Ухвала суду № 119110604, 15.05.2024, Залізничний районний суд м. Львова

Справа № 441/885/24

провадження 1-кс/462/927/24

У Х В А Л А

15 травня 2024 року Залізничний районний суд м. Львова в складі:

головуючого судді ОСОБА_1

при секретарі ОСОБА_2

з участю заявника ОСОБА_3

представника заявника ОСОБА_4

захисника ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Львові заяву ОСОБА_3 про відвід судді ОСОБА_6 у кримінальному провадженні № 12014140000000662від 24 жовтня 2014 року про обвинувачення ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України,

встановив:

В провадженні судді Залізничного районного суду м.Львова ОСОБА_6 перебуваєобвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12014140000000662від 24 жовтня 2014 року про обвинувачення ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України.

13 травня 2024 року від потерпілого ОСОБА_3 у вказаному кримінальному провадженні надійшла заява про відвід судді ОСОБА_6 . Дану заяву обгрунтовує тим, що суддя ОСОБА_6 підлягає відводу, оскільки мають місце обставини, які викликають сумнів у його неупередженості та вказують на його особисту заінтересованість у результатах розгляду справи на користь прокурора та обвинуваченого. Все, що відбувалось у судовому засіданні під головуванням судді ОСОБА_6 , не має нічого спільного з законним правосуддям, а є знущанням над потерпілим. При такому судді обвинуваченому взагалі непотрібно адвоката. Суддя професійно розвалить справу, беручи до уваги неправдиві дані. У підготовчому судовому засіданні йому, як потерпілому не надано можливість надати доводи для спросутвання порушень. Окрім цього, суддя ОСОБА_6 вирішив призначити кримінальне провадження до судового розгляду та визначив наступні дати судових засідань, не погодивши такі з ним. Також суддя ОСОБА_6 25 квітня 2024 року постановив видалити його із залу судового засідання та не надав йому можливості висловити свою думку щодо проведення судового засідання. Вищенаведені грубі істосні порушення судді ОСОБА_6 являються належними вагомими доказами упередженості та заінтересованості судді у недопущенні його до розгляду даної справи. На його переконання, даний суддя не залишив йому жодної довіри, шансу на прийняття ним справедливого, об`єктивного і законного рішення.

У судовому засіданні заявник та його представник підтримали заяву про відвід судді ОСОБА_6 з підстав викладених у ній, просили таку задовольнити.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_7 у судовому засіданні щодо задоволення заяви про відвід судді ОСОБА_6 заперечив, покликаючись на те, що мотиви наведені у такій більше стосуються процесуальних дій, вчинених прокурором, та зводяться до незгоди з процесуальними діями та рішеннями судді. Просив відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_3 про відвід судді ОСОБА_6 .

Прокурор ОСОБА_8 в судове засідання не з`явилася, що не є перешкодою для розгляду по суті заяви про відвід судді, оскільки вона була належним чином повідомлена про час та місце розгляду заяви про відвід.

Обвинувачений ОСОБА_7 у судове засідання не з`явився, що не є перешкодою для розгляду по суті заяви про відвід судді.

Заслухавши думку учасників кримінального провадження, дослідивши заяву про відвід, вважаю, що така заява не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ч.2 ст.344 КПК України питання про відвід вирішується судом відповідно до вимог ст. 75-81 КПК України.

Стаття 75 КПК України містить вичерпний перелік обставин, що виключають участь слідчого судді, судді або присяжного в кримінальному провадженні, зокрема:

1) якщо він є заявником, потерпілим, цивільним позивачем, цивільним відповідачем, близьким родичем чи членом сім`ї слідчого, прокурора, підозрюваного, обвинуваченого, заявника, потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача;

2) якщо він брав участь у цьому провадженні як свідок, експерт, спеціаліст, представник персоналу органу пробації, перекладач, слідчий, прокурор, захисник або представник;

3) якщо він особисто, його близькі родичі чи члени його сім`ї заінтересовані в результатах провадження;

4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у його неупередженості;

5) у випадку порушення встановленого частиною третьою статті 35цього Кодексу порядку визначення слідчого судді, судді для розгляду справи.

У складі суду, що здійснює судове провадження, не можуть бути особи, які є родичами між собою.

Недопустимість повторної участі судді в кримінальному провадженні передбачена у ст.76 КК України.

Відповідно до ст.80 КПК України за наявності підстав, передбачених статтями 75-79 цього Кодексу, слідчий суддя, суддя, присяжний, прокурор, слідчий, захисник, представник, експерт, спеціаліст, перекладач, секретар судового засідання зобов`язані заявити самовідвід. За цими ж підставами їм може бути заявлено відвід особами, які беруть участь у кримінальному провадженні. Заяви про відвід можуть бути заявлені як під час досудового розслідування, так і під час судового провадження. Заяви про відвід під час досудового розслідування подаються одразу після встановлення підстав для такого відводу. Заяви про відвід під час судового провадження подаються до початку судового розгляду. Подання заяви про відвід після початку судового розгляду допускається лише у випадках, якщо підстава для відводу стала відома після початку судового розгляду. Відвід повинен бути вмотивованим.

Відповідно до ч.1 ст.81 КПК України, у разі заявлення відводу судді, який здійснює судове провадження одноособово, його розглядає інший суддя цього ж суду, визначений у порядку, встановленому ч.3 ст.35 цього Кодексу.

При цьому, слід зауважити, що розгляд суддею заяви про відвід має на меті встановлення обставин, які б свідчили про неможливість учасника процесу, якому заявлено відвід, приймати участь та реалізувати права та обов`язки, встановленні процесуальним законодавством, проте не пов`язується із розглядом справи по суті.

При розгляді заяви про відвід суддя не досліджує матеріали кримінального провадження, а лише встановлює наявність чи відсутність обставин, що унеможливлюють подальшу участь особи, якій заявлено відвід, в певному судовому процесі.

В даному випадку, обґрунтовуючи заяву про відвід головуючому судді ОСОБА_6 від розгляду обвинувального акту у кримінальному провадженні № 12014140000000662від 24 жовтня 2014 року ОСОБА_3 посилається на те, що в нього є сумніви щодо неупередженості судді та його об`єктивності, оскільки на його думку, він порушує його права, як потерпілого, передбачені процесуальним законодавством України.

Відповідно до ч.1 ст.7 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним законом.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Тобто неупередженість суду є однією із фундаментальних засад здійснення правосуддя, з метою дотримання якої учасники судового провадження наділені правом заявити відвід, який відповідно до ч.5 ст.80 КПК повинен бути вмотивованим. При цьому, згідно з ч.4 ст.80 КПК заяви про відвід під час судового провадження подаються до початку судового розгляду. Подання заяви про відвід після початку судового розгляду допускається лише у випадках, якщо підстава для відводу стала відома після початку судового розгляду.

Слід зазначити, що головна мета відводу - гарантування безсторонності суду, зокрема, щоб запобігти упередженості судді (суддів) під час розгляду справи, водночас, для підтвердження порушення (або можливого порушення) суддею принципу неупередженості існує необхідність доведення стороною наявності відповідних суб`єктивних та об`єктивних критеріїв.

Також згідно із ч.5 ст.9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ).

В п.66 рішення у справі «Бочан проти України» від 03.05.2007 р. (заява № 7577/02) ЄСПЛ зазначив, що «безсторонність, в сенсі п.1 ст.6, має визначатися відповідно до суб`єктивного критерію, на підставі особистих переконань та поведінки конкретного судді у конкретній справі - тобто, жоден з членів суду не має проявляти будь-якої особистої прихильності або упередження, та об`єктивного критерію - тобто, чи були у судді достатні гарантії для того, щоб виключити будь-які легітимні сумніви з цього приводу. Відповідно до об`єктивного критерію має бути визначено, чи наявні факти, що можуть бути перевірені, які породжують сумніви щодо відсутності безсторонності судів. У цьому зв`язку навіть зовнішні ознаки мають певне значення. Ключовим питанням є питання довіри, яку суди в демократичному суспільстві мають вселяти суспільству і, перш за все, сторонам у процесі».

Аналогічна правова позиція закріплена також в п. 49, 52 рішення ЄСПЛ у справі «Білуха проти України» від 09.11.2006 р. (заява № 33949/02), п.28 рішення ЄСПЛ у справі «Газета «Україна-центр» проти України» від 15.07.2010 р. (заява № 16695/04).

В п.105 рішення ЄСПЛ у справі «Олександр Волков проти України» від 09.01.2013 р. (заява № 21722/11) суд дійшов висновку про те, що: «між суб`єктивною та об`єктивною безсторонністю не існує беззаперечного розмежування, оскільки поведінка судді не тільки може викликати об`єктивні побоювання щодо його безсторонності з точки зору стороннього спостерігача (об`єктивний критерій), а й може бути пов`язана з питанням його або її особистих переконань (суб`єктивний критерій). Отже, у деяких випадках, коли докази для спростування презумпції суб`єктивної безсторонності судді отримати складно, додаткову гарантію надасть вимога об`єктивної безсторонності».

При цьому, сама по собі заява про відвід не є безумовною підставою для відсторонення складу суду від участі у кримінальному провадженні. Позиція особи, яка заявляє відвід, має важливе, але не вирішальне значення, адже визначальним фактором є можливість вважати такі сумніви об`єктивно обґрунтованими (п. 44 рішення у справі «Веттштайн проти Швейцарії»).

Таким чином, особиста безсторонність суду презюмується, доки на підставі доказів не буде встановлена наявність виправданих побоювань щодо неупередженості судді.

Разом з тим, наявність безсторонності для цілей статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначається за суб`єктивним критерієм, який передбачає оцінювання особистого переконання конкретного судді у конкретній справі, а також за допомогою об`єктивного критерію, тобто з`ясування того, чи надав цей суддя достатні гарантії для виключення будь-якого легітимного сумніву з цього приводу (рішення від 24 травня 1989 року у «Справі Гаусшильдта», заява № 11/1987/134/188, § 46).

Згідно зі ст.15 Кодексу суддівської етики неупереджений розгляд справ є основним обов`язком судді.

Відповідно до п.1.1 Бангалорських принципів поведінки судді, суддя повинен здійснювати свою судову функцію незалежно, виходячи виключно з оцінки фактів, відповідно до свідомого розуміння права, незалежно від будь-якого стороннього впливу, спонукань, тисків, погроз або втручання, прямого чи опосередкованого, здійснюваного з будь-якої сторони та маючого на меті будь-які цілі.

Так, надаючи оцінку об`єктивності судді під час вчинення ним процесуальних дій, необхідно виходити з таких критеріїв: чи вільний суддя під час виконання ним своїх обов`язків від будь-яких заходів впливу; чи сприяє його поведінка у судовому процесі та за стінами суду підтримці та зростанню довіри суспільства, представників юридичної професії та сторін у справі; чи вчинялись суддею дії, які можуть стати приводом для позбавлення його права брати участь у судовому засіданні та приймати рішення у справах.

При об`єктивному підході до встановлення наявності упередженості суду (суддів) повинно бути визначено окремо від поведінки судді, чи існують очевидні факти, що можуть поставити під сумнів його безсторонність. При цьому, вирішальним є саме наявність відповідних обставин, підтверджених належними та допустимими доказами, які свідчать про обґрунтованість сумніву в неупередженості суду, а позиція зацікавленої сторони є важливою але не вирішальною.

Верховний Суд в ухвалі від 31.10.2023 року у справі № 990/278/23 зазначив, що суб`єктивний критерій вимагає оцінки реальних дій окремого судді під час розгляду конкретної справи і лише після встановлення фактів у поведінці судді, які можна кваліфікувати як прояв упередженості, можливо поставити під сумнів його безсторонність.

Отже, для підтвердження порушення (або можливого порушення) суддею принципу неупередженості, заявнику потрібно довести наявність відповідних зазначених вище суб`єктивних та/або об`єктивних елементів стандарту неупередженості (зокрема, але не винятково, йдеться про такі ознаки як особисте переконання та поведінка конкретного судді, що вказують на його безпосередню зацікавленість у результатах розгляду справи, неналежне забезпечення конкретним судом та його складом, визначеним для розгляду справи, дотримання процесуальних прав і свобод сторін та осіб, які беруть участь у справі тощо).

Таким чином, слід враховувати, що особа, яка подала заяву про відвід судді, повинна довести на підставі доказів факт упередженості судді у розгляді справи, адже відвід повинен бути вмотивований, з наведенням відповідних аргументів, доказів, які підтверджують наявність підстав для відводу.

Окрім цього, в своїй заяві ОСОБА_3 зазначає, що суддя ОСОБА_6 діє упереджено, оскільки, в порушення вимог законодавства, прийняв одноособове рішення про призначення кримінального провадження до судового розгляду, при цьому не заслухавши його думку та не надавши можливість подати докази, не запитав думки інших учасників процесу, тим самим порушивши процесуальні права потерпілого.

Однак мотиви, викладені у заяві, фактично свідчать про незгоду заявника із процедурою судового розгляду, що здійснює суддя ОСОБА_6 та з процесуальними рішеннями судді ОСОБА_6 у ході розгляду кримінального провадження № 12014140000000662від 24 жовтня 2014 року про обвинувачення ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, відтак дана заява ґрунтується на суб`єктивних переконаннях заявника, що не може слугувати підставою для відводу.

Наведені обставини не підтверджують упередженого ставлення головуючого судді, а тому не є підставами для відводу судді у розумінні ст. 75 КПК України.

Адже, ні незгода з процесуальними діями судді, ані судові рішення, ухвалені таким суддею, не можуть бути підставою для його відводу. Протилежне трактування принципу неупередженості суду та інституту відводу суперечить засадам судочинства та незалежності судді, а також містить потенційні ризики з точки зору наслідків для судової практики.

Більше того, за вказаної ситуації прослідковувалася б конкуренція між процедурами оскарження судових рішень та відводу, що є недопустимим для дотримання принципу справедливого судочинства.

Суд зауважує, що учасники кримінального провадження, які подають клопотання та мають щодо такого власне бачення його розгляду готові цілком необґрунтовано сприйняти судові рішення як упереджені, якщо їх винесено не на їхню користь, тому це природньо, що потерпілий не згідний із процесуальним рішенням судді, якщо у задоволенні його клопотання суддею було відмовлено.

Той факт, що потерпілий ОСОБА_3 внаслідок суб`єктивних міркувань та особистого аналізу процесуальних рішень судді щодо розгляду заявлених клопотань сумнівається в його неупередженості, не свідчить про його реальну упередженість та необ`єктивність і, як наслідок, не тягне за собою усунення судді від розгляду судової справи.

До того ж, коли виникає питання про відвід, значення має не те, чи справді у судді є усвідомлене або неусвідомлене упередження, а те, чи виникла б у розумної та належним чином поінформованої особи підозра про існування такого упередження. У цьому сенсі обґрунтована підозра в упередженості не просто заміняє відсутні докази чи доказовий засіб для встановлення вірогідності неусвідомленого упередження, а є виявом пильнішої уваги до іміджу правосуддя, тобто домінуючої зацікавленості громадськості в тому, щоб існувала впевненість у чесності процесу здійснення правосуддя.

Адже при вирішенні питання щодо того, чи існують вагомі обставини побоюватися, що тому чи іншому судді в кримінальній справі бракує неупередженості, точка зору потерпілого важлива, проте не вирішальна. Вирішальне значення тут має те, чи розумна особа, яка представляє громадськість, вважатиме таке побоювання об`єктивно виправданим. Критерій, який зазвичай застосовується, полягає в тому, чи виникли б у розумного спостерігача, який реалістично і практично дивиться на справу, побоювання щодо браку об`єктивності з боку судді. Відтак, питання в тому, чи існують побоювання щодо упередженості, має вирішуватися з точки зору розумного спостерігача.

Об`єктивність судді є необхідною умовою для належного виконання ним своїх обов`язків. Вона проявляється не тільки у змісті винесеного рішення, а й в усіх процесуальних діях, що супроводжують його прийняття.

Таким чином, оскільки процесуальні рішення судді є вмотивованими та обґрунтованими, а сам факт прийняття процесуального рішення суддею не може викликати у стороннього спостерігача переконання, що суддя є упередженим.

Водночас, суд в межах розгляду заяви про відвід не уповноважений надавати оцінку законності та обґрунтованості постановлених іншим суддею рішень, а тому відповідні доводи не можуть бути покладені в основу рішення про відвід. У цьому контексті суддя звертає увагу на роз`яснення Пленуму Верховного Суду України в пункті 10 Постанови «Про незалежність судової влади» №8 від 13 червня 2007 року, відповідно до яких, процесуальні дії судді, законність і обґрунтованість рішень суду можуть бути предметом розгляду лише в апеляційному та касаційному порядку, визначеному процесуальним законом.

Враховуючи наведене, суд прийшов до переконання, що в обґрунтування своєї заяви про відвід судді заявник не навів належних та допустимих доказів, які б свідчили про наявність підстав для відводу судді, що передбачені нормами КПК України, будь-які обставини, які б свідчили про заінтересованість, упередженість чи необ`єктивність судді, його безсторонність, при розгляді даного кримінального провадження, що відповідно до вимог ст. 75, 76 КПК України є підставами для відводу - відсутні.

Відтак, оскільки судом не встановлено та заявником не наведено жодних підстав, передбачених ст. 75, 76 КПК України, суд приходить до переконання, що у задоволенні заяви слід відмовити.

Керуючись ст. 75, 80, 81 КПК України, суд,-

постановив:

В задоволенні заяви ОСОБА_3 про відвід судді ОСОБА_6 у кримінальному провадженні № 12014140000000662від 24 жовтня 2014 року про обвинувачення ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України - відмовити.

Ухвала оскарженню в апеляційному порядку не підлягає.

Суддя: