Постанова № 119124696, 16.11.2023, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/33065/22-а

П ОС Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 листопада 2023 року Печерський районний суд міста Києва у складі:

головуючий суддя Новака Р.В.,

при секретарі Бурячок А. І.,

учасники справи:

позивач: ОСОБА_1

відповідачі: інспектор 1 полку 2 батальйону 3 роти 2 взводу Управління патрульної поліції у м. Києві Департаменту патрульної поліції старший сержант Клепов Дмитро Вікторович, Департамент патрульної поліції

представник позивача адвокат Мирополець Д.О.

представник відповідача: Олійник І.З.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до інспектора 1 полку 2 батальйону 3 роти 2 взводу Управління патрульної поліції у м. Києві Департаменту патрульної поліції старшого сержанта Клепова Дмитра Вікторовича, Департаменту патрульної поліції, про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення,-

В С Т А Н О В И В:

адвокат Мирополець Д.О. в інтересах ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до відповідачів інспектора 1 полку 2 батальйону 3 роти 2 взводу Управління патрульної поліції у м. Києві Департаменту патрульної поліції старшого сержанта Клепова Дмитра Вікторовича та Департаменту патрульної поліції про скасування постанови серії ЕГА №840850 від 30.10.2022, яка винесена інспектором 1 полку 2 батальйону 3 роти 2 взводу УПП у м. Києві ДПП старшим сержантом Клеповим Д.В. про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за правопорушення, передбачене ч.1 ст. 178 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 85 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у діях ОСОБА_1 відсутні ознаки правопорушення передбаченого ч.1 ст. 178 КУпАП, а тому постанова про притягнення його до адміністративної відповідальності підлягає скасуванню, а справа по вказаним обставинам закриттю.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 23.11.2022 за вищевказаним позовом відкрито спрощене позовне провадження з повідомленням (викликом) сторін. Зокрема суд ухвалив, що відповідач протягом п`ятнадцяти днів із дня вручення ухвали про відкриття спрощеного позовного провадження у справі має право подати письмовий відзив разом з доказами, що обґрунтовують доводи його заперечень, який повинен відповідати положенням ст. 162 КАС України.

Позивач з будь-якими клопотаннями до суду не звертався.

26.01.2023 на адресу суду надійшов відзив на позов від представника відповідача Департаменту патрульної поліції - Кубрака О., в якому останній виклав свої міркування по суті предмету позову з посиланням на норми чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, та просив відмовити у задоволенні позову в повному обсязі, посилаючись на те, що постанова, яка є предметом оскарження, винесена у відповідності до вимог законодавства та відображає встановлені інспектором патрульної поліції на місці події обставини знаходження ОСОБА_1 в громадському місці у п`яному вигляді яке ображало людську гідність та громадську мораль. В якості доказів надано відеофайли з записами на нагрудну камеру інспектора поліції подій розгляду адміністративної справи.

Суд, повно і всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до такого висновку.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

За нормою п. ч. 1 ст. 20 КАС України місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.

Рішення відповідача - постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення громадського порядку, є правовим актом індивідуальної дії.

Предметом судового дослідження за даними правовідносинами є правомірність дій суб`єкта владних повноважень щодо встановлення адміністративного правопорушення, законність та обґрунтованість прийнятої постанови про притягнення до адміністративної відповідальності.

Таким чином, досліджуючи питання правомірності застосування адміністративної відповідальності до позивача у вказаних спірних правовідносинах, суд перевіряє, чи були у відповідача по справі підстави для притягнення позивача до адміністративної відповідальності з прийняттям постанови про адміністративне правопорушення з визнанням його вини у вчиненні адміністративного правопорушення та накладення стягнення.

Підставами для визнання протиправними дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень є невідповідність їх вимогам чинного законодавства. При цьому, обов`язковою умовою для визнання таких дій/бездіяльності протиправними є також наявність факту порушення прав чи охоронюваних законом інтересів позивача у справі.

Неправомірні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, прийняті з порушенням прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, можуть бути оскаржені в порядку адміністративного судочинства. Це право передбачено частиною другою статті 55 Конституцій України та статтею 6 КАС України.

З матеріалів справи вбачається, що 30.10.2022 о 17 год. 26 хв. За адресою: м. Київ, пл.. Спортивна, 14, ОСОБА_1 перебував у громадському місці, а саме: підземному паркінгу ТЦ «Гулівер» в п`яному вигляді, а саме: хитка хода, мав порушення мовлення, виражений запах алкоголю з порожнини рота, чим порушив суспільні відносини у сфері забезпечення громадського порядку. Внаслідок вищенаведеного, відносно ОСОБА_1 на місці події винесена постанова про притягнення останнього до адміністративної відповідальності за правопорушення, передбачене ч.1 ст. 178 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 85 грн.

Відповідно до ст. 8 Конституції України, Україна є правовою державою, де визнається і діє принцип верховенства права. Згідно з положеннями ст.129 Конституції України суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права.

Ст. 7 КУпАП передбачено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. При цьому, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законів.

Частина 1 статті 178 КУпАП передбачає відповідальність за розпивання пива (крім безалкогольного), алкогольних, слабоалкогольних напоїв на вулицях, у закритих спортивних спорудах, у скверах, парках, у всіх видах громадського транспорту (включаючи транспорт міжнародного сполучення) та в інших заборонених законом місцях, крім підприємств торгівлі і громадського харчування, в яких продаж пива, алкогольних, слабоалкогольних напоїв на розлив дозволена відповідним органом місцевого самоврядування, або поява в громадських місцях у п`яному вигляді, що ображає людську гідність і громадську мораль, що тягне за собою попередження або накладення штрафу від одного до п`яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Поняття громадського місця визначено в ст. 1 Закону України «Про заходи щодо попередження та зменшення вживання тютюнових виробів і їх шкідливого впливу на здоров`я населення».

Громадське місце частина (частини) будь-якої будівлі, споруди, яка доступна або відкрита для населення вільно, чи за запрошенням, або за плату, постійно, періодично або час від часу, в тому числі під`їзди, а також підземні переходи, стадіони.

Не відносяться до громадських місць, де громадський порядок може бути порушений: житло (приватні будинки, квартири, місця загального користування в багатоповерхівках), виробничі приміщення, приміщення закритого типу тощо.

Згідно ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Згідно ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Статтею 72 КАС України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно ч.1, 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція) та Протоколи до неї є частиною національного законодавства України, відповідно до статті 9 Конституції України, як чинний міжнародний договір, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.

Згідно з приписами статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 № 3477-IV суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Так, ч.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі Конвенція ) передбачає, що «кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення». Відповідно до ч.2 ст.6 Конвенції «кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку». А згідно з положеннями ч.3 ст.6 Конвенції кожний обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення має щонайменше такі права: мати час і можливості, необхідні для підготовки свого захисту; захищати себе особисто чи використовувати юридичну допомогу захисника, вибраного на власний розсуд, або за браком достатніх коштів для оплати юридичної допомоги захисника одержувати таку допомогу безоплатно, коли цього вимагають інтереси правосуддя, тощо.

Стандарти, які встановлює Конвенція для кримінального провадження, поширено ЄСПЛ й на провадження у справах про адміністративні правопорушення, оскільки «кримінальним обвинуваченням» у розумінні Конвенції слід розглядати й протокол про адміністративне правопорушення (справа «Лучанінова проти України» (рішення від 09.06.2011, заява № 16347/02).

Таким чином судом визнається обов`язкова відповідність судового процесу у справах про притягнення особи до адміністративної відповідальності таким засадам, як верховенство права, законність, презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини, забезпечення права на захист, безпосередність дослідження доказів.

У справах «Малофєєва проти росії» («Malofeyeva v.russia», рішення від 30.05.2013, заява № 36673/04) та «Карелін проти росії» («Karelin v.russia», заява N 926/08, рішення від 20.09.2016) ЄСПЛ, серед іншого, зазначив, що у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).

Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях, зокрема, у справах «Кобець проти України» від 14.02.2008, «Берктай проти Туреччини» від 08.02.2001, «Леванте проти Латвії» від 07.11.2002, неодноразово вказує, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпций.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бочаров проти України» (остаточне рішення від 17.06.2011), суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Проте таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростовних презумпций щодо фактів.

Для того, щоб особа була притягнута до адміністративної відповідальності, необхідно довести наявність в її діях (бездіяльності) складу та події адміністративного правопорушення.

Стандарт доведення вини «поза розумним сумнівом» означає, що при доведенні винуватості особи не повинно залишатися жодного «розумного сумніву» в цьому, тоді як наявність такого «розумного сумніву» у винуватості особи є підставою для його виправдання.

Отже в силу принципу презумпції невинуватості, діючого при розгляді справ про адміністративні правопорушення, всі сумніви у винності особи, що притягується до адміністративної відповідальності, тлумачаться на її користь, а недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.

Дослідивши, докази надані представником відповідача-2 в обґрунтування поданих заперечень, зокрема, відеозапис з боді-камери 472067 № 1, відеозапис з боді-камери 472067 № 2, відеозапис з боді-камери 472067 № 3, відеозапис з боді-камери 472067 № 4, відеозапис з боді-камери 472067 № 5 та відеозапис з боді-камери 473892 № 1, судом не встановлено ознак сп`яніння зазначених інспектором в оскаржуваній постанові, а саме: на відеозаписах не видно хиткої ходи та не чутно порушення мовлення позивача, останній вів себе адекватно, не агресивно, в межах ситуації, що склалася.

Суд не приймає до уваги покази свідка охоронця ТЦ «Гулівер» щодо стану сп`яніння ОСОБА_1 , оскільки останні базуються виключно на припущеннях та життєвому досвіді. Разом з тим, на противагу доводам відповідача та в обґрунтування власної правової позиції позивачем було надано висновок КНП «Київської міської наркологічної клінічної лікарні «Соціотерапія» від 30.10.2022 о 06:00 год., відповідно до якого у ОСОБА_1 ознак сп`яніння не виявлено.

З наведених обставин та доказів вбачається, що 30.10.2022 виникло непорозуміння між працівником охорони ТЦ «Гулівер» та ОСОБА_1 , однак вказане не свідчить про наявність складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 178 КУпАП, в діях останнього.

Враховуючи вищевикладене, відсутні належні та допустимі докази які б свідчили про факт знаходження ОСОБА_1 30.10.2022 у п`яному вигляді, що ображає людську гідність і громадську мораль.

Діями, які утворюють об`єктивну сторону правопорушення, є поява в громадських місцях у нетверезому стані, що ображає людську гідність і громадську мораль, під якою необхідно розуміти: поведінку особи у стані сп`яніння, яка явно порушує загальновизнані норми (непристойні висловлювання або жести, грубі вигуки, нав`язливе ставлення до громадян тощо); коли порушник має непристойний зовнішній вигляд, що викликає відразу (брудний, мокрий, розстебнутий одяг тощо); через сп`яніння особа повністю чи значною мірою втратила орієнтування (безцільно стоїть чи безцільно пересувається з місця на місце, у неї порушена координація рухів, звідси - нестійкість, хитка хода); п`яний повністю безпорадний (у непритомному стані). До того ж не має значення вид ужитого напою, що містив алкогольну складову (це може бути пиво або інший слабоалкогольний напій), які не віднесені до спиртних напоїв та розпивання яких у громадських місцях не заборонено.

За таких обставин, надані відеозаписи не доводять вину позивача у вчиненні адміністративного правопорушення за ч. 1 ст. 178 КУпАП, а наявність самої постанови про притягнення особи до адміністративної відповідальності не є доказом вчинення особою адміністративного правопорушення.

Отже, матеріали справи не містять будь-яких даних, які б вказували на вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 178 КУпАП, а тому позовні вимоги є таким що підлягають задоволенню а постанова, про притягнення до адміністративної відповідальності скасуванню.

Також, суд вважає за необхідне зазначити що відповідно до ст. 222 КУпАП, органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення громадського порядку, правил дорожнього руху, правил паркування транспортних засобів, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту, правил, спрямованих на забезпечення схоронності вантажів на транспорті, а також про незаконний відпуск і незаконне придбання бензину або інших паливно-мастильних матеріалів (статті 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), ч. 1 ст. 44, ст. 89, ч. 2 ст. 106-1, ч.ч. 1-4 і 6 ст. 109, ст. 110, ч. 3 ст. 114, ч. 1 ст. 115, ст. 116-2, ч. 2 ст. 117, ч. 1 і 2 ст. 119, ч. 1-3, 5 і 6 ст. 121, ст.ст. 121-1, 121-2, ч. 1-3 і 5 ст. 122, ч. 1 ст. 123, 124-1, 125, ч. 1, 2 і 4 ст.126, ч. 1-3 ст. 127, ст.ст. 128-129, ст. 132-1, ч.ч. 1, 2 та 5 ст. 133, ч. 3, 6, 8-11 ст. 133-1, ч. 2 ст. 135, ст. 136 (за винятком порушень на автомобільному транспорті), ст. 137, ч. 1-3 ст. 140, ст.ст. 148, 151, ч.6 і 7 ст. 152-1, ст.ст. 161, 164-4, ст. 175-1 (за винятком порушень, вчинених у місцях, заборонених рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради), ст.ст. 176, 177, ч. 1 і 2 ст. 178, ст.ст. 180, 181-1, ч. 1 ст. 182, ст.ст.183, 192, 194, 195).

Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

Уповноваженими працівниками підрозділів Національної поліції штраф може стягуватися на місці вчинення адміністративного правопорушення незалежно від розміру виключно за допомогою безготівкових платіжних пристроїв.

З системного аналізу вказаних норм, суд дійшов висновку, що, розгляд справ про адміністративні правопорушення, зокрема, передбачені ч. 1 ст. 178 КпАП, відноситься до компетенції органів Національної поліції. Працівники органів поліції, які мають спеціальні звання поліції мають накладати адміністративні стягнення та розглядають справи про адміністративні правопорушення від імені цих органів.

Отже, відповідні працівники органів поліції не можуть виступати самостійним відповідачем у таких справах, оскільки належним відповідачем є саме відповідний орган, на який, зокрема положеннями ст. 222 КУпАП покладено функціональний обов`язок розглядати справи про адміністративні правопорушення, передбачені, зокрема ч. 1 ст. 178 КпАП.

Аналогічна правова позиція у подібних правовідносинах викладена у постанові Верховного Суду від 26.12.2019 у справі № 724/716/16-а та від 17.06.2020 у справі № 127/6881/17.

Разом з тим, суд звертає увагу, що органом Національної поліції, у розглядуваній справі є Департамент патрульної поліції, від імені якого діє, зокрема, інспектор 1 полку 2 батальйону 3 роти 2 взводу Управління патрульної поліції в м. Києві Департаменту патрульної поліції старший сержант ОСОБА_2 , уповноважений накладати адміністративні стягнення та розглядати справи про адміністративні правопорушення.

Крім того, суд наголошує, що у розглядуваній справі належним відповідачем є Департамент патрульної поліції, тобто відповідний суб`єкт владних повноважень, від імені якого винесена постанова про накладення адміністративного стягнення, оскільки Управління патрульної поліції в м. Києві є територіальним підрозділом Департаменту патрульної поліції.

Визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи. При цьому обов`язком суду є встановлення належності відповідачів та їх заміна у разі необхідності.

З цього слідує, що суд за результатами розгляду справи відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача.

Аналогічна правова позиція у подібних правовідносинах викладена у постанові Верховного Суду від 17.09.2020 у справі № 742/2298/17.

У відповідності до п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Керуючись ст. ст. 241-243,245,246,250,295 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до інспектора 1 полку 2 батальйону 3 роти 2 взводу Управління патрульної поліції у м. Києві Департаменту патрульної поліції старшого сержанта Клепова Дмитра Вікторовича, Департамент патрульної поліції, про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення - задовольнити.

Скасувати постанову серії ЕГА №840850 від 30.10.2022 винесену інспектором 1 полку 2 батальйону 3 роти 2 взводу Управління патрульної поліції у м. Києві Департаменту патрульної поліції старшим сержантом Клеповим Дмитром Вікторовичем за вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 178 КУпАП та закрити справу.

Стягнути на користь ОСОБА_1 судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 992 (дев`ятсот дев`яносто дві) грн 40 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом двадцяти днів з дня отримання її копії до Київського апеляційного адміністративного суду через Печерський районний суд м. Києва.

Суддя Р.В. Новак