Рішення № 119123881, 08.05.2024, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа №:755/473/24

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" травня 2024 р. Дніпровський районний суд м. Києва у складі головуючої судді Гончарука В.П., з секретарем Гриценко О.І. розглянувши в приміщенні суду в м. Києві у порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення сторін, цивільну справу за позовом Всеукраїнської громадської організації український центр «Відродження» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Всеукраїнська громадська організація український центр «Відродження» звернувся до Дніпровського районного суду м. Києва з позовом, в якому просить суд: стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь Всеукраїнської громадської організації український центр «Відродження» заборгованість у розмірі 9 015,00 грн., витрати за надання правової допомоги у розмірі 6 000,00 грн. та сплачений судовий збір у розмірі 2684,00 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач є власником гаражного боксу № НОМЕР_1 , що знаходиться на орендованій позивачем земельній ділянці, однак на протязі тривалого часу ухиляється від сплати платежів, внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість в розмірі 9 015,00 грн. Проте, відповідач у добровільному порядку відмовляється сплатити заборгованість.

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 17 січня 2024 року відкрито провадження у даній справі та постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 14 лютого 2024 року, у задоволенні клопотання відповідача ОСОБА_1 про зупинення провадження у справі - відмовлено.

Копію вказаної ухвали позивачем було отримано 07 лютого 2024 року, відповідачем копію ухвали, копію позовної заяви з доданими до неї документами було отримано 06 лютого, 2024 року, що підтверджується наявним в матеріалах справи клопотанням про ознайомлення з матеріалами справи.

В свою чергу відповідачем до Дніпровського районного суду м. Києва було направлено відзив на позовну заяву, в якому останній просить відмовити в задоволені позову в повному обсязі з підстав викладених у ньому.

Крім того, стороною позивача була направлено до суду відповідь на відзив у якій просить задовольнити позов в повному обсязі, та не приймати до уваги відзив на позовну заяву відповідача.

За змістом ст. 275 ЦПК України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Згідно ст. 279 ЦПК України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі. При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Суд у порядку спрощеного позовного провадження без виклику у судове засідання сторін, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини на яких вони ґрунтуються, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно із ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється порядку іншого судочинства.

В судовому засіданні встановлено, що позивач є юридичною особою Всеукраїнської громадської організації «Український центр «Відродження» до складу якої входить відокремлений підрозділ по експлуатації індивідуальних гаражів, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 та діє на підставі положення, затвердженого 20 січня 2017 року.

Відповідно до п. 3.4 п.п. «в» положення - член підрозділу зобов`язаний своєчасно сплачувати внески та податки, встановлені Правлінням ВГО «Український центр «Відродження» та державною.

Всеукраїнська громадська організація «Український центр «Відродження» відповідно до рішення Київської міської ради XXIII скликання від 01 січня 2001 року № 170/1147, розпорядженням Київського міського голови від 31.08.2001 року № 1009-МГ та рішенням Київміськради від 14.03.2002 р. № 3001734 п. 33 згідно договору, укладеного з Київською міською радою 11.04.2003 № 75-6-00054 (кадастровий номер ділянки: 8000000000:75:112:0007) для індивідуального будівництва та обслуговування гаражів до Договору оренди земельної ділянки, орендує земельну ділянку в АДРЕСА_1 , яка використовується відокремленим підрозділом Представництво ВГО «Український центр «Відродження» для будівництва, експлуатації та обслуговування гаражів.

Члени автогаражного підрозділу, які мають приватні гаражі в цьому автогаражному підрозділі, здебільшого є членами ВГО УЦ «Відродження».

За користування електроенергією, водою, земельною ділянкою, та іншими послугами автогаражного підрозділу члени ВГО УЦ «Відродження» несуть зобов`язання - сплачують платежі, розмір яких затверджується щороку Наказом Президента ВГО УЦ «Відродження» відповідно до Статуту та економічного обґрунтування позивача.

Інші особи які не є членами ВГО УЦ «Відродження», але користуються електроенергією, водою та земельною ділянкою автогаражного підрозділу сплачують ці платежі на загальних підставах.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 є власником гаражного боксу № НОМЕР_1 , що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Проте, відповідач на протязі тривалого часу ухиляється від сплати платежів, внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість в розмірі 9 015,00 грн., яка утворилась за період часу з 2022 року по листопад 2023 року, що підтверджується довідкою бухгалтерії позивача від 21.12.2023 року.

Правові, організаційні, економічні та соціальні основи функціонування кооперації в Україні визначено Законом україни «Про кооперацію».

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про кооперацію» кооперативна організація - кооператив або кооперативне об`єднання; кооператив - юридична особа, утворена фізичними та/або юридичними особами, які добровільно об`єдналися на основі членства для ведення спільної господарської та іншої діяльності з метою задоволення своїх економічних, соціальних та інших потреб на засадах самоврядування; обслуговуючий кооператив - кооператив, який утворюється шляхом об`єднання фізичних та/або юридичних осіб для надання послуг переважно членам кооперативу, а також іншим особам з метою провадження їх господарської діяльності. Обслуговуючі кооперативи надають послуги іншим особам в обсягах, що не перевищують 20 відсотків загального обороту кооперативу; членський внесок - грошовий неповоротний внесок, який періодично сплачується членом кооперативного об`єднання для забезпечення поточної діяльності кооперативного об`єднання.

Згідно ч. 2 ст. 6 Закону України «Про кооперацію» відповідно до завдань та характеру діяльності кооперативи поділяються на такі типи: виробничі, обслуговуючі та споживчі. За напрямами діяльності кооперативи можуть бути сільськогосподарськими, житлово-будівельними, садово-городніми, гаражними, торговельно-закупівельними, транспортними, освітніми, туристичними, медичними тощо.

Згідно вимог ст. ст. 10, 11 Закону України «Про кооперацію» членами кооперативу можуть бути громадяни України, іноземці та особи без громадянства, юридичні особи України та іноземних держав, що діють через своїх представників, які внесли вступний внесок та пай у розмірах, визначених статутом кооперативу, додержуються вимог статуту і користуються правом ухвального голосу. Вступ до кооперативу здійснюється на підставі письмової заяви. Особа, яка подала заяву про вступ до кооперативу, вносить вступний внесок і пай у порядку та розмірах, визначених його статутом. Рішення правління чи голови кооперативу про прийняття до кооперативу підлягає затвердженню загальними зборами його членів. Порядок прийняття такого рішення та його затвердження визначається статутом кооперативу.

Частина друга ст. 12 Закону України «Про кооперацію» визначає, що до основних обов`язків члена кооперативу відносить додержання статуту кооперативу; виконання рішень органів управління кооперативу та органів контролю за діяльністю кооперативу; виконання своїх зобов`язань перед кооперативом; сплату визначених статутом кооперативу внесків.

Таким чином, Закон покладає на члена кооперативу обов`язок сплачувати визначені статутом кооперативу внески, які відповідач виконує неналежним чином.

Відповідно до ст.24 Закону України «Про кооперацію» кооперативи реалізують товари та надають послуги за цінами і тарифами, встановленими самостійно, а у випадках, передбачених законом, - за державними цінами і тарифами; кооперативи мають право реалізувати товари та надавати послуги за цінами і тарифами, що встановлюються на договірних засадах, окремо для членів кооперативу та інших осіб.

Так, відповідно до Протоколу № 17/1 засідання правління Всеукраїнської громадської організації український центр «Відродження» від 27 квітня 2022 року, встановлено, що «...З урахування тимчасової ситуації що склалася проїзду до своїх гаражів через територію АГК Кооперативна-2 внести зміни до кошторису затвердженого протоколом засідання Правління ВГО «УЦ «Відродження» від » від 28.12.2021 № 17. Для забезпечення спроможності обслуговувати інфраструктуру гаражів, оплати заробітної плати найманим працівникам, ремонтних робіт, комунальних платежів, оренди землі, сплати податків, у відповідності до кошторису ВГО «УЦ «Відродження» на 2022 рік, встановити з 01 травня 2022 року статутні членські внески: Гаражі № НОМЕР_3 в розмірі 520 грн. на місяць; Гаражі № НОМЕР_4 в розмірі 420 грн. на місяпь...».

Відповідно до Протоколу № 18 засідання правління Всеукраїнської громадської організації український центр «Відродження» від 04 січня 2023 року, встановлено, що «... Присутні обговорили доходну та розхідну частини, штатний розклад, майбутню мінімальну заробітну плату співробітників, обов`язкові поточні платежі та необхідність проведення ремонтних та поточних робіт, тощо та дійшли висновку узгодити проект бюджету (кошторис) УЦ «Відродження» на 2023 рік та прийняли рішення: Кошторис на 2023 р .Додаток 1 до Протоколу Правління УЦ «Відродження» в розмірі гаражі НОМЕР_5 та НОМЕР_6 в розмірі 565 грн, на місяць та гаражі № НОМЕР_4 465 грн. на місяць з розрахунку компенсації 100 грн проїзду перед АГК Кооперативна 2...».

Вказані рішення ухвалені правлінням Всеукраїнської громадської організації український центр «Відродження» на момент звернення позивача до суду з вказаними вимогами є чинними та стороною відповідача не оскаржувались, в свою чергу матеріали справи не містять протилежного.

Згідно з п. 4 ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. (ч. 1 ст. 2 ЦПК України).

Як зазначено вище, Закон покладає на члена кооперативу обов`язок сплачувати визначені статутом кооперативу внески, які відповідач виконує неналежним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.

Згідно ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства,Ж а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Таким чином, стороною позивача доведено обставини, на які він посилається у позовній заяві, а стороною відповідача вони не спростовані.

Доводи викладені у поданому відповідачем відзиві, не знайшли свого підтвердження та спростовуються матеріалами справи.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази у їх сукупності суд дійшов висновку, що відповідачем не надано доказів на спростування наявної заборгованості по сплаті членських внесків, або ж доказів на погашення заборгованості, яка утворилася у зв`язку із неналежним виконанням зобов`язань, у свою чергу відповідач ухиляється від сплати платежів за користування гаражним боксом № НОМЕР_1 , що розташований за адресою: АДРЕСА_1 та входить до складу автогаражного підрозділу позивача, а тому позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Згідно ч. 1 ст. 81 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 89 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З огляду на вищевикладене, беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносин, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, суд приходить до висновку про задоволення позову Всеукраїнської громадської організації український центр «Відродження» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Щодо витрат на правничу допомогу, суд повідомляє наступне.

Відповідно до ч. 1-4 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Як вбачається з аналізу наведених правових норм, документально підтверджені судові витрати підлягають компенсації стороні, на користь якої ухвалене рішення, за рахунок іншої сторони. При цьому, склад та розміри витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату обґрунтованого гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку.

Даний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 21 березня 2018р. у справі № 815/4300/17, від 11 квітня 2018р. у справі № 814/698/16.

У постанові Об`єднаної палати Верховного Суду від 03.10.2019 року у справі №922/445/19 висловлено правову позицію, згідно якої розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї,що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/WestAllianceLimited» проти України», заява №19336/04).

У рішенні ЄСПЛ у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

В силу вимог положень ЦПК України, зокрема ст.141 вказаного Кодексу, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Зазначена правова позиція викладена зокрема у постанові Верховного Суду від 15 квітня 2020 року у справі № 199/3939/18-ц (провадження № 61-15441св19).

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, інші судові витрати, повязані з розглядом справи, покладаються, у разі задоволення позову - на відповідача.

В обґрунтування витрат на професійну правничу допомогу стороною позивача було подано копію договору про надання правничої допомоги № В-11/2023 від 18 грудня 2023 року та копію договору про надання правничої допомоги № В-5/2024 від 18 березня 2024 року укладеного між Адвокатським БЮРО «Тетяни Холоденко», в особі адвоката Холоденко Т.А. та позивачем, та копії платіжної інструкції №375 від 18.12.2023 року, та № 442 від 18.03.2024 року.

Однак судом встановлено, шо стороною позивача не надано детальний розрахунок суми зазначених витрат заявлених позивачем та її складових, відсутній час, який було витрачено на надання професійної правничої допомоги, зокрема на кожний вид послуг наданий адвокатом, а також не було надано належних доказів на підтвердження сплати послуг, щодо надання правової допомоги адвокатом відповідно до договору про надання правничої допомоги, де адвокат представляє інтереси позивача у Дніпровському районному суді м. Києва по справі № 755/473/24 за позовом Всеукраїнської громадської організації український центр «Відродження» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Таким чином, заявлені вимоги про витрати на правову допомогу заявлені стороною позивача, щодо стягнення їх з відповідача, не підлягають задоволенню.

В порядку ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України, з відповідача на користь позивача підлягає до стягнення судовий збір у розмірі 2 684,00 грн., який був сплачений позивачем при зверненні до суду з даним позовом.

Враховуючи наведене та керуючись ЗУ «Про кооперацію», ст. ст. 11, 16, 525, 526, 625 ЦК України, ст.ст. 2, 10, 49, 76, 77-81, 89, 141, 209, 210, 223, 247, 265, 274, 279,, ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позов Всеукраїнської громадської організації український центр «Відродження» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Всеукраїнської громадської організації український центр «Відродження» заборгованість за утримання та обслуговування гаражного боксу у розмірі 9 015,00 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Всеукраїнської громадської організації український центр «Відродження» витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 684,00 грн.

Рішення може бути оскаржене до Київського Апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду до Київського апеляційного суду через Дніпровський районний суд м. Києва протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено 08 травня 2024 року.

Відомості щодо учасників справи:

Позивач: Всеукраїнська громадська організація український центр «Відродження», (код ЄДРПОУ 14368809, місце знаходження: м. Київ, вул. Івана Дзюби, 4);

Відповідач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_2 ).

Суддя: