Рішення № 119176885, 21.05.2024, Черкаський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 травня 2024 року справа № 580/2562/24

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі судді Л.В.Трофімової за участі секретаря судового засідання В.С.Проценко розглянув у письмовому порядку за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу № 580/2562/24 за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 , код в ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії, ухвалив рішення.

І. ПРОЦЕДУРА/ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ

13.03.2024 вх. №131159/24 ОСОБА_1 , звернувшись (представник ОСОБА_2 за довіреністю) до Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_2 , просить: визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 щодо не виплати ОСОБА_1 середнього заробітку за весь час затримки розрахунку із грошового забезпечення з 28.04.2021 до 24.02.2024; стягнути з Військової частини НОМЕР_2 на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні з 28.04.2021 до 24.02.2024, виходячи з грошового забезпечення за два місяці перед звільненням у сумі 106 811, 61 грн.

22.03.2024 відкрите провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні). Згідно з частиною 4 статті 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

ІІ. ДОВОДИ ПОЗИВАЧА

В обґрунтуванні позовних вимог зазначається, що позивач проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_2 , наказом від 23.04.2021 №19-РС звільнений з військової служби та наказом камандира військової частини НОМЕР_2 від 28.04.2021 №86 виключений зі списків особового складу. Позивач у позовній заяві зазначає, що останнім днем проходження військової служби є 28.04.2021, проте фактичний розрахунок щодо виплати грошового забезпечення відповідно до вимог постанови КМУ №704 відповідачем здійснений 24.02.2024 на виконання рішення Черкаського окружного адміністративного суду у справі №580/1229/22 (відповідач 24.02.2024 виплатив позивачеві грошове забезпечення відповідно до постанови КМУ №704), тому (на думку позивача) остаточний розрахунок відповідачем здійснений 24.02.2024. З покликанням на ст. 116, 117 Кодексу законів про працю України позивач просить стягнути з відповідача середній заробіток за час затримки розрахунку під час звільнення з військової служби, що виразилась у несвоєчасній виплаті індексації грошового забезпечення, за період з 28.04.2021 до 24.02.2024.

ІІІ. ДОВОДИ ВІДПОВІДАЧА

Відповідач позов не визнав, подав до суду відзив на позовну заяву від 28.03.2024 вх. № 16001/24, де зазначив, що для стягнення середнього заробітку у межах позовних вимог підстави відсутні, позаяк є предметом розгляду у межах іншої справи №580/8204/23 та виключають винну протиправну поведінку відповідача. У задоволенні позовних вимог відповідач просив відмовити.

ІV. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Преюдицію утворюють виключно лише ті обставини, що безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що знайшло відображення в мотивувальній частині судового акта.

У справі №580/1229/22 (ЄДРСР 110212179) між цими ж сторонами зазначається: проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_2 . Наказом командира військової частини НОМЕР_2 №86 від 28.04.2021 виключений зі списків частини та звільнений з військової служби з 28.04.2021.

Суд встановив, що згідно з рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 12.04.2023 у справі №580/1229/22 (набрало законної сили 29.11.2023) зобов`язано військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення з 29.01.2020 до 31.12.2020, грошову допомогу на оздоровлення за 2020 рік, матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2020 рік із розрахунком місячного грошового забезпечення відповідно до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704, визначивши розміри посадового окладу, окладу за військовими званнями шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2020 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1 та 14, з урахуванням раніше виплачених сум; зобов`язано військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення з 01.01.2021 до 28.04.2021, грошову допомогу на оздоровлення за 2021 рік, матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2021 рік, грошову компенсацію за 98 днів невикористаної відпустки як учаснику бойових дій за 2015-2021 роки та одноразову грошову допомогу під час звільнення у розмірі 50 відсотків грошового забезпечення за 25 років, із розрахунком місячного грошового забезпечення відповідно до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704, визначивши розміри посадового окладу, окладу за військовими званнями шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2021 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1 та 14, з урахуванням раніше виплачених сум.

Згідно з рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 20.03.2024 у справі №580/8204/23 (ЄДРСР 117828652): стягнуто з військової частини НОМЕР_2 на користь ОСОБА_1 середній заробіток у зв`язку із затримкою розрахунку під час звільнення у сумі 83 536,18 грн з відрахуванням обов`язкових податків і зборів; визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_2 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 до 28.02.2018; зобов`язано військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходу у зв`язку з несвоєчасною виплатою вказаної індексації грошового забезпечення відповідно до Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року №159, з 01.01.2016 до дня фактичного розрахунку щодо виплати індексації. Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 15.05.2024 у справі №580/8204/24 відкрите апеляційне провадження за апеляційною скаргою Військової частини НОМЕР_2 на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 20 березня 2024 року за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_2 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії.

Вважаючи, що колишній працівник має право на стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку під час звільнення з 28.04.2021 до 24.02.2024 відповідно до ст. 117 КЗпП України, позивач звернувся з позовом до суду за захистом майнового інтересу.

Суд не встановив підстав для зупинення провадження у справі, вирішуючи клопотання відповідача, позаяк подвійної відповідальності у вигляді стягнення з відповідача середнього заробітку за час затримки розрахунку під час звільнення з військової служби, що виразилась у несвоєчасній виплаті індексації грошового забезпечення за період з 28.04.2021 до 24.02.2024 законодавством не передбачено.

Розглянувши подані документи і матеріали, перевіривши аргументи щодо обставин справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів сукупно, враховуючи судову практику, суд дійшов висновку, що позов не належить до задоволення з огляду на таке.

V. НОРМАТИВНО-ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН

Правовідносини щодо грошового забезпечення військовослужбовців регулюються: Законом України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей від 20.12.1991 № 2011-XII (далі - Закон № 2011), постановою Кабінету Міністрів України «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу» від 07.11.2007 № 1294, постановою Кабінету Міністрів України про Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії, Служби зовнішньої розвідки та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій від 22.09.2010 № 889, проте не регулюють питання виплати звільненому військовослужбовцю середнього заробітку у зв`язку із затримкою виплат роботодавцем сум під час звільнення.

Відповідно до ч. 1 статті 9 Закону №2011 держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення. До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення (ч. 2 статті 9 Закону №2011).

Постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 №159 затверджений Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати (далі - Порядок № 159). Дія Порядку №159 поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи). Компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 1 січня 2001 року (пункт 1-3 Порядку № 159).

Відповідно до ч. 1 статті 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний у день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 КЗпП України. Згідно із ч. 1 статті 116 КЗпП України під час звільнення працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. Згідно із статтею 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 КЗпП України за відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. За наявного спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішений на користь працівника.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 7 травня 2002 року № 8-рп/2002 (справа щодо підвідомчості актів про призначення або звільнення посадових осіб) під час розгляду та вирішення конкретних справ, пов`язаних зі спорами щодо проходження публічної служби, адміністративний суд, установивши відсутність у спеціальних нормативно-правових актах положень, якими врегульовано спірні правовідносини, може застосувати норми Кодексу Законів про працю України, де визначені основні трудові права працівників.

Спеціальним законодавством, що регулює оплату праці військовослужбовців, не встановлено відповідальність роботодавця за невиплату або несвоєчасну виплату працівнику всіх належних сум, з метою забезпечення рівності прав та принципу недискримінації у трудових відносинах можливість застосування норм статті 116 та 117 КЗпП України як таких, що є загальними та поширюються на правовідносини, що складаються під час звільнення військовослужбовців. Аналогічний висновок застосування норм КЗпП України під час вирішення питання відповідальності за затримку розрахунку під час звільнення військовослужбовців сформульований Верховним Судом у справі № 823/1023/16, у справі № 807/3664/14, у справі № 826/15235/16.

Велика Палата Верховного Суду у справі № 821/1083/17 висновує: умовами застосування частини першої статті 117 КЗпП України є невиплата належних звільненому працівникові сум у відповідні строки, вина власника або уповноваженого ним органу у невиплаті зазначених сум та відсутність спору про розмір таких сум. Під час дотримання наведених умов підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку; під належними звільненому працівникові сумами необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право станом на дату звільнення згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем (заробітна плата, компенсація за невикористані дні відпустки, вихідна допомога тощо); аналізуючи застосування судами статей 116 та 117 КЗпП України, ЄСПЛ у рішенні вказав, що обґрунтуванню, наведеному судами, не вистачає чіткості і ясності, оскільки суди детально не розглянули двояку дію статті 117 КЗпП України, однак це не свідчить про жодні прояви несправедливості чи свавілля, і процесуальні обмеження доступу заявниці до суду не застосовувались непропорційно; оскільки ухвалення судового рішення про стягнення з роботодавця виплат, що передбачені після звільнення, за загальними правилами, встановленими Цивільним кодексом України, не припиняє відповідний обов`язок роботодавця, то відшкодування, передбачене статтею 117 КЗпП України, спрямоване на компенсацію працівнику майнових втрат, яких він зазнає унаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця, у спосіб, спеціально передбачений для трудових відносин, за весь період такого невиконання, у тому числі й після прийняття судового рішення.

Відповідно до статті 116 КЗпП України на підприємство, установу, організацію покладений обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. Невиконання цього обов`язку спричиняє наслідки, передбачені статтею 117 КЗпП України, якою передбачено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, за відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Метою такого законодавчого регулювання є захист майнових прав працівника у зв`язку з його звільненням з роботи щодо захисту права працівника на своєчасне одержання плати за виконану роботу.

Із системного тлумачення положень частин першої та другої статті 117 КЗпП України можна дійти висновку, що частина перша цієї статті стосується випадків, коли роботодавець за відсутності спору умисно або з необережності не проводить остаточний розрахунок з колишніми працівниками, а частина друга статті 117 КЗпП України стосується тих випадків, коли наявний спір між роботодавцем і колишнім працівником про належні до виплати суми та фактично охоплює два випадки вирішення такого спору.

Якщо між роботодавцем та колишнім працівником виник спір про розміри належних працівникові сум, то коли спір вирішений на користь працівника, власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене відшкодування в частині першій статті 117 КЗпП України.

Оскільки ухвалення судового рішення про стягнення з роботодавця виплат, що передбачені після звільнення, за загальними правилами, встановленими Цивільним кодексом України, не припиняє відповідний обов`язок роботодавця, то відшкодування, передбачене статтею 117 КЗпП України, спрямоване на компенсацію працівнику майнових втрат, яких він зазнає унаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця, у спосіб, спеціально передбачений для трудових відносин, за весь період такого невиконання, у тому числі й після прийняття судового рішення (висновки Великої Палати Верховного Суду від 13 травня 2020 року у справі № 810/451/17). Відповідно до частини 5 статті 242 КАС України під час вибору і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

VІ. ОЦІНКА СУДУ

Оцінюючи доводи та докази сторін, враховуючи правове регулювання спірних правовідносин, суд зазначає таке.

Оскільки обставини проходження служби позивачем встановлені у рішенні Черкаського окружного адміністративного суду від 21.12.2022 у справі №580/1229/22 (набрало законної сили 29.04.2023), тому не належать доказуванню в силу ч.4 ст.78 КАС України. Суд у справі №580/1229/22 встановив, що представник позивача в інтересах позивача звернулась до відповідача із заявою від 15 листопада 2021 року, в якій просила: здійснити перерахунок грошового забезпечення з 29.01.2020 до 31.12.2020, грошової допомоги на оздоровлення за 2020 рік з урахуванням посадового окладу, окладу за військовим званням; визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» станом на 01.01.2020, на відповідний тарифний коефіцієнт та провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум; здійснити перерахунок грошового забезпечення з 01.01.2021 до 28.04.2021, грошової допомоги на оздоровлення за 2021 рік, компенсації за невикористану відпустку учаснику бойових дій, одноразової грошової допомоги у зв`язку із звільненням з військової служби з урахуванням посадового окладу, окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» станом на 01.01.2021, на відповідний тарифний коефіцієнт та провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум. Листом від 14.12.2021 за вих. № 36/1896 відповідач відмовив у перерахунку та виплаті вказаних грошових коштів. Здійснений відповідачем розрахунок і виплачені позивачу під час виключення зі списків особового складу військової частини та всіх видів грошового забезпечення, суми не були спірними на час звільнення (28.04.2021) та більш ніж 6 місяців позивач не здійснював дій, спрямованих на перерахунок та виплату грошового забезпечення з 29.01.2020 по 28.04.2021 з урахуванням прожиткового мінімуму встановленого на 1 січня календарного року, позаяк звернувся до відповідача із відповідною заявою - 15.11.2021 (справа №580/1229/22), а до суду 14.02.2022, крім того, щодо виплати середнього заробітку за період з 28.04.2021 до 23.08.2023 звернувся до суду 08.09.2023 (справа №580/8204/23-рішення не набрало законної сили).

Верховний Суд (постанова від 04.12.2019 у справі №825/742/16 ЄДРСР 86239374) зазначає: п.31 незгода працівника з розміром належних до виплати під час звільнення сум повинна мати активні прояви шляхом звернення до роботодавця або безпосередньо до суду. Це звернення повинно бути здійснене відразу після виплати цих сум чи ознайомленні з розміром або принаймні у достатньо стислі строки. Такі дії будуть свідчити про наявність спору щодо розміру належних йому сум під час звільнення. Спір щодо невиплаченої індексації виник більш ніж через півтора роки після звільнення позивача (п.34). Оскільки під час нарахування і виплати позивачу належних під час звільнення сум був відсутній спір щодо їх розміру, підстави для застосування до спірних правовідносин положень статті 117 КЗпП України відсутні (п.35). Подібний висновок щодо застосування норм права сформульований Верховним Судом 28.11.2022 у справі №380/693/20, що належить застосуванню до спірних правовідносин.

VІІ. ВИСНОВКИ СУДУ

З 29.04.2021 (наступний день після виключення зі списків) до 14.11.2021 позивач не звертався до відповідача із заявою про нарахування та виплату індексації грошового забезпечення, лише 15.11.2021 звернувся до військової частини із заявою про перерахунок грошового забезпеченння за період з 29.01.2020 до 28.04.2021 з урахуванням прожиткового мінімуму встановленого на 1 січня календарного року, а до суду з позовом - 14.02.2022, що на виконання рішення суду від 21.12.2022 у справі №580/1229/22 відповідачем 24.02.2024 нараховане та виплачене позивачеві грошове забезпечення у сумі 102576,71 грн з урахувааням податків, що підтверджується банківською випискою з рахунку позивача і сторонами не заперечується.

08.09.2023 позивач звернувся до суду щодо виплати середнього заробітку з 28.04.2021 до 23.08.2023 (справа №580/8204/23). Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 20.03.2024 у справі №580/8204/23 (ЄДРСР 117828652 не набрало законної сили: ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 15.05.2024 у справі №580/8204/24 відкрите апеляційне провадження за апеляційною скаргою Військової частини НОМЕР_2 на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 20 березня 2024 року за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_2 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії) зокрема: стягнуто з військової частини НОМЕР_2 на користь ОСОБА_1 середній заробіток у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні в сумі 83 536,18 грн з відрахуванням обов`язкових податків і зборів.

З огляду на встановлені обставини, оцінені докази і доводи, з урахуванням висновків Верховного Суду у справі №380/693/20 ЄДРСР 107571324 (п. 32, п.39) щодо застосування ст.117 КЗпП України, суд дійшов висновку, що під час нарахування і виплати позивачу належних коштів під час звільнення був відсутній спір щодо суми - підстави для застосування до спірних правовідносин положень статті 117 КЗпП України відсутні, тому у задоволенні позовних вимог належить відмовити. З огляду на встановлені обставини справи та оцінені докази, беручи до уваги відсутність підстав для задоволення позову про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку під час звільнення, з огляду на дату звернення позивача із заявою від 15.11.2021 до відповідача (активні прояви) щодо незгоди з розміром належних до виплати під час звільнення сум не звернувся невідкладно (не в стислі строки), а також зважаючи на наявне звернення про виплату середнього заробітку з 28.04.2021 до 23.08.2023 (справа №580/8204/23) як форми покарання відповідача за несвоєчасний розрахунок, тому суд за відсутності обов`язку застосування подвійної відповідальності у формі стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку під час звільнення по кожній складовій грошового забезпечення дійшов висновку про необгрунтованість вимог позивача та наявні підстави для відмови у задоволенні адміністративного позову.

VІІІ. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд зазначає про таке. Відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України у разі відмови в задоволенні позову судові витрати не присуджуються на користь сторони за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

Керуючись статтями 2, 5-16, 19, 73-78, 90, 139, 242-246, 255, 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, що може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України до Шостого апеляційного адміністративного суду у зв`язку із початком функціонування модулів ЄСІТС з урахуванням підпунктів 15.1, 15.5 пункту 15 частини 1 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України відповідно до рішення ВРП від 17.08.2021 №1845/О/15-21.

Копію рішення направити сторонам справи:

позивач: ОСОБА_1 [ АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ];

відповідач: військова частина НОМЕР_2 [ АДРЕСА_3 , код в ЄДРПОУ НОМЕР_3 ].

Рішення суду складене 21.05.2024.

Суддя Лариса ТРОФІМОВА