Рішення № 119188642, 22.05.2024, Межівський районний суд Дніпропетровської області

РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 181/146/24

Провадження № 2/181/154/24

"22" травня 2024 р. смт. Межова

Межівський районний суд Дніпропетровської області в складі:

головуючоїсуддіЛітвінової Л.Ф.,

за участі секретаря судового засідання Острянин В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Межова, в порядку спрощеного позовного провадженняз повідомленням (викликом) сторін, цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В:

05 лютого 2024 року ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» звернулось до Межівського районного суду Дніпропетровської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором.

В обґрунтування позовних вимог зазначається, що 29.04.2021 року між ТОВ «Служба миттєвого кредитування» та ОСОБА_1 було укладено Договір про надання фінансових послуг №2111936502536 «Стандартний», відповідно до якого товариство надало позичальнику кредит, без конкретної споживчої мети, на суму, яка зазначається та погоджується сторонами в заяві анкеті та складає 4000,00 грн., на умовах строковості, зворотності, платності а позичальник зобов`язався повернути використану кредит та сплатити проценти за користування кредитом, нараховані згідно умов договору, його додатків та правил. На виконання умов укладеного договору позикодавцем перераховано грошові кошти на рахунок позичальника у розмірі 4000,00 грн. Вказаний договір укладено в електронній формі, відповідач здійснив дії, спрямовані на укладення вказаного вище договору шляхом заповнення заяви про надання (отримання) грошових коштів на сайті позикодавця з введенням коду підтвердження, який є одноразовим ідентифікатором на підписання електронного договору та зазначенням інформації щодо реквізитів банківської картки, на рахунок якої в подальшому позикодавцем було перераховано грошові кошти. 01.12.2021 року між ТОВ «Служба миттєвого кредитування» та ТОВ «Вердикт Капітал» було укладено Договір факторингу №1-12, відповідно до умов якого ТОВ «Служба миттєвого кредитування» відступило ТОВ «Вердикт Капітал» право вимоги до позичальників, в тому числі за Договором про надання фінансових послуг №2111936501536 від 29.04.2021 року, що уклали ТОВ «Служба миттєвого кредитування» та боржник яким є ОСОБА_1 . У свою чергу, ТОВ «Вердикт Капітал» відступило право вимоги до позичальників ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» відповідно до Договору відступлення права вимоги №10-01/2023 від 10.01.2023 року, в тому числі за Договором про надання фінансових послуг №2111936502536 від 29.04.2021 року, що уклали ТОВ «Служба миттєвого кредитування» та боржник яким є ОСОБА_1 . Таким чином ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» наділено правом грошової вимоги до відповідача. Загальний розмір заборгованості по поверненню кредитних коштів та сплаті процентів за користування кредитом, пені, комісії та інфляційних втрат, що підлягає стягненню з позичальника станом на день звернення до суду, відповідно до розрахунку заборгованості, становить 74993,20 грн., з яких: заборгованість за кредитом (за тілом кредиту) 4000,00 грн., заборгованість за відсотками на дату відступлення права вимоги 70993,20 грн., заборгованість за нарахованими відсотками згідно Договору кредиту 0,00 грн. Проте, враховуючи принцип розумності, співмірності і пропорційності позивач просить стягнути заборгованість у розмірі 32654,80 грн., з яких: заборгованість за кредитом (за тілом кредиту) 4000,00 грн., заборгованість за відсотками 28654,80 грн.

Позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором №2111936501536 від 29.04.2021 року у розмірі 32654,80 грн.; сплачений судовий збір у розмірі 3028,00 гривень та понесені витрати на правову допомогу у розмірі 13000,00 гривень.

Ухвалою судді Межівського районного суду Дніпропетровської області 07 лютого 2024 року дану справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

13 березня 2024 року від представника відповідача адвоката Черкес Т.А. надійшло клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відео конференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Ухвалою судді Межівського районного суду Дніпропетровської області від 14 березня 2024 року задоволено клопотання представника відповідача адвоката Черкес Т.А.надійшло клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відео конференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

01квітня 2024року відпредставника відповідача адвокатаЧеркес Т.А.надійшов відзивна позовнузаяву,відповідно доякого позовнузаяву ОСОБА_1 не визнає,оскільки матеріалисправи немістять доказівщодо відкриттянею відповіднихкредитних рахунків(кредитноїкартки)на виконанняумов кредитногодоговору тазарахування вказанихкоштів наїї рахунок,а такождокази фактичногокористування неюкредитними коштами(рухкоштів наособових рахунках). Загальний розмірзаборгованості поповерненню грошовихкоштів тасплаті процентівза користуваннякредитом,пені,комісії таінфляційних втрат,що підлягаєстягненню зпозичальника відповіднодо розрахункузаборгованості станомна деньпідготовки позовустановить 32654гривень 80копійок.Як вбачаєтьсяз розрахункузаборгованості,позивачем натіло кредитунараховувалися відсоткиза користуванняі сума,яка визначенаяк тілокредиту звідсотками нанаступний місяцьвизначалась якзаборгованість потілу кредиту,на якув наступномумісяці зновунараховувалися шаленівідсотки. Як вбачаєтьсяз Реєструборжників,який єДодатком №3до Договоруфакторингу №1-12від 01.12.2021,ТОВ «ВердиктКапітал» набулоправа грошовоївимоги до ОСОБА_1 за договором№ 2111936502536від 29.04.2021.10.01.2023між ТОВ«Вердикт Капітал»(«Первіснийкредитор»)та ТОВ«Коллект центр»(«Новийкредитор»)укладено Договір№10-01/2023про відступлення(купівлю-продаж)прав вимоги.Разом ізтим,позивачем наданосуду «Розрахунокзаборгованості Кредитнийдоговір №2111936502536від 29.04.2021 ОСОБА_1 »,згідно вказаногорозрахунку вграфі деньвказано -254в графіборг за30.11.2021вказано суму62793,20грн.,нижче вцій жеграфі боргвказано суму29280,00грн. Таким чином, вважає, що вказаний доказ судом не може бути сприйнятий як належний оскільки він містить різні суми заборгованості на один і той же період. Позивачем не обґрунтовано вказаних відмінностей та не надано іншого розрахунку суми заборгованості за процентами за вказаним борговим зобов`язанням. Стосовно суми боргу «Заборгованість за відсотками на дату відступлення права вимоги». Детального розрахунку за період між виникненням заборгованості та датою відступлення права вимоги позивачем не надано. Заявлена позивачем сума вимоги у розмірі 32654,80 грн. фігурує лише в документі під назвою: «Розрахунок заборгованості фізичної особи Близнюк перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» (кр.дог. 2111936502536 , станом на 29.04.2021)» підписаний Генеральним директором ТОВ «Вердикт капітал» О.В. Іжаковським, який самого розрахунку не містить, а лише заявлену суму без прив`язки до часу та розміру відсотків. Вказана сума без будь-яких розрахунків прив`язки до часу і відсоткової ставки також вказується в Додатку №3 до договору факторингу №1-12 від 1 грудня 2021 року , у витягу з Додатку №3 до договору факторингу №1-12 від 1 грудня 2021 року, самі по собі ці додатки та виписка без детальних розрахунків не підтверджують розмір заборгованості між первинним кредитором та боржником, та не породжують для боржника зобов`язань. Більш того, позивачем не надано доказів, того, що про укладення договору факторингу і переуступку права вимоги боржнику було відомо, що наділяло його правом оскаржити суму заборгованості. У документі під назвою: «Реєстр боржників до договору №10-01/2023 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги від 10.01.2023», а також у документі під назвою: «Реєстр боржників до договору №10-01/2023 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги від 10.01.2023» підписаного директором ТОВ «Колект-центр» О.І. Мостовенко вказана інша сума заборгованості, а саме: 5000 грн., - сума заборгованості за основним зобов`язанням, 70 993,20 грн. - сума заборгованості за нарахованими процентами. Вказане в сукупності без обґрунтування та прив`язки до часу виникнення заборгованості та підстав нарахування суперечить зазначеним вище документам та не містить доказового значення в частині розрахунку заборгованості за відсотками на дату відступлення права вимоги. Таким чином, позивачем не надано жодного належного доказу, який би в повній мірі обґрунтовував розрахунок суми заборгованості, як за відсотками періодами їх нарахування та розмірами відсоткової ставки, базовими показниками нарахування відсотків за період до відступлення права вимоги. Крім того, заявлена сума нарахованих відсотків згідно кредитного договору, взагалі не містить жодних обґрунтувань в позовній заяві. Позивачем не зазначено, ким, коли на якій правовій підставі чи на підставі, якої норми кредитного договору цю суму було нараховано. З урахуваннямвикладеного,позивачем доведенофакт порушеннявідповідачем взятихна себезобов`язань,виключно вчастині заборгованостіза тіломкредиту усумі 4000гривень 00копійок. Крім того,нею зробленоадвокатський запитдо НБУпро витребуванняінформації щодонаявності Товаристваз обмеженоювідповідальністю «Коллектцентр» протягомз 29квітня 2021року поданий часліцензії наздійснення фінансовихпослуг іяких саме,в томучислі знадання послугфакторингу тавключення Товаристваз обмеженоювідповідальністю «Коллектцентр» протягомз 16травня 2021року поданий часдо Державногореєстру фінансовихустанов,оскільки вмережі Інтернетміститься інформаціяпро те,що напідставі отриманихзаяв ТОВ"КОЛЛЕКТЦЕНТР"(ЄДРПОУ44276926)НБУ анульованоліцензію нанадання послугз фінансовоголізингу.Щодо вимогипро стягненнявитрат направову допомогув розмірі13000,00грн.Розмір витратна оплатупослуг адвокатамас бутиспівмірним із:1)складністюсправи тавиконаним адвокатомробіт (наданихпослуг);2)часом,витраченимадвокатом навиконання відповіднихробіт (наданняпослуг);3)обсягомнаданих адвокатомпослуг тавиконаних робіт;4)ціною позовута (a6o)значенням справидля сторони,в томучислі впливомвирішення справина репутаціюсторони aбoпублічним інтересомдо справи.Вважає,що відповідачемне доведеноналежними iдостатніми доказами,сумавитрат направничу допомогу,оскільки сумає неспівмірноюіз складністюсправи тавиконаним адвокатомобсягом робіт,чи часом,витраченим нимна виконаннявідповідних робіт,aбoобсягом наданихадвокатом послуг.3огляду навикладене,оскільки,на підтвердженняпонесення витратна правничудопомогу,позивачем ненадано досуду належнеїх обґрунтування,документальне підтвердженняiдетальний їxрозрахунок вважає,що,є правовіпідстави,встановлені ст.137ЦПК Українидля зменшеннясудових витратстороні,на користьякої ухваленосудове рішенняу данійсправі.За такихобставин,вбачається,що вимогипозивача незнайшли свогопідтвердження,отже узадоволенні позовуслід відмовити.

20 травня 2024 року від представника позивача надійшли письмові пояснення в порядку ст.43 Цивільного процесуального кодексу України, відповідно до яких ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» просить суд стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором з яких:

- 32654,80 грн. - заборгованість за кредитним договором;

- 3028,00 грн - витрати по сплаті судового збору;

- 13000 грн. - витрати на правову допомогу.

Відповідач не погоджується з вимогами, що викладені позивачем в позовній заяві, а саме: відсутність доказів щодо відкриття нею відповідних кредитних рахунків (кредитної картки) на виконання умов кредитного договору та зарахування вказаних коштів на її рахунок; не надано доказів, того, що про укладення договору факторингу і переуступку права вимоги боржнику було відомо; з сумою витрат на правничу допомогу, але з цим не можна погодитись, виходячи з чого, вважають за необхідне надати письмові пояснення.

Щодо правомірного стягнення заборгованості по кредитному договору як зазначалось в позовній заяві, 29.04.2021 Товариство з обмеженою відповідальністю «Служба миттєвого кредитування» (далі позикодавець/ товариство) та ОСОБА_1 (далі позичальник/відповідач) уклали договір про надання фінансових послуг № 2111936502536 «Стандартний» (далі договір; копія додається). Договір укладено в електронній формі шляхом підписання електронним підписом відповідача (вчиненим одноразовим ідентифікатором з урахуванням положень ч. 6 і 12 п. 1 ст. 3, ст. 12, п. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», ч. 1 ст. 205 ЦК України. Відповідач здійснив дії, спрямовані на укладання вказаного вище договору шляхом заповнення заяви про надання (отримання) грошових коштів на сайті позикодавця, з введенням коду підтвердження, який є одноразовим ідентифікатором на підписання електронного договору, та зазначенням інформації щодо реквізитів банківської картки, на рахунок якої, в подальшому, позикодавцем було перераховано грошові кошти. Зазначені умови договору є публічною пропозицією у розумінні ст.ст. 641, 644 ЦК України. Таким чином вбачається, що укладений кредитний Договір між позивачем та первісним кредитором відповідає формі, передбаченій ст. 207,208,1047, 1055 ЦК України. Оскільки, згідно з положеннями ст.204 ЦК України закріплено презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує змінює або припиняє цивільні права та обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована. Аналогічна позиція закріплена у постанові Верховного Суду України від 30 травня 2018 року по справі № 191/5077/16-ц (провадження 61-17422св18). Відповідно до висновків, викладених у постановах Верховного Суду України від 09.09.2020 року у справі № 732/670/19 від 23.03.2020 року у справі № 404/502/18, від 07.10.2020 року у справі № 127/337824/18 будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму, договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений в письмовому вигляді (ст.205, 207 ЦК України). Виходячи з викладеного, вбачається, що відповідачем не надано жодного доказу того, що ним оспорювався зазначений вище кредитний договір раніше. Крім того отримавши позовну заяву відповідач зустрічного позову щодо оспорення зазначеного кредитного договору щодо його не укладення, не подав. Таким чином встановлено, що укладений між сторонами кредитний договір не оспорювався та не визнавався судом недійсним тому є чинним оскільки відповідає формі, передбаченій ст.207,208,1047, 1055 ЦК України.

Щодо набуття права вимоги по кредитному договору.Копію витягу із Акту приймання-передавання Реєстру Боржників (Додаток № 2) до Договору факторингу № 1-12 від 01.12.2021 року із посиланням на відповідача. У свою чергу, ТОВ «Вердикт Капітал» відступило право вимоги до позичальників Товариству з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» відповідно до Договору відступлення права вимоги № 10-01/2023 від 10.01.2023 року, в тому числі за Договором про надання фінансових послуг №2111936502536 від 29.04.2021 р., що уклали ТОВ «Служба миттєвого кредитування» та боржник яким є: ОСОБА_1 . Пункт 5.2. Договору відступлення права вимоги № 10-03/2023/01 від 10.03.2023 року «Права вимоги вважаються відступленими (переданими) Первісним кредитором та набутими (прийнятими) Новим кредитором в день належного підписання Сторонами Акту приймання-передачі Реєстру Боржників в друкованому (підписаному) вигляді (Додаток №4).» Акт приймання-передачі Реєстру Боржників долучено до позовної заяви, та він є в матеріалах даної справи. Виходячи з чого вбачається, що ані Договори факторингу, ані Договір відступлення права вимоги не оскаржені, таким чином, ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» наділено правом грошової вимоги до відповідача.

Щодо підстав стягнення витрат на правничу допомогу. Слід звернути увагу, що позовна заява, на виконання вимог цивільного процесуального законодавства, містить попередню суму судових витрат, які позивач поніс у зв`язку з пред`явленням даного позову та розгляду справи у суді в тому числі і 13000,00 грн витрат на правничу допомогу. Між ТОВ «Коллект Центр» та Адвокатським об`єднанням «Лігал Ассістанс» 02.01.2023 був укладений Договір №02-01/2023 про надання правової допомоги (далі Договір). Копія договору та Прайс-лист АО «Лігал Ассістанс» надавалися з позовною заявою. Відповідно до укладеного Договору АО «Лігал Ассістанс» прийняло на себе зобов`язання щодо надання юридичної допомоги ТОВ «Коллект Центр» на підставі окремих звернень, оформлених у формі заявок на надання юридичної допомоги, а ТОВ «Коллект Центр» - оплачувати надані правові послуги, вартість яких узгоджується у окремих заявках на надання юридичної допомоги. Відповідно до Заявки на надання юридичної допомоги №22 від 02.01.2024, були узгоджені перелік та вартість послуг щодо надання юридичної (правової) допомоги по супроводу примусового стягнення заборгованості з ОСОБА_1 . Відповідно до зазначеної Заявки вартість послуг була погоджена в розмірі 13000 (тринадцять тисяч) гривень 00 копійок. В зазначений період крім надання юридичної (правової) допомоги по супроводу примусового стягнення заборгованості з ОСОБА_1 АО «Лігал Ассістанс» надало також юридичну (правову) допомогу по іншим клієнтам, про що 08.01.2024 було складено Акт №2. Саме в зв`язку з цим був наданий Витяг з Акту №2 від 08.01.2024. Відповідно до умов Договору, оплата за Договором здійснюється на підставі Акту підписаного сторонами та рахунку наданого АО «Лігал Ассістанс». В зв`язку з чим, платіжна інструкція № 0406030000 від 10.01.2024 на суму 51 000 (п`ятдесят одна тисяча) грн. 00 копійок, яка була надана ТОВ «Коллект Центр», як підтвердження понесених позивачем витрат на правову допомогу, було оформлене та сплачене на загальну вартість послуг з урахуванням витрат на правову допомогу по інших клієнтах, а відповідно могла надаватися позивачем в якості підтвердження витрат на правову допомогу по іншим справам. Виходячи з чого, та з урахуванням норм чинного законодавства України відсутні будь-які підстави щодо відмови у стягненні витрат на правничу допомогу. Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.43 ЦПК України прохають суд позовну заяву ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості задовольнити в повному обсязі.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, у позовній заяві прохав розгляд справи проводити за його відсутності.

Відповідачка ОСОБА_1 та її представниця адвокат Черкес Т.А. у судове засідання не з`явилися, остання надала заяву про розгляд справи за їх відсутності.

Згідно з ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цьогоКодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши письмові докази у справі, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, застосувавши до спірних правовідносин відповідні норми матеріального та процесуального права, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Частиною 3 статті 129 Конституції України визначено основні засади судочинства, однією з яких, згідно пункту 3 вказаної статті, є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

У статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Одним із принципів цивільного судочинства є диспозитивність, який полягає у тому, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявленою нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. Учасник справи, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (ст. 13 ЦПК України).

Ст. 12 ЦПК України передбачено, що учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом та кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно із ч.1,2 ст.76ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до ч. 1ст. 81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За ч.1,3 ст.89 ЦПК Українисуд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу, який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу.

29.04.2021 року між ТОВ «Служба миттєвого кредитування» та ОСОБА_1 було укладено Договір про надання фінансових послуг №2111936502536 «Стандартний», відповідно до якого товариство надало позичальнику кредит, без конкретної споживчої мети, на суму, яка зазначається та погоджується сторонами в заяві анкеті та складає 4000,00 грн., на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, нараховані згідно умов договору, його додатків та правил.

Відповідно до п.1.2 зазначеного Договору, кредит надається на строк, зазначений у заяві-анкеті та графіку платежів, який є додатком до цього договору та є невід`ємною його частиною.

Відповідно до заяви-анкети, ОСОБА_1 , ознайомившись з примірним (типовим) кредитним договором та усіма його додатками, включаючи Правила надання грошових коштів у позику, у тому числі на умовах фінансового кредиту ТОВ "Служба миттєвого кредитування", що розміщені на Офіційному сайті smk.zp.ua та www.bistrozaim.ua, та погодившись з ними, просила Товариство надати їй кредит на особисті потреби у розмірі 4000,00 грн. Орієнтовний строк повернення кредиту - 16 днів з моменту отримання кредиту. Нараховані проценти підлягають обов`язковій сплаті на 16 день з моменту отримання кредиту. Строком на 365 днів з правом повернення достроково та зобов`язалася повернути кредит у розмірі 4000,00 грн. та сплатити проценти - 1280,00 грн.

Відповідно до п.1.3. Договору про надання фінансових послуг №2111936502536, орієнтовний строк повернення кредиту 16 днів з моменту отримання кредиту. У разі сплати всіх нарахованих на дату такої сплати процентів. Орієнтовний строк повернення кредиту перераховується та становить 16 днів з моменту сплати всіх нарахованих процентів.

Пунктом 1.4. передбачено, що проценти за користування кредитом розраховуються від суми кредиту за кожний день користування (далі «процентна ставка»), протягом фактичного строку користування кредитом починаючи з першого дня перерахування суми кредиту у наступному розмірі:

а) 2% за кожен день користування кредитом за умови сплати всіх нарахованих процентів за користування кредитом не пізніше, ніж протягом орієнтованого строку повернення кредиту;

б) починаючи з першого дня наступного за орієнтовним строком повернення кредиту процентна ставка збільшується на 1,64% порівняно з процентною ставкою, зазначеною у п.1.4.а.;

в) починаючи з 15 дня наступного за орієнтовним строком повернення кредиту процентна ставка збільшується на 1,38% порівняно з процентною ставкою зазначеною у п.1.4.б.;

г) починаючи з 30 дня наступного за орієнтовним строком повернення кредиту процентна ставка збільшується на 2,65% порівняно з процентною ставкою зазначеною п.1.4.в.;

д) тип процентної ставки фіксована.

Згідно п. 1.9. договору граничний строк кредитування (строк дії договору): 1 рік.

Відповідно до п. 1.10. договору позичальник сплачує товариству комісію, пов`язану з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі за його юридичне оформлення, у розмірі 560 грн. Комісія не нараховується та не підлягає стягненню з позичальника у разі, якщо позичальник повертає суму кредиту та сплачує нараховані проценти у термін (день, дату), зазначений у договорі. Крім того, товариство має право не нараховувати або зменшити розмір комісії на свій розсуд.

Згідно пп. 1.5., 1.6. договору у разі підписання електронного договору договір буде вважатись укладеним в письмовій формі з дати прийняття (акцепту) позичальником пропозиції (оферти) товариства. Датою прийняття (акцепту) та підписання кредитного договору (всіх без виключення його складових, а саме: цього договору; самої заяви-анкети; правил, паспорту кредиту; повідомлення суб`єкта персональних даних про його права, визначеніЗаконом України «Про захист персональних даних», мету збору даних, склад та зміст зібраних персональних даних, та осіб, яким передаються його персональні дані) вважається дата складання та підписання сторонами заяви-анкети. Заява-анкета підписується сторонами шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, відповідно до правил таЗакону України «Про електронну комерцію», що має таку саму юридичну силу як і власноручний підпис.

Відповідно до п. 4.3. договору сторони дійшли згоди, що у всіх відносинах між позичальником та товариством у разі укладення електронного договору в якості підпису сторін буде використовуватись електронний підпис одноразовим ідентифікатором, відповідно до правил таЗакону України «Про електронну комерцію», що має таку саму юридичну силу як і власноручний підпис.

Згідно п. 4.4. договору підписуючи цей договір із застосуванням процедури підпису, зазначеної у п. 4.3. цього договору, сторони усвідомлюють та підтверджують, що відповідно до ст.639та ст.1055 Цивільного Кодексу Україницей договір укладений сторонами у письмовій формі з дотриманням всіх вимог діючого законодавства України щодо процедури укладення та підписання договору за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем.

Таким чином, договір укладено в електронній формі шляхом підписання електронним підписом відповідача (вчиненим одноразовим ідентифікатором з урахуванням положень ч. 6 і 12 п. 1 ст.3, ст.12, п. 12 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію», ч. 1ст. 205 ЦК України.

Зазначені умови договору є публічною пропозицією у розумінні ст.ст. 641, 644 ЦК України.

Згідно із ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язуються надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Кредитний договір укладається у письмовій формі, відповідно до статті 1055 ЦК України.

Відповідно до ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов`язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту.

Згідно ст. 8 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму.

Відповідно до ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону.

Згідно із ст. ст. 3, 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом, тобто даними в електронній формі у вигляді алфавіти о-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Відповідач здійснив дії, спрямовані на укладання вказаного вище договору шляхом заповнення заяви про надання (отримання) грошових коштів на сайті позикодавця, з введенням коду підтвердження, який є одноразовим ідентифікатором на підписання електронного договору, та зазначенням інформації щодо реквізитів банківської картки, на рахунок якої, в подальшому, позикодавцем було перераховано грошові кошти.

У судовому засіданні встановлено, що ТОВ «Служба миттєвого кредитування» належним чином виконало свої зобов`язання за Договором про надання фінансових послуг №2111936502536 «Стандартний», надавши позичальнику кредитні кошти, в порядку передбаченому умовами договору кредиту, що підтверджується листом ТОВ ФК «Вей фор пей».

Як вбачається зі змісту відзиву на позовну заяву наданого представником відповідача, адвокат Черкес Т.А. посилається на те, що матеріали справи не містять доказів щодо відкриття ОСОБА_1 відповідних кредитних рахунків (кредитної картки) на виконання умов кредитного договору та зарахування вказаних коштів на її рахунок, а також доказів фактичного користування нею кредитними коштами (рух коштів на особових рахунках), однак у подальшому представник відповідача у цьому ж відзиві зазначає, що позивачем доведено факт порушення відповідачем взятих на себе зобов`язань, виключно в частині заборгованості за тілом кредиту у сумі 4000 гривень 00 копійок, а отже суд приходить до висновку, що відповідач визнає факт отримання кредитних коштів за Договором про надання фінансових послуг №2111936502536 «Стандартний» та користування ними.

Відповідно до ч. 1ст. 512 ЦК Україникредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно дост. 514 ЦК Українидо нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існуванні на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно дост. 516 ЦК Українизаміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У ньому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Відповідно до правової позиції, висловленої Верховним Судом України в постанові від 23.09.2015 у справі № 6-979цс15, боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору і таке виконання є належним.

01.12.2021 року між ТОВ «Служба миттєвого кредитування» та ТОВ «Вердикт Капітал» було укладено Договір факторингу №1-12, відповідно до умов якого ТОВ «Служба миттєвого кредитування» відступило ТОВ «Вердикт Капітал» право вимоги до позичальників, в тому числі за Договором про надання фінансових послуг №2111936502536 від 29.04.2021 року, що уклали ТОВ «Служба миттєвого кредитування» та боржник яким є ОСОБА_1 .

У свою чергу, ТОВ «Вердикт Капітал» відступило право вимоги до позичальників ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» відповідно до Договору відступлення права вимоги №10-01/2023 від 10.01.2023 року, в тому числі за Договором про надання фінансових послуг №2111936502536 від 29.04.2021 року, що уклали ТОВ «Служба миттєвого кредитування» та боржник яким є ОСОБА_1 .

Таким чином, ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» наділено правом грошової вимоги до відповідача, ОСОБА_1 .

Згідност.1050 ЦК Україниякщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому.

Статтею 525 ЦК Українипередбачена недопустимість односторонньої відмови від зобов`язання.

Згідно ч. 2ст. 615 ЦК Україниодностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання.

Відповідно дост. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідност. 610 ЦК Українипорушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), тобто ухиляючись від сплати заборгованості за кредитом, відповідач порушує зобов`язання за даним Договором.

Відповідно дост. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Не виконуючи належним чином зобов`язання за договором, відповідач порушив зазначені норми законодавства та умови укладеного договору.

Згідно ч. 1ст. 1049 ЦК Українипозичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч. 2ст. 625 ЦКборжник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також проценти річних від простроченої суми, розмір яких встановлено договором.

Згідно ч. 1ст. 1048 ЦК Українипозикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Згідна наданих позивачем доказів загальний розмір заборгованості по поверненню кредитних коштів та сплаті процентів за користування кредитом, пені, комісії та інфляційних втрат, що підлягає стягненню з позичальника станом на день звернення до суду, становить 74993,20 грн., з яких: заборгованість за кредитом (за тілом кредиту) 4000,00 грн., заборгованість за відсотками на дату відступлення права вимоги 70993,20 грн., заборгованість за нарахованими відсотками згідно Договору кредиту 0,00 грн.

Проте, враховуючи принцип розумності, співмірності і пропорційності позивач просить стягнути заборгованість у розмірі 32654,80 грн., з яких: заборгованість за кредитом (за тілом кредиту) 4000,00 грн., заборгованість за відсотками 28654,80 грн.

Представник відповідача з наданими позивачем доказами на підтвердження нарахованої заборгованості за відсотками не погоджується посилаючись на неправильність розрахунків, їх незрозумілість та розходження заявлених сум.

Так суд, дослідивши надані позивачем докази, якими останній обґрунтовує суму виниклої заборгованості, а також приймаючи до уваги заперечення представника відповідача, а також норми чинного законодавства приходить до наступних висновків.

Як зазначено у висновках, що викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року (справа N 444/9519/12), право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другоюстатті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Наведений підхід до вирішення спорів у подібних відносинах підтверджений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 квітня 2023 року (справа N 910/4518/16), де викладені такі правові висновки.

"Поняття "користування кредитом", яким послуговуються скаржники, є окремим випадком "користування чужими коштами". Термін "користування чужими коштами" Велика Палата Верховного Суду розтлумачила в постанові від 10.04.2018 у справі N 910/10156/17 (пункти 34, 35, 37 відповідно).

Термін "користування чужими коштами" може використовуватися у двох значеннях. Перше - це одержання боржником (як правило, за плату) можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу. Друге значення - прострочення грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити гроші, але неправомірно не сплачує їх.

Відносини щодо сплати процентів за одержання боржником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу врегульовані законодавством. Зокрема, відповідно до частини першої статті 1048ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом; розмір і порядок одержання процентів установлюються договором; якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. Такі ж правила щодо сплати процентів застосовуються до кредитних відносин у силу частини другої статті 1054ЦК України та до відносин із комерційного кредиту - в силу частини другої статті 1057 цього Кодексу.

Наслідки прострочення грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх, також врегульовані законодавством. У цьому разі відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Підстав відступити від указаних вище правових висновків немає.

Отже, "користування кредитом" - це можливість позичальника за плату правомірно не повертати кредитору борг (кредит) протягом певного періоду часу, погодженого сторонами кредитного договору.

Отже, припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України.

Отже, у разі порушення позичальником зобов`язання з повернення кредиту настає відповідальність - обов`язок щодо сплати процентів відповідно до статті 625 ЦК України у розмірі, встановленому законом або договором.

Отже, в охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання. Вказаний висновок сформульований в постановах Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі N 444/9519/12 (пункт 54) та від 04.02.2020 у справі N 912/1120/16 (пункт 6.19). Велика Палата Верховного Суду вважає, що підстав для відступу від цього висновку немає.

У статті 627 ЦК України зазначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Отже, ця стаття також не допускає свободу договору в частині порушення, зокрема, вимог ЦК України та інших актів цивільного законодавства.

Тому сторони не можуть з посиланням на принцип свободи договору домовитись про те, що їхні відносини будуть регулюватися певною нормою закону за їхнім вибором, а не тією нормою, яка регулює їхні відносини виходячи з правової природи останніх.

Зазначене не означає, що сторони не можуть домовитися про те, що в разі прострочення повернення кредиту позичальник сплачує кредитору проценти саме як міру відповідальності, зокрема в тому ж розмірі, в якому він сплачував проценти як плату за наданий кредит, або в іншому розмірі. Водночас така домовленість за правовою природою є домовленістю про сплату процентів річних у визначеному договором розмірі на підставі статті 625 ЦК України, і цей розмір може зменшити суд (пункт 107 цієї постанови).

Для вирішення подібних спорів важливим є тлумачення умов договорів, на яких ґрунтуються вимоги кредиторів, для з`ясування того, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування. Для цього можуть братися до уваги формулювання умов про сплату процентів, їх розміщення в структурі договору (в розділах, які регулюють правомірну чи неправомірну поведінку сторін), співвідношення з іншими положеннями про відповідальність позичальника тощо. У разі сумніву слід застосовувати принцип contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem, тобто слова договору тлумачаться проти того, хто їх написав).

Отже, можливість нарахування процентів поза межами строку кредитування чи після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту та розмір таких процентів залежать від підстави їх нарахування згідно з частиною другою статті 625 ЦК України. У подібних спорах судам необхідно здійснити тлумачення умов відповідних договорів та дійти висновку, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування або після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, чи у відповідному розділі договору передбачили тільки проценти за правомірну поведінку позичальника (за "користування кредитом"). У разі сумніву слід застосовувати принцип contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem, тобто слова договору тлумачаться проти того, хто їх написав).

За умовами п. 1.2. договору про надання фінансових послуг №2111936502536 від 29.04.2021 року, кредит надається на строк, зазначений у заяві-анкеті та графіку платежів, який є додатком до цього договору. У заяві-анкеті зазначено два строки повернення кредиту: орієнтовний 16 днів та 365 днів, сума процентів за користування кредитом 1280,00 грн.

Разом з тим, у пункті 1.3. викладені умови, за яких у разі несплати усіх нарахованих процентів на перші 16 днів, строк повернення кредиту перераховується і становить ще 16 днів.

У пункті 1.4 договору визначено, що проценти нараховуються за кожен день користування кредитом, починаючи з першого дня перерахування суми кредиту, і далі визначені умови і розміри ставок кредиту у залежності від прострочення повернення кредиту і перерахування строків повернення кредиту.

Орієнтовний строк повернення кредиту 16 днів з моменту отримання кредиту. У разі сплати всіх нарахованих на дату такої сплати процентів, орієнтовний строк повернення кредиту перераховується та становить 16 днів з моменту сплати всіх нарахованих процентів.

Пунктом 1.4.2 встановлено, якщо сума кредиту лишається неповернутою після орієнтовного строку повернення кредиту, проценти підлягають обов`язковій сплаті кожні 16 днів у сумі, нарахованій за фактичний строк користування кредитом.

Аналізуючи наведені умови договору щодо строку, на який видається кредит, порядку нарахування процентів, суд приходить до висновку, що у договорі відсутні чіткі і зрозумілі для споживача умови про право кредитодавця нараховувати проценти за фактичне правомірне користування коштами після закінчення строку дії договору.

Адже, в анкеті визначений орієнтовний строк повернення кредиту 16 днів з моменту отримання кредиту, нараховані проценти підлягають обов`язковій сплаті на 16 день з моменту отримання кредиту, тоді як зміст пункту 1.4. вказує на те, що нарахування процентів є саме відповідальністю позикодавця за неповернення кредиту (неправомірне користування коштами), хоча одночасно передбачено продовження строку кредитування до невизначеної дати.

Отже, слід виходити з того, що сторони не узгодили належним чином відповідальність за прострочення грошового зобов`язання відповідно до ст. 625 ЦК України у виді сплати процентів за неправомірне користування кредитом.

Враховуючи, що відповідач кредит наданий йому у розмірі 4000 грн. не повернув, з останнього підлягають стягненню відсотки у розмірі 1280,00 грн, які узгоджені та нараховані йому на 16 день з моменту отримання кредиту.

Виходячи з викладеного, з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Коллект центр» підлягає стягненню заборгованість за договором про надання фінансових послуг №2111936502536 від 29.04.2021 року у розмірі 5280,00 грн., з яких 4000 грн. сума боргу за тілом кредиту та 1280,00 грн. проценти за користування кредитом в межах строку кредитування (16 днів з моменту отримання кредиту).

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат у даній справі, суд зазначає про таке.

Відповідно до положень ч.1ст.141 ЦПК Українисудовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Звертаючись до суду з даним позовом, позивачем сплачено судовий збір за подання позовної заяви у сумі 3028 грн 00 коп.

Враховуючи, що позов задоволено частково, відповідно до положеньст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача належить стягнути судові витрати зі сплати судового збору пропорційно задоволеним вимогам у сумі 484,50 грн.

Позивачем також до суду подано заяву про відшкодування витрат на правничу допомогу, в якій просить стягнути з відповідача витрати на правову допомогу у сумі 13 000 грн 00 коп.

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (частини перша, другастатті 133 ЦПК України).

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з частинами четвертою та п`ятоюстатті 137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина шостастатті 137 ЦПК України).

Витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другоїстатті 137 ЦПК України).

Аналогічну правову позицію викладено Верховним Судом у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, Верховним Судом у постановах від 02 грудня 2020 року у справі № 317/1209/19 (провадження № 61-21442св19), від 01 вересня 2021 року у справі № 178/1522/18 (провадження № 61-3157св21).

Указана судова практика є незмінною.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21 (провадження № 12-14гс22) зазначила, що розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини.

Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежуконкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.

Велика Палата Верховного Суду зауважила, що враховуючи принципи рівності і справедливості, правової визначеності, ясності і недвозначності правової норми як складові принципу верховенства права, визначення необхідного і достатнього ступеня деталізації опису робіт у цьому випадку є виключною прерогативою учасника справи, що подає такий опис.

Учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначеннявизначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права.

Отже, у випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина першастатті 81 ЦПК України).

Судом встановлено, що до клопотання про стягнення судових витрат на правничу допомогу стороною позивача надані докази на підтвердження обсягу понесених позивачем витрат та їх розміру, а саме договір № 02-01/2023 про надання правової допомоги від 02 січня 2023 року,заявку на надання юридичної допомоги № 22 від 02 січня 2024 року, витяг з акту №2 про надання юридичної допомоги від 08.01.2024 року, платіжну інструкцію №0406030000.

Відповідач заперечував проти задоволення вказаного клопотання, посилаючись на завищений розмір витрат та неспівмірність їх зі складністю справи.

З огляду на наявність заперечень відповідача проти стягнення витрат на професійну правничу допомогу, беручи до уваги характер правовідносин у цій справі, проаналізувавши обсяг наданих адвокатом послуг, враховуючи, що позовні вимоги задоволено частково, суд приходить до висновку, що клопотання представника позивача про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу підлягає частковому задоволенню на суму 2000 грн 00 коп.

Зазначений розмір витрат на професійну правничу допомогу відповідатиме критерію реальності наданих адвокатських послуг, розумності їхнього розміру, конкретним обставинам справи, з урахуванням її складності, необхідних процесуальних дій сторони, що узгоджується з правовими висновками, викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19).

Європейський суд з прав людини (даліЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6Конвенції прозахист правлюдини іосновоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України»).

Керуючись ст.4,5,12,76-84,133,141,263,265 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» (юридична адреса: 01133, м. Київ, вул. Мечнікова, буд.3, офіс 306, код ЄДРПОУ 44276926) до ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )про стягнення заборгованості за договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» (місце знаходження: 01133, м. Київ, вул. Мечнікова, буд.3, офіс 306, код ЄДРПОУ 44276926) заборгованість за кредитним договором №2111936502536 від 29.04.2021 року у розмірі 5280,00 гривень (п`ять тисяч двісті вісімдесят гривень 00 копійок), з яких: заборгованість за кредитом (за тілом кредиту) 4000,00 гривень (чотири тисячі гривень 00 копійок), заборгованість за відсотками 1280,00 гривень (одна тисяча двісті вісімдесят гривень 00 копійок).

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» (місце знаходження: 01133, м. Київ, вул. Мечнікова, буд.3, офіс 306, код ЄДРПОУ 44276926) судовий збір пропорційно до розміру задоволених позовних вимог у сумі 484,50 гривень (чотириста вісімдесят чотири гривні 50 копійок).

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» (місце знаходження: 01133, м. Київ, вул. Мечнікова, буд.3, офіс 306, код ЄДРПОУ 44276926) понесені витрати на правову допомогу у розмірі 2000,00 (дві тисячі гривень 00 копійок).

В іншій частині позовні вимоги залишити без задоволення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Повний текст рішення складено 22 травня 2024 року.

Суддя: Л. Ф. Літвінова