Ухвала суду № 119105161, 16.05.2024, Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 344/9383/24

Провадження № 1-кс/344/3971/24

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 травня 2024 року м. Івано-Франківськ

Слідчий суддя Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області ОСОБА_1 , з участю секретаря ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , слідчої ОСОБА_4 , підозрюваного ОСОБА_5 , захисника ОСОБА_6 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в рамках кримінального провадження № 12024091010001260 від 13.05.2024 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України,-

В С Т А Н О В И В:

Слідчий звернулась з вказаним клопотанням, яке погоджено з прокурором, в обгрунтування якого покликалась на те, що досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_5 , вчинив умисний корисливий злочин за наступних обставин.

Так, близько 22 год 32 хв 12 травня 2024 року ОСОБА_5 проходив по

вул. Української перемоги, в м. Івано-Франківську. Проходивши повз салон краси «Vintag», що розташований по

АДРЕСА_1 , ОСОБА_5 побачив, що одне із вікон салону знаходиться у режимі «провітрювання», після чого в останнього виник умисел на таємне викрадення чужого майна, яке знаходилось у приміщенні вищевказаного салону, який перебуває у власності потерпілої ОСОБА_7 .

Реалізуючи свій протиправний умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна, переконавшись, що поруч нікого немає та за його діями ніхто не спостерігає, ОСОБА_5 шляхом відкриття вікна, що знаходилось у режимі «провітрювання», незаконно проник до вказаного приміщення.

Перебуваючи у приміщенні салону, ОСОБА_5 , з метою незаконного збагачення, діючи умисно, в період дії на території України воєнного стану, який введено Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24.02.2022 року № 2102-ІХ, продовженого відповідно до Указу Президента України від 06.02.2024 року № 3564/2024 з 05 год 30 хв 14 лютого 2024 року (строком на 90 діб), з корисливих спонукань, усвідомлюючи протиправний і суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи шкідливі наслідки і свідомо бажаючи настання таких наслідків, таємно викрав ноутбук марки «Medion», вартістю 14000 грн, із зарядним пристроєм до нього, який знаходився на стійці адміністратора, а також грошові кошти у сумі 79 800 гривень, що знаходились у шухляді дерев`яного стола, що за стійкою адміністратора.

Після вчинення крадіжки ОСОБА_5 покинув місце вчинення кримінального правопорушення, а викраденим майном розпорядився на власний розсуд, чим завдав потерпілій ОСОБА_7 майнову шкоду на загальну суму 93800 гривень.

13 травня 2024 року ОСОБА_5 затримано в порядку ст. 208 КПК України за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.

14 травня 2024 року ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.

У вчиненні кримінального правопорушення обґрунтовано підозрюється ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець та зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , зареєстрований, як ВПО та фактично проживаючий за адресою: АДРЕСА_3 , українець, громадянин України, з середньою освітою, неодружений, непрацюючий, РНОКПП НОМЕР_1 , раніше судимий.

Обґрунтованість підозри ОСОБА_5 у вчинені інкримінованого йому кримінального правопорушення повністю підтверджується зібраними в ході досудового розслідування матеріалами, а саме даними, які містяться у протоколі огляду місця події, протоколі затримання особи, підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення, протоколі допиту потерпілого ОСОБА_7 , протоколі огляду відеозапису, постанові про визнання речовими доказами та іншими матеріалами кримінального провадження в їх сукупності.

Відповідно до ст. 12 КК України, злочин у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_5 , відноситься до тяжких злочинів, за вчинення якого, відповідно до ч. 4 ст. 185 КК України, передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від п`яти до восьми років.

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою обирається відносно раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять роки.

Підстави для тримання під вартою передбачені нормами Кримінального кодексу України, Кримінального процесуального кодексу України, Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), а саме, ст.5 (право на свободу та особисту недоторканість), а також рішеннями Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ).

Основна мета вказаної ст. 5 Конвенції полягає в тому, щоб виключити необґрунтоване тримання під вартою особи (рішення ЄСПЛ по справі Маккей проти Сполученого королівства). Вимога законності тримання під вартою не може бути задоволена тільки шляхом дотримання національного законодавства, а національне законодавство повинно відповідати Конвенції, включаючи загальні принципи, які в ній відображені (справа Плесо проти Угорщини).

Згідно статті 5 §1(c) Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенції) нікого не може бути позбавлено свободи, крім такого випадку і відповідно до процедури, встановленої законом, як законний арешт або затримання особи, здійснене з метою до провадження її до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.

Відповідно до правової позиції ЄСПЛ, викладеної в рішенні Джессіус проти Литви, особа може бути позбавлена волі на підставі статті 5 § 1 (c) Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод лише в рамках кримінального провадження, з тим, щоб вона постала перед компетентним судовим органом за обґрунтованою підозрою у вчиненні злочину.

Можливість підозрюваного ОСОБА_5 переховуватись від органів досудового розслідування чи суду зумовлюється тим, що підозрюваний, усвідомлюючи тяжкість покарання за вчинений злочин, санкція якого передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк від п`яти до восьми років, може намагатись уникнути покарання.

Можливість підозрюваного ОСОБА_5 незаконно впливати на потерпілого у вказаному кримінальному провадженні обґрунтовується тим, що підозрюваному відоме її місце проживання, та він шляхом вмовляння, залякування, може схиляти її до зміни власних показань, що може істотно вплинути на досудове розслідування. Оцінюючи наявність цього ризику, варто врахувати, що ризик впливу на потерпілого існує не лише на етапах досудового розслідування, а й на стадії судового розгляду.

Можливість підозрюваного ОСОБА_5 вчинити інше кримінальне правопорушення підтверджується тим, що у підозрюваного відсутнє офіційне місце працевлаштування, а отже і джерело доходу, у зв`язку з чим підозрюваний ОСОБА_5 може продовжити свою злочинну діяльність чи вчинити інше кримінальне правопорушення, з метою незаконного збагачення.

Враховуючи вищевикладене, а також вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним ОСОБА_5 кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання його винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, у вчиненні якого він підозрюється, відсутність у підозрюваного офіційного працевлаштування, міцних соціальних зв`язків та джерел доходу, ризиків продовження протиправної поведінки, та те, що ОСОБА_5 усвідомлюючи тяжкість покарання, може переховуватись від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на потерпілу, вчинити інше кримінальне правопорушення, орган досудового розслідування приходить до висновку про необхідність обрання підозрюваному ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки уникнути вищевказаних ризиків шляхом застосування більш м`яких запобіжних заходів неможливо, так як вони не зможуть запобігти вищевказаним ризикам.

Разом з тим, якщо слідчий суддя, суд, згідно ч. 3 ст. 183 КПК України, при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою дійде до переконання про необхідність визначення розміру застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним ОСОБА_5 обов`язків, передбачених КПК України, на підставі п. 5 ст. 182 КПК, беручи до уваги репутацію підозрюваного, його майновий стан, тяжкість інкримінованого йому злочину, то необхідний йому розмір пропонуємо у межах вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Прокурор та слідчий в судовому засіданні клопотання підтримали з підстав, викладених в ньому, просили клопотання задовольнити та обрати щодо підозрюваного запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Підозрюваний та його захисник в судовому засіданні заперечили щодо задоволення даного клопотання, просили обрати щодо ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.

Заслухавши прокурора, слідчого, підозрюваного, його захисника, дослідивши матеріали клопотання, вважаю за необхідне зазначити наступне.

Згідно з вимогами п.п. 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практикою Європейського суду з прав людини обмеження права на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених ч. 5 ст. 176 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам:

1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;

2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;

3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;

4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;

5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

Ч. 2 ст. 183 КПК України визначено, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

У відповідності до ст. 12 КК України, кримінальні правопорушення, передбачені ч. 4 ст. 185 КК України, у вчиненні яких підозрюється ОСОБА_5 є тяжкими злочинами, за які передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від п`яти до восьми років .

ОСОБА_5 може в майбутньому переховуватись від органів слідства та суду, усвідомлюючи про неминучість покарання за вчинення кримінального правопорушення у виді позбавлення волі.

Згідно з ч.1 ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:

1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення;

2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;

3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Відповідно до практики Європейського суду «розумна підозра» у вчиненні кримінального злочину», про яку йдеться у підпункті «с» п. 1 ст. 5 Конвенції, передбачає наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила злочин. Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод вимагає, щоб будь-який захід, яким людина позбавляється волі, відповідав меті ст. 5, а саме захисту особи від свавілля.

У п. 175 рішення Європейського суду з прав людини від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» визначено, що термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series А, № 182).

При цьому, обґрунтована підозра вимагає тільки наявності певних об`єктивних відомостей, які дають підстави для переконання в тому, що особа вірогідно вчинила злочин. За визначенням Європейського суду, «у п-п. «с» п. 1 ст. 5 йдеться про розумну підозру, а не про щиру або сумлінну (bona fide) підозру».

В справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» (1994) Суд визначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри, не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтованого обвинувального вироку чи просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».

13 травня 2024 року ОСОБА_5 затримано в порядку ст. 208 КПК України за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.

14 травня 2024 року ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.

Слідчий суддя зауважує, що зміст матеріалів кримінального провадження, які додано до клопотання, свідчить про те, що зазначені у клопотанні обставини підозри мають місце і підтверджуються на цьому етапі розслідування достатньою сукупністю матеріалів кримінального провадження, які містяться у матеріалах справи, а саме даними, які містяться у протоколі огляду місця події, протоколі затримання особи, підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення, протоколі допиту потерпілого ОСОБА_7 , протоколі огляду відеозапису, постанові про визнання речовими доказами та іншими матеріалами кримінального провадження в їх сукупності.

Крім цього, прокурором доведено наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний ОСОБА_5 з певною ймовірністю може вчинити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме:

а саме: можливість підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, незаконно впливати на потерпілого у цьому ж кримінальному провадженні.

Можливість підозрюваного ОСОБА_5 переховуватись від органів досудового розслідування чи суду зумовлюється тим, що підозрюваний, усвідомлюючи тяжкість покарання за вчинений злочин, санкція якого передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк від п`яти до восьми років, може намагатись уникнути покарання.

Можливість підозрюваного ОСОБА_5 незаконно впливати на потерпілого у вказаному кримінальному провадженні обґрунтовується тим, що підозрюваному відоме її місце проживання, та він шляхом вмовляння, залякування, може схиляти її до зміни власних показань, що може істотно вплинути на досудове розслідування. Оцінюючи наявність цього ризику, варто врахувати, що ризик впливу на потерпілого існує не лише на етапах досудового розслідування, а й на стадії судового розгляду.

Можливість підозрюваного ОСОБА_5 вчинити інше кримінальне правопорушення підтверджується тим, що у підозрюваного відсутнє офіційне місце працевлаштування, а отже і джерело доходу, у зв`язку з чим підозрюваний ОСОБА_5 може продовжити свою злочинну діяльність чи вчинити інше кримінальне правопорушення, з метою незаконного збагачення.

В ході розгляду клопотання стороною захисту не спростовано існування ризиків, на які покликається слідчий у поданому клопотанні, і слідчий суддя вважає такі ризики наявними.

Всі доводи захисту не дають достатніх підстав слідчому судді вважати доведеним відсутність встановлених ризиків, і є недостатніми для гарантування належної поведінки підозрюваного та не свідчать про відсутність вказаних ризиків з огляду на конкретні обставини справи.

Крім того, у відповідності до вимог п.3 ч.1 ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику, або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Тримання під вартою є винятковим видом запобіжного заходу та застосовується лише у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе відвернути ризики, зазначені у ст. 177 КПК. При розгляді клопотання про обрання або ж продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обов`язково має бути розглянуто можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів (правова позиція, викладена у п. 80 рішення ЄСПЛ від 10 лютого 2011 року у справі «Харченко проти України»).

В ході розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя дійшов переконання, що в даному кримінальному провадженні, враховуючи конкретні його обставини та інкриміновану ОСОБА_5 участь у кримінальному правопорушенні, неможливим є застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання тим ризикам, існування яких доведено в судовому засіданні.

На думку слідчого судді, застосування до підозрюваного такого запобіжного заходу, як, наприклад, домашній арешт, як про це клопотали підозрюваний та його захисник, не зможе запобігти встановленим в ході розгляду клопотання ризикам та не сприятиме на даному етапі досудового розслідування виконанню завдань кримінального провадження.

Крім того, слідчим суддею не встановлено виняткових обставин, які б давали підставу не застосовувати до підозрюваного запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

За таких обставин, враховуючи також і виховну мету застосування запобіжного заходу щодо особи підозрюваного, слідчий суддя вбачає за можливе застосувати до ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

При розгляді даного клопотання слідчий суддя також враховує і спосіб винення інкримінованих підозрюваному дій, раніше підозрюваний притягувався до кримінальної відповідальності, тобто не бажає ставати на шлях виправлення.

Згідно з ч. 3 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Частиною 4 ст. 183 КПК України передбачено, що Слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні:

1) щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування;

2) щодо злочину, який спричинив загибель людини;

3) щодо особи, стосовно якої у цьому провадженні вже обирався запобіжний захід у вигляді застави, проте був порушений нею;

4) щодо злочину, передбаченого статтями 255-255-3 Кримінального кодексу України;

5) щодо особливо тяжкого злочину у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів.

При обранні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно підозрюваного, обвинуваченого, який оголошений у міжнародний розшук, та/або який виїхав, та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, розмір застави не визначається.

Розмір застави не визначається під час розгляду питання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відповідно до статей 629-631 цього Кодексу.

Під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-1, 258-258-5, 260,261, 437-442 Кримінального кодексу України.

Вирішуючи питання щодо визначення альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави, слідчий суддя враховує відношення самого підозрюваного до інкримінованих йому дій, його вік, стан здоров`я, відсутність офіційного доходу.

Зважаючи на викладене, слідчий суддя вважає за необхідне в рамках даного кримінального провадження визначити альтернативний запобіжний захід у вигляді застави.

При визначенні розміру застави, як альтернативного запобіжного заходу, крім наведеного вище, враховую практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави буде достатнім стимулюючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкодити встановленню істини у кримінальному провадженні, а також тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_5 за інкримінований злочин, характер та обставини його вчинення.

Враховуючи обставини кримінального правопорушення, мотив кримінального правопорушення, тяжкість злочину, який інкримінується підозрюваному, вважаю за необхідне визначити заставу в межах 20 (двадцяти) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб в сумі 60 560 гривень 00 коп., гривень, оскільки внесення застави саме в такому розмірі, за висновком слідчого судді, може гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків.

Окрім цього, слідчий суддя відповідно до ч.3 ст.183 КПК України вважає за необхідне, у разі внесення застави, покласти на підозрюваного обов`язки, визначені ч.5 ст.194 КПК України.

Отже, враховуючи вищенаведене, вважаю, що в судовому засіданні поза розумним сумнівом доведено відсутність можливості застосування більш м`якого запобіжного заходу, тому клопотання слід задовольнити та застосувати щодо підозрюваного ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з визначенням застави в межах 20 (двадцяти) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб в сумі 60 560,00 гривень, з покладенням на підозрюваного передбачених у ст. 194 КПК України додаткових обов`язків, необхідність покладення яких встановлена з наведеного слідчим обґрунтування клопотання, і саме такий запобіжний захід буде достатнім для забезпечення дієвості даного кримінального провадження.

На підставі ст.ст. 29, 55, 62, 63, 129 Конституції України, керуючись ст.ст. 176-178, 182-183, 193, 194, 196, 197, 202, 205, 309, 376, 395 КПК України, -

У Х В А Л И В:

Клопотання задовольнити.

Застосувати щодо підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, на строк до 11 липня 2024 року включно.

Взяти підозрюваного ОСОБА_5 під варту в залі суду, а тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_5 здійснювати в Івано-Франківській установі виконання покарань № 12.

Розмір застави визначити в межах 20 (двадцяти) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб в сумі 60 560 гривень 00 коп., яка може бути внесена, як самим підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок Івано-Франківського міського суду (одержувач: ТУ ДСА України в Івано-Франківській області, код: 26289647, банк: ДКСУ України, м. Київ, МФО: 820172, р/р: UA158 201 720 355 259 002 000 002 265).

Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу в розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, протягом дії ухвали.

У разі внесення застави покласти на підозрюваного ОСОБА_5 наступні обов`язки:

- прибувати за першим викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді та суду;

- не залишати без дозволу слідчого, прокурора, слідчого судді або суду Івано-Франківської області;

- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця служби;

- утриматися від спілкування зі свідками в даному кримінальному провадженні;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Роз`яснити підозрюваному, що у разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розмірі, оригінал документу із відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області коштів має бути наданий уповноваженій службовій особі місця ув`язнення. Після отримання та перевірки документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена службова особа місця ув`язнення має негайно здійснити розпорядження про звільнення з-під варти та повідомити усно і письмово слідчого, прокурора та слідчого суддю Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області.

У разі внесення застави та з моменту звільнення з-під варти підозрюваний вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у виді застави.

Ухвала підлягає до негайного виконання після її оголошення.

Про прийняте рішення повідомити заінтересованих осіб.

Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора окружної прокуратури міста Івано-Франківська ОСОБА_3 .

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя ОСОБА_8