Рішення № 119140320, 14.05.2024, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 травня 2024 р. Справа № 520/5527/24

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Волошина Д.А.,

за участю секретаря судового засідання - Прокопенко Ю.А.,

представника позивача - Бабича Ю.В.,

представників відповідачів - Манухіної І.К., Ковшикова В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Харківської митниці Державної митної служби України про визнання протиправними та скасування рішення та картки відмови, -

У С Т А Н О В И В :

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд визнати протиправними та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів № UA807000/2023/000662/2 від 05.12.2023 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA807200/2023/000708.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що оскаржувані рішення Харківської митниці Державної митної служби України про коригування митної вартості товарів №UA807000/2023/000662/2 від 05.12.2023 та картка відмови в прийнятті митної декларації №UA807200/2023/000708 є протиправними та підлягають скасуванню. Вказує, що позивачем надавалися всі необхідні документи для митного оформлення до митного органу.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 04.03.2024 відкрито спрощене провадження в порядку, передбаченому статтею 262 Кодексу адміністративного судочинства України, та запропоновано відповідачу у п`ятнадцятиденний строк з дня одержання копії ухвали про відкриття спрощеного провадження у справі подати до суду відзив на адміністративний позов разом з усіма доказами, що обґрунтовують доводи, які в ньому наведені або заяву про визнання позову та надати до суду докази надіслання (подання) копії відзиву іншим учасникам справи. Запропоновано позивачу подати до суду відповідь на відзив, а відповідачу - заперечення протягом п`яти календарних днів з моменту отримання відповідних документів.

Копія ухвали про відкриття спрощеного провадження доставлена відповідачу до електронного кабінету через систему «Електронний суд», що підтверджується довідкою про доставку електронного листа.

Відповідач подав до суду через систему «Електронний суд» відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що заперечує проти заявленого позову, вважає його безпідставним, необґрунтованим і таким, що не підлягає задоволенню. Зазначив, що рішення про коригування митної вартості товарів № UA807000/2023/000662/2 від 05.12.2023 та картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA807200/2023/000708, винесені на підставах, у межах повноважень та у спосіб, визначений нормами Митного кодексу України та інших підзаконних нормативних актів, а також з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття відповідних рішень, тому обставини для їх скасування відсутні. При цьому, відповідачем зазначено, що заявлена до митного оформлення вартість заявлених товарів не підтверджується поданими документами, а за результатами аналізу задекларований рівень митної вартості товару нижче, ніж рівень митної вартості на подібні товари, оформлені в митному відношенні іншими митницями Держмитслужби раніше.

Згідно ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 03.04.2024 задоволено клопотання відповідача про розгляд справи з повідомленням (викликом) сторін. Призначено судове засідання на 16.04.2024 о 12:00.

Відповідач подав до суду через систему «Електронний суд» додаткові пояснення за змістом яких висловив непогодження з визначеною позивачем ціною позову та розміром сплаченого судового збору з мотивів їх завищення.

У судове засідання, що призначене на 16.04.2024 о 12:00 прибув представник відповідача. Позивач в судове засідання не з`явився, від представника позивача, через систему «Електронний суд» надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, у зв`язку із зайнятістю в іншій справі.

Ухвалою суду без видалення до нарадчої кімнати розгляд справи відкладено та призначено наступне судове засідання на 07.05.2024 о 10:00.

У судове засідання призначене на 07.05.2024 о 10:00, з`явилися представник позивача та представники відповідача.

Представник позивача у судовому засіданні виступив із вступним словом, підтримав позовні вимоги та надав пояснення в обґрунтування заявлених позовних вимог.

Представники відповідача в судовому засіданні проти задоволення позову заперечували, зазначивши, що оскаржуване рішення та картка відмови є цілком правомірним та таким, що прийняті відповідно до вимог чинного законодавства, а позовні вимоги позивача є безпідставними та необґрунтованими. Просили відмовити в задоволенні позову.

У судовому засіданні 07.05.2024 судом зобов`язано сторони надати додаткові докази з приводу запитів митного органу та витребувано у позивача контр-розрахунок або підтвердження визначеної відповідачем суми різниці митних платежів і оголошено перерву до 14:00 14.05.2024.

Представник позивача через систему «Електронний суд» подав до суду додаткові пояснення з приводу запитів митного органу та навів аналогічну до визначеної відповідачем суму різниці митних платежів зумовлених прийняттям оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів та випуском товарів у вільний обіг.

Відповідач подав до суду через систему «Електронний суд» клопотання про долучення доказів з прин-скринами повідомлень, які направлялися позивачу під час митного оформлення товару.

У судовому засіданні 14.05.2024 представниками сторін надано додаткові пояснення в обґрунтування їх вимог та заперечень.

Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази в їх сукупності, встановив наступне.

Між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (Покупець) та Xinjiang Xinye Auto Parts Co.ltd (Китай) (Продавець) було укладено Контракт №1 від 12.09.2022 та додаткову угоду до нього №1 від 02.09.2023.

Відповідно до пункту 1.1 Контракту Продавець зобов`язується поставити, а Покупець одержати та сплатити товар (промислові товари) в асортименті, за цінами та у кількості відповідно до замовлення, оформлених на кожну поставку. Асортимент може змінюватись за взаємною згодою сторін. Номенклатура, кількість, вартість товарів та загальна вартість партії товару визначаються на кожну поставку окремо та підтверджується інвойсом на поставку товару.

Відповідно до п. 2.1. Контракту, постачання товару здійснюється на умовах (Інкотермс 2010). Остаточні умови постачання вказуються в інвойсі на кожну партію.

Пунктом 2.7 Контракту визначено, що на підставі пакувального листа постачальник повинен вислати інвойс з асортиментом, кількістю та цінами на продукцію, що відвантажується.

Згідно з п. 3.1. Контракту, ціни на товар встановлюються в доларах США або в юанях (вибір валюти для оплати обговорюється перед отриманням проформи інвойсу для оплати і включають вартість тари, маркування, упаковки товару).

Відповідно до п.п. 3.3.1 п. 3.3 Контракту (з урахуванням змін внесених додатковою угодою №1) розрахунок за поставлений за цим контрактом виробляється покупцем шляхом переказу передплати. Сума передплати становить не менше 30% суми інвойсу.

Підпунктом 3.3.2 п. 3.3 Контракту (з урахуванням змін внесених додатковою угодою №1) решта сума за поставлений товар буде оплачена не пізніше 30 банківських днів після отримання товару на склад покупця.

Інвойсом №01-11.2023 від 19.09.2023 передбачено 45 позицій товару визначеної номенклатури та кількості на загальну суму 60 347,38 доларів США (шістдесят тисяч триста сорок сім доларів США та 38 центів).

З метою доставки товару, Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 було укладено Договір транспортного експедирування G7EU/12092023 від 12.09.2023 та заявку №0311 від 03.11.2023 із ТОВ «ДЖІ СЕВЕН ЄВРОПА».

ТОВ «ДЖІ СЕВЕН ЄВРОПА» було надано послуги з організації морського фрахту контейнера TLLU4657514 за маршрутом FOB Нінгбо, Китай Гданськ, Польща, вартість яких відповідно до рахунку №106 від 10.11.2023 становить 86 379,27 грн.

Також, фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 було укладено договір транспортного експедування №GEX-2507/23 від 25.07.2023 із GEX7 AGENCY, UNIPESSOAL LDA за яким надавалися послуги із організації та забезпечення перевезень експортно-імпортних вантажів, а також додаткові послуги, необхідні для доставки вантажу. Згідно наявної в матеріалах справи Довідки про транспортно-експедиторські витрати №20 від 04.12.2023, ці послуги поміж іншого включали навантажувально-розвантажувальні роботи, складські послуги. Відповідно до Інвойсу № 1311-23-2 від 13.11.2023 вартість таких послуг становить 1450 Євро.

Для доставки товару, Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 із Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 , також, було укладено Договір-заявку №2 від 20.11.2023 за якою надавалися транспортно-експедиторські послуги. Згідно рахунку-фактури № 28/2536 від 28.11.2023 вартість транспортно-експедиторських послуг складала 70000,00 грн. з яких витрати на такі послуги за маршрутом за межами України (м. Гданськ (Польща) п/п Вишневе-Німецьке) складають 29 651,06 грн.

Для розмитнення товару була подана митна декларація №23UA807200017031U5 від 05.12.2023.

Відповідачем було прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA807000/2023/000662/2 від 05.12.2023.

В оскаржуваному рішенні, яке було прийнято відповідачем 05.12.2023 про коригування митної вартості товарів № UA807000/2023/000662/2, зазначено, що у відповідності до вимог пункту 5 статті 55 та пункту 4 статті 57 Митного кодексу України проведена процедура консультації між митним органом та декларантом з метою обміну наявної у кожного з них інформацією та обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна в митному органі. Результати проведеної консультації наведено у електронному повідомленні, направленому декларанту. Обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано на підставі вимог ст.ст.: 54, 55, 57, 58, 57-64 Митного кодексу України:1) невідповідність обраного декларантом методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 МКУ, в зв`язку з тим, що використані декларантом відомості не підтверджені в повній мірі документально, а також в зв`язку з тим, що документи подані декларантом та зазначені у частині другій статті 53 МКУ, містять розбіжності які мають вплив на правильність визначення митної вартості та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари зокрема: - декларантом надано до митного оформлення митну декларацію країни відправлення, але відсутній переклад (стаття 254 МКУ); - в митній декларації країни відправлення визначені умови поставки FOB, але не зазначено географічний пункт відправлення; - в договорі перевезення від 25.07.2023 №GEX-2507/23 відсутня печатка експедитора; в платіжній інструкції від 06.11.2023 №68 в графі 70, номер та дата інвойсу не відповідає наданому до митного оформлення інвойсу (замість 01-11.23 від 19.09.2023 вказано №01-10.23 від 19.07.2023; - в платіжних інструкціях №68, 26114_3 відсутній підпис відповідальної особи (підпис платника) та відмітки банку, що є порушенням вимог постанови Правління НБУ №216 від 28.07.2008 (в редакції Постанови НБУ від 25.08.2022 №189); - декларантом не доведено правильність розподілу транспортних витрат: в наданому рахунку на оплату транспортних витрат від 10.11.2023 №106 відсутня інформація щодо транспортно-експедиторських витрат за межами митної території України, тобто можливо не включені всі складові до розрахунку митної вартості; - відсутні банківські/платіжні документи, що підтверджують факт оплати морського фрахту, передбачений умовами коносаменту №SZJF23100007A; - в платіжній інструкції №68 від 06.11.2023 загальна сума не відповідає сумі зазначеній в інвойсі №01-11.23 від 19.09.2023 наданому до митного оформлення. А також в зв`язку з ненаданням декларантом всіх витребуваних додаткових документів, передбачених частиною 3 ст. 53 МКУ, та вимогою декларанта надати рішення про коригування митної вартості товару; 2) не надана декларантом (відсутня у розпорядженні митного органу) інформація щодо угод на ідентичні товари; 3) не надана декларантом (відсутня у розпорядженні митного органу) інформація щодо угод на подібні товари; 4) не надана декларантом (відсутня у розпорядженні митного органу) інформація: - щодо ідентичних чи подібних товарів, які продаються на митній території України у незмінному стані; - відсутні дані щодо витрат на виплату комісійних винагород, звичайних надбавок на прибуток та загальних витрат у зв`язку з продажем на митній території України; - відсутні дані щодо витрат понесених в Україні на навантаження, вивантаження, транспортування, страхування; 5) не надана декларантом (відсутня у розпорядженні митного органу) інформація та документи, які мали вплив на процес формування ціни товару: - на матеріал та витрат, понесених виробником в зв`язку з виробництвом товарів; - витрат на завантаження, вивантаження, страхування, транспортування до місця перетинання митного кордону України; - прибутку, що одержує експортер у результаті поставки в Україну. У рішенні також зазначено, що з метою забезпечення повноти оподаткування було проведено аналіз баз даних АСМО «Інспектор» та ЄАІС Держмитслужби України та встановлено, що рівень митної вартості подібних оформлених товарів у максимально наближений до митного оформлення час становить: товар 13) 9,39 $/кг. Враховуючи вищезазначене, митну вартість даного товару скориговано до цього рівня. Джерелом інформації для даного Рішення є наявна в АСМО Інспектор та ЄАІС цінова інформація щодо товарів, митне оформлення яких вже здійснено у максимально наближений термін: - №UA100330/2023/157761 від 04.12.2023. Коригування митної вартості здійснено за другорядним (резервним) методом у відповідності до статті 64 МКУ Розрахунок митної вартості складає: товар 13) 9,39 $/кг.

Відповідачем, також, прийнято картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA807200/2023/0000708.

Не погоджуючись із вищевказаними рішенням про коригування митної вартості товарів та карткою відмови в прийнятті митної декларації позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

За змістом частини 1 статті 246 Митного кодексу України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Відповідно до частини 1 статті 248 Митного кодексу України митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Частиною 6 статті 264 Митного кодексу України визначено, що митна декларація приймається для митного оформлення, якщо вона подана за встановленою формою, підписана особою, яка її подала, і перевіркою цієї декларації встановлено, що вона містить всі необхідні відомості і до неї додано всі документи, визначені цим Кодексом. Факт прийняття митної декларації засвідчується посадовою особою органу доходів і зборів, яка її прийняла, шляхом проставлення на ній відбитка відповідного митного забезпечення та інших відміток (номера декларації, дати та часу її прийняття тощо), у тому числі з використанням інформаційних технологій.

Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, відповідно до статті 49 Митного кодексу України є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

За змістом частини 1 статті 51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно з частинами 1-3 статті 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Стаття 53 Митного кодексу України містить вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення. Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Згідно з положеннями статті 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Отже, митні органи мають право витребовувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості лише за наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, які зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта.

Ненадання витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Такий висновок суду відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній в постановах від 05.03.2019 по справі №815/143/17, від 09.04.2019 по справі №825/1575/17.

У постанові від 19.02.2019 у справі №805/2713/16-а Верховний Суд зазначив, що спрацювання системи управління ризиками є лише рекомендацією посадовій особі органу доходів і зборів більш детально проаналізувати умови зовнішньоекономічної операції, та не може бути безумовною підставою для відмови в оформленні товару за самостійно заявленою декларантом митною вартістю товарів. Різниця між вартістю товару, задекларованого особою та вартістю схожих товарів, що розмитнювались цією особою чи іншими особами у попередніх періодах також не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів до показників автоматизованої системи аналізу та управління ризиками.

Судом встановлено, що підставою для прийняття оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товару контролюючий орган вказав:

- невідповідність обраного декларантом методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 МКУ, в зв`язку з тим, що використані декларантом відомості не підтверджені в повній мірі документально а також в зв`язку з тим, що документи подані декларантом та зазначені у частині другій статті 53 МКУ, містять розбіжності які мають вплив на правильність визначення митної вартості та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари зокрема: декларантом надано до митного оформлення митну декларацію країни відправлення, але відсутній переклад (стаття 254 МКУ); в митній декларації країни відправлення визначені умови поставки FOB, але не зазначено географічний пункт відправлення; в договорі перевезення від 25.07.2023 №GEX-2507/23 відсутня печатка експедитора; в платіжній інструкції від 06.11.2023 №68 в графі 70, номер та дата інвойсу не відповідає наданому до митного оформлення інвойсу (замість 01-11.23 від 19.09.2023 вказано №01-10.23 від 19.07.2023; в платіжних інструкціях №68, 26114_3 відсутній підпис відповідальної особи (підпис платника) та відмітки банку, що є порушенням вимог постанови Правління НБУ №216 від 28.07.2008 (в редакції Постанови НБУ від 25.08.2022 №189); декларантом не доведено правильність розподілу транспортних витрат: в наданому рахунку на оплату транспортних витрат від 10.11.2023 №106 відсутня інформація щодо транспортно-експедиторських витрат за межами митної території України, тобто можливо не включені всі складові до розрахунку митної вартості; відсутні банківські/платіжні документи, що підтверджують факт оплати морського фрахту, передбачений умовами коносаменту №SZJF23100007A; в платіжній інструкції №68 від 06.11.2023 загальна сума не відповідає сумі зазначеній в інвойсі №01-11.23 від 19.09.2023 наданому до митного оформлення. А також в зв`язку з ненаданням декларантом всіх витребуваних додаткових документів, передбачених частиною 3 ст. 53 МКУ, та вимогою декларанта надати рішення про коригування митної вартості товару; ненадання декларантом (відсутня у розпорядженні митного органу) інформації щодо угод на ідентичні товари; ненадання декларантом (відсутня у розпорядженні митного органу) інформації щодо угод на подібні товари; ненадання декларантом (відсутня у розпорядженні митного органу) інформації:- щодо ідентичних чи подібних товарів, які продаються на митній території України у незмінному стані; - відсутні дані щодо витрат на виплату комісійних винагород, звичайних надбавок на прибуток та загальних витрат у зв`язку з продажем на митній території України;- відсутні дані щодо витрат понесених в Україні на навантаження, вивантаження, транспортування, страхування; ненадання декларантом (відсутня у розпорядженні митного органу) інформації та документів, які мали вплив на процес формування ціни товару: на матеріал та витрат, понесених виробником в зв`язку з виробництвом товарів; витрат на завантаження, вивантаження, страхування, транспортування до місця перетинання митного кордону України; прибутку, що одержує експортер у результаті поставки в Україну. З метою забезпечення повноти оподаткування було проведено аналіз баз даних митниці та скориговано митнувартість товару.

Разом з тим відповідач у відзиві вказав, що під час митного оформлення декларації №23UA807200017031U5 від 05.12.2023 спрацювали ризики згеноровані АСАУР щодо можливого заниження митної вартості товарів.

Таким чином, у Харківської митниці Держмитслужби виникли підстави для більш детального аналізу умов зовнішньоекономічної операції щодо вирішення складного випадку визначення митної вартості.

Відповідно до ч. 1 ст. 337 МК України перевірка документів та відомостей, які подаються митному органу під час переміщення через митний кордон України, здійснюється візуально, із застосуванням інформаційних технологій (шляхом проведення формато-логічного контролю, контролю співставлення, контролю із застосуванням системи управління ризиками) та в інші способи, передбачені МК України.

Згідно з вимогами п. 2 ч. 2 ст. 52 МК України декларант зобов`язаний подавати митному органу достовірні відомості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню. Митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів відповідно до ч. 5 ст. 54 МК України має право упевнюватися в достовірності або точності будь - якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості та письмово запитувати у декларанта або уповноваженої ним особи встановлені ст. 53 МК України додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

З матеріалів справи вбачається, що позивач надав розширений пакет документів для підтвердження правильності та достовірності визначення ним митної вартості задекларованих товарів.

Судом встановлено, що при прийнятті митницею рішення про коригування митної вартості товару за основу було взято інформацію, наявну базах даних АСМО «Інспектор» та ЄАIC Держмитслужби по МД № UA100330/2023/157761 від 04.12.2023.

Застосування митницею ціни за відомостями баз даних по МД №UA100330/2023/157761 від 04.12.2023 суд вважає необґрунтованим, оскільки самі по собі відомості згаданої системи по іншій декларації не містять жодних параметрів, об`єктивно необхідних для судження про схожість, подібність, аналогічність чи ідентичність товарів. Потрібні для такого судження характеристики товару можуть бути з`ясовані лише у спосіб порівняння змісту поданих до митного оформлення документів з документами про властивості раніше імпортованого товару.

Аналогічний висновок щодо застосування норм матеріального права, викладений в постанові Верховного Суду від 01.07.2022 по справі № 440/4486/18.

Щодо надання до митного оформлення декларації країни відправлення без перекладу, суд зазначає, що митна декларація країни відправлення, яка подавалася позивачем не є обов`язковим документом, передбаченим положеннями ст. 53 МК України, який закон вимагає подавати при митному оформленні товару, натомість такий документ може подаватись на письмову вимогу митного органу.

Суд відхиляє твердження відповідача, що останній звертався до позивача із письмового вимогою про надання митної декларації країни відправлення (з перекладом), що за його переконанням вбачається із змісту наданого принт-скрину повідомлення, адже з тексту вказаного повідомлення, містить лише прохання надати інформацію про митне оформлення ідентичних або подібних товарів, а відносно митної декларації країни відправлення (з перекладом) вказано лише те, що така може надатись декларантом за наявності.

При цьому, суд враховує, що в судовому засіданні представники відповідача зазначили, що із поданої позивачем митної декларації країни відправлення №310120230000129009 від 03.10.2023 їм зрозумілі і умови поставки, і коносамент та інші відомості, водночас зазначити, які конкретні дані із вказаного документу їм необхідні для перевірки або підтвердження відомостей, зазначених у митній декларації пояснити не змогли. Відтак потреба митного органу у конкретних відомостях із митної декларації країни відправлення відповідачем не доведено.

Верховний Суд у постанові від 06.02.2020 у справі №520/10709/18, зазначив, що митний орган відповідно до ст. 254 МК України вимагає переклад українською мовою документів, складених іншою мовою, ніж офіційна мова митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування, тільки у разі, якщо дані, які містяться в них, є необхідними для перевірки або підтвердження відомостей, зазначених у митній декларації.

Щодо відсутності зазначення географічного пункту відправлення в митній декларації країни відправлення, суд зазначає, що митна декларація країни відправлення складена експортером, а тому на позивача не може покладатись відповідальність за відсутність певних відомостей в такій митній декларації.

Разом з тим, суд наголошує, що зазначення в митній декларації країни відправлення географічного пункту відправлення не вливає на достовірність визначення митної вартості заявлених до оформлення товарів при наявності інших документів, зокрема Заявки №0311 від 03.11.2023, з яких видно, що відправка здійснена із порту Ningbo (Китай). Отже, суд не приймає до уваги вказані доводи відповідача.

Щодо відсутності печатки експедитора в договорі перевезення від 25.07.2023 №GEX-2507/23 суду зазначає, що положеннями ч. 1 та ч. 2 ст. 58-1 ГК України унормовано, що використання суб`єктом господарювання у своїй діяльності печатки є правом, а не обов`язковим, а відбиток печатки не може бути обов`язковим реквізитом будь-якого документа, що подається суб`єктом господарювання до органу державної влади або органу місцевого самоврядування.

При цьому, варто враховувати, що відсутність печатки експедитора в договорі на перевезення від 25.07.2023 №GEX-2507/23 жодним чином не впливає на правильність визначення митної вартості товару. Отже, суд не приймає до уваги вказані доводи відповідача.

Щодо невідповідності номеру та дати інвойсу зазначеного в платіжній інструкції від 06.11.2023 №68 з наданим до митного оформлення інвойсом (замість 01-11.23 від 19.09.2023 вказано №01-10.23 від 19.07.2023) представник позивача в судовому засіданні пояснив, що вказана платіжна інструкція від 06.11.2023 №68 була надана помилково та стосувалася іншої поставки, бо між позивачем і китайським постачальником поставки відбувалися неодноразово, а відповідач письмової вимоги або запиту про надання іншого документу в підтвердження оплати вартості поставки не запитував. При цьому, суд враховує, що відповідач не мав зауважень до Інвойсу №01-11.2023 від 19.09.2023 який визначав загальну вартість товару. Матеріали справи вказаного не спростовують.

Водночас, наведене автоматично відкидає необхідність оцінки зауваження відповідача до наповненості платіжної інструкції від 06.11.2023 №68 та зауваження щодо невідповідності суми у вказаній інструкції до загальної вартості товару, що вказана в інвойсі №01-11.23 від 19.09.2023.

Щодо відсутності у платіжній інструкції 26114_3 підпису відповідальної особи (підпис платника) та відмітки банку, що є порушенням вимог постанови Правління НБУ №216 від 28.07.2008 (в редакції Постанови НБУ від 25.08.2022 №189) суд зазначає, що згідно п.п. 1 та 2 п. 2 р. I Постанови НБУ від 28.07.2008 №216, даним актом врегульовано загальні вимоги до порядку виконання платіжних операцій в іноземній валюті або банківських металах та визначено обов`язкові реквізити платіжної інструкції в іноземній валюті або банківських металах, водночас платіжна інструкція від 17.11.2023 №26114_3 є елементом фінансової операції в національній валюті України. При цьому суд відзначає, що вказаний документ містить відбиток банку з якого вбачається, що відповідна фінансова операція є проведеною.

Щодо відсутності в наданому рахунку на оплату транспортних витрат від 10.11.2023 №106 інформації про транспортно-експедиторські витрати за межами митної території України, суд зауважує, що в рахунку на оплату від 10.11.2023 №106 міститься інформація про вартість послуги з організації морського фрахту контейнера TLLU4657514 за маршрутом FOB Нінгбо, Китай - Гданськ, Польща, що вже само по собі спростовує твердження відповідача.

Разом з тим суд зазначає, транспортно-експедиторські послуги за межами митної території України надавались позивачу різними суб`єктами: ТОВ «ДЖІ СЕВЕН ЄВРОПА», GEX7 AGENCY, UNIPESSOAL LDA, Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 . Відповідно до довідки №20 від 04.12.2023 їх загальна вартість складає 154 531,41 грн.

Також, суд зазначає, що згідно норм діючого законодавства та Правил заповнення декларації митної вартості встановлено обов`язок зазначення витрат на транспортування, а не подання в обов`язковому порядку транспортних (перевізних) документів, а також документів, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.Отже, суд не приймає до уваги вказані доводи відповідача.

Щодо відсутності банківських платіжних документів, що підтверджують факт оплати морського фрахту, що передбачений умовами коносаменту №SZJF23100007A, суд зазначає що під час розгляду справи судом не було встановлено, що такі платіжні документи запитувались відповідачем, тому вказане не може бути підставою для висновку про необхідність коригування митної вартості.

Щодо ненадання декларантом усіх витребуваних додаткових документів, передбачених частиною 3 ст. 53 МКУ, суд зазначає наступне.

Згідно з ч. 6 ст. 53 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

У той же час, витребуванню підлягають лише ті документи, які дають можливість пересвідчитися у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а визначення митної вартості не за першим методом можливе тільки тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Право митного органу на витребування додаткових документів не є абсолютним, а виникає за наявності хоча б однієї з таких підстав: надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Таким чином, аналіз наведених положень дає підстави для висновку, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

У спірному випадку суд не вбачає ознак недостовірності задекларованої вартості.

Також, як встановлено судом з матеріалів справи, то декларантом надано до контролюючого органу необхідні документи, а відповідачем, у свою чергу, не наведено обґрунтованих підстав для витребування у позивача додаткових документів та подальшого прийняття рішення про коригування митної вартості товарів.

Відповідно до правової позиції Верховного суду (постанова від 02.07.2020 у справі №803/916/17) контроль правильності обчислення декларантом митної вартості здійснюють митні органи у визначений законом спосіб у разі наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей "Декларант не зобов`язаний (звільнений від обов`язку) доводити правильність заявленої ніш митної вартості: його твердження про розмір митної вартості вважається правомірним, поки протилежне не буде доведено контролюючим органом. Водночас, неподання декларантом документів, перелічених у частині другій статті 53 МК України, саме собою не тягне для нього негативних правових наслідків та не може тягнути за собою відмову у митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю та, як наслідок, коригування митної вартості товарів з тих підстав, коли контролюючий орган вважає, що таке неподання зумовило неповноту та/або недостовірність відомостей про митну вартість. За таких обставин, Суд вважає обґрунтованими висновки судів першої та апеляційної інстанцій, що позивачем подано до митниці належний та достатній пакет документів на підтвердження повноти і достовірності заявленої митної вартості товару за основним методом, відповідачем не підтверджено належними доводами та доказами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за цей товар, правильність визначення митної вартості позивачем за основним методом відповідачем не спростована, наявність належних підстав для коригування митної вартості відповідачем не доведена."

Враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що зі змісту оскаржуваного у даній справі рішення вбачається, що таке рішення не містить жодних відомостей про будь-які характеристики ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, обсяги партій, умов поставки, комерційних умов тощо. Так, відповідачем вказано лише номер та дату митної декларації, як стала джерелом інформації для коригування митної вартості, що свідчить про помилковість зазначених доводів відповідача.

Зазначена позиція суду відповідає висновкам Верховного Суду, викладеним у постанові від 21.12.2018 р. по справі №815/1670/17.

Відповідачем під час розгляду справи не надано до суду доказів здійснення детального порівняння, як і не надано доказів, які б підтверджували аналогічність характеристик імпортованого позивачем товару та товару, митна вартість якого була взята митницею за зразок для обчислення, що свідчить про необґрунтованість та недоведеність зазначеного висновку відповідача.

Суд не приймає до уваги надані відповідачем разом із відзивом копії митних декларацій, за якими розмитнювались товари на інших митницях, позаяк з них не вбачається ні тотожність ні аналогічність до імпортованого позивачем товару, натомість навпаки вбачається відмінність товарів за номенклатурою, кількістю, виробником.

Відтак, враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що відповідачем не надано до суду належних та достатніх доказів правомірності винесеного рішення про коригування митної вартості.

Стосовно доводів відповідача, викладених у спірному у даній справі рішенні, щодо непідтвердження декларантом документально всіх складових митної вартості товарів та надання документів, які містять розбіжності, що послугувало підставою для запиту додаткових документів в порядку, передбаченому ч. 3 cт. 53 Митного кодексу України, суд зазначає наступне.

Під час розгляду справи зі змісту наявних в матеріалах справи доказів встановлено, що позивачем було надано до митного оформлення необхідний перелік документів, передбачений ч.ч. 1-2 ст. 53 Митного кодексу України.

Однак, як встановлено судом, відповідачем під час винесення спірного в даній справі рішення, не було наведено належних обґрунтувань щодо наявності сумніву в числових значеннях або недостовірності наданих документів, що могло б бути підставою для запиту додаткових документів. При цьому, такий запит повинен містити як обґрунтування причин запиту, так і конкретизацію того, які саме складові митної вартості не підтверджені або викликали сумніви, в чому саме полягають розбіжності, чи впливають вони на митну вартість, які додаткові документи можуть спростувати ці сумніви.

У відзиві на позов суд не встановив вищевказаних доводів та обставин.

Суд також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів позивача), сформовану у справі "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).

Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Відповідно до ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Так, усі інші аргументи сторін вивчені судом, однак є такими, що не потребують детального аналізу у судовому рішенні, оскільки вищенаведених висновків суду не спростовують.

Згідно з ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Таким чином, оскаржуване рішення є необґрунтованим та прийнятим без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

З огляду на викладене, рішення про коригування митної вартості товарів UA807000/2023/000662/2 від 05.12.2023 та картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA807200/2023/000708, прийняті Харківською митницею Держмитслужби, є протиправними та підлягають скасуванню.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Отже, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

Стосовно розподілу витрат зі сплати судового збору, суд зазначає, що згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем заявлено дві позовні вимоги: 1) про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів; 2) про визнання протиправною та скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.

Суд враховує правовий висновок Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду, викладений в постанові від 16.03.2020 у справі №1.380.2019.001962 (провадження К/9901/30593/19) в якому визначено, що при оскарженні рішення про коригування митної вартості товарів ціною позову у розумінні підпункту 1 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України №3674-VІ є різниця митних платежів, що підлягали сплаті із врахуванням митної вартості, розрахованої декларантом, та митної вартості, розрахованої митним органом в оскаржуваному рішенні.

Судом встановлено і не заперечувалось сторонами, що різниця митних платежів, що підлягали сплаті із врахуванням митної вартості, розрахованої декларантом та митної вартості, розрахованої митним органом в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості становила 463 320,07 грн., а тому, зважаючи на положення п.п. 1 п. 3 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» сума судового за позовну вимогу про оскарження рішення про коригування митної вартості товарів становить 4 633,20 грн. (1 % від 463 320,07).

Сума судового збору за оскарження картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення розраховується відповідно до абз. 6 п.п. 1 п. 3 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» і становить 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який станом на 01.01.2024 становить 3 028,00 грн.

Таким чином, загальна сума судового збору за заявлені позивачем позовні вимоги складає 7661,20 грн, однак суд враховує обставини подання позову в електронній формі та вимоги ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», та зазначає, що сума судового збору, яку позивач мав сплатити за подання позову становить 6 128,96 грн.

Враховуючи задоволення позову, відповідно до ст. 139 КАС України на користь позивача підлягають стягненню судові витрати зі сплати судового збору за подання адміністративного позову у сумі 6 128,96 грн за рахунок бюджетних асигнувань Харківської митниці.

Разом з тим, ОСОБА_1 при поданні позову до суду сплатив судовий збір в розмірі 14534,40 грн, що підтверджується платіжною інструкцією.

Відповідно до ст. 7 ЗУ «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі, зокрема, внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Суд зазначає, що суми судового збору, зайво сплачені позивачем при поданні позовної заяви, можуть бути повернуті за заявою позивача.

Керуючись статтями 14, 243-246, 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Харківської митниці Державної митної служби України (вул. Короленка, буд. 16-Б, м. Харків, 61005, РНОКПП 44017626) про визнання протиправними та скасування рішення та картки відмови задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UA807000/2023/000662/2 від 05.12.2023 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA807200/2023/000708.

Стягнути на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Харківської митниці Державної митної служби України судові витрати по сплаті судового збору в сумі 6 128,96 грн (шість тисяч сто двадцять вісім гривень 96 копійок).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 20 травня 2024 року.

Суддя Дмитро ВОЛОШИН