Рішення № 119135955, 20.05.2024, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

20 травня 2024 р. Справа № 120/814/24

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Воробйової Інни Анатоліївни, розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до відділу державного нагляду (контролю) у Вінницькій області Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду звернувся фізична особа підприємець ОСОБА_1 (далі ОСОБА_1 , позивач) з адміністративним позовом до Відділу державного нагляду (контролю) у Вінницькій області Державної служби України з безпеки на транспорті (далі відділ, відповідач), в якому просив визнати протиправною та скасувати постанову про застосування адміністративно господарського штрафу №ПШ000781 від 24.10.2023 р.

Мотивуючи позовні вимоги, позивач вказав на протиправність постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу в сумі 17 000,00 грн., оскільки водій перевозив вантаж для власних потреб. Зазначене, на думку позивача, виключає в цих правовідносинах статус позивача, як автомобільного перевізника, а отже й необхідність надавати водію протокол перевірки та адаптації до аналогового тахографа. Також вказав, що маса його автомобіля є меншою ніж 3, 5 т. Стосовно відсутності міжнародної ТТН зазначив, що перевезення здійснювалось по Україні та вантаж перевозився для власних потреб.

При цьому, відповідач не надав будь-яких відомостей про надання позивачем послуг перевезення вантажів на договірних умовах третій особі.

Ухвалою від 19.02.2024 р. прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у даній справі та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін. Даною ухвалою також встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву.

Представником відповідача подано відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити в задоволенні позову вказуючи, що під час рейдової перевірки встановлено здійснення відповідним транспортним засобом перевезення за відсутності документів, міжнародної ТТН, протоколу повірки та адаптації тахографу до транспортного засобу, що знайшло своє відображення в акті. А отже, під час перевірки було виявлено порушення вимог статті 60 Закону України Про автомобільний транспорт, відповідно, штраф застосовано правомірно.

15.03.2024 р. надійшла відповідь на відзив, в якій позивач окрім мотивів наведених в позові, додатково зазначив, що не наведено факт проходження маршруту автомобіля з вантажем із за кордону.

Ухвалою від 18.04.2024 р. витребувано додаткові докази.

Суд, вивчивши матеріали справи та оцінивши наявні у ній докази в їх сукупності встановив наступне.

Посадовими особами відділу державного нагляду (контролю) у Донецькій області шляхом проведення рейдової перевірки 20.09.2023 перевірено транспортний засіб марки Mercedes benz, д.н.з. НОМЕР_1 з напівпричепом BORO, д.н.з. НОМЕР_2 , під час виконання перевезень вантажу. Вказаний транспортний засіб перебував під керуванням водія ОСОБА_2 та згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 , НОМЕР_4 , належить ОСОБА_1 .

Під час проведення перевірки було встановлено факт перевезення вантажу без оформлення документів передбачених законодавством, а саме: міжнародної ТТН, протоколу повірки та адаптації тахографу до транспортного засобу.

За результатами проведення перевірки посадовими особами відповідача було складено акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом №АР021139 від 20.09.2023. В акті водієм зазначено, що вантаж перевозиться для власних потреб.

ФОП ОСОБА_1 направлено повідомлення від 10.10.2023 за вих. №77592/21/24-23 про запрошення для участі у розгляді справи про адміністративне правопорушення на 23.10.2023 р. Дане повідомлення не вручено адресату.

24.10.2023 начальником Відділу державного нагляду (контролю) у Вінницькій області винесено постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №ПШ000781, згідно з якою ФОП ОСОБА_1 притягнуто до відповідальності згідно абз. 6 ч. 1 ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" у вигляді штрафу в розмірі 34 000 грн. за порушення вимог ст. 53 Закону України "Про автомобільний транспорт".

Не погодившись із спірним рішенням, позивач звернувся з цим позовом до суду.

Визначаючись щодо позовних вимог, суд виходить з наступного.

Відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб`єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень, регулює Закон України "Про автомобільний транспорт" (далі -Закон №2344-III).

Статтею 6 Закону №2344-III передбачено, що центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, здійснює, в т.ч. державний нагляд і контроль за дотриманням автомобільними перевізниками вимог законодавства, норм та стандартів на автомобільному транспорті.

Відповідно до п.1 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого Постановою КМУ від 11.02.2015 №103, Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Віце-прем`єр-міністра з відновлення України - Міністра розвитку громад, територій та інфраструктури (далі - Міністр) і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті.

Згідно з п.8 вказаного Положення, Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Відповідно до пунктів 2, 4 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженому Постановою КМУ від 08.11.2006 №1567 (далі -Порядок №1567), рейдовим перевіркам (перевіркам на дорозі) підлягають усі транспортні засоби вітчизняних та іноземних автомобільних перевізників (далі - транспортні засоби), що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України

Рейдові перевірки (перевірки на дорозі) на автомобільному транспорті проводяться посадовими особами Укртрансбезпеки та її територіальних органів (далі - посадові особи) у форменому одязі, які мають відповідне службове посвідчення, направлення на рейдову перевірку (перевірку на дорозі) згідно з додатком 1, сигнальний диск (жезл) та індивідуальну печатку.

Частинами 14, 17 статті 6 Закону №2344-III передбачено, що державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

Рейдові перевірки дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом здійснюються шляхом зупинки транспортного засобу або без такої зупинки посадовими особами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, та його територіальних органів, які мають право зупиняти транспортний засіб у форменому одязі за допомогою сигнального диска (жезла) відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України.

За визначенням, наведеним в абзаці 54 статті 1 Закону №2344-III, рейдова перевірка (перевірка на дорозі) - перевірка транспортних засобів суб`єкта господарювання на маршруті руху в будь-який час з урахуванням інфраструктури (автовокзали, автостанції, автобусні зупинки, місця посадки та висадки пасажирів, стоянки таксі і транспортних засобів, місця навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, контрольно-вагові комплекси та інші об`єкти, що використовуються суб`єктами господарювання для забезпечення діяльності автомобільного транспорту).

Пунктами 12, 14 Порядку №1567 передбачено, що рейдова перевірка додержання суб`єктом господарювання вимог, визначених пунктом 15 цього Порядку, здійснюється на підставі щотижневого графіка.

Рейдовою перевіркою (перевіркою на дорозі) є перевірка транспортних засобів автомобільних перевізників на всіх видах автомобільних доріг на маршруті руху в будь-який час з урахуванням інфраструктури (автовокзали, автостанції, автобусні зупинки, місця посадки та висадки пасажирів, стоянки таксі і транспортних засобів, місця навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, зони габаритно-вагового контролю, інші об`єкти, що використовуються автомобільними перевізниками для забезпечення діяльності автомобільного транспорту) щодо додержання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт.

Згідно з пунктом 15 Порядку №1567 під час проведення рейдової перевірки перевіряється виключно: наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом; додержання вимог статей 53, 56, 57 і 59 Закону; додержання водієм вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР); відповідність зовнішнього і внутрішнього спорядження (екіпірування) транспортного засобу встановленим вимогам; оснащення таксі справним таксометром; відповідність кількості пасажирів, що перевозяться, відомостям, зазначеним у реєстраційних документах, або нормам, передбаченим технічною характеристикою транспортного засобу; додержання водієм автобуса затвердженого розкладу та маршруту руху; наявність у всіх пасажирів квитків на проїзд та квитанцій на перевезення багажу, а у разі пільгового проїзду - відповідного посвідчення; додержання водієм режиму праці та відпочинку, а також вимоги щодо наявності в автобусі двох водіїв у разі перевезення пасажирів на відстань 500 і більше кілометрів або перевезення організованих груп дітей за маршрутом, який виходить за межі населеного пункту та має протяжність понад 250 кілометрів; виконання водієм інших вимог Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту та Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, інших нормативно-правових актів.

Пунктами 16, 17 Порядку №1567 передбачено, що рейдова перевірка може проводитися однією посадовою особою Укртрансбезпеки.

Суд врахував, що в силу статті 34 Закону №2344-III автомобільний перевізник повинен: виконувати вимоги цього Закону та інших законодавчих і нормативно-правових актів України у сфері перевезення пасажирів та/чи вантажів.

За приписами статті 6 Закону № 2344-ІІІ державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.

Відповідно до статті 53 Закону №2344-III організацію міжнародних перевезень пасажирів і вантажів здійснюють перевізники відповідно до міжнародних договорів України з питань міжнародних автомобільних перевезень.

При виконанні міжнародних перевезень вантажів резиденти України повинні мати:

дозволи іноземних країн, по території яких буде здійснюватися перевезення;

дозвіл щодо узгодження умов та режимів перевезення в разі перевищення вагових або габаритних обмежень чи документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових (габаритних) обмежень над визначеними законодавством становить менше п`яти відсотків;

свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу

сертифікат відповідності транспортного засобу щодо безпеки руху та екологічної безпеки вимогам країн, територією яких буде здійснюватися перевезення, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України;

документи на вантаж.

У транспортних засобах, що здійснюють міжнародні перевезення пасажирів та/або вантажів, установлюються і використовуються контрольні пристрої - тахографи.

Водії транспортних засобів, що належать резидентам або нерезидентам України, зобов`язані допускати до перевірки тахографів посадових осіб центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, надавати їм реєстраційні листки режиму праці та відпочинку водіїв - тахокарти, а також, у разі якщо у транспортному засобі використовуються цифрові тахографи, роздруковувати на паперовому носії інформацію про роботу та відпочинок водіїв.

Аналіз наведених нормативних положень вказує на те, що при визначенні документів для здійснення міжнародних перевезень вантажів законодавцем не встановлено їх вичерпного переліку, але зазначено про необхідність наявності інших документів, передбачених законодавством.

Судом встановлено, що у акті проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільний транспортом №АР021139 від 20.09.2023 зафіксовано, що під час перевірки виявлено порушення ст.ст. 53 Закону України "Про автомобільний транспорт", що полягає у наступному :міжнародному перевезення вантажів без оформлення документів передбачених законодавством, а саме: міжнародної ТТН, протоколу повірки та адаптації тахографу до транспортного засобу. Тобто встановлено допущення перевізником порушення, відповідальність за які передбачена ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт".

Статтею 60 Закону № 2344-ІІІ встановлено, що за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи, зокрема виконання резидентами та/або нерезидентами України міжнародних перевезень пасажирів чи вантажів без документів, визначених статтею 53 цього Закону, - штраф у розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Тобто, за змістом абзацу 6 частини першої статті 60 Закону № 2344-ІІІ, суб`єктом відповідальності є резидент та/або нерезидент України міжнародних перевезень пасажирів чи вантажів.

Відтак, відповідальність за порушення вимог законодавства у сфері автомобільного транспорту під час перевезення пасажирів застосовується саме до перевізників.

Звідси, ключовим питанням в межах цієї справи є з`ясування питання про те, чи є позивач перевізником та чи здійснював міжнародне перевезення у розумінні Закону України "Про автомобільний транспорт".

Згідно із статтею 1 Закону № 2344-III:

автомобільний перевізник фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами;

вантажні перевезення це перевезення вантажів вантажними автомобілями.

Крім того, статтею 33 Закону № 2344-III передбачено, що автомобільним перевізником, що здійснює перевезення вантажів на договірних умовах, є суб`єкт господарювання, який відповідно до законодавства та одержаної ліцензії надає послугу згідно з договором про перевезення вантажу транспортним засобом, що використовують на законних підставах.

Тобто відповідальності за порушення вимог законодавства у сфері автомобільного транспорту під час перевезення вантажів підлягають автомобільні перевізники, а не власники транспортних засобів, за умови, що вони не використовують транспортний засіб, а лише володіють майновими правами на нього у відповідності до статті 1 ПДР України.

За визначенням пункту 1.6 статті 1 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" власники транспортних засобів юридичні та фізичні особи, які відповідно до законів України є власниками або законними володільцями (користувачами) наземних транспортних засобів на підставі права власності, права господарського відання, оперативного управління, на основі договору оренди або правомірно експлуатують транспортний засіб на інших законних підставах.

Згідно з пунктом 6.3 Інструкції про порядок здійснення підрозділами Державтоінспекції МВС державної реєстрації, перереєстрації та обліку транспортних засобів, оформлення і видачі реєстраційних документів, номерних знаків на них, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 11.08.2010 № 379 (Інструкція № 379), якщо власник транспортного засобу передав у встановленому порядку право користування і (або) розпорядження транспортним засобом іншій фізичній або юридичній особі (особам), то їм за письмовою заявою (додатки 1 і 2), поданою ними особисто або уповноваженим представником (за винятком випадків, коли в Центрі наявна інформація про анулювання таких повноважень), працівниками Центру оформляється і видається тимчасовий реєстраційний талон на період дії документа, який підтверджує право користування і (або) розпорядження транспортним засобом.

Верховний Суд у постанові від 20.12.2018 у справі № 804/8740/16 зауважив, що наведені положення пункту 6.3 Інструкції № 379 передбачають видачу тимчасового реєстраційного талона на транспортний засіб за зверненням користувача транспортного засобу.

Отже, у разі перебування транспортного засобу у користуванні інших осіб, обов`язковим для автомобільного перевізника документом, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, є тимчасовий реєстраційний талон на транспортний засіб.

Суд враховує, що згідно з пунктом 3 розділу ІІ Порядку ведення Єдиного державного реєстру транспортних засобів, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.11.2020 № 779, до ЄДРТЗ уноситься інформація про транспортні засоби, що використовуються на вулично-дорожній мережі загального користування і підлягають державній або відомчій реєстрації, відомості про їх власників (співвласників), належних користувачів, закріплені номерні знаки та реєстраційні документи на такі транспортні засоби.

Відповідно до пункту 4 розділу ІІ цього Порядку внесення до ЄДРТЗ інформації про об`єкти обліку здійснюється в разі, зокрема, внесення відомостей про належного користувача транспортного засобу, передачі права користування та/або розпорядження транспортним засобом іншій особі з видачею тимчасового реєстраційного талона

Також слід зазначити, що пункт 2 Порядку внесення відомостей про належного користувача транспортного засобу до Єдиного державного реєстру транспортних засобів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1145 від 08.10.2022, передбачає, що належний користувач це фізична особа, яка на законних підставах користується транспортним засобом, що їй не належить, а також керівник юридичної особи (особа, яка виконує повноваження керівника юридичної особи) або працівник, визначений керівником юридичної особи, яка є власником транспортного засобу, які в разі внесення щодо них відомостей до Реєстру несуть відповідно до статті 14-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення відповідальність за адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, або за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису).

Згідно з пунктом 3 вказаного Порядку підставою для внесення до Реєстру відомостей про належного користувача є електронна заява або заява, сформована та подана заявниками, якою визначено належного користувача безпосередньо власником транспортного засобу у зв`язку з передачею фізичній або юридичній особі транспортного засобу в користування.

Таким чином, саме з ініціативи власника транспортного засобу до Реєстру вносяться відомості про належного користувача транспортного засобу.

Як встановлено судом, відповідно до свідоцтв про реєстрацію транспортних засобів СХА 770935, СХЕ 666703 власником транспортних засобів Mercedes benz, д.н.з. НОМЕР_1 з напівпричепом BORO, д.н.з. НОМЕР_2 є ОСОБА_1 .

Згідно безкоштовного запиту з ЄДРЮОФОПГФ основним видом діяльності позивача є вантажний автомобільний транспорт.

Разом з тим, позивач не надав до суду тимчасового реєстраційного талону на вищезазначений транспортний засіб або інших доказів перебування вказаного транспортного засобу у користуванні інших осіб, зокрема ОСОБА_2 .

Доказів того, що транспортний засіб, власником якого є позивач, було передано у користування іншому перевізнику не надано ані під час перевірки транспортного засобу, ані під час розгляду справи про порушення вимог законодавства щодо організації перевезень автомобільним транспортом.

Відтак, суд погоджується з твердженнями відповідача про те, що ФОП ОСОБА_1 у спірному випадку вважається належним суб`єктом відповідальності, встановленої нормами абз. 6 ч. 1 ст. 60 Закону № 2344-ІІІ. Адже, діяльність останнього пов`язана із вантажним автомобільним транспортом та не доведено факт перебування вказаного транспортного засобу у користуванні інших осіб, зокрема ОСОБА_2 .

Ключовим питанням у даній справі є також чи здійснював водій міжнародне перевезення у розумінні Закону України "Про автомобільний транспорт", у зв`язку із чим суд вказує наступне.

Громадяни за умови дотримання вимог Митного кодексу України та інших законодавчих актів України можуть переміщувати через митний кордон України будь-які особисті речі та товари, крім тих, що заборонені до ввезення в Україну, а також тих, щодо яких законодавством України встановлені обмеження.

В розумінні п. 9 , 20, 23, 30 ч. 1 ст. 4 МК України, декларація митної вартості - документ встановленої форми, що подається декларантом і містить відомості щодо митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України чи стосовно яких змінюється митний режим. Митна декларація - заява встановленої форми, в якій особою зазначено митну процедуру, що підлягає застосуванню до товарів, та передбачені законодавством відомості про товари, умови і способи їх переміщення через митний кордон України та щодо нарахування митних платежів, необхідних для застосування цієї процедури. Митне оформлення - виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення. Міжнародний транспортний документ - номерний товаросупровідний документ, який є договором на перевезення кожного окремого міжнародного експрес-відправлення

Згідно статті 257 МК України декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, на які накладено електронний підпис декларанта або уповноваженої ним особи.

Відповідно до статті 258 МК України під митною декларацією, заповненою у звичайному порядку, розуміється митна декларація, що містить обсяг відомостей (даних), достатній для завершення митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення у заявлений митний режим. Оформлення митним органом митної декларації, заповненої у звичайному порядку, є випуском товарів у заявлений митний режим.

Стаття 263 МКУ визначає, що митна декларація подається митному органу, який здійснює митне оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, протягом 10 робочих днів з дати доставлення цих товарів, транспортних засобів до зазначеного органу.

Згідно ст.1 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів, така Конвенція застосовується до будь-якого договору автомобільного перевезення вантажів транспортними засобами за винагороду, коли зазначені в договорі місце прийняття вантажу для перевезення і місце, передбачене для доставки, знаходяться у двох різних країнах, з яких принаймні одна є договірною країною, незважаючи на місце проживання і громадянство сторін.

Відповідно до ст.4, 6 Конвенції, договір перевезення підтверджується складанням вантажної накладної. Вантажна накладна містить такі дані: а) дата і місце складання вантажної накладної; b) ім`я та адреса відправника; с) ім`я та адреса перевізника; d) місце і дата прийняття вантажу до перевезення і передбачене місце його доставки; е) ім`я та адреса одержувача; f) прийняте позначення характеру вантажу і спосіб його упакування та, у випадку перевезення небезпечних вантажів, їх загальновизнане позначення; g) кількість вантажних місць, їх спеціальне маркування і нумерація місць; h) вага вантажу брутто чи виражена в інших одиницях виміру кількість вантажу; і) платежі, пов`язані з перевезенням (провізна плата, додаткові платежі, митні збори, а також інші платежі, що стягуються з моменту укладання договору до доставки вантажу); j) інструкції, необхідні для виконання митних та інших формальностей; к) заява про те, що перевезення здійснюється, незалежно від будь-яких умов, згідно положень дійсної Конвенції.

У випадку потреби, вантажна накладна повинна також містити наступні дані: а) заява про те, що перевантаження забороняється; b) платежі, які відправник зобов`язується сплатити; с) сума платежу, що підлягає сплаті при доставці; d) декларована вартість вантажу і сума додаткової цінності його для відправника; е) інструкції відправника перевізнику відносно страхування вантажу; f) погоджений термін, протягом якого повинно бути виконано перевезення; g) перелік документів, переданих перевізнику.

Суд звертає увагу, що Конвенцією про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів, не передбачено обов`язкової наявності на CMR відмітки митного органу щодо перетину державного кордону.

Вищевказані норми Конвенції акумулюються із національним законодавством України, зокрема і Законом України "Про транспортно-експедиторську діяльність", відповідно до якого перевезення вантажів супроводжується товарно-транспортними документами, складеними мовою міжнародного спілкування залежно від обраного виду транспорту або державною мовою, якщо вантажі перевозяться в Україні. Таким документом зокрема може бути міжнародна автомобільна накладна (CMR).

Згідно ст.1 Закону України "Про автомобільний транспорт", міжнародні перевезення пасажирів і вантажів - це перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом з перетином державного кордону.

Відповідно до п. 3 розділу 1 Порядку проставлення відміток про перетинання державного кордону України , затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 22 серпня 2019 року № 714 відмітки про перетинання державного кордону України (далі - відмітка) проставляються уповноваженими службовими особами Державної прикордонної служби України, які допущені до несення служби наказом органу охорони державного кордону та виконують свої обов`язки в прикордонних нарядах «Перевірка документів», «Старший зміни прикордонних нарядів», «Помічник старшого зміни прикордонних нарядів» або «Старший прикордонних нарядів у пункті пропуску через державний кордон» (далі - службові особи): у пунктах пропуску - в кабінах паспортного контролю, на смугах руху транспортних засобів, на рейдових стоянках суден, у контрольних павільйонах, службових приміщеннях Державної прикордонної служби України; у транспортних засобах закордонного сполучення - біля трапа або на борту повітряного, морського судна, у вагоні поїзда, кабіні локомотива, салоні автобуса.

Згідно п. 3 розділу 3 даного Порядку у паспортних документах громадян України, іноземців та осіб без громадянства відмітки проставляються на вільних сторінках, призначених для них, починаючи з останньої: В`їзд» - з правого боку (під час кожного в`їзду на територію України); «Виїзд» - з лівого боку (під час кожного виїзду з території України).

Із процитованого видно, що міжнародні перевезення пасажирів і вантажів - це перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом з перетином державного кордону. При цьому, перетин державного кордону може бути підтверджено митною декларацією, паспортом водія із відміткою або міжнародною автомобільною накладною.

Ухвалою суду від 18.04.2024 р. витребувано у відповідача докази здійснення позивачем міжнародного перевезення .

На виконання даної ухвали надано пояснення інспектора і відеозапис перевірки. В поясненнях інспектор вказав, що зі слів водія встановлено, що останній здійснював міжнародні перевезення.

Судом ці докази до уваги не приймаються, адже не підтверджують перетин державного кордону водієм із товаром, зокрема 20.09.2023 р. (дата перевірки). Відповідачем не надано ані митної декларації, ані паспорту водія, які б підтвердили факт перетину кордону водієм із товаром.

Відтак, суд доходить висновку, що відповідачем не доведено факт здійснення позивачем саме міжнародного перевезення, а отже штраф за порушення статті 53 Закону №2344-III застосовано безпідставно. Відтак, спірна постанова є протиправною та підлягає скасуванню.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін , суд доходить висновку, що встановлені у справі обставини підтверджують позицію позивача, покладену в основу позовних вимог, а відтак, адміністративний позов належить задовольнити повністю.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд вказує, що відповідно до частини першої статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи наведену норму, витрати понесені позивачем у даній справі в сумі 1211,20 грн. судового збору підлягають відшкодуванню повністю.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -

ВИРІШИВ:

адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову Відділу державного нагляду (контролю) у Вінницькій області Державної служби України з безпеки на транспорті ПШ №000781 від 24.10.2023 року про застосування адміністративно - господарського штрафу.

Стягнути на користь фізичної особи підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер за ДРФО НОМЕР_5 ) сплачений судовий збір 1211,20 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті (03150, м.Київ, вулиця Фізкультури, будинок 9, код ЄДРПОУ 39816845).

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Інформація про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 )

Відповідач: Відділ державного нагляду (контролю) у Вінницькій області Державної служби України з безпеки на транспорті (вул.Порика, 29, м. Вінниця, код ЄДРПОУ 39816845)

Повний текст рішення оформлено 20.05.2024 р.

СуддяВоробйова Інна Анатоліївна