Рішення № 119175114, 21.05.2024, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/8091/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 травня 2024 року Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Радчука А.А.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_2 , у якій позивач просить суд:

визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 , щодо неоформлення відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації ОСОБА_1 на підставі абз. 11 ч.1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»;

зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_3 оформити ОСОБА_1 відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, згідно з абз. 11 ч.1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Адміністративний позов поданий за допомогою системи «Електронний суд» представником позивача.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 21 лютого 2024 року до ІНФОРМАЦІЯ_4 засобом поштового зв`язку надіслано нотаріально засвідчену заяву про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, за підписом ОСОБА_1 . ОСОБА_1 має право на отримання відстрочки від призову на військову службу на підставі чинної редакції ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», відповідно до якої не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язані, які мають дружину (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю та/або одного із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю I чи II групи за умови, що такі особи з інвалідністю не мають інших працездатних осіб, зобов`язаних відповідно до закону їх утримувати

У позові повідомлено, що батько ОСОБА_1 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , являється інвалідом ІІ групи загального захворювання. Обов`язок утримувати ОСОБА_2 покладений на його єдиного сина ОСОБА_1 , який має змогу здійснювати утримання за своїми батьками.

Позивач зазначив, що у заяві про надання відстрочки викладено детальний опис усіх обставин та додані документи, що підтверджують відсутність інших осіб, що зобов`язані утримувати осіб з інвалідністю.

Однак, ІНФОРМАЦІЯ_6 у відповіді №1260/836 від 26 лютого 2024 року зазначається, що для вирішення питання щодо надання відстрочки, ОСОБА_1 повинен особисто з`явитися до територіального центру комплектування та соціальної підтримки.

Позивач вважає бездіяльність відповідача щодо не розгляду заяви про надання відстрочки та не оформлення відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації протиправною.

Так, у позовній заяві зауважено, що відповідно до ст. 17 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» вимога щодо особистого прибуття військовозобов`язаного до відповідного РТЦК та СП задля отримання відстрочки відсутня.

Не погоджуючись з бездіяльністю ІНФОРМАЦІЯ_1 , щодо неоформлення відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом.

Ухвалою суду від 18.03.2024 року відкрито провадження по справі та вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

11.04.2024 року до суду надійшов відзив на адміністративний позов, відповідно до якого відповідач заперечує щодо задоволення позовних вимог.

Відповідач підтверджує надходження до ІНФОРМАЦІЯ_4 заяви ОСОБА_1 та надання відповіді з роз`ясненнями щодо необхідності особистого прибуття для звірки облікових даних та подання документів для оформлення відстрочки.

Заперечуючи щодо позовних вимог, відповідач посилається на підпункт 8 пункту 1 Правил військового обліку призовників і військовозобов`язаних (додаток 2 до Порядку), відповідно до якого військовозобов`язані та резервісти повинні особисто повідомляти в семиденний строк органам, в яких вони перебувають на військовому обліку, про зміну персональних даних, зазначених у статті 7 Закону України Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів, а також надавати зазначеним органам документи, що підтверджують право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації з підстав, визначених у статті 23 Закону України Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію.

При цьому, як вказує відповідач, тлумачення слова «особисто» за допомогою словника української мови дозволяє встановити його значення, а саме: 1) власною особою, сам, персонально; 2) безпосередньо, не через когось. Таким чином, словосполучення "особисто надати" означає здійснення певної дії власноручно без посередництва та залучення інших осіб чи організацій, самостійне виконання дії з надання певної речі, пряму участь людини у цьому процесі.

У відзиві зауважено, що зазначений підпункт 8 пункту 1 Правил військового обліку призовників і військовозобов`язаних передбачає обов`язок військовозобов`язаного особисто надавати документи, що підтверджують право на відстрочку, а не їх копії, навіть якщо вони належним чином засвідчені. Крім цього, про надання відстрочки від проходження військової служби під час мобілізації в військово-облікових документах військовозобов`язаного встановленого зразку мають бути проставлені відповідні відмітки.

Додатково відповідач повідомив, що з наданої позивачем копії його військового квитка вбачається, що останній запис у цей військово-обліковий документ був внесений у 2006 році у зв`язку з присвоєнням позивачеві чергового військового звання. Відсутність у військовому квитку відміток про періодичне проходження позивачем медичного огляду військово-лікарської комісії (ВЛК) свідчить про тривале свідоме невиконання ним обов`язків військового обліку щодо особистого прибуття до ІНФОРМАЦІЯ_7 не рідше одного разу на п`ять років для звірки облікових даних.

Щодо зобов`язальної частини позовних вимог відповідачем зауважено, що рішення по надання чи відмову у наданні військовозобов`язаному відстрочки від призову на військову службу за мобілізацією приймається комісією ІНФОРМАЦІЯ_4 з визначення військовозобов`язаних, які не підлягають призову на військову службу під час мобілізації, в межах її дискреційних повноважень.

24.04.2024 року до суду надійшла відповідь на відзив, у якій представник позивач просить задовольнити адміністративний позов з підстав викладених у ньому.

Крім того, заперечуючи щодо доводів відзиву на адміністративний позов, представник позивача зауважив, що позивачем дотримано процедуру особистого подання (направлення) документів, які на його думку підтверджують право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації. Порушення вимог правил військового обліку може мати наслідком настання відповідальності, однак це не може бути підставою для не розгляду по суті його заяви про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації. Не проходження Позивачем військово-лікарської комісії для визначення ступеня придатності до військової служби, що визначена підставою для відмови позивачу не ґрунтується на вимогах законодавства та є протиправною.

Заперечення на відповідь на відзив, інші заяви та клопотання до суду не надходили.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, судом встановлено наступне.

Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , є громадянином України, військовозобов`язаний.

Позивач перебуває на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_9 (надалі ІНФОРМАЦІЯ_6 ).

21 лютого 2024 року до ІНФОРМАЦІЯ_4 засобом поштового зв`язку надіслано нотаріально засвідчену заяву про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, за підписом ОСОБА_1 .

У вказаній заяві позивач просив розглянути заяву по суті та надати відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , на підставі п.10 ч.1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», як особі, яка має батька з числа осіб з інвалідністю або надати належне правове обґрунтування відмови у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.

До заяви про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації від 20.02.2024 року додані наступні документи:

копія військового квитка серії НОМЕР_3 ,

нотаріально посвідчена копія паспорту ОСОБА_1 серії НОМЕР_4 ,

нотаріально посвідчена копія РНОКПП ОСОБА_1 ,

нотаріально посвідчена копія паспорту ОСОБА_2 серії НОМЕР_5 ,

нотаріально посвідчена копія РНОКПП ОСОБА_2 ,

нотаріально посвідчена копія довідки МСЕК серії НОМЕР_6 ,

нотаріально посвідчена копія пенсійного посвідчення № НОМЕР_7 ,

нотаріально посвідчена копія свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_8 ,

нотаріально посвідчена копія паспорту ОСОБА_3 серії НОМЕР_9 ,

нотаріально посвідчена копія РНОКПП ОСОБА_3 ,

нотаріально посвідчена копія пенсійного посвідчення № НОМЕР_10 ,

нотаріально посвідчена копія свідоцтва про народження серії НОМЕР_11 ,

нотаріально посвідчена копія свідоцтва про смерть серії НОМЕР_12 ,

нотаріально посвідчена копія свідоцтва про смерть серії НОМЕР_13 ,

нотаріально посвідчена копія свідоцтва про народження серії НОМЕР_14 ,

копія довідки про зареєстрованих у житловому приміщенні осіб №Н3-233317-ф/л,

нотаріально засвідчена заява ОСОБА_2 щодо згоди на утримання та відсутність інших осіб.

У відповідь на вказану заяву листом №1260/836 від 26 лютого 2024 року позивача повідомлено наступне:

«Пунктом 23 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 року № 1487, визначено, що військовозобов`язані та резервісти особисто у семиденний строк з дня внесення змін до персональних даних прибувають із паспортом громадянина України та військово-обліковими документами до відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки. який організовує та веде військовий облік на території адміністративно - територіальної одиниці, для внесення змін до їх облікових даних.

З урахуванням зазначеного, пропоную особисто прибути до РТЦК з метою:

отримання поданих Вами документів;

внесення змін до облікових даних;

направлення документів, що підтверджують право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації з підстав, визначених у статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", до комісії з визначення військовозобов`язаних, які не підлягають призову на військову службу під час мобілізації.».

Не погоджуючись з бездіяльністю відповідача щодо не розгляду його заяви про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, вважаючи, що він має підстави та всі підтверджуючи документи для такої відстрочки, позивач звернувся до суду з цією позовною заявою.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Згідно з частиною 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.65 Конституції України, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Пунктом 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України передбачено, що Президент України приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України.

У зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, Указом Президента України від 24.02.2022 №64/202 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб.

На момент розгляду адміністративної справи правовий режим воєнного стану в Україні продовжено та не скасовано, а відповідно під час розгляду справи застосуванню підлягає законодавство, що регулює порядок призову на військову службу по мобілізації в умовах воєнного стану.

Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів визначає Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 № 3543-XII (далі Закон №3543-ХІІ у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Згідно із статтею 1 Закону №3543-ХІІ мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.

З моменту оголошення мобілізації (крім цільової) чи введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях настає особливий період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій (частина восьма статті 4 Закону №3543-ХІІ).

Абзацом другим частини першої статті 22 Закону №3543-ХІІ визначено, що громадяни зобов`язані, зокрема, з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов`язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України - за викликом Служби зовнішньої розвідки України) для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період.

Під час мобілізації громадяни зобов`язані з`явитися до військових частин або на збірні пункти територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках керівників територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки), або у строки, визначені командирами військових частин (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом керівників органів, в яких вони перебувають на військовому обліку, військовозобов`язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України - за викликом керівників відповідних підрозділів Служби зовнішньої розвідки України, військовозобов`язані Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - за викликом керівників відповідних органів управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту) (частина третя статті 22 Закону №3543-ХІІ).

Поряд з цим статтею 23 Закону №3543-XII передбачена відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації.

Так, згідно з абз. 11 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язані, які мають дружину (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю та/або одного із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю I чи II групи за умови, що такі особи з інвалідністю не мають інших працездатних осіб, зобов`язаних відповідно до закону їх утримувати.

В силу абзацу 17 частини першої статті 23 Закону №3543-XII особи з інвалідністю, а також особи, зазначені в абзацах четвертому - дванадцятому частини першої цієї статті, у зазначений період можуть бути призвані на військову службу за їхньою згодою і тільки за місцем проживання.

З матеріалів справи вбачається, що 21.02.2024 року ОСОБА_1 , засобами поштового зв`язку (поштове відправлення 6503908675847) звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_11 із заявою, в якій просив надати відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , на підставі п.10 ч.1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», як особі, яка має батька з числа осіб з інвалідністю або надати належне правове обґрунтування відмови у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.

До заяви позивачем додано копії: паспорту ОСОБА_1 серії НОМЕР_4 , РНОКПП ОСОБА_1 , паспорту ОСОБА_2 серії НОМЕР_5 , РНОКПП ОСОБА_2 , довідки МСЕК серії 12 ААГ №496039, пенсійного посвідчення № НОМЕР_7 , свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_8 , паспорту ОСОБА_3 серії НОМЕР_9 , РНОКПП ОСОБА_3 , пенсійного посвідчення № НОМЕР_10 , свідоцтва про народження серії НОМЕР_11 , свідоцтва про смерть серії НОМЕР_12 , свідоцтва про смерть серії НОМЕР_13 , свідоцтва про народження серії НОМЕР_14 , довідки про зареєстрованих у житловому приміщенні осіб №Н3-233317-ф/л, та заява ОСОБА_2 щодо згоди на утримання та відсутність інших осіб.

У відповідь на вказану заяву, листом №1260/836 від 26 лютого 2024 року за підписом начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 позивача повідомлено про необхідність особистого прибуття до РТЦК.

Позивач не погоджується з такими діями відповідача, вважає, що чинним законодавством не передбачено обов`язку особистого прибуття до органів ІНФОРМАЦІЯ_12 для подання заяви про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації. При цьому, позивачем зауважено, що заява подана позивачем особисто, за його особистим підписом.

У свою чергу, на думку відповідача, словосполучення "особисто надати" означає здійснення певної дії власноручно без посередництва та залучення інших осіб чи організацій, самостійне виконання дії з надання певної речі, пряму участь людини у цьому процесі.

Відповідно до ч.11 ст.38 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що призовники, військовозобов`язані, резервісти в разі зміни їх сімейного стану, стану здоров`я, адреси місця проживання (перебування), освіти, місця роботи, посади зобов`язані особисто в семиденний строк повідомити про такі зміни відповідні органи, де вони перебувають на військовому обліку, у тому числі у випадках, визначених Кабінетом Міністрів України, через центри надання адміністративних послуг та інформаційно-телекомунікаційні системи.

«Порядок організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів», затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 р. № 1487, визначає механізм організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі - військовий облік) центральними і місцевими органами виконавчої влади, іншими державними органами (далі - державні органи), органами місцевого самоврядування, органами військового управління (органами управління), військовими частинами (підрозділами) Збройних Сил та інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення, територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки, підприємствами, установами та організаціями, закладами освіти, закладами охорони здоров`я незалежно від підпорядкування і форми власності (далі - підприємства, установи та організації).

Відповідно до п. 2 «Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів» військовий облік є складовою змісту мобілізаційної підготовки держави. Він полягає у цілеспрямованій діяльності державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій щодо: фіксації, накопичення та аналізу наявних людських мобілізаційних ресурсів за військово-обліковими ознаками; здійснення заходів із забезпечення виконання встановлених правил військового обліку призовниками, військовозобов`язаними та резервістами; подання відомостей (персональних та службових даних) стосовно призовників, військовозобов`язаних та резервістів до органів ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Згідно з пп. 8 п. 1 «Правил військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів» (додаток 2 до «Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів») призовники, військовозобов`язані та резервісти повинні особисто повідомляти в семиденний строк органам, в яких вони перебувають на військовому обліку, про зміну персональних даних, зазначених у статті 7 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів», а також надавати зазначеним органам документи, що підтверджують право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації з підстав, визначених у статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

З урахуванням зазначеного, військовозобов`язані повинні особисто повідомляти в семиденний строк органам, в яких вони перебувають на військовому обліку, про зміну персональних даних та надавати зазначеним органам документи, що підтверджують право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації.

У той же час, з аналізу наведених правових норм слідує, що обов`язок «особисто повідомити» та «особисто прибути» не є тотожнім у спірних правовідносинах. При цьому, відповідачем не ставиться під сумнів, що заява позивача була направлена ним особисто.

Доводи відповідача з посиланням на пп. 8 п. 1 «Правил військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів» щодо обов`язку військовозобов`язаного особисто подавати документи, що підтверджують право на відстрочку, а не їх копії, суд не приймає, оскільки у пп. 8 п. 1 указаних правил не конкретизовано у якій формі (оригінал чи копії) повинні надаватися документи.

Отже, твердження відповідача, що документи необхідно подавати лише в оригіналі є безпідставними.

З огляду на наведене, суд відхиляє доводи відповідача щодо неналежного звернення позивача із заявою про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.

Відповідно до п. 19 «Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів» призовники, військовозобов`язані та резервісти, винні в порушенні вимог правил військового обліку, несуть відповідальність згідно із законом.

Згідно з п. 4 «Правил військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів» громадяни, які ухиляються від військового обліку, навчальних (перевірочних) або спеціальних зборів, від призову на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, несуть кримінальну відповідальність.

Таким чином, порушення військовозобов`язаними вимог правил військового обліку має наслідком настання відповідальності згідно із законом.

Тобто, порушення позивачем вимог правил військового обліку може мати наслідком настання відповідальності, однак це не може бути підставою для не розгляду по суті його заяви про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.

Відповідно до п. 1, 8, 9, 11 «Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2022 р. № 154, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації. Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки утворюються в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі, інших містах, районах, районах у містах. Залежно від обсягів облікової, призовної та мобілізаційної роботи утворюються районні (об`єднані районні), міські (районні у містах, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки (далі - районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки).

Завданнями територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки відповідно до покладених обов`язків є виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації, керівництво військовим обліком призовників, військовозобов`язаних та резервістів на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, контроль за його станом, зокрема в місцевих органах виконавчої влади, органах місцевого самоврядування та в органах, що забезпечують функціонування системи військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (крім СБУ та Служби зовнішньої розвідки), забезпечення в межах своїх повноважень адміністрування (територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва та Севастополя) та ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі - Реєстр) (районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), проведення заходів приписки громадян до призовних дільниць, призову громадян на військову службу, проведення відбору кандидатів для прийняття на військову службу за контрактом, участь у відборі громадян для проходження служби у військовому резерві Збройних Сил, підготовка та проведення в особливий період мобілізації людських і транспортних ресурсів, забезпечення організації соціального і правового захисту військовослужбовців, військовозобов`язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори до Збройних Сил (далі - збори), ветеранів війни та військової служби, пенсіонерів з числа військовослужбовців Збройних Сил (далі - пенсіонери) та членів їх сімей, участь у військово-патріотичному вихованні громадян, здійснення інших заходів з питань оборони відповідно до законодавства.

Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки відповідно до покладених на них завдань, крім іншого: ведуть військовий облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів, а також облік громадян України, які уклали контракт добровольця територіальної оборони, ветеранів війни та військової служби, та інших осіб, які мають право на пенсійне забезпечення відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»; оформлюють та видають військово-облікові документи призовникам, військовозобов`язаним та резервістам; розглядають звернення військовослужбовців, працівників та членів їх сімей, а також громадян з питань, що належать до компетенції територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, а також ведуть прийом громадян, які звертаються із зазначених питань, видають необхідні довідки та інші документи.

Районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, крім функцій, зазначених у пункті 9 цього Положення, крім іншого: оформляють для військовозобов`язаних, резервістів відстрочки від призову під час мобілізації та в особливий період і воєнний час, які надаються в установленому порядку, а також ведуть їх спеціальний облік.

З урахуванням зазначеного, ІНФОРМАЦІЯ_3 , як суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого належить вирішення питання щодо надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, після отримання засобами поштового зв`язку від ОСОБА_1 заяви про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та документів на підтвердження цього права повен був прийняти рішення за наслідком розгляду цієї заяви про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації або мотивовану відмову в такому.

Разом з цим, відповідач у відповідь на заяву позивача про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та доданих документів у відповідь направив листа.

Таким чином, у даних правовідносинах суб`єкт владних повноважень не може утриматись від прийняття рішення, що входить до його виключної компетенції.

У свою чергу, відсутність належним чином оформленого рішення про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації або мотивовану відмову в наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації свідчить про протиправну бездіяльність суб`єкта владних повноважень.

При прийнятті рішення суд враховує, що бездіяльність - це не вчинення у встановлений законом строк дії, яку суб`єкт владних повноважень повинен вчинити, та в даному випадку вказана бездіяльність стосується саме розгляду заяви про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.

Згідно з ч. 2 ст. 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

З урахуванням встановлених обставин, з огляду на відсутність належним чином оформленого рішення про надання позивачу відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації або мотивованої відмови в наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню шляхом визнання протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_11 щодо розгляду заяви ОСОБА_1 від 20.02.2024 року про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.

Щодо вимоги зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_3 оформити ОСОБА_1 відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, згідно з абз. 11 ч.1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Аналіз норм ст. 245 КАС України, у їх взаємозв`язку зі статтями 2, 5 КАС України, свідчить про те, що суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача. Якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Рекомендації R (80) 2 Комітету Міністрів державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень від 11.03.1980 зазначає, що під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

На законодавчому рівні поняття "дискреційні повноваження" суб`єкта владних повноважень відсутнє. У судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими слід розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення.

Дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі.

Водночас повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень.

Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку.

Зазначеного правового висновку дійшов і Верховний Суд у постанові від 23.05.2018 у справі №825/602/17, яка відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України підлягає врахуванню при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.

Суд зауважує, що відповідач при визначенні наявності умов для надання позивачу відстрочки від призову за мобілізацією повинен встановити обґрунтованість підстав для такого, що вирішується у кожному випадку з урахуванням усіх необхідних умов передбачених законом.

З огляду на те, що у даному випадку відповідач належним чином не розглянув заяву позивача про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та не прийняв будь-яке рішення, яке б породжувало для позивача юридичні наслідки, суд вважає, що для належного захисту порушених прав та інтересів позивача слід зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_13 розглянути заяву ОСОБА_1 від 20.02.2024 року про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та прийняти відповідне рішення.

Позовні вимоги щодо визнання протиправною бездіяльність в частині неоформлення відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та зобов`язання оформити ОСОБА_1 відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, згідно з абз. 11 ч.1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» є передчасними, оскільки заява позивача від 20.02.2024 року по суті не була розглянута, відтак позовні вимоги у цій частині задоволенню не підлягають.

З цих же підстав суд не надає правову оцінку наявності чи відсутності права на відстрочку від призову, оскільки відповідач належним чином не розглянув заяву позивача про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та не прийняв будь-яке рішення, яке б породжувало для позивача юридичні наслідки.

Інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин, судом не встановлено.

Згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

В пункті 42 рішення Європейського суду з прав людини у справі Бендерський проти України від 15 листопада 2007 року, заява № 22750/02, зазначено, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають у достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися в світлі обставин кожної справи.

Відповідно до ч.1. ст.72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Водночас, відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

Згідно зі ст. 249 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про те, що адміністративний позов слід задовольнити частково.

Відповідно до ч.3 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Позивачем за звернення до суду з даним позовом сплачено судовий збір у розмірі 1211,20 грн.

Отже, враховуючи співмірність заявлених та задоволених позовних вимог, суд приходить до висновку про необхідність стягнення з ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь позивача судових витрат зі сплати судового збору у розмірі 605,60 грн.

Відповідно до ст. 258 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Частиною 1 статті 120 КАС України визначено, що перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Відповідно до ч.4 та ч.5 ст.120 КАС України останнім днем строку, який закінчується вказівкою на певний день, вважається цей день. Якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день.

Враховуючи строки розгляду даної справи, визначені ст.258 КАС України, у зв`язку із перебуванням головуючого судді Радчука А.А. у період з 06.05.2024 року по 20.05.2024 року включно у відпустці, в силу положень ст.120 КАС України, рішення суду складено 21 травня 2024 року (перший робочий день).

Керуючись ст.ст. 7, 9, 77, 139, 241-246, 250, 255, 263, 295 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_11 щодо розгляду заяви ОСОБА_1 від 20.02.2024 року про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.

Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_13 розглянути заяву ОСОБА_1 від 20.02.2024 року про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та прийняти відповідне рішення.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 605 (шістсот п`ять) грн. 60 коп.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст.255 КАС України.

Рішення може бути оскаржено в порядку та строки встановлені ст. ст. 293, 295 КАС України.

СуддяА.А. Радчук