Ухвала суду № 119113366, 20.05.2024, Виноградівський районний суд Закарпатської області

Виноградівський районний суд Закарпатської області

______________

Справа № 299/2173/24

У Х В А Л А

20.05.2024 року м. Виноградів

Виноградівський районний суд Закарпатської області у складі головуючого судді Леньо В.В., при секретарі Казимірська Н.В., за участі позивачки ОСОБА_1 , її представника ОСОБА_2 , відповідача ОСОБА_3 , його представника ОСОБА_4 , при розгляді у відкритому судовому засіданні у залі суду в місті Виноградів цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: виконавчий комітет Вилоцької селищної ради Берегівського району Закарпатської області, про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дитини.

Ухвалою суду від 07.05.2024 року роз`єднано позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: виконавчий комітет Вилоцької селищної ради Берегівського району Закарпатської області, про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дитини та виділено в самостійне провадження позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: виконавчий комітет Вилоцької селищної ради Берегівського району Закарпатської області, про визначення місця проживання дитини.

Позов про розірвання шлюбу мотивовано наявністю різних характерів та протилежних поглядів на життя, сім`ю та виховання дітей. Позивачка вказує, що сім`я фактично розпалася та на протязі чотирьох років сім`ї фактично не існує.

Відповідач подав клопотання про надання строку на примирення, яке мотивував тим, що як з початку укладання шлюбу, так і по сьогоднішній день прикладає зусилля щодо збереження шлюбу. Час від часу у них дійсно виникають дрібні непорозуміння стосовно ведення спільного господарства, які рідко переходять у конфлікт, але вони носять тимчасовий характер. Це обумовлюється тим, що у них не достатньо співпадають розуміння своїх ролей у сім`ї і тим самим вони пред`являють один одному неузгоджені очікування і вимоги.

Відповідач докладає максимум зусиль щодо врегулювання спірних питань між ними без застосування надмірних емоцій, намагається всі непорозуміння врегулювати мирним шляхом.

Вважає, що усі найважливіші питання життя сім`ї мають вирішуватися подружжям спільно, на засадах рівності. У них є спільні діти і відповідач хоче, щоб вони росли в повноцінній родині.

Про намір розірвати шлюб дружина його жодного разу не повідомляла. Він зацікавлений у збереженні сім`ї. Вважає, що у них немає підстав для розірвання шлюбу, так як і на сьогоднішній день проживають разом та ведуть спільне господарство, виховують дітей ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

У зв`язку з цим просить надати шестимісячний строк на примирення.

На заперечення поданого клопотання представник позивачки подала додаткові пояснення, доводи якого зводяться до того, що позивачка не бажає продовжувати шлюбні відносини із відповідачем. Своє небажання продовжувати шлюбні відносини та підстави для їх припинення позивачка виклала у поданій до суду заяві про припинення шлюбу, і на теперішній час її думка не змінилась абсолютно і не зміниться і рішуче налаштована припинити шлюбні відносини з відповідачем.

Додатково зазначено про невідповідність поданого клопотання положенням ст.183 ЦПК України, оскільки таке подане адвокатом через канцелярію суду без зазначення відомостей про наявність чи відсутність електронного кабінету у адвоката Молнар Т.І.

У зв`язку з наведеним у задоволенні клопотання просила відмовити.

Відповідач та його та представник подане клопотання підтримали.

Представник додатково зазначила, що відповідача не притягнуто до адмінвідповідальності за вчинення домашнього насильства, справа наразі перебуває на розгляді у суді. Винним відповідача за вчинення кримінального правопорушення також не визнано.

Заяву про примирення подано до суду відповідачем.

Позивачка та її представник щодо клопотання про надання строку на примирення заперечили.

Позивачка зазначила, що вони на протязі тривалого часу шлюбним життям не живуть, ночують у різних кімнатах. Причиною цього зазначила подружні зради чоловіка. Шлюб фактично розпався і вана категорично заперечує щодо примирення.

Представник підтримала доводи поданого заперечення нак клопотання та додатково зазначила, що відповідач вчиняє щодо позивачки психологічне насилля, вчиняє подружні зради, та надання у такому разі строку на примирення суперечить моральним засадам.

Заслухавши учасників процесу, дослідивши атеріали справи, суд приходжить до наступного.

Відповідно до ст.24 СК України, шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.

Згідно з ч.5 ст.55 СК України, дружина та чоловік зобов`язані спільно піклуватися про побудову сімейних відносин між собою та іншими членами сім`ї на почуттях взаємної любові, поваги, дружби, взаємодопомоги.

Частинами третьою та четвертою статті 56 СК України передбачено, що кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження, в тому числі примушування до статевого зв`язку за допомогою фізичного або психічного насильства, є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканність і може мати наслідки, встановлені законом.

Згідно із ст.111 СК України, суд вживає заходів щодо примирення подружжя, якщо це не суперечить моральним засадам суспільства.

Системний аналіз норм СК України вказує на те, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя, збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей. З цією метою суди повинні уникати формалізму при вирішенні позовів про розірвання шлюбу, повно та всебічно з`ясовувати фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, враховувати наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя, забезпечувати участь у судовому засіданні, як правило, обох сторін, вживати заходів до примирення подружжя.

Отже, надання додаткового строку для примирення є виключно правом суду, а не його обов`язком. Такого висновку дійшов Верховний Суд справа №442/6319/16-ц,/ постанова від 30.05.2019р.

Беручи до уваги категоричне заперечення позивача щодо надання строку на примирення подружжю, оскільки протягом строку з дня відкриття провадження по справі по день судового засідання наміри позивача щодо розірвання шлюбу не змінилися, заява про надання строку на примирення є необґрунтованою та такою що не підлягає задоволенню.

При цьому, суд застосовує положення ст.24 Сімейного кодексу України, яке закріплює вільну згоду жінки та чоловіка на шлюб та заборону примушування жінки та чоловіка до шлюбу.

Отже, при категоричній незгоді позивача на примирення, з врахування фактичних обставин справи, суд вважає, що надання такого строку на примирення буде суперечити ст.24 Сімейного кодексу України.

За вказаних обставин клопотання про надання строку на примирення задоволенню не підлягає.

Доводи представника позивача щодо невідповідності форми клопотання про надання строку на примирення суд відхиляє, оскільки подане клопотання підписано відповідачем ОСОБА_3 , а обов`язок на фізичних осіб щодо створення кабінету в системі Електронний суд відсутній. Підписання такого клопотання додатково адвокатом вказаного не спростовує.

На підставі наведеного, керуючись ст.111 СК України, п.4 ч.1 ст.251 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

У задоволенні клопотання відповідача ОСОБА_3 про надання строку для примирення сторін відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються в апеляційну скаргу на рішення суду.

Головуючий В. В. Леньо