Рішення № 119113656, 01.05.2024, Залізничний районний суд м. Львова

Справа № 462/3570/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 травня 2024 року Залізничний районний суд м. Львова

в складі: головуючої-судді - Гедз Б.М.

з участю секретаря - Ясниської В.Я

позивача - ОСОБА_1

представника позивача - адвоката Татух М.Д.

відповідача - ОСОБА_2

перекладача - ОСОБА_3

представника відповідача - адвоката Василишина І.Й.

третьої особи - ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участю третьої особи на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог: ОСОБА_4 , третьої особи, що не заявляє самостійних вимог: Четверта Львівська державна нотаріальна контора про усунення від права на спадкування за законом, -

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом, в якому просить усунути від права на спадкування за законом ОСОБА_2 у спадщині, яка відкрита після смерті ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , до складу якої увійшли всі права та обов`язки, які існували на момент його смерті, в т.ч. частка квартири АДРЕСА_1 . В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач вказує, що відповідач є його рідною сестрою, ІНФОРМАЦІЯ_2 померла їхня матір ОСОБА_6 , спадщину після якої у порядку спадкування за законом фактично прийняли чоловік померлої ОСОБА_5 та син ОСОБА_1 , оскільки були зареєстровані на день її смерті, здійснювали догляд за нею та постійно проживали з нею у квартирі АДРЕСА_1 . Батько ОСОБА_5 з 05.05.2015 перебував у шлюбі ОСОБА_4 , яка також була зареєстрована за цією ж адресою та постійно проживала з 21.12.2004. ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , спадкоємцями після його смерті є його дружина ОСОБА_4 та син ОСОБА_1 , які були зареєстровані та постійно проживали на день смерті разом з ним за вищезазначеною адресою та здійснювали догляд за ним. Після смерті батька, він як спадкоємець першої черги за законом, звернувся до нотаріуса із письмовою заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_1 . В свою чергу відповідач, також як спадкоємець першої черги за законом, теж звернулась до Четвертої Львівської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після смерті матері ОСОБА_6 та батька ОСОБА_5 , та в склад спадщини ввійшла частка квартири АДРЕСА_1 . Щодо поданих ОСОБА_2 заяв про прийняття спадщини після смерті матері ОСОБА_6 , відповідачу було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, оскільки вона не проживала разом із матір`ю на момент відкриття спадщини та не подала заяву про прийняття спадщини у визначений законом строк. Позивач зазначає, що за життя їхньої із відповідачем бабці ОСОБА_7 , матері померлого ОСОБА_5 , у сім`ї була домовленість, відповідно до якої квартира АДРЕСА_2 , яка належала бабці, після її смерті мала успадкувати відповідач, натомість квартира АДРЕСА_1 мала перейти у спадщину позивачу. На виконання цієї домовленості батько ОСОБА_5 , як єдиний спадкоємець після смерті ОСОБА_7 відмовився від прийняття спадщини на користь доньки ОСОБА_2 та остання у 2006 році оформила своє право в порядку спадкування за заповітом на квартиру АДРЕСА_2 , де і проживає станом на даний час. В свою чергу, догляд за померлими матір`ю та батьком, здійснювали самостійно позивач та ОСОБА_4 . Так, матір була особою похилого віку, хворіла, останні роки життя не могла самостійно себе обслуговувати, потребувала постійної сторонньої допомоги, а тому він разом із ОСОБА_4 забезпечували купівлю ліків та продуктів харчування, займались організацією побуту, у чому їм також допомагав батько. Батько хворів на рак та протягом більш як року перед своєю смертю теж потребував постійного догляду у лікарні та вдома, однак відповідач, як донька померлих, ні матеріальної, ні фізичної допомоги батькам не надавала, про хворобу матері та її важкий стан була обізнана, однак не відвідувала її, останні роки жодних відносин із батьками не підтримувала. Участі в організації та оплаті витрат на поховання як матері, так і батька не брала, відтак вважає, що відповідач повинна бути усунута від спадкування, оскільки остання ухилилась від надання допомоги спадкодавцям, які через тяжку хворобу перебували у безпорадному стані. Просить позов задоволити.

Ухвалою судді Залізничного районного суду м. Львова від 26.05.2021 позовну заяву

ОСОБА_1 залишено без руху та позивачу надано п`ятиденний строк для усунення недоліків позову.

На виконання ухвали судді від 26.05.2021 про залишення позовної заяви без руху 14.06.2021 року представником позивача - адвокатом Татух М.Д. подано заяву про усунення недоліків.

25 червня 2021 року Залізничний районний суд м. Львова в межах справи № 462/3570/21 постановив ухвалу, якою відкрито загальне позовне провадження у справі, призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 16 липня 2021 року витребувано із Четвертої Львівської державної нотаріальної контори копію спадкової справи, заведеної після смерті ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 .

20.09.2021 на вдресу суду, на виконання вимог ухвали суду від 16.07.2021, надійшла копія спадкової справи № 606/2019 до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 .

Відповідач ОСОБА_2 подала до суду письмовий відзив на позовну заяву, в якому заявлені ОСОБА_1 позовні вимоги заперечила у повному обсязі. Пояснила, що з дитинства проживала окремо від батьків, разом з бабусею по лінії батька та навчалась у спеціальній школі-інтернаті лише з причини, що є особою з інвалідністю з порушенням слуху з дитинства, а батьки у зв`язку із роботою часто перебували у відрядженнях в інших країнах, що перешкоджало б їй повноцінно навчатись із врахуванням її потреб. Натомість позивач завжди проживав із батьками, отримував від них дорогі подарунки, батько неодноразово допомагав йому в отриманні чи купівлі житла, подарував машину та по суті забезпечував позивача протягом життя всім необхідним. Вказує, що після закінчення школи переїхала навчатись у м. Херсон, а після одруження, за відсутності власного житла, вона разом із своїм чоловіком проживали всі разом у квартирі її батьків. Протягом цього часу вона допомагала батькам у веденні домашнього господарства, готувала, прибирала та виконувала всю роботу по дому замість матері. Поруч з цим, часто відвідувала також і бабусю, приносила їй продукти, гуляла з собакою та допомагала по господарству. У 1991 році позивач одружився із ОСОБА_4 , після чого продовжували проживати всі разом у батьків, однак, у зв`язку із неодноразовим виникненням конфліктів на побутовому рівні, через деякий час вона з чоловіком та сином переїхали проживати до бабусі, а батько допоміг позивачу в отриманні житла у військовому місті Старокостянтинів Хмельницької області та роботи. Після чого, позивач неодноразово змінював місце проживання, продаючи попередню та купуючи натомість нову квартири та надалі остаточно повернувся проживати до батьків у квартиру АДРЕСА_1 . Зазначає, що викладені позивачем у позові обставини не відповідають дійсності, оскільки у неї були хороші відносини із мамою, і з батьком, з якими вона спілкувалась, підтримувала контакт та допомагали один одному. Після смерті матері, часто приходила в гості до батька із своїм сином, в т.ч. і на дні народження батька, ходили в кафе, бачилась також із друзями батька. Останній також відвідував її, вітав її з днем народження та святами, її син часто відвідував його та телефонував, вони багато спілкувались, а після таких зустрічей син завжди приносив додому передану для них батьком власноруч приготовану ним їжу, а також різні настоянки. Часто з батьком вони відвідували кладовище, де поховані його рідні, прибирали пам`ятники родичів. Саме її син допоміг йому придбати ноутбук, мобільний телефон та навчив ними користуватись. Їй також було відомо про стан здоров`я батька, після того, як йому було діагностовано рак, вона з сином відвідувала його в лікарні, і хоч питаннями з приводу лікування дійсно займався брат, для чого брав у батька необхідні грошові кошти, вона натомість приносила для батька їжу та необхідні йому побутові речі. Крім того, щодо твердження позивача про існування домовленості про спадкування нею квартири бабусі за адресою: АДРЕСА_3 , а братом квартири АДРЕСА_1 , вказує, що наведене не відповідає реальним обставинам, оскільки заповісти квартиру АДРЕСА_2 було особистим бажанням саме чоловіка бабусі ще у період, коли вона була дитиною, з чим надалі погодилась і бабуся, і жодної домовленості з даного приводу не існувало. Вважає, що незважаючи на постійну підтримку брата та допомогу йому батьком протягом життя, після його смерті брат намагається незаконно позбавити її і права на спадщину за батьком та оскільки вони є рівними у своїх правах спадкоємцями першої черги за законом після смерті їхнього батька, справедливим є спадкування ними квартири АДРЕСА_1 . Просить у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

13.06.2022 представник позивача - адвокат Татух М.Д. подала до суду відповідь на відзив на позовну заяву, в якому заперечила обставини, викладені позивачем у відзиві, покликаючись на те, що такі не обґрунтовані та не підтверджені жодними доказами, по суті є лише припущеннями сторони у справі. Звертає увагу на те, що відповідач зверталась до Четвертої Львівської державної нотаріальної контори із заявами про прийняття спадщини смерті матері ОСОБА_6 та батька ОСОБА_5 та у видачі свідоцтва про право на спадщину по смерті ОСОБА_6 було відмовлено у зв`язку із пропуском строку звернення із такою заявою про прийняття спадщини та надалі рішенням суду у визначенні додаткового строку для прийняття спадщини відповідачу було відмовлено. При цьому, в сім`ї існувала домовленість щодо спадкування ОСОБА_2 квартири на АДРЕСА_3 , натомість за позивачем залишалась спірна квартира за адресою: АДРЕСА_4 , що підтверджується листом письмової переписки, написаної власноруч між батьком ОСОБА_5 та ОСОБА_2 . Доглядом, забезпеченням ліками, продуктами, організацією побуту за допомогою матері, а надалі батьку займався позивач та ОСОБА_4 , натомість відповідач жодної допомоги, фінансової чи фізичної, не надавала, з батьком бачилась вкрай рідко, участі в організації поховання не брала, відтак відповідач підлягає усуненню від права на спадкування спадщини, яка відкрилась після смерті ОСОБА_5 , заявлені позовні вимоги підтримала у повному обсязі та просила задоволити.

Ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 05.08.2022 закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 заявлені ним позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав, наведених у позовній заяві, просив позов задовольнити. Наведені відповідачем у відзиві на позовну заяву обставини заперечив у повному обсязі, оскільки не відповідають дійсним фактам. Пояснив, що за життя у батька ніколи не було конфліктів із відповідачем, однак остання не відвідувала його за час його тривалої хвороби, жодним чином не допомагала, не забезпечувала догляд за ним, коли він потребував сторонньої допомоги, не брала участі в організації поховання батька. Доглядом та організацією побуту для батька займався він із допомогою ОСОБА_4 . Він ні разу не бачився з сестрою у лікарні за весь період перебування на лікуванні там їхнього батька, хоч приходив туди кожного дня та йому не відомо, щоб вона готувала їжу для батька, так як закупівлею продуктів та приготуванням їжі займались лише він із ОСОБА_4 , остання готувала для них всіх. Наскільки йому відомо, батько також вкрай рідко спілкувався із внуком, сином ОСОБА_2 , оскільки в квартиру АДРЕСА_1 сестра приходила хіба один раз на 5 років, батьками не цікавилась. У нього із сестрою конфліктів не було, але вони майже і не контактували між собою. Сестра до свого повноліття, дійсно проживала разом з бабусею, оскільки навчалась у спеціалізованій школі для дітей з порушеннями слуху, а так як батько був в той час військовим, сім`я разом з ним у період з 1983 року по 1986 рік перебувала у відрядженні у Монголії. Саме у зв`язку із цим, у їхній сім`ї існувала усна домовленість про те, що квартира АДРЕСА_2 , в якій проживала сестра разом із бабусею, буде успадкована сестрою, а квартира АДРЕСА_1 залишиться для нього. На виконання цієї домовленості, після смерті бабці, яка була матір`ю їхнього батька, останній відмовився від спадкування майна на користь відповідача, таким чином сестра оформила право власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_3 , де проживає і на даний час. Крім того, не відповідають дійсності твердження відповідача щодо її проживання після одруження разом із сім`єю за адресою: АДРЕСА_4 , оскільки таке було нетривалим, всього протягом одного чи двох місяців, а інформація про те, що батько купив для нього автомобіль є взагалі неправдивою. Вважає поведінку сестри щодо звернення до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини після смерті батька, в частині що відкрилась на квартиру АДРЕСА_1 , нечесною, зважаючи на те, що вона усунулась від участі у піклуванні та догляді за батьком, хоча як донька померлого повинна була сама проявляти ініціативу у налагодженні спілкування та цікавитись його життям.

Представник позивача - адвокат Татух М.Д. у судовому засіданні повністю підтримала позицію свого довірителя, доповнила, що на дітей покладено обов`язок, як з моральної, так і з правової точки зору, опікуватись своїми батьками. Відповідач стверджує, що не мала можливості вільно спілкуватись, зокрема з батьком, поруч з цим жодних конфліктів між ними не було, як донька вона мала б відвідувати батька, цікавитись його станом здоров`я, однак навіть із заявою про прийняття спадщини звернулась до нотаріуса із пропуском встановленого законом строку. У сім`ї існувала усна домовленість щодо справедливого розподілу житла між дітьми та волею батька квартира на АДРЕСА_4 мала залишитись для позивача, відповідач успадкувала після смерті бабусі квартиру АДРЕСА_2 , і водночас як особа, яка не здійснювала ні догляду, ні піклування за батьком, не надавала жодну допомогу і не цікавилась його життям, підлягає усуненню від спадкування майна після смерті батька, зокрема частки на квартиру АДРЕСА_1 . Просить позов задовольнити.

Відповідач ОСОБА_2 , за участю сурдоперекладача ОСОБА_3 , у судовому засіданні заявлені позовні вимоги заперечила, просила у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Представник відповідача - адвокат Василишин І.Й. в судовому засіданні позицію своєї довірительки підтримав, заявлені ОСОБА_1 позовні вимоги заперечив у повному обсязі як такі, що заявлені безпідставно. Додатково пояснив, що відповідач є особою з інвалідністю по слуху, не розмовляє, а тому поки батьки з братом на час відрядження батька перебували за кордоном, вона проживала разом з бабусею за адресою: АДРЕСА_3 . Батьки час від часу провідували її у бабусі, також певний період вона проживала з батьками. При цьому, всю батьківську увагу та допомогу отримував лише позивач, як син, після того, як він повернувся із Старокостянтиніва Хмельницької області, де працював пожежником, до м. Львова, проживав постійно разом з батьками за адресою: АДРЕСА_4 , в свою чергу відповідач, як донька була обмежена в допомозі та утриманні. Але вона часто провідувала батьків, підтримувала з сім`єю контакт, протягом певного періоду, коли у неї був свій примірник ключів, мала безперешкодний доступ до квартири на АДРЕСА_4 . Батько багато спілкувався з її сином, своїм внуком, часто пригощав його власноруч приготованою їжею, також приходила з сином в гості до батька, зокрема на дні народження, разом їздили до місця поховання родичів, приводили до ладу їхні могили, тому була обізнана і про стан здоров`я батька. Батько мав свій дохід, оскільки отримував пенсію, крім того мав певні пільги, тому фінансової допомоги не потребував, жодних конфліктів за життя батьків у сім`ї не було, а тому передбачені законом підстави для усунення ОСОБА_2 від спадкування спадщини після смерті її батька відсутні. Квартира АДРЕСА_1 на праві власності належала батькові, за життя батько не залишив свого розпорядження щодо квартири, а тому справедливим є спадкування обома дітьми померлого майна, що увійшло у спадщину у рівних частинах відповідно до закону. Просив у задоволенні позову відмовити.

Третя особа у справі ОСОБА_4 у судовому засіданні підтримала заявлені позовні вимоги ОСОБА_1 . Пояснила, що із позивачем приблизно у 1992-1993 рр. переїхали із

м. Старокостянтинів Хмельницької області до Львова та, після того як двічі шляхом купівлі-продажу квартир змінювали місце проживання, у 1995-1996 рр. переїхали проживати до батьків позивача за адресою: АДРЕСА_4 . Певний час відповідач разом із своєю сім`єю також проживала разом з ними за вищевказаною адресою, конфліктів зі ОСОБА_2 у неї ніколи не було, разом з нею та її сином їздили на море. Однак, коли після перенесеного інсульту мама позивача та відповідача потребувала постійного догляду та допомоги, догляд за нею, приготуванням їжі, прибиранням близько 3-ох років займалась вона та допомагав ОСОБА_1 , відповідач за цей час жодної допомоги не надавала, догляд за матір`ю не здійснювала. У 2013 році вони з позивачем розірвали шлюб, а через два роки батько позивача запропонував їй одружитись та 05.05.2015 вони уклали шлюб. Відповідач рідко відвідувала батька, приблизно у 2017-2018 рр. ОСОБА_5 діагностували рак, після чого переніс операцію, перебував у лікарні, догляд за ОСОБА_5 весь цей час здійснювали лише вона з позивачем, з яким вони розподілили між собою обов`язки, ОСОБА_5 надавав грошові кошти та вони купували всі необхідні ліки та побутові речі, натомість відповідач лише раз із своїм відвідала батька в лікарні та один раз була за адресою їх проживання на АДРЕСА_4 . Обговорень щодо подальшої долі згаданої квартири в сім`ї не було, оскільки ОСОБА_5 завжди знав, що донька не претендуватиме на неї, так як проживає у квартирі, яку успадкувала від своєї бабусі.

Третя особа у справі - Четверта Львівська державна нотаріальна контора належним чином повідомлена судом про дату, час та місце судового розгляду справи, явку свого уповноваженого представника у судове засідання не забезпечили, однак подала до суду письмову заяву, в якій просили розгляд вказаної справи проводити за відсутності їх представника.

Згідно ч. 3 ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності, а тому беручи до уваги положення ст. 211 ЦПК України, суд вважає за можливе провести розгляд справи за відсутності належним чином повідомлених третіх осіб.

Суд, заслухавши пояснення учасників справи, свідків, оглянувши матеріали цивільної справи та спадкову справу № 606/2019 після смерті ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , дослідивши письмові докази по справі та оцінивши їх у сукупності, приходить до наступного висновку.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.

Частина 3 ст.12 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно свідоцтва про смерть серія НОМЕР_1 , виданого Залізничним районним у місті Львові відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Львівській області, ІНФОРМАЦІЯ_3 помер ОСОБА_5 .

Від шлюбу ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 (свідоцтво про смерть серія НОМЕР_2 , видане 30.10.2019 Міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Львівського міського управління юстиції) народились діти: син - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , донька ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , що підтверджується даними витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження.

Станом на час смерті ОСОБА_5 перебував у зареєстрованому шлюбі із ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 .

Згідно матеріалів спадкової справи № 606/2019 після смерті ОСОБА_5 , 06.11.2019 ОСОБА_9 звернулась до Четвертої Львівської державної нотаріальної контори із письмовою заявою про прийняття спадщини за законом після смерті ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_4 . Заявник вказала іншими спадкоємцями після смерті ОСОБА_5 також сина померлого ОСОБА_1 та дружину померлого ОСОБА_4 , які зареєстровані за адресою: АДРЕСА_4 .

Свідок ОСОБА_10 , який працює головою ОСББ будинку АДРЕСА_5 та є сусідом позивача у справі. В судовому засіданні дав показання, що був знайомий із померлим ОСОБА_5 з 2012 року, часто з ним спілкувався, після того, як йому зробили операцію, допомагав останньому, привозив продукти, приходив відвідати та залишався з ним на 1-1,5 год. Операцію ОСОБА_5 переніс на горло, не міг говорити, пересуватись було важко. З донькою померлого не знайомий, наскільки йому раніше розказував ОСОБА_5 , що доньці допоміг купити квартиру, тому не вона не претендуватиме на квартиру на АДРЕСА_5 та про наявність між ними конфліктів йому не відомо.

Свідок ОСОБА_11 в судовому засіданні дала показання, що знайома із сім`єю позивача з дитинства, перебувають у дружніх відносинах. Наскільки їй відомо, відповідач після одруження перестала відвідувати батьків, ОСОБА_5 за життя завжди казав, що чекає на доньку, однак після того, як захворів, догляд за ним здійснювали син, дружина та внучка. Часто просили її посидіти із батьком декілька годин, тому приблизно 1 раз на тиждень - на два тижні приходила відвідати ОСОБА_5 . Останній отримував пенсію, однак коли потрібна була матеріальна допомога, таку надавали його син та дружина, проте чи дзвонили відповідачу та просили прийти до батька, відвідати його чи іншу допомогу їй не відомо, але батько сторін у справі часто жалівся їй, що донька не приходить та не дзвонить.

Свідки ОСОБА_12 , ОСОБА_13 в судовому засіданні повідомили, що знайомі із сім`єю позивача, відомо, що батько позивача після перенесеної операції на горло потребував допомоги, майже не розмовляв, інколи заходили провідати його. Свідок ОСОБА_12 повідомив, що спілкувався більше із позивачем, один чи два рази залишався ненадовго із ОСОБА_5 , із відповідачкою не знайомий та жодних розмов про неї не чув, не знав, що у померлого є ще донька. Свідок ОСОБА_13 вказав, що після операції ОСОБА_5 дуже рідко бачив та рідко до них заходив, у лікарні не відвідував, однак наскільки йому відомо, догляд за ним здійснювали позивач, дружина та внучка, ні відповідача, ні її сина жодного разу не бачив.

Свідок ОСОБА_14 надала показання, що перебуває у дружніх відносинах із позивачем, із відповідачем знайома. Відомо, що після операції батько сторін був лежачий, потребував допомоги та догляду, вона рідко заходила, однак поки ОСОБА_15 хворів бували випадки, що ОСОБА_16 просив побути трохи з батьком. Відповідач до батька не приходила, через що останній ображався на неї. Декілька разів приблизно у 2012-2013 рр. вона бачила сина відповідача у дворі їхнього будинку та ОСОБА_5 з ним кудись йшли, однак, щоб донька відвідувала не бачила.

Свідок ОСОБА_17 , який є сином відповідача, у суді надав показання, що часто відвідував діда, також разом із мамою, оскільки остання не розмовляє, а він володіє жестовою мовою, він передавав всю інформацію між дідом та мамою. ОСОБА_5 часто планово перебував на лікуванні у госпіталі, де вони з мамою також часто його відвідували, приносили продукти. Неодноразово питав в діда чи потрібна якась допомога, однак він завжди повідомляв, що не потрібно, його банківська картка була в дядька та він все необхідне купував за грошові кошти з картки діда. Коли приходили відвідати діда в квартирі АДРЕСА_6 , помітно було, що в домі були сварки між дідом та позивачем, дідо проживав окремо в своїй кімнаті, де був холодильник та відкидний столик. ОСОБА_18 та ОСОБА_19 проживали в іншій кімнаті. Дід повідомив йому, що одружився з ОСОБА_19 , але мамі просив про це не розповідати та казав, що це лише фіктивний шлюб. Після того, як попросив купити йому ноутбук, він подарував дідові ноутбук та мобільний телефон, на прохання діда допомагав віднести в підвал диван після смерті бабці та із проведенням ремонту, також разом їздили на кладовище до родичів, куди їх відвозив друг їхньої сім`ї ОСОБА_20 , також разом їздили в Кам`янець-Подільський, приходили на дні народження, але дядько та тітка не дуже раділи їхнім з мамою відвідинам. Коли дідо захворів, спілкувались більше по телефону, мама йому розказувала, що писала ОСОБА_19 та питала, коли можна прийти провідати його, але вона нічого їй не відповіла.

Свідок ОСОБА_21 у судовому засіданні надав показання, що знайомий із відповідачем та її сином ОСОБА_17 та підтвердив, що на прохання відповідача автомобілем відвозив її до батька, тому був знайомий також і з ним. Бачився з ним рідко, однак бачив, що останній завжди був радий зустрічі з донькою та внуком, про будь-які конфлікти йому не відомо.

Статтею 1223 ЦК України встановлено, що право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Вирішення питання щодо усунення права на спадкування з підстав, передбачених ст.1224 ЦК України, можливо за умови, якщо таке право на спадкування існує.

Статтею 1224 ЦК України визначено коло осіб, які позбавляються суб`єктивних прав на спадкування, незважаючи на те, що існували певні передумови для закликання їх до спадкування - призначення спадкоємцями у тексті заповіту, наявність певного ступеня спорідненості, перебування у шлюбі зі спадкодавцем або на його утриманні протягом встановленого строку.

З аналізу норм ст.1224 ЦК України вбачається, що законодавець визначив дві групи негідних спадкоємців - осіб, які усуваються від права на спадкування.

До першої належать особи, які не вправі спадкувати ні за заповітом, ні за законом (частини 1-2 ст.1224 ЦК України).

До другої групи частинами 3-5 ст.1224 ЦК України віднесено спадкоємців, чиї проступки не становлять настільки великої суспільної небезпеки, як правопорушення осіб, зазначених у частинах 1,2 даної статті. Тому ці особи усуваються тільки від спадкування за законом, а право призначити їх спадкоємцями у тексті заповіту у спадкоємця зберігається.

Виходячи з положень частини 3 статті 1224 Цивільного кодексу України не мають права на спадкування за законом батьки (усиновлювачі) та повнолітті діти (усиновлені), а також інші особи, які ухилялись від надання допомоги спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.

Для задоволення позовних вимог у справах про усунення від права на спадкування відповідно до частини п`ятої статті 1224 ЦК України має значення сукупність таких обставин: ухилення особи від надання спадкодавцеві допомоги при можливості її надання; перебування спадкодавця в безпорадному стані; потреба спадкодавця в допомозі саме цієї особи.

Для ухвалення рішення про усунення від спадкування у справі повинні бути надані належні та допустимі докази, які б свідчили про те, що спадкодавець потребував допомоги відповідача, останній мав можливість її надати, проте ухилявся від обов`язку щодо її надання.

Як роз`яснено у п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року за №7 «Про судову практику у справах про спадкування», правило частини п`ятої статті 1224 ЦК України стосується всіх спадкоємців за законом. Вимога про усунення спадкоємця від права на спадкування може бути пред`явлена особою, для якої таке усунення породжує пов`язані зі спадкуванням права та обов`язки, одночасно з її позовом про одержання права на спадкування з підстав, визначених у частині другій статті 1259 ЦК України.

Виходячи з наведеного, правило частини п`ятої статті 1224 ЦК України стосується всіх спадкоємців за законом, зокрема, й тих, які відповідно до Сімейного кодексу України не були зобов`язані утримувати спадкодавця.

Безпорадним слід розуміти стан особи, зумовлений похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом, коли вона не може самостійно забезпечити умови свого життя, потребує стороннього догляду, допомоги та піклування.

Ухилення особи від надання допомоги спадкодавцеві, який її потребував, полягає в умисних діях чи бездіяльності особи, спрямованих на уникнення від обов`язку забезпечити підтримку та допомогу спадкодавцю. Тобто ухилення, пов`язане з винною поведінкою особи, яка усвідомлювала свій обов`язок, мала можливість його виконувати, але не вчиняла необхідних дій. Крім цього, принципове значення має питання, чи потребував спадкодавець допомоги від спадкоємця за умови отримання її від інших осіб, чи мав спадкоємець матеріальну та фізичну змогу надавати таку допомогу.

Відповідно до абзацу 2 частини третьої статті 1224 ЦК України не мають права на спадкування за законом батьки (усиновлювачі) та повнолітні діти (усиновлені), а також інші особи, які ухилялися від виконання обов`язку щодо утримання спадкодавця, якщо ця обставина встановлена судом.

За змістом частини п`ятої статті 1224 ЦК України особа може бути усунена від права на спадкування за законом, якщо судом буде встановлено, що вона ухилялася від надання допомоги спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.

Виходячи зі змісту частини п`ятої статті 1224 ЦК України та з урахуванням роз`яснень, наданих судам у пункті 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30 травня 2008 року № 7, правило частини п`ятої статті 1224 ЦК України стосується всіх спадкоємців за законом, зокрема й тих, які відповідно до СК України не були зобов`язані утримувати спадкодавця. Безпорадним слід розуміти стан особи, зумовлений похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом, коли вона не може самостійно забезпечити умови свого життя, потребує стороннього догляду, допомоги та піклування.

Факт ухилення особи від виконання обов`язку щодо утримання спадкодавця встановлюється судом за заявою заінтересованої особи (інших спадкоємців або територіальної громади).

При цьому слід враховувати поведінку особи, розуміння нею свого обов`язку щодо надання допомоги, її необхідність для життєдіяльності спадкодавця, наявність можливості для цього та свідоме невиконання такою особою встановленого законом обов`язку.

Для задоволення позовних вимог у справах про усунення від права спадкування відповідно до частини п`ятої статті 1224 ЦК України має значення сукупність обставин: ухилення особи від надання спадкодавцеві допомоги при можливості її надання, перебування спадкодавця у безпорадному стані, потреба спадкодавця в допомозі саме цієї особи. Лише при одночасному настанні наведених обставин та їх доведеності в сукупності спадкоємець може бути усунений від спадкування.

У постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 01 квітня 2019 року у справі № 752/12158/14-ц, від 21 березня 2018 року у справі № 337/6000/15-ц, від 04 липня 2018 року у справі № 404/2163/16-ц та у справі № 359/9293/18 від 26 січня 2021 року зроблено висновок, що ухилення особи від надання допомоги спадкодавцеві, який потребує допомоги, полягає в умисних діях чи бездіяльності особи, спрямованих на ухилення від обов`язку забезпечити підтримку та допомогу спадкодавцю, тобто ухилення, пов`язане з винною поведінкою особи, яка усвідомлювала свій обов`язок, мала можливість його виконувати, але не вчиняла необхідних дій.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 25 березня 2019 року по справі № 766/810/17, від 11 лютого 2019 року по справі № 756/11676/16-ц.

Відповідно до ч.2 та 3 ст. 83 Цивільного процесуального кодексу України позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви; відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.

Належність доказів - правова категорія, яка свідчить про взаємозв`язок доказів з обставинами, що підлягають встановленню як для вирішення всієї справи, так і для здійснення окремих процесуальних дій.

Допустимість доказів є важливою ознакою доказів, що характеризує їх форму. Допустимість доказів означає, що обставини справи, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами.

Звертаючись із вказаним позовом до суду, позивач посилається як на підставу усунення відповідача від права на спадкування, як спадкоємця першої черги за законом після смерті ОСОБА_5 , ухилення нею від піклування, підтримки і догляду за батьком похилого віку, зокрема і в той час, коли він потребував стороннього догляду.

Згідно із практикою ЄСПЛ змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і, відповідно, правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно приводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і докази не збирає.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 80 ЦПК України).

У відповідності до положень ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із ч. 6 ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до вимог ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі.

Докази повинні бути не тільки належними, допустимими, достовірними, але й достатніми. Про що суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тобто, тягар доказування обставин викладених в позові, за наведеними вище нормами права, покладається на позивача.

Разом з тим, незважаючи на покладений саме на позивача, обов`язок доказування факту наявності обставин, передбачених ст. 1224 ЦК України, які слугують підставами для усунення спадкоємця від права на спадкування, позивач не надав жодних належних, допустимих та безспірних доказів перебування спадкодавця у безпорадному стані, потреби спадкодавця у наданні допомоги відповідачем, звернення до відповідача прохання (вимоги) про надання такої допомоги та при цьому, свідомого ухилення відповідачки, як доньки спадкодавця, від надання спадкодавцеві такої допомоги.

Покликаючись на тяжкий стан здоров`я батька, позивач тим не менше впродовж всього часу перебування справи на розгляді у суді так і не представив жодної медичної документації спадкодавця на підтвердження покликань.

Суд, критично оцінює показання свідків ОСОБА_22 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_23 , оскільки останніми не підтверджено, що ОСОБА_5 перебував у безпорадному стані, що він звертався до відповідача з вимогою надати матеріальну допомогу, яку потребував внаслідок погіршення стану здоров`я, а відповідач йому у цьому відмовила, а також, що померлий у зв`язку із цим не мав змоги отримати належне медичне забезпечення та необхідні медичні препарати, до того ж свідки ОСОБА_11 , ОСОБА_12 вказали, що відвідували ОСОБА_5 лише один раз на тиждень - два тижні на прохання сина або дружини померлого, в той час як свідки ОСОБА_13 , ОСОБА_23 взагалі відвідували рідко, відтак не обізнані достеменно із першоджерела про обставини, що є предметом судового розгляду в межах вказаної справи.

Так, для усунення від права на спадкування за законом необхідно довести, що спадкодавці за життя зверталися до особи з проханням про допомогу, догляд та утримання, від чого особа свідомо ухилялась. Крім того, підлягає з`ясуванню судом питання, чи потребував спадкодавець допомоги від спадкоємця за умови отримання її від інших осіб, чи мав спадкоємець матеріальну та фізичну змогу надавати таку допомогу. Позбавлення особи права спадкувати - це захід, що має застосовуватися лише в крайньому випадку з урахуванням, передусім, характеру поведінки відповідача.

Наведені висновки містяться, зокрема у постанові КЦС ВС від18 жовтня 2021 року у справі № 205/4674/19.

Оцінюючи показання згаданих свідків у сукупності, суд враховує, що жоден із свідків не вказав про наявність будь-яких конфліктів між спадкодавцем ОСОБА_5 та його донькою, відповідачем у справі, судом встановлено, що померлий на час смерті був особою похилого віку та отримував пенсію, що підтвердила і свідок ОСОБА_11 , за рахунок грошових коштів з якої позивач, зокрема купував для останнього необхідні медикаменти, що підтверджується наданими в судовому засіданні поясненнями третьої особи, а також показаннями свідка ОСОБА_17 , свідками стверджено, що догляд за померлим здійснювали його син, дружина та внучка, які зареєстровані та постійно проживали разом із спадкодавцем, при цьому позивач ствердив, що із сестрою майже не контактував, третя особа у справі - дружина померлого зателефонувала до відповідача лише перед смертю ОСОБА_5 , доказів щодо звернення до відповідачки із проханням про надання матеріальної чи фізичної допомоги у догляді за батьком, можливість її надання, з огляду на те, що відповідач є інвалідом третьої групи з дитинства по органах слуху, що підтверджено копією дрвідки № НОМЕР_3 та не заперечується сторонами та протиправної поведінки останньої, шляхом відмови чи ігнорування таких вимог, суду не представлено.

Щодо неодноразового зауваження сторони позивача в якості обґрунтування заявлених позовних вимог на існування домовленості у сім`ї щодо справедливого розподілу за життя батька, відповідно до його волі, між сторонами квартир із покликанням на рукописну переписку між померлим та відповідачем у справі, суд не може взяти такий лист до уваги, оскільки останній не містить жодних обов`язкових для документа реквізитів, із вказаного документа суд позбавлений будь-якої можливості як однозначно ідентифікувати сторін - учасників такого листування, так і предмет та час такого листування, при цьому у відповідності до норм ст. 81 ЦПУ України доказування е може ґрунтуватись на припущеннях.

Суд враховує також і слушне зауваження представника відповідача щодо вільної волі розпорядження померлим за життя, як власником майна, долею квартири за адресою: АДРЕСА_4 , за наявності згаданої домовленості, поруч з цим, після спадкування відповідачем квартири за адресою: АДРЕСА_3 , ОСОБА_5 протягом більш як 20 років не скористався наданим йому правом власника майна - розпорядитись квартирою за адресою: АДРЕСА_4 на користь свого сина.

Статтею 1261 ЦК України визначено, що у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця.

Відтак, за відсутності факту розпорядження спадкодавцем належним йому майном іншим чином та необґрунтованості винної поведінки ОСОБА_2 та жодної із обставин, визначених ст. 1224 ЦК України як підстав для усунення від права на спадкування, позивач та відповідач, як діти померлого, після його смерті, у розумінні ст. 1261 ЦК України, є рівними у своїх правах спадкоємцями першої черги за законом, незалежно від факту окремого проживання відповідача від спадкодавця та володіння нею на праві власності іншим житлом.

Враховуючи викладене, беручи до уваги встановлені в ході судового розгляду фактичні обставини справи та правовідносини, що їх регулюють, суд приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 про усунення від спадкування є необґрунтованим та у задоволенні такого слід відмовити.

У відповідності до ст.141 ЦПК України суд, ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, відносить судові витрати по сплаті судового збору за рахунок позивача у сплаченому при зверненні до суду розмірі.

Керуючись ст.5,10,12,13,76,81,141,259,263,264,265 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в:

В позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участю третьої особи на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог: ОСОБА_4 , третьої особи, що не заявляє самостійних вимог: Четверта Львівська державна нотаріальна контора про усунення від права на спадкування за законом відмовити повністю.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_4 , АДРЕСА_4 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 ,РНОКПП НОМЕР_5 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_3 .

Треті особи: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_6 , АДРЕСА_4 .

Четверта Львівська державна нотаріальна контора, м. Львів, вул. Зелена, 2.

Суддя: (підпис) Б.М. Гедз

З оригіналом згідно. Оригінал рішення знаходиться у справі № 462/3570/21

Суддя Б.М.Гедз