Рішення № 119159058, 13.05.2024, Київський районний суд м. Харкова

Справа № 953/5406/23

Провадження № 2/953/562/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 травня 2024 року м. Харків

Київський районний суд міста Харкова у складі:

головуючого судді Бобко Т.В.,

секретар судового засідання Свириденков К.П.,

учасники справи:

позивач - Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк»,

представник позивача Гребенюк Олександр Сергійович,

відповідач ОСОБА_1 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

Короткий зміст позовних вимог та доводів позивача.

Позивач Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» звернувся до суду з позовом шляхом пред`явлення позовної заяви до ОСОБА_1 , в якому просив стягнути з останнього на свою користь суму заборгованості за кредитним договором №б/н від 17 травня 2019 року та суму судового збору. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідач звернувся до АТ КБ «ПриватБанк» з метою отримання банківських послуг та підписав заяву у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Тарифами», які викладені на банківському сайті, складає між ним та банком Договір про надання банківських послуг. У порушення умов вказаного договору відповідач не виконав належним чином свої зобов`язання за договором, у зв`язку з чим станом на 04 квітня 2023 року за ним утворилась заборгованість у розмірі 243281,82 гривень, яка складається з заборгованості за кредитом у розмірі 201118,77 гривень, заборгованості за простроченими відмотками 42163,05 гривень.

Аргументи учасників справи.

25 липня 2024 року відповідач ОСОБА_1 через систему «Електронний суд» надав до суду письмові пояснення, в яких просив відмовити у задоволенні позовної заяви у повному обсязі, виходячи з наступних обставин.

Так, в анкетах-заявах відсутні відомості про вид платіжної картки, яку заявник бажає оформити; розмір кредитного ліміту; умови отримання кредиту; номер виданої картки. Витяги з «Умов та правил надання банківських послуг» та «Тарифів банку», які додаються до позовної заяви, не можуть бути належними доказами, оскільки: по-перше, на вищезазначених витягах відсутній підпис відповідача, що унеможливлює ствердження, що останній підписав саме ці «Умови та правила надання банківських послуг» та «Тарифи банку»; по-друге, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в Умови та Правила споживчого кредитування. У позовній заяві Банк зазначає, що заявою відповідача підтверджується той факт, що він був повністю проінформований про умови кредитування в АТ КБ «Приватбанк», які були надані йому для ознайомлення в письмовій формі, що підтверджується копією паспорту споживчого кредиту, який додається до позовної заяви. Тобто, Банк вважає, що паспорт споживчого кредиту є невід`ємною складовою частини спірного кредитного договору з огляду на згоду позичальника з умовами кредитування, яка підтверджена його підписом. Разом з тим, з копії паспорта споживчого кредиту незрозуміло коли і яким чином відповідач підписав даний документ. Дата, яка вказана у паспорті написана не зрозуміло, виходить, що паспорт споживчого кредиту був підписаний у 2020 році, тоді як заява № б/н від 17.05.2019 року підписана і укладена у 2019 році. З огляду на те, що паспорт споживчого кредиту був підписаний у 2020 році, посилання Банку на те, що відповідач підписав паспорт споживчого кредиту, як на підставу для задоволення позову, є необґрунтованим. Крім того, виходячи з вимог 9 ЗУ «Про споживче кредитування» паспорт споживчого кредиту є довідкою для споживача про умови кредитування, з якими банк зобов`язаний його ознайомити для прийняття споживачем усвідомленого рішення про наступне укладання договору. Посилаючись на практику Верховного Суду, відповідач вважає, що відсутні підстави вважати, що при укладенні договору з відповідачем позивач дотримав вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону «Про захист прав споживачі» щодо повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк. Інший висновок не відповідав би принципу справедливості, добросовісності та розумності та уможливив покладання на слабшу сторону - споживача невиправданий тягар з`ясування змісту кредитного договору. Крім того, з 29.04.2022 року ОСОБА_1 проходив службу у Збройних Силах України, про що Банк міг дізнатися з рахунків відповідача, на які приходила заробітна платня. Згідно з пунктом 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» відповідачу як військовослужбовцю Збройних Сил України не повинні були нараховуватися штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань, а також проценти за користування кредитом, оскільки на нього поширюються пільги, передбачені вищезазначеним Законом України. Крім того, у зв`язку з оголошенням воєнного стану на території України та погіршенням економічного становища України, значна кількість позичальників не в змозі платити по кредитних зобов`язаннях. У зв`язку з цим Верховною Радою України було ухвалено Закон України № 2120-IX Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану. Новий закон змінює низку правил роботи банків та небанківських фінансових установ, зокрема тих, що надають послуги з кредитування. Зокрема, законом передбачено, що на час дії воєнного стану та в тридцятиденний строк після дня його припинення або скасування споживач не буде нести відповідальності перед кредитодавцем у разі прострочення виконання зобов`язань за споживчим кредитом: споживач звільняється від обов`язку сплати кредитодавцю неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит за прострочення виконання споживачем зобов`язань за таким договором; -неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, які нараховані після 24 лютого 2022 року.

Рух справи.

Ухвалою Київського районного суду міста Харкова від 03 липня 2023 року провадження у справі відкрито в порядку спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з викликом сторін.

Участь у судовому засіданні сторін та інших учасників справи

Представник позивача у судове засідання не з`явився, в матеріалах справи мається заява про розгляд справи за відсутності представника.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився, надав суду заяву про розгляду справи за його відсутності, враховуючи доводи, викладені у відзиві.

Враховуючи, що в судове засідання не з`явились всі учасники справи, відповідно до ч.2ст.247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Фактичні обставини справи, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин

Судом встановлено, що 17 травня 2019 року ОСОБА_1 підписав анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку, що по суті не заперечувалось відповідачем у відзиві.

Як свідчить довідка АТ КБ ПриватБанк, видана керівником Напрямку операційного обслуговування ГО ОСОБА_2 , відповідачу була видана кредитна картка № НОМЕР_1 відкрита 17 квітня 2018 року з терміном дії до квітня 2021 року та №5221191100684637 відкрита 19 червня 2020 року з терміном дії до червня 2023 року.

Згідно довідки АТ КБ ПриватБанк, виданої керівником Напрямку операційного обслуговування ГО ОСОБА_2 , про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки, оформленої на ОСОБА_1 останньому 20 січня 2020 року був встановлений кредитний ліміт у розмірі 200000 гривень, а 27 грудня 2022 року 0,00 гривень.

Згідно наданого банком розрахунку та виписки за договором №б/н за період з 17 квітня 2018 року по 06 квітня 2023 року, вбачається, що відповідачем погашено за поточним кредитом 2166224,28 гривень, витрат 2409506,1 гривень, заборгованість за тілом кредиту складає 20118,77 гривень, заборгованість за простроченими відсотками 42163,05 гривень.

Мотиви, з яких виходив суд, застосовані норми права та висновки суду

Щодо заявлених банком вимог про стягнення процентів слід зазначити таке.

Згідно із частиною першоюстатті 633 ЦК Українипублічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістомстатті 634 цього Кодексудоговором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»).

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей633,634 ЦК Україниможна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

Відповідно до частини першоїстатті 1048 ЦК Українипозикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зістаттею 1049 ЦК Українипозичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно із частиною першоюстатті 1050 ЦК Україниякщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно достатті 625 цього Кодексу.

Таким чином, в разі укладення договору кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави, стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави, стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

У заяві позичальника від17 травня 2019 року процентна ставка не зазначена

Банк, пред`являючи вимоги пропогашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту, стягнути складові його повної вартості, зокрема заборгованість за процентами у розмірі 42163,05 гривень.

Обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договоромвід17 травня 2019 року, банк посилався на Витяг із Тарифів обслуговування преміальних кредитних картокPlation, World Black Edition, World Elite, Infinite, VISA Signature; витяг із Умов та правил надання банківських послуг як невід`ємні частини спірного договору.

Витягом з Тарифівобслуговування преміальних кредитних карток Plation, World Black Edition, World Elite, Infinite, VISA Signatureта Витягом з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, що надані позивачем на підтвердження позовних вимог, визначені, в тому числі: пільговий період користування коштами, процентна ставка, права та обов`язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов`язань та їх розміри і порядок нарахування, а також містяться додаткові положення, в яких зокрема визначено дію договору, позовну давність щодо вимог банку та інші умови.

При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці умови з Витягу з Тарифів та Витягу з Умов розумів ОСОБА_1 , ознайомився з ними і погодився, підписуючи заяву-анкету про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання позичальником кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами, та, про те, що саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування.

Крім того, роздруківка із сайту позивача про Умови та Тарифи не може бути належним доказом узгодження між сторонами розміру процентів, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Великої Палати Верховного Суду і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи.

Суд вважає, що в даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першоїстатті 634 ЦК Україниза змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» в період - з часу виникнення спірних правовідносин (17 травня 2018 року) до моменту звернення до суду із вказаним позовом (30 червня 2023 року), тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.

За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

При цьому згідно з шостоюстатті 81 ЦПК Українидоказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Надані позивачемПравила надання банківських послуг ПриватБанку, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил,чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямоївказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останнім і лише цей факт може свідчити про прийняттяпозичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.

При цьому, суд зазначає, що наявність неоднакових редакцій та положень умов і правил банківських послуг не мають правового значення, оскільки в обох випадках вид банківського кредиту, з огляду на їхній характер, цільове спрямування та об`єкт кредитування є тотожним - споживче кредитування, а визначальним є не безпосередньо вид чи характеристика умов щодо яких сторони досягли згоди та уклали договір, а саме встановлення обставин про додержання письмової форми для цихумов, після чого їх можна буде розцінювати як невід`ємну складову змісту договору.

Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, які містяться в матеріалах даної справи, не визнаються відповідачем та не містять її підпису, тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 17 травня 2019 року шляхом підписання заяви-анкети. Отже підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами відсутні.

Вказані вищевисновки судуповністю узгоджуютьсяз висновками,викладеними ВеликоюПалатою ВерховногоСуду впостанові від03липня 2019року усправі № 342/180/17, Верховним Судом в постанові від 22 листопада 2023 року у справі №619/1384/21.

За таких обставин суд не вбачає підстав для стягнення процентів, оскільки їх розмір не був погодженим сторонами.

Виходячи з наведеного, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову АТ КБ «ПриватБанк» про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за процентами у розмірі 42163,05 гривень.

Посилання банку на те, щопозичальник був ознайомлений з паспортом, який містив розмір процентної ставки, не можуть бути підставою для задоволення позову, оскільки підписання паспорта споживчого кредиту споживачем не означає укладення договору про споживчий кредит та дотримання його форми, адже у паспорті кредиту не відбувається фіксація волі сторін та його змісту (постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 23 травня 2022 року у справі № 393/126/20). Отже, не заслуговують на увагу доводи банку про те, що паспорт споживчого кредиту є невід`ємною складовою частини спірного кредитного договору з огляду на згоду позичальника з умовами кредитування, яка підтверджена його підписом. Крім того, суд враховує ту обставину, що долучений банком до позовної заяви паспорт не містить ані дати укладення його, ані підпису споживача.

Щодо посилання відповідача на неправомірність нарахування банком штрафних санкцій за кредитним договором, суд зазначає, що відповідно до Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» від 15 березня 2022 року № 2120-ІХ у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Банком пред`явлено вимоги щодо стягнення тіла кредиту та прострочених процентів за користування кредитними коштами, що були обумовлені договором. Вимог щодо стягнення штрафів та пені позовна заява не містить, а тому суд вважає такі доводи відповідача безпідставними.

Щодо посилань відповідача на відсутність правових підстав банком для нарахування штрафних санкції та процентів за користування кредитом, оскільки відповідач 29.04.2022 проходив службу у Збройних Силах України, суд зазначає наступне.

Пунктом 1 частини першої статті 3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» передбачено, що сфера дії цього закону поширюється на: 1) військовослужбовців Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та, правоохоронних органів спеціального призначення (далі - правоохоронні органи), Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, які проходять військову службу на території України, і військовослужбовців зазначених вище військових формувань та правоохоронних органів - громадян України, які виконують військовий обов`язок за межами України, та членів їх сімей.

Відповідно до Указу Президента України від 14 квітня 2014 року № 405/2014 «Про рішення Ради національної безпеки та оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози та збереження територіальної цілісності України» на території Луганської та Донецької областей розпочато антитерористичну операцію.

Законом України від 20 травня 2014 року № 1275-VII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення оборонно-мобілізаційних питань під час проведення мобілізації» внесено зміни до статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», яку доповнено пунктом 15 такого змісту: «військовослужбовцям з початку і до закінчення особливого періоду, а резервістам та військовозобов`язаним - з моменту призову під час мобілізації і до закінчення особливого періоду штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються».

Згідно із Законом України від 21 жовтня 1993 року № 3543-XII «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» особливим періодом є функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

В Україні особливий період розпочався 18 березня 2014 року і триває на час розгляду справи.

Національний банк України у своєму листі від 02 вересня 2014 року № 18-112/48620 надав роз`яснення, що для звільнення від нарахування штрафів, пені та відсотків за користування кредитом мобілізовані позичальники повинні надати банку перелік документів, встановлений листом Міністерства оборони України від 21 серпня 2014 року № 322/2/7142. Такими документами є: військовий квиток, в якому у відповідних розділах здійснюються службові відмітки, або довідка про призов військовозобов`язаного на військову службу, видана військовим комісаріатом або військовою частиною, а для резервістів витяг із наказу або довідка про зарахування до списків військової частини, які видаються військовою частиною.

Тобто на вказані пільги мають право мобілізовані позичальники, військовослужбовці Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та, правоохоронних органів спеціального призначення, залучених до проведення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей, з метою виконання службових завдань.

Відповідний правовий висновок міститься і в постановах Верховного Суду від 21 лютого 2018 року у справі № 306/1157/15-ц (провадження № 61-2525св18), від 15 липня 2020 року у справі № 199/3051/14.

Разом з тим, відповідачем не надано жодних відомостей про те, що він, у встановленому законом порядку, звертався до позивача із відповідною заявою з наданням необхідного переліку документів, що підтверджують проходження ним служби у Збройних Силах України. Більш того, у своєму відзиві відповідач особисто зазначає, що банк сам повинен був дізнатися про це з рахунків відповідача, на які приходила заробітна плата.

Врахувавши вищевикладене, суд дійшов висновку, що доводи відповідача про наявність підстав для застосування до спірних правовідносин частини 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» є передчасними.

Згідно з частиною третьою статті 12, частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків (стаття 76 ЦПК України).

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування (стаття 77 ЦПК України).

Статтею 78 ЦПК України передбачено, що суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини 1-3 статті 89 ЦПК України).

Щодо вимог банку про стягнення тіла кредиту.

Відповідно до частин першої, другоїстатті 207 ЦК України,правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей626,628 ЦК Українидоговором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першоюстатті 638 ЦК Українивстановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Устатті 526 ЦК Українипередбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першоїстатті 1054 ЦК Україниза кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина першастатті 1048 ЦК України).

Звертаючись до суду із позовом, АТ КБ «ПриватБанк» посилався на наявність за відповідачем у тому числі заборгованості за тілом кредиту у розмірі 201118,77 гривень.

Відповідно до вимог статей12,13,81 ЦПК Україниобов`язок доказування та подання доказів покладається на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно достатті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно із указаними положенням закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.

Відповідно до пункту 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженогопостановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Матеріали справи містять дані про те, що відповідач підписав анкету-заяву від 17 травня 2019 року щодо надання кредиту. Зазначений факт жодним чином не заперечувався і відповідачем по справі в ходу судового розгляду.

Обґрунтовуючи підстави стягнення заборгованості за тілом кредиту, банком, окрім розрахунку, надано виписку по картковому рахунку, в якій міститься повна інформація про рух коштів, відображено всі операції за кредитним договором, суми надходжень та їх розподілення на погашення складових заборгованостей.

З виписки за кредитним договором вбачається, що відповідач користувався карткою, здійснював банківські операції та вносив кошти в рахунок погашення заборгованості. Проте, згідно з вказаною випискою, позивач нараховував та списував відповідачу в рахунок заборгованості за кредитом відсотки, правомірність нарахування яких позивач не довів у суді, у зв`язку з чим сукупний розмір нарахованих відсотків 154119,42 підлягає відніманню з суми заборгованості за тілом кредиту, оскільки вказана заборгованість за кредитним договором утворилась саме внаслідок нарахування та списання відсотків, а не фактичного використання коштів відповідачем та неповернення зазначених коштів.

Посилання на те, що сплачені позичальником кошти зараховувались банком у порядку черговості, передбаченомустаттею 534 ЦК України, зокрема спочатку на погашення процентів, а вже потім на погашення кредиту, не можуть бути підставою для задоволення позову, оскільки банк не довів належними доказами узгодження між сторонами сплати, розміру та порядку нарахування процентів, що свідчить про безпідставне направлення банком сплачених позичальником коштів на погашення процентів.

Отже, оскільки відповідачем не погоджувалась сплата відсотків за користування кредитними коштами за договором та інших нарахувань, суд вважає неправомірним та безпідставним списання банком внесених на погашення боржником коштів в рахунок погашення відсотків за користування даним кредитом та нарахувань за порушення грошового зобов`язання, а тому позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь банку 154119,42 гривень в рахунок заборгованості за тілом кредиту не підлягають задоволенню.

Разом з тим, оскільки ОСОБА_1 взяті на себе зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконав, кредитні кошти в повному обсязі не повернув, суд вважає наявними підстави для задоволення позову в частині стягнення з нього заборгованості за тілом кредиту у розмірі 46999,35 гривень.

Відповідач в ході розгляду справи жодних заперечень з приводу наданого позивачем розрахунку заборгованості в цій частині не надав, альтернативного розрахунку заборгованості за кредитним договором також не надав, не скористався своїм процесуальним правом щодо надання доказів на підтвердження неправильності наданого позивачем розрахунку, в разі незгоди з ним.

Відповідачем не надано належних та допустимих доказів неможливості своєчасного виконання зобов`язання внаслідок будь-яких обставин, які мають значення для розгляду справи.

Дані про те, що відповідач звертався до банківської установи для реструктуризації боргу та повідомлення про неможливість виконання зобов`язань також відсутні.

Враховуючи викладене, суд вважає наявними підстави для стягнення з відповідача на користь АТ КБ «ПриватБакнк» заборгованості за тілом кредиту у розмірі 46999,35 гривень.

Щодо судових витрат

Питання пророзподіл судовихвитрат судвирішує відповіднодо вимогстатті 141ЦПК України.Оскільки суд прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог на суму 46999,35 гривень, що складає 19,32%, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору в розмірі 518,52 гривень.

На підставі викладеного і керуючись ст.ст.12,81,141,247,263-265ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В:

Позов Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором №б/н від 17 травня 2019 року у розмірі 46999 (сорок шість тисяч дев`ятсот дев`яносто дев`ять) гривень 35 (тридцять п`ять) копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» витрати по сплаті судового збору в сумі 518,52 гривень.

В задоволенні позовних вимог в іншій частині - відмовити.

Рішення може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складення повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач - Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк», код ЄДРПОУ 14360570, місцезнаходження: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1Д.

Відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової карти платника податків НОМЕР_2 , зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування): АДРЕСА_1 .

Повний текст рішення складений 20 травня 2024 року.

Суддя Т.В. Бобко