Рішення № 119145375, 14.05.2024, Мирноградський міський суд Донецької області (до 25.04.2025 - Димитровський міський суд Донецької області)

Справа № 226/191/24

Справа № 226/191/24

Провадження № 2/226/89/2024

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 травня 2024 року м. Мирноград

Димитровський міський суд Донецької області у складі:

головуючого судді Редько Ж.Є.,

при секретарі Щербаченко А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в спрощеному позовному провадженні справу за позовом Обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за теплову енергію,

В С Т А Н О В И В:

Позивач Обласне комунальне підприємство «Донецьктеплокомунерерго» (далі за текстом ОКП «ДТКЕ») звернувся до суду з позовом до відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за теплову енергію, в обґрунтування якого вказав, що відокремлений підрозділ позивача «Виробнича одиниця обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомунерерго» «Мирноградтепломережа» (далі за текстом «ВО ОКП «ДТКЕ» «Мирноградтепломережа»), здійснюючи свою діяльність з виробництва теплової енергії відповідно до стандартів, норм і правил для потреб опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, надав в опалювальні періоди теплову енергію у квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , яка знаходиться в багатоквартирному будинку, приєднаному до системи централізованого теплопостачання та належить відповідачам на праві спільної часткової власності по частині на підставі рішення Димитровського міського суду Донецької області від 13.03.2014 про визнання права власності та поділ майна подружжя. На кожного із відповідачів відкрито особові рахунки, на підставі яких між сторонами встановилися фактичні договірні відносини з приводу надання теплової енергії у вказану квартиру. У зв`язку з неналежним виконанням відповідачами своїх обов`язків щодо своєчасної оплати за спожиту теплову енергію позивач просить суд стягнути з відповідача ОСОБА_1 виниклу заборгованість за надану теплову енергію в сумі 18672 грн 01 коп. за період з 01.11.2018 до 01.12.2023 по особовому рахунку № НОМЕР_1 , 3% річних в сумі 573 грн 87 коп. та інфляційні витрати в сумі 1401 грн 44 коп. за період з 01.01.2019 до 01.02.2022, плату за абонентське обслуговування в сумі 38 грн 02 коп. за період з 01.10.2020 до 01.12.2023; з відповідача ОСОБА_2 виниклу заборгованість за надану теплову енергію в сумі 7995 грн 39 коп. за період з 01.10.2021 до 01.12.2023 по особовому рахунку № НОМЕР_2 , 3% річних в сумі 1 грн 98 коп. та інфляційні витрати в сумі 9 грн 77 коп. за період з 01.12.2021 до 01.02.2022, плату за абонентське обслуговування в сумі 644 грн 15 коп. за період з 01.10.2020 до 01.12.2023. Також позивач просить суд стягнути з відповідачів понесені ним судові витрати в сумі 2719 грн 00 коп., стягнувши з кожного по 1359 грн 50 коп.

Представник позивача ОКП «ДТКЕ» Базелюк Т.В. до суду не з`явилася, про час і місце розгляду справи сповіщена належним чином, наполягаючи на позовних вимогах, надала суду заяву про розгляд справи в її відсутність.

Відповідач ОСОБА_1 та її представник адвокат Пороло М.М. до суду не з`явилися, прочас імісце слуханнясправи сповіщені належним чином,заяв по суті справи не подали. ОСОБА_3 надав суду заяву про розгляд справи у відсутність сторони відповідача.

Відповідач ОСОБА_2 , будучи належним чином сповіщеним прочас імісце слуханнясправи,у томучислі черезрозміщення судовоговиклику наофіційному вебсайтісудової владиУкраїни,у судовезасідання нез`явився безповідомлення причин, заяв по суті справи не подав.

Згідно із ухвалою суду від 31.01.2024 у справі відкрито спрощене позовне провадження із викликом сторін.

Згідно із ухвалою суду від 22.04.2024 задоволено клопотання представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Пороло М.М. про участь в судових засіданнях у режимі відеоконференції.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовна заява підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що власниками двокімнатної квартири загальною площею 48,9 кв.м, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , є відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Ця квартира належить їм на праві спільної часткової власності по частині на підставі рішення Димитровського міського суду Донецької області від 13.03.2014 про визнання права власності та поділ майна подружжя, що підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 21.12.2023, копією вказаного рішення суду.

За цією адресою на ім`я відповідальних власників ОСОБА_1 відкрито особовий рахунок № НОМЕР_1 , ОСОБА_2 особовий рахунок № НОМЕР_2 , що відповідає частині квартири за адресою: АДРЕСА_1 . Будинок обладнаний приладом обліку теплової енергії.

Відповідачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 з 08.12.2000 по теперішній час зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується довідками відділу ведення Реєстру територіальної громади Виконавчого комітету Мирноградської міської ради від 19.12.2023 та 30.01.2024.

Відповідно до довідок ОКП «ДТКЕ» від 22.12.2023 жодних звернень споживачів за особовими рахунками № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2 по квартирі АДРЕСА_2 , щодо не проведення стягнення за теплову енергію з наданням документів відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану» від 05.03.2022 № 206 до позивача не надходило.

Відповідно до ухвали Димитровського міського суду Донецької області від 01.08.2023 судовий наказ, виданий цим судом 18.11.2021 за заявою ОКП «ДТКЕ» про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за відпущену теплову енергію в сумі 10351 грн 40 коп. за період з 01.12.2018 до 01.10.2021, 3% річних в сумі 437 грн 29 коп. та інфляційні витрати в сумі 800 грн 76 коп. за період з 01.02.2019 до 01.10.2021, плату за абонентське обслуговування в сумі 79 грн 25 коп. за період з 01.10.2020 до 01.10.2021, скасовано.

З тексту цього наказу вбачається, що ОСОБА_1 у своїй заяві про скасування судового наказу вказала, що в квартирі за адресою: АДРЕСА_1 , викрадено батареї, опалення відсутнє.

Згідно із розрахунками позивача сума заборгованості відповідача ОСОБА_1 перед ОКП «ДТКЕ» за відпущену теплову енергію за вищевказаною адресою по особовому рахунку № НОМЕР_1 (опалювальна площа квартири 21,8 кв.м) складає 18672 грн 01 коп. за період з 01.11.2018 до 01.12.2023, 3% річних - 573 грн 87 коп. та інфляційні витрати - 1401 грн 44 коп. за період з 01.01.2019 до 01.02.2022, заборгованість за абонентське обслуговування - 38 грн 02 коп. за період з 01.10.2020 до 01.12.2023. У листопаді 2018 року відповідачем сплачено 332 грн 99 коп. за теплову енергію, а за період з червня 2021 року по листопад 2023 року загалом сплачено 923 грн 17 коп. за абонентське обслуговування.

Відповідно до судового наказу, виданого 22.11.2021 Димитровським міським судом Донецької області за заявою ОКП «ДТКЕ», з ОСОБА_2 стягнута заборгованість за відпущену теплову енергію в сумі 10351 грн 40 коп. за період з 01.12.2018 до 01.10.2021, 3% річних в сумі 437 грн 29 коп. та інфляційні витрати в сумі 800 грн 76 коп. за період з 01.02.2019 до 01.10.2021, плату за абонентське обслуговування в сумі 317 грн 04 коп. за період з 01.10.2020 до 01.10.2021.

Згідно із розрахунками позивача сума заборгованості відповідача ОСОБА_2 перед ОКП «ДТКЕ» за відпущену теплову енергію за вищевказаною адресою по особовому рахунку № НОМЕР_2 (опалювальна площа квартири 21,8 кв.м) складає 7995 грн 39 коп. за період з 01.10.2021 до 01.12.2023, 3% річних - 1 грн 98 коп. та інфляційні витрати - 9 грн 77 коп. за період з 01.12.2021 до 01.02.2022, заборгованість за абонентське обслуговування - 644 грн 15 коп. за період з 01.10.2020 до 01.12.2023.

Нарахування вартості послуг проводилося за затвердженим в установленому порядку тарифами, на підставі актів підключення (відключення) жилого будинку АДРЕСА_3 до системи центрального теплопостачання від 29.10.2019, 05.04.2020, 02.11.2020, 19.04.2021, 25.10.2021, 07.11.2022, 01.04.2023.

Відповідно до довідки від 17.10.2014 № 3505-57 ОСОБА_1 взята на облік як внутрішньо-переміщена особа з м.Мирнограда Донецької області до м.Олександрії Кіровоградської області.

Законом України «Про житлово-комунальні послуги» визначено основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов`язки.

До комунальних послуг згідно із ч.1 ст.13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24.06.2004, п.2 ч.1 ст.5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09.11.2017 (набув чинності з 01.05.2019) відносяться в тому числі послуги з центрального опалення, постачання гарячої води.

За приписами ст.162 ЖК України, ст.21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24.06.2004, п.5 ч.2 ст.7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09.07.2017 (набув чинності з 01.05.2019) Правил користування приміщеннями жилих будинків і прибудинковими територіями, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 572 від 08.10.1992, в редакції, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України № 45 від 24.01.2006, власник (споживач) зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Згідно із ч.3 ст.156 ЖК України повнолітні члени сім`ї власника зобов`язані брати участь у витратах по утриманню будинку (квартири) і придомової території.

Аналіз наведених правових норм вказує на те, що власник житла та його члени сім`ї є споживачами житлово-комунальних послуг, а тому зобов`язані своєчасно вносити оплату за спожиті послуги.

Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст.11 ЦК України, згідно із якою цивільні права та обов`язки виникають, зокрема, і із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Суд вважає, що відкриття особових рахунків № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2 на ім`я власників вищевказаної квартири, відповідно до яких нараховується плата за послуги з теплопостачання, що надавалися позивачем будинку АДРЕСА_3 до точки розподілу в межах балансової належності, та відсутність відмови від отримання послуги у передбаченому законом порядку, свідчать про фактичне укладення договорів між сторонами.

Відсутність договору на надання житлово-комунальних послуг не може бути підставою для звільнення споживача від сплати за фактично надані послуги.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 10.12.2018 у справі № 638/11034/15-ц, від 19.08.2019 у справі № 226/1437/16-ц, від 07.07.2020 у справі № 712/8916/17.

Крім того згідно із ч.5 ст.13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09.07.2017 (набув чинності з 01.05.2019) у разі якщо співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали з виконавцем комунальної послуги відповідний договір (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і послуг з постачання та розподілу електричної енергії), з ними укладається індивідуальний договір про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання.

Такі договори вважаються укладеними, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному вебсайті органу місцевого самоврядування та/або на вебсайті виконавця послуги співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем комунальної послуги.

На виконання вимог вказаного закону позивачем розміщено типовий договір про надання послуг з постачання теплової енергії та постачання гарячої води на офіційному сайті ОКП «ДТКЕ» www.kpdtke.com.ua (в розділі «Публічний договір»), що є публічним договором приєднання. В цьому ж розділі підприємством розміщено інформацію про вимоги до якості відповідних послуг, наведено тарифи, розмір плати за абонентське обслуговування, зразок заяви-приєднання до договору тощо.

Відповідно до ч.1 ст.634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Оскільки від відповідачів не надходило заяв про укладання з ними індивідуальних договорів, договір про надання послуг з постачання теплової енергії вважається укладеним на підставі ч.5 ст.13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги».

Згідно із ст.19 Закону України «Про теплопостачання» споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Згідно із ст.67 ЖК України плата за комунальні послуги (водопостачання, газ, теплова енергія та інші послуги) береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами.

Відповідно до п.18 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 року № 630, які втратили чинність з 01.05.2022 та діяли на час виникнення спірних правовідносин, (далі за текстом Правила № 630), плата за надання цих послуг повинна здійснюватися не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим періодом (місяцем), якщо договором не встановлено інший строк.

Відповідно до п.35 Правил надання послуг з постачання теплової енергії і типових договорів про надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 року № 830, (далі за текстом Правила № 830), розрахунковим періодом для оплати спожитої послуги є календарний місяць. Оплата послуги здійснюється не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом (граничний строк внесення плати за спожиту послугу), якщо інший порядок та строки не визначені договором. За бажанням споживача оплата послуг може здійснюватися шляхом внесення авансових платежів.

Згідно із п.37 Правил № 830 споживач не звільняється від оплати послуги за період тимчасової відсутності в житловому приміщенні (на іншому об`єкті нерухомого майна) споживача та інших осіб.

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства тощо.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов згідно зі ст.525 ЦК України не допускається, одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання.

Виходячи з наведених вимог діючого законодавства, суд приходить до висновку, що відповідачі мають перед позивачем зобов`язання вносити плату за спожиту теплову енергію, оскільки ними отримувалися надані позивачем послуги на підставі договору, який фактично був укладений згідно відкритого особового рахунку.

Оскільки відповідачі в односторонньому порядку порушили умови договору, у позивача наявні правові підстави для стягнення з відповідачів виниклої заборгованості за теплову енергію.

Щодо відсутності приборів опалення у квартирі, до якої позивачем постачалася теплова енергія, суд зазначає таке.

Відповідно до п.п.24, 25 Правил № 630 відключення споживачів від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води здійснюється у порядку, що затверджується центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства. Самовільне відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води забороняється.

Порядком відключення окремих житлових будинків від мереж централізованого опалення та постання гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачання, затвердженим наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України № 4 від 22.11.2005, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 28.11.2007 за № 1320/14587 (набув чинності з 09.12.2007) встановлено, що таке відключення відбувається на підставі рішення постійно діючої міжвідомчої комісії, створеної органом місцевого самоврядування або місцевим органом виконавчої влади, допускається відключення житлового будинку лише в цілому, можливість відключення окремої квартири виключена.

Тобто єдиною законною підставою для відключення квартири відповідачів від мереж централізованого опалення є відповідний акт постійно діючої міжвідомчої комісії для розгляду питань щодо відключення споживачів від мереж централізованого опалення і постачання гарячої води. Інших підстав чинне законодавство не передбачає.

До того ж у п.7 Правил користування приміщеннями житлових будинків, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 24.01.2006 № 45, передбачено, що власники квартир зобов`язані використовувати приміщення житлових будинків за призначенням, забезпечувати збереження жилих і підсобних приміщень квартир та технічного обладнання будинків; проводити за власні кошти ремон квартири; не допускати виконання робіт та інших дій, що викуликають псування приміщень, приладів та обладнання будинку, порушують умови проживання громадян.

Судом не встановлено будь-яких доказів щодо отримання дозволу на відключення квартири відповідачів, яка за технічною характеристикою обладнана системою централізованого опалення, від цієї системи, як і щодо самого факту відсутності приборів опалення в цій квартирі.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про теплопостачання» місцева (розподільча) теплова мережа - сукупність енергетичних установок, обладнання і трубопроводів, яка забезпечує транспортування теплоносія від джерела теплової енергії, центрального теплового пункту або магістральної теплової мережі до теплового вводу споживача.

Підведення централізованого опалення до стояка в межах квартири відповідачів свідчить про виконання послуг ОКП «ДТКЕ». Таким чином, позивач виконав свої зобов`язання щодо надання послуг з централізованого опалення, а відповідачі, незалежно від споживання цієї послуги або відмови від її споживання, зобов`язані оплатити надані послуги. У разі наміру споживача не отримувати відповідні послуги він не позбавлений можливості у передбачений законом спосіб провести відключення квартири від мережі теплопостачання. Самовільне відключення від вказаної мережі не є підставою для звільнення від оплати за послуги з теплопостачання.

Викладене узгоджується з правовими висновками Верховного Суду України, наведеними у постановах від 11.11.2015 у справах № 6-1192цс15 та № 6-1706цс15, та Верховного Суду, наведеного у постанові від 19.08.2019 у справі № 226/1437/16-ц.

З огляду на приведене доводи відповідача щодо неправомірності нарахування позивачем оплати за послуги з теплопостачання через фактичне невикористання цих послуг у зв`язку з відсутністю приборів опалення у квартирі не заслуговують на увагу.

Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 64/2022 у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України з 24.02.2022 на всій території нашої держави введено воєнний стан, строк дії якого триває. Крім того розпорядженням Кабінету Міністрів України від 02.08.2022 № 679-р оголошено про проведення обов`язкової евакуації населення Донецької області.

Постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2022 № 206 «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану» заборонено стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги, утвореної після 24 лютого 2022 р. з дати виникнення можливості бойових дій/початку бойових дій по дату припинення можливості бойових дій/завершення бойових дій на територіях, включених до переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії, відповідно до наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій (з 24.02.2022 Мирноградська міська територіальна громада включена до таких територій), споживачів та/або членів їх сімей, які покинули своє місце проживання та надали виконавцю комунальних послуг, управителю багатоквартирного будинку, іншій уповноваженій співвласниками особі у паперовій або електронній формі довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи згідно здодатком 2до Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 № 509 «Про облік внутрішньо переміщених осіб», або інші документи, що підтверджують їх відсутність у житловому та/або нежитловому приміщенні, будинку, в яких вони є споживачами на підставі укладених договорів (довідки з місця тимчасового проживання, роботи, лікування, навчання, проходження військової служби (у тому числі отримані в іноземній державі), відбування покарання тощо, документи, що підтверджують факт перетинання державного кордону України (на виїзд з України і в`їзд в Україну) у відповідний період часу), або якщо нерухоме майно споживача було пошкоджено внаслідок воєнних (бойових) дій за умови інформування про такі випадки відповідного виконавця комунальної послуги.

Під час розгляду цієї справи відповідч ОСОБА_1 повідомила суд, у тому числі й ОКП «ДТКЕ», про наявність у неї статусу внутрішньо переміщеної особи, що дає їй право на заборону стягнення з неї заборгованості за надані комунальні послуги, утвореної після 24.02.2022. При цьому положення постанови Кабінету Міністрів України від 05.03.2022 № 206 не визначають певних строків на здійснення вказаних дій, а відтак у разі повідомлення відповідачем про вказані обставини в будь-який час (після 24.02.2022) з моменту утворення заборгованості до завершення бойових дій стягнення заборгованості забороняється.

З огляду на приведене суд приходить до висновку про необхідність стягнення з відповідача ОСОБА_1 заборгованості за теплову енергію за період з 01.11.2018 по 23.02.2022.

Відповідно до розрахунку позивача відповідачу ОСОБА_1 по особовому рахунку № НОМЕР_1 за період з 01.11.2018 по 01.12.2023 фактично нараховано 19005 грн 00 коп. за надані послуги з постачання теплової енергії та відповідачем внесено плату за цей період в сумі 332 грн 99 коп. Отже заборгованість за теплову енергію склала 18672 грн 01 коп.

Таким чиномз відповідача ОСОБА_1 на користьпозивача підлягаєстягненню заборгованістьза тепловуенергію заперіод з01.11.2018до 23.02.2022у розмірі13994грн 34коп.(заборгованістьза станомна 01.02.2022в сумі13402грн 59коп.+заборгованість за 23 дні лютого 2022 року в сумі 591 грн 75 коп. (нарахування за лютий 2022 року в сумі 720 грн 39 коп. : 28 днів х 23 дні); а з відповідача ОСОБА_2 по особовому рахунку № НОМЕР_2 - в сумі 7995 грн 39 коп. за період з 01.10.2021 до 01.12.2023.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи цю норму закону, вимоги позивача та наявну заборгованість, з відповідача ОСОБА_1 також підлягають стягненню 3% річних в сумі 573 грн 87 коп. та інфляційні витрати в сумі 1401 грн 44 коп. за період з 01.01.2019 до 01.02.2022, а з відповідача ОСОБА_2 - 3% річних в сумі 1 грн 98 коп. та інфляційні витрати в сумі 9 грн 77 коп. за період з 01.12.2021 до 01.02.2022.

При цьому суд зауважує, що в розумінні ч.2 ст. 625 ЦК України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

А тому наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційних нарахувань та 3% річних не є штрафними санкціями.

Статтею першою Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09.11.2017 визначено, що плата за абонентське обслуговування це платіж, який споживач сплачує виконавцю комунальної послуги за індивідуальним договором про надання комунальних послуг у багатоквартирному будинку для відшкодування витрат виконавця, пов`язаних з укладенням договору про надання комунальної послуги, здійсненням розподілу обсягу спожитих послуг між споживачами та стягненням плати за спожиті комунальні послуги, а у випадках, визначених цим Законом, також і витрати на обслуговування приладів-розподілювачів теплової енергії та/або вузлів обліку, що забезпечують індивідуальний облік споживання відповідної комунальної послуги у квартирах (приміщеннях) багатоквартирного будинку.

Такі витрати підлягають відшкодуванню за рахунок плати за абонентське обслуговування всіма співвласниками багатоквартирних будинків, незалежно від того, чи підключено їхні приміщення до систем теплопостачання виконавця комунальної послуги, оскільки відповідно до ст.10 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» співвласникам, приміщення яких обладнані індивідуальними системами опалення, здійснюються нарахування за теплову енергію, витрачену на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень, а також функціонування внутрішньобудинкової системи опалення.

Розмір плати за абонентське обслуговування встановлено відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 № 808 «Про встановлення граничного розміру плати за абонентське обслуговування у розрахунку на одного абонента для комунальних послуг, що надаються споживачам багатоквартирних будинків за індивідуальними договорами». Нарахування за абонентське обслуговування здійснюється щомісяця протягом року в фіксованому розмірі, виходячи із розрахунку: з жовтня 2020 року по вересень 2021 року по 26 грн 42 коп. за місяць, з жовтня 2021 року по 33 грн 74 коп. за місяць для споживачів, які мешкають у будинках, що обладнані приладами обліку теплової енергії, та по 23 грн 04 коп. за місяць для споживачів, будинки яких не обладнано лічильниками обліку теплової енергії, з жовтня 2022 року по 29 грн 15 коп. за місяць та з жовтня 2023 року по 38 грн 02 коп. за місяць.

Відповідно до розрахунку позивача за особовим рахунком № НОМЕР_1 за період з 01.10.2020 до 01.12.2023 відповідачу ОСОБА_1 було фактично нараховано плату за абонентське обслуговування у розмірі 961 грн 19 коп., яка нею була погашена в розмірі 923 грн 17 коп. Фактично спірна заборгованість в сумі 38 грн 02 коп. виникла в неї з липня 2023 року.

Беручи доуваги те,що платаза абонентськеобслуговування відноситьсядо житлово-комунальнихпослуг,те,що ОСОБА_1 має статусвнутрішньо переміщеноїособи,у зв`язкуз чимна неїрозповсюджуються нормипостанови КабінетуМіністрів Українивід 05.03.2022№ 206щодо заборонитакого стягненняв періодвоєнного стану, з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача можливо стягнути заборгованість за абонентське обслуговування лише за період з 01.10.2020 до 23.02.2022. Оскільки в цей період заборгованість у відповідача ОСОБА_1 відсутня, вимога позивача щодо стягнення з неї плати за абонентське обслуговування задоволенню не підлягає.

Що стосується відповідача ОСОБА_2 , то вимога позивача про стягнення з нього заборгованості за абонентське обслуговування за період з 01.10.2020 до 01.12.2023 в сумі 644 грн 15 коп. є такою, що підлягає задоволенню, оскільки згідно із розрахунком позивача за особовим рахунком № НОМЕР_2 відповідач не здійснював цю плату взагалі.

Позивач просить стягнути з відповідачів у рівних частках понесені ним судові витрати в сумі 2719 грн 00 коп по 1359 грн 50 коп., які складаються із сплаченого ним при пред`явленні позову судового збору в сумі 2684 грн 00 коп. та із витрат, понесених на отримання відомостей з Державного реєстру речових прав, в сумі 35 грн 00 коп.

Згідно із ч.1, 2 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову на відповідача; 2) у разі відмови в позові на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки судом вимоги позивача задовольняються частково, з відповідачів на користь позивача має бути стягнуто судовий збір пропорційно задоволеним вимогам, а саме: з відповідча ОСОБА_2 - 1342 грн 00 коп. (заявлені вимоги задоволені в повному обсязі), а з відповідача ОСОБА_1 1038 грн 00 коп. (заявлені вимоги задоволені на 77,34%).

Що стосується стягнення витрат, пов`язаних з отриманням відомостей з Державного реєстру речових прав, суд виходить з такого.

Згідно із ч.1 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч.3 цієї статті до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані із витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно із ч.1 ст.140 ЦПК України особа, яка надала доказ на вимогу суду, має право вимагати виплати грошової компенсації своїх витрат, пов`язаних із наданням такого доказу. Розмір грошової компенсації визначає суд на підставі поданих такою особою доказів здійснення відповідних витрат.

Беручи до уваги вказані норми закону, суд не вбачає правових підстав для стягнення заявлених позивачем витрат за отримання інформації з Державного реєстру речових прав в сумі 35 грн 00 коп., оскільки ці відомості отримані і надані позивачем самостійно, не на вимогу суду, а тому в їх стягненні слід відмовити.

На підставі ст.64, 67, 68, 162 ЖК України, ст.525, 526, 625 ЦК України, законів України «Про теплопостачання», «Про житлово-комунальні послуги», «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання», Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України 21.07.2005 року № 630, Правил надання послуг з постачання теплової енергії і типових договорів про надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 року, керуючись ст.12, 81, 89, 130, 141, 263-265, 352,354,355 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Позов Обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомунерерго» (місцезнаходження: Донецька область, м.Дружківка, вул.Космонавтів, б.39, код за ЄДРПОУ 03337119) до ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНКОПП НОМЕР_3 ) та ОСОБА_2 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНКОПП НОМЕР_4 ) про стягнення заборгованості за теплову енергію задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомунерерго» заборгованість за теплову енергію по особовому рахунку № НОМЕР_1 в сумі 13994 грн 34 коп. за період з 01.11.2018 до 23.02.2022, 3% річних в сумі 573 грн 87 коп. та інфляційні витрати в сумі 1401 грн 44 коп. за період з 01.01.2019 до 01.02.2022, а також понесені судові витрати в сумі 1038 грн 00 коп., а всього 17007 (сімнадцять тисяч сім) грн 65 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомунерерго» заборгованість за теплову енергію по особовому рахунку № НОМЕР_2 в сумі 7995 грн 39 коп. за період з 01.10.2021 до 01.12.2023, 3% річних в сумі 1 грн 98 коп. та інфляційні витрати в сумі 9 грн 77 коп. за період з 01.12.2021 до 01.02.2022, плату за абонентське обслуговування в сумі 644 грн 15 коп. за період з 01.10.2020 до 01.12.2023, а також понесені судові витрати в сумі 1342 грн 00 коп., а всього 9993 (дев`ять тисяч дев`ятсот дев`яносто три) грн 29 коп.

У задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги у тридцятиденний строк з дня складання повного рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено 20.05.2024.

Суддя Ж.Є.Редько