Рішення № 119119890, 16.05.2024, Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

№ 201/3650/24

провадження 2-о/201/199/2024

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 травня 2024 року Жовтневий районний суд

м. Дніпропетровська

у складі: головуючого

судді Антонюка О.А.

з секретарем Плевако О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу за заявою ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , заінтересовані особи: Соборний відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Одеса) та Виконавчий комітет Слобожанської селищної ради Дніпровського району Дніпропетровської області про розірвання шлюбу за заявою подружжя

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 28 березня 2024 року звернулися до суду з заявою в порядку окремого провадження про розірвання шлюбу, заява уточнювалася та доповнювалась. Заявники в своїй заяві посилаються на те, що з знаходяться у зареєстрованому шлюбі з 01 вересня 2007 року, від цього шлюбу і спільного мешкання мають двох спільних неповнолітніх дітей: доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Спільне життя не склалося, в сім`ї не було взаєморозуміння, виникали сварки, що призвело до розпаду сім`ї. Разом не мешкають, спільне господарство не ведуть, подружні стосунки припинені, стосунки підтримують. Сім`я сторін розпалася та поновлена бути не може. Примирення та збереження сім`ї не можливе. Спору пов`язаного з майном на теперішній час немає. Просили шлюб розірвати, прізвище заявникам залишити шлюбне, задовольнивши заяву.

В письмовому зверненні до суду заявники підтримали вказану уточнену заяву в повному обсязі, наполягали на викладених в ній обставинах і просили суд її задовольнити в заявлених межах.

Зацікавлені особи фактично вимоги заяви визнали, погодилися з їх доводами і викладеними в ній обставинами, позицією заявників, не заперечували проти задоволення заяви. В судове засідання не з`явилися, про день та час розгляду справи повідомлялися належним чином. Суд вважає можливим розгляд справи за відсутності представників вказаних заінтересованих осіб відповідно до ст. 223 ЦПК України.

З`ясувавши думку заявників і заінтересованих осіб, оцінивши добуті та представлені докази, перевіривши матеріали справи, суд вважає заяву обґрунтованою і підлягаючою задоволенню.

Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Згідно ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ч. 2 ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Судом в судовому засіданні встановлено, що заявники ОСОБА_1 та ОСОБА_2 знаходяться в шлюбі з 01 вересня 2007 року, що зареєстрований виконавчим комітетом Ювілейної селищної ради Дніпропетровського району Дніпропетровської області, актовий запис № 85. Від цього шлюбу і спільного мешкання мають двох спільних неповнолітніх дітей: доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Згідно ст. 109 СК України «Розірвання шлюбу за рішенням суду за спільною заявою подружжя, яке має дітей» 1. Подружжя, яке має дітей, має право подати до суду заяву про розірвання шлюбу разом із письмовим договором про те, з ким із них будуть проживати діти, яку участь у забезпеченні умов їхнього життя братиме той з батьків, хто буде проживати окремо, а також про умови здійснення ним права на особисте виховання дітей. 2. Договір між подружжям про розмір аліментів на дитину має бути нотаріально посвідчений. У разі невиконання цього договору аліменти можуть стягуватися на підставі виконавчого напису нотаріуса. 3. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що заява про розірвання шлюбу відповідає дійсній волі дружини та чоловіка і що після розірвання шлюбу не будуть порушені їхні особисті та майнові права, а також права їхніх дітей. 4. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу після спливу одного місяця від дня подання заяви. До закінчення цього строку дружина і чоловік мають право відкликати заяву про розірвання шлюбу.

Сумісне життя між сторонами не склалося, в сім`ї не було взаєморозуміння, що призвело до розпаду сім`ї. Шлюбних і подружніх відносин немає, разом не мешкають, спільне господарство не ведуть, стосунки підтримують. Прийняті наміри до порозуміння та примирення ні до чого не призвели. Примирення та збереження сім`ї неможливі.

У відповідності до ст. 110 Сімейного Кодексу України позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним з подружжя.

Згідно ст. 111 СК України суд вживає заходів щодо примирення подружжя, якщо це не суперечить моральним засадам суспільства.

Згідно ч. 2 ст. 112 СК України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією тазаконами України. Статтями 15, 16, 18 ЦК України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Суд може захистити цивільне право способом, що встановлений договором або законом.

Вимоги до доказів встановлені ст. 77 ЦПК України, якою встановлено, що письмовими доказами є будь-які документи, акти, довідки, листування службового або особистого характеру або витяги з них, що містять відомості про обставини, які мають значення для справи.

У відповідності до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.

Згідно із ст. 129 Конституції України, одним з основних принципів судочинства, є законність. Принцип законності визначається тим, що суд у своїй діяльності при вирішенні справ повинен правильно застосовувати норми матеріального права до взаємовідносин сторін.

Згідно ст. 82 ЦПК України обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню. Обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування.

Вирішення даної цивільної справи та прийняття відповідного обґрунтованого по ній рішення неможливе без встановлення фактичних обставин, вибору норми права та висновку про права та обов`язки сторін. Всі ці складові могли бути з`ясовані лише в ході доказової діяльності, метою якої є, відповідно до ЦПК, всебічне і повне з`ясування всіх обставин справи, встановлення дійсних прав та обов`язків учасників спірних правовідносин. Подавши свої докази, сторони реалізували своє право на доказування і одночасно виконали обов`язок із доказування, оскільки ст. 81 ЦПК закріплює правило, за яким кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обов`язок із доказування покладається також на осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси (ст. 43, 49 ЦПК України). Тобто, процесуальними нормами встановлено як право на участь у доказуванні (ст. 43 ЦПК України), так і обов`язок із доказування обставини при невизнані них сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Крім того, суд безпосередньо не повинен брати участі у зборі доказового матеріалу.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємозв`язок доказів у їх сукупності.

Всебічне дослідження усіх обставин справи та письмових доказів, з урахуванням допустимості доказів та узгодженістю і несуперечністю між собою дають об`єктивні підстави вважати, що заява підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 3 ст.234ЦПК України у порядку окремого провадження розглядаються також справи про надання права на шлюб, про розірвання шлюбу за заявою подружжя, яке має дітей, за заявою будь-якого з подружжя, якщо один з нього засуджений до позбавлення волі, про встановлення режиму окремого проживання за заявою подружжя та інші справи у випадках, встановлених законом.

Відповідно до ч. 8 ст.235ЦПК України у рішенні суду про розірвання шлюбу зазначається про вибір прізвища тим з подружжя, який змінив прізвище під час державної реєстрації шлюбу, що розривається. З огляду на дане положення, суд прийшов до висновку, що прізвище дружині, яке було змінено нею після реєстрації шлюбу, залишити без змін.

Враховуючи вищезазначені обставини, та приймаючі до уваги, що шлюбно-сімейні відносини між сторонами по даній справі припинені та до цього часу не поновлювались, заявники наполягають на розірванні шлюбу, суд приходить до висновку про те, шлюб між заявниками по даній справі підлягає розірванню.

Приймаючи до уваги, що подружжя стосунки підтримує, разом не мешкає, сумісно господарство не веде, примирення між сторонами неможливе, спору стосовно спільно нажитого майна зараз немає, суд вважає можливим шлюб між ними розірвати, а прізвища заявникам після розлучення слід залишити шлюбні ОСОБА_5 та ОСОБА_5 відповідно. Спору, пов`язаного з майном, на теперішній час немає.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України позивачу, на користь якого ухвалено рішення, суд присуджує з відповідача понесені ним судові витрати: 1 211 грн. 20 коп. судового збору.

На підставі викладеного, керуючись ст. 3, 8, 19, 55, 124, 129 Конституції України, ст. 7, 105, 109, 110, 111, 112, 153, 157, 160 СК України, ст. 4, 5, 18, 76-81, 234, 235, 259, 263-265, 268, 293 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Заяву задовольнити.

Шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зареєстрований 01 вересня 2007 року виконавчим комітетом Ювілейної селищної ради Дніпропетровського району Дніпропетровської області, актовий запис № 85, мають двох спільних неповнолітніх дітей розірвати.

Прізвище ОСОБА_2 , яке було змінено нею після реєстрації шлюбу з « ОСОБА_6 », залишити шлюбне, а саме « ОСОБА_5 ».

Прізвище ОСОБА_1 , яке не було змінено ним після реєстрації шлюбу з « ОСОБА_5 », залишити до шлюбне, а саме « ОСОБА_5 ».

Рішення може бути оскаржено в Дніпровський апеляційний суд протягом 30 днів з дня проголошення рішення в порядку, передбаченому ч. 1 ст. 354 ЦПК України з урахуванням положень п. 3 Розділу XII ПРИКІНЦЕВИХ ПОЛОЖЕНЬ ЦПК України.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення в порядку, передбаченому ч. 1 ст. 354 ЦПК України з урахуванням положень п. 3 Розділу XII ПРИКІНЦЕВИХ ПОЛОЖЕНЬ ЦПК України.

Повний текст рішення складено 16 травня 2024 року.

Суддя О.А. Антонюк