Рішення № 119109333, 17.05.2024, Покровський міськрайонний суд Донецької області (до 25.04.2025 - Красноармійський міськрайонний суд Донецької області)

Єдиний унікальний номер 235/1660/24

Провадження № 2/235/711/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 травня 2024 року м. Покровськ

Красноармійський міськрайонний суд Донецької області

у складі: головуючого судді Назаренко Г.В.

за секретаря судового засідання Леонової О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Сакун Віталій Анатолійович, до Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська» про відшкодування моральної шкоди, завданої професійними захворюваннями, -

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2024 року ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Сакун В.А., звернувся до суду з позовом до Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська» (далі ДП «ВК «Краснолиманська») про відшкодування моральної шкоди, завданої професійними захворюваннями, та стягнення заборгованості із заробітної плати, середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні.

Ухвалою судді Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 27 лютого 2024 року позовні вимоги ОСОБА_1 були роз`єднані та виділені в самостійні провадження (а.с.28).

В обґрунтування позовних вимог про відшкодування моральної шкоди послався на те, що працював у Державному підприємстві «Вугільна кампанія «Краснолиманська» (далі ДП «ВК «Краснолиманська») з 14.04.2015 по 27.04.2023, звільнений за станом здоров`я за п.2 ч.1 ст.40 КЗпП України.

Підприємством було складено акт за формою П-4 про розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання (отруєння) від 24.04.2023, за яким йому було встановлено професійне захворювання хронічну радикулопатію L5, S1 ліворуч в стадії загострення з помірним статико-динамічним порушенням, м`язово-тонічним та больовим синдромами, хронічний бронхіт ІІ ст., фаза затихаючого загострення, прикореневий пневмофіброз, ЛН І-ІІ, хронічна двобічна сенсовральна приглухуватість з легким ступенем зниження слуху. У зв`язку з цим виникла потреба в медикаментозному лікуванні за профзахворюваннями та трудовим каліцтвом, протипоказана важка фізична праця, підземні та шкідливі умови виробництва, робота у вимушеному положенні тіла, встановлено 3 групу інвалідності.

27.04.2023 обласною Міжрайонною травматологічною МСЕК м. Покровська позивачу встановлено 65% втрати професійної працездатності безстроково; згідно з медичними документами позивачу протипоказана праця із фізичним навантаженням, підземні умови роботи, рекомендовано спостереження неврологом, травматологом, хірургом, тобто потрібно докладати зайвих зусиль для підтримання стану свого здоров`я.

Думки про те, що він є непрацездатним і неповноцінним членом суспільства, пригнічують його. Вважає, що внаслідок ушкодження здоров`я йому заподіяна моральна шкода, адже, перебуваючи на лікуванні, він не міг та не може вести повноцінний спосіб життя, протягом тривалого часу відчуває фізичні страждання, обумовлені тяжкістю хвороби, психологічний дискомфорт і значне порушення душевного спокою, яке він відчуває й наразі.

Моральна шкода полягає в тому, що він був здоровою працездатною людиною, втратив 65% працездатності у зв`язку з трудовим каліцтвом, а після втрати працездатності у нього змінилися умови життя, що тягнуть за собою зниження життєвої активності, систематичне нездужання і послаблення організму, переживання з приводу погіршення відносин з оточуючими. Спостерігається критичне відношення до себе як до неповноцінного в трудовому відношенні громадянина, адже він більше ніколи не повернеться до роботи, так як його хвороба невиліковна. Він все своє життя присвятив гірництву, але тепер відчуває себе нікчемним громадянином і незахищеною калікою. Крім того, позивач не може проводити побутові роботи, наприклад, відремонтувати побутові предмети, пересуватися, нахилятися, ходити на тривалі відстані, адже протипоказання не дозволяють йому проводити це, тому він вимушений звертатися за допомогою до сторонніх осіб, що завдає додаткових незручностей та витрат.

Відшкодування моральної шкоди позивачу не здійснювали та не пропонували. Відповідач використав його трудовий потенціал і викинув як відпрацьований матеріал, не захистив соціально, не забезпечив аналогічною працею у колективі, а повинен був створити умови безпечної праці. Відповідачем були порушені санітарні норми та норми охорони праці.

На підставі наведеного, просив стягнути з відповідача на відшкодування моральної шкоду, завданої йому професійними захворюваннями, 500000 грн (а.с.1-4).

Ухвалою судді Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 4 березня 2024 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено проводити в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін; відповідачу визначено строк для подання відзиву на позов 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі; третім особам визначено десятиденний строк з дня вручення копії ухвали для подання пояснень щодо позову та відповідних доказів (а.с.30).

29 лютого 2024 року через систему «Електронний суд» відповідачем подано відзив, в якому він вважав позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав.

На підприємство відповідача позивач працевлаштувався, вже маючи стаж роботи в підземних умовах на іншому вугільному підприємстві, тобто в шкідливих умовах праці стан здоров`я робітника погіршується поступово, чого він не може не помічати.

Загальний стаж роботи позивача у вугільній галузі становить 28 років 6 місяців 25 днів, за професією - 21 рік 5 місяців 11 днів, у цеху в умовах впливу шкідливих факторів 18 років 10 місяців 15 днів, про що зазначено в акті за формою П-4 від 24.04.2023. Позивач працював у відповідача з 21.09.1998 по 28.07.2009, з 14.05.2015 по 27.04.2023, який ще й переривався, що підтверджується записом у трудовій книжці, довідкою від 28.02.2024 № 01/11-43/3.

Незначний термін роботи на підприємстві відповідача не міг призвести до отримання позивачем професійних захворювань.

За усі періоди роботи на підприємстві відповідача позивач майже ніколи не скаржився на стан свого здоров`я, що підтверджується довідкою зі здравпункту. Позивач не оскаржував результати періодичних медичних оглядів та не повідомляв роботодавця про невідповідність результатів огляду відносно дійсного стану здоров`я. Позивач свідомо приховував від лікарів, що проводили періодичні медичні огляди, та відповідача про наявність ознак професійного захворювання, адже був зацікавлений в подальшому збагаченні за рахунок підприємства за професійним захворюванням.

Згідно з висновком МСЕК позивачу встановлена 3 група інвалідності, яка є робочою, дозволяє провадити різні види трудової діяльності за умови забезпечення у разі потреби засобами компенсації фізичних дефектів чи порушених функцій організму, здійснення реабілітаційних заходів. Тому позивач права на працю не позбавлений, а тому його твердження про те, що він є неповноцінним в трудовому відношенні і вже ніколи не повернеться до роботи, є безпідставними.

Відповідач не погоджується і з доводами позивача про його соціальну незахищеність, так як позивач отримує щомісячні страхові виплати, які компенсують йому втрачений заробіток.

Відповідач зауважує, що позивач знав про погіршення свого фізичного стану, але умисно тривалий час не повідомляв відповідача про необхідність переведення його на іншу менш шкідливу або менш важку працю через погіршення стану здоров`я, тобто зловживав правом з метою подальшого особистого збагачення за рахунок ДП «ВК «Краснолиманське» та особисто відмовився від роботи, яка йому була запропонована відповідачем, звільнившись за п.2 ст.40 КЗпП України.

Адміністрація підприємства запропонувала позивачу аналогічну роботу з достойною заробітною платою електрослюсаря (слюсаря) чергового та з ремонту устаткування дільниці АПК, але позивач відмовився від запропонованої роботи, яка відповідала показникам, які зазначені у довідці МСЕК.

Під час трудової діяльності позивач забезпечувався санітарно-побутовими приміщеннями, спецодягом, спецвзуттям та іншими засобами індивідуального захисту відповідно до галузевих норм. Умови праці на робочому місці, безпека технологічних процесів, машин, механізмів, устаткування та інших засобів виробництва, стан засобів колективного й індивідуального захисту, що їх використовує працівник, а також санітарно-побутові умови відповідали вимогам нормативних актів про охорону праці.

Відповідачем вимоги нормативно-правових актів з охорони праці не порушувались.

В матеріалах справи відсутні докази настання будь-яких аварій на підприємстві та/або доказів порушення норм законодавства з охорони праці, відсутні будь-яких перевірок відповідних контролюючих органів про допущення порушень з боку відповідача. Позивачем не надано жодних доказів про наявність постанови чи вироку суду про притягнення посадових осіб відповідача до адміністративної чи кримінальної відповідальності.

Таким чином, сама важкість, небезпечність та шкідливість технологічного процесу виробництва на підприємстві відповідача не є достатньою та самостійною підставою для відповідальності підприємства у вигляді моральної шкоди за професійне захворювання.

Як вбачається з довідки МСЕК позивачу не встановлено жодного діагнозу, який би свідчив про негативні зміни у його психічному стані.

Позивач, стверджуючи про заподіяння йому моральної шкоди, не наводить жодних доказів, якими підтверджується факт заподіяння йому моральних страждань. Розмір моральної шкоди є таким, що розрахований без урахування вимог розумності та справедливості та без законодавчо обґрунтованих підстав.

На думку відповідача, позивачем не доведена неправомірність поведінки відповідача, внаслідок якої могла бути спричинена така моральна шкода, наявність вини відповідача у вчиненні профзахворювання, а також не надано обґрунтованого розрахунку суми шкоди, яку він зазначає у позові.

На думку відповідача, вимога позивача про стягнення 500000 грн як компенсації моральної шкоди з відповідача є надмірною, безпідставною та не підлягає задоволенню.

З 23 травня 2020 року пункт «а» п.п.164.2.14 п.164.2 ст.164 ПК України доповнено словами «а також відшкодування моральної шкоди в розмірі, визначеному рішенням суду, але не вище чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, або в розмірі, визначеному законом», тобто суми відшкодування моральної шкоди підлягають оподаткуванню.

У зв`язку з тим, що вимоги позивача про відшкодування моральної шкоди у зв`язку з профзахворюванням у розмірі 500000 грн є необґрунтованими та навіяними, тому стягнення судових витрат не повинно покладатися на відповідача. Вимоги про стягнення витрат на професійну правову допомогу не відповідають критеріям обґрунтованості, складності справи і розумної необхідності, тому не підлягають задоволенню в повному обсязі.

На підставі наведеного, відповідач просив у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі (а.с.32-37).

Проаналізувавши позовні вимоги і заперечення проти позову, викладені у відзиві на позовну заяву, оцінивши письмові докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наданих сторонами письмових доказів, суд доходить наступних висновків.

Згідно із записів у трудовій книжці позивача та довідки ДП «ВК «Краснолиманська» № 01/11-43/3 від 28.02.2024 ОСОБА_1 працював на ДП «ВК «Краснолиманська»:

з 14.04.2015 по 27.04.2023 на посаді прохідника підземного 5 розряду з повним підземним робочим днем в шахті;

з 14.04.2015 по 11.05.2018 прохідником підземним 5 розряду з повним підземним робочим днем в шахті дільниці ПР-5;

з 12.05.2018 по 27.04.2023 прохідником підземним 5 розряду з повним підземним робочим днем в шахті дільниці МДРПУС;

27.04.2023 позивача звільнено у зв`язку з виявленою невідповідністю виконуваної роботи за станом здоров`я за п.2 ч.1 ст.40 КЗпП України (а.с.8-11, 41);

Згідно з медичним висновком центральної лікарсько-експертної комісії про наявність (відсутність) хронічного професійного характеру захворювання (отруєння) від 5 квітня 2023 року № 767 позивачу встановлено професійні захворювання хронічна радикулопатія L5, S1 ліворуч в стадії затихаючого загострення з помірними статико-динамічними порушеннями, м`язово-тонічним та больовим синдромами; хронічна двобічна сенсоневральна приглухуватість з легким степенем зниження слуху ІІ ст. (другий ст.) за класифікацією ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ; хронічний бронхіт ІІ ст., фаза затихаючого загострення, прикореневий пневмофіброз, ЛН І-ІІ ст. (першого-другого ст.) - захворювання професійні, встановлені вперше (а.с.15 зв.).

Відповідно до п.17 акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання, складеного 21.04.2023 ДП «ВК «Краснолиманська», затвердженого начальником Східного міжрегіонального управління державної служби України з питань праці, 24.04.2023 (далі акт), хронічні професійні захворювання у позивача виникли у зв`язку з недосконалістю технологічного процесу та незабезпеченістю засобами індивідуального захисту від шуму, виконанням не в повному обсязі протипилових заходів, ОСОБА_1 працює в умовах впливу шкідливих факторів виробничого середовища, концентрації та рівні та рівні яких перевищував допустимі параметри.

Згідно з п.18 акту причиною виникнення хронічного професійного захворювання є тривалий час впливу шкідливих факторів виробничого середовища (а.с.13-15).

За висновком МСЕК серія 12 ААА № 120386 від 27.04.2023 позивачу встановлено 65% втрати професійної працездатності за сукупністю первинно (30% - по профрадикулопатії, 25% - хронічному бронхіту, 10% - хронічній сенсоневральній приглухуватості), з 27.04.2023 безстроково, визначена потреба у медикаментозному та професійному захворюванні, санаторно-курортне лікування по профрадикулопатії (а.с.12).

У відповідності до ст.43 Конституції України кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Положеннями ст.23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав (ч.1).

Моральна шкода полягає, зокрема, у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`ям (п.1 ч.2).

Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості (ч.3).

Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом (ч.5).

Правовідносини сторін регулюються статтею 273-1 КЗпП України, за якою відшкодування роботодавцем моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав, у тому числі внаслідок дискримінації, мобінгу (цькування), факт якого підтверджено судовим рішенням, що набрало законної сили, призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

Згідно зі ст.38 Гірничого закону України до обов`язків гірничого підприємства відноситься відшкодування шкоди, завданої фізичній особі.

Згідно з роз`ясненнями, даними в п.13 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року № 4 зі змінами, внесеними постановою Пленуму Верховного Суду України від 25 травня 2001 року № 5, відповідно до ст.273-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок відшкодування моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Відповідно до ч.1 ст.153 КЗпП України на всіх підприємствах, в установах, організаціях створюються безпечні і нешкідливі умови праці, забезпечення яких частиною 2 указаної статті цього Кодексу покладено на власника або уповноважений ним орган.

Судом установлено, що позивач працював у ДП «ВК «Краснолиманська», яке створене для підземного видобутку вугілля, і умови праці під землею є небезпечними та шкідливими. Втрата професійної працездатності позивача настала внаслідок професійних захворювань, отже роботодавець не забезпечив створення нешкідливих не небезпечних умов праці.

За змістомст.76 ЦПКУкраїни доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Факт спричинення моральної шкоди позивачу, яка полягає в душевних стражданнях, яких він зазнав і зазнає у зв`язку з ушкодженням здоров`я, пов`язаним із виконанням трудових обов`язків, неможливість його відновлення, порушенні нормальних життєвих зв`язків внаслідок неможливості продовжувати активне життя, обмеженням умов праці, у судовому засіданні доведений дослідженими письмовими доказами по справі: копіями трудової книжки позивача, акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання (отруєння) у позивача, довідки МСЕК про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності, виписками з медичної карти стаціонарного хворого, виписками з медичної карти амбулаторного хворого, медичним висновком ЦЛЕК про наявність (відсутність) хронічного професійного захворювання, санітарно-гігієнічної характеристики умов праці.

При встановленні розміру грошового відшкодування моральної шкоди, завданої позивачу, суд виходить з принципів розумності та справедливості, враховує фактичні обставини справи: тяжкість ушкодження здоров`я, глибину, характер і тривалість страждань, наявність вимушених змін у його життєвих стосунках.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України № 1-рп/2004 від 27 січня 2004 року за наявності у потерпілого стійкої втрати професійної працездатності висновок МСЕК про факт спричинення моральної шкоди не потребується. Позивачу висновком МСЕК встановлена стійка втрата професійної працездатності, а тому заперечення відповідача в цій частині суд знаходить безпідставними.

З урахуванням конкретних обставин справи, суд визначає розмір грошової компенсації за спричинену моральну шкоду у 80 000 грн.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Порядок оподаткування доходів, отриманих фізичними особами, врегульовано розділом IV ПК України, яким визначено види отриманих фізичними особами доходів, які включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу (стаття 164 ПК України), та доходів, що не включаються до розрахунку загального (річного) оподатковуваного доходу (стаття 165 ПК України).

Підпункт 14.1.180 пункту 14.1статті 14ПК України визначає податковим агентом щодо податку на доходи фізичних осіб, зокрема, юридичну особу (її філію, відділення, інший відокремлений підрозділ), яка незалежно від організаційно правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов`язана нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність контролюючим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV цього Кодексу.

Відповідно до статті 18 ПК України податковим агентом визнається особа, на яку цим Кодексом покладається обов`язок з обчислення, утримання з доходів, що нараховуються (виплачуються, надаються) платнику, та перерахування податків до відповідного бюджету від імені та за рахунок коштів платника податків. Податкові агенти прирівнюються до платників податку і мають права та виконують обов`язки, встановлені цим Кодексом для платників податків.

Згідно з підпунктом 168.1.1 пункту 168.1статті 168ПК України податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.

Пунктом 163.1 статті 163ПК України передбачено, що об`єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання); іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України.

Базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду. Загальний оподатковуваний дохід складається з доходів, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання), доходів, які оподатковуються у складі загального річного оподатковуваного доходу, та доходів, які оподатковуються за іншими правилами, визначеними цим Кодексом (пункт 164.1 статті 164ПК України та підпункт 164.1.1 цього пункту).

Відповідно до пункту «а» підпункту 164.2.14 пункту 164.2статті 164ПК України зі змінами, внесеними згідно із Законом України від 16 січня 2020 року № 466 ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві», який набрав чинності 23 травня 2020 року, до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід у вигляді неустойки (штрафів, пені), відшкодування матеріальної або немайнової (моральної) шкоди, крім сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику податку внаслідок заподіяння йому матеріальної шкоди, а також шкоди життю та здоров`ю, а також відшкодувань моральної шкоди в розмірі, визначеному рішенням суду, але не вище чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, або в розмірі, визначеному законом.

У попередній редакції зазначена норма права передбачала, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються дохід у вигляді неустойки (штрафів, пені), відшкодування матеріальної або немайнової (моральної) шкоди, крім сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику податку внаслідок заподіяння йому матеріальної шкоди, а також шкоди життю та здоров`ю.

Отже, з 23 травня 2020 року пункт «а» підпункту 164.2.14 пункту 164.2статті 164ПК України доповнено словами «а також відшкодувань моральної шкоди в розмірі, визначеному рішенням суду, але не вище чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, або в розмірі, визначеному законом», тобто суми відшкодування моральної шкоди підлягають оподаткуванню.

Граматичне та системне тлумачення зазначеного пункту ПКУкраїни у чинній редакції дозволяє зробити висновок, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включаються: 1) суми, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику податку внаслідок заподіяння йому матеріальної шкоди; 2) суми, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування шкоди життю та здоров`ю; 3) суми, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування моральної шкоди в розмірі, визначеному рішенням суду, але не вище чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, або в розмірі, визначеному законом.

Отже, як до 23 травня 2020 року, так і чинним податковим законодавством передбачено, що стягнуті за рішенням суду суми на відшкодування шкоди життю та здоров`ю не включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку.

Таким чином податковим законодавством передбачено, що суми відшкодування немайнової (моральної) шкоди, стягнуті на підставі судового рішення, включаються до оподаткованого доходу платника податку, відповідно підлягають оподаткуванню, крім сум, зокрема, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику податку внаслідок заподіяння йому шкоди життю та здоров`ю.

Правовий висновок про те, що до загального місячного (річного) оподаткованого доходу платника податку не включається суми відшкодування шкоди, завданої платнику податку внаслідок заподіяння шкоди життю та здоров`ю, викладено також у постановах Верховного Суду від 25 липня 2018 року у справі № 180/683/13-ц, від 05 червня 2019 року у справі № 227/130/14-ц, від 25 листопада 2020 року у справі № 264/5681/17, від 19 травня 2021 року у справі № 180/377/20, від 25 січня 2023 року у справі №598/438/21.

Таким чином моральна шкода у розмірі 80 000 грн підлягає стягненню без утримання з цієї суми податків та інших обов`язкових платежів.

Згідно з п.2 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» позивач звільнений від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях, а тому у відповідності до п.3 ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Задоволені позовні вимоги складають 16% (80000грн х 100% : 500000 грн). На підставі цього підлягає стягненню з відповідача в дохід держави судовий збір пропорційно задоволеної частини позовних вимог в сумі 640 грн (4000 грн х 16% : 100%).

Відповідно до ст.43 Конституції України, ст.23 ЦК України, ст.ст.153, 237-1 КЗпП України, ст.43 Гірничого закону України, керуючись ст.ст.13, 19, 141, 263-265 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства«Вугільна компанія«Краснолиманська» (м.Родинське Донецькоїобласті,вулиця Перемоги,будинок 9,код ЄДРПОУ31599557)на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ,РНОКПП НОМЕР_1 ) на відшкодування моральної шкоди, завданої професійними захворюваннями, 80000 (вісімдесят тисяч) гривень без утримання з цієї суми податків, зборів та інших обов`язкових платежів.

Стягнути з Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська» (м. Родинське Донецької області, вулиця Перемоги, будинок 9, код ЄДРПОУ 31599557) в дохід держави судовий збір в розмірі 640 (шестисот сорока) гривень.

В іншій частині в задоволенні позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст.273 ЦПК України.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом тридцяти днів безпосередньо до суду апеляційної інстанції за правилами ст.ст.354, 355 ЦПК України.

Суддя Г.В. Назаренко