Рішення № 119187740, 21.05.2024, Дарницький районний суд міста Києва

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/4521/24

провадження № 2/753/4531/24

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 травня 2024 року суддя Дарницького районного суду міста Києва Шаповалова К.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дебт Форс" про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Євген Михайлович, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,

ВСТАНОВИВ:

29 лютого 2024 року до Дарницького районного суду міста Києва надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ТОВ "Дебт Форс" про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

В обгрунтування позову позивач зазначила, 22 червня 2021 року приватним нотаріусом КМНО Остапенком Є.В. було вчинено виконавчий напис № 205644 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ "Вердикт Капітал", правонаступником якого є ТОВ "Дебт Форс" загальної суми заборгованості в розмірі 30 061,47 грн. Зазначає, що вчинення вказаного виконавчого напису здійснено з порушенням Закону України «Про нотаріат», положень актів цивільного законодавства України, якими врегульовані питання про вчинення виконавчих написів нотаріусами, а відтак є таким, що не підлягає виконанню, у зв`язку із чим звернулася до суду з даним позовом. Разом із тим позивач просить стягнути з відповідача понесені судові витрати, а саме - сплачений судовий збір та витрати понесені на правову допомогу, що складають 18 606,00 грн.

Згідно із протоколом автоматизованого розподілу судової справи № 753/4521/24 між суддями від 01 березня 2024 року головуючим суддею обрано Шаповалову К.В. Фактично справу було передано судді 06 березня 2024 року.

Ухвалою суду від 11 березня 2024 року було відкрито провадження у справі та вирішено проводити розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Окрім того, даною ухвалою суду до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору було залучено: приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Остапенка Євгена Михайловича.

У відповідності до частини восьмої статті 279 ЦПК України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення та показання свідків. Судові дебати не проводяться. Положеннями статті 174 ЦПК України закріплено, що при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.

02 квітня 2024 року до суду від ТОВ "Дебт Форс" надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог обгрунтовуючи свою позицію наступним. Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає у посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав чи обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло раніше у стягувача. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості у позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником. Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису. Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими документами згідно з якими стягнення проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів. вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого. За таких умов нотаріусу для вчинення виконавчого напису відповідачем були надані документи, які підтверджують безспірність заборгованості, а зазначену в оспорюваному виконавчому написі заборгованість, можна вважати безспірною, оскільки позивач у своєму позові не зазначив жодної обставини, яка б свідчила про протилежне. Окрім того, позивач не надає суду будь-яких доказів, які би свідчили про погашення боргу за кредитним договором та виконання своїх зобов`язань в повному обсязі, відтак, стверджувати про відсутність підстав для вчинення стягувачем виконавчого напису нотаріуса, немає. Позивач не надає також альтернативного розрахунку заборгованості. Якщо позивач вважає, що нею сплачені кошти в іншій сумі, або борг за кредитним договором сплачено, то таке твердження має бути підкріплене відповідними доказами - наданням відповідних квитанцій про погашення суми боргу, альтернативного розрахунку заборгованості. Однак, позивач лише наголошує на тому, що відповідач не надав належних доказів та не довів розмір існуючої заборгованості, при цьому, жодним чином, позивач не спростовує його іншими доказами. ТОВ «Дебт Форс» є правонаступником права вимоги виконання боргу від первісного кредитора та є новим кредитором на підставі договору про відступлення права вимоги. Кредитний договір є чинним на даний час, позивачем не надаються будь-які докази щодо недійсності кредитного договору чи окремих його умов, відтак, твердження про неправомірність, неправильність нарахування кредитором розміру заборгованості є безпідставним. Відповідач зазначає, що жодних обґрунтованих доводів стосовно безпідставності документу, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку, боржником суду наведено не було, так само, не було надано доказів спростування заборгованості за кредитним договором, стягнення якої відбувалося за вчиненим нотаріусом виконавчим написом. Підстав для твердження про те, що стягувачем неправомірно здійснено дії щодо вчинення виконавчого напису нотаріуса, є безпідставними.

Разом із відзивом відповідачем було подано до суду клопотання про зменшення витрат на правову допомогу, у якому відповідач зазначив, що належними та допустимими доказами понесення витрат на надання правової допомоги є договір про надання правової допомоги, акт здачі-приймання наданих послуг та копія квитанції до прибуткового касового ордера про сплату адвокату винагороди. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат е підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. Заявляючи вимогу про стягнення із відповідача витрат на надання правничої допомоги, позивач, при цьому, не надає документів, що підтверджують повноваження представника на представництво в суді, також не надано доказів укладеного договору між адвокатом і клієнтом на надання правничих послуг, переліку правничих послуг, які представник надав позивачеві, вартість наданих таких правничих послуг, а також не підтверджено жодними документами оплату наданих таких правничих послуг. Позивач лише вказує в тексті позовної заяви про понесені витрати на надання правничої допомоги і не надає жодного доказу, передбаченого законодавством, таких понесених витрат. Відповідач зазначає, що справа відноситься до категорії справ незначної складності, ас заявлені витрати на правову допомогу не відповідають критеріям розумності, а тому просить суд відмовити позивачу у стягненні витрат на правову допомогу.

Позивач не скористався своїм процесуальним правом та не направив суду відповіді на відзив.

Від третьої особиписьмових пояснень чи будь-яких заяв з процесуальних питань суду не надходило.

Дослідивши матеріали справи, вивчивши доводи позовної заяви, доводи відповідача, викладені у відзиві на позов, суд вважає встановленими наступні факти та відповідні ним правовідносини.

Відповідно до копії виконавчого напису від 22 червня 2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Є.М. було вчинено виконавчий напис № 205644, за яким звернуто стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Вердикт Капітал», яке є стягувачем, заборгованість за кредитним договором № 500957230 від 20 серпня 2014 року. Строк, за який проводиться стягнення: з 16 січня 2019 року по 28 травня 2021 року. Загальна сума заборгованості, яка підлягає стягненню з боржника - 36 061,47 грн.

Виконавчий напис містить інформацію про те, що ОСОБА_1 є боржником за кредитним договором № 500957230 від 20 серпня 2014 року, укладеним між нею та АТ "Альфа-Банк", правонаступником прав та обов`язків якого на підставі договору факторингу №1 від 21 червня 2016 року є ТОВ "Кредитні ініціативи", та разом з тим, правонаступником усіх прав та обов`язків якого на підставі договору факторингу № 2019-1КІ/ВЕСТа від 26 грудня 2018 року є ТОВ "ФК "Інвестохіллс Веста", в свою чергу, правонаступником якого на підставі договору факторингу № 16-01/19/1 від 16 січня 2019 року є ТОВ "Вердикт Капітал".

Приватним виконавцем виконавчого округу Київської області Канцедалом О.О. постановою від 27 вересня 2021 року відкрито виконавче провадження № 66954332 з примусового виконання виконавчого напису від 22 червня 2021 року № 205644, зобов`язано боржника подати декларацію про доходи та майно та попереджено про відповідальність за неподання такої декларації.

Ухвалою Макарівського районного суду Київської області № 370/2970/23 від 05 грудня 2023 року було замінено стягувача у виконавчому провадженні № 66954332 з ТОВ "Вердикт Капітал" на його правонаступника - ТОВ "Дебт Форс".

Відповідно до пункту 1 частин другої, шостої статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов`язків може бути настання або ненастання певної події.

Згідно зі статтею 12 ЦК України, особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд. Нездійснення особою своїх цивільних прав не є підставою для їх припинення, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до статті 14 ЦК України, цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов`язковим для неї. Виконання цивільних обов`язків забезпечується засобами заохочення та відповідальністю, які встановлені договором або актом цивільного законодавства. Особа може бути звільнена від цивільного обов`язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства.

Пунктом 19 статті 34 Закону України «Про нотаріат» визначено, що виконавчий напис є нотаріальною дією, що вчиняють нотаріуси.

Відповідно до статті 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість.

Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року №1172 затверджено Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, в пункті 1 даної Постанови визначено, що нотаріально посвідчені угоди, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно. Для одержання виконавчого напису подаються: а) нотаріально посвідченої угоди; б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язань.

Відповідно до пунктів 1.1., 3.1., 3.2. глави 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року за №296/5, для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість, або на правочинах, що передбачають звернення стягнення на майно на підставі виконавчих написів. Нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.99 № 1172.

Так, відповідно до пункту 2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 р. № 1172, для одержання виконавчого напису додаються: оригінал кредитного договору; засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.

Таким чином, в обов`язок нотаріуса входить перевірка безспірності боргу у боржника після надання стягувачем документів, що встановлюють прострочення зобов`язання. При наявності заперечень боржника нотаріус повинен оцінити його аргументи на предмет наявності ознаки безспірності відносно вимог заставодержателя. За відсутності ознаки безспірності нотаріус повинен був відмовити в здійсненні виконавчого напису.

Як роз`яснено у пункті 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.01.1992 року № 2 «Про судову практику в справах за скаргами на нотаріальні дії або відмову в їх вчиненні», при вирішенні справ пов`язаних з оскарженням відмови у видачі виконавчого напису або його видачею, судам слід мати на увазі, що відповідно до Закону України «Про нотаріат» виконавчий напис може бути вчинено нотаріусом і за умови, що наявність безспірної заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем підтверджується відповідними документами.

У вчиненому спірному виконавчому написі не вказано, на підставі яких документів останній було вчинено.

Позивачем до позовної заяви додано копію кредитного договору, з якої вбачається, що договір не був нотаріально посвідчений.

Загальна сума, що підлягає стягненню у вчиненому спірному виконавчому написі вказана у розмірі 36061,47 грн.

Статтею 88 Закону України «Про нотаріат» передбачено, що нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Отже, на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису заборгованість повинна бути безспірною.

Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»). Однак, характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак, сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

З огляду на викладене та з урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.

Тому суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Разом із тим, законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.

Правову позицію з цього питання з аналогічними висновками висловлено Верховним Судом України у постанові від 23 січня 2018 року у справі № 310/9293/15, яка в силу Закону України «Про судоустрій і статус суддів» є обов`язковою до застосування цій справі, оскільки мають місце аналогічні по своїй суті фактичні обставини справи та відповідно правовідносини.

Крім того, постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017 року, постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 листопада 2016 року скасовано; визнано незаконною та нечинною Постанову Кабінету Міністрів України N 662 від 26 листопада 2014 року "Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів", у тому числі в частині доповнення переліку після розділу "Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами" новим розділом такого змісту: "Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин 2. Кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями. Для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості".

Оскаржений виконавчий напис вчинений нотаріусом 22 червня 2021 року, тобто після набрання законної сили вищевказаною постановою.

Суд відхиляє доводи відповідача щодо того, що позивачем не надано суду доказів погашення заборгованості повністю чи існування її в меншому розмірі, оскільки предметом спору у справі є правомірність вчинення саме виконавчого напису щодо стягнення з боржника заборгованості, з урахуванням того, що кредитний договір не був нотаріально посвідчений. Поряд з цим, до відзиву на позов відповідачем не надано документів, на підставі яких розраховувалась ним заборгованість перед зверненням до приватного нотаріуса, для можливості позивачу та суду переконатись у безспірності такої заборгованості

Згідно із частиною першою статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Отже, при вчиненні виконавчого напису нотаріусом не було перевірено безспірність наявної суми заборгованості, не повідомлено боржника про вчинення такого напису та надання можливості останньому висловити свої заперечення щодо заборгованості.

З огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню є законними, обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Разом з тим позивач просив стягнути з відповідача витрати понесені ним на правничу допомогу у розмірі 18 606,00 грн, з яких: 15000 грн - за підготовку позовної заяви, 3606 грн - гонорар успіху.

Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Згідно зі статтею 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги.

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.

Разом із тим чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

Відповідно до положень частини першої, пункту 1 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно з частиною третьою статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

На підтвердження понесених витрат позивачкою на правову допомогу, представником позивача до матеріалів справи надано копію ордеру на надання правничої допомоги, додаток № 3 до договору про надання правової допомоги, попередній (орієнтований) розрахунок суми судових витрат.

Відповідно до статті 26 ЗУ «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

За приписами статті 27 ЗУ «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги укладається в письмовій формі. До договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Як вбачається з матеріалів справи, представником позивача адвокатом Целіковим В.В. на підтвердження понесених позивачкою витрат на правову допомогу не було надано суду копію договору про надання правової допомоги.

Поряд з цим, суд зазначає, що до позову, представником позивача було долучено лише копію ордеру від 13 лютого 2024 року, в якому зазначено, що правова допомога надається позивачу на підставі договору №240129-1 від 29 січня 2024 року.

У додатку 3 до договору про надання правової допомоги, який був долучений до позову, зазначено, що сторони уклали вказаний додаток до договору про надання правової допомоги № 240129-1 від 29 січня 2024 року.

У пункті 1 зазначено, що даний додаток визначає перелік та вартість узгоджених клієнтом та бюро послуг за підготовку позовної заяви щодо встановлення батьківства.

Додатком до договору передбачена вартість наданих послуг та порядок їх оплати.

Матеріали справи не містять самої копії договору про надання правової допомоги № 240129-1 від 29 січня 2024 року.

У додатках до позову не зазначено про те, що позивачем до позовної заяви додається копія договору про надання правової допомоги.

Відповідно до висновку Верховного Суду у постанові від 20 липня 2021 року у справі № 922/2604/20 відсутність документального підтвердження надання правової допомоги (договору надання правової допомоги, детального опису виконаних доручень клієнта, акта прийому-передачі виконаних робіт, платіжних доручень на підтвердження фактично понесених витрат клієнтом тощо) є підставою для відмови у задоволенні заяви про розподіл судових витрат у зв`язку з недоведеністю їх наявності.

З огляду на викладене, зважаючи на те, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмету доказування у справі, враховуючи те, що представником позивача не надано суду договору про надання правової допомоги (його копії), та враховуючи заперечення представника відповідача щодо розміру понесених позивачем витрат на правову допомогу, суд доходить висновку про відмову у задоволенні вимоги про стягнення витрат на правову допомогу 18 606,00 грн.

Також позивач просила стягнути із відповідача сплачений нею судовий збір за подання позовної заяви 968,96 грн та заяви про забезпечення позову 484,48 грн.

З Єдиного державного реєстру судових рішень вбачається, що ухвалою Дарницького районного суду м. Києва №3197/24 від 16 лютого 2024 року було задоволено заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову, яка була подана до подачі позовної заяви.

Враховуючи викладене, з урахуванням частини третьої статті 4 ЗУ "Про судовий збір", та відповідно до статті 141 ЦПК України суд присуджує до стягнення з відповідача на користь позивача судовий збір у розмірі 1453,44 грн

Враховуючи викладене та керуючись статтями 34, 87, 88 Закону України «Про нотаріат», Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року за №296/5, ст. ст. 589, 1050, 1054 Цивільного кодексу України, Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 р. № 1172, ст. ст. 2, 10, 49, 76, 77-81, 89, 141, 209, 210, 223, 247, 265, 274, 279, 354 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дебт Форс" про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Євген Михайлович, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню - задовольнити частково.

Визнати виконавчий напис, вчинений 22 червня 2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Євгеном Михайловичем, зареєстрований в реєстрі за № 205644, про стягнення з ОСОБА_1 , коштів у загальній сумі 36 061, 47 грн таким, що не підлягає виконанню.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Дебт Форс" на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1453,44 грн.

В частині позовних вимог щодо стягнення витрат на правову допомогу - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Дебт Форс», код ЄДРПОУ 43577608, місцезнаходження: м. Київ, вул. Харківське шосе, 201/203, літ 2а, оф.602.

Суддя К.В.Шаповалова