Рішення № 119174980, 09.05.2024, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 травня 2024 рокусправа № 320/28633/23Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючої - судді Потабенко В.А.,

секретаря судового засідання Рудницької Ю.С.,

за участі:

позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача Коваль Ю.Я., згідно наказу,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України про визнання протиправними дій, скасування наказу, зобов`язання вчинити дії,

в с т а н о в и в:

на розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі ОСОБА_1 , позивач) до Міністерства юстиції України (далі МЮ України, відповідач), у якій, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 13.03.2024, просить:

- визнати бездіяльність Міністерства юстиції України протиправною;

- скасувати наказ № 1572/5 від 29.04.21 Міністерства юстиції України про анулювання свідоцтва на право здійснення діяльності арбітражного керуючого від 19.02.2013 № 249;

- зобов`язати Міністерство юстиції України поновити ОСОБА_1 свідоцтво на право здійснення діяльності арбітражного керуючого.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що ним, відповідно до ст. 26 Кодексу України з процедур банкрутства, в 2021 році була подана заява про припинення діяльності арбітражного керуючого за власним бажанням. 30.09.2021 з Реєстру арбітражних керуючих позивачу стало відомо про анулювання свідоцтва № 249 від 19.02.2013 на право здійснення діяльності арбітражного керуючого, яке видане на ім`я ОСОБА_1 (наказ № 1572/5 від 29.04.2021 МЮ України). 10.11.2021 листом № 01-29/02 від 08.11.2021 позивач звернувся до МЮ України з заявою про скасування наказу № 1572/5 від 29.04.2021 та видачу дубліката свідоцтва та посвідчення № НОМЕР_1 , яке отримано відповідачем 12.11.2021. Підставою для звернення до МЮ України з такою заявою стало порушення відповідачем процесуального права, а саме ненадання позивачу наказу № 1572/5 або його копії. Так, позивач по теперішній час ні наказу, ні повідомлення, ні будь-якої відповіді на лист № 01-29/02 від 08.11.2021 від МЮ України не отримав. З 24.02.2022 м. Херсон і Херсонська область знаходилися в окупації, на їх території велись бойові дії, було відсутнє будь-яке сполучення, мобільний зв`язок, інтернет. У той період позивач знаходився в себе вдома за адресою: АДРЕСА_1 , тобто на окупованої території, не мав зв`язку, електропостачання та мав можливості зробити будь-які дії. З 27.12.2022 позивач перебуває в м. Львів та взятий на облік як ВПО. 17.03.2023 позивач звернувся до ГУ ДПС у Полтавській області, яка виконувала на той час функції ГУ ДПС у Херсонській області, АРК та м. Севастополі, листом з додатками щодо припинення незалежної професійної діяльності, як арбітражного керуючого, та 28.04.2023 отримав відповідь від ГУ ДПС у Полтавській області від 19.04.2023 вих. № 13088/6/16-31-24-08-08, з якої випливає, що ОСОБА_1 вважається арбітражним керуючим. Відповідно до ч. 2 ст. 27 Кодексу України з процедур банкрутства державний орган з питань банкрутства зобов`язаний не пізніше трьох днів з дня прийняття рішення повідомити арбітражного керуючого про припинення його діяльності. Відповідно до п. 24 Порядку видачі, переоформлення, видачі дубліката та анулювання свідоцтва про право на здійснення діяльності арбітражного копія наказу Мін`юсту про анулювання свідоцтва надсилається особі, діяльність арбітражного керуючого якої припинено, із супровідним листом за підписом керівника структурного підрозділу Мін`юсту або особи, яка виконує його обов`язки, протягом трьох робочих днів з дня видання наказу Мін`юсту про анулювання свідоцтва. Проте, копія наказу МЮ України про анулювання свідоцтва зі супровідним листом позивачем не отримана до теперішнього часу. Невиконання МЮ України діючого законодавства України порушило права позивача. Зокрема, позивач не мав можливості знятися з обліку як самозайнята особа в контролюючих органах. Крім того, позивач стверджує, що неотримання ним відповіді з МЮ України порушило його право на інформацію, яке передбачене ст. 40 Конституції України, Законом України «Про інформацію», право на працю, трудову діяльність, яка гарантована ст. 43 Конституції України, вільний вибір місця проживання. Крім того, позивач зазначає, що МЮ України і надалі вважає ОСОБА_1 арбітражним керуючим, оскільки досі висилає на його електронну адресу обов`язкові до виконання вказівки та доручення, які він не може виконувати, тому що не має свідоцтва. Тобто, на думку позивача, МЮ України штучно створена ситуація, за якої державні органи влади Пенсійний фонд України, податкові органи, органи МЮ України - вважають ОСОБА_1 арбітражним керуючим. Водночас, працювати він не може через відсутність документів арбітражного керуючого, а знятися з обліку самозайнятих осіб він може через відсутність у нього наказу № 1572/5 від 29.04.2021. За таких обставин позивач був змушений звернутись до суду за захистом своїх прав.

Ухвалою судді Київського окружного адміністративного суду Панченко Н.Д. від 13.10.2023 позовну заяву було залишено без руху.

Ухвалою судді Київського окружного адміністративного суду Панченко Н.Д. від 20.11.2023 адміністративну справу № 320/28633/23 передано за підсудністю до Львівського окружного адміністративного суду.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, адміністративну справу № 320/28633/23 за позовом ОСОБА_1 до МЮ України про визнання протиправними дій, скасування наказу, зобов`язання вчинити дії передано на розгляд судді Потабенко В.А.

Ухвалою від 05.03.2024 суддя залишила позовну заяву без руху.

Ухвалою від 18.03.2024 суддя відкрила провадження у справі та вирішила проводити її розгляд за правилами загального позовного провадження.

Крім того, ухвалою від 18.03.2024 суддя звільнила позивача від сплати судового збору в адміністративній справі № 320/28633/23.

Відповідач позову не визнав. 29.03.2024 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 24556), в якому зазначає, що МЮ України заперечує проти позову, вважає позовні вимоги ОСОБА_1 необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, оскільки права останнього відповідачем жодним чином не порушені. Так, з тексту позовної заяви ОСОБА_1 вбачається, що його вимоги та обґрунтування позову зводяться до визнання бездіяльність відповідача протиправною, скасування наказу від 29.04.2021 № 1572/5 «Про анулювання свідоцтва про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), виданого ОСОБА_1 » та зобов`язання МЮ України поновити ОСОБА_1 свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора). Однак, відповідач звертає увагу суду на те, що МЮУ Країни свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) від 19.02.2013 № 249, виданого ОСОБА_1 , анульовано на підставі його власної заяви від 21.04.2021 б/н та у відповідності до норм законодавства. Відповідно до Положення про Міністерство юстиції України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02.07.2014 №228, МЮ України є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну правову політику, в тому числі, правову політику з питань банкрутства. Підпунктами 41, 42, 43, 44 п. 4 Положення про Міністерство юстиції України передбачено, що Мін`юст організовує систему підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації арбітражних керуючих; визначає вимоги для отримання свідоцтва про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого, затверджує порядок складення кваліфікаційного іспиту особами, які мають намір здійснювати діяльність арбітражних керуючих, видає та анулює свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого, видає дублікат і переоформлює свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого, тимчасово зупиняє право на здійснення діяльності арбітражного керуючого; формує та веде Єдиний реєстр арбітражних керуючих України, Єдиний реєстр боржників, відносно яких відкрито провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність), що є складовими частинами автоматизованої системи «Банкрутство та неплатоспроможність»; встановлює порядок подання відомостей (інформації), необхідних для ведення Єдиного реєстру арбітражних керуючих України та Єдиного реєстру боржників, відносно яких відкрито провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність). Відповідно до ст. 26 Кодексу України з процедур банкрутства передбачено, що підставою для припинення діяльності арбітражного керуючого, зокрема є письмова заява арбітражного керуючого. Припинення діяльності арбітражного керуючого здійснюється шляхом анулювання його свідоцтва про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого. Наказом МЮ України від 17.10.2019 № 3191/5 затверджено Порядок видачі, переоформлення, видачі дубліката та анулювання свідоцтва про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 21.2019 за №1125/34096, чинний на момент анулювання свідоцтва. Вказаний Порядок визначає процедуру видачі свідоцтва про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого особі, яка має намір здійснювати діяльність арбітражного керуючого та склала кваліфікаційний іспит, видачі дубліката, переоформлення та анулювання свідоцтва. Згідно п. 22 Порядку у разі припинення діяльності арбітражного керуючого його свідоцтво анулюється. У разі припинення діяльності арбітражного керуючого за власним бажанням арбітражний керуючий подає до Мін`юсту письмову заяву про припинення діяльності арбітражного керуючого (додаток 5). До заяви про припинення діяльності арбітражного керуючого додаються оригінал свідоцтва або його дублікат та посвідчення арбітражного керуючого. Пунктом 23 вказаного Порядку визначено, що у разі наявності підстав, передбачених ст. 26 Кодексу України з процедур банкрутства, для припинення діяльності арбітражного керуючого Мін`юст приймає рішення про позбавлення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого, що оформлюється висновком структурного підрозділу Мін`юсту про наявність підстави для анулювання свідоцтва. Висновок підписує керівник структурного підрозділу Мін`юсту або особа, яка виконує його обов`язки. Висновок структурного підрозділу Мін`юсту та проект наказу Мін`юсту про анулювання свідоцтва подаються структурним підрозділом Мін`юсту для підпису Міністру юстиції України або особі, яка виконує його обов`язки. Крім того, наказом МЮ України від 19.09.2019 № 2969/5 затверджено Порядок формування і ведення Єдиного реєстру арбітражних керуючих України, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 23.09.2019 за № 1049/34020 (далі - Єдиний реєстр), що був чинний на момент анулювання свідоцтва. Згідно п. 1 розділу II Єдиного реєстру підставами для внесення відомостей до Єдиного реєстру, зокрема є: видача свідоцтва про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого; анулювання свідоцтва про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого; поновлення діяльності арбітражного керуючого. Відповідно до п. 1 розділу III Єдиного реєстру доступ до інформації з Єдиного реєстру є безоплатним, здійснюється цілодобово і без обмежень на офіційному вебсайті Міністерства юстиції України із забезпеченням можливості пошуку, перегляду, копіювання та роздрукування інформації. Так, 26.04.2021 до МЮ України надійшла заява арбітражного керуючого Старкова О.В. від 21.04.2021 б/н (вх. від 26.04.2021 № 15392-33-21) про припинення діяльності арбітражного керуючого, до якої було додано, зокрема, оригінал свідоцтва про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна керуючого санацією, ліквідатора) від 19.02.2013 № 249, виданого ОСОБА_1 . Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 26 Кодексу України з питань банкрутства письмова заява арбітражного керуючого є підставою для припинення діяльності арбітражного керуючого. А згідно п. 22 Порядку у разі припинення діяльності арбітражного керуючого його свідоцтво анулюється. На виконання зазначених вище вимог законодавства, МЮ України видано наказ від 29.04.2021 № 1572/5 «Про анулювання свідоцтва про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), виданого ОСОБА_1 », копія якого скерована на адресу позивача листом МЮ України від 30.04.2021 № 266/15392/33-21/21.1. Зазначений лист переданий Департаментом для відправлення до Управління забезпечення та документообігу 05.05.2021 і 07.05.2021 надісланий поштою на адресу ОСОБА_1 , що підтверджується відомістю про відправку кореспонденції з печаткою ПАТ «Укрпошта» та фіскальним чеком, витягом з журналу обліку вихідної кореспонденції. У подальшому, до МЮ України надійшов лист ОСОБА_1 від 08.11.2021 № 01-20/02 (вх. від 17.11.2021 № 136839-33-21) щодо скасування наказу МЮ України від 29.04.2021 № 1572/5 та видачі дублікату свідоцтва та посвідчення. При цьому, МЮ України листом від 22.11.2021 № 112446/136839-33-21/21.1 повідомило заявника про відсутність підстав для задоволення заяви та, зокрема, скасування вищезазначеного наказу. Зазначений лист був переданий Департаментом для відправлення до Управління забезпечення та документообігу 23.11.2021 і 24.11.2021 надісланий поштою на адресу ОСОБА_1 , що підтверджується відомістю про відправку кореспонденції з печаткою ПАТ «Укрпошта» та фіскальним чеком, витягом з журналу обліку вихідної кореспонденції. З огляду на викладене, твердження позивача про відсутність підстав для анулювання його свідоцтва, а саме ненаправлення йому копії наказу та ненадання відповіді на звернення, є такими, що не знаходять свого підтвердження, а позовні вимоги щодо поновлення діяльності арбітражного керуючого та визнання протиправними дій МЮ України є такими, що не підлягають задоволенню.

Протокольною ухвалою від 23.04.2024 суд закрив підготовче провадження і призначив справу до судового розгляду.

В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити.

В судовому засіданні представник відповідача проти позовних вимог заперечив, просив у задоволенні позову відмовити повністю.

Заслухавши пояснення позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі факти, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Суд з матеріалів справи встановив, що 26.04.2021 до МЮ України надійшла заява арбітражного керуючого Старкова О.В. від 21.04.2021 б/н (вх. від 26.04.2021 № 15392-33-21) про припинення діяльності арбітражного керуючого з проханням анулювати свідоцтво на право здійснення діяльності арбітражного керуючого № 249 від 19.02.2013.

До вказаної заяви було додано оригінал свідоцтва про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна керуючого санацією, ліквідатора) від 19.02.2013 № 249, виданого ОСОБА_1 , та оригінал посвідчення № 249.

29.04.2021 МЮ України прийнято наказ № 1572/5 «Про анулювання свідоцтва про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), виданого ОСОБА_1 », п. 1 якого анульовано свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна керуючого санацією, ліквідатора) від 19.02.2013 № 249, видане ОСОБА_1 , на підставі його письмової заяви.

Як вбачається з преамбули вказаного наказу, такий прийнято відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 26 Кодексу України з питань банкрутства, п. п. 22-24, 26 Порядку видачі, переоформлення, видачі дубліката та анулювання свідоцтва про право здійснення діяльності арбітражного керуючого, затвердженого наказом МЮ України від 17.10.2019 № 3191/5, зареєстрованого в МЮ України 21.10.2019 за № 1125/34096, а також за підсумками розгляду заяви та документів, що надійшли до МЮ України.

У подальшому до МЮ України надійшов лист ОСОБА_1 від 08.11.2021 № 01-20/02 (вх. від 17.11.2021 № 136839-33-21) про скасування наказу МЮ України від 29.04.2021 № 1572/5 та видачу дублікату свідоцтва та посвідчення. В листі ОСОБА_1 зазначає, що прийнятий наказ №1572/5 від 29.04.2021 прийнятий передчасно і з порушенням процесуального права.

Листом від 22.11.2021 № 112446/136839-33-21/21.1 МЮ України повідомило заявника про відсутність підстав для задоволення заяви, зокрема, скасування вищезазначеного наказу та видачі дублікату свідоцтва про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого.

Вважаючи бездіяльність МЮ України та наказ № 1572/5 від 29.04.2021 протиправними, позивач звернувся до суду з цим позовом.

При цьому, позивач як в позовній заяві, так і в поясненнях, наданих в судовому засіданні, зазначає, що протиправна бездіяльність відповідача полягає в тому, що МЮ України не було скеровано на адресу позивача копію наказу №1572/5 від 29.04.2021, що є підставою для скасування такого. Крім того, сам наказ суперечить п. 28 Порядку видачі, переоформлення, видачі дубліката та анулювання свідоцтва про право здійснення діяльності арбітражного керуючого.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.

Так, ч. 2 ст. 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Міністерство у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства України, а також дорученнями Президента України.

Положенням про Міністерство юстиції України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 02.07.2014 №228 (далі - Положення про Мін`юст) передбачено, що Мін`юст є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну правову політику, в тому числі, правову політику з питань банкрутства.

Пунктом 1 Положення про Мін`юст встановлено, що Міністерство є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України.

Підпунктами 41, 42, 43, 44 п. 4 Положення про Мін`юст передбачено, що Мін`юст організовує систему підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації арбітражних керуючих; визначає вимоги для отримання свідоцтва про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого, затверджує порядок складення кваліфікаційного іспиту особами, які мають намір здійснювати діяльність арбітражних керуючих, видає та анулює свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого, видає дублікат і переоформлює свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого, тимчасово зупиняє право на здійснення діяльності арбітражного керуючого; формує та веде Єдиний реєстр арбітражних керуючих України, Єдиний реєстр боржників, відносно яких відкрито провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність), що є складовими частинами автоматизованої системи «Банкрутство та неплатоспроможність»; встановлює порядок подання відомостей (інформації), необхідних для ведення Єдиного реєстру арбітражних керуючих України та Єдиного реєстру боржників, відносно яких відкрито провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність).

Відповідно до ст. 1 Кодексу України з питань банкрутства арбітражний керуючий - фізична особа, яка отримала відповідне свідоцтво та інформація про яку внесена до Єдиного реєстру арбітражних керуючих України.

Відповідно до п. 1 ст. 26 Кодексу України з процедур банкрутства підставою для припинення діяльності арбітражного керуючого, зокрема, є письмова заява арбітражного керуючого.

Відповідно до ч. 2 ст. 26 Кодексу України з процедур банкрутства у разі припинення діяльності арбітражного керуючого його свідоцтво анулюється.

Стаття 27 Кодексу України з процедур банкрутства встановлює порядок припинення діяльності арбітражного керуючого.

Так, за наявності підстав, визначених статтею 26 цього Кодексу, державний орган з питань банкрутства приймає рішення про позбавлення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого та вносить до Єдиного реєстру арбітражних керуючих України запис про припинення діяльності арбітражного керуючого.

Державний орган з питань банкрутства зобов`язаний не пізніше трьох днів з дня прийняття рішення повідомити арбітражного керуючого про припинення його діяльності.

Діяльність арбітражного керуючого припиняється з дня внесення до Єдиного реєстру арбітражних керуючих України запису про припинення його діяльності.

Рішення державного органу з питань банкрутства про позбавлення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого може бути оскаржено арбітражним керуючим до суду. Оскарження рішення не зупиняє його дію.

Вказані норми Кодексу України з процедур банкрутства кореспондуються з положеннями Порядку видачі, переоформлення, видачі дубліката та анулювання свідоцтва про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого, затвердженого наказом МЮ України від 17.10.2019 № 3191/5 та зареєстрованого в МЮ України 21.10.2019 за № 1125/34096 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Так, відповідно до п. п. 22-24 вказаного Порядку 22 у разі припинення діяльності арбітражного керуючого його свідоцтво анулюється.

У разі припинення діяльності арбітражного керуючого за власним бажанням арбітражний керуючий подає до Мін`юсту письмову заяву про припинення діяльності арбітражного керуючого (додаток 5).

До заяви про припинення діяльності арбітражного керуючого додаються оригінал свідоцтва або його дублікат та посвідчення арбітражного керуючого.

У разі наявності підстав, передбачених статтею 26 Кодексу України з процедур банкрутства, для припинення діяльності арбітражного керуючого Мін`юст приймає рішення про позбавлення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого, що оформлюється висновком структурного підрозділу Мін`юсту про наявність підстави для анулювання свідоцтва.

Висновок підписує керівник структурного підрозділу Мін`юсту або особа, яка виконує його обов`язки.

Висновок структурного підрозділу Мін`юсту та проєкт наказу Мін`юсту про анулювання свідоцтва подаються структурним підрозділом Мін`юсту для підпису Міністру юстиції України або особі, яка виконує його обов`язки.

Копія наказу Мін`юсту про анулювання свідоцтва надсилається особі, діяльність арбітражного керуючого якої припинено, із супровідним листом за підписом керівника структурного підрозділу Мін`юсту або особи, яка виконує його обов`язки, протягом трьох робочих днів з дня видання наказу Мін`юсту про анулювання свідоцтва.

З аналізу наведених норм вбачається, що однією з підстав припинення діяльності арбітражного керуючого та анулювання його свідоцтва є його власне бажання.

Оцінюючи заяву ОСОБА_1 , зареєстровану в МЮ України 21.04.2021, та долучені до неї оригінали свідоцтва № 249 та посвідчення № 249, суд зазначає, що така не допускала іншого трактування, аніж власне бажання ОСОБА_1 на припинення його діяльності арбітражного керуючого.

За таких обставин суд вважає, що позовна вимога про скасування наказу № 1572/5 від 29.04.2021 МЮ України про анулювання свідоцтва на право здійснення діяльності арбітражного керуючого від 19.02.2013 № 249 є безпідставною і у її задоволенні слід відмовити.

При цьому судом не береться до уваги твердження позивача про те, що відповідачем при прийнятті зазначеного наказу порушено п. 28 Порядку видачі, переоформлення, видачі дубліката та анулювання свідоцтва про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого, оскільки таке свідоцтво було позивачем самостійно повернуто відповідачу.

Щодо позовної вимоги про визнання бездіяльності МЮ України протиправною, то позивач стверджує, що така бездіяльність відповідача полягала у ненадісланні відповідачем на адресу Старкова ОВ прийнятого рішення - наказу № 1572/5 від 29.04.2021 МЮ України про анулювання свідоцтва на право здійснення діяльності арбітражного керуючого від 19.02.2013 № 249.

Водночас, суд з матеріалів справи встановив, що на виконання вимог законодавства, а саме п. 24 Порядку видачі, переоформлення, видачі дубліката та анулювання свідоцтва про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого, МЮ України скерувало копію наказу від 29.04.2021 № 1572/5 «Про анулювання свідоцтва про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), виданого ОСОБА_1 » на адресу позивача листом від 30.04.2021 № 266/15392/33-21/21.1. Зазначений лист переданий Департаментом для відправлення до Управління забезпечення та документообігу 05.05.2021 і 07.05.2021 надісланий поштою на адресу ОСОБА_1 , що підтверджується відомістю про відправку кореспонденції з печаткою ПАТ «Укрпошта» та фіскальним чеком, витягом з журналу обліку вихідної кореспонденції.

Крім того, листом МЮ України від 22.11.2021 № 112446/136839- 33-21/21.1 відповідач повідомив заявника про відсутність підстав для задоволення заяви та, зокрема, скасування наказу від 29.04.2021 № 1572/5, наданим у відповідь на лист ОСОБА_1 від 08.11.2021 № 01-20/02 (вх. від 17.11.2021 № 136839-33-21). Зазначений лист був переданий Департаментом для відправлення до Управління забезпечення та документообігу 23.11.2021 і 24.11.2021 надісланий поштою на адресу ОСОБА_1 , що підтверджується відомістю про відправку кореспонденції з печаткою ПАТ «Укрпошта» та фіскальним чеком, витягом з журналу обліку вихідної кореспонденції.

Зважаючи на наведене, у суду відсутні підстави для визнання бездіяльності відповідача, яка полягала у ненадісланні ним на адресу Старкова ОВ прийнятого рішення - наказу № 1572/5 від 29.04.2021 МЮ України про анулювання свідоцтва на право здійснення діяльності арбітражного керуючого від 19.02.2013 № 249 - протиправною, оскільки відповідач вчинив всі залежні від нього дії для повідомлення позивача про прийняті рішення за його заявами від 21.04.2021 та 08.11.2021.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання МЮ України поновити ОСОБА_1 свідоцтво на право здійснення діяльності арбітражного керуючого, то суд вказує таке.

Згідно п. п. 2, 3 Порядку видачі, переоформлення, видачі дубліката та анулювання свідоцтва про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого наявність свідоцтва є обов`язковою умовою здійснення діяльності арбітражного керуючого.

Свідоцтво видається Мін`юстом без обмеження строку дії не пізніше ніж на десятий день з дня надходження рекомендації Кваліфікаційної комісії арбітражних керуючих (далі - Комісія) про видачу свідоцтва особі, яка склала кваліфікаційний іспит.

Наказом МЮ від 13.08.2019 № 2535/5, зареєстрованим в МЮ України 15.08.2019 за № 925/33896, затверджено Порядок складання кваліфікаційного іспиту особами, які мають намір здійснювати діяльність арбітражного керуючого.

Цей Порядок визначає організаційні засади проведення кваліфікаційного іспиту (далі - іспит), порядок його складання особами, які мають намір здійснювати діяльність арбітражного керуючого (далі - особи), порядок оцінювання знань на іспиті та встановлення його результату.

Іспит проводиться шляхом проходження особами автоматизованого анонімного тестування відповідно до переліку обов`язкових питань, за якими проводиться навчання осіб, які мають намір здійснювати діяльність арбітражного керуючого, визначеного Міністерством юстиції. Іспит проводить Кваліфікаційна комісія арбітражних керуючих (далі - Кваліфікаційна комісія).

Перелік питань автоматизованого анонімного тестування (тестові питання та завдання) для іспиту розробляє структурний підрозділ Міністерства юстиції, який забезпечує реалізацію повноважень державного органу з питань банкрутства (далі - структурний підрозділ Мін`юсту), та затверджує Кваліфікаційна комісія.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем після анулювання його свідоцтва № 249 не складався відповідний кваліфікаційний іспит, а отже, підстав для видачі ОСОБА_1 нового свідоцтва на право здійснення діяльності арбітражного керуючого не було.

Також суд зазначає, що не було і підстав для видачі дублікату свідоцтва на право здійснення діяльності арбітражного керуючого відповідно до п. п. 12-15 Порядку видачі, переоформлення, видачі дубліката та анулювання свідоцтва про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого. Крім того, позивач про це не просив.

Суд вказує, що відповідно до ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Частиною 1 ст. 5 КАС України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

За змістом п. 9 ч. 5 ст. 160 КАС України у позовній заяві повинно бути обґрунтовано порушення оскаржуваним рішенням прав, свобод або інтересів позивача.

Отже, адміністративне судочинство спрямоване на справедливе вирішення судом спорів з метою захисту саме порушених прав осіб у сфері публічно-правових відносин. Обов`язковою умовою визнання протиправними рішень суб`єкта владних повноважень є доведеність позивачем порушених його прав та інтересів цим рішенням суб`єкта владних повноважень.

Крім того, адміністративне судочинство спрямоване на захист саме порушених прав осіб у сфері публічно-правових відносин, тобто для відновлення порушеного права у зв`язку із прийняттям рішення суб`єктом владних повноважень особа повинна довести, яким чином відбулось порушення її прав.

При цьому порушення вимог Закону рішенням чи діями суб`єкта владних повноважень не є достатньою підставою для визнання їх судом протиправними, оскільки обов`язковою умовою визнання їх протиправними є доведеність позивачем порушення його прав та охоронюваних законом інтересів цими діями чи рішенням з боку відповідача, зокрема наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або законного інтересу, на захист якого подано позов.

Відповідно до висновку, що сформований у постанові Верховного Суду України від 15.11.2016 у справі № 800/301/16, гарантоване ст. 55 Конституції України й конкретизоване в законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб твердження про порушення прав було обґрунтованим. Обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

З огляду на зазначене, вирішуючи спір, суд повинен пересвідчитись у належності особи, яка звернулась за судовим захистом, відповідного права або охоронюваного законом інтересу (наявність права на позов у матеріальному розумінні), встановити, чи є відповідне право або інтерес порушеним (встановити факт порушення), а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

З цього слідує, що під час розгляду кожної справи суд повинен встановити чи має місце порушення прав та інтересів позивача, адже без цього не можна виконати завдання судочинства. Якщо позивач не довів факту порушення особисто своїх прав чи інтересів, то навіть у разі, якщо дії суб`єкта владних повноважень є протиправними, підстав для задоволення позову немає.

Звернення до суду є способом захисту порушених суб`єктивних прав, а не способом відновлення законності та правопорядку у публічних правовідносинах.

Відсутність порушеного права та неправильний спосіб захисту встановлюються при розгляді справи по суті і є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.

Відсутність у заявника прав чи обов`язків у зв`язку із вчиненням оскаржуваних дій не породжує для останнього і права на захист, тобто права на звернення із цим адміністративним позовом.

Суд зазначає, що таке порушення має бути реальним, обґрунтованим, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених прав чи інтересів особи-позивача з боку відповідача, яка стверджує про їх порушення.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.

Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 12.06.2018 у справі № 826/4406/16, від 15.08.2019 у справі № 1340/4630/18, від 23.12.2019 у справі № 712/3842/17, від 27.02.2020 у справі № 500/477/15-а.

Суд зазначає, що позивач під час розгляду справи жодними належними та допустимими доказами не довів перед судом ту обставину, що оскаржуване рішення - наказ № 1572/5 від 29.04.21 Міністерства юстиції України про анулювання свідоцтва на право здійснення діяльності арбітражного керуючого від 19.02.2013 № 249 - зумовило негативний вплив на його конкретні реальні індивідуально виражені права, свободи чи інтереси. Більше того, позивач не зазначив навіть, які саме його права, свободи чи інтереси порушені.

Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Таким чином, виходячи з предмету спору та правового врегулювання зазначених нормативно-правових актів, суд за наслідками розгляду справи дійшов висновку про необхідність відмови у задоволенні позову повністю.

Оскільки позивач був звільнений від сплати судового збору, питання про розподіл судових витрат у відповідності до ст. 139 КАС України суд не вирішує.

Керуючись ст.ст. 2, 6-9, 19-20, 22, 25-26, 90, 132, 139, 143, 240-246, 250, 255, 257-258, 293, 295, пп. 15.5 п.15 розділу VII «Перехідні положення» КАС України, суд

В И Р І Ш И В :

у задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Судові витрати в цій справі стягувати не належить.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено та підписано 20.05.2024.

СуддяПотабенко Варвара Анатоліївна