Рішення № 119119854, 20.05.2024, Довгинцівський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 211/4667/23

Провадження № 2/211/847/24

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 травня 2024 року Довгинцівський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Сарат Н.О.,

при секретарі Зоріній С.М.,

без участі сторін

розглянувши в м. Кривому Розі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Криворізька теплоцентраль» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за комунальні послуги,-

встановив:

Позивач Акціонерне товариство «Криворізька теплоцентраль» (далі - АТ «Криворізька теплоцентраль») звернувся до суду з позовом до відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за комунальні послуги, обґрунтовуючи свій позов тим, що надає послуги з централізованого опалення відповідачам за адресою: АДРЕСА_1 , але відповідачі в повному обсязі оплату за отримані послуги не здійснювали, в результаті чого виникла заборгованість за послуги з централізованого опалення за період з 01.12.2021 року по 30.06.2023 рік в сумі 26269,24 грн., плата за абонентське обслуговування за період з 01.11.2021 по 30.06.2023 в сумі 155,52 грн. Вказану суму заборгованості по оплаті за послуги з централізованого опалення, а також 3% річних в сумі 549,72 грн. та інфляційні втрати в сумі 1544,65 грн., позивач просить стягнути на свою користь з відповідачів.

Ухвалою суду від 01 серпня 2023 року прийнято до розгляду позовну заяву тавідкрито провадження у справі, розгляд справи ухвалено проводити в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

23.10.2023 року від відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до суду надійшов відзив на позовну заяву. В обгрунтування відзиву на позов зазначили, що вони не є ні власниками, ні користувачами квартири за адресою: АДРЕСА_1 , а тому у них не виникає обов`язку перед позивачем, так як з 25 грудня 2015 року вони мешкають за адресою: АДРЕСА_2 , та є неналежним відповідачами, оскільки право власності на квартиру зареєстровано на ОСОБА_5 .

В судове засідання сторони не з`явилися.

Представник позивача звернувся до суду з заявою про розгляд справи за його відсутності, на вимогах наполягає з підстав, викладених в позовній заяві та відповіді на відзив.

Від відповідача ОСОБА_1 через електронну адресу неодноразово до суду надходили заяви про відкладення про відкладення розгляду справи.

Враховуючи, що справа неодноразово відкладалося та суд сприяв тому, щоб відповідачі мала можливість прийняти участь в судовому засіданні, своїм правом на надання відзиву на позов скорилась.

За положеннями статті 129 Конституції України, статті 2 ЦПК України одним із завдань судочинства є своєчасний розгляд справи, що відповідає положенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з якою кожен має право на справедливий розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

За змістом статей 43, 44 ЦПК України, учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

На осіб, які беруть участь у справі, покладається загальний обов`язок - добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов`язки. При цьому під добросовісністю необхідно розуміти таку реалізацію прав і виконання обов`язків, що передбачають користування правами за призначенням, здійснення обов`язків в межах, визначених законом, недопустимість посягання на права інших учасників цивільного процесу, заборону зловживати наданими правами.

Згідно з частиною третьою статті 131 ЦПК України, учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання без поважних причин.

Суд наголошує, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, учасників справи, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Разом з тим, уст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободзазначено, що: «Кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення».

Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід уважати строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального та процесуального законів.

Так, Європейським судом з прав людини зазначено, що розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв, як складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (згідно з рішеннями у справах «Савенкова проти України», № 4469/07 від 02.05.2013, «Папазова та інші проти України», № 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07 від 15.03.2012).

Таким чином, зважаючи на п. 5 Рекомендацій від 02.03.2022 року, передбачена Конституцією України «безперебійність» здійснення правосуддя у разі відкладення та зняття з розгляду справ фактично порушується. Адже відкладення розгляду справи не є її вирішенням по суті.

Крім того, судом також врахований висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду від 04.09.2018 у справі № 915/593/17, згідно з яким, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні, а неявка у судове засідання однієї із сторін, належним чином повідомленої про час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи у судовому засіданні.

Матеріали справи свідчать про те, що судом було створено всім учасникам судового процесу належні умови для доведення останніми своїх правових позицій, надання ними доказів, які, на їх думку, є достатніми для обґрунтування своїх вимог та заперечень та надано достатньо часу для підготовки до судового засідання тощо. Окрім того, судом було вжито всіх заходів, в межах визначених чинним законодавством повноважень, щодо всебічного, повного та об`єктивного дослідження всіх обставин справи.

Відповідно до ч. 2ст. 247ЦПК України уразі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цьогоКодексурозгляд справиздійснюється судомза відсутностіучасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних мотивів.

Згідностатті 67 ЖК Україниплата за комунальні послуги (водопостачання, газ, теплова енергія та інші послуги) береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами.

Відповідно до положеньстатті 68 ЖК Українинаймач зобов`язаний своєчасно вносити квартирну плату та плату за комунальні послуги.

Як встановлено судом, відповідачіОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 , та є споживачами послуг з централізованого опалення, які надаються АТ «Криворізька теплоцентраль» ( а.с. 7, 13-15).

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та відповідачами виникли правовідносини по наданню, з одного боку, та споживанню, з іншого боку, комунальних послуг по централізованому опаленню та гарячому водопостачанню, які врегульованоЗаконом України «Про житлово-комунальні послуги» від 9 листопада 2017 року № 2189-VIII(далі - Закон № 2189-VIII),Законом України «Про теплопостачання» від 02.06.2005 р. № 2633-IV(далі - Закон № 2633-IV) та Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення затвердженихпостановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630(далі - Правила).

Відповідно до пункту 2 частини першоїстатті 5 Закону № 2189-VIII, до житлово-комунальних послуг належать: комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.

Індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги (пункт 6 частини першоїстатті 1 Закону № 2189-VIII).

Пунктом 5 частини другоїстатті 7 Закону № 2189-VIIIвстановлено, що індивідуальний споживач зобов`язаний: оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Дієздатні особи, які проживають та/або зареєстровані у житлі споживача, користуються нарівні зі споживачем усіма житлово-комунальними послугами та несуть солідарну відповідальність за зобов`язаннями з оплати житлово-комунальних послуг (частина третястатті 9 Закону № 2189-VIII).

Відповідно до частини шостоїстатті 19 Закону № 2633-IV, споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Пунктом 18 Правил, передбачено, що розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, якщо договором не встановлено іншого строку.

Відповідно достатті 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Статтею 525 ЦК України, передбачає, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Акціонерним товариством «Криворізька теплоцентраль» відповідно до тарифів на теплову енергію, постачається централізоване опалення та гаряче водопостачання до житла відповідачів, однак відповідачами зобов`язання по оплаті за надані послуги здійснюється неналежним чином.

Так, згідно з наданим до суду розрахунком заборгованості, сума боргу по оплаті за централізоване опалення квартири за адресою: АДРЕСА_1 , за період з 01.12.2019 р. по 30.06.2023 р. становить 26269,24 грн. Плата за абонентське обслуговування за період з 01.11.2021 по 30.06.2023 становить 155,52 грн. (а.с. 8).

Доказів на спростовування зазначеного відповідачами не надано.

Крім того, згідно з частиною другоїстатті 625 ЦК Україниборжник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом частини першої статті901, частини першої статті903 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Беручи до уваги зазначене, правовідносини, які склалися на підставі договору про надання послуг, є грошовим зобов`язанням і, зважаючи на таку юридичну природу правовідносин сторін, на них поширюється дія частини другоїстатті 625 ЦКяк спеціальний вид цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов`язання (постанова Верховного Суду України від 14 листопада 2011 р. у справі № 6-40цс11).

Як зазначено в Аналізі практики застосуваннястатті 625 ЦК Українив цивільному судочинстві (лист Верховного Суду України від 01 липня 2014 року), вирішуючи спори цієї категорії, судам слід враховувати, що правовідносини, які склалися між сторонами на підставі договору про надання житлово-комунальних послуг, є грошовими зобов`язаннями, у яких, серед інших прав і обов`язків сторін, на боржника покладено виключно певний цивільно-правовий обов`язок з оплати отриманих житлово-комунальних послуг, якому кореспондує право вимоги кредитора (ч. 1ст. 509 ЦК), - вимагати сплату грошей за надані послуги. Таким чином, з огляду на юридичну природу правовідносин, як грошових зобов`язань, на них поширюється дія частини другоїстатті 625 ЦКяк спеціальний вид цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов`язання (постанови Верховного Суду України від 20 червня 2012 р. у справі № 6-68цс12, від 30 жовтня 2013 р. у справі № 6-59цс13).

Як вбачається з матеріалів справи, позивач заявляв вимоги про стягнення з відповідачів на його користь 3% річних від простроченої суми в сумі 549,72 грн. та інфляційних втрат в сумі 1544,65 грн., нарахованих на суму несплаченої заборгованості. Тобто, між сторонами склалися правовідносини, що виникають у зв`язку із завданням шкоди, на які відповідно до частини другоїстатті 625 ЦК Українинараховується індекс інфляції за час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Оскільки неправомірними діями відповідачів позивачеві було завдано збитків, по суті матеріальної шкоди, яка виражена в грошовому еквіваленті, а відтак є грошовим зобов`язанням, суд вважає, що позовні вимоги позивача про стягнення індексу інфляції та трьох відсотків річних узгоджуються з положеннями частини другоїстатті 625 ЦК Українита погоджується з наданим позивачем розрахунком 3% річних та інфляційних втрат (а.с. 9).

Щодо доводів відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , що вони не є власником квартири, де виникла заборгованість, то суд зазначає наступне, дієздатні особи, які проживають та/або зареєстровані у житлі споживача, користуються нарівні зі споживачем усіма житлово-комунальними послугами та несуть солідарну відповідальність за зобов`язаннями з оплати житлово-комунальних послуг (частина третястатті 9 Закону № 2189-VIII).

За відомостями з Єдиного державного демографічного реєстру від 01.08.2023 року, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 ( а.с. 13-15), що не спростовано відповідачами.

Суд критично ставиться до заперечень відповідачів, що вони не є власниками квартири, де виникла заборгованість, та там не проживають, оскільки навіть проживання в іншому місці не звільняє відповідачів від сплати отриманих комунальних послуг, оскільки матеріалами справи підтверджено їх реєстрацію у зазначеній квартирі на момент виникнення заборгованості.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 02 вересня 2019 року у справі № 335/479/17, провадження № 61-22435св18.

Крім того, послуги з централізованого опалення не відносяться до тих, які надаються виключно мешканцям, які є присутніми у своїй квартирі, оскільки обігрів квартири відбувається незалежно від проживання споживача.

Окремі члени сім`ї споживача можуть бути звільнені від оплати за послуги з водо-, теплопостачання та водовідведення при тимчасовій відсутності за основним місцем проживання за умови надання до житлово-експлуатаційної організації письмової заяви та відповідних документів з іншого місця перебування (роботи, лікування, навчання, довготривалого відрядження).

Таким чином, щоб споживач звільнявся від оплати за комунальні послуги, йому потрібно виконати всі необхідні умови у законний спосіб: надати інформацію про відсутність у місці реєстрації виконавцю послуг, надати довідку з фактичного місця проживання.

Доказів вчинення жодної з цих дій відповідачами не надано, а тому відсутні підстави для звільнення ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ід оплати за послуги з централізованого опалення за період їх реєстрації за вказаною адресою за який нарахована заборгованість.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина першастатті 2 ЦПК України).

Положеннями частини першоїстаті 13 ЦПК Українивстановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідностатті 89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Аналізуючи вищевикладені доводи, беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносин, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Згідно частини першоїстатті 141 ЦПК Українисудовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Позивачем заявлено вимогу про відшкодування судових витрат: судового збору в сумі 2684,00 грн., сплачений ним при подачі позову та при подачі заяви про видачу судового наказу, тому оскільки позов підлягає задоволенню в повному обсязі, суд з врахуванням положеньстатті 141 ЦПК Українивважає можливим відшкодувати позивачу понесені витрати, стягнувши їх з відповідачів на користь позивача з врахуванням роз`яснень, викладених в пункті 35 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ 17.10.2014 р. № 10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах».

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.64,67,68 ЖК України, ст.ст.509,525 ЦК України, ст.ст.10,12,13,81,141,263,265 ЦПК України,суд, -

ухвалив:

позов Акціонерного товариства «Криворізька теплоцентраль» - задовольнити.

Стягнути солідарно зОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІПН НОМЕР_2 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ІПН НОМЕР_3 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ІПН НОМЕР_4 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ІПН НОМЕР_5 , зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Акціонерного товариства «Криворізька теплоцентраль», код ЄДРПОУ 00130850, юридична адреса: Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Електрична,1, заборгованість за надані послуги з централізованого опалення, що виникла за адресою: АДРЕСА_1 , за період з 01.12.2019 р. по 30.06.2023 р. в сумі 26269 ( двадцять шість тисяч двісті шістдесят дев`ять ) гривень 24 коп., плату за абонентське обслуговування за період з 01.11.2021 по 30.06.2023 в сумі 155 ( сто п`ятдесят п`ять ) гривень 52 коп., 3% річних в сумі 549 ( п`ятсот сорок дев`ять ) гривень 72 коп., інфляційні втрати в сумі 1544 ( одну тисячу п`ятсот сорок чотири ) гривні 65 коп.

Стягнути в рівних частках з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІПН НОМЕР_2 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ІПН НОМЕР_3 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ІПН НОМЕР_4 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ІПН НОМЕР_5 , на користь Акціонерного товариства «Криворізька теплоцентраль» судовий збір в сумі 2684 ( дві тисячі шістсот вісімдесят чотири ) гривні 00 коп., тобто по 536 ( п`ятсот тридцять шість ) гривень 80 коп. з кожного.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя: Н. О. Сарат