Рішення № 119174174, 21.05.2024, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 травня 2024 року Київ№ 640/8154/19

Київський окружний адміністративний суд у складі судді Скрипки І.М., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Київської митниці про визнання протиправними та скасування рішення і картки відмови,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 (далі позивач) звернулася до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Київської міської митниці ДФС (правонаступник Київська митниця, далі відповідач, митний орган).

Просила суд визнати протиправним та скасувати рішення митного посту «Столичний» про коригування митної вартості товарів від 13.02.2019 № UA100110/2019/000031/2 та визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 13.02.2019 № UA100110/2019/00239.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.05.2019 відкрито спрощене позовне провадження у справі.

На виконання положень пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України № 2825-ІХ, Окружним адміністративним судом міста Києва скеровано за належністю матеріали цієї справи до Київського окружного адміністративного суду.

За результатом автоматизованого розподілу справу передано на розгляд судді Київського окружного адміністративного суду Журавля В.О.

Ухвалою суду від 16.06.2023 (суддя Журавель В.О.) цю справу прийнято до провадження за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Від представника відповідача 04.07.2023 до суду надійшло клопотання про заміну відповідача на процесуального правонаступника.

Суд своєю ухвалою від 02.08.2023 замінив відповідача у цій справі Київську міську митницю ДФС на його правонаступника Київську митницю, як відокремлений підрозділ Державної митної служби України.

Натомість від представника позивача 05.09.2023 до суду також надійшла заява про заміну відповідача на його правонаступника.

Оскільки судом вже вирішено питання щодо заміни відповідача на правонаступника відповідно до ухвали від 02.08.2023, заява представника позивача, що зареєстрована в суді 05.09.2023, задоволенню не підлягає.

Згідно із частиною першою статті 35 Кодексу адміністративного судочинства України, справа, розгляд якої розпочато одним суддею, повинна бути розглянута цим самим суддею, за винятком випадків, які унеможливлюють участь судді у розгляді справи.

У силу вимог частини дев`ятої статті 31 Кодексу адміністративного судочинства України, невирішені судові справи за вмотивованим розпорядженням керівника апарату суду, що додається до матеріалів справи, передаються для повторного автоматизованого розподілу справ виключно у разі, коли суддя не може продовжувати розгляд справи більше чотирнадцяти днів, що може перешкодити розгляду справи у строки, встановлені цим Кодексом.

На підставі розпорядження керівника апарату Київського окружного адміністративного суду було проведено повторний автоматизований розподіл вказаної справи з підстав, зазначених у ньому.

Внаслідок автоматизованого розподілу матеріали справи були передані для розгляду судді Скрипці І.М.

Ухвалою від 07.02.2024 цю справу прийнято до провадження за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що відповідач безпідставно відмовив у прийнятті поданої декларантом митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, незважаючи на подання усіх необхідних документів, що підтверджують заявлену декларантом митну вартість придбаного нею автомобіля та обраний метод її визначення (основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, що імпортуються (вартість операції), та шляхом прийняття оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів, всупереч вимогам чинного законодавства визначив митну вартість автомобіля, який ввозився на митну територію України відповідно до митного режиму імпорт, за другорядним методом (резервним), що призвело до збільшення відповідачем митної вартості товару.

Відповідач проти позову заперечував, надіслав відзив на позовну заяву, відповідно до якого просив відмовити у задоволенні позову. Стверджував, що 21.02.2019 до відділу митного оформлення митного поста «Столичний» Київської міської митниці ДФС подано митну декларацію № UA100110/2019/122434 з метою здійснення митного оформлення товару: NISSAN MURANO, номер кузова: НОМЕР_1 , календарний рік виготовлення 2013, модельний рік виготовлення 2013. Торговельна марка та виробник: NISSAN. Країна виробництва JP. Митна вартість товару заявлена за основним методом ціною договору. На підтвердження митної вартості товарів, позивачем подано документи, перелік яких зазначено у графі 44 митної декларації. Зазначили, що під час проведення контролю за правильністю визначення митної вартості товару встановлено, що документи подані до митного оформлення, не містять відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів (витрати на транспортування, страхування). Стверджували про ненадання документів, що підтверджують відомості про вартість перевезення товару (витрати на транспортування), а надана ТОВ «Транс Хоуп Груп» інформація в листі від 28.01.2019 № 0128/07 щодо перевезення товару, без документів, що підтверджують понесені витрати декларантом/позивачем (акти виконаних робіт, платіжні доручення, калькуляція тощо) не підтверджує витрати на транспортування товару. Крім того, митному органу не подано страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування, а також не надано документів на підтвердження понесених позивачем витрат на брокерські послуги при здійсненні митного оформлення в Японії. Решта документів подані декларантом без перекладу.

У поясненнях та відповіді на відзив представник позивача заперечував щодо наведених відповідачем доводів та міркувань. Стверджував про зазначення недостовірних відомостей щодо декларації та товару, оскільки позивачем до відділу митного оформлення митного поста «Столичний» Київської міської митниці ДФС митна декларація за № UA100110/2019/122434 з метою здійснення митного оформлення товару: NISSAN MURANO, номер кузова: НОМЕР_1 , календарний рік виготовлення 2013, модельний рік виготовлення 2013, торговельна марка та виробник: NISSAN, країна виробництва JP, не подавалась. 12.02.2019 позивачем подано електронну митну декларацію ІМ 40 ДЕ UA100110/2019/118015 на автомобіль легковий, бувший у користуванні 1 штука, марка MERCEDES-BENZ, модель CLК320, VIN/ НОМЕР_2 . Щодо неподання документів на підтвердження витрат на транспортування зазначено, що на момент подання документів для митного оформлення, документи, що підтверджують понесені витрати на транспортування товару, були відсутні через відсутність оплати, при цьому подавався договір на транспортно-експедиційне обслуговування та довідка перевізника (експедитора) про суму перевезення. Щодо неподання документів про вартість страхування, зазначено, що позивачем не здійснювалось страхування транспортного засобу, тож і витрати на страхування відсутні. Щодо решти тверджень, зокрема, про ненадання документального підтвердження понесених брокерських витрат, зазначено із посиланням на підпункт «а» пункту 1 частини десятої статті 58 Митного кодексу України, що брокерська винагорода за закупівлю, що є платою покупця своєму агентові за надання послуг, пов`язаних із представництвом його інтересів за кордоном для закупівлі оцінюваних товарів до ціни при визначенні митної вартості не додаються, тож не заявлялись позивачем при визначенні митної вартості товару. Стосовно подання документів без перекладу, зазначено, що жодної вимоги від відповідача про надання перекладу українською мовою експортного сертифікату позивач не отримувала, тому претензії відповідача є безпідставними. Крім того, представник позивача вважає, що інформація із програмного продукту SCHWACKE, відповідно до якої відповідач встановив вартість транспортного засобу у розмірі 5650, 00 доларів США, є висновком про якісні та вартісні характеристики товару, проте відповідачем жодним чином не аргументовано наявність у SCHWACKE відповідної ліцензії на право здійснення будь-якої оціночної діяльності із визначення вартості транспортних засобів, у т.ч. й тих, які продаються чи придбаваються на території Японії. Із цих підстав просив визнати протиправними оскаржувані рішення та картку відмови в прийнятті митної декларації.

Разом із відзивом відповідачем подані клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін, а також про виклик свідка, у задоволенні яких відмовлено.

Розглянувши подані представниками сторін документи та матеріали, з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

Між позивачем та ОСОБА_2 06.12.2018 укладено договір купівлі-продажу (проформа) № 107840, згідно з умовами якого ОСОБА_3 , який є торговцем за законодавством Японії, продав, а ОСОБА_1 - придбала автомобіль бувший у користуванні MERCEDES-BENZ CLК320, VIN/ НОМЕР_2 за ціною 3112, 00 доларів США.

Оплата за вказаний товар у сумі 3112, 00 доларів США здійснена 06.12.2018, що підтверджено банківським платіжним документом SW24IC06O36285 (а.с. 20).

Вказана ціна автомобіля зазначена в Інвойсі від 20.12.2018 № 107834-5.

Із метою доставки автомобіля на територію України 20.12.2018 позивач уклала договір на транспортно-експедиційне обслуговування № 07-20.12/18 з Товариством з обмеженою відповідальністю «Транс Хоуп Груп» (а.с.21-22).

Відповідно до умов договору Товариство з обмеженою відповідальністю «Транс Хоуп Груп» зобов`язується організувати перевезення автомобіля MERCEDES-BENZ CLК320 VIN/ НОМЕР_2 різними видами транспорту із Японії, порт відправлення Йокогама, в Україну, місце прибуття м. Київ, через порт Одеса/Чорноморськ.

На підставі коносаменту № THG0119009 Товариство з обмеженою відповідальністю «Транс Хоуп Груп» здійснило перевезення автомобіля морським транспортом.

Листом № 0128/02 від 28.01.2019 Товариство з обмеженою відповідальністю «Транс Хоуп Груп» повідомило, що вартість морського фрахту з перевезення імпортного вантажу з порту Йокогама до порту Одеса склала 11914, 28 грн.

У той же час, згідно з пунктом 3.2 Договору від 20.12.2018 № 07-20.12/18 до оплати вартості експедиційної винагороди не входять витрати на оплату послуг третіх осіб, залучених до виконання договору. Ці кошти є транзитними та підлягають перерахуванню на користь третіх осіб, залучених до виконання договору.

12.02.2019 позивачем подано електронну митну декларацію ІМ 40 ДЕ UA100110/2019/118015 на автомобіль легковий, бувший у користуванні 1 штука, марка MERCEDES-BENZ, модель CLК320, VIN/ НОМЕР_3 № НОМЕР_4 . Митна вартість товару визначена декларантом із застосуванням основного методу за ціною договору (контракту), із урахуванням витрат на транспортування, у загальній сумі 3552, 33 доларів США/96117,89 грн. (а.с.13).

Так, встановлено, що позивач визначила митну вартість товару, включивши до неї витрати на перевезення, які підлягали сплаті товариству «Транс Хоуп Груп».

На запит митного посту «Столичний» від 12.02.2019 ТОВ «МСЛ-Брок», яке є представником декларанта, у заяві від 13.02.2019, зазначило, що надано всі документи, якими підтверджується митна вартість товару, відповідно до вимог частини другої статті 53 Митного кодексу України.

Відповідачем оформлено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 13.02.2019 № UA100110/2019/00239.

У подальшому, Київська міська митниця ДФС прийняла рішення про коригування митної вартості товарів від 13.02.2019 № UA100110/2019/000031/2, яким визначила митну вартість імпортованих позивачем товарів за резервним методом.

Як убачається зі змісту графи 33 оскаржуваного рішення, митна вартість імпортованого товару не може бути визнана у зв`язку з тим, що документи, подані декларантом для підтвердження заявленої митної вартості товару, не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а саме: витрати понесені на транспортування та страхування оцінюваного транспортного засобу. Із поданих документів не можливо підтвердити заявлений метод визначення митної вартості товарів. Надані до митного оформлення документи не містять достовірних та об`єктивних відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена. Декларантом не виконано вимоги статті 53 Митного кодексу України. Отже, подані декларантом документи не містять належних, об`єктивних та достовірних відомостей про числове значення заявленої митної вартості, тому підтвердити заявлену митну вартість неможливо відповідно до статті 64 Митного кодексу України. Посадовою особою митниці проведено з декларантом процедуру консультації. Зазначено, що жодних вимог у порядку частини шостої статті 55 Митного кодексу України від декларанта не надходило. За результатами проведених консультацій встановлено, що метод визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів не може бути прийнятий у зв`язку з відсутністю даних щодо вартості операцій з ідентичними товарами, скоригованими відповідно до комерційних умов поставки та партії товару (кількості). Метод визначення митної вартості за ціною договору не може бути прийнятий у зв`язку з відсутністю даних щодо вартості операцій з ідентичними товарами, скоригованими відповідно до комерційних умов поставки та партії товару (кількості). Метод визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів не може бути прийнятий у зв`язку з відсутністю даних щодо вартості операцій з подібними (аналогічними) товарами, скоригованими відповідно до комерційних умов поставки та партії товару (кількості). Метод визначення митної вартості на основі віднімання вартості не може бути використаний у зв`язку з відсутністю даних, необхідних для проведення розрахунків. Метод визначення митної вартості на основі додавання вартості, не може бути використаний у зв`язку з відсутністю даних, необхідних для проведення розрахунку. Митну вартість товару, що імпортується, скориговано із застосуванням резервного методу відповідно до статті 64 Митного кодексу України.

При цьому, джерелом інформації, яким користувався митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товару: вартість офіційного довідника Європи каталогу SCHWACKE 5650, 00 доларів США.

Уважаючи спірні рішення та картку відмови в прийнятті митної декларації протиправними, позивач звернулася з позовом до суду про їх скасування.

Надаючи правову оцінку спірним відносинам, що виникли між сторонами, застосовуючи нормативно-правові акти, чинні на момент їх виникнення, суд виходив із такого.

Згідно із частиною другою статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною першою статті 49 Митного кодексу України (далі МК України, у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно із частиною першою статті 52 МК України, заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Як убачається із частини другої статті 52 МК України, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

Частиною другою статті 53 МК України визначено перелік документів, які декларант повинен подавати для підтвердження митної вартості товару, заявленої у декларації, і методу, обраного для її обчислення. До таких документів належать: декларація митної вартості, зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності, рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу), якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару, транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню, якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

За змістом частини третьої статті 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

За нормами частини п`ятої статті 53 МК України, забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Пунктами 3.16, 6.2 Загального додатку до Конвенції визначено, що на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.

Згідно з підпунктом 4.5.10 пункту 4.5 розділу 4 Порядку виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення товарів із застосуванням митної декларації за формою єдиного адміністративного документа, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30.05.2012 № 631 (далі Порядок № 631), перевірка правильності визначення митної вартості товарів належить до митних формальностей, що виконуються при митному оформленні митної декларації.

Крім того, частиною першою статті 54 МК України регламентовано, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Як убачається з пункту 1 частини четвертої статті 54 МК України, орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

За положеннями частини п`ятої статті 54 МК України, орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний: 1) здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 2) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана; 3) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих у разі коригування митної вартості, а також щодо підстав здійснення такого коригування; 4) випускати у вільний обіг товари, що декларуються: у разі визнання органом доходів і зборів заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю; у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу.

Крім того, частиною шостою статті 54 МК України передбачено, що орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; 4) проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; 5) звертатися до органів доходів і зборів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; 6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.

Згідно із частиною першою статті 57 МК України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

За приписами частини другої статті 58 МК України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Частиною четвертою статті 58 МК України передбачено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Згідно із частиною п`ятою статті 58 МК України ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Крім того, частиною десятою статті 58 МК України, визначається, що при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: 1) витрати, понесені покупцем: а) комісійні та брокерська винагорода, за винятком комісійних за закупівлю, що є платою покупця своєму агентові за надання послуг, пов`язаних із представництвом його інтересів за кордоном для закупівлі оцінюваних товарів; б) вартість ящиків тари (контейнерів), в яку упаковано товар, або іншої упаковки, що для митних цілей вважаються єдиним цілим з відповідними товарами; в) вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням; 2) належним чином розподілена вартість нижчезазначених товарів та послуг, якщо вони поставляються прямо чи опосередковано покупцем безоплатно або за зниженими цінами для використання у зв`язку з виробництвом та продажем на експорт в Україну оцінюваних товарів, якщо така вартість не включена до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: а) сировини, матеріалів, деталей, напівфабрикатів, комплектувальних виробів тощо, які увійшли до складу оцінюваних товарів; б) інструментів, штампів, шаблонів та аналогічних предметів, використаних у процесі виробництва оцінюваних товарів; в) матеріалів, витрачених у процесі виробництва оцінюваних товарів (мастильні матеріали, паливо тощо); г) інженерних та дослідно-конструкторських робіт, дизайну, художнього оформлення, ескізів та креслень, виконаних за межами України і безпосередньо необхідних для виробництва оцінюваних товарів; 3) роялті та інші ліцензійні платежі, що стосуються оцінюваних товарів та які покупець повинен сплачувати прямо чи опосередковано як умову продажу оцінюваних товарів, якщо такі платежі не включаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті. Зазначені платежі можуть включати платежі, які стосуються прав на літературні та художні твори, винаходи, корисні моделі, промислові зразки, торговельні марки та інші об`єкти права інтелектуальної власності. Витрати на право відтворення (тиражування) оцінюваних товарів в Україні не повинні додаватися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари. Порядок включення до ціни розрахунку роялті та ліцензійних платежів визначається Кабінетом Міністрів України; 4) відповідна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу товарів, що оцінюються, їх використання або розпорядження ними на митній території України, яка прямо чи опосередковано йде на користь продавця; 5) витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; 6) витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; 7) витрати на страхування цих товарів.

Частиною другою статті 55 МК передбачено, що прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Із аналізу частин першої та другої статті 53 МК слідує, що законом визначений вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Митні органи мають право витребовувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що є обов`язковою обставиною, з якою закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом із тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного суду України від 30.06.2015 (справа 21-591а15).

Відмовляючи позивачу визнати митну вартість, зазначену ним у митній декларації, відповідач виходив із того, що документи, подані декларантом для підтвердження заявленої митної вартості товару, не містять відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а саме понесені на транспортування та страхування оцінюваного транспортного засобу.

Втім, суд уважає такі доводи митного органу необґрунтованими, з огляду на таке.

Відповідно до матеріалів справи, товар постачався на умовах FOB, Україна, порт призначення: Одеса.

Так, згідно з Інкотермс (офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати (у редакції 2010 року) термін «FOB» named port of shipment) англ. Free On Board, або Франко борт (… назва порту відвантаження) це термін Інкотермс 2000 та 2010, який означає, що продавець виконав постачання, коли товар перейшов через поручні судна в названому порту відвантаження. Це означає, що із цього моменту усі витрати і ризики чи втрати ушкодження товару повинен нести покупець. За умовами терміна FOB на продавця покладається обов`язок з митного очищення товару для експорту. Цей термін може застосовуватися тільки під час перевезення товару морським чи внутрішнім водним транспортом.

Відповідно до проформи № 107840 (а.с. 17), комерційного інвойсу від 20.12.2018 № 107834-5, портом навантаження є: Йокогама-Канагава, Японія, портом призначення Одеса, Україна.

Як зазначалось вище, пунктом 5 частини десятої статті 58 МК України передбачено, що при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України.

Отже позивачем було правильно включено до митної вартості товару 11914, 28 грн. (вартість морського фрахту з перевезення імпортованого вантажу з порту Йокогама-Канагава до порту Одеса/Чорноморськ). При цьому, з урахуванням положень пункту 4 частини другої статті 53 Митного кодексу України, відсутність саме банківських платіжних документів на момент митного оформлення через відсутніть проведення оплати, не може бути підставою для коригування митної вартості за наявності інших документів, що є достатніми, підтверджують числові значення усіх складових митної вартості та не містять розбіжностей.

Так, відповідно до матеріалів справи, із метою доставки автомобіля на територію України, 20.12.2018 ОСОБА_1 уклала договір на транспортно-експедиційне обслуговування № 07-20.12/18 з Товариством з обмеженою відповідальністю «Транс Хоуп Груп».

Відповідно до умов договору Товариство з обмеженою відповідальністю «Транс Хоуп Груп» зобов`язується організувати перевезення автомобіля MERCEDES-BENZ CLК320 VIN/ НОМЕР_2 різними видами транспорту із Японії, порт відправлення Йокогама, в Україну, місце прибуття м. Київ, через порт Одеса/Чорноморськ.

На підставі коносаменту № THG0119009 Товариство з обмеженою відповідальністю «Транс Хоуп Груп» здійснило перевезення автомобіля морським транспортом.

Листом № 0128/02 від 28.01.2019 Товариство з обмеженою відповідальністю «Транс Хоуп Груп» повідомило, що вартість морського фрахту з перевезення імпортного вантажу з порту Йокогама до порту Одеса склала 11914, 28 грн.

Перераховані вище документи подавалися до митного органу при оформленні електронної митної декларації у цьому випадку.

Згідно з пунктом 7 частини десятої статті 58 МК України, витрати на страхування товарів є обов`язковою складовою митної вартості товару та повинні додаватись до ціни товару, якщо не були до неї включені.

Частиною другою статті 53 МК України передбачено, що якщо здійснювалось страхування, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Втім, позивач стверджувала, і судом не встановлено зворотнього, що страхування не здійснювалось, ураховуючи умови поставки товару.

З огляду на викладене, суд доходить висновку, що ОСОБА_1 надано до митного оформлення основні та необхідні документи, які містять чітку, недвозначну і зрозумілу інформацію про товар та його ціну, а отже в сукупності заявлені відомості, які підтверджують числові значення митної вартості (її складових) не давали митному органу підстав для сумніву щодо повноти та правильності визначення її декларантом, у зв`язку із чим рішення Київської міської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів від 13.02.2019 № UA100110/2019/000031/2 та картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів від 13.02.2019 № UA100110/2019/00239 є протиправними та підлягають скасуванню.

Решта доводів відповідач, у т.ч. й щодо непідтвердження митної вартості товару витратами на брокерські послуги, а також щодо подання декларантом документів без перекладу, судом не беруться до уваги як такі, що не були підставами прийняття оскаржуваного рішення.

За змістом частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

За правилами частини другої цієї ж статті 77 в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За правилами частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

У той же час, оскаржувані у цьому випадку рішення не відповідають названим критеріям.

Із урахуванням викладеного, суд доходить висновку про задоволення позовних вимог.

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає, що при зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 1536, 80 грн.

Суд, керуючись статтею 139 Кодексу адміністративного судочинства України, беручи до уваги результат вирішення спору щодо задоволення позовних вимог, присуджує позивачу 1536, 80 грн. понесених витрат з оплати судового збору за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 159, 162, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

адміністративний позов ОСОБА_1 - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Київської міської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів від 13.02.2019 № UA100110/2019/000031/2.

Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 13.02.2019 № UA100110/2019/00239.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_5 ; місце проживання: АДРЕСА_1 ) понесені нею судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 1536, 80 грн. (одна тисяча п`ятсот тридцять шість гривень 80 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці (код ЄДРПОУ ВП: 43997555; місцезнаходження: 03124, м. Київ, бульв. Гавела Вацлава, буд. 8-А).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Скрипка І.М.