Рішення № 119175643, 21.05.2024, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/6829/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 травня 2024 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Тарасишиної О.М., за участю секретаря судового засідання Дробченко К.С., розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовною заявою ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Інституту Військово-Морських Сил Національного університету Одеська морська академія (місцезнаходження: 65029, м. Одеса, вул. Дідріхсона, 8; код ЄДРПОУ 26614030) про визнання протиправною бездіяльність щодо не проведення компенсації втрати частину доходу - грошового забезпечення за період з 02.08.2020 по 28.08.2020, з 01.12.2018 по 28.08.2020 року,

ВСТАНОВИВ:

До суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Інституту Військово-Морських Сил Національного університету Одеська морська академія (місцезнаходження: 65029, м. Одеса, вул. Дідріхсона, 8; код ЄДРПОУ 26614030), в якій позивач просить:

визнати бездіяльність Інституту Військово-Морських Сил Національного університету Одеська морська академія відносно непроведення компенсації втрати частини доходу грошового забезпечення за період з 02.08.2020 року по 28.08.2020 року у зв`язку з порушенням строків його виплати, за період 28.08.2020 року по 30.10.2023 року протиправною;

зобов`язати Інститут Військово-Морських Сил Національного університету Одеська морська академія нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходу грошового забезпечення за період з 02.08.2020 року по 28.08.2020 року, у зв`язку з порушенням строків його виплати, за період 28.08.2020 року по 30.10.2023 року;

визнати бездіяльність Інституту Військово-Морських Сил Національного університету Одеська морська академія відносно непроведення компенсації втрати частини доходу індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2018 року по 28.08.2020 року, у зв`язку з порушенням строків її виплати, за період з 01.12.2018 року по 22.12.2023 року протиправною;

зобов`язати Інститут Військово-Морських Сил Національного університету Одеська морська академія нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходу індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2018 року по 28.08.2020 року, у зв`язку з порушенням строків її виплати, за період з 01.12.2018 року по 22.12.2023 року.

Ухвалою від 05.03.2024р. Одеським окружним адміністративним судом вказану позовну заяву було залишено без руху, а також надано позивачу строк на усунення недоліків позовної заяви шляхом надання до суду заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду.

11.03.2024 року (вх. № ЕС/9833/24) представник позивача надав до суду заяви про усунення недоліків позовної заяви, чим усунув зазначені судом недоліки.

Ухвалою від 13.03.2024 року Одеським окружним адміністративним судом відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 23.02.2023 року у справі №420/12831/22 відповідач виплатив грошове забезпечення в розмірі 24203,73 грн. На виконання Постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 09.06.2023 року по справі №420/16700/22 відповідач виплатив індексацію грошового забезпечення в розмірі 71987,07 грн. 22.01.2024 року позивач звернувся до відповідача із заявою про компенсацію втрати частини грошового доходу у зв`язку з порушенням термінів його виплати, однак листом від 14.02.2024 року позивачу було відмовлено у її задоволенні.

Однак, при цьому відповідачем не виплачено позивачу середнє грошове забезпечення за весь час затримки по день фактичних розрахунків, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду з даним позовом.

Відповідач своїм правом на подання відзиву не скористався. Відповідно до наявної в матеріалах справи довідки про доставку електронного листа, відповідач отримав ухвалу про відкриття провадження у справі 15.03.2024 року в електронний кабінет.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, суд дійшов наступного.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

За правилами предметної підсудності встановленими ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження (п. 1 ч. 1).

За таких обставин суд дійшов висновку про підсудність позовної заяви ОСОБА_1 Одеському окружному адміністративному суду.

Як вбачається з позовної заяви, позивач проходив військову службу у Інституті Військово-Морських Сил Національного університету «Одеська морська академія».

Відповідно до наказу Командувача Військово-Морських Сил Збройних Сил України (по особовому складу) від 22.06.2020 року №174 позивача звільнено з військової служби у запас у зв`язку із закінченням строку контракту.

Відповідно до наказу Інституту Військово-Морських Сил Національного університету «Одеська морська академія» (по стройовій частині) від 08.07.2020 року №131 позивача відправлено у щорічну основну відпустку з 09.07.2020 року по 02.08.2020 року включно, з подальшим виключенням із списків особового складу частини та всіх видів забезпечення.

При цьому, відповідачем було виключено позивача зі списків особового складу передчасно, до проведення повного розрахунку.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду по справі №420/6964/21 від 23.11.2021 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені частково.

Визнано дії начальника Інституту Військово-Морських Національного університету Одеська морська академія щодо передчасного виключення ОСОБА_1 зі списків особового складу Інституту Військово-Морських Сил Національного університету Одеська морська академія до повного з ним розрахунку протиправними.

Зобов`язано Інститут Військово-Морських Сил Національного університету Одеська морська академія внести зміни до наказу Начальника Інституту Військово-Морських Сил Національного університету Одеська морська академія (по стройовій частині) від 08.07.2020 року № 131 щодо виключення ОСОБА_1 зі списків особового складу Інституту Військово-Морських Сил Національного університету Одеська морська академія 28.08.2020 року.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

На виконання даного рішення відповідач видав наказ №204 від 29.07.2021 року.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду по справі №420/12831/22 від 23.02.2023 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені.

Визнано протиправною бездіяльність Інституту Військово-Морських Національного університету Одеська морська академія щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 02.08.2020 по 28.08.2020 включно.

Зобов`язано Інститут Військово-Морських Національного університету Одеська морська академія нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення за період з 02.08.2020 по 28.08.2020 включно з урахуванням норм абз.2 ч.3 ст.9 Закону України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей.

На виконання зазначеного судового рішення 30.10.2023 року позивачу було виплачено 24203,73 грн.

Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду по справі №420/16700/22 від 09.06.2023 року Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 03.02.2023 р. змінено з підстав, зазначених у даній постанові.

Абзац другий та третій резолютивної частини рішення Одеського окружного адміністративного суду від 03 лютого 2023 року викласти в наступній редакції:

Визнати протиправною бездіяльність Інституту Військово-Морських Сил Національного університету Одеська морська академія щодо невиплати ОСОБА_1 в повному розмірі індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2018 р. по 28.08.2020 р. включно відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 р. №1078.

Зобов`язати Інститут Військово-Морських Сил Національного університету Одеська морська академія нарахувати і виплатити на користь ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2018 р. по 28.08.2020 р. із застосуванням березня 2018 року, як місяця з якого починається обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця) та урахуванням абзаців 4, 6 пункту 5 "Порядку проведення індексації грошових доходів населення", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 р. №1078, з урахуванням раніше виплачених сум індексації.

В іншій частині рішення Одеського окружного адміністративного суду від 03 лютого 2023 року залишено без змін.

22.01.2024 року позивач звернувся до відповідача із заявою про компенсацію втрати частини грошового доходу у зв`язку з порушенням термінів його виплати, однак листом від 14.02.2024 року позивачу було відмовлено у її задоволенні.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує таке.

Згідно зі статтями 1- 3 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" (далі - Закон №2050-III) підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру, зокрема грошове забезпечення.

Сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).

Тобто, підставою для здійснення компенсації громадянам втрати частини доходів є дотримання таких умов: 1) нарахування громадянину належних йому доходів; 2) порушення встановлених строків їх виплати (як з вини, так і без вини підприємств всіх форм власності і господарювання); 3) затримка виплати доходів один і більше календарних місяців; 4) зростання цін на споживчі товари і тарифи на послуги; 5) доходи не повинні носити разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата).

З метою реалізації Закону №2050-ІІІ Кабінет Міністрів України 21.02.2001 прийняв постанову №159, якою затвердив Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати.

В силу приписів пункту 1 Порядку №159 його дія поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати (далі - компенсація) проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 1 січня 2001 року (пункт 2 Порядку №159).

Детальний перелік грошових доходів, що підлягають компенсації, наведено у пункті 3 Порядку №159, яким встановлено, що компенсації підлягають такі грошові доходи, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру, зокрема, сума індексації грошових доходів громадян.

Відтак, компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, які вже були нараховані.

Отже, основною умовою для виплати громадянину передбаченої статтею 2 Закону №2050-ІІІ та Порядком №159 компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів. При цьому, компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення.

При цьому, зміст і правова природа спірних правовідносин у розумінні положень статей 1 - 3 Закону №2050-ІІІ, окремих положень Порядку №159 дають підстави вважати, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми попередньо нараховані, але не виплачені.

Зі змісту статті 1 Закону №2050-ІІІ слідує, що право на компенсацію частини доходів у громадянина пов`язується з настанням такого юридичного факту (події) як невиплата грошового доходу у встановлені строки його виплати.

У пункті 4 Порядку №159 прописано, що сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.

Наведене нормативне регулювання не встановлює першості нарахування і виплати доходу, який своєчасно не був виплачений, та не ставить у залежність компенсацію втрати частини грошових доходів від попереднього, окремого нарахування доходів. За цим регулюванням правове значення має те, чи з порушенням строків був виплачений нарахований дохід, чи виплачений і коли цей платіж, чи не нараховувався і не виплачувався грошовий дохід, право на який визнано судовим рішенням. Саме ці події є тими юридичними фактами, з якими пов`язується виплата компенсації втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати.

Такого ж правового висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 14.05.2020 у справі №816/379/16, від 30.09.2020 у справі №280/676/19, від 13.09.2021 у справі №639/3140/17, від 15.10.2020 у справі №240/11882/19, від 29.04.2021 у справі №240/6583/20 та Сьомий апеляційний адміністративний суд у постанові від 16.04.2024 у справі 560/13904/23.

Суд зазначає, що у разі несвоєчасної виплати сум грошових доходів громадян, в тому числі грошового забезпечення, провадиться їх компенсація відповідно до діючого законодавства.

Матеріалами справи підтверджено, що фактична виплата позивачу індексації грошового забезпечення за період з 06.09.2017 року по 17.02.2024 року включно, яка зазначена у рішенні Одеського окружного адміністративного суду від 19.10.2023 року у справі №420/2792/23, відбулась лише 17.02.2024 року.

Таким чином, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог про визнання протиправною відмову Шостого Державного пожежно-рятувального загону Головного управління ДСНС України в Одеській області щодо виплати ОСОБА_2 компенсації втрати частини доходів за несвоєчасно виплачену індексацію грошового забезпечення за період з 06.09.2017 року по 17.02.2024 рік та зобов`язання Шостого Державно пожежно-рятувального загону Головного управління ДСНС України в Одеській області нарахувати та виплатити ОСОБА_2 компенсацію втрати частини доходів за несвоєчасно виплачену індексацію грошового забезпечення за період з 06.09.2017 року по 17.02.2024 рік.

За приписами ст.116 КЗпП України визначено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану нею суму.

Частиною 1 ст. 117 КЗпП України визначено, що у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені у ст.116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Згідно з ч. 2 ст. 117 КЗпП України при наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Відповідно Рішення Конституційного Суду України від 22.02.2012 № 4-рп/2012 у справі № 1-5/2012 за ст. 47 КЗпП України роботодавець зобов`язаний виплатити працівникові при звільненні всі суми, що належать йому від підприємства, установи, організації, у строки, зазначені у ст. 116 КЗпП України, а саме в день звільнення або не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Непроведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Вказаний висновок суду повністю узгоджується із правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постанові від 26.02.2020 у справі № 821/1083/17.

Постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 №159 затверджений Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати (далі - Порядок №159).

Пунктами 1-3 Порядку №159 передбачено, що дія цього Порядку поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 01.01.2001.

Компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру: пенсії (з урахуванням надбавок, доплат, підвищень до пенсії, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги на прожиття, щомісячної державної грошової допомоги та компенсаційних виплат); соціальні виплати (допомога сім`ям з дітьми, державна соціальна допомога інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам, допомога по безробіттю, матеріальна допомога у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації безробітного, матеріальна допомога по безробіттю, допомога по тимчасовій непрацездатності (включаючи догляд за хворою дитиною), допомога по вагітності та пологах, щомісячна грошова сума в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку потерпілого внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, допомога дитині, яка народилася інвалідом внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання її матері під час вагітності, тощо); стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення).

За загальним правилом, норми спеціального законодавства є пріоритетними перед нормами загальними. Тобто, норми Кодексу законів про працю України підлягають застосуванню у разі, коли нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини.

Закріплені у статтях 116, 117 КЗпП норми спрямовані на забезпечення належних фінансових умов для звільнених працівників, оскільки гарантують отримання ними, відповідно до законодавства, всіх виплат в день звільнення та, водночас, стимулюють роботодавців не порушувати свої зобов`язання в частині проведення повного розрахунку із працівником.

Враховуючи те, що спеціальним законодавством, яке регулює оплату праці військовослужбовців Збройних Сил України, не встановлено відповідальність роботодавця за невиплату або несвоєчасну виплату працівнику всіх належних сум, з метою забезпечення рівності прав та принципу недискримінації у трудових відносинах, колегія суддів приходить до висновку про можливість застосування норм статей 116 та 117 КЗпП як таких, що є загальними та поширюються на правовідносини, які складаються під час звільнення зі Збройних Сил України.

Вказаний висновок суду повністю узгоджується із позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 04.09.2020 у справі №120/2005/19-а, від 30.04.2020 у справі №140/2006/19.

Отже, вищезазначеними нормами на підприємство, установу, організацію покладено обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. В свою чергу, непроведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у строки, що передбачені ст. 117 КЗпП України, є підставою для відповідальності, передбаченої цією статтею.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем не виплачено позивачу вчасно середнє грошове забезпечення за весь час затримки остаточного розрахунку за період з 28.08.2020 року по 30.10.2023 року та з 01.12.2018 року по 22.12.2023 року.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 28.10.2020 у справі №240/222/20, встановивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення або в разі його відсутності в цей день - наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а в разі непроведення його до розгляду справи - по день ухвалення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач не здійснив з працівником повного розрахунку при звільненні, що встановлено судовими рішеннями, та підтверджується виписками по картковому рахунку.

Суд зазначає, що належним, достатнім та ефективним способом захисту, який у повній мірі відновлює порушені права позивача, у даному випадку є зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити на користь позивача середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 28.08.2020 року по 30.10.2023 року та з 01.12.2018 року по 22.12.2023 року.

Таким чином, із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог шляхом визнання протиправними дії Інституту Військово-Морських Сил Національного університету Одеська морська академія щодо непроведення компенсації втрати частини доходу грошового забезпечення за період з 02.08.2020 року по 28.08.2020 року у зв`язку з порушенням строків його виплати, за період 28.08.2020 року по 30.10.2023 року; зобов`язання Інституту Військово-Морських Сил Національного університету Одеська морська академія нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходу грошового забезпечення за період з 02.08.2020 року по 28.08.2020 року, у зв`язку з порушенням строків його виплати, за період 28.08.2020 року по 30.10.2023 року; визнання протиправними дії Інституту Військово-Морських Сил Національного університету Одеська морська академія щодо непроведення компенсації втрати частини доходу індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2018 року по 28.08.2020 року, у зв`язку з порушенням строків її виплати, за період з 01.12.2018 року по 22.12.2023 року; зобов`язання Інституту Військово-Морських Сил Національного університету Одеська морська академія нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходу індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2018 року по 28.08.2020 року, у зв`язку з порушенням строків її виплати, за період з 01.12.2018 року по 22.12.2023 року.

Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов`язок доказування в спорі покладається на відповідача орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

Відповідно до ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв`язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає позов таким, що підлягає частковому задоволенню.

Згідно ч. 1 ст. 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Згідно ч.ч.1, 3 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Враховуючи, що позивача звільнено від сплати судового збору, судовий збір за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача не стягується.

Керуючись ст.ст. 2, 3, 5, 6, 8, 9, 14, 22, 139, 241, 242-246, 250, 255, 295, КАС України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Інституту Військово-Морських Сил Національного університету Одеська морська академія (місцезнаходження: 65029, м. Одеса, вул. Дідріхсона, 8; код ЄДРПОУ 26614030) про визнання протиправною бездіяльність щодо не проведення компенсації втрати частину доходу - грошового забезпечення за період з 02.08.2020 по 28.08.2020, з 01.12.2018 по 28.08.2020 року - задовольнити.

Визнати протиправними дії Інституту Військово-Морських Сил Національного університету Одеська морська академія щодо непроведення компенсації втрати частини доходу грошового забезпечення за період з 02.08.2020 року по 28.08.2020 року у зв`язку з порушенням строків його виплати, за період 28.08.2020 року по 30.10.2023 року.

Зобов`язати Інститут Військово-Морських Сил Національного університету Одеська морська академія нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходу грошового забезпечення за період з 02.08.2020 року по 28.08.2020 року, у зв`язку з порушенням строків його виплати, за період 28.08.2020 року по 30.10.2023 року.

Визнати протиправними дії Інституту Військово-Морських Сил Національного університету Одеська морська академія щодо непроведення компенсації втрати частини доходу індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2018 року по 28.08.2020 року, у зв`язку з порушенням строків її виплати, за період з 01.12.2018 року по 22.12.2023 року.

Зобов`язати Інститут Військово-Морських Сил Національного університету Одеська морська академія нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходу індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2018 року по 28.08.2020 року, у зв`язку з порушенням строків її виплати, за період з 01.12.2018 року по 22.12.2023 року.

Рішення може бути оскаржено безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів в порядку приписів ст. 295 КАС України.

Рішення набирає законної сили згідно з приписами ст. 255 КАС України.

Повний текст рішення складено та підписано 21.05.2024 р.

СуддяО.М. Тарасишина