Рішення № 119122203, 15.05.2024, Погребищенський районний суд Вінницької області

Справа № 143/288/24

РІШЕННЯ

Іменем України

15 травня 2024 року м. Погребище

Погребищенський районний суд Вінницької області в складі:

головуючого - судді Сича С.М.,

з участю секретаря Левченко М.О.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в м. Погребище Вінницької області адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Вінницькій області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення та закриття провадження у справі про адміністративні правопорушення,-

Встановив:

У березні 2024 року ОСОБА_1 , в інтересах та від імені якого діє адвокат Гончарук Р.О., звернувся в суд із адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції у Вінницькій області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення та закриття провадження у справі про адміністративні правопорушення.

Позов мотивовано тим, що 17.03.2024 поліцейським з РПП СПД № 2 ВРУП ГУНП у Вінницькій області Шуваріним Р.О. винесено постанову про накладення на позивача адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ББА № 336203 (надалі- Постанова), відповідно до якої його притягнуто до адміністративної відповідальності у виді штрафу у розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - 510 гривень, за правопорушення, передбачені, ч.1 ст.121, ч.1 ст. 122, ст.125 КУпАП.

Із пункту 5 постанови слідує, що ОСОБА_1 , керуючи належним йому транспортним засобом ВАЗ 2106, державний номерний знак НОМЕР_1 , 17 березня 2024 року о 18 год. 30 хв. в м. Погребище по вул. Вінницька в темну пору доби не ввімкнув ближнє світло фар, також під час зміни напрямку руху не увімкнув покажчик повороту, чим порушив вимоги п.п.31.1,9.4 Правил дорожнього руху України (надалі - ПДР), також під час вимушеної зупинки не увімкнув світлову сигналізацію,чим порушив п.п. «б» п 9.9 ПДР, чим скоїв адміністративні правопорушення, передбачені ч.1 ст.121, ч.2 ст.122, ст.125 КУпАП. Оскаржувану постанову позивач одержав 23.03.2024 року, що підтверджується поштовим конвертом.

Позивач вважає оскаржувану постанову протиправною, безпідставною та такою, що підлягає скасуванню.

Як стверджує позивач у оскаржуваній постанові не зазначено, які саме технічні несправності, при яких забороняється експлуатація, мав його транспортний засіб ВАЗ 2106, д.н.з. НОМЕР_2 , у момент його зупинки працівником поліції, а тому вважає притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.121 КУпАП безпідставним.

Крім того, вважає, що його безпідставно притягнули до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.122 КУпАП, оскільки він, здійснюючи поворот, включив сигнал покажчику повороту.

Щодо притягнення до адміністративної відповідальності за ст.125 КУПАП, то позивач зазначає, що в його транспортному засобі ВАЗ 2106, 1979 року випуску, згідно технічного паспорту не обладнано аварійною світловою сигналізацією, чого поліцейський не встановив та притягнув позивача до адміністративної відповідальності за порушення п.п. «б» п 9.9 ПДР, а тому вважає притягнення його до адміністративного правопорушення за ст.125 КУПАП також безпідставним.

Таким чином, оскільки він не порушував вимог ПДР за обставин, викладених у постанові, то відсутня подія адміністративних правопорушень, передбачених ч.1 ст.121, ч. 2 ст. 122, ст.125 КУпАП, та, як наслідок, відсутні підстави для притягнення позивача до адміністративної відповідальності.

Посилаючись на наведені обставини та положення ст.ст.9, 247, 251, 268, 280 КУпАП, ст.ст. 77, 286, 288 КАС України, просить скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення серії ББА № 336203 від 17.03.2024, винесену поліцейським з РПП СПД №1 ВРУП ГУНП у Вінницькій області старшим сержантом поліції Шуваріним Р.О., про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч.1 ст. 121, ч.2 ст. 122, ст. 125 КУпАП у виді штрафу у розмірі 510 грн. 00 коп. та закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення.

Ухвалою судді від 29 березня 2024 року відкрито провадження у справі та постановлено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження (а.с. 10 - 11).

12.04.2024 на адресу суду поштовим зв`язком надійшов відзив на позовну заяву від представника відповідача ГУНП у Вінницькій області Юлії Дмитрук, в якому вона просить відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 через його безпідставність.

В обґрунтування заперечення проти позову посилається на те, що доказом вини позивача у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч.1 ст.121, ч. 2 ст.122, ст.125 КУпАП, є фактичні дані, на основі яких посадова особа, особисто спостерігаючи порушення ПДР, встановила наявність адміністративного правопорушення.

Разом з тим, зазначає, що твердження позивача про те, що 17.03.2024 йому не було відомо про винесення відносно нього постанови ББА №336203 жодним доказом не підтверджується, оскільки на відеозаписі, здійсненому на портативну бодікамеру поліцейського під час вчинення правопорушення та винесенні постанови, долученому до матеріалів адміністративної постанови, вбачається, що працівники поліції повідомили позивача про те, що відносно нього буде складено постанову за ч.1 ст. 121, ч. 2 ст. 122, ст. 125 КУпАП.

Також наголошує на тому, що стягнення, передбачене ч. 1 ст. 121, ч. 2 ст. 122, ст. 125 КУпАП, накладено у межах наданих уповноваженому працівнику поліції повноважень і під час виконання службових обов`язків, та були здійснені у відповідності до вимог чинного законодавства (а.с. 25-27).

Позивач та його представник - адвокат Гончарук Р.О. в судове засідання, призначене на 15.05.2024 року, не з`явилися, проте через канцелярію суду від представника позивача - адвоката Гончарука Р.О. надійшла заява, в якій він просить судовий розгляд провести без участі позивача та його представника, позов підтримує, просить його задовольнити (а.с.35).

Представник відповідача ГУНП у Вінницькій області в судове засідання не з`явився, хоча про час і місце розгляду справи був повідомлений завчасно та належним чином, причини неявки суду не повідомив (а.с. 23).

Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Вивчивши матеріали справи та дослідивши докази, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, виходячи із наступного.

Так, судом встановлено, що 17.03.2024 поліцейським РПП СПД №1 ВРУП ГУНП у Вінницькій області старшим сержантом поліції Шуваріним Р.О. винесено постанову про накладення адміністративного стягнення серії ББА № 336203 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч.1 ст. 121, ч. 2 ст. 122, ст.125 КУпАП та застосування до нього адміністративного стягнення у виді штрафу у розмірі 510 грн. 00 коп.

За змістом цієї постанови ОСОБА_1 , керуючи належним йому транспортним засобом ВАЗ 2106 д.н.з. НОМЕР_1 о 18 год. 30 хв. в м. Погребище вул. Вінницька в темну пору доби не увімкнув ближнє світло фар, також під час зміни напрямку руху не увімкнув покажчик повороту, чим порушив п.п. 31.1, 9.4 ПДР, а також під час вимушеної зупинки не увімкнув світлову сигналізацію, чим порушив п.п. «б» п 9.9 ПДР, та скоїв адміністративні правопорушення, передбачені ч.1 ст. 121, ч. 2 ст. 122, ст.125 КУпАП. (а.с. 5).

Вирішуючи питання щодо обґрунтованості позовних вимог, суд виходить із того, що за приписами частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведеним конституційним положенням кореспондує частина перша статті 8 Закону України «Про Національну поліцію».

Згідно із п. 8 частини першої статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.

Приписами п. 11 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» та ст. 222 КУпАП передбачено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками, правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі та розглядає справи, зокрема про порушення правил дорожнього руху. Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

Як вбачається зі змісту оскаржуваної постанови позивачеві, зокрема, ставиться у вину не виконання вимог п.п. 31.1, 9.4 та п.п. «б» п 9.9 ПДР.

Згідно ст.14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов`язані: знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху; створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам; виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.

Порядок початку руху, зміни руху за напрямком, розташування транспортних засобів і пішоходів, вибору швидкості руху та дистанції, обгону та стоянки, проїзду перехресть, пішохідних переходів і залізничних переїздів, зупинок транспортних засобів загального користування, користування зовнішніми світловими приладами, правила пересування пішоходів, проїзд велосипедистів, а також питання організації руху та його безпеки на території України відповідно до статті 41 Закону України «Про дорожній рух» регулюються Правилами дорожнього руху (далі - ПДР), затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306.

Пунктом 1.3 ПДР визначено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.

Згідно із п. 1.9 ПДР особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Відповідно до пп. 31.4.3 п. 31.4 ПДР забороняється експлуатація транспортних засобів згідно із законодавством, в разі, якщо: а) кількість, тип, колір, розміщення і режим роботи зовнішніх світлових приладів не відповідають вимогам конструкції транспортного засобу; б) порушено регулювання фар; в) не горить лампа лівої фари в режимі ближнього світла; г) на світлових приладах немає розсіювачів або використовуються розсіювачі і лампи, що не відповідають типу даного світлового приладу; ґ) на розсіювачах світлових приладів нанесено тонування або покриття, що зменшує їх прозорість чи світлопропускання.

Як визначено в ч.1 ст.121 КУпАП керування водієм транспортним засобом, що має несправності системи гальмового або рульового керування, тягово-зчіпного пристрою, зовнішніх світлових приладів (темної пори доби) чи інші технічні несправності, з якими відповідно до встановлених правил експлуатація його забороняється, або переобладнаний з порушенням відповідних правил, норм і стандартів, - тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Однак, як встановлено судом в оскаржуваній постанові не зазначено, в чому саме технічний стан транспортного засобу ВАЗ 2106 д.н.з. НОМЕР_1 , яким керував водій ОСОБА_1 , та його обладнання не відповідає вимогам стандартів, що стосуються безпеки дорожнього руху та охорони навколишнього середовища та правил технічної експлуатації, інструкцій підприємств-виробників та іншої нормативно - технічної документації, у момент його зупинки працівником поліції.

У пункті 9.1 ПДР України зазначено, що попереджувальними сигналами є: сигнали, що подаються світловими покажчиками повороту або рукою; звукові сигнали; перемикання світла фар; увімкнення ближнього світла фар у світлу пору доби; увімкнення аварійної сигналізації, сигналів гальмування, ліхтаря заднього ходу, розпізнавального знака автопоїзда; увімкнення проблискового маячка оранжевого кольору.

Пунктом 9.4 ПДР України визначено, що подавати сигнал покажчиками повороту або рукою належить завчасно до початку маневру (з урахуванням швидкості руху), але не менш як за 50-100 м у населених пунктах і за 150-200 м поза ними, і припиняти негайно після його закінчення (подавання сигналу рукою слід закінчити безпосередньо перед початком виконання маневру).

Сигнал забороняється подавати, якщо він може бути не зрозумілим для інших учасників руху.

Частиною 2 ст. 122 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз`їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв`язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

При цьому, аналізуючи диспозицію вказаної статті, суд звертає увагу, що ч. 2 ст. 122 КУпАП встановлена відповідальність, зокрема, за порушення правил користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху або зміні його напрямку.

Тобто, правопорушенням вважається не будь-які порушення правил користування попереджувальними сигналами, а лише ті, які вчинені при початку руху чи зміні його напрямку.

Однак, із досліджених судом доказів, а саме відеозапису із бодікамери поліцейського, не можна достовірно встановити, що позивач, змінюючи напрямок руху, не включив відповідний попереджувальний сигнал.

Статтею 125 КУпАП передбачено, що за порушення інших правил дорожнього руху, крім передбачених статтями 121-128, частинами першою і другою статті 129, статтями 139 і 140 цього Кодексу настає адміністративна відповідальність у вигляді попередження.

В оскаржуваній постанові зазначено, що при зупинці транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 водій не ввімкнув аварійну світлову сигналізацію, чим порушив вимоги п.п. 9.9 «б» ПДР.

Підпунктом 9.9 «б» ПДР передбачено, що аварійна світлова сигналізація повинна бути ввімкнена, зокрема у разі зупинки на вимогу поліцейського або внаслідок засліплення водія світлом фар.

Проте, відповідачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження тієї обставини, що автомобіль ВАЗ 2106, д.н.з. НОМЕР_1 , 1979 року випуску, обладнаний аварійною світловою сигналізацією, і що даний факт був встановлений поліцейським, котрий виносив оскаржувану постанову, притягуючи позивача до адміністративної відповідальності за ст.125 КУпАП.

Відповідно до статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно із статтею 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.

Відповідно до ч. 2 ст. 36 КУпАП якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених. До основного стягнення в цьому разі може бути приєднано одне з додаткових стягнень, передбачених статтями про відповідальність за будь-яке з вчинених правопорушень.

Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Стаття 280 КУпАП закріплює обов`язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.

Стаття 72 КАС України передбачає, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

У відповідності з п. 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

Згідно зі ст.ст. 73, 74 КАС України належними та допустимими є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. ст. 75, 76 КАС України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

Згідно із ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Одна тільки постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності не є беззаперечним доказом вчинення ним правопорушення, оскільки саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення. Така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб`єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення.

Відповідна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 26 квітня 2018 року у справі № 338/1/17.

Із дослідженого в судовому засіданні відеозапису, доданого до відзиву, вбачається рух транспортного засобу ВАЗ 2106, реєстраційний знак НОМЕР_1 , в темну пору доби з ввімкненими освітлювальними пристроями, на автомобілі було увімкнено ближнє (дальнє) світло фар, за яким слідує патрульний автомобіль поліції. Крім того, ззаду на автомобілі горіли задні габаритні вогні, які автоматично вмикаються при увімкненні ближнього світла фар, та при зміні напрямку руху був ввімкнений правий покажчик повороту.

Поліцейський подає звуковий сигнал про зупинку, водій ОСОБА_1 вмикає правий покажчик повороту, повертає праворуч, та зупиняється із увімкненим світлом фар.

Крім того, зі змісту відеозапису також вбачається, що при спілкуванні ОСОБА_1 із працівниками поліції 17.03.2024 останній не визнавав свою вину у вчиненні інкримінованих адміністративних правопорушень, та повідомив, що світло було включене, так як і включений покажчик повороту, водій на вимогу поліцейського надав реєстраційні документи на автомобіль, посвідчення водія та страховий поліс.

Таким чином, на думку суду, згаданий відеозапис не підтверджує винуватість позивача у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч.1 ст.121, ч.2 ст.122, ст.125 КУпАП.

Разом з тим, ст. 40 Закону України «Про Національну поліцію» встановлено, що поліція для виконання покладених на неї завдань та здійснення повноважень, визначених законом, може застосовувати такі технічні прилади, технічні засоби та спеціалізоване програмне забезпечення:

1) фото- і відеотехніку, у тому числі техніку, що працює в автоматичному режимі, технічні прилади та технічні засоби з виявлення та/або фіксації правопорушень;

2) технічні прилади та технічні засоби з виявлення радіаційних, хімічних, біологічних та ядерних загроз;

3) безпілотні повітряні судна та спеціальні технічні засоби протидії їх застосуванню;

4) спеціальні технічні засоби перевірки на наявність стану алкогольного сп`яніння;

5) спеціалізоване програмне забезпечення для здійснення аналітичної обробки фото- і відеоінформації, у тому числі для встановлення осіб та номерних знаків транспортних засобів.

Технічні прилади та технічні засоби, передбачені пунктами 1 і 2 цієї частини, поліція може закріплювати на однострої, у/на безпілотних повітряних суднах, службових транспортних засобах, суднах чи інших плавучих засобах, у тому числі тих, що не мають кольорографічних схем, розпізнавальних знаків та написів, які свідчать про належність до поліції, а також монтувати/розміщувати їх по зовнішньому периметру доріг і будівель.

У постанові від 26.04.2018 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у справі №338/855/17 вказав, що аналіз положень статей КУпАП дозволяє дійти висновку, що зміст постанови у справі про адміністративне правопорушення має відповідати вимогам, передбаченим статтям 283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

Окремо необхідно наголосити, що Верховний Суд у постанові від 26.04.2018 року у справі №338/1/17 роз`яснив, що візуальне спостереження за дотриманням правил дорожнього руху працівниками органу Національної поліції може бути доказом у справі лише у тому випадку, коли воно зафіксовано у встановленому законом порядку. А для підтвердження порушення позивачем Правил дорожнього руху України відповідач, відповідно до ст. 251 КУпАП має надати, зокрема відеозапис події, фотокартки. Саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого правопорушення.

До того ж, візуальне спостереження за дотриманням правил дорожнього руху працівниками органу Національної поліції може бути доказом у справі лише в тому випадку, коли воно зафіксовано у встановленому законом порядку.

Зазначене узгоджується з правовою позицією, яка викладена у постанові Верховного Суду у складі Колегії суддів Касаційного адміністративного суду у справі № 338/1/17 від 26.04.2018.

Так, оскаржувана постанова, а саме її пункт 7 містить посилання на те, що до постанови додається відеофіксація. Проте, у вказаній постанові відсутня вказівка про те, на який саме технічний засіб здійснювалася фіксація зазначених поліцейським порушень.

А тому посилання відповідача на доданий до відзиву диск із відеозаписом події, на якому, на думку представника відповідача, зафіксовано порушення позивача, є безпідставними і не можуть братись судом до уваги, оскільки приписами ч. 3 ст. 283 КУпАП чітко передбачено імперативний обов`язок відповідача щодо зазначення технічного засобу, яким здійснено фото або відеозапис у постанові по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.

До того ж, наданий відповідачем до суду диск з відеозаписом також спростовує наведені в оскаржуваній постанові обставини.

У разі відсутності в оскаржуваній постанові по справі про адміністративне правопорушення посилань на технічний засіб, за допомогою якого здійснено фотофіксацію чи відеозапис, така фотофіксація чи відеозапис, згідно з вимогами статті 74 КАС України, не можуть вважатися належними та допустимими доказами вчинення адміністративного правопорушення.

Вищезазначене узгоджується із правовою позицією Верховного Суду у постанові від 13 лютого 2020 року у справі № 524/9716/16-а.

Таким чином, відповідач, всупереч вимогам ч. 2 ст. 77 КАС України, не надав доказів про порушення позивачем вимог ПДР, що, в свою чергу, свідчить про недоведеність суб`єктом владних повноважень правомірності прийнятої поліцейським оскаржуваної постанови.

В силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.

Відтак, суд вважає, що постановою про притягнення до адміністративної відповідальності не підтверджується факт порушення позивачем вимог ПДР, оскільки відповідачем не надано жодних належних та допустимих доказів у розумінні ст. 251, 252, 280 КУпАП, які свідчать про вчинення позивачем таких порушень та наявність в його діях складу адміністративних правопорушень, передбачених ч.1 ст.121, ч.2 ст.122, ст.125 КУПАП.

Також суд відзначає, що із дослідженого судом відеозапису вбачається, що поліцейський повідомляє позивача, що відносно нього буде складено, зокрема, постанову за ч.1 ст.121, ч.2 ст.122, ст.125 КУпАП.

Згідно із частинами 1, 2 ст. 122 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Частиною 3 цієї статті передбачено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до реалізації своїх прав та виконання обов`язків.

Відповідно до ст. 289 КУпАП скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови, а щодо постанов по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті, зафіксовані за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі, постанов у справі про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 132-2 цього Кодексу, та/або про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису), - протягом десяти днів з дня набрання постановою законної сили. В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу.

Згідно із ч. 2 ст. 286 КАС України позовну заяву щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови).

Отже, законом встановлено десятиденний строк звернення до суду з адміністративним позовом про оскарження постанови по справі про адміністративне правопорушення з дня ухвалення відповідного рішення та протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови) щодо рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі.

Оскільки предметом оскарження є постанова про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 121, ч.2 ст.122, ст. 125 КУпАП, то застосуванню підлягає десятиденний строк звернення до суду з позовом з дня вручення відповідного рішення (постанови).

Згідно із п.5 Розділу IV Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.11.2015 року №1395, cправа про адміністративне правопорушення відповідно до частини першої статті 268 КУпАП розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. За відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Згідно із абзацом 3 п.15 Розділу ІV Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.11.2015 року №1395, постанова оголошується негайно після закінчення розгляду справи (стаття 285 КУпАП). Копія постанови протягом трьох днів вручається або висилається поштою рекомендованим листом особі, стосовно якої її винесено.

За п.6 Розділу ІV цієї Інструкції постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, набирає законної сили після її вручення особі або отримання поштового повідомлення про вручення, або про відмову в її отриманні, або після повернення поштового відправлення з позначкою про невручення.

Як слідує з матеріалів справи, оскаржувану постанову винесено 17.03.2024 року, в якій зазначено, що ОСОБА_1 від отримання копії постанови відмовився (а. с. 5, зворот).

У позовній заяві ОСОБА_1 вказав, що копію оскаржуваної постанови він отримав 23.03.2024 року, що підтверджується копією поштового відправлення.

У матеріалах справи міститься копія поштового конверту про направлення поліцейським Шуваріним Р.О. на адресу ОСОБА_1 поштової кореспонденції, на якому міститься відтиск штампу установи поштового зв`язку від 18.03.2024 року та виконаний напис «23.03.2024» (а.с. 4, зворот).

Отже, позивачем надано належні та допустимі докази отримання цієї постанови 23.03.2024 року.

В той же час, відповідачем у відзиві не спростовано та не надано доказів про направлення позивачу копії оскаржуваної постанови рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення та отримання її позивачем раніше, аніж 23.03.2024 року.

Позов ОСОБА_1 подано до суду 28.03.2024 року, тобто в межах встановленого чинним законодавством строку для оскарження даного виду рішень суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.

За змістом п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

За такого правового регулювання та обставин справи суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Такий висновок суду узгоджується із правовою позицією, викладеною в постанові Верховного Суду від 14.05.2020 року у справі №240/12/17.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат суд враховує, що згідно із ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем був сплачений судовий збір в сумі 605 грн. 60 коп., відповідно до квитанції до платіжної інструкції на переказ готівки # 0.0.3555593192.1 від 28.03.2024 (а.с. 7).

Відтак, за наслідками розгляду справи необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції у Вінницькій області на користь ОСОБА_1 сплачений ним судовий збір в розмірі 605 грн. 60 коп.

Керуючись ст. ст.2, 9, 19, 20, 77, 139, 241-246, 250, 286 КАС України, суд, -

Ухвалив:

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.

Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення серії ББА № 336203 від 17.03.2024, винесену поліцейським з РПП СПД № 1 ВРУП ГУНП у Вінницькій області старшим сержантом поліції Шуваріним Р.О., про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч.1 ст. 121, ч. 2 ст. 122, ст. 125 КУпАП у виді штрафу у розмірі 510 грн. 00 коп.

Закрити справу про адміністративні правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 121, ч. 1 ст. 122, ст. 125 КУпАП за відсутності складу адміністративних правопорушень.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції у Вінницькій області на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір в розмірі 605 (шістсот п`ять) грн. 60 коп.

Сторони по справі:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_1 ;

Відповідач: Головне управління Національної поліції у Вінницькій області, код ЄДРПОУ 40108672, місце знаходження: вул. Театральна, буд. 10, м. Вінниця, 21050.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Сьомого апеляційного адміністртивного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя