ділянки прийняти рішення про затвердження такого проекту та передачу у власність позивача відповідної земельної ділянки або рішення про відмову у затвердження проекту землеустрою.

Натомість, відповідач листом повідомив про необхідність подачі проекту землеустрою, розробленого відповідно до прийнятого Липовецькою міською радою рішення від 21.12.2020 №51. Проте рішення про затвердження проекту землеустрою або відмову у його затвердженні не прийняв.

Суд зазначає, що порушення органом місцевого самоврядуванням процедури передачі земельних ділянок у власність, з огляду на дотримання позивачем визначених законодавством вимог, є порушенням конституційного принципу належного урядування, що знайшов закріплення, зокрема у статті 6 (органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України), статті 8 (в Україні визнається і діє принцип верховенства права), статті 19 (органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України) Конституції України.

У постанові Верховного Суду від 28.02.2020 у справі № П/811/1015/16 наголошено, що принцип належного урядування має надзвичайно важливе значення для забезпечення правовладдя в Україні. Неухильне дотримання основних складових принципу належного урядування забезпечує прийняття суб`єктами владних повноважень легітимних, справедливих та досконалих рішень. Крім того, принцип належного урядування підкреслює те, що між людиною та державою повинні бути вибудовані саме публічно-сервісні відносини, у яких інституції та процеси служать всім членам суспільства.

Відтак, з урахуванням того, що за результатом розгляду заяви позивача про погодження (затвредження) проекту землеустрою, відповідач не прийняв рішення про його затвердження або відмову у затвердженні, суд вважає, що відповідач діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені Земельним кодексом України, Законом України "Про землеустрій", Законом України "Про місцеве самоврядування", без дотримання вимог частини другої статті 2 КАС України, що свідчить про допущення відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, протиправної бездіяльності стосовно розгляду клопотання позивача.

Враховуючи викладене, суд доходить висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог в частині визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо неприйняття рішення за результатами розгляду клопотання позивача про затвердження проекту землеустрою.

Щодо вимоги позивача про зобов`язання відповідача затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,12 га, для ведення садівництва, яка розташована на території міста Липовець, Вінницького району Вінницької області по вулиці Чорновола із земель комунальної власності, суд зазначає наступне.

Як вже встановлено судом, відповідачем не прийнято по суті поданого позивачем клопотання жодного з передбачених ст. 118 ЗК України рішень (про затвердження чи відмову у затвердженні проекту землеустрою). В той же час, рішення про затвердження проекту землеустрою є адміністративним актом, прийняттю його повинна передувати визначена законом адміністративна процедура.

Зобов`язання у затвердженні проекту землеустрою без необхідних дій суб`єкта владних повноважень в межах адміністративної процедури не гарантує забезпечення прав позивача у передбачений законом спосіб.

Крім того, суд зазначає, що відповідачем не здійснено повну перевірку відповідності заяви позивача та доданих до неї документів вимогам законодавства, а тому не можна стверджувати, що подані ним документи є належними та допустимими для прийняття позитивного рішення.

Отже, не досягнення реалізації усіх необхідних умов для затвердження проекту землеустрою унеможливлює прийняття судом рішення про зобов`язання затвердити такий.

Виходячи зі згаданого вище принципу "належного врядування", суб`єкт владних повноважень повинен сам виправляти свої помилки і відновлювати права осіб, що звернулися до нього, і щодо яких мали місце порушення. Тим більше після того, як неправомірність рішення (дії, бездіяльності) встановлено судом.

Відтак при вирішенні цієї справи суд враховує положення ч. 4 ст. 245 КАС України, за змістом яких суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача лише в тому разі, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом. Інакше суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Таким чином, оскільки з матеріалів справи вбачається існування обставин, які безпосередньо впливають на вирішення питання про затвердження проекту землеустрою з метою подальшої передачі у приватну власність позивача спірної земельної ділянки, суд приходить до переконання, що у даному випадку належним способом захисту прав позивача є зобов`язання відповідача повторно розглянути його клопотання про затвердження розробленого проекту землеустрою з урахуванням оцінки, наданої судом у цьому рішенні.

Згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Відповідно до частин 1, 2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість позову, оцінивши докази, надані позивачем, суд доходить висновку про часткове задоволення позову.

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Положеннями частини 3 статті 139 КАС України визначено, що при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, а витрат, пов`язаних з розглядом справи, судом не встановлено, питання про розподіл судових витрат у цій справі не вирішується.

Керуючись ст.ст. 73-77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Липовецької міської ради Вінницького району Вінницької області щодо не прийняття рішення за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 0,12 га, для ведення садівництва, яка розташована на території міста Липовець, Вінницького району Вінницької області по вулиці Чорновола із земель комунальної власності.

Зобов`язати Липовецьку міську раду Вінницького району Вінницької області розглянути клопотання ОСОБА_1 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 0,12 га, для ведення садівництва, яка розташована на території міста Липовець, Вінницького району Вінницької області по вулиці Чорновола із земель комунальної власності та прийняти рішення із урахуванням висновків суду, викладених у цьому рішенні.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 КАС України.

Відповідно до статті 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Інформація про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )

Відповідач: Липовецька міська рада Вінницької області (вул. Героїв Майдану, 4, м. Липовець, Вінницька область, код ЄДРПОУ 04325957)

СуддяМультян Марина Бондівна