Рішення № 119203544, 21.05.2024, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 травня 2024 р. Справа № 120/2436/24

Вінницький окружний адміністративний суд у складі судді Сала Павла Ігоровича, розглянувши в м. Вінниці в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

28.02.2024 до суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області.

Позовні вимоги обґрунтовуються протиправною бездіяльність відповідача щодо нарахування та виплати позивачу компенсації втрат доходів у зв`язку з порушенням термінів виплати пенсії за період з 01.08.2020 по день фактичної її виплати, на підставі норм Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати".

Ухвалою суду від 04.03.2024 позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху з підстав її невідповідності вимогам ст.ст. 160-161 КАС України. Судом встановлено, що до позовної заяви не додано доказів надходження коштів на картковий рахунок позивача від відповідача за часткову виплату індексації на виконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 26.05.2020 у справі № 120/1536/20-а. Відтак позивачу надано строк для усунення виявлених недоліків позовної заяви протягом десяти днів з дня отримання копії ухвали.

12.03.2024 до суду надійшла заява позивача про усунення недоліків позовної заяви, до якої додано виписку з карткового рахунку про часткову виплату індексації у сумі 19963,54 грн на виконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 26.05.2020 у справі № 120/1536/20-а.

Таким чином, позивач усунув недоліки позовної заяви, на наявність яких було звернуто увагу ухвалою суду від 04.03.2024.

Ухвалою суду від 14.03.2024 відкрито провадження у справі за вказаним позовом та вирішено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

21.03.2024 до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить відмовити у задоволенні позову.

Відповідач вказує на те, що згідно із ст. 1 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" підприємства, установи, і організації усіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи). Зі змісту цієї норми випливає, що право на компенсацію частини доходів у громадянина пов`язується з настанням такого юридичного факту (події), як невиплата доходу у встановлені строки його виплати. За правилами статті 3 згаданого Закону сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але невиплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться). Отже, основними умовами для виплати суми компенсації є: порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії) та виплата нарахованих доходів. Відтак закон пов`язує виплату компенсації втрати частини доходів з виплатою основної суми доходу.

Відповідач зазначає, що Головним управлінням проведено перерахунок пенсії позивача відповідно до зобов`язань, покладених рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 26.05.2020 у справі № 120/1536/20-а, та нараховано доплату, яку було виплачено в порядку черговості після виділення коштів з Державного бюджету України. Тому правові підстави для нарахування та виплати позивачу компенсації відсутні.

Крім того, відповідач заперечує щодо вимог позивача про відшкодування моральної шкоди, вважаючи їх безпідставними та необґрунтованими.

Ухвалою суду від 09.04.2024 позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху на стадії судового розгляду. Суд встановив, що у даній адміністративній справі спірні правовідносини виникли з 01.08.2023, тобто з першого дня наступного місяця після отримання позивачем заборгованості з виплати пенсії на виконання рішення суду від 26.05.2020 у справі № 120/1536/20-а. Втім, з позовною заявою про нарахування та виплату компенсації втрати частини доходів позивач звернувся до суду лише 28.02.2024, тобто з пропущенням шестимісячного строку звернення до суду, який завершився 01.02.2024. Відтак позивачу надано 10-денний строк з дня отримання копії ухвали для усунення недоліків позовної заяви, виявлених під час розгляду справи по суті, шляхом подання до суду заяви обґрунтованого клопотання про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду та доказів поважності причин його пропуску.

30.04.2024 до суду надійшло клопотання позивача про поновлення строку звернення до суду.

Ухвалою суду від 13.05.2024 вказане клопотання задоволене, позивачу ОСОБА_1 поновлено строк звернення до адміністративного суду у цій справі, а розгляд адміністративної справи продовжено.

Згідно з ч. 5 ст. 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Вивчивши матеріали справи, оцінивши наведені сторонами доводи, суд встановив, що позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Вінницькій області та отримує пенсію, призначену відповідно до Закону України від 09.04.1992 № 2262-ХІІ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (далі Закон № 2262-XII).

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 26.05.2020 у справі № 102/1536/20-а позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області щодо відмови у проведенні індексації пенсії ОСОБА_1 із застосуванням індексу споживчих цін наростаючим підсумком та зміною прожиткового мінімуму для непрацездатних осіб з 01 січня 2016 року з визначенням базового місяця липень 2011 року. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області здійснити нарахування та виплату індексації пенсії ОСОБА_1 із застосуванням індексу споживчих цін наростаючим підсумком та зміною прожиткового мінімуму для непрацездатних осіб з 01 січня 2016 року, виходячи з базового місяця липень 2011 року.

20.07.2023 на виконання зазначеного рішення відповідач виплатив позивачу кошти в розмірі 19963,54, що підтверджується випискою з банківського рахунку.

08.01.2024 позивач звернувся до відповідача з заявою, в якій просив здійснити нарахування та виплату йому компенсації за втрату частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів виплати частини пенсії за період з 01.08.2020 по 01.07.2023.

Листом від 01.02.2024 за № 1621-420/С-02/8-0200/24 відповідач повідомив позивача про те, що Головним управлінням було проведено перерахунок пенсії відповідно до зобов`язань, покладених рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 26.05.2020 у справі № 102/1536/20-а, та нараховано доплату, яку було виплачено в порядку черговості після виділення коштів з Державного бюджету України. Отже, підстав для нарахування та виплати компенсації немає.

Позивач вважає протиправною бездіяльність відповідача щодо нарахування та виплати йому компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати пенсії, а тому звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам та встановленим обставинам справи, суд керується такими мотивами.

Спеціальним законом, який регулює правовідносини у сфері пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на службі в органах внутрішніх справ, є Закон № 2262-XII.

Згідно з ч. 2 ст. 55 Закону № 2262-XII нараховані суми пенсії, не отримані пенсіонером з вини органу Пенсійного фонду України, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.

Відповідно до абз. 2 ч. 2 ст. 46 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-IV компенсація втрати частини пенсії у зв`язку з порушенням строків її виплати пенсіонерам здійснюється згідно із законом.

Правове регулювання порядку нарахування та виплати громадянам компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати врегульовано Законом України від 19 жовтня 2000 року № 2050-ІІІ "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" (далі Закон № 2050-ІІІ).

Відповідно до положень статті 1 Закону № 2050-III підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Згідно із статтею 2 Закону № 2050-III компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Під доходами у цьому Законі необхідно розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру, зокрема, пенсії (частина друга статті 2 Закону № 2050-III).

Статтею 3 Закону № 2050-III передбачено, що сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але невиплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).

За змістом статті 4 Закону № 2050-III виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.

Відповідно до статті 6 Закону № 2050-III компенсацію виплачують за рахунок коштів Пенсійного фонду України, а також коштів, що спрямовуються на їх виплату з бюджету.

З метою реалізації Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 21.02.2001 № 159, якою затверджено Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати (далі Порядок № 159).

Пунктом 2 вказаного Порядку № 159 передбачено, що компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати (далі компенсація) проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 01.01.2001.

Згідно з пунктом 4 цього Порядку № 159 сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.

Відтак підставою для здійснення компенсації громадянам втрати частини доходів є дотримання таких основних умов: нарахування належних доходів (заробітної плати, пенсії, соціальних виплат, стипендії); порушення встановлених строків їх виплати (як з вини так і без вини підприємств всіх форм власності і господарювання); затримка виплати доходів на один і більше календарних місяців; зростання цін на споживчі товари і тарифи на послуги; доходи не повинні носити разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата).

При цьому компенсація за порушення строків виплати такого доходу не відповідає ознакам платежу, що має разовий характер, оскільки зумовлена порушенням строків сплати відповідачем пенсії, що носило триваючий характер.

У зв`язку з цим виплата компенсації проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення.

Наведене нормативне регулювання не встановлює першочерговості нарахування і виплати доходу, який своєчасно не був виплачений, та не ставить у залежність компенсацію втрати частини грошових доходів від попереднього, окремого нарахування доходів. За цим регулюванням правове значення має те, чи з порушенням строків був виплачений нарахований дохід, чи виплачений і коли цей платіж, чи не нараховувався і не виплачувався грошовий дохід, право на який визнано судовим рішенням. Саме ці події є тими юридичними фактами, з якими пов`язується виплата компенсації втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати.

Кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати, мають компенсаторний характер. Вони спрямовані на забезпечення достатнього життєвого рівня та купівельної спроможності особи у зв`язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.

Використане у статті 3 Закону № 2050 та в пункті 4 Порядку № 159 формулювання, що компенсація обчислюється як добуток "нарахованого, але не виплаченого грошового доходу" за відповідний місяць, означає, що має існувати обов`язкова складова обчислення компенсації невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або який можна нарахувати, зокрема, і на підставі судового рішення.

Отже, основною умовою для виплати громадянину компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії). Водночас компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією (у цій справі пенсійним органом) добровільно чи на виконання судового рішення.

При цьому зміст і правова природа спірних правовідносин у розумінні положень статей 1-3 Закону № 2050-ІІІ, окремих положень Порядку № 159 дають підстави вважати, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але невиплачені.

Подібних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 13 листопада 2018 року у справі № 814/1527/17, від 18 грудня 2018 року у справі № 816/301/16, від 04 квітня 2019 року у справі № 159/1615/17, від 30 вересня 2020 року у справі № 2-а-1/11 та від 31 серпня 2021 року у справі № 264/6796/16-а та ряду інших.

Відтак пенсійний орган, з вини якого не було вчасно нараховано та виплачено позивачеві пенсію, повинен здійснити виплату такої пенсії з одночасною виплатою суми компенсації. Невиплата пенсіонеру суми компенсації у тому ж місяці, у якому здійснена виплата заборгованості з пенсії, є порушенням прав пенсіонера на отримання такої компенсації.

Таким чином, оскільки у цій справі позивач звертався до відповідача із заявою про виплату компенсації відповідно до Закону № 2050-III та Порядку № 159 і відповідач відмовив позивачу у такій виплаті, то правові підстави останнього у зверненні до суду є обґрунтованими.

З огляду на викладене, а також зважаючи на встановлені обставини справи, суд доходить висновку, що порушення прав позивача відбулося саме внаслідок протиправних дій відповідача щодо відмови у виплаті компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати пенсії.

Отже, належним способом захисту порушеного права в цій частині є зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу компенсацію втрати частини доходів.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача завданої моральної шкоди у розмірі 10000 грн, то суд зазначає таке.

Статтею 56 Конституції України передбачено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Загальні підстави відшкодування моральної шкоди визначені Цивільним кодексом України.

Частинами першою та другою статті 22 ЦК України визначено, що особа, якій завдано збитків (майнової шкоди) у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Так, відповідно до частин другої, третьої статті 23 ЦК України, моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Згідно зі статтею 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: 1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; 2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування як запобіжного заходу тримання під вартою або підписки про невиїзд, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт; 3) в інших випадках, встановлених законом.

Відповідно до пункту 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" розмір відшкодування моральної шкоди суд повинен визначати залежно від характеру та обсягу страждань, немайнових витрат, які зазнав позивач.

Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб (п. 3 вказаної постанови).

У позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне власною ініціативою чи за зверненням потерпілого спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Стверджуючи про заподіяння моральної шкоди, позивач не довів перед судом факту завдання немайнових втрат, спричинених йому моральними та/або фізичними стражданнями внаслідок неправомірних дій відповідача. Крім того, належним чином, в тому числі з наданням документального підтвердження, позивачем не обґрунтовано розміру заявленої до відшкодування моральної шкоди в сумі 10000 грн.

Відтак суд не встановив достатніх правових та фактичних підстав для присудження позивачу моральної шкоди в контексті спірних правовідносинах, а тому позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Частиною першою статті 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Відповідно до ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

За приписами ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Перевіривши обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій, суд приходить до переконання, що заявлений позов по суті належить задовольнити частково, обравши при цьому вірний та найбільш ефективний спосіб захисту прав позивача у спірних правовідносинах, незалежно від того формулювання позовних вимог, що наведене у позовній заяві.

Позивач також просить зобов`язати відповідача подати протягом одного місяця з дня набрання ухвали законної сили звіт про виконання рішення у цій справі.

У зв`язку з цим суд зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Таким чином, необхідність встановлення судового контролю за виконанням судового рішення вирішується судом залежно від обставин кожної адміністративної справи та є його розсудом, а не обов`язком.

В силу положень ч. 1 ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання.

Принцип обов`язковості судового рішення також закріплений у статті 14 КАС України, згідно з якою судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Відтак, оскільки судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим до виконання, а обставини справи не вказують на необхідність встановлення судового контролю за виконанням рішення в зобов`язальній частині, суд не вбачає достатніх підстав для покладення на відповідача обов`язку подати звіт про виконання судового рішення у відповідності до вимог ст. 382 КАС України. При цьому додатково враховуються положення ст. 383 КАС України.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, а витрат пов`язаних з розглядом справи не встановлено, питання про розподіл судових витрат у цій справі не вирішується.

Керуючись ст.ст. 72, 77, 90, 139, 242, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати пенсії за період з 01.08.2020 по день фактичної виплати донарахованої частини пенсії.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати пенсії за період з 01.08.2020 по день фактичної виплати донарахованої частини пенсії відповідно до Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України 21 лютого 2001 року № 159.

В решті позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 КАС України.

Відповідно до статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо справу розглянуто в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Інформація про учасників справи:

1) позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 );

3) відповідач: Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (код ЄДРПОУ 13322403, місцезнаходження: вул. Зодчих, 22, м. Вінниця, 21005).

Повне рішення суду складено 21.05.2024.

Суддя Сало Павло Ігорович