Рішення № 119120700, 16.05.2024, Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 344/2783/24

Провадження № 2/344/1667/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ЗАОЧНЕ

16 травня 2024 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:

головуючої судді Пастернак І.А.

секретаря Устинської Н.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням. Позовні вимоги мотивувала тим, що рішенням Івано - Франківського міського суду від 01.11.2023 року, яке набрало законної сили 08.12.2023 року, її визнано наймачем квартири АДРЕСА_1 , за раніше укладеним договором найму жилого приміщення замість попереднього наймача - ОСОБА_3 у зв?язку з його смертю. Станом на сьогоднішній день квартира не є приватизована. У квартирі на даний момент зареєстрованими значаться: вона, як наймач, та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який з початку 2018 року без поважних причин не проживає за місцем реєстрації Він за останні 25 років фактично на постійній основі ніколи не проживав у вищезазначеній квартирі. Його реєстрація у квартирі АДРЕСА_2 є формальною. У лютому 2018 року відповідач у добровільному порядку, з власної волі покинув житлове приміщення, забрав усі свої особисті речі, в тому числі, свій екземпляр ключів від вхідних дверей та з того часу жодного разу у квартирі не з?являвся. З часу вибуття його з квартири на інше постійне місце проживання з ним припинено будь-яке спілкування. ОСОБА_2 не є членом її сім?ї, не веде з нею спільного господарства, не має спільного побуту, не має взаємних прав та обов?язків . Отже, відповідач не проявляє жодного інтересу до житла, тобто свідомо втратив інтерес до житла, ним взагалі не цікавиться, участі в його утриманні та ремонті не бере й ніколи не оплачував комунальні послуги. Отже, ОСОБА_2 не проживає у кв. АДРЕСА_1 , з початку 2018 року без поважних причин, а тому його слід визнати таким, що втратив право користування житловим приміщенням. Самостійно він не знімається з місця реєстрації, чим постійно унеможливлює оформлення субсидії на оплату комунальних послуг, розмір яких без призначення такої є непосильним тягарем для неї, як інваліда 1 групи, позбавляє її права на отримання різного роду соціальних допомог тощо.

Позивачка подала заяву, в якій просила справу розглядати без її участі.

Відповідач в судове засідання не з`явився з невідомих суду причин, хоча належним чином був повідомлений про день та час слухання справи.

З урахуванням положень ст. 280 ЦПК України суд ухвалив провести заочний розгляд справи.

Дослідивши письмові матеріали справи, судом встановлено, що спір між сторонами виник з приводу порушення права користування нерухомим майном внаслідок чого позивач позивається про його відновлення, шляхом визнання ОСОБА_2 таким, що втратив право користування житловим приміщенням.

Так, рішенням Івано - Франківського міського суду від 01.11.2023 року визнано ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , наймачем квартири АДРЕСА_1 , за раніше укладеним договором найму жилого приміщення замість попереднього наймача - ОСОБА_3 , у зв`язку з його смертю. Стягнуто з виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради на користь держави 496 грн. 20 коп. судового збору. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави 496 грн. 20 коп. судового збору. В решті вимог позову відмовлено (а.с.5-11). Рішення набрало законної сили 08.12.2023 року.

Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Актами комісією у складі мешканців будинку АДРЕСА_3 від 01.03.2019, 01.07.2019, 02.10.2019, 11.07.2023 встановлено факт непроживання гр. ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з лютого 2018 року у квартирі АДРЕСА_1 (а.с. 14-19).

В спірній квартирі, окрім позивачки на даний час зареєстрований також відповідач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується довідкою №474 від 05.01.2024 року про зареєстрованих у житловому приміщенні осіб за даними Муніципального реєстру Івано-Франківської міської територіальної громади (а.с. 12).

Як вбачається з акту квартири АДРЕСА_1 проведено комісійне обстеження вищевказаної квартири на предмет перебування у ній ОСОБА_2 , яким встановлено що 09.01.2024 року в 14.00 год. ОСОБА_2 у квартирі АДРЕСА_1 не виявлено (а.с.22-23).

У своїх позовних вимогах позивачка вказує про те, що відповідач у квартирі не проживає, обов`язківпо оплаті комунальних послуг жодних не здійснює, у зв`язку з чим просить визнати відповідача таким, що втратив право користування жилим приміщенням.

Згідно ізст.41 Конституції Україникожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Власникові, відповідно дост.317 ЦК України, належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. Як визначено нормамист.319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Крім того, відповідно до вимогст.391 ЦК Українивласник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Як визначено ч.2ст.405 ЦК Україничлен сім`ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім`ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.

За змістом ч.1ст.16 ЦК Україникожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Аналіз наведених вище норм цивільного законодавства України свідчить, що у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, у тому числі шляхом звернення до суду за захистом свого майнового права.

Судом встановлено, що реєстрація ОСОБА_2 у квартирі, яка знаходиться за адресою АДРЕСА_1 створює перешкоди позивачці у здійсненні нею права вільного користування і розпорядження вказаною квартирою, а тому його слід поновити.

Факт не проживання відповідача в спірній квартирі підтверджується безпосередньо заявою, відповідно до якої відповідач вже значний період часу не проживає у вказаній квартирі, поясненням свідка, а також той факт, що відповідач не бере участі у оплаті комунальних послуг та веденні господарства, в той же час факт реєстрації місця проживання відповідача за вказаною вище адресою несе додаткові витрати для позивача по оплаті житлово-комунальних послуг.

Крім того, судом встановлено, що будь-яких перешкод позивач у користуванні спірним будинком відповідачу не створює.

Згідно зі ст. 1 Першого протоколу доКонвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17 липня 1997 року відповідно доЗакону від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, № 4, № 7 та № 11 до Конвенції»закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися та розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд вчиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Таким чином, аналізуючи зібрані по справі докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про визнання відповідача таким, що втративправо користування житловим приміщенням є підставними, обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Згідно статті 141 ЦПК України, з відповідача на користь держави підлягають стягненню судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 1211,20 грн.

Враховуючи вищевикладене, керуючисьст.41 Конституції України, ст.ст.10,12,19,81,141,263-265,280-289 ЦПК України, ст.ст.317,319,321,391,405 ЦК Українисуд

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням задоволити.

Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , таким, що втратив право на користування житловим приміщенням, а саме квартирою АДРЕСА_1 .

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер невідомий, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_4 на користь держави з зарахуванням на рахунок UA908999980313111256000026001, отримувач коштів ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106, код за ЄДРПОУ 37993783, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), код класифікації доходів бюджету 22030106 1211,20 грн. судового збору.

Заочне рішення може бути переглянуте Івано-Франківським міським судом за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 30 днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подачі апеляційної скарги.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Довідка: повний текст рішення виготовлено 20.05.2024 року.

Суддя Пастернак І.А.