Рішення № 119106788, 16.05.2024, Богодухівський районний суд Харківської області

Справа №613/828/23 Провадження № 2/613/43/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 травня 2024 року Богодухівський районний суд Харківської області у складі:

головуючого судді - Уварової Ю.В.,

за участі секретаря - Макушинської О.В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

представник позивача - адвокат Колєснік І.А.,

відповідач - Богодухівський відділ Державної виконавчої служби у Богодухівському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції,

представник відповідача - Казанцев Д.О.,

відповідач - Міністерство Юстиції України,

представник відповідача - Богуцька В.В.,

третя особа, що не заявляє самостійних вимог - Державна казначейська служба України,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Богодухові цивільну справу № 613/828/23, пров. № 2/613/43/24 за позовом ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Богодухівського відділу Державної виконавчої служби у Богодухівському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, Держави Україна в особі Міністерства юстиції України, третя особа, що не заявляє самостійних вимог - Державна казначейська служба України про стягнення моральної шкоди,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, в якому просить стягнути з державного бюджету України на свою користь моральну шкоду в розмірі 50000.00 грн., завдану тривалим невиконанням рішення суду.

В обґрунтування вимог позивач зазначає, що в провадженні Богодухівського відділу державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції перебуває виконавче провадження № 67175260 про примусове виконання виконавчого листа, виданого 01.06.2021 Богодухівським районним судом Харківської області, про стягнення з Територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Богодухівської районної державної адміністрації на користь позивачки заборгованості в розмірі 36243,50 грн., а саме 13858 грн. - заробітна плата, 11068,50 грн. - компенсація за невикористану відпустку, 11317.00 грн. - вихідна допомога; а також судові витрати: 908.00 грн. судового збору за подання позову та 2000.00 грн. за правничу допомогу адвоката, згідно із рішенням Богодухівського районного суду Харківської області від 28.04.2021, ухваленого у цивільній справі № 613/358/21.

Постановою державного виконавця Богодухівського відділу державної виконавчої служби у Богодухівському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 24.01.2022 було повернуто без виконання виконавчий лист на підставі п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження», з обґрунтуванням того, що під час виконавчих дій, при перевірці майнового стану боржника та за вказаною адресою у виконавчому документі, майна належного боржнику в межах суми стягнення не виявлено.

Ухвалою Богодухівського районного суду Харківської області від 01.06.2022, постановленою за скаргою позивачки, визнано неправомірною постанову державного виконавця Богодухівського відділу державної виконавчої служби у Богодухівському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) від 24.01.2022 у виконавчому провадженні № 67175260 про повернення позивачці виконавчого листа, виданого 01.06.2021 Богодухівським районним судом Харківської області, про стягнення з боржника - Територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Богодухівської районної державної адміністрації на користь ОСОБА_1 заборгованості в розмірі 36243,50 грн.

Суд цією ухвалою також зобов`язав державного виконавця Богодухівського відділу державної виконавчої служби у Богодухівському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) відновити виконавче провадження № 67175260 та вчинити виконавчі дії з урахуванням вимог Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень».

Державним виконавцем зазначена ухвала суду не виконана, як і приписи Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», внаслідок чого до цього часу не здійснено виконання рішення суду і присуджені судом кошти не виплачені позивачці.

Позивачка вважає, що внаслідок вказаних протиправних дій (рішень) та бездіяльності посадових осіб державної виконавчої служби, тривалого невиконання рішення суду, їй завдано моральної шкоди, яка підлягає стягненню з Держави України.

Також позивачка вважає, що у даному випадку наявні і встановлені протиправні дії та бездіяльність посадових осіб державної виконавчої служби в процесі виконання судового рішення про стягнення коштів, а тому наявні усі складові цивільно-правової відповідальності, що є підставою для пред`явлення вимоги про відшкодування моральної шкоди.

В обґрунтування визначеного розміру моральної шкоди зазначає, що важливо врахувати природу коштів, які вона не може отримати протягом тривалого часу, а саме заборгованість із заробітної плати, невиплата якої поставила її в скрутне становище.

Розмір моральної шкоди позивач оцінює в 50000.00 /п`ятдесят тисяч/ грн. Вважає, що визначений розмір моральної шкоди відповідає засадам розумності та справедливості, з урахуванням характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань позивачки, ступеня вини посадових осіб державної виконавчої служби у завданні моральної шкоди.

Від Державної виконавчої служби у Богодухівському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції надійшов відзив, в якому відповідач зазначає, що позовні вимоги є безпідставними та не підлягають задоволенню.

Свою позицію обґрунтовує тим, що на виконанні у відділі перебуває виконавче провадження № 67175260 за виконавчим листом № 613/358/21, виданим 01.06.2021 Богодухівським районним судом Харківської області про стягнення з Територіального центру соціального обслуговування Богодухівської РДА на користь ОСОБА_1 заборгованості по виплаті заробітної плати в розмірі 36243,50грн., судового збору в розмірі 908,00 грн. та 2000 грн. за правничу допомогу адвокату.

20.10.2021 державним виконавцем Нагорною С.П. було винесено постанову про відкриття виконавчого проведення. В ході виконання встановлено, що з 31.12.2020 Територіальний центр соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Богодухівської районної державної адміністрації (надали Боржник) знаходиться у стані припинення.

Державним виконавцем для з`ясування майнового стану було направлено запити до реєструючих установ, Державної фіскальної служби України, Міністерства внутрішніх справ України та банківських установ. Відповідно до відповіді ДФС України відкритих рахунків боржник не має.

Відповідно до відповіді МВС за боржником обліковуються транспортні засоби, а саме:

Марка ТЗ: FT Модель ТЗ: 50QT-11 Категорія ТЗ: МОПЕД Рік виробництва ТЗ: 2008 VIN: LFETABHLX83000840 Номера шасі: LFETABHLX83000840 Номерний знак: АХАА3669 Колір ТЗ: СИНІЙ;

Марка ТЗ: FT Модель ТЗ: 50QT-11 Категорія ТЗ: МОПЕД Рік виробництва Т3:;2008 VIN: LFETABHL783000844 Номер шасі: LFETABHL783000844 Номерний знак: АХАА3668 Колір ТЗ: СИНІЙ;

Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомоґо майна щодо суб`єкта, прав на нерухоме майно не має.

01.11.2021 державним державним виконавцем винесено постанову про арешт майна боржника, 22.12.2021 - постанову про арешт коштів боржника.

19.01.2022 на адресу відділу надійшов лист від голови ліквідаційної комісії Боржника, з якого вбачається, що з 31.12.2020 боржник знаходиться у стадії припинення в результаті ліквідації. Зазначена установа була створена Богодухівською районною державною адміністрацією Харківської області та відповідно до положення фінансувалась з місцевого бюджету з 01.01.2021 року фінансування установи не здійснюється, рахунки закрити. Майно, яке перебувало на балансі Боржника, передано в комунальну власність Богодухівської міської ради. Майно на яке можливо звернути стягнення - відсутнє.

24.01.2022 на підставі п.2 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження», у зв`язку з тим, що під час проведення виконавчих дій, при перевірці майнового стану боржника та за вказаною у виконавчому документі адресою майна, належному боржнику в межах суми стягнення, не виявлено, державним виконавцем Нагорною С.П. було винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувану.

11.01.2023 відповідно до ст. 41 Закону України «Про виконавче провадження, на підставі заяви представника стягувача ОСОБА_2 від 09.01.2023 року та ухвали Богодухівського районного суду від 01.06.2022 року про визнання неправомірною постанови державного виконавця Богодухівського відділу державної виконавчої служби Нагорної С.П. від 24.01.2022 про повернення виконавчого документа стягувачу, головним державним виконавцем Мірошником О.М. було винесено постанову про відновлення виконавчого провадження.

Згідно з відомостями Реєстру неприбуткових організації, за пошуковимм критерієм код ЄДРПОУ Боржника, виявлено запис, який свідчить про неприбутковість організації Боржника у виконавчому провадженні. При цьому ознака неприбутковості - 0031 (бюджетні установи).

Відповідно до положень статей 3, 6, 27 Закону України «Про виконавче провадження», статті 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік», Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №845 від 03.08.2011, 13.01.2023 року відділом направлено заяву про виконання виконавчого документу на адресу Головного управління Державної казначейської служби

України у Харківської області.

25.01.2023 року на адресу відділу надійшов лист Головного управління Державної казначейської служби України у Харківської області, в якому зазначено, що стягувачі, на користь яких прийняті рішення про стягнення коштів з рахунку боржника, подають до органу Казначейства, в якому обслуговується боржник, документи, зазначені у пункті 6 цього порядку.

Боржник, зазначений у виконавчому листі Богодухівського районного суду Харківської області, не знаходиться на казначейському обслуговуванні в Головному управлінні та його територіальних управліннях, тобто не має відкритих рахунків.

Відповідно до статті 4 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» виконання рішень суду про стягнення коштів з державного підприємства або юридичної особи здійснюється в порядку, визначеному Законом України «Про виконавче провадження» з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом.

У зв`язку з чим заява була повернута Головним управління Державної казначейської служби України у Харківській області.

З відповіді Богодухівської РДА на запит головного державного виконавця від 25.01.2023 вбачається, що Розпорядженням голови Богодухівської районної адміністрації від 27.04.2016 № 134 затверджено положення Територіального центру соціального обслуговуваня (надання соціальних послуг) Богодухівської районної державної адміністрації.

Рішенням II позачергової сесії VIII скликання Богодухівської міської ради від 24.12.2020 року № 52- VIII створено Комунальний заклад Центр надання соціальних послуг Богодухівської міської Ради Харківської області. Враховуючи, що центр фінансується за рахунок місцевого бюджету, подальше функціонування на території міста Богодухів двох установ з надання соціальних послуг було недоцільним. Розпорядженням голови Богодухівської районної державної адміністрації від 30.12.2020 року № 338 прийнято рішення про ліквідацію Боржника та утворення ліквідаційної комісії.

Після отримання цієї відповіді 15.02.2023 року відділом до Богодухівського районного суду направлена заява про заміну сторони у виконавчому провадженні у виконавчому провадженні з Територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Богодухівської районної державної адміністрації на Комунальний заклад Комунальний заклад центр надання соціальних послуг Богодухівської міської ради Харківської області.

Ухвалою від 29.03.2023 року у задоволенні заяви головного державного виконавця Богодухівського відділу державної виконавчої служби у Богодухівському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про заміну боржника у виконавчому провадженні з виконання виконавчого листа Богодухівського районного суду Харківської області по справі № 613/358/21 відмовлено.

27.03.2023 заява про виконання виконавчого документу відповідно до Закону України «Про гарантії держави, щодо виконання судових рішень» було направлено на адресу Державної казначейської служби України.

Також відповідач зазначає, що у 2020 році світ охопила пандемія короновірусу. До наслідків впливу пандемії на людину відносять депресію, тривожність, безсоння, психічні розлади, невпевненість, фрустрацію, страх.

24 лютого 2022 року р.ф. (країна-агресор) почала широкомасштабнее вторгнення в Україну. Від початку війни в Україні зростає чисельність людей, які постраждали від агресивних і насильницьких дій та потребують комплексної психологічної допомоги. Окрім постійної загрози фізичних травм під час війни, багато українців переживають травми психологічні. Практично все населення України живе в постійному стресі, відчуває страх та тривогу, не почувається у безпеці, що в цілому має негативний вплив на психічне здоров`я.

З урахуванням викладеного відповідач вважає позовні вимоги необгрунтованими та незаконними, а викладені у ньому обставини такими, що не відповідають дійсності та не знаходять свого підтвердження доказами.

Від Міністерства юстиції України також надійшов відзив, в якому відповідач заперечує проти задоволення позову ОСОБА_1 в повному обсязі.

У відзиві представник відповідача зазначає, що позивачка жодним чином не обґрунтувала порушення своїх прав Міністерством юстиції України та не надала до суду жодного доказу на підтвердження цього.

Міністерство юстиції України не є належним відповідачем по справі, оскільки зміст та обсяг повноважень, закріплених Положенням про Міністерство юстиції України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 02.07.2014 року № 228, та чинним законодавством не включає відновлення Міністерством юстиції України порушеного права Позивачки.

Міністерство юстиції України відповідно до законодавства не наділено повноваженнями щодо нарахування та виплати заборгованості по заробітній платі особі, яка з Міністерством в трудових відносинах не перебувала.

Враховуючи відсутність будь-яких доказів, які б свідчили про винесення незаконних рішень або вчинення посадовими особами Міністерства Юстиції незаконних дій щодо позивача, просить суд відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Крім того, згідно з нормами чинного законодавства, у державного виконавця відсутні повноваження щодо зобов`язання органів казначейської служби прийняти відповідні виконавчі листи до виконання, а також відсутні законодавчо закріплені засоби примусу таких органів вчинити певні дії в порядку Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», оскільки Державна казначейська служба України не є боржником у ВП № 67175260.

У зв`язку з вищевикладеним державний виконавець звертався до Богодухівського районного суду Харківської області з заявою про заміну сторони виконавчого провадження з Територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Богодухівської районної державної адміністрації на Комунальний заклад Центр надання соціальних послуг Богодухівської міської ради Харківської області, проте ухвалою вищезазначеного суду від 03.03.2023 по справі № 613/358/21 у задоволенні такої заяви відмовлено.

Отже, державним виконавцем вчинялися відповідні дії на виконання ухвали Богодухівського районного суду Харківської області від 01.06.2022 по справі № 613/358/21, що спростовує доводи позовної заяви.

Крім того представник Міністерства юстиції України вважає, що позивачка не надала суду доказів, якими підтверджується факт заподіяння їй моральних страждань, за яких обставин вони заподіяні, чому вона оцінила моральну шкоду саме на таку суму та з чого вона при цьому виходила, якими доказами це підтверджується, а також інші обставини, що мають значення для вирішення цієї вимоги. У позовній заяві відсутні аргументи, які б підтверджували взаємозв`язок між діями державного виконавця та душевними стражданнями, які нібито зазнала позивачка, і що ці душевні страждання стали наслідком винесення скасованих постанов державного виконавця в межах ВП № 67175260, а також не вказано критерії, виходячи з яких розраховується розмір моральної шкоди.

Представник позивача адвокат Колєснік І.А. в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити. Зазначив, що склад цивільно-правового порушення детально обґрунтовано в позові.

Щодо самої моральної шкоди, то її складовими є:

1)Повне розчарування в діяльності державних органів.

Позивач та її чоловік працювали в одній державній установі, при ліквідації якої їм не виплатили чесно зароблені кошти, що поставило їх родину в скрутне матеріальне становище, змусило їх обох звернутись до суду. Водночас, отримавши рішення суду на свою користь, позивач зіткнулась з новими порушеннями своїх прав з боку виконавчої служби.

2)Тривалість виконавчого провадження, яке триває вже більше двох років, навіть ухвала суду за результатами розгляду скарги на дії державного виконавця не була виконана більше шести місяців.

3)Ухвалення виконавчою службою протиправних рішень в ході виконавчого провадження, вчинення дій, не передбачених законом.

4)Природа коштів, стягнення яких намагається добитись позивач, а саме заробітна плата, яка є необхідною для забезпечення потреб життєдіяльності

5)Необхідність вжиття додаткових зусиль для відновлення звичайного укладу життя, пов`язаного з необхідністю позичати кошти, щоб забезпечити першочергові потреби.

Вважав, що доводи відповідачів про те, що виконавцем вживались дії, направлені на виконання рішення суду, не відповідають дійсності.

Так процедура стягнення коштів в даному випадку чітка і прозора. Алгоритм дій визначено ЗУ «Про гарантії держави про виконання судових рішень», посилання на саме такий порядок містилось і в ухвалі суду за наслідками розгляду скарги.

Водночас всупереч вимогам згаданого закону, заява про виконання була направлена не до Центрального органу (Казначейської служби України) , а до Харківського управління ДКС.

Зазначив, що саме позивачем (стягувачем у виконавчому провадженні) вживались активні заходи щодо спонукання ВДВС до вчинення виконавчих дій шляхом подачі різного роду заяв, скарг, письмових звернень та запитів.

Також просив врахувати, що заробітна плата має важливе соціальне значення.

Визначений позивачкою розмір моральної шкоди вважав обґрунтованим і справедливим.

З урахуванням тривалості і систематичності порушень з боку ВДВС, просив постановити окрему ухвалу.

Представник відповідача Державної виконавчої служби у Богодухівському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції в судовому засіданні вважав, що позивачка не довела заподіяння їй моральної шкоди діями (бездіяльністю) державного виконавця, оскільки не надала в якості доказу висновку судової психологічної експертизи. Вважав, що погіршення психоемоційного стану позивача могло статись через події у світі, які негативно вплинули як на неї, так і на інших людей і жодним чином не пов`язано з виконання рішення суду. Доказів причинно-наслідкового зв`язку між діями державного виконавця та моральними стражданнями позивачки також не надано.

Зазначив, що Харківське управління Державної казначейської служби також приймає документи на виконання, одна к вданому випадку повернуло їх у зв`язку з відсутністю рахунків.

Щодо розміру моральної шкоди, також вважав, що визначення позивачем саме такого розміру моральної шкоди не обґрунтовано ані в позові, ані наданими доказами.

За наведених обставин просив у позові відмовити.

Представник відповідача Міністерства юстиції України в судовому засіданні також просила відмовити в позові з підстав, зазначених у відзиві.

Наголошувала, що Міністерство не є стороною виконавчого провадження, не відкривало виконавче провадження, не проводило виконавчих дій, отже жодним чином не порушило права позивачки.

Також пояснила, що незважаючи на те, що саме Мінюст реалізує державну політику з питань організації примусового виконання рішень судів, воно не уповноважено на перевірку кожного виконавчого провадження.

З наведених підстав просила відмовити у задоволенні позову до Міністерства юстиції як до неналежного відповідача.

Водночас звернула увагу, що казначейська служба залучена до участі у справі тільки як третя особа.

Представник третьої особи Державної казначейської служби в судове засідання не з`явився, про дату і час судового засідання повідомлявся у встановленому законом порядку.

Надав письмові пояснення, в яких просив відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог, розгляд справи проводити без участі представника Казначейства.

В обґрунтування зазначає, що кошти державного бюджету належать на праві власності державі. Отже, боржником у зобов`язанні зі сплати коштів державного бюджету є держава Україна як учасник цивільних відносин (частина друга статті 2 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 170 ЦК України держава набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, зазвичай орган, діями якого завдано шкоду.

За висновками Конституційного Суду України, викладеними у рішенні №12-рп/2001 від (справа про відшкодування шкоди державою), структура бюджетної класифікації України у функціональній структурі видатків України не передбачає видатків (коштів) на відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю судів та правоохоронних органів, за рахунок видатків на їх утримання. Конституція України гарантує громадянам у таких випадках право на відшкодування шкоди саме за рахунок Держави, а не за рахунок коштів державного органу.

Тому, залучення або незалучення до участі у таких категоріях спорів орган казначейства не впливає на правильність визначення належного відповідача у справі та встановлення фактичних обставин, оскільки Казначейство не є тим суб`єктом який порушив права чи інтереси позивача. Зазначене підтверджується висновком Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2019 по справі №242/4741/16-ц.

Відповідно до п.2 ст. 6 Закону України «Про виконавче провадження» рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, згідно Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою КМ України від 03.08.2011 №845.

Відповідно до Порядку відшкодування шкоди здійснюється Державною Казначейською службою України (далі-Казначейство), за бюджетною програмою для відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду, відшкодування громадянинові вартості конфіскованого та безхазяйного майна стягнутого в дохід держави, відшкодування шкоди, завданої фізичній чи юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, їх посадових і службових осіб (КПКВ 3504030).

Кошти на відшкодування шкоди державою підлягають стягненню з Державного бюджету України, тому не підлягають задоволенню вимоги про безспірне списання коштів з казначейського рахунку.

Також зазначає, що розмір відшкодування шкоди повинен визначатись з урахуванням вимог розумності та справедливості такого відшкодування, яке має бути не більш ніж достатнім для поміркованого задоволення звичайних потреб потерпілої особи і не повинно призводити до збагачення Позивача за рахунок Держави.

Просив взяти до уваги надані пояснення при вирішенні справи та вирішення питання про розподіл судових витрат відповідно до закону.

Суд, заслухавши учасників процесу, дослідивши письмові матеріали, матеріали виконавчого провадження, встановив наступне.

Фактичні обставини справи.

Рішенням Богодухівського районного суду від 28.04.2021 у справі №613/358/21 з Територіального центру соціального обслуговування громадян (надання соціальних послуг) Богодухівської РДА на користь ОСОБА_1 стягнуто заборгованість із заробітної плати в сумі 13858.00 грн., компенсацію за невикористану відпустку в сумі 11068,50 грн., вихідну допомогу в сумі 11317.00 грн., а також судові витрати - 908.00 грн. судового збору за подання позову та 2000.00 грн. за правничу допомогу адвоката, а всього 36243.50 грн.

Постановою державного виконавця Богодухівського ВДВС від 20.10.2021 відкрито виконавче проведення на підставі виконавчого листа №613/358/21, виданого 01.06.2021 Богодухівським районним судом. Номер виконавчого провадження - 67175260.

20.10.2021 отримано відповідь Державної фіскальної служби України про відсутність інформації про наявні рахунки боржника.

З відповіді МВС на запит державного виконавця вбачається, що за боржником обліковуються транспортні засоби, а саме два мопеди. Постаново. виконавця від 01.11.2021 на майно боржника (зазначені мопеди) накладено арешт.

Постановою від 22.12.2021 накладено арешт на грошові кошти боржника.

22.12.2021 постанову про арешт коштів боржника направлено для виконання на адресу ДКС України в Богодухівському районі та запитано інформацію про залишки коштів на рахунках Територіального центру соціального обслуговування громадян (надання соціальних послуг) Богодухівської РДА.

Зазначена постанова повернута Управлінням Державної казначейської служби України в Богодухівському районі Харківської області без виконання у зв`язку з тим, що в постанові КМУ від 03.08.2011 №845 «Про затвердження Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевого бюджетів або боржників» відсутній механізм прийняття до виконання постанови про арешт коштів боржника. Також у листі УДКС зазначено, що установа (боржник) не включена до мережі розпорядників та одержувачів бюджетних коштів на 2021 бюджетний рік і відповідно не відкриті рахунки в органах казначейства.

19.01.2022 на адресу Богодухівського ВДВС надійшов лист голови ліквідаційної комісії Територіального центру соціального обслуговування громадян (надання соціальних послуг) Богодухівської РДА, з якого вбачається, що з 31.12.2020 боржник знаходиться у стадії припинення в результаті ліквідації. Зазначена установа була створена Богодухівською районною державною адміністрацією Харківської області та відповідно до положення фінансувалась з місцевого бюджету з 01.01.2021 року фінансування установи не здійснюється, рахунки закрити. Майно, яке перебувало на балансі Терцентру, передано в комунальну власність Богодухівської міської ради. Майно на яке можливо звернути стягнення - відсутнє.

Постановою державного виконавця Богодухівського ВДВС від 24.01.2022 на підставі п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» було повернуто без виконання виконавчий лист у зв`язку з тим, що під час виконавчих дій, при перевірці майнового стану боржника та за вказаною адресою у виконавчому документі, майна належного боржнику в межах суми стягнення не виявлено.

Ухвалою Богодухівського районного суду Харківської області від 01.06.2022, постановленою за скаргою позивачки, визнано неправомірною постанову державного виконавця Богодухівського відділу державної виконавчої служби у Богодухівському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) від 24.01.2022 у виконавчому провадженні № 67175260 про повернення позивачці виконавчого листа, виданого 01.06.2021 Богодухівським районним судом Харківської області, про стягнення з боржника - Територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Богодухівської районної державної адміністрації на користь ОСОБА_1 заборгованості в розмірі 36243,50 грн.

Постановою державного виконавця від 11.01.2023 відновлено виконавче провадження.

16.01.2023 заява про виконання виконавчого документу - виконавчого листа 613/358/21 направлена в.о. начальника Богодухівського ВДВС на адресу ГУ ДКС України в Харківській області.

25.01.2023 року на адресу відділу надійшов лист Головного управління Державної казначейської служби України у Харківської області, в якому зазначено, що стягувачі, на користь яких прийняті рішення про стягнення коштів з рахунку боржника, подають до органу Казначейства, в якому обслуговується боржник, документи, зазначені у пункті 6 цього порядку.

Боржник, зазначений у виконавчому листі Богодухівського районного суду Харківської області, не знаходиться на казначейському обслуговуванні в Головному управлінні та його територіальних управліннях, тобто не має відкритих рахунків.

Відповідно до статті 4 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» виконання рішень суду про стягнення коштів з державного підприємства або юридичної особи здійснюється в порядку, визначеному Законом України «Про виконавче провадження» з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом.

У зв`язку з чим заява була повернута Головним управління Державної казначейської служби України у Харківській області.

Ухвалою Богодухівського районного суду Харківської області від 29.03.2023 відмовлено у задоволенні заяви ВДВС про заміну боржника у виконавчому провадженні.

27.03.2023 заява про виконання виконавчого документу - виконавчого листа 613/358/21 направлена виконуючим обов`язки начальника Богодухівського ВДВС на адресу Державної казначейської служби України.

З відповіді Державної Казначейської служби на запит адвоката Колєсніка І.А. вбачається, що в Казначействі за бюджетною програмою 3504040 «Заходи щодо виконання рішень суду, що гарантовані державою» обліковується з 07.08.2023 виконавчий лист Богодухівського районного суду Харківської області, виданий 01.06.2021 у справі №613/358/21 про стягнення з Територіального центру соціального обслуговування громадян Богодухівської РДА на коштів користь ОСОБА_1 . Також у відповіді зазначено, що заборгованість за рішеннями суду, пов`язаними з трудовими правовідносинами погашається у другу чергу (перша черга це рішення щодо пенсійних та соціальних виплат, аліментів, відшкодування шкоди та ін.) Питання щодо виконання судових рішень, які відносяться до другої черги погашення заборгованості за рахунок коштів бюджетної програми розглянеться Казначейством тільки після погашення заборгованості по першій черзі.

Норми права, що підлягають застосуванню.

Згідно зі ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 55 Конституції України визначено, що права та свободи людини і громадянина захищаються судом. Частиною першою вказаної статті визначено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Статтею 56 Конституції України передбачено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову та моральну шкоду передбачені нормами ст.ст. 1166, 1167 ЦК України, відповідно до яких шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.

Відповідно до ч.1 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування та посадової або службової особи вказаних органів при здійсненні ними своїх повноважень, визначені статями 1173 та 1174 ЦК України відповідно.

Відповідно до ст. 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Відповідно до ст. 1174 ЦК України, шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Згідно із частиною першою статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Пунктами 3 та 9 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31.03.1995 передбачено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

За положеннями статті 129-1 Конституції України обов`язковість рішення суду віднесено до основних засад судочинства.

Згідно з ч. 2 ст. 13 ЗУ «Про судоустрій і статус суддів» судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Відповідно до частин першої, другої статті 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

За приписами ч. 1 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до ч. 1 ст. 41 Закону України «Про виконавче провадження» у разі, якщо постанова виконавця про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа стягувачу визнана судом незаконною чи скасована в установленому законом порядку, виконавче провадження підлягає відновленню за постановою виконавця не пізніше наступного робочого дня з дня одержання виконавцем відповідного рішення.

Положеннями Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» встановлені гарантії держави щодо виконання судових рішень та виконавчих документів, визначених Законом України «Про виконавче провадження», та особливості їх виконання.

За змістом частини першої статті 2 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов`язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є державний орган, державні підприємство, установа, організація, юридична особа, примусова реалізація майна якої забороняється відповідно до законодавства.

У статті 3 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» зазначено, що виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Положеннями статті 4 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» встановлено порядок виконання рішень суду про стягнення коштів з державного підприємства (установи, організації) або юридичної особи, примусова реалізація майна якої забороняється відповідно до законодавства.

Статтею 4 вказаного Закону передбачено, що виконання рішень суду про стягнення коштів з державного підприємства або юридичної особи здійснюється в порядку, визначеному Законом України «Про виконавче провадження», з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом.

У разі якщо рішення суду про стягнення коштів з державного підприємства або юридичної особи не виконано протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, його виконання здійснюється за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Протягом десяти днів з дня встановлення державним виконавцем факту наявності підстав для повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до пунктів 2-4, 9 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження», крім випадків, коли стягувач перешкоджає провадженню виконавчих дій, але не пізніше строку, встановленого частиною другою цієї статті, керівник відповідного органу державної виконавчої служби подає до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, документи та відомості, необхідні для перерахування стягувачу коштів, згідно з переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України, про що повідомляє в установленому порядку стягувача.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантовано право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, у якій вона є стороною.

У такий спосіб здійснюється «право на суд», яке відповідно до практики ЄСПЛ включає не тільки право ініціювати провадження, але й право отримати вирішення спору судом.

Стаття 6 § 1 Конвенції застосовується на усіх стадіях провадження з метою «визначення цивільних прав та зобов`язань», враховуючі додаткові процедури у справі. Виконання рішення суду будь-якої інстанції необхідно розглядати як важливу частину судового провадження відповідно до статті 6 Конвенції.

У справі «Горнсбі проти Греції» (Case of Hornsby v. Greece) суд у своєму рішенні від 19 березня 1997 року зазначив, що для цілей статті 6 Конвенції виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина «судового розгляду».

Ефективний доступ до суду включає в себе право на виконання судового рішення без зайвих затримок (рішення від 28 липня 1999 року у справі «Імобільяре Саффі» проти Італії», заява № 22774/93, пункт 66).

Держава не може виправдовувати нестачею коштів невиконання судових рішень, винесених проти неї або проти установ чи підприємств, які перебувають у державній власності або контролюються державою (рішення у справі «Шмалько проти України», заява № 60750/00, пункт 44, від 20 липня 2004 року).

Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному та вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади (рішення від 26 квітня 2005 року у справі «Сокур проти України», заява № 29439/02, та від 19 лютого 2009 року у справі «Крищук проти України», заява № 1811/06).

Обговорюючи питання про наявність підстав для відшкодування позивачеві моральної шкоди, суд виходить з такого.

Загальні підходи до відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади, були сформульовані Верховним Судом у постанові від 10.04.2019 у справі №464/3789/17. Зокрема, Суд дійшов висновку, що адекватне відшкодування шкоди, зокрема й моральної, за порушення прав людини є одним із ефективних засобів юридичного захисту. Моральна шкода полягає у стражданні або приниженні, яких людина зазнала внаслідок протиправних дій. Страждання і приниження - емоції людини, змістом яких є біль, мука, тривога, страх, занепокоєння, стрес, розчарування, відчуття несправедливості, тривала невизначеність, інші негативні переживання. Порушення прав людини чи погане поводження із нею з боку суб`єктів владних повноважень завжди викликають негативні емоції. Проте не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду. Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік та стан здоров`я потерпілого.

У справах про відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади або органом місцевого самоврядування, суд, оцінивши обставин справи, повинен встановити чи мали дії (рішення, бездіяльність) відповідача негативний вплив, чи досягли негативні емоції позивача рівня страждання або приниження, встановити причинно-наслідковий зв`язок та визначити співмірність розміру відшкодування спричиненим негативним наслідкам.

З досліджених матеріалів справи та матеріалів виконавчого провадження вбачається, що на момент розгляду даної справи рішення суду про стягнення на користь ОСОБА_1 заборгованості із заробітної плати залишається невиконаним близько трьох років.

Так протиправність рішення державного виконавця була встановлена ухвалою суду від 01.06.2022. Цією ухвалою постанову державного виконавця про повернення виконавчого документу стягувану визнано неправомірною, зобов`язано державного виконавця вчинити виконавчі дії з урахуванням вимог статті 4 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень».

Незважаючи на положення згаданого закону та ухвалу суду від 01.06.2022 за наслідками розгляду скарги на постанову державного виконавця про повернення виконавчого документу, державним виконавцем тривалий час не вчинялись дії, передбачені Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», що підтверджується матеріалами справи та матеріалами виконавчого провадження, більше того, виконавче провадження було відновлено тільки 11.01.2023, тобто через сім місяців після постановлення судом відповідної ухвали.

Направлення державним виконавцем заяви до Богодухівського управління ДКС та до Харківського обласного управління ДКС не є діями з належного виконання рішення, оскільки законом передбачено, що виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється саме центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, таким органом є Державна казначейська служба України.

Зрештою виконавчий лист Богодухівського районного суду Харківської області, виданий 01.06.2021 у справі №613/358/21 про стягнення з Територіального центру соціального обслуговування громадян (надання соціальних послуг) Богодухівської РДА на коштів користь ОСОБА_1 прийнято на виконання Казначейством за бюджетною програмою 3504040 «Заходи щодо виконання рішень суду, що гарантовані державою». Виконавчий лист обліковується в Казначействі з 07.08.2023, перебуває у другій черзі на виконання.

В своїй постанові від 24.03.2020 у справі № 818/607/17 КАС ВС зазначив, що неможливість для позивача отримати виконання рішення, винесеного на його користь, протягом тривалого строку становить втручання у його право на мирне володіння своїм майном та є порушенням вимог § 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та ст. 1 Протоколу №1.

Суд зазначає, що обставинами, які безумовно вплинули на заподіяння позивачу моральної шкоди, яка полягає у понесених ним моральних (душевних) стражданнях є: бездіяльність відповідача, вчинення дій та прийняття рішень, які суперечили вимогам ЗУ «Про виконавче провадження» та ЗУ «Про гарантії Держави щодо виконання судових рішень», надмірна тривалість таких дій і бездіяльності, необхідність витрачати значні зусилля на захист своїх прав і свобод, тобто змінювати звичний уклад життя, відчуття напруги та цілком природнього розчарування, викликаного неможливістю отримати кошти, які належать позивачеві за законом.

Отже, через душевні страждання, які позивач зазнав у зв`язку з надмірно тривалим невиконанням остаточного рішення з вини посадових осіб Богодухівського ВДВС у Богодухівському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, за дії (бездіяльність) яких держава несе відповідальність, відповідно до ст. 56 Конституції України, ст.ст. 23, 1167, 1173, 1174 ЦК України, заявник має право на відшкодування йому за рахунок держави моральної шкоди.

Таким чином, суд констатує наявність моральної шкоди, протиправність дій та бездіяльності заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і бездіяльністю заподіювача, що у встановленому законом порядку не спростовано відповідачем.

Надаючи оцінку доводам відповідача про те, що позивачкою не доведено факт заподіяння їй моральної шкоди, в тому числі з тих підстав, що у справі не проведено психологічну експертизу, суд зазначає про таке.

Згідно з ч.1 ст.103 ЦПК України, суд призначає експертизу у справі за сукупності таких умов:

1) для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо;

2) сторонами (стороною) не надані відповідні висновки експертів із цих самих питань або висновки експертів викликають сумніви щодо їх правильності.

Завданням судово-психологічної експертизи у справах про відшкодування моральної шкоди є виявлення функціонального рівня психічної діяльності, особистісні та емоційні прояви суб`єкта, особливості їх динаміки під впливом конкретних життєвих подій. Отже при призначенні такої експертизи експертам можуть бути поставлені питання про те, чи є ситуація, що досліджується за справою, психотравмувальною для позивача і якщо так, то чи завдані особі моральні страждання (моральна шкода), а також який орієнтовний розмір становить грошова компенсація за завдані страждання (моральну шкоду).

В постанові від 03 липня 2019 року у справі № 750/1591/18-ц Велика Палата Верховного Суду зазначила, що відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини право заявника на відшкодування моральної шкоди у випадку надмірно тривалого невиконання остаточного рішення, за що держава несе відповідальність, презюмується.

У практиці Європейського Суду з прав людини порушення державою прав людини, що завдають психологічних страждань, розчарувань та незручностей зокрема через порушення принципу належного врядування, кваліфікуються як такі, що завдають моральної шкоди.

Таким чином, психологічне напруження, розчарування та незручності, що виникли внаслідок порушення органом держави чи місцевого самоврядування прав людини, навіть якщо вони не потягли вагомих наслідків у вигляді погіршення здоров`я, можуть свідчить про заподіяння їй моральної шкоди.

В рішенні ЄСПЛ від 28 травня 1985 року у справі «Абдулазіз, Кабалес і Балкандалі», зазначається, що «з огляду на її природу, стверджувана моральна шкода не завжди може бути предметом чіткого доведення. Проте розумно припустити, що особи, які…зіткнулися з проблемами...можуть зазнати страждань і тривоги». Звідси випливає, що фактичною основою для висновку про наявність негативних наслідків у немайновій сфері потерпілої особи у більшості ситуацій може бути як таке розумне припущення про природність їх виникнення за подібних обставин.

З урахуванням наведеного суд вважає, що для встановлення всіх обставини справи в даному випадку проведення експертизи не є обов`язковим, що не суперечить положенням ч.1 ст.103 ЦПК, крім того, призначення експертизи в даному випадку не є обов`язковим в розумінні статті 105 ЦПК України (обов`язкове призначення експертизи).

Також суд звертає увагу, що висновки у частині психологічного дослідження щодо визначення орієнтовного (можливого) розміру компенсації моральної шкоди мають імовірний характер, а остаточне рішення по цьому питанню є прерогативою суду.

Щодо доводів представника відповідача - Міністерства Юстиції про те, що Міністерство є неналежним відповідачем у справі, суд зазначає наступне.

Згідно із частиною четвертою статті 58 ЦПК України держава бере участь у справі через відповідний орган державної влади відповідно до його компетенції.

У свою чергу, під компетенцією розуміють сукупність предметів відання, завдань, повноважень, прав і обов`язків державного органу або посадової особи, що визначаються законодавством.

ВПВС в постанові від 20.08.2022 у справі № 910/5201/19 також нагадала, що в судовому процесі держава бере участь у справі як сторона через відповідний її орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах.

Належним відповідачем у справах про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовою або службовою особою, є держава як учасник цивільних відносин, як правило, в особі органу, якого відповідач зазначає порушником своїх прав (постанова ВП ВС від 27.11.2019 у справі N 242/4741/16-ц).

Згідно з п.1 Положення «Про Міністерство юстиції», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 2 липня 2014 р. № 228, Мін`юст є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику з питань організації примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб).

Згідно з п.п. 2-3) п.3 Положення, одним з основних завдань Мін`юсту є забезпечення формування та реалізація державної політики у сфері організації примусового виконання рішень;

Згідно з п.п. 54-1) п.4 Мін`юст відповідно до покладених на нього завдань бере участь у справах, діє в судах України від імені та в інтересах держави у випадках, передбачених законом, зокрема через територіальні органи Мін`юсту.

Територіальними органами Мінюсту є його міжрегіональні управління (в тому числі Східне міжрегіональне).

Згідно з Положенням про міжрегіональні управління Міністерства юстиції України, затвердженим Наказом Міністерства юстиції України 23 червня 2011 року № 1707/5 (в редакції наказу Міністерства юстиції України від 20 вересня 2022 року № 3959/5) одним з основними завдань міжрегіонального управління є забезпечення реалізації державної політики у сферах організації примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб).

Міжрегіональне управління відповідно до покладених на нього завдань:

- організовує через структурний підрозділ, що забезпечує реалізацію повноважень у сфері організації примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб) відповідно до законів України (п. 4.14).

- контролює через структурний підрозділ, що забезпечує реалізацію повноважень у сфері організації примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), здійснення примусового виконання рішень у випадках, передбачених законом, відповідним відділом примусового виконання рішень та відділами державної виконавчої служби міжрегіонального управління (4.15).

- за дорученням Мін`юсту представляє інтереси, бере участь, діє від імені та в інтересах Кабінету Міністрів України, Міністерства юстиції України, держави у випадках, передбачених законом (самопредставництво органу державної влади), в судах України, готує матеріали до розгляду цих справ (п.4.34).

З урахуванням викладеного, виходячи з сукупності прав, обов`язків, завдань та повноважень Міністерства Юстиції, зокрема в сфері забезпечення реалізації державної політики з питань організації примусового виконання рішень судів та інших органів, беручи до уваги, що з будь-якими скаргами, заявами з приводу тривалого невиконання рішення суду про стягнення на свою користь заборгованості з заробітної плати ОСОБА_1 до Міністерства не зверталась, а порушником своїх прав зазначає саме Богодухівський відділ ВДВС, суд не вбачає підстав для задоволення вимог позивача до Держави в особі Міністерства Юстиції.

Суд відхиляє доводи представника відповідача Міністерства юстиції про те, що Державна казначейська служба залучена до участі у справі тільки в якості третьої особи.

Держава бере участь у справі як відповідач через відповідні органи державної влади, зазвичай орган, діями якого завдано шкоду. Разом із тим залучення або ж не залучення до участі у таких категоріях спорів Державної казначейської служби України або її територіального органу не впливає на правильність визначення належного відповідача у справі, оскільки відповідачем є держава, а не Державна казначейська служба України чи її територіальний орган. До такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду в своїй постанові від 27 листопада 2019 року у справі № 242/4741/16-ц.

Отже, ДКСУ та її територіальний орган можуть бути залучені до участі у справі з метою забезпечення завдань цивільного судочинства, однак їх незалучення не може бути підставою для відмови у позові.

Вирішуючи питання про розмір відшкодування, суд виходить з того, що еквівалентом моральної шкоди виступають гроші. Грошові кошти, як загальний еквівалент всіх цінностей, в економічному розумінні «трансформують» шкоду в загальнодоступне вираження, а розмір відшкодування «обчислює» шкоду. Розмір визначеної компенсації повинен, хоча б наближено, бути мірою моральної шкоди та відновлення стану потерпілого. При визначенні компенсації моральної шкоди складність полягає у неможливості її обчислення за допомогою будь-якої грошової шкали чи прирівняння до іншого майнового еквіваленту. Тому грошова сума компенсації моральної шкоди є лише ймовірною, і при її визначенні враховуються характер правопорушення, глибина фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, інші обставин, які мають істотне значення, вимоги розумності і справедливості (постанова Верховного Суду від 25 травня 2022 року в справі № 487/6970/20).

Також розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди визначається залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Отже, визначаючи розмір моральної шкоди, суд враховує як характер моральних страждань позивача, про які суд зазначив вище, так і їх тривалість (майже три роки), той факт, що рішення залишається невиконаним і на сьогоднішній день, бере до уваги рівень психологічного напруження, яке весь цей час відчувала позивачка, суттєвість додаткових зусиль, докладених позивачкою для організації свого життя, пов`язаних з необхідністю звернення з письмовими заявами і скаргами до виконавчої служби та суду, витрачений на це час та моральні зусилля.

Також суд погоджується з доводом сторони позивача, що при визначенні розміру моральної шкоди слід врахувати і природу коштів, які стягнуті на користь позивачки за рішенням суду, а саме - заробітна плата, яку вона мала отримати за виконану роботу.

Заробітна плата є важливою соціально-економічною категорією, яка формує платоспроможність особи, є основою для повноцінного відтворення працівника, покликана задовольняти потреби життєдіяльності людини, забезпечувати соціальні гарантії. Отже довготривала відсутність можливості отримати належні за законом кошти у вигляді заробітної плати в порядку примусового виконання рішення суду про стягнення таких коштів, природньо завдає моральних страждань, викликає хвилювання у зв`язку з відсутністю можливості придбати речі першої необхідності та продукти харчування.

На підставі викладеного, з урахуванням всіх перелічених вище чинників, таких як тривалість і глибина моральних страждань, їх характер і обсяг, суд доходить висновку, що розмір відшкодування моральної шкоди у сумі 10000.00 грн. відповідатиме засадам розумності та справедливості, а також обставинам справи та наслідкам, що настали для позивачки, яка зазнала моральних страждань.

Щодо порядку стягнення коштів.

Як неодноразово зазначав в своїх рішеннях Верховний Суд, у справах про стягнення моральної шкоди, де відповідачем є Держава, яка бере участь у справі через відповідний орган державної влади, резолютивні частини судових рішень не повинні містити відомостей про суб`єкта його виконання, номери та види рахунків, з яких буде здійснено безспірне списання коштів.

Отже кошти на відшкодування шкоди державою підлягають стягненню з Державного бюджету України.

Щодо постановлення окремої ухвали.

Відповідно до ч.1 ст.262 ЦПК України, суд, виявивши при вирішенні спору порушення законодавства або недоліки в діяльності юридичної особи, державних чи інших органів, інших осіб, постановляє окрему ухвалу, незалежно від того, чи є вони учасниками судового процесу.

Відповідно до ч.3 ст.262 ЦПК України суд може постановити окрему ухвалу щодо державного виконавця, іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця та направити її органам, до повноважень яких належить притягнення таких осіб до дисциплінарної відповідальності, або органу досудового розслідування, якщо суд дійде висновку про наявність в діях (бездіяльності) таких осіб ознак кримінального правопорушення.

Інститут окремої ухвали направлений на реагування суду у тих випадках, коли порушення закону настільки очевидне, зухвале та систематичне, що не дозволяє суду бути інертним до таких порушень і спонукає до ефективних дій, втіленням яких має бути окрема ухвала.

У рамках обставин цієї справи суд не вбачає підстав, які б зумовлювали постановлення окремої ухвали.

Щодо витрат на правничу допомогу.

Статтею 133 ЦПК України встановлено, що витрати на професійну правничу допомогу відносяться до витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до положень статті 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Отже, оцінивши наведені у статті 137 ЦПК обставини, суд доходить висновку, що визначення у договорі розміру витрат на правничу допомогу у сумі 20000.00 грн. відповідає вимогам розумності і справедливості та є співмірним з обсягом наданих послуг, часом, витраченим адвокатом, складністю справи, значенням справи для сторін.

При цьому суд звертає увагу, що обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Так представники відповідачів вважали, що визначена позивачем сума витрат на правову допомогу є завищеною, однак жодних обґрунтувань своєї позиції не зазначили.

На виконання вимог ст.134 ЦПК України представником позивача разом в позові було наведено попередній розрахунок витрат відповідача на професійну правничу допомогу в сумі 20000.00 грн., а на підтвердження понесених витрат надано: копію додаткової угоди до договору про надання правничої допомоги від 01.06.2023 року, яким зокрема визначено вартість послуг у фіксованому розмірі та порядок їх оплати, а також копію акту виконанння послуг за договором.

Згідно з ч.ч.1,2 статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються:

1) у разі задоволення позову - на відповідача;

2) у разі відмови в позові - на позивача;

3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Як вбачається з матеріалів справи, ціна позову складала 50000.00 грн., рішенням суду стягнуто 10000.00 грн., тобто позовні вимоги задоволені на 20 %.

Отже виходячи з правил, закріплених статтею 141 ЦПК України, суд вважає за можливе стягнути на користь позивача витрати, понесені нею на правничу допомогу, зі зменшенням заявленої суми пропорційно розміру суми, у стягненні якої було відмовлено.

Розмір заявленої правничої допомоги складає 20000.00 грн., 20 % від цієї суми складає 4000.00 грн., які підлягають стягненню.

Щодо судового збору.

З квитанції № 32528798800007023655 від 02.06.2023 вбачається, що при зверненні до суду з позовом позивачкою сплачено судовий збір в розмірі 1073.60 грн.

Згідно з п.13 ч.2 ст.3 ЗУ «Про судовий збір», за подання позовної заяви про відшкодування шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їх посадовою або службовою особою, а так само незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури або суду, судовий збір не справляється.

Згідно з п.6 ч. ст.141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Отже враховуючи, що позивач, будучи звільненою від сплати судового збору, сплатила його при подачі позову, а відповідачем у справі є Держава, сплачений позивачкою судовий збір підлягає поверненню та компенсується у даній справі за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

На підставі приведеного вище, керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 141, 259, 263-265, 274-279, 354, ЦПК України, ст.15,16, 23, 1167, 1173, 1174, 1176 ЦК України,

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Держави України в особі Богодухівського відділу Державної виконавчої служби у Богодухівському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції - задовольнити частково.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 10.000 (десять тисяч) грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу в розмірі 4000 (чотири тисячі) грн.

У задоволенні решти вимог в частині стягнення моральної шкоди та витрат на правничу допомогу - відмовити.

У задоволенні вимог до Держави України в особі Міністерства Юстиції України - відмовити.

Повернути ОСОБА_1 судовий збір в сумі 1073 (одна тисяча сімдесят три) грн. 60 коп., помилково сплачений позивачкою при подачі позову згідно з квитанцією 32528798800007023655 від 02.06.2023.

Судові витрати у виді судового збору в розмірі 1073 (одна тисяча сімдесят три) грн. 60 коп. компенсувати за рахунок Держави.

Рішення може бути оскаржене до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач - ОСОБА_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 .

Відповідач - Держава Україна в особі Богодухівського відділу Державної виконавчої служби у Богодухівському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, 62103, Харківська область, м. Богодухів, вул. Покровська, 5, ЄДРПОУ - 34970779.

Відповідач - Держава Україна в особі Міністерства Юстиції України, м.Київ, вул. Городецького 13, ЄДРПОУ - 00015622.

Третя особа - Державна казначейська служба України, м.Київ, вул. Бастіона 6, ЄДРПОУ - 37567646.

Повне рішення складено 16.05.2024.

Суддя