Рішення № 119113337, 10.05.2024, Покровський міськрайонний суд Донецької області (до 25.04.2025 - Красноармійський міськрайонний суд Донецької області)

Єдиний унікальний номер справи 235/1870/23

Номер провадження 2/235/87/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 травня 2024 року м. Покровськ

Красноармійський міськрайонний суд Донецької області у складі:

головуючої судді Кузнєцової А.С.,

за участю секретаря судового засідання: Нагорної К. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Шахтобудівельна компанія», про відшкодування моральної шкоди, завданої професійним захворюванням, -

В С Т А Н О В И В :

В жовтня 2023 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаною заявою, в якій просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Шахтобудівельна компанія» грошову суму у розмірі 250000,00 гривень в порядку відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров`я при виконанні трудових обов`язків.

Позов мотивовано тим, що позивач протягом тривалого часу працював на підприємствах вугільної промисловості. Загальний стан роботи 14 років 11 місяців 06 днів. На підприємстві відповідача - товариства з обмеженою відповідальністю «Шахтобудівельна компанія» протягом 5 місяців 12 днів працював на посаді головного механіка. 29.08.2022 року звільнений за власним бажанням у зв`язку з переїздом на нове місце проживання.

03.04.2023 року у зв`язку із професійним захворюваннями, позивачу було встановлено третю групу інвалідності та втрату працездатності в розмірі 50% по сукупності захворювань: 30% по хронічному бронхіту, 20% по хронічній двобічній сенсоневральній приглухуватості первинно, строком з 03.04.2023 року до 01.05.2026 року.

Позивач зазначає, що на теперішній час він відчуває себе втраченою для суспільства та родини людиною, його фізичний та моральний стан не дозволяє відчути себе повноцінним. З моменту отримання хронічного професійного захворювання, він постійно відчуває фізичні страждання та біль, обґрунтовані важкістю самопочуття та особливостями лікування. Окрім того, внаслідок отриманих хронічних професійних захворювань, що супроводжується значною втратою працездатності у відносно молодому віці, систематичною необхідністю отримання медичної допомоги, він постійно відчуває психологічний дискомфорт, порушення душевної рівноваги, вираженої у почуттях розпачу, тривоги, дратівливості, у почуттях страху, поганому сні на фоні сильних больових відчуттів. Все це постійно і негативно позначалося і позначається сьогодні на душевному та фізичному станах. На даний час його самопочуття не поліпшується, негативні зміни у його житті є незворотними, усвідомлення чого, завдає йому душевного болю та страждань. Заподіяну моральну шкоду позивач оцінює у 250 000,00 грн. Оцінюючи моральну шкоду в зазначену суму, він виходить з тривалості та глибини моральних та фізичних страждань, тяжкості захворювань, з безлічі негативних наслідків для нього, які виникли внаслідок отримання професійних захворювань, а також незворотності значного погіршення стану здоров`я.

Ухвалою суду від 13.10.2023 року за позовною заявою ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Шахтобудівельна компанія» порушено справу за правилами спрощеного позовного провадження, між сторонами виникли матеріально-правові і процесуально-правові наслідки такого рішення. Розгляд справи призначено в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін, що узгоджується з ч. 4 ст. 19, ст. 274 ЦПК України (а.с. 34).

25.10.2023 року представником Товариства з обмеженою відповідальністю «Шахтобудівельна компанія» Львовим А. Л. (діючим на підставі довіреності), в порядку ст. 278 ЦПК України, подано відзив, на позовну заяву з викладенням таких заперечень проти заявлених ОСОБА_1 вимог. Так, відповідач вважає позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню в повному обсязі. Позиція представника відповідача по суті справи базується на не згоді з сумою заявленою в позові. Так, позивачем зазначено, що саме протиправними діями відповідача йому спричинено моральні страждання, пов`язані та подальшим захворюванням, яке є прямим наслідком важких та непереборних умов праці на підприємстві. При цьому позивачем не зазначено які саме дії відповідача завдали йому моральні страждання. Крім того, як вбачається з матеріалів справи акту розслідування причин виникнення хронічного захворювання (отруєння) від 23.03.2023 року та трудової книжки позивач працював на підприємстві відповідача 5 місяців 12 днів і 14 років 11 місяців 06 днів на інших підприємствах вугільної промисловості. Відповідно до п. 17 акту розслідування, професійне захворювання виникло у зв`язку з тривалим періодом роботи на декількох підприємствах вугільної промисловості в умовах впливу шкідливих факторів, параметри яких перевищують допустимі. Причини виникнення профзахворювань, вказані в п. 18 Акту П-4: вуглепородний пил, важкість праці, шум а також їх фактичне значення. Проте, хронічна хвороба має довготривалий процес, який переходить у хронічну стадію і має відбуватися щонайменше протягом п`яти семи років. Проте, за весь період роботи на підприємстві відповідача позивач жодних скарг не заявляв, обов`язкові медичні огляди проходив та за результатами яких його було визнано здоровим та придатним для роботи. Тільки після звільнення з ТОВ «Шахтобудівельна компанія» Позивач виявив у себе цілу низку професійних захворювань. Вказана обставина, на думку представника відповідача, свідчить, що позивач протягом декількох років мав серйозні проблеми із здоров`ям, але перебуваючи на диспансерному обліку, продовжував працювати в шкідливих умовах, що і стало передумовою для розвитку в нього професійних захворювань. Як вбачається з Акту П-4 та трудової книжки позивача, причиною виникнення професійних захворювань стала послідовна робота на декількох підприємствах вугільної галузі, а тому її розмір має бути розподілений відповідно до стажу роботи позивача на цих підприємствах. Відшкодування суми моральної шкоди повинно здійснюватися пропорційно відпрацьованому стажу на всіх цих підприємствах. За таких обставин, позовні вимоги позивача в сумі 250000 гривень безпідставно завищені, не відповідають критеріям розумності і справедливості та строку роботи на підприємстві відповідача, а тому, в разі, якщо суд при постановленні рішення не погодиться з думкою відповідача, та задовольнить позовні вимоги ОСОБА_1 , то просить в рахунок відшкодування моральної шкоди стягнути суму 7000 гривень (250000 гривень заявленої суми * 2,8% пропорційно загальному відпрацьованому часу). При цьому взяти до уваги практику Дніпровського апеляційного суду в розгляді зазначеної категорії справ про стягнення моральної шкоди. (а. с. 42-46)

Позивачем ОСОБА_1 надіслано на адресу суду письмове клопотання про розгляд справи в його відсутності, при чому позовні вимоги підтримані, інших доказів на обґрунтування заявлених вимог позивач не надав, будь-яких клопотань та заяв не заявив.

Представник відповідача ТОВ «Шахтобудівельна компанія» Львов А. Л. (уповноважений довіреністю) просив відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 з підстав, викладених у відзиві, долученому до матеріалів справи.

Суд, повно і всебічно з`ясувавши обставини, на які посилались сторони, як на підставу своїх вимог, дослідивши докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, - приходить до наступних висновків.

В судовому засіданні встановлено такі фактичні обставини та відповідні правовідносини.

ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах з підприємством відповідача в період з 18.03.2022 року по 29.08.2022 року та був звільнений за власним бажанням у зв`язку з переїздом на нове місце проживання, що підтверджується копією трудової книжки (а .с. 7-18).

Під час виконання трудових обов`язків позивач отримав професійні захворювання. Як вбачається з акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання, який затверджений 24.03.2023 року, ОСОБА_1 були встановлені діагнози: хронічна двобічна сенсоневральна приглухуватість з помірним ступенем зниження слуху ІІІ мт. за класифікацією ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . Хронічний бронхіт ІІ ст. фаза затихаючого загострення, дифузний пневмофіброз ЛН ІІ ст., які виникли у зв`язку з недосконалістю технологічного процесу, недостатньою забезпеченістю засобами індивідуального захисту від пилу та незабезпеченістю засобами індивідуального захисту від шуму, виконанням не в повному обсязі протипилових заходів. ОСОБА_1 працював в умовах пилу, переважно фіброгенної дії, концентрація якого перевищувала ГДК, та виробничого шуму, еквівалентний рівень якого перевищував гранично допустимий (а.с. 19-22).

Судом встановлено, що тяжкі та шкідливі умови праці призвели до професійного захворювання позивача. Висновком МСЕК №216563 серія 12 ААА від 03.04.2023 року позивачу вперше було встановлено 50% втрати професійної працездатності за сукупністю професійних захворювань, він визнаний інвалідом 3 групи, інвалідність встановлена строком на 3 роки, з 03.04.2023 року по 01.05.2026 року (а.с. 25-28).

Статті 12, 81 ЦПК України передбачають обов`язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

На підставі викладеного вище та наявних доказів, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до ст. 43 Конституції України кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці.

Відповідно до ч.2 ст.153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Частиною першої ст. 237-1 КЗпП України передбачено відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі порушення його законних прав, що призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у тому числі у фізичному болю та стражданнях, яких зазнала особа у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я.

У відповідності до ст. 4 ЗУ «Про охорону праці», державна політика в області охорони праці, базується; зокрема, на принципах пріоритету життя і здоров`я працівників, повної відповідальності роботодавця за створення належних, безпечних і здорових умов праці, соціального захисту працівників, повного відшкодування шкоди особам, які постраждали від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань.

У пункті 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз`яснення, що відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Крім того, згідно рішення Конституційного Суду України від 27 січня 2004 року, моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання полягає, зокрема, у фізичному болю, фізичних та душевних стражданнях, яких він зазнає у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я. Ушкодження здоров`я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов`язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричиняють йому моральні та фізичні страждання.

Виходячи з викладеного, надавши належної оцінки представленим у справі доказам, у їх сукупності; встановивши тяжкість тимчасових наслідків, які настали в здоров`ї позивача, розміру втрати працездатності, характер страждань, виходячи із засад розумності та справедливості, - суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоди.

Так, актом розслідування виникнення хронічного професійного захворювання (отруєння) встановлено, що професійне захворювання виникло у зв`язку з тривалим періодом роботи на підприємствах вугільної промисловості, проте на підприємстві відповідача позивач працював в період часу з 18.03.2022 року по 29.08.2022 року, тобто 5 місяців 12 днів, в той час як загальний стаж роботи на інших підприємствах в умовах впливу шкідливих виробничих факторів, параметри яких перевищували допустимі норми 14 років 11 місяців 06 днів, що підтверджується копією трудової книжки позивача. (а.с.7-18)

Відповідно до акту розслідування виникнення хронічного професійного захворювання (отруєння) позивач має стаж у цеху в умовах пливу шкідливих факторів 14 років 11 місяців та 06 дні, з яких на підприємстві відповідача пропрацював 5 місяців і 12 днів.

Згідно п. 7 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» професійне захворювання - захворювання, що виникло внаслідок професійної діяльності застрахованого та зумовлюється виключно або переважно впливом шкідливих речовин і певних видів робіт та інших факторів, пов`язаних з роботою.

Приписамист. 173 КЗпП Україниза потерпілим закріплено право на відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов`язків. Згідно ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Таким чином, право застрахованих громадян, що потерпіли на виробництві від нещасного випадку, мають право відшкодувати моральну шкоду за рахунок власника або уповноваженого ним органу. Аналогічна правова позиція була зазначена Конституційним Судом України в рішенні від 08.10.2008р. по справі № 1-32/2008 та Верховним Судом у постанові від 04.07.2018р. по справі №210/5023/15-ц.

Згідно до постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 р. №6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» (зі змінами, внесеними постановами від 8 липня 1994 р. №7, від 30 вересня 1994р. №11 та від 25 травня 1998 р. №15, від 24.10.2003р. №9), вирішуючи питання про прийняття до провадження заяв про відшкодування шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням його здоров`я, пов`язаним із виконанням трудових обов`язків, суди повинні враховувати, що спори між: потерпілим працівником та роботодавцем (незалежно від форм власності та виду діяльності) щодо права на відшкодування зазначеної шкоди підлягають судовому розгляду в порядку, встановленому для вирішення трудових спорів (гл. XV КЗпП).

На підставі зазначених доказів позивач ОСОБА_1 ґрунтує заявлені вимоги про відшкодування моральної шкоди, пов`язаної з розвитком професійного захворювання, що є прямим наслідком шкідливих та небезпечних умов праці на підприємстві.

Судом надано оцінку поданих ОСОБА_1 доказів у їх сукупності, встановивши тяжкість наслідків, які настали в здоров`ї позивача, тимчасові зміни його здоров`я, розмір втрати працездатності, характер страждань, істотність вимушених змін у життєвих стосунках, тривалості праці в умовах шкідливих факторів на підприємстві відповідача, виходячи із засад розумності та справедливості, прийнято висновок про слушність аргументів, наведених в позовній заяві та про часткове задоволення заявлених вимог.

При визначенні розміру моральної шкоди суд виходить з того, що життя і здоров`я людини найвища соціальна цінність, невід`ємні два поняття. Оскільки, якщо втрачене здоров`я, то немає того повноцінного життя, як того бажає сама людина. Немає вартості життю людини та вартості втраченому здоров`ю. Моральну шкоду не можна відшкодувати в повному обсязі, так як не має і не може бути точних критеріїв майнового виразу душевного болю, спокою. Будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною.

Суд, приймаючи до уваги вищевикладене, враховуючи характер, тривалість глибину фізичних та душевних страждань позивача, погіршення стану здоров`я, значну але тимчасову ступінь втрати професійної працездатності, втрату виробничих здібностей, істотність вимушених змін у життєвих стосунках, а також вимоги розумності, виваженості і справедливості і тимчасовий період встановленої непрацездатності - вважає необхідним задовольнити вимоги щодо компенсації моральної шкоди, стягнувши з ТОВ «Шахтобудівельна компанія» на користь позивача ОСОБА_1 грошову суму у розмірі 10 000 гривень.

Відповідно до пункту «а» підпункту 164.2.14 пункту 164.2статті 164ПК України зі змінами, внесеними згідно із Законом України від 16 січня 2020 року № 466 ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві», який набрав чинності 23 травня 2020 року, до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід у вигляді неустойки (штрафів, пені), відшкодування матеріальної або немайнової (моральної) шкоди, крім сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику податку внаслідок заподіяння йому матеріальної шкоди, а також шкоди життю та здоров`ю, а також відшкодувань моральної шкоди в розмірі, визначеному рішенням суду, але не вище чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, або в розмірі, визначеному законом.

Тобто, чинним податковим законодавством передбачено, що суми відшкодування немайнової (моральної) шкоди, стягнуті на підставі судового рішення, включаються до оподаткованого доходу платника податку, відповідно підлягають оподаткування, крім сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику внаслідок заподіяння йому шкоди життю та здоров`ю.

Аналогічний правовий висновок викладено й у постанові Верховного Суду від 21 червня 2022 року у справі № 599/645/21.

Згідно п. 2 ч. 5 ст. 265 ЦПК України резолютивна частина рішення суду повинна містити висновок суду про розподіл судових витрат. Розподіл судових витрат між сторонами відбувається за правилами статті 141 ЦПК України. Так, позивач ОСОБА_1 , в порядку п. 2 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», звільнений від сплати судових витрат, тому передбачений п.п. 2 п. 1 ч. 2 ст. 4 вказаного закону розмір мита підлягає стягненню в дохід держави з ТОВ «Шахтобудівельна компанія» (розмір визначено з урахуванням дати подачі позову до суду). Вимоги в цій частині задоволено частково на суму 10 000 гривень, тобто на 4% від заявленої суми (250 000 гривень), тому судовий збір підлягає відшкодуванню з відповідача на користь держави в сумі 42,94 гривень.

Згідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Шахтобудівельна компанія» задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Шахтобудівельна компанія» на користь ОСОБА_1 на відшкодування моральної шкоди грошову суму в розмірі 10000(десятьтисяч)гривень без утримання обов`язкових платежів, згідно законодавства.

В інших частині позовних вимогах відмовити.

Судові витрати по справі, відповідно до ч. 6 ст. 141 ЦПК України, віднести на рахунок відповідача, стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Шахтобудівельна компанія»на користь держави судовий збір в сумі 42 (сорок дві) гривні 94 (дев`яносто чотири) копійки.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 273 ЦПК України після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку учасниками справи, а також особами, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, повністю або частково до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другійстатті 358 ЦПК України.

Згідно ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Дата складання повного тексту рішення суду 15.05.2024 року.

Відомості про учасників справи згідно п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:

- позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 ;

- відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Шахтобудівельна компанія», код ЄДРПОУ 40162326, юридична адреса: Донецька область, м. Покровськ, вул. Залізнична, 82.

Суддя: А.С. Кузнєцова