Рішення № 119193150, 22.05.2024, Шахтарський міський суд Дніпропетровської області (до 25.04.2025 - Першотравенський міський суд Дніпропетровської області)

Справа № 186/481/24

Номер провадження № 2/0186/377/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(ЗАОЧНЕ)

22 травня 2024 року м. Першотравенськ.

Першотравенський міський суд Дніпропетровської області в складі:

головуючої судді Кривошеї С.С.

при секретарі Кравченко А.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕЛЛФІН», треті особи приватний нотаріус Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Грисюк Олена Василівна, Петропавлівський відділ державної виконавчої служби у Синельниківському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, та повернення стягненого за виконавчим написом нотаріуса,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Першотравенського міського суду Дніпропетровської області із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕЛЛФІН», треті особи приватний нотаріус Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Грисюк Олена Василівна, Петропавлівський відділ державної виконавчої служби у Синельниківському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, та повернення стягненого за виконавчим написом нотаріуса.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначає, що 14 червня 2021 року державним виконавцем Нікопольського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Водоп`ян Я.О., було відкрито виконавче провадження №65788587, про стягнення з нього на підставі виконавчого напису, виданого приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріально округу Київської області Грисюк О.В. та зареєстрованого в реєстрі за №51047 від 24 травня 2021 року, заборгованості за кредитним договором №475532 від 11 червня 2018 року, у розмірі 195017 грн 00 коп., на користь ТОВ «ВЕЛЛФІН».

Постановою від 04 серпня 2021 року було звернено стягнення на його заробітну плату.

01 листопада 2021 року матеріали виконавчого провадження було передано за місцем проживання боржника, до Першотравенського відділу державної, виконавчої служби у Синельниківському районі Дніпропетровської області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро).

30 серпня 2022 року вчинення виконавчих дій було зупинене.

21 квітня 2023 року матеріали виконавчого провадження було передано до Петропавлівського відділу державної виконавчої служби у Синельниківському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерстві юстиції (м. Одеса).

05 травня 2023 року виконавче провадження було прийнято Петропавлівським відділом державної виконавчої служби у Синельниківському районі Дніпропетровської області Південного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса).

20 вересня 2023 року було поновлено вчинення виконавчих дій.

Про ці факти він дізнався коли у нього почались відрахування із заробітної плати.

Вважає, що нотаріус не дотримався вимог актів законодавства України, які регулюють порядок вчинення виконавчих написів нотаріусом на документах, і даний виконавчий напис є таким, що не підлягає виконанню, оскільки договір має передбачати сплату грошових сум, а також, бути нотаріально посвідченим.

Кредитний договір №475532 від 11 червня 2018 року, укладеним між ним та ТОВ «ВЕЛЛФІН», не є нотаріально посвідченим договором, а тому, за ним не може проводитись стягнення на підставі виконавчого напису нотаріуса.

Також зазначив, що з нього за виконавчим провадженням №65788587 було стягнуто 97530,24 грн., що підтверджується довідкою №124, яка видана 22 березня 2024 року ВСП «ШУ Дніпровське» ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля».

Враховуючи вищевикладене, просить суд визнати виконавчий напис виданий приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Грисюк Оленою Василівною, зареєстрований в реєстрі за №51047 від 24 травня 2021 року, про стягнення з нього заборгованості у розмірі 195017 грн. 00 коп. на користь ТОВ «ВЕЛЛФІН», таким, що не підлягає виконанню, повернути йому стягнуті грошові кошти, на підставі виконавчого напису нотаріуса зареєстрованого в реєстрі за №51047 від 24 травня 2021 року, в рамках ВП №65788587, на користь ТОВ «ВЕЛЛФІН» у сумі 97530,24 грн. та стягнути на його користь судові витрати, що складаються із суми сплаченого судового збору за подання заяви про забезпечення позову.

У судове засідання позивач ОСОБА_1 та його представник адвокат Денисов Олександр Сергійович не з`явились, адвокат Денисов О.С. надав заяву про розгляд справи за його відсутності та відсутності позивача, заявлені вимоги підтримав та прохав суд їх задовільнити, не заперечував проти розгляду справи у заочному порядку.

Представник відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕЛЛФІН» у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Відзив на позовну заяву не надав.

Треті особи приватний нотаріус Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Грисюк Олена Василівна, представник Петропавлівського відділу державної виконавчої служби у Синельниківському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) у судове засідання не з`явились, про час, дату та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються заявлені вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи, встановив такі фактичні обставини.

Як встановлено судом, виконавчим написом, вчиненим приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Грисюк Оленою Василівною 24 травня 2021 року за реєстровим №51047 з ОСОБА_1 , який є боржником за кредитним договором №475532 від 11 червня 2018 року, укладеним з Товариство з обмеженою відповідальністю «ВЕЛЛФІН», стягнуто заборгованість за вищезазначеним кредитним договором за період з 11 червня 2018 року по 01 березня 2020 року в розмірі 195017,00 грн., з яких: прострочена заборгованість за сумою кредиту 8000,00 грн.; прострочена заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом 186267,00 грн; витрати за вчинення виконавчого напису 750,00 грн.

Постановою державного виконавця Нікопольського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) Водоп`ян Я.О. від 14.06.2021 року, було відкрите виконавче провадження №65788587 по примусовому виконанню виконавчого напису №51047 від 24.05.2021 року.

14 червня 2021 року постановою державного виконавця Нікопольського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) Водоп`ян Я.О., було стягнуто з боржника ОСОБА_1 виконавчий збір у розмірі 10% від суми боргу, що становить 19501,70 грн.

04 серпня 2021 року постановою державного виконавця Нікопольського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) Водоп`ян Я.О., було звернуто стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника ОСОБА_1 .

01 листопада 2021 року постановою державного виконавця Нікопольського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) Водоп`ян Я.О., було передано виконавче провадження №65788587 до Першотравенського відділу державної виконавчої служби у Синельниківському районі Дніпропетровської області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро), так як боржник проживає у місті Першотравенську, Синельниківського району, Дніпропетровської області.

Постановою головного державного виконавця Першотравенського відділу державної виконавчої служби у Синельниківському районі Дніпропетровської області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) Кайдаш Ю. від 11 листопада 2021 року, було прийнято у провадження виконавче провадження №65788587 по примусовому виконанню виконавчого напису №51047 від 24.05.2021 року.

30 серпня 2022 року постановою головного державного виконавця Першотравенського відділу державної виконавчої служби у Синельниківському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Кайдаш Ю., було зупинено вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні №65788587, у зв`язку з забороною примусового виконання у період воєнного стану виконавчих написів нотаріуса.

21 квітня 2023 року постановою головного державного виконавця Першотравенського відділу державної виконавчої служби у Синельниківському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Кайдаш Ю., виконавче провадження №65788587 було передано на виконання до Петропавлівського відділу державної виконавчої служби у Синельниківському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса).

05 травня 2023 року постановою начальника Петропавлівського відділу державної виконавчої служби у Синельниківському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Дмитренко В.В. було прийнято у провадження виконавче провадження №65788587 по примусовому виконанню виконавчого напису №51047 від 24.05.2021 року.

Постановою головного державного виконавця Петропавлівського відділу державної виконавчої служби у Синельниківському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Пахомової Ю.Ю. від 20 вересня 2023 року, було поновлено виконавче провадження №65788587 з примусового виконання виконавчого напису №51047 від 24.05.2021 року.

Відповідно до довідки №124, яка видана 22 березня 2024 року ВСП «ШУ Дніпровське» ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля», з ОСОБА_1 за період з жовтня 2021 року по лютий 2024 року було стягнуто кошти за виконавчим провадженням №65788587 в сумі 97530,24 грн.

За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

При цьому, відповідно до статті 18 ЦК України, нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом України «Про нотаріат» та іншими актами законодавства України (частина перша статті 39 Закону «Про нотаріат»). Цим актом є, зокрема, Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року № 296/5 та зареєстрований у Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 року за № 282/20845.

Відповідно до статті 87 Закону України «Про нотаріат», для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

За змістом статті 88 Закону України «Про нотаріат», нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями-не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Порядок вчинення нотаріальних дій містить такі самі правила та умови вчинення виконавчого напису (пункти 1, 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку).

Згідно з підпунктом 2.1 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку, для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.

У разі, якщо нотаріусу необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх у стягувача (підпункт 2.2 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку).

Крім того, підпунктами 3.2, 3.5 пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку передбачено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року №1172. При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку документів. Цей Перелік документів не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені в Законі України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій, а лише їх конкретизує.

Стаття 50 Закону України «Про нотаріат» передбачає, що нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.

За результатами аналізу вищенаведених норм можна дійти наступних висновків.

Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає у посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує виникнення права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло у стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису-надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання безспірного зобов`язання боржником.

Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість боржника перед стягувачем.

Безспірність заборгованості боржника, у тому числі і внаслідок цивільно-правової відповідальності-це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»).

Вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком документів є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої вимоги боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

З огляду на наведене та виходячи з системного аналізу статей 15,16,18 ЦК України, статей 50,87,88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчинення виконавчого напису.

Підставами оскарження виконавчих написів може бути як порушення нотаріусом процедури вчинення напису (наприклад, неповідомлення боржника про вимогу кредитора), так і необґрунтованість вимог до боржника.

Тому суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника у повному обсязі й встановити та зазначити у рішенні чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Разом із тим, законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.

Такий правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 05 липня 2017 року № 6-887цс17 та постанові Верховного Суду у справі № 207/1587/16 від 19 вересня 2018 року (провадження № 14-12584св18).

З матеріалів справи слідує і дана обставина була встановлена судом, що приватним нотаріусом при вчиненні виконавчого напису не дотримано вимог щодо безспірності заборгованості позивача перед відповідачем, оскільки сам по собі факт подання стягувачем відповідних документів не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості позивача.

Отже, на думку суду, у даному випадку, нотаріус при вчиненні оспорюваного виконавчого напису порушив норми Закону України «Про нотаріат» та Порядку, а відтак суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог. За встановлених обставин оспорюваний виконавчий напис підлягає визнанню таким, що не підлягає виконанню.

Враховуючи те, що нотаріус вчинив виконавчий напис з порушенням норм чинного законодавства, не перевірив безспірності заборгованості, тому наявні підстави для задоволення позову.

В роз`ясненнях, викладених в інформаційному листі Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних та кримінальних справ «Про судову практику розгляду справ про оскарження нотаріальних дій або відмову в їх вчиненні», затверджених постановою від 07 лютого 2014 року № 2, у 10 пункті роз`яснень зазначено, що, вчиняючи виконавчий напис, нотаріус не розглядає спір про право. Виконавчий напис вчиняється виключно за документально оформленими вимогами, які викладені у Переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, тільки за наявності всіх умов, передбачених Законом України «Про нотаріат».

Суд, оцінюючи належність, допустимість, достовірність та достатність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів приходить до висновку, що факт безспірності підпадає під об`єктивний сумнів, стверджувати протилежне підстави відсутні, а тому зазначений виконавчий напис підлягає визнанню таким, що не підлягає виконанню.

Щодо стягнення з ТОВ «ВЕЛЛФІН» на користь позивача безпідставно отриманих грошових коштів в розмірі 97530,24 грн., то вони підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Характерною особливістю кондикційних зобов`язань є те, що підстави їх виникнення мають широку сферу застосування: зобов`язання можуть виникати як із дій, так і з подій, причому з дій як сторін зобов`язання, так і третіх осіб, із дій як запланованих, так і випадкових, як правомірних, так і неправомірних. Крім того, у кондикційному зобов`язанні не має правового значення, чи вибуло майно з володіння власника за його волею або всупереч його волі, чи є набувач добросовісним або недобросовісним.

Аналіз норм статті 1212 ЦК України дає підстави для висновку, що кондикційне зобов`язання виникає за наявності таких умов: а) набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); б) набуття чи збереження майна відбулося за відсутності достатньої правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

Конструкція статті 1212 ЦК України, як і загалом норм глави 83 цього Кодексу, свідчить про необхідність установлення так званої абсолютної безпідставності набуття (збереження) майна не лише в момент його набуття (збереження), а й станом на час розгляду спору.

Ознаки, характерні для кондикції, свідчать про те, що пред`явлення кондикційної вимоги можна визнати належним самостійним способом захисту порушеного права власності, якщо: 1) річ є такою, що визначена родовими ознаками, в тому числі грошовими коштами; 2) потерпілий домагається повернення йому речі, визначеної родовими ознаками (грошових коштів) від тієї особи (набувача), з якою він не пов`язаний договірними правовідносинами щодо речі.

Наведене у своїй сукупності свідчить, що кондикція - це позадоговірний зобов`язальний спосіб захисту права власності або іншого права, який може бути застосований самостійно. Кондикція також застосовується субсидіарно до реституції та віндикації як спосіб захисту порушеного права у тому випадку, коли певна вимога власника (титульного володільця) майна не охоплюється нормативним урегулюванням основного способу захисту права, але за характерними ознаками, умовами та суб`єктним складом підпадає під визначення зобов`язання з набуття або збереження майна без достатньої правової підстави.

Таким чином, права особи, яка вважає себе власником майна (носія іншого цивільного права), підлягають захисту шляхом задоволення позову до володільця (набувача майна) з використанням правового механізму, установленого статтею 1212 ЦК України, у разі наявності цивільних відносин безпосередньо між власником та володільцем майна.

Такий спосіб захисту можливо здійснити шляхом застосування кондикційного позову, якщо для цього існують підстави, передбачені статтею 1212 ЦК України, які дають право витребувати у набувача таке майно.

Аналогічні правові висновки викладені у постанові Верховного Суду України від 25 жовтня 2017 року у справі № 3-905гс17 та у постанові Верховного Суду від 29 травня 2019 року у справі № 757/42443/15-ц (провадження № 61-38890св18).

Отже, положення глави 83 застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб, чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Сутність зобов`язання із набуття, збереження майна без достатньої правової підстави полягає у вилученні в особи - набувача частини її майна, що набута поза межами правової підстави, у випадку якщо правова підстава переходу відпала згодом, або взагалі без неї - якщо майновий перехід не ґрунтувався на правовій підставі від самого початку правовідношення, та передання майна тій особі - потерпілому, яка має належний правовий титул на нього.

Висновок про можливість застосування до спірних правовідносин норм статті 1212 ЦК України викладений також Верховним Судом у постанові від 06 березня 2019 року у справі №910/1531/18.

Під відсутністю правової підстави розуміють такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином. Такий правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 23 січня 2020 року у справі № 910/3395/19, від 23 квітня 2019 року у справі № 918/47/18, від 01 квітня 2019 року у справі № 904/2444/18.

Якщо поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 ЦК України можна застосовувати тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена або припинена, у тому числі у виді розірвання договору. Така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 22 березня 2016 року у справі № 6-2978цс15 та від 03 червня 2016 року у справі №6-100цс15.

Як вбачається з довідки №124, яка видана 22 березня 2024 року ВСП «ШУ Дніпровське» ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля», з ОСОБА_1 за період з жовтня 2021 року по лютий 2024 року було стягнуто кошти за виконавчим провадженням №65788587 в сумі 97530,24 грн.

Постановою державного виконавця Нікопольського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) Водоп`ян Я.О. від 14 червня 2021 року підтверджується, що з боржника ОСОБА_1 було стягнуто державним виконавцем виконавчий збір у розмірі 10% від суми боргу, що становить 19501,70 грн.

Оскільки судом було задоволено позовні вимоги позивача щодо визнання виконавчого напису, вчиненого приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Грисюк О.В. від 24 травня 2021 року за реєстровим №51047, яким з ОСОБА_1 , який є боржником за кредитним договором №475532 від 11 червня 2018 року, укладеним з Товариство з обмеженою відповідальністю «ВЕЛЛФІН», стягнуто заборгованість за вищезазначеним кредитним договором за період з 11 червня 2018 року по 01 березня 2020 року в розмірі 195267,00 грн., з яких: прострочена заборгованість за сумою кредиту 8000,00 грн.; прострочена заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом 186267,00 грн; витрати за вчинення виконавчого напису 750,00 грн., таким що не підлягає виконанню, тому суд приходить до висновку, що отримані ТОВ «ВЕЛЛФІН» на підставі вказаного виконавчого напису кошти в сумі 78028,54 грн. підлягають поверненню позивачу на підставі статті 1212 ЦК України, адже підстава, на якій вони були отримані, відпала.

Також суд вважає за необхідне зазначити, що питання наявності та/або відсутності заборгованості позивача перед ТОВ «ВЕЛЛФІН» за кредитним договором може бути предметом окремого судового розгляду.

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 28 січня 2020 року у справі № 910/16664/18, предметом позову в якій є вимога про повернення стягненого за виконавчим написом нотаріуса.

Щодо стягнення з ТОВ «ВЕЛЛФІН» на користь ОСОБА_1 грошових коштів в сумі 19501,70 грн. - сплачених останнім в рахунок виконавчого збору, суд вважає, що у задоволенні даних позовних вимог слід відмовити, оскільки дані кошти ТОВ «ВЕЛЛФІН» отримані не були.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати, саме: судовий збір.

Таким чином, суд стягує з відповідача на користь позивача витрати по сплаті судового збору пропорційно до розміру задоволених позовних вимог у сумі 1574,61 грн. (78028,54 грн. х 1211,20 грн. : 97530,24 грн. + 605,60 грн.).

Також, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача ТОВ «ВЕЛЛФІН» судовий збір на користь держави в сумі 1211,20 грн., оскільки позивач звільнений від сплати судового збору за позовну вимогу про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, на підстав ч.3 ст.22 ЗУ «Про захист прав споживачів».

Керуючись ст.ст. 1050, 1054 Цивільного кодексу України, ст.ст. 34, 87- 89 Закону України «Про нотаріат», п.п. 1.1., 3.1., 3.2., 3.5 глави 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року за №296/5, ст.ст. 2, 10, 12, 49, 76,77-81, 82, 89, 265, 272, 274-279, 280-283, 354 Цивільного процесуального кодексу України, - суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕЛЛФІН», треті особи приватний нотаріус Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Грисюк Олена Василівна, Петропавлівський відділ державної виконавчої служби у Синельниківському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, та повернення стягненого за виконавчим написом нотаріуса, задовольнити частково.

Визнати виконавчий напис від 24 травня 2021 року, зареєстрований в реєстрі за №51047, вчинений приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Грисюк Оленою Василівною щодо стягнення з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , заборгованості за кредитним договором №475532 від 11 червня 2018 року, укладеним з Товариством з обмеженою відповідальністю «ВЕЛЛФІН», яким стягнуто заборгованість за вищезазначеним кредитним договором за період з 11 червня 2018 року по 01 березня 2020 року в сумі 195017,00 грн., з яких: прострочена заборгованість за сумою кредиту 8000,00 грн.; прострочена заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом 186267,00 грн.; витрати за вчинення виконавчого напису 750,00 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕЛЛФІН» (03061, місто Київ, вулиця Героїв Севастополя, буд.48, ЄДРПОУ 39952398) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Миколаївки, Петропавлівського району, Дніпропетровської області, РНОКПП НОМЕР_1 , безпідставно отримані грошові кошти в розмірі 78028 (сімдесят вісім тисяч двадцять вісім) гривень 54 копійки.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕЛЛФІН» (03061, місто Київ, вулиця Героїв Севастополя, буд.48, ЄДРПОУ 39952398) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Миколаївки, Петропавлівського району, Дніпропетровської області, РНОКПП НОМЕР_1 , судовий збір в розмірі 1574 (одна тисяча п`ятсот сімдесят чотири) гривні 61 копійка.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕЛЛФІН» (03061, місто Київ, вулиця Героїв Севастополя, буд.48, ЄДРПОУ 39952398) на користь держави судовий збір в сумі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, який його постановив, за письмовою заявою відповідача. Заява про перегляд заочного рішення може бути подана до Першотравенського міського суду протягом тридцяти днів з моменту його проголошення.

Рішення судунабирає законноїсили післязакінчення строкуподання апеляційноїскарги всімаучасниками справи,якщо апеляційнускаргу небуло подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду.

Інформація про учасників справи відповідно до п.4 ч.5 ст.265 ЦПК України.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 .

Представник позивача: адвокат Денисов Олександр Сергійович, місце знаходження: Дніпропетровська область, Синельниківський район, місто Першотравенськ, вулиця Ювілейна, будинок №13 квартира №45.

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ВЕЛЛФІН», місце знаходження: 03061, місто Київ, вулиця Героїв Севастополя, буд.48, ЄДРПОУ 39952398.

Третя особа 1: приватний нотаріус Києво-Святошинського районного нотаріального кругу Київської області Грисюк Олена Василівна, місце знаходження: 08132, Київська область, Києво-Святошинський район, місто Вишневе, вулиця Європейська, будинок №11 квартира №2.

Третя особа 2: Петропавлівський відділ державної виконавчої служби у Синельниківському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), місце знаходження: 52700, Дніпропетровська область, Синельниківський район, селище Петропавлівка, вулиця Героїв України, будинок №62.

Суддя: С.С.Кривошея