Ухвала суду № 119127574, 30.04.2024, Господарський суд Закарпатської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД Закарпатської області

Адреса: вул. Коцюбинського, 2а, м. Ужгород, 88000

e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua

вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua

___________________________

УХвала

"30" квітня 2024 р. м. Ужгород Справа №907/355/23

За позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях, м. Львів

до відповідача ОСОБА_1 , м. Київ

про стягнення 6912 грн неустойки,

Суддя господарського суду Пригара Л.І.

Секретар судового засідання Іваниш Д.П.

представники:

Позивача не з`явився

Відповідача не з`явився

СУТЬ СПОРУ Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях, м. Львів заявлено позов до відповідача ОСОБА_1 , м. Київ про стягнення 6912 грн неустойки.

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 05.06.2023 відкрито провадження у справі №907/355/23 в порядку спрощеного позовного провадження без виклику уповноважених представників сторін спору. Встановлено відповідачеві строк на подання господарському суду відзиву на позовну заяву у порядку ст. 165, 251 ГПК України з одночасним надісланням копії такого позивачеві, а доказів надіслання суду, протягом 15-ти днів з дня одержання даної ухвали, а також у цей же строк письмово висловленої позиції щодо розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження. Встановлено позивачеві строк для надання суду та відповідачеві відповіді на відзив у порядку ст. 166 ГПК України, протягом 5-ти днів з дня одержання копії відзиву. Встановлено строк для подання позивачем відповіді на відзив та відповідачем заперечень на відповідь на відзив (якщо такі будуть подані) не пізніше 06.07.2023.

Ухвалою суду від 24.08.2023 призначено судове засідання по розгляду справи №907/355/23 в порядку спрощеного позовного провадження з викликом уповноважених представників сторін на 03.10.2023. Явку уповноважених представників сторін у судове засідання визнано обов`язковою.

Ухвалами суду від 03.10.2023, 14.11.2023, 24.01.2024, 05.03.2024 та 03.04.2024 судові засідання по розгляду справи №907/355/23 відкладалися з підстав, наведених в ухвалах суду.

Ухвалою суду від 05.03.2024 у справі №907/355/23 судом в порядку ст. 74 ГПК України зобов`язано позивача у строк до 01.04.2024 подати господарському суду документальні докази у підтвердження того, чи станом на дату укладення між сторонами Договору купівлі продажу об`єкта малої приватизації окремого майна будівлі адмінбудинку літ. А, загальною площею 199,2 кв.м., за адресою: Закарпатська область, Ужгородський (Великоберезнянський) р-н, с. Волосянка, вул. Без назви, 173 за результатами аукціону №449/2 від 15.02.2022, у спірному приміщенні були чи не були зареєстровані будь-які фізичні особи.

Ухвалою суду від 03.04.2024 у справі №907/355/23 судом в порядку ст. 74 ГПК України повторно зобов`язано позивача подати суду вищевказані документальні докази у строк до 26.04.2024.

Сторони, будучи своєчасно та належним чином повідомленими про дату і час розгляду справи, явку уповноважених представників у судове засідання не забезпечили, причин неявки суду не повідомили, із заявами та клопотаннями до суду не зверталися.

Водночас позивач, всупереч вимогам ухвал суду від 05.03.2024 та 03.04.2024 в даній справі, документальних доказів у підтвердження того, чи станом на дату укладення між сторонами Договору купівлі продажу об`єкта малої приватизації окремого майна будівлі адмінбудинку літ. А, загальною площею 199,2 кв.м., за адресою: Закарпатська область, Ужгородський (Великоберезнянський) район, с. Волосянка, вул. Без назви, 173 за результатами аукціону №449/2 від 15.02.2022, у спірному приміщенні були чи не були зареєстровані будь-які фізичні особи, суду не подав.

Стаття 129 Конституції України основними засадами судочинства визначає, зокрема, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; забезпечення доведеності вини; змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Процесуальний порядок провадження у господарських справах визначається Господарським процесуальним кодексом України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови реалізації процесуальних прав і обов`язків суб`єктів господарсько-процесуальних правовідносин та їх гарантій.

Відповідно до частин 1 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно зі статтею 14 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

За змістом частини 1 статті 41 Господарського процесуального кодексу України, у справах позовного провадження учасниками справи є сторони та треті особи.

Приписами п. 2 ч. 1 та п. 3 ч. 2 ст. 42 Господарського процесуального кодексу України визначено, що учасники справи мають право, зокрема, брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом, і разом з тим учасники справи зобов`язані з`явитися за викликом суду в судове засідання, якщо їх явка визнана обов`язковою.

Відповідно до частини 1 статті 45 Господарського процесуального кодексу України, сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу.

Згідно зі статтею 46 Господарського процесуального кодексу України, сторони користуються рівними процесуальними правами. Крім прав та обов`язків, визначених у статті 42 цього Кодексу, сторони (позивачі та відповідачі) також мають ще коло прав і обов`язків, передбачених статтею 46 Господарського процесуального кодексу України.

Одним із прав, які надаються учасникам справи, є право брати участь в судовому засіданні, якщо інше не визначено законом (пункт 2 частини 1 статті 42 Господарського процесуального кодексу України). Однак, це право не є абсолютним, оскільки учасники зобов`язані з`являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов`язковою (пункт 3 частини 2 статті 42 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 120 Господарського процесуального кодексу України, суд викликає учасників справи у судове засідання або для участі у вчиненні процесуальної дії, якщо визнає їх явку обов`язковою.

Крім того, за змістом частини 3 статті 196 Господарського процесуального кодексу України, учасник справи може відмовитися від свого права брати участь в судовому засіданні, заявивши клопотання про розгляд справи за його відсутності.

З наведеного випливає, що учасник справи має право: а) брати участь в судових засіданнях (особисто або через представника); б) не брати участі в судових засіданнях, подавши клопотання про розгляд справи за його відсутності, крім випадків, коли суд визнав явку учасника обов`язковою.

Аналіз зазначених норм процесуального права свідчить про те, що учасник справи не може відмовитися від свого права на участь в судових засіданнях за принципом мовчання, його волевиявлення щодо цього має бути формалізовано.

Дії суду у випадку неявки в судове засідання учасника справи визначені у статті 202 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до частини 4 якої у разі неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки, суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору.

У системно-логічному зв`язку з означеною нормою перебуває норма, закріплена в пункті 4 частини 1 статті 226 Господарського процесуального кодексу України, яка визначає, що суд залишає позов без розгляду, якщо позивач без поважних причин не подав витребувані судом докази, необхідні для вирішення спору, або позивач (його представник) не з`явився у підготовче засідання чи у судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору.

Системний аналіз змісту ч. 4 ст. 202 та п. 4 ч. 1 ст. 226 Господарського процесуального кодексу України свідчить про те, що процесуальним наслідком неявки позивача в судове засідання та неподання ним витребуваних судом доказів, необхідних для вирішення спору, є залишення позову без розгляду.

Залишення позову без розгляду це форма закінчення розгляду господарським судом справи без прийняття рішення суду по суті спору у зв`язку з виявленням обставин, які перешкоджають розгляду справи, але можуть бути усунуті в майбутньому, наслідком якої є можливість повторного звернення до суду з тотожним позовом.

Правове значення для прийняття судом рішення про залишення позову без розгляду з підстави неявки позивача в судове засідання, передбаченої цими нормами процесуального права, має одночасна наявність таких обставин: 1) належне повідомлення судом позивача про час і місце судового засідання; 2) неявка позивача в судове засідання або неповідомлення позивачем суду причин його неявки в судове засідання; 3) неподання позивачем суду заяви про розгляд справи за його відсутності.

При цьому, зміст частини 4 статті 202 та пункту 4 частини 1 статті 226 Господарського процесуального кодексу України свідчить про те, що передбачена вказаними нормами процесуального права така процесуальна дія суду як залишення позову без розгляду з підстави нез`явлення позивача у судове засідання та неповідомлення про причини своєї неявки не залежить від того, чи була визнана судом явка позивача в судове засідання обов`язковою.

Аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 05.06.2020 у справі №910/16978/19, від 18.11.2022 у справі №905/458/21.

Проаналізувавши положення ч. 4 ст. 202 та п. 4 ч. 1 ст. 226 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд у складі колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду в постанові від 18.11.2022 у справі №905/458/21 зазначив про те, що у цих нормах законодавець не застосував слова може, має право, за власної ініціативи та інші подібні у своєму значенні слова. Зазначені норми процесуального права не передбачають можливості інших варіантів дій суду, окрім залишення позовної заяви без розгляду. Формулювання суд залишає позов без розгляду, що міститься у частині 4 статті 202 Господарського процесуального кодексу України, та формулювання суд залишає позов без розгляду, що міститься у пункті 4 частини 1 статті 226 Господарського процесуального кодексу України, виражає імперативну вказівку суду (судді) щодо заборони продовження розгляду справи, щодо завершення судового провадження без ухвалення рішення.

Господарський суд, розглядаючи господарські справи, зобов`язаний вчиняти лише ті процесуальні дії і ухвалювати ті процесуальні рішення, які прямо встановлені процесуальним законом, і не може посилатися на те, що у процесуальному законі відсутня пряма чи імперативна заборона на вчинення певної процесуальної дії чи ухвалення певного процесуального рішення у вигляді формулювання, що суд не має права продовжити розгляд справи, якщо позивач (його представник) не з`явився у судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору.

Таким чином, Верховний Суд у складі колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду в постанові від 18.11.2022 у справі №905/458/21 зазначив про те, що норми, закріплені у частині 4 статті 202 та у пункті 4 частини 1 статті 226 Господарського процесуального кодексу України, за методом правового регулювання є імперативними, що означає те, що відповідно до цих норм процесуального права у разі неявки позивача в судове засідання за умови, що він був належним чином повідомлений про час і місце судового засідання, не повідомив суд про причини його неявки та не надав суду заяви про розгляд справи за його відсутності, суд має імперативний процесуальний обов`язок залишити позов без розгляду.

Згідно із ч. 1 ст. 232 ГПК України, судовими рішеннями є: 1) ухвали; 2) рішення; 3) постанови; 4) судові накази.

Частиною 6 ст. 242 ГПК України передбачено, що днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Судом встановлено, що ухвали суду від 14.11.2023, 24.01.2024, 05.03.2024 та 03.04.2024 про відкладення судових засідань у даній справі були надіслані позивачу Регіональному відділенню Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях до його електронного кабінету в підсистемі Електронний суд ЄСІТС та доставлені до такого 18.11.2023, 29.01.2024, 11.03.2024 та 10.04.2024 відповідно, свідченням чого є наявні в матеріалах справи довідки про доставку електронних листів, складені відповідальним працівником Господарського суду Закарпатської області.

Наведене дозволяє дійти висновку про те, що позивач був належним чином повідомленим про дату, час та місце проведення судових засідань по розгляду даної справи, однак тричі не з`явився у призначені судові засідання, не повідомивши суд про причини своєї неявки. До суду від позивача не надходило заяв чи клопотань про розгляд справи за його відсутності. При цьому, в межах спірних правовідносин, що склалися між сторонами у цій справі, відсутні обставини, які би свідчили про існування у позивача після подання ним позову та при здійсненні господарським судом розгляду даної справи об`єктивних підстав, що унеможливили явку позивача у судові засідання, надіслання ним суду повідомлення про причини своєї неявки, заяви про розгляд справи за його відсутності. Крім того, позивачем не виконано вимог ухвал суду від 05.03.2024 та 03.04.2024 в частині подання документальних доказів у підтвердження того, чи станом на дату укладення між сторонами Договору купівлі продажу об`єкта малої приватизації окремого майна будівлі адмінбудинку літ. А, загальною площею 199,2 кв.м., за адресою: Закарпатська область, Ужгородський (Великоберезнянський) р-н, с. Волосянка, вул. Без назви, 173 за результатами аукціону №449/2 від 15.02.2022, у спірному приміщенні були чи не були зареєстровані будь-які фізичні особи.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 07.07.1989 у справі Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain, заява №11681/85, зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Крім того, Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях наголошує, що кожна сторона, яка задіяна в судовому розгляді, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у справі за її участю, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Господарський процесуальний кодекс України передбачає порядок судового розгляду справи у змагальному порядку за участю обох сторін.

Неявка позивача або його представника в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин неявки може означати втрату позивачем юридичного інтересу до розгляду його справи судом.

У разі, якщо позивач не з`явився в судове засідання, при цьому, повідомив суду інформацію про причини своє неявки, суд має здійснити оцінку поважності таких причин. За відсутності такого повідомлення суд приймає рішення про залишення заяви без розгляду.

Положення ч. 4 ст. 202 та п. 4 ч. 1 ст. 226 Господарського процесуального кодексу України передбачають подання позивачем до суду заяви про розгляд справи за його відсутності. Тобто право позивача як особи, яка подала позов та зацікавлена в його розгляді, не бути присутнім у судовому засіданні кореспондується з його обов`язком подати до суду відповідну заяву про розгляд справи за його відсутності.

Право позивача самостійно визначати характер своєї участі в судовому засіданні, зокрема й через неявку до нього, повинне бути здійснене у належний, тобто визначений процесуальним законом спосіб: шляхом подання позивачем до суду клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо позивач чітко висловив своє волевиявлення через клопотання про розгляд справи за його відсутності та за умови можливості розгляду справи за відсутності позивача в судовому засіданні, можливий судовий розгляд справи за відсутності позивача в судовому засіданні.

Отже відповідно до ч. 4 ст. 202 та п. 4 ч. 1 ст. 226 Господарського процесуального кодексу України виключенням для обов`язкового залишення позову без розгляду можуть вважатися обставини, якщо позивач подав суду заяву про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору. Тобто суд розглядає справу по суті за умов, якщо: 1) позивач подав суду заяву про розгляд справи за його відсутності, та 2) його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору. При цьому, суд може розглянути можливість вирішення спору за відсутності позивача (з`ясувати, чи не перешкоджає нез`явлення позивача вирішенню спору) лише якщо від позивача надійшло клопотання про такий розгляд (про розгляд справи за відсутності позивача). У разі, якщо від позивача до суду не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, суд не має права розглядати справу, а тому не зобов`язаний надавати оцінку наявності такої можливості.

Якщо нез`явлення позивача перешкоджає вирішенню спору (якщо розгляд справи за відсутності позивача неможливий), суд, не зважаючи на заяву позивача про розгляд справи за його відсутності, позбавлений права розглянути справу по суті. У разі визнання судом явки позивача обов`язковою до подання позивачем клопотання про розгляд справи за його відсутності, то суд, не зважаючи на це клопотання, зобов`язаний залишити позов без розгляду. У разі, якщо до подання такого клопотання, суд не визнавав явку позивача обов`язковою, у такому випадку суд повинен повідомити позивача про те, що розгляд справи за його відсутності є неможливими та визнати його явку обов`язковою, вирішити питання про відкладення або перерву в судовому засіданні та у разі нез`явлення позивача в наступне судове засідання залишити позов без розгляду.

З огляду на викладене, суд зазначає про наявність у цій справі усіх обов`язкових умов (обставин) для застосування передбачених частиною 4 статті 202 та пунктом 4 частини 1 статті 226 Господарського процесуального кодексу України процесуальних наслідків неявки позивача у судове засідання.

Відтак, суд приходить до висновку про залишення позовної заяви Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях, м. Львів у справі №907/355/23 без розгляду на підставі ч. 4 ст. 202, п. 4 ч. 1 ст. 226 ГПК України.

При цьому, суд звертає увагу позивача на те, що залишення позовної заяви у даній справі без розгляду на підставі ч. 4 ст. 202, п. 4 ч. 1 ст. 226 Господарського процесуального кодексу України не позбавляє позивача можливості після усунення обставин, що були підставою для залишення позову без розгляду, звернутися до суду повторно.

Керуючись ч. 4 ст. 202, п. 4 ч. 1 ст. 226, ст. 234 Господарського процесуального кодексу України

СУД ПОСТАНОВИВ:

1. Позовну заяву Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях, м. Львів №14-20-00815 від 21.02.2023 (вх. №02.3.1-05/370/23 від 26.04.2023) у справі №907/355/22 залишити без розгляду.

2. На підставі ст. 235 Господарського процесуального кодексу України ухвала господарського суду, постановлена в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, набирає законної сили з моменту її підписання суддею. Апеляційна скарга на ухвалу суду згідно ст. 256 Господарського процесуального кодексу України подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі розгляду справи (вирішення питання) без участі учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ухвали). Ухвала може бути оскаржена до Західного апеляційного господарського суду.

3. Ухвалу надіслати сторонам у справі.

4. Вебадреса сторінки на офіційному вебпорталі судової влади України в Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по даній справі http://court.gov.ua/fair/sud5008/ або http://www.reyestr.court.gov.ua.

Ухвалу складено та підписано 20.05.2024.

Суддя Пригара Л.І.