Рішення № 119127232, 20.05.2024, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.05.2024м. ДніпроСправа № 904/542/24

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Загинайко Т.В. розглянув за правилами спрощеного позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "104.ЮА" (03134, м. Київ, пр. Корольова Академіка, буд. 1; ідентифікаційний код 39142689)

до Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Криворіжгаз" (50051, м. Кривий Ріг Дніпропетровської обл., пр-т Металургів, буд. 1; ідентифікаційний код 03341397)

про стягнення 266 668 грн. 45 коп.

Без повідомлення (виклику) представників сторін.

ПРОЦЕДУРА:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "104.ЮА" звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою (вх.№527/24 від 08.02.2024) про стягнення з Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Криворіжгаз" 266 668 грн. 45 коп., що складає 177 887 грн. 09 коп. - заборгованості за послуги, надані за договором від 06.09.2019 №38А501-73-20 про надання послуг, 12 360 грн. 31 коп. - інфляційних нарахувань, 7 870 грн. 30 коп. - 3% річних та 68 550 грн. 75 коп. - 0,1% пені.

Також просить стягнути з відповідача судові витрати в розмірі 26 666 грн. 84 коп. витрат на правничу допомогу та 4 000 грн. 03 коп. - витрат по сплаті судового збору.

На підставі розпорядження від 13.02.2024 №52 керівника апарату суду у зв`язку з перебуванням судді Панни С.П. на лікарняному проведено повторний автоматизовний розподіл судової справи між суддями та призначено суддю - Загинайко Т.В.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 19.02.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідач у відзиві (вх.№11094/24 від 05.03.2024) на позовну заяву просить: - прийняти та долучити даний відзив АТ "Криворіжгаз" на позовну заяву до матеріалів господарської справи № 904/542/24; - в задоволенні позовних вимог ТОВ "104.ЮА" про стягнення з АТ "Криворіжгаз" суми грошових коштів в розмірі 266 668,45 гривень, з яких 177 887,09 грн. (основна заборгованість), 7870,30 грн. (3% річних), 12 360,31 грн. (інфляційні втрати), 68 550,75 (пені), 4000,03 гривень судового збору та 26 666,34 гривень витрат на правничу допомогу - відмовити в повному обсязі та зазначає про те, що: - відповідно до розрахунків самого позивача загальна вартість послуг, наданих за Договором №38А501-73-20 від 06.09.2020 на підставі Акту надання послуг №РКЦ73000139 від 31 січня 2023, Акту надання послуг № РКЦ73000030 від 31 січня 2023, Акту надання послуг №РКЦ73000081 від 28 лютого 2023 та Акту надання послуг № РКЦ73000226 від 28 лютого 2023, склала - 552 492 (п`ятсот п`ятдесят дві тисячі чотириста дев`яносто дві) гривні 40 копійок, в т.ч. ПДВ 92 082,07 гривень; - одночасно з цим, позивачем підтверджується здійснення оплати відповідачем за надані послуги суми грошових коштів, що разом на підставі платіжних інструкцій №№1246, 1247, 1249, 1250 склала 552 492,40 гривень; - позовні вимоги ТОВ "104.ЮА" ґрунтуються виключно на обставині існування Акту надання послуг №РКЦ73000168 від 20.03.2023, який за твердженнями самого позивача було направлено відповідачу через систему "М.Е. Doc" та який не було оплачено відповідачем; - відповідно до тексту Акту надання послуг №РКЦ73000168 від 20.03.2023 загальна вартість послуг склала 177 887,09 гривень, в тому числі ПДВ - 29 647,85 грн., при цьому розшифровка наданих послуг виглядала наступним чином: "Послуги інформаційного телефонного центру за період 01.03.23 - 20.03.23 сума без ПДВ 148 239,24 грн."; - тобто, відповідно до складеного позивачем Акту наданих послуг періодом їх надання було визначено період з 01.03.2023 по 20.03.2023; - ймовірно, такий період було визначено позивачем виходячи з того, що 20 березня 2023 сторонами Договору №38А501-73-20 від 06.09.2019 року було укладено Додаткову угоду № 4, відповідно до тексту якої сторонами було прийнято рішення припинити дію Договору №38А501-73-20 від 06.09.2019 року, починаючи з 20.03.2023 (копія Додаткової угоди № 4 до Договору № 38А501-73-20 від 06.09.2019 була долучена позивачем до позовної заяви та її укладання не заперечується відповідачем; - відтак, звертаючись із даним позовом позивач стверджує, що саме в період з 01.03.2023 по 20.03.2023 ним надавалися послуги відповідно до умов Договору № 38А501-73-20 від 06.09.2019 року, однак відповідач має звернути увагу на те, що безпосередньо умовами Договору не було передбачено оплати за частину місяця; - безпосередньо умовами самого договору звітним періодом надання послуг було визначено календарний місяць, в той час, як в Акті надання послуг №РКЦ73000168 від 20.03.2023, як це було зазначено вище, безпосередньо позивачем було зазначено інший період надання послуг, прямо не передбачений умовами Договору; - позивачем належним чином не обґрунтовано суми щодо якої у відповідача, нібито, виникла заборгованість, яка була визначена позивачем в Акті надання послуг № РКЦ73000168 від 20.03.2023, та більше того, така сума заборгованості жодним чином не може бути визначена відповідно до умов Договору № 38А501-73-20 від 06.09.2019 року, на який позивач посилається в якості підстав для своїх позовних вимог; - єдиним належним доказом фактичного надання послуг, що були передбачені Договором №38А501-73-20 від 06.09.2019 року, та які, відповідно, надавалися позивачем та надання яких підлягало оплаті відповідачем, був би підписаний обома учасниками таких договірних відносин первинний документ, що відповідав би вимогам статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність"; - в розумінні конкретних положень Договору №38А501-73-20 від 06.09.2020 року таким документом мав би стати Акт надання послуг, підписання якого було б здійснено уповноваженими представниками обох сторін; - позивачем до позовної заяви було надано не підписаний зі сторони відповідача Акт надання послуг № РКЦ73000168 від 20.03.2023, який на думку позивача, мав би підтвердити надання послуг у вказаному в ньому періоді, однак до вищезазначеного Акту позивачем було лише зазначено про те, що такий Акт було надіслано відповідачу за допомогою системи обміну електронними документами "М.Е. Doc" та такий Акт не було підтверджено відповідачем (замовником послуг за Договором); - при цьому, до самого Акту надання послуг №РКЦ73000168 від 20.03.2023 позивачем було додано Протокол руху документа/звіта та пов`язаних з ним повідомлень/квитанцій, відповідно до якого сам Акт надання послуг № РКЦ73000168 від 20.03.2023 було направлено засобами системи "М.Е. Doc»" 27.04.2023 року о 13:44:40 год.; - з урахуванням того, що укладений між позивачем та відповідачем Договір №38А501-73-20 від 06.09.2019 було розірвано, починаючи з 20.03.2023 відповідно до тексту Додаткової угоди № 4 від 20.03.2023, укладання якої не заперечується ані позивачем ані відповідачем, єдиним висновком, якого можна дійти виходячи з обставин надсилання вищезазначеного Акта на адресу відповідача, є висновок про його надсилання вже після розірвання Договору, на підставі якого було складено відповідний Акт; - при цьому, ані станом на 20.03.2023, ані станом на 05.04.2023 (тобто, днем, в який відповідно до умов Договору мало бути надіслано Акт приймання-передачі послуг (Акт надання послуг), як це було визначено положеннями пункту 2.3. Договору № 38А501-73-20 від 06.09.2019 року) ТОВ "104.ЮА" не заявлялося відповідачу про існування обсягу наданих, але не оплачених за Договором послуг; - надсилання Акту надання послуг № РКЦ73000168 від 20.03.2023 наприкінці квітня місяця 2023, більше ніж через місяць після дати розірвання Договору, відповідно до укладеної сторонами Додаткової угоди № 4 від 20.03.2023 не може свідчити ані про факт надання таких послуг в період з 01.03.2023 року по 20.03.2023 року, ані про наявність у відповідача заборгованості з оплати суми

грошових коштів, визначеної відповідно до такого Акту; - відсутність будь-яких невиконаних відповідачем грошових зобов`язань перед позивачем за Договором № 38А501-73-20 від 06.09.2019 року підтверджується Актом звірки взаємних розрахунків по стану за період: липень 2023 - лютий 2024 між АТ "Криворіжгаз" та ТОВ "104.ЮА" за Договором №38А501-73-20 від 06.09.2019 станом на 28.02.2024, відповідно до якого при розрахунках із вказаним контрагентом у АТ "Криворіжгаз" наявне сальдо кінцеве в розмірі 0,00 гривень (копія Акту звірки додається до цього відзиву на позовну заяву); - відповідач має зазначити про те, що окрім заперечень щодо існування самої заборгованості в межах Договору № 38А501-73-20 від 06.09.2019 року, за стягненням якої позивач звернувся до суду, у нього існують заперечення щодо відсутності правових підстав для можливості застосування позивачем в такому випадку положень статті 625 ЦК України та пред`явленні у зв`язку з цим похідної вимоги про стягнення 3% річних та інфляційних витрат, нарахованих на суму такої "заборгованості"; - вимоги позивача щодо стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу в розмірі 26 666 грн. 84 коп задоволенню не підлягають з огляду на безпідставність заявлених позовних вимог.

Позивач у відповіді (вх.№12480/24 від 12.03.2024) на відзив просить позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "104.ЮА" (код ЄДРПОУ 39142689) до Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Криворіжгаз" (код ЄДРПОУ 03341397) задовольнити повністю, посилаючись на те, що: - оплата за надані послуги в січні та лютому 2023 була здійснена АТ "Криворіжгаз" 15.03.2023, проте згідно пункту 2.6. Договору (в редакції Додаткової угоди №3 від 31.05.2022) така оплата повинна бути здійснена до 25 числа місяця, що передує місяцю надання послуг, тобто до 25.12.2022 та 25.01.2023 відповідно; - за період прострочення відповідачем оплати за послуги надані в січні та лютому 2023 було нараховано штрафні санкції (пеню, 3% річних та інфляційні втрати); - акт надання послуг №РКЦ73000168 від 20.03.2023 (не відхилений відповідачем), доставлений замовнику через систему "M.E.Doc" та вважається підписаним сторонами на підставі пункту 2.7. Договору, як такий, що набрав чинності; - в пункті 2.7. Додаткової угоди №1 вказано, що у разі, якщо протягом 3 (трьох) робочих днів або іншого, передбаченого Договором строку виконавець не отримав від замовника підписаних ЕП Е-документів (Актів наданих послуг), які були підписані ЕП виконавцем та надіслані замовнику, та якщо замовник протягом 3 (трьох) робочих днів не надіслав виконавцю мотивованої відмови від підписання таких Е-документів, такі Е-документи (Акти наданих послуг) вважаються підписаними обома сторонами і набирають чинності; - той факт, що Акт надання послуг №РКЦ73000168 від 20.03.2023 було відправлено 27.04.2023 не говорить про відсутність обов`язку щодо оплати наданих послуг у визначені Договором строки; - настання обов`язку щодо оплати послуг не пов`язується з датою отримання акту надання послуг; - акт належить до первинних документів та лише фіксує факт здійснення господарської операції; - договором передбачена оплата послуг наперед (до 25 числа місяця, що передує місяцю надання послуг), отже відповідач повинен був здійснити оплату до 25.02.2023, це по факту як абонентська плата, де абонент вносить плату за послуги до початку фактичного отримання послуг; - долучений відповідачем до відзиву Акт звірки взаємних розрахунків по стану за період: липень 2023 лютий 2024 між АТ "Криворіжгаз" та ТОВ "104.ЮА" за Договором не є належним та допустимим доказом, оскільки підписаний лише зі сторони АТ "Криворіжгаз"; відсутність в акті звірки підписів сторін означає відсутність в акті звірки юридичної сили; - долучений Акт звірки стосується іншого Договору - №38А501-10511-21 від 01.09.2021, в той час як предметом розгляду даної справи є Договір №38А501-73-20 від 06.09.2019; - додатковою угодою №4 від 20.03.2023 до Договору сторони домовились розірвати договір починаючи з 20.03.2023 року, що є додатковим доказом того, що АТ "Криворіжгаз" повинен здійснити оплату отриманих послуг до 20 березня 2023 включно, адже в цей період договір діяв; - закон не передбачає такої підстави, як закінчення строку дії договору, для припинення зобов`язання, яке лишилося невиконаним; - у Постанові КГС ВС від 14.02.2024 у справі №911/94/23 суд зазначає "61. Водночас зобов`язання, невиконане боржником перед кредитором у повному обсязі протягом строку дії договору, продовжує своє існування до його повного і належного виконання або ж припинення в регламентований договором спосіб, якщо інше не визначено таким договором або законом; - Верховний Суд наголошує, що таке невиконане зобов`язання має виконуватися або припинятися на вже погоджених сторонами у договорі умовах, незважаючи на визначений строк дії такого договору, закінчення строку дії договору не дає сторонам права відійти від узгоджених в угоді умов, на яких має бути досягнута мета правовідношення, та діяти на свій власний розсуд.; - так як послуги надавались включно до 20 березня 2023, вартість наданих послуг за цей період визначається пропорційно шляхом проведення арифметичних дій: (вартість послуг за місяць/кількість днів у березні) х 20 = вартість наданих послуг за 20 днів; вартість послуг інформаційного телефонного центру (Call-центру) за 20 днів: (275 725, 00 грн / 31) х 20 = 177 887,09 грн; умовами договору вартість цих послуг за місяць становить 275 725 грн (пункт 2.1. Договору); - доводи відповідача про неотримання послуг нічим, окрім слів представника, не аргументовані і не підтверджуються.

Отже, суд ввапжає, що матеріали справи містять достатньо документів, необхідних для вирішення спору по суті та прийняття обґрунтованого рішення, оскільки у відповідача було достатньо часу для подання доказів погашення спірної заборгованості, у разі їх наявності, чого відповідачем зроблено не було.

Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.

Справа розглядається відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод протягом розумного строку з урахуванням введення в Україні воєнного стану.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ТА ДОКАЗИ, ЩО ЇХ ПІДТВЕРДЖУЮТЬ

Як вбачається, між Товариством з обмеженою відповідальністю "РГК Контакт Центр", правонаступником якого є позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "104.ЮА", як виконавцем, та відповідачем - Акціонерним товариством "Оператор газорозподільної системи "Криворіжгаз", як замовником, було укладено договір від 06.09.2019 №38А501-73-20 про надання послуг (надалі - Договір) (а.с. 9-14).

Пунктом 1.1 Договору визначено, що виконавець зобов`язується надавати замовнику послуги інформаційного телефонного центру (Саll-центру) (далі - послуги), а саме: - відповідь на вхідні телефонні дзвінки клієнтів замовника; - здійснення вихідних телефонних дзвінків клієнтам замовника; - відповідь на е-mail або sms клієнтів замовника; - надання клієнтам замовника інформації про продукцію або послуги замовника - пошук нових клієнтів на продукцію чи послуги замовника на умовах та в порядку, передбачених у цьому Договорі, а замовник зобов`язується приймати надані послуги та оплатити їх.

У разі отримання від замовника реєстру клієнтів замовника та погодженого шаблону інформування, виконавець зобов`язується надавати замовнику послуги інформаційного телефонного центру з організації розсилки клієнтам замовника SMS-повідомлень з інформацією, згідно погодженого шаблону замовником (підпункт 1.1.1 Договору).

Відповідно до пункту 1.2 Договору послуги, що надає виконавець, необхідні замовнику для задоволення власних господарських цілей і полягають у забезпеченні комунікації з клієнтами замовника за допомогою засобів телекомунікаційного зв`язку для задоволення інформаційних потреб клієнтів, здійснення господарської діяльності замовника, реалізації послуг та товарів замовника.

Пунктом 2.1 Договору (в редакції Додаткової угоди від 08.01.2020 №2) визначено, що за надання передбачених цим договором послуг замовник щомісячно сплачує виконавцю:

у 2020 році - 207 156 грн. (двісті сім тисяч сто п`ятдесят шість грн.00 копійок), в т.ч. ПДВ 34 526 грн (тридцять чотири тисячі п`ятсот двадцять шість грн. 00 копійок);

у 2021 році - 227 872 грн. (двісті двадцять сім тисяч вісімсот сімдесят дві грн.00 копійок), в т.ч. ПДВ 37 978,67 грн (тридцять сім тисяч дев`ятсот сімдесят вісім грн. 67 копійок);

у 2022 році - 250 659 грн. (двісті п`ятдесят тисяч шістсот п`ятдесят дев`ять грн.00 копійок), в т.ч. ПДВ 41 776,50 грн (сорок одна тисяча сімсот сімдесят шість грн. 50 копійок);

у 2023 році - 275 725 грн. (двісті сімдесят п`ять сімсот двадцять п`ять грн. 00 копійок), в т.ч. ПДВ 45 954,17 грн (сорок п`ять тисяч дев`ятсот п`ятдесят чотири грн. 17 копійок);

у 2024 році - 303 297 грн. (триста три тисячі двісті дев`яносто сім грн. 00 копійок), в т.ч. ПДВ 50 549,50 грн (п`ятдесят тисяч п`ятсот сорок дев`ять грн. 50 копійок);

За надання передбачених підпунктом 1.1.1 договору послуг замовник сплачує виконавцю місячну вартість послуг інформаційно-телефонного центру з організації розсилки СМС-повідомлень, що розраховується, як добуток кількості доставлених SMS-повідомлень на 0,345 грн. з урахуванням ПДВ 20 % (а.с. 13).

Відповідно до пункту 2.2 Договору здавання послуг виконавцем та приймання їх результатів замовником оформлюється Актом приймання-передачі наданих послуг, який підписується повноважними представниками сторін.

Згідно з пунктом 2.3 Договору виконавець щомісячно, до 5-го числа місяця, наступного за звітним, надає замовнику Акт приймання-передачі наданих послуг.

Замовник протягом п`яти робочих днів з дня отримання Акту приймання-передачі наданих послуг підписує його та повертає один примірник Акту або мотивовану відмову від його підписання на адресу виконавця (пункт 2.4 Договору).

Підписання Акту приймання-передачі наданих послуг представником замовника є підтвердженням відсутності претензій з його боку (пункт 2.5 Договору).

Відповідно до пункту 2.6 Договору (в редакції Додаткової угоди від 31.05.2022 №3) замовник щомісячно, до 25 числа місяця, що передує місяцю надання послуг, сплачує вартість послуг шляхом перерахування на банківський рахунок виконавця суми в розмірі визначеному п. 2.1. даного договору (а.с.13 зворотня сторона).

Згідно з пунктом 3.1 Договору виконавець зобов`язаний, зокрема, щомісячно надавати замовнику визначені цим Договором послуги.

Виконавець має право своєчасно та в повному обсязі отримувати плату за надані послуги; у разі невиконання зобов`язань замовником виконавець має право не надавати послуги та/або достроково розірвати цей договір, повідомивши про це замовника у місячний строк (пункт 3.2 Договору).

Замовник зобов`язаний, зокрема, своєчасно та в повному обсязі сплачувати надані послуги; приймати від виконавця результат наданих послуг за актом приймання-передачі (пункт 3.3 Договору).

Замовник має право, зокрема, відмовитись від прийняття результатів наданих послуг, якщо надані послуги не відповідають умовам договору (пункт 3.4 Договору).

Цей договір набирає чинності з 01.01.2020 та діє до 31.12.2024 (пункт 7.1 Договору).

Відповідно до пункту 7.5 Договору цей договір вважається розірваним з моменту належного оформлення сторонами відповідної додаткової угоди до цього договору, якщо інше не встановлено в самій додатковій угоді/цьому договорі або чинним законодавством України.

Також сторонами було підписано Додаткову угоду від 02.12.2019 №1 (надалі - Додаткова угода №1) (а.с. 11-12).

Відповідно до пункту 2.2 Додаткової угоди №1 сторони домовилися про те, що починаючи з дати підписання даної додаткової угоди, при виконанні умов Договору будуть здійснювати документообіг в формі електронних документів, для підтвердження описаних в них господарських операцій з використанням системи, зазначеної в пункті 1.1 цієї додаткової угоди.

Відповідно до пункту 1.1 Додаткової угоди №1 "M.E.Doc" - це система електронного документообігу, яка працює з різними типами документів: звітами, податковими накладними, актами, договорами в електронному вигляді.

Пунктом 2.6 Додаткової угоди №1 визначено, що Е-документи (акти приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг)) вважаються прийнятими і набирають чинності у випадку, якщо замовник протягом 3 робочих днів з моменту отримання не відхилила та не надіслала виконавцю мотивованої відмови таких Е-документів. Мотивована відмова надсилається замовником через механізм відхилення Е-документа з обов`язковим наданням коментарів про обґрунтовані причини такого відхилення.

Згідно з пунктом 2.7 Додаткової угоди №1 у разі, якщо протягом 3 робочих днів або іншого, передбаченого Договором строку, виконавець не отримав від замовника підписаних ЕП Е-документів (Актів приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг)), які були підписані ЕП виконавцем та надіслані замовнику, та, якщо замовник протягом 3 робочих днів не надіслав виконавцю мотивованої відмови від підписання таких Е-документів, такі Е-документи (Акти приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг)) вважаються підписаними обома сторонами і набирають чинності.

В подальшому сторонами було підписано Додаткову угоду від 20.03.2023 №4, відповідно до якої сторони дійшли згоди розірвати Договір від 06.09.2019 №38А501-73-20 з 20.03.2023 (а.с. 14).

На виконання умов Договору у період з 01.01.2023 по 20.03.2023 позивачем було надано відповідачу послуги на загальну суму 730 374 грн. 49 коп., з урахуванням ПДВ, про що свідчать акти надання послуг, копії яких містяться в матеріалах справи, а саме:

- від 31.01.2023 №РКЦ73000139 (за послуги, надані у січні 2023) на суму 111 грн. 60 коп., з урахуванням ПДВ (а.с. 15);

- від 31.01.2023 №РКЦ73000030 (за послуги, надані у січні 2023) на суму 275 725 грн. 00 коп., з урахуванням ПДВ (а.с. 16-17);

- від 28.02.2023 №РКЦ73000081 від 28.02.2023 (за послуги, надані у лютому 2023) на суму 275 725 грн. 00 коп., з урахуванням ПДВ (а.с. 18-19);

- від 28.02.2023 №РКЦ73000226 (за послуги, надані у лютому 2023) на суму 925 грн. 80 коп., з урахуванням ПДВ (а.с. 20);

- від 20.03.2023 №РКЦ73000168 (за послуги, надані у березні 2023) на суму 177 887 грн. 09 коп., з урахуванням ПДВ (а.с. 21).

Як вбачається з матеріалів справи та стверджується сторонами, відповідачем було частково проведено сплату за надані послуги на загальну суму 552 487 грн. 40 коп. за актами від 31.01.2023 №РКЦ73000139 (за послуги, надані у січні 2023), від 31.01.2023 №РКЦ73000030 (за послуги, надані у січні 2023), від 28.02.2023 №РКЦ73000081 від 28.02.2023 (за послуги, надані у лютому 2023) та від 28.02.2023 №РКЦ73000226 (за послуги, надані у лютому 2023), що підтверджується платіжними інструкціями і національній валюті, копії яких містяться в матеріалах справи, а саме:

- від 15.03.2023 №1246 на суму 275 725 грн. 00 коп., з урахуванням ПДВ (а.с. 24);

- від 15.03.2023 №1247 на суму 275 725 грн. 00 коп., з урахуванням ПДВ (а.с. 25);

- від 15.03.2023 №1249 на суму 111 грн. 60 коп., з урахуванням ПДВ (а.с. 22);

- від 15.03.2023 №1250 на суму 925 грн. 80 коп., з урахуванням ПДВ (а.с. 23).

Позивач стверджує, що відповідачем в порушення умов Договору не здійснено сплату за послуги, надані у період з 01.01.2023 по 20.03.2023 на суму 177 887 грн. 09 коп., з урахуванням ПДВ (акт від 20.03.2023 №РКЦ73000168); відповідач проти цього заперечує, що і стало причиною виникнення спору та звернення позивача з позовом до суду.

ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ СТОРІН, ВИСНОВКИ СУДУ

Щодо правовідносин сторін

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема є договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно зі статтею 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 901 Цивільного кодексу України визначено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України визначено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського процесуального кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України встановлено, що майново- господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частинами 1-3 статті 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до частини 5 статті 254 Цивільного кодексу України якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Як вбачається з умов Договору, з урахуванням положень частини 5 статті 254 Цивільного кодексу України, строк оплати за надані послуги, є таким, що настав, а саме:

- від 31.01.2023 №РКЦ73000139 (за послуги, надані у січні 2023) на суму 111 грн. 60 коп., з урахуванням ПДВ - 26.12.2022 (25.12.2022 - неділя (вихідний), перший за ним робочий день - 26.12.2022));

- від 31.01.2023 №РКЦ73000030 (за послуги, надані у січні 2023) на суму 275 725 грн. 00 коп., з урахуванням ПДВ - 26.12.2022 (25.12.2022 - неділя (вихідний), перший за ним робочий день - 26.12.2022));

- від 28.02.2023 №РКЦ73000081 від 28.02.2023 (за послуги, надані у лютому 2023) на суму 275 725 грн. 00 коп., з урахуванням ПДВ - 25.01.2023

- від 28.02.2023 №РКЦ73000226 (за послуги, надані у лютому 2023) на суму 925 грн. 80 коп., з урахуванням ПДВ - 25.01.2023

- від 20.03.2023 №РКЦ73000168 (за послуги, надані у березні 2023) на суму 177 887 грн. 09 коп., з урахуванням ПДВ - 27.02.2023 (25.02.2023 - субота (вихідний), перший за ним робочий день - 27.02.2023).

Статтями 525 та 526 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова вiд зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином вiдповiдно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Як вбачається, оплата відповідачем за надані за Договором послуги за січень - лютий 2023 проведено з порушенням строку, встановленого Договором, за послуги, надані у березні 2023 оплата відповідачем не проведена.

Враховуючи, що оплата відповідачем за послуги, надані у березні 2023, не проводилася, сума заборгованості за надані послуги за період з 01.03.2023 по 20.03.2023 складає 177 887 грн. 09 коп. (акт від 20.03.2023 №РКЦ73000168).

На момент розгляду справи доказів погашення заборгованості перед позивачем відповідачем не надано.

Заперечення відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву, до уваги господарським судом не приймаються як такі, що спростовані матеріалами справи.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судових рішеннях у справі, питання вичерпності висновків судів, суд враховує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Відповідно до частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Законом України від 20.09.2019 №132-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", було внесено зміни до Господарського процесуального кодексу України та змінено назву статті 79 цього кодексу з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції з фактичним впровадженням у господарський процес стандарту доказування "вірогідність доказів".

Стандарт доказування "вірогідність доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати саме ту їх кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу. Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

За результатами аналізу всіх наявних у справі доказів в їх сукупності, суд приходить до висновку, що докази, надані позивачем на підтвердження факту наявності заборгованості відповідача за послуги, надані позивачем за Договором, є достатньо вірогідними, тобто факти, які розглядаються щодо порушення відповідачем строку проведення сплати за надані за Договором послуги, є більш вірогідними порівняно з доказами, наданими відповідачем на їх спростування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З урахуванням викладеного, позовні вимоги в частині стягнення заборгованості в розмірі 177 887 грн. 09 коп. за надані за Договором послуги за період з 01.03.2023 по 20.03.2023 є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Щодо нарахування пені

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно із частинами 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно; якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (частини 1, 2 статті 550 Цивільного кодексу України).

Штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (частина 6 статті 231 Господарського кодексу України).

Частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України законодавець передбачає застосування штрафних санкцій, у разі якщо їх розмір законом не визначено, у розмірі, визначеному умовами господарського договору, а також надає сторонам право встановлювати різні способи визначення штрафних санкцій, - у відсотковому відношенні до суми зобов`язання (виконаної чи невиконаної його частини) або у певній визначеній грошовій сумі, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Положення частини 6 статті 231 Господарського кодексу України регулюють виключно правовідносини сторін щодо їх відповідальності за невиконання грошових зобов`язань, передбачаючи їх встановлення у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Разом з тим за частиною 2 статті 343 Господарського кодексу України, як спеціальною нормою, яка регулює відповідальність за порушення строків розрахунків, платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Також за статтями 1 та 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Пунктом 4.2 Договору визначено, що у разі прострочення оплати за надані послуги, замовник сплачує виконавцю пеню у розмірі 0,1% від загальної вартості послуг, визначених пунктом 2.1 Договору, за кожний день прострочення.

Як вбачається, позивачем за порушення відповідачем строку сплати за надані за Договором послуги нараховано пеню за загальний період з 25.12.2022 по 25.08.2023 в розмірі 68 550 грн. 75 коп.

Перевіривши наданий розрахунок, суд встановлено, що позивачем не вірно визначено перший день прострочення за актами за січень 2023 та березень 2023, а саме:

- за актом від 31.01.2023 №РКЦ73000139 (за послуги, надані у січні 2023) строк оплати є таким, що настав - 26.12.2022, отже перший день прострочення - 27.12.2022;

- за актом від 31.01.2023 №РКЦ73000030 (за послуги, надані у січні 2023) строк оплати є таким, що настав - 26.12.2022, отже перший день прострочення - 27.12.2022;

- за актом від 20.03.2023 №РКЦ73000168 (за послуги, надані у березні 2023) строк оплати є таким, що настав - 27.02.2023, отже перший день прострочення - 28.02.2023.

Крім того, позивачем за послуги, надані у січні та лютому 2023 не вірно визначено останній день нарахування, так пеню нараховано по 15.03.2023 включно, проте з матеріалів справи вбачається, що 15.03.2023 відповідачем було проведено сплату за послуги, надані у січні та лютому 2023, отже останній день нарахування пені - 14.03.2023.

Суд зауважує, що розмір пені, погоджений сторонами у Договорі не перевищує подвійної облікової ставки Національного Банку України.

Після перерахунку суду, розмір пені за загальний період з 27.12.2022 по 25.08.2023 включно складає 66 636 грн. 28 коп.

Отже, позовні вимоги в частині стягнення пені підлягають частковому задоволенню.

Щодо нарахування 3% річних та інфляційних нарахувань

Згідно з частинами 1, 2 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як вбачається, позивачем нараховано 3% річних за порушення відповідачем строку оплати за надані за Договором послуги за загальний період з 25.12.2022 по 25.01.2024 в розмірі 7 870 грн. 30 коп., а також здійснено інфляційні нарахування за загальний період з 01.01.2023 по 31.12.2023 включно в розмірі 12 360 грн. 31 коп.

Перевіривши наданий розрахунок 3% річних, суд встановлено, що позивачем не вірно визначено перший день прострочення за актами за січень 2023 та березень 2023, а саме:

- за актом від 31.01.2023 №РКЦ73000139 (за послуги, надані у січні 2023) строк оплати є таким, що настав - 26.12.2022, отже перший день прострочення - 27.12.2022;

- за актом від 31.01.2023 №РКЦ73000030 (за послуги, надані у січні 2023) строк оплати є таким, що настав - 26.12.2022, отже перший день прострочення - 27.12.2022;

- за актом від 20.03.2023 №РКЦ73000168 (за послуги, надані у березні 2023) строк оплати є таким, що настав - 27.02.2023, отже перший день прострочення - 28.02.2023.

Крім того, позивачем за послуги, надані у січні та лютому 2023 не вірно визначено останній день нарахування, так 3% річних нараховано по 15.03.2023 включно, проте з матеріалів справи вбачається, що 15.03.2023 відповідачем було проведено сплату за послуги, надані у січні та лютому 2023, отже останній день нарахування 3%річних - 14.03.2023.

Суд погоджується з наданим розрахунком інфляційних нарахувань, вважає його арифметично правильним.

Після перевірки перерахунку суду 3% річних за загальний період з 27.12.2022 по 25.01.2024 включно складає 7 712 грн. 95 коп.

Щодо заперечень відповідача

Як вбачається, відповідач проти позову заперечує, посилаючись, зокрема, на те, що послуги за Договором у період з 01.03.2023 по 20.03.2023 фактично не надавалися, акт від 20.03.2023 №РКЦ73000168 відповідачем не підписано.

Суд зауважує, що умовами Договору (в редакції Додаткової угоди від 31.05.2022 №3) визначено, що замовник щомісячно, до 25 числа місяця, що передує місяцю надання послуг, сплачує вартість послуг шляхом перерахування на банківський рахунок виконавця суми в розмірі визначеному п. 2.1. даного договору

У пункті 2.1 Договору сторонами погоджено розмір плати за надані за Договором послуги, яку замовник щомісячно сплачує виконавцю. Так, у 2023 розмір щомісячної оплати складає 275 725 грн. 00 коп.

Отже, строк та розмір оплати за надані за Договором послуги визначено сторонами в Договорі та не прив`язано до дати отримання та підписання актів надання послуг.

Як вбачається, 20.03.2023 сторони дійшли згоди розірвати Договір з 20.03.2023, що підтверджується Додатковою угодою від 20.03.2023 №4, яка підписана обома сторонами.

Внаслідок розірвання Договору з 20.03.2023, позивачем нараховано плату за надані послуги у березні за період з 01.03.2023 по 20.03.2023, що складає 177 887 грн. 09 коп.

Вказане підтверджується актом надання послуг від 20.03.2023 №РКЦ73000168, який відповідно до умов Договору, позивачем було направлено відповідачу через систему M.E.Doc".

Даний акт вважається підписаним сторонами відповідно до умов пункту 2.7 Додаткової угоди від 02.12.2019 №1 до Договору.

Доказів спростування того, що у період з 01.03.2023 по 20.03.2023 послуги за Договором позивачем надавалися, відповідачем не надано, матеріали справи не містять.

Також суд зауважує. що доданий відповідачем до відзиву на позовну заяву акт звірки (а.с. 53) не є належним та допустимим доказом у даній справі, оскільки: по-перше, вказаний акт звірки підписаний лише відповідачем, а по-друге, він складений щодо розрахунків сторін за договором від 01.09.2021 №38А501-10511-21, що не є предметом розгляду в даній справі.

Враховуючи викладене, суд не приймає аргументи відповідача, відхиляє, як такі, що спростовані матеріалами справи.

Таким чином, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

СУДОВІ ВИТРАТИ

Щодо судового збору

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Частиною 3 статті 4 Закону України "Про судовий збір" визначено, що при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Як вбачається, позовна заява у даній справі була подана позивачем до суду в електронній формі через "Електронний суд", отже сума судового збору, яку мав сплатити позивач складає 3 200 грн. 02 коп. Проте, позивачем було сплачено судовий збір в розмірі 4 000 грн. 03 коп., що є більшим, від встановленого законодавством розміру судового збору на 800 грн. 01 коп. (4 000 грн. 03 коп. - 3 200 грн. 02 коп.).

Отже, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 3 175 грн. 16 коп. - витрат на сплату судового збору.

За клопотанням позивача підлягає поверненню останньому з Державного бюджету судовий збір в розмірі 800 грн. 01 коп. (4 000 грн. 03 коп. - 3 200 грн. 02 коп.).

Керуючись пунктом 19.1 Розділу ХІ Перехідних положень, статтями 123, 129, 232, 236, 237, 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "104.ЮА" (03134, м. Київ, пр. Корольова Академіка, буд. 1; ідентифікаційний код 39142689) до Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Криворіжгаз" (50051, м. Кривий Ріг Дніпропетровської обл., пр-т Металургів, буд. 1; ідентифікаційний код 03341397) про стягнення 266 668 грн. 45 коп. - задовольнити частково.

2. Стягнути з Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Криворіжгаз" (50051, м. Кривий Ріг Дніпропетровської обл., пр-т Металургів, буд. 1; ідентифікаційний код 03341397) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "104.ЮА" (03134, м. Київ, пр. Корольова Академіка, буд. 1; ідентифікаційний код 39142689) 177 887 (сто сімдесят сім тисяч вісімсот вісімдесят сім) грн. 09 коп. - заборгованості, 66 636 (шістдесят шість тисяч шістсот тридцять шість) грн. 28 коп. - пені, 7 712 (сім тисяч сімсот дванадцять) грн. 95 коп. - 3% річних, 12 360 (дванадцять тисяч триста шістдесят) грн. 31 коп. - інфляційних нарахувань та 3 175 (три тисячі сто сімдесят п`ять) грн. 16 коп. - витрат по сплаті судового збору.

В решті позовних вимог - відмовити.

Видати наказ.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Т.В. Загинайко

Дата підписання рішення,

оформленого відповідно до статті 238 ГПК України,

20.05.2024