Рішення № 119170353, 20.05.2024, Новосанжарський районний суд Полтавської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа № 542/697/24

Номер провадження 2-а/542/5/24

20 травня 2024 року селище Нові Санжари

Новосанжарський районний суд Полтавської області в складі:

головуючого судді Кашуби М.І.,

за участю секретаря судового засідання Журавель О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до старшого інспекторавідділення поліції № 2 Полтавського районного управління поліції ГУНП в Полтавській області капітана поліції Матюха Артура Ігоровича, Головного управління національної поліції в Полтавській області про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,-

в с т а н о в и в :

До Новосанжарського районного суду Полтавської області надійшов адміністративний позов ОСОБА_2 , в якому він просивскасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №1796416 від 01 квітня 2024 року старшим інспектором відділення поліції № 2 (м. Кобеляки) Полтавського районного управління поліції ГУНП в Полтавській області капітаном поліції Матюхом Артуром Ігоревичем про притягнення ОСОБА_1 , до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 132-1 КУпАП про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 510 гривень, а також просив закрити справу про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 132-1 КУпАП відносно нього у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Зазначив, що перевищення транспортним засобом, яким керував ОСОБА_2 , ширини у 2,6 м. не відносить його до великогабаритної техніки на підставі п. 22.5. ПДР, тим самим виключаючи відповідальність на підставі ст. 132-1 КУпАП.

Вказав, що відповідно до примітки до ст. 132-1 КУпАП дія частини першої цієї статті не поширюється на правопорушення, пов`язані з перевищенням габаритних та/або вагових параметрів.

Зауважив, що проведення габаритно-вагового контролю щодо здійснення відповідних вимірювань, віднесення того чи іншого транспортного засобу до великовагових та/або великогабаритних, є виключною компетенцією Укртрансбезпеки.

В свою чергу до повноважень працівників підрозділів МВС не віднесено здійснення габаритно-вагового контролю. Натомість, такі повноваження надано виключно посадовим особам Укртрансінспекцїї.

Також зазначив, що габаритно-ваговий контроль, крім документального, здійснюється виключно в пунктах габаритно-вагового контролю посадовими особами та/або працівниками відповідних органів.

Вказав, що матеріали адміністративного провадження не містять жодних документів, на підтвердження вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 132-1 КУпАП, за яке його притягнуто до адміністративної відповідальності.

З цихпідстав вважав постанову від 01 квітня 2024 року незаконною та такою, що підлягає скасуванню.

Ухвалою Новосанжарського районного суду Полтавської області від 12 квітня 2024 року позовну заяву прийнято до провадження та призначено до розгляду з викликом сторінта надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву (а.с. 17).

Позивач та його представник в судове засідання не з`явилися. Представник позивача адвокат Яковенко О.В. 17.05.2024 подав до суду заяву про розгляд справи без його участі та участі позивача. Вказав, що позовні вимоги підтримує, просив їх задовольнити.

Представник відповідача, а також старший інспектор відділення поліції № 2 (м. Кобеляки) Полтавського районного управління поліції ГУНП в Полтавській області капітан поліції Матюх Артур Ігорович, будучи належним чином повідомленими про день та час судового розгляду справи, в судове засідання повторно не з`явилися, заяв про відкладення розгляду справи чи відзиву на позов не надали.

За правилами частини 3статті 268 КАС Українинеприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій. З огляду на наведене, судом визнано за можливе провести розгляд справи за відсутності усіх її учасників.

Відповідно до ст. 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до наступних висновків.

Згідно зі ст. 55 Конституції України,Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Частиною 1 ст. 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Згідно з ч. 1 ст. 122 КАСУ, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Частиною другою ст. 286 КАСУ передбачено, що позовну заяву щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови).

Судом встановлено, що 01 квітня 2024 рокустаршим інспектором відділу поліції № 2 (м. Кобеляки) Полтавського районного управління поліції ГУПН в Кіровоградській області старшим капітаном поліції Матюхом Артуром Ігоровичемвинесено постанову серії ЕНА № 1796416 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 132-1 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 510 гривень.

Зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що підставою для притягнення позивача до адміністративної відповідальності стало порушення ним п. 17 Правил проїзду великогабаритних транспортних засобів, затверджених Постановою КМУ, а також п.22.5 Правил дорожнього руху, а саме, що він, 01.04.2024 о 11 год 37 хв в селищі Білики по вулиці Кобеляцькій, 15 керував трактором та буксирував культиватор, загальна ширина якого понад 3,5 м, та був відсутній проблисковий маяк оранжевого кольору, чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 132-1 КУпАП.

Позивач не погодився із вказаною постановою, вважає її необґрунтованою та такою, що підлягає скасуванню, оскільки під час керування транспортним засобом він не порушував ПДР.

Отже, саме відповідач зобов`язаний довести правомірність винесеної ним постанови, зокрема, шляхом доведення належними та допустимими доказами порушення позивачем Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність згідно з ч. 1ст. 132-1 КУпАП.

Слід зауважити, що, об`єктивна сторона адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1ст. 132-1 КУпАП,полягає упорушенні правилдорожнього перевезеннянебезпечних вантажів,правил проїздувеликогабаритних івеликовагових транспортнихзасобів автомобільнимидорогами,вулицями абозалізничними переїздами.

Разом з тим, норма ч. 1 ст. 132-1 КУпАП є бланкетною, тобто такою, що не називаючи конкретних ознак правопорушення або називаючи лише їх частину, відсилає для встановлення змісту ознак правопорушення до інших нормативних актів.

З наведеного слідує, що в постанові старшогоінспектора відділуполіції №2(м.Кобеляки)Полтавського районногоуправління поліціїГУПН вКіровоградській областістаршого капітанаполіції МатюхаАртура Ігоровичасерія ЕНА№ 1796416від 01.04.2024повинно бути зазначено які саме правила проїзду великогабаритного транспортного засобу було порушено особою, щодо якої винесено оскаржувану постанову.

Так, зі змісту постанови вбачається, що 01.04.2024 о 11:50:33 у селищі Білики по вулиці Кобеляцькій, 15 керував керував трактором та буксирував культиватор, загальна ширина якого понад 3,5 м, та був відсутній проблисковий маяк оранжевого кольору, порушив вимоги п. 17 Правил проїзду великогабаритних транспортних засобів, затверджених постановою КМУ та п. 22.5. Правил дорожнього руху.

При цьому, за змістом пункту 17 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затвердженихпостановою КабінетуМіністрів Українивід 18.01.2001року №30 (надалі- Правила)великогабаритні та великовагові транспортні засоби повинні бути укомплектовані, зокрема, не менш як одним проблисковим маячком оранжевого кольору з автономним живленням.

Пункт 2 Правил визначає, що транспортний засіб чи автопоїзд з вантажем або без вантажу вважається великогабаритним, якщо його габарити перевищують хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 р. № 1306 (надалі- ПДР).

Положення зазначеного пункту ПДР визначають максимальне значення зовнішнього габариту по ширині для сільськогосподарської техніки, яка рухається за межами населених пунктів, дорогами сіл, селищ, міст районного значення, без винесення габариту на смугу зустрічного руху, яке становить 3,75 м.

З наведеного слідує, що у розумінні вказаних положень закону великогабаритною сільськогосподарському технікою є, зокрема, техніка, зовнішні габарити по ширині якої перевищують вказаний показник.

Проте, як встановлено судом, в оскаржуваній постанові вказано, що ширина культиватора становить понад 3,5 м.

Однак, зазначення такої ширини транспортного засобу не означає, що він є великогабаритним у розумінні положень п. 2 Правил та п. 22.5 ПДР.

Натомість, вимога щодо необхідності обладнання сільськогогосподарської техніки, ширина якої перевищує 2,6 м проблисковим маячком оранжевого кольору міститься у п. 22.7 ПДР.

Таким чином, фабула адміністративного правопорушення, що викладена у постанові про притягнення позивача до адміністративної відповідальності не відповідає об`єктивній стороні складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 132-2 КУпАП, не відображає її істотних ознак, оскільки інспектором при винесенні оскаржуваної постанови невірно було кваліфіковано дії особи, яку було притягнуто до адміністративної відповідальності.

Крім того, слід зауважити, що згідно з вимогами Кодексу України про адміністративні правопорушення особа може бути притягнута до адміністративної відповідальності за наявності в її діях складу правопорушення, яке підтверджене належними та допустимими доказами.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Статтею 283КУпАП передбачено,що постановаповинна містити: найменуванняоргану (прізвище,ім`я тапо батькові,посада посадовоїособи),який виніспостанову; датурозгляду справи; відомостіпро особу,стосовно якоїрозглядається справа(прізвище,ім`я тапо батькові(занаявності),дата народження,місце проживаннячи перебування; описобставин,установлених підчас розглядусправи; зазначеннянормативного акта,що передбачаєвідповідальність затаке адміністративнеправопорушення; прийняте у справі рішення. Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, крім даних, визначенихчастиною другоюцієї статті,повинна міститивідомості про: дату,час імісце вчиненняадміністративного правопорушення; транспортнийзасіб,який зафіксованов моментвчинення правопорушення(марка,модель,номерний знак); технічнийзасіб,яким здійсненофото абовідеозапис (якщотакий записздійснювався); розмірштрафу тапорядок йогосплати; правовінаслідки невиконанняадміністративного стягненнята порядокйого оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.

При цьому суд зазначає, що у розумінні положень ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Частиною 1 статті 73 КАС України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

А за правилами статті 74 КАС України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 75 КАС України).

Достатніми, відповідно до приписів ст. 76 КАС України, є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

При цьому, за змістом положень ч. 1 ст. 9 КАС України,розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

За правилами ч. 2 ст. 77 КАС України,вадміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Суд констатує, що відповідачем не надано до суду жодних доказів на підтвердження правомірності винесеної постанови.

Частиною 1статті 40Закону України"ПроНаціональну поліцію"(даліЗакон №580-VIII)визначено,що поліціядля виконанняпокладених нанеї завданьта здійсненняповноважень,визначених законом,може застосовуватитакі технічніприлади,технічні засобита спеціалізованепрограмне забезпечення:фото-і відеотехніку,у томучислі техніку,що працюєв автоматичномурежимі,технічні приладита технічнізасоби звиявлення та/абофіксації правопорушень;технічні приладита технічнізасоби звиявлення радіаційних,хімічних,біологічних таядерних загроз;безпілотні повітрянісудна таспеціальні технічнізасоби протидіїїх застосуванню;спеціальні технічнізасоби перевіркина наявністьстану алкогольногосп`яніння;спеціалізоване програмнезабезпечення дляздійснення аналітичноїобробки фото-і відеоінформації,у томучислі длявстановлення осібта номернихзнаків транспортнихзасобів.Поліція можевикористовувати інформацію,отриману задопомогою фото-і відеотехніки,технічних приладівта технічнихзасобів,що перебуваютьу чужомуволодінні.Технічні прилади та технічні засоби, передбачені пунктами 1 і 2 цієї частини, поліція може закріплювати на однострої, у/на безпілотних повітряних суднах, службових транспортних засобах, суднах чи інших плавучих засобах, у тому числі тих, що не мають кольорографічних схем, розпізнавальних знаків та написів, які свідчать про належність до поліції, а також монтувати/розміщувати їх по зовнішньому периметру доріг і будівель.

Тобто, положення Закону № 580-VIII надають право поліції використовувати інформацію відеозапису в якості речового доказу наявності або відсутності факту правопорушення.

Суд звертає увагу на те, що окрім доказування правових підстав для рішення (тобто правомірності), суб`єкт владних повноважень повинен доказувати фактичну підставу, тобто наявність фактів, з якими закон пов`язує можливість прийняття рішення, вчинення дії чи утримання від неї.

Як вбачається з матеріалів справи та постанови про адміністративне правопорушення, відповідачем при винесені постанови не було наведено жодних доказів, на яких ґрунтується висновок про скоєння позивачем адміністративного правопорушення, не надано доказів і суду під час розгляду даної справи.

Крім зазначеного, суд наголошує, що зміст постанови про адміністративну відповідальність має відповідати вимогам, передбаченим статтями 280, 283 КУпАП.

У ній зокрема необхідно зазначити технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис.

Разом з тим, оскаржувана постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності не містить відомостей щодо здійснення фіксації правопорушення, за допомогою якого здійснено відеозапис.

Така правова оцінка наявних у справі доказів винуватості позивача у вчиненні інкримінованого йому адміністративного правопорушення узгоджується із сталою практикою Верховного Суду в аналогічних спорах, викладеною, зокрема у постанові від 30.05.2018 у справі № 337/3389/16-а та від 15.11.2018 у справі № 524/7184/16-а.

Тобто, матеріали справи не містять належних доказів у справі про адміністративне правопорушення, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що, інспектор при прийнятті оскаржуваної постанови діяв не у спосіб, який передбачений нормами КУпАП, без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, без дотримання вимог ч. 2 ст. 2 КАС України.

Разом з тим, слід зазначити, що презумпція винуватості покладає на суб`єкта владних повноважень обов`язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів.

Потенційний обов`язок суб`єкта владних повноважень довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності в суді посилює його відповідальність при прийнятті рішень, вчиненні інших дій чи допущенні бездіяльності.

Враховуючи, що суб`єкт владних повноважень не надав суду належних та допустимих доказів на підтвердження правомірності свого рішення, суд не вбачає наявності законних підстав для притягнення позивача до адміністративної відповідальності.

Крім того, у силу принципу презумпції невинуватості, всі сумніви у винності особи, що притягається до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості. За наведених вище обставин у їх сукупності факт вчинення позивачем правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 132-1 КУпАП, є недоведеним.

Враховуючи те, що за змістом ч.2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, суд вважає, що стороною відповідача не доведено належними й допустимими доказами, достатніми у їх взаємозв`язку, правомірності оскаржуваної постанови та наявності в діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 132-1 КУпАП, а тому позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню.

Крім того, представник відповідача у судове засідання не з`явивився, не скористався своїми процесуальними правами сторони в процесі і не надав до суду відзиву на позов разом з доказами в його обґрунтування.

При цьому, суд враховує, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами, а неподаннясуб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин кваліфікує як визнання позову в силу частини четвертоїстатті 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Враховуючи те, що вищевказаними нормами КАС України чітко визначено зміст резолютивної частини рішення суду, тому на підставі ч. 2 ст. 9 КАС України з метою найбільш повного та ефективного захисту прав позивача, оскаржуване ним рішення слід скасувати, а провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно нього закрити.

Щодо вимог позову про визнання протиправною постанови відповідача у справі про адміністративне правопорушення, суд звертає увагу на наступне.

У разі прийняття інспектором поліції протиправної постанови про накладення адміністративного стягнення належним способом захисту порушених прав особи є скасування такої постанови та закриття справи про адміністративне правопорушення. При цьому, в силу приписівст. 286 КАС України, додаткове визнання протиправною постанови інспектора поліції у справі про адміністративне правопорушення не вимагається, оскільки це автоматично випливає із висновків суду, викладених в мотивувальній частині рішення та охоплюється задоволенням вимоги про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення із закриттям справи.

Отже, відсутні підстави для визнання протиправною постанови інспектора патрульної поліції у справі про адміністративне правопорушення.

Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 2, 5, 8, 9, 10, 72-79, 229, 241-246, 270-272, 286 КАС України, статтями 7, 9, ч. 1 ст. 132-1, 247, 251, 283, 287 КУпАП,

У Х В А Л И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до старшого інспекторавідділення поліції № 2 Полтавського районного управління поліції ГУНП в Полтавській області капітана поліції Матюха Артура Ігоровича, Головного управління національної поліції в Полтавській області про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення- задовольнити.

Скасувати постанову старшого інспектора відділу поліції № 2 (м. Кобеляки) Полтавського районного управління поліції ГУПН в Кіровоградській області капітана поліції Матюха Артура Ігоровича про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 1796416 від 01.04.2024 про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення за ч. 1 ст. 132-1 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі 510,00 грн.

Провадження у справі про адміністративне правопорушення - закрити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління Національної поліції в Полтавській області на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,реєстраційний номероблікової карткиплатника податків НОМЕР_1 , (адреса: АДРЕСА_1 )витратизі сплатисудовогозборув розмірі 605,60 (шістсот п`ять грн шістдесят коп ) грн.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Другого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня проголошення рішення суду.

Суддя Кашуба М.І.