Рішення № 119099832, 15.05.2024, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.05.2024м. ДніпроСправа № 904/257/24

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Фещенко Ю.В.,

за участю секретаря судового засідання Стойчан В.В.

та представників:

від позивача: Ткач Т.М.;

від відповідача: Біленко К.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку загального позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "КСГ "Дніпро" (смт. Новопокровка Солонянського району Дніпропетровської області)

до Вакулівської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області (с.Вакулівка Криворізького району Дніпропетровської області)

про розірвання договору оренди землі № 36 від 12.01.2022

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "КСГ "Дніпро" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Вакулівської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області (далі - відповідач), в якій просить суд розірвати договір оренди землі № 36 від 12.01.2022, за умовами якого Товариству з обмеженою відповідальністю "КСГ "Дніпро" в строкове платне користування передано земельну ділянку сільськогосподарського призначення, яка знаходиться на території Вакулівської сільської ради Криворізького (стара назва - Софіївського) району Дніпропетровської області, із кадастровим номером 1225283300:02:002:0111, площею 14,7585 га, у зв`язку з відмовою Товариства з обмеженою відповідальністю "КСГ "Дніпро" від права користування земельною ділянкою.

Позовні вимоги обґрунтовані наступним:

- між Вакулівською сільською радою Криворізького (стара назва - Софіївського) району Дніпропетровської області, як орендодавцем, та Товариством з обмеженою відповідальністю "КСГ "Дніпро", як орендарем, був укладений договір оренди землі № 36 від 12.01.2022, за умовами якого в строкове платне користування Товариству з обмеженою відповідальністю "КСГ "Дніпро" передано земельну ділянку сільськогосподарського призначення, яка знаходиться на території Вакулівської сільської ради Криворізького (стара назва - Софіївського) району Дніпропетровської області, із кадастровим номером 1225283300:02:002:0111, площею 14,7585 га; договір укладено на строк 14 років (пункт 3.1 договору);

- згідно з договором земельна ділянка сільськогосподарського призначення передається для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Позивач є сільськогосподарським виробником та займається вирощуванням зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур (код 01.11 за класифікатором видів діяльності). Між тим, використовувати орендовану земельну ділянку за призначенням позивач позбавлений можливості, так як земельна ділянка належить до виду земельних угідь - "пасовища 002.02", отже використовувати її з метою вирощування сільськогосподарської продукції об`єктивно неможливо. Крім того, земельна ділянка не лише є пасовищем, а не ріллею, але також є захаращеною та зарослою деревинною поростю, тобто такою, що не пристосована для землеробства, для якого вона і бралася позивачем в оренду;

- також повномасштабна агресія російської федерації проти України негативно вплинула на виробничу діяльність позивача, оскільки суттєво знизилися ціни на продукцію позивача та збільшилися витрати на виробництво;

- з метою припинення договору позивач листом № 08-КСГ від 08.08.2023 звернувся до відповідача з пропозицією розірвання спірного договору за згодою сторін, але, за результатом розгляду вказаного листа, відповідачем прийнято рішення № 1080-21/VІІІ від 21.08.2023 про відмову в розірванні спірного договору за згодою сторін. Вдруге з листом про дострокове розірвання договору за згодою сторін позивач звернувся із листом № вих. 37-КСГ від 11.10.2023, але результатом його розгляду стала також відмова відповідача в достроковому розірванні (рішення № 1166-24/VШ від 12.12.2023);

- листом від 01.01.2024 позивач звернувся до відповідача та повідомив, що Товариство з обмеженою відповідальністю "КСГ "Дніпро", відповідно до пункту "а" частини 1 статті 141 Земельного кодексу України, добровільно відмовляється від права користування земельною ділянкою із кадастровим номером 1225283300:02:002:0111, площею 14,7585 га, яка розташована на території Вакулівської сільської ради Софіївського району (нова назва - Криворізький район) Дніпропетровської області, відтак договір оренди землі № 36 від 12.01.2022, за умовами якого в строкове платне користування позивачу передано земельну ділянку із кадастровим номером 1225283300:02:002:0111, площею 14,7585 га - розривається достроково. Разом з вказаним листом позивачем було направлено підписані з його боку додаткові угоди про розірвання договору у зв`язку з відмовою Товариства з обмеженою відповідальністю "КСГ "Дніпро" від користування земельною ділянкою. Вказаний лист залишився без відповіді та реагування;

- враховуючи вказане, позивач вказує про наявність підстав для розірвання договору оренди землі № 36 від 12.01.2022 на підставі статті 32 Закону України "Про оренду землі", пункту "а" частини 1 статті 141 Земельного кодексу України, у зв`язку з відмовою орендаря - Товариства з обмеженою відповідальністю "КСГ "Дніпро", від права користування вказаною земельною ділянкою.

Також позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь витрати зі сплати судового збору у розмірі 3 028 грн. 00 коп.

Ухвалою суду від 24.01.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 13.02.2024.

Від відповідача засобами електронного зв`язку та поштовим зв`язком надійшов відзив на позовну заяву (вх. суду № 6680/24 від 08.02.2024; вх. суду № 7174/24 від 12.02.2024), в якому він просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на таке:

- 10.08.2021 рішенням Вакулівської сільської ради Криворізького (стара назва Софіївського) району Дніпропетровської області № 409-7/VIII затверджено Перелік земельних ділянок для підготовки лотів для продажу права оренди земельних ділянок на земельних торгах та затвердження умов продажу права оренди земельних ділянок, в тому числі і щодо спірної земельної ділянки з кадастровим номером 1225283300:02:002:0111;

- згідно з відомостями сайту https://auction.org.ua/uk/landRental-english/procdures/view?id=LRE001-UA-20211113-17637, 13.11.2021 Вакулівською сільською радою Криворізького (стара назва - Софіївського) району Дніпропетровської області був оголошений електронний аукціон (земельні торги) з продажу права оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення, площею 14,7585 га, з кадастровим номером 1225283300:02:002:0111;

- у розділі документи (за посиланням: https://auction.org.ua/uk/landRental-english/procedures/view?id=LRE001-UA-20211113-17637) завантажені документи до Лоту № 6 кадастровий номер земельної ділянки 1225283300:02:002:0111), в тому числі і фото земельної ділянки, на якому зображено її стан, а також завантажений Витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № HB-1216229072021 від 01.07.2021, з якого вбачається, що вид угідь земельної ділянки з кадастровим номером 1225283300:02:002:0111 - пасовище, площею 14,7585 га. За результатами електронних торгів (аукціону) 12.01.2022 між Вакулівською сільською радою та ТОВ "КСГ "Дніпро" укладено договір оренди землі № 36;

- згідно з Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права № 296608614 від 27.01.2022 за ТОВ "КСГ "Дніпро" зареєстровано право оренди земельної ділянки з кадастровим номером 1225283300:02:002:0111. Таким чином, посилання позивача щодо того, що дану земельну ділянку неможливо використовувати, а також те, що земельна ділянка не є ріллею, захаращена, зарослою деревинною поростю, є безпідставними, і не можуть бути підставою для розірвання договору оренди землі № 36, оскільки вся інформація про спірну земельну ділянку з кадастровим номером 1225283300:02:002:0111, в тому числі і щодо стану та виду угідь (пасовище) земельної ділянки була опублікована за посиланням https://auction.org.ua/uk/landRental-english/procedures/view?id=LRE001-UA-20211113-17637. Тобто, якщо позивача не влаштовувала спірна земельна ділянка, то обов`язку брати участь в електронних земельних торгах (аукціоні) та підписувати договір оренди у позивача - не було;

- 08.08.2023 до Вакулівської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області надійшла заява ТОВ "КСГ "Дніпро" щодо розірвання договору оренди землі № 36 від 12.01.2022 у зв`язку з тим, що вид угідь спірної земельної ділянки є "Пасовище", а не "Рілля", а також те, що вона є захаращеною та зарослою деревинною поростю. В своїй заяві позивач вказує, що причиною розірвання договору не є добровільна відмова. 21.08.2023 рішенням Вакулівської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області № 1080-21/VIII "Про розгляд заяви ТОВ "КСГ "Дніпро" від 08.08.2023 щодо розірвання договору оренди землі" відмовлено в розірванні договору оренди землі № 36 (Софіївського) району Дніпропетровської області та ТОВ "КСГ "Дніпро", кадастровий номер земельної ділянки 1225283300:02:002:0111, площею 14,7585 га, за взаємною згодою сторін. Відповідно до пункту 13.2 договору дія договору припиняється у разі: закінчення строку, на який його було укладено; придбання орендарем земельної ділянки у власність; викупу земельної ділянки для суспільних потреб або примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності у порядку, встановленому законом; ліквідації юридичної особи-орендаря; смерті фізичної особи-орендаря, засудження його до позбавлення волі та відмови осіб від виконання укладеного договору оренди земельної ділянки. Дане рішення опубліковано на офіційному сайті Вакулівської сільської територіальної громади;

- 11.10.2023 до Вакулівської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області повторно надійшла заява ТОВ "КСГ "Дніпро" щодо розірвання договору оренди землі № 36 від 12.01.2022, у зв`язку з тим, що вид угідь спірної земельної ділянки є "Пасовище", а не "Рілля", а також те що вона є захаращеною та зарослою деревинною поростю. В своїй заяві позивач вказує, що причиною розірвання договору не є добровільна відмова;

- рішенням Вакулівської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області № 1166-24/VIII від 12.12.2023 "Про розгляд заяви ТОВ "КСГ "Дніпро" про розірвання договору оренди земельної ділянки з кадастровим номером 1225283300:02:002:0111" відмовлено в розірванні договору оренди землі № 36 від 12.01.2022, укладеного між Вакулівською сільською радою Криворізького (Софіївського) району Дніпропетровської області та ТОВ "КСГ "Дніпро", кадастровий номер земельної ділянки 1225283300:02:002:0111, площею 14,7585 га, за взаємною згодою сторін. Дане рішення опубліковано на офіційному сайті Вакулівської сільської територіальної громади;

- статтею 32 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що не є підставою для зміни умов або припинення договору, те що вид угідь спірної земельної ділянки є "Пасовище", а не "Рілля", а також те що вона є захаращеною та зарослою деревинною поростю. Із заяв ТОВ "КСГ "Дніпро" від 08.08.2023 (вих. № 08-КСГ) та від 11.10.2023 (вих. № 37-КСГ) вбачається, що останні бажають розірвати договір оренди не у зв`язку з добровільною відмовою, а з інших причин, вказаних в заяві. Враховуючи вищевикладене, приймаючи до уваги, що позивач, звертаючись із заявами від 08.08.2023 (вих. № 08-КСГ) та від 11.10.2023 (вих. № 37-КСГ) до сільською ради, просив розірвати договір не у зв`язку з добровільною відмовою, а у зв`язку з тим, що вид угідь спірної земельної ділянки є "Пасовище", а не "Рілля", а також те що вона є захаращеною та зарослою деревинною поростю;

- таким чином, на день звернення позивача до суду, до сільської ради заяв від ТОВ "КСГ "Дніпро" щодо розірвання договору, у зв`язку з добровільною відмовою від права користування земельною ділянкою не надходило.

У підготовче засідання 13.02.2024 з`явилися представники позивача та відповідача.

У вказаному засіданні судом було відзначено, що матеріали справи не містять відповіді на відзив на позовну заяву.

Враховуючи вказане, у підготовчому засіданні 13.02.2024 судом протокольно було оголошено перерву до 05.03.2024.

Від позивача за допомогою системи "Електронний суд" надійшла відповідь на відзив на позовну заяву (вх. суду № 9219/24 від 23.02.2024), в якій він просить суд поновити строк для подання відповіді на відзив на позовну заяву та задовольнити позовні вимоги, посилаючись на таке:

- Товариство з обмеженою відповідальністю "КСГ "Дніпро" відповідно до пункту "а" частини 1 статті 141 Земельного кодексу України добровільно відмовляється від права користування земельною ділянкою із кадастровим номером 1225283300:02:002:0111, площею 14,7585 га, яка розташована на території Вакулівської сільської ради Софіївського району (на цей час Криворізький район) Дніпропетровської області, відтак договір оренди землі № 36 від 12.01.2022, за умовами якого в строкове платне користування ТОВ "КСГ "Дніпро" передано земельну ділянку із кадастровим номером 1225283300:02:002:0111, площею 14,7585 га - розривається достроково. Разом з листом товариство надіслало підписані зі свого боку додаткові угоди до договору оренди землі № 36 від 12.01.2022 про розірвання договору у зв`язку з відмовою ТОВ "КСГ "Дніпро" від права користування земельною ділянкою. Вказана заява, що отримана відповідачем, залишена без задоволення, про що відповідач повідомив позивача листом від 24.01.2024 № 90-02/16/24, додаткові угоди повернуто без підписання. Таким чином, твердження відповідача, що позивач не звертався до нього саме з повідомленням про добровільну відмову від права користування земельною ділянкою ("а" частини 1 статті 141 Земельного кодексу України), через що в позові слід відмовити, - є необґрунтованим;

- у самому відзиві відповідач не наводить заперечень проти позовних вимог про розірвання договору у зв`язку з відмовою позивача від права користування земельною ділянкою на підставі "а" частини 1 статті 141 Земельного кодексу України, та відповідних обґрунтувань, отже, можна зробити висновок про відсутність таких заперечень. Позивач зазначає, що земельна ділянка не придатна для використання позивачем за цільовим призначенням з метою та в рамках господарської діяльності, яка здійснюється ТОВ "КСГ "Дніпро" - вирощування власної сільгосппродукції;

- ТОВ "КСГ "Дніпро" при проведені аукціону та укладенні спірного договору оренди було введено в оману щодо виду використання та стану земельної ділянки, у зв`язку з чим ТОВ "КСГ "Дніпро" тричі зверталося із заявою про розірвання договору, на що отримувало відмову. На думку позивача, відповідачем у відзиві на позовну заяву не доведено переконливих мотивів заперечення проти позову, відтак позовні вимоги у справі підлягають задоволенню;

- відзив на позовну заяву було подано відповідачем через Електронний кабінет, між тим, додані до відзиву документи було подано в копіях неналежної якості, у зв`язку з чим позивач не мав змогу опрацювати відзив та подати обґрунтовану відповідь на нього. Відзив на позовну заяву отримано позивачем поштовим зв`язком 15.02.2024 (трек-чек по відправленню № 5310002473795), протягом 20-22 лютого мали місце перебої з роботою системи "Електронний суд", яка тривалий час не працювала, не даючи змоги учасникам справи редагувати та відправляти документи та заяви у справі, у зв`язку з чим позивач не мав змоги подати відповідь на позов протягом 5-ти днів, як передбачено вимогами ухвали про відкриття провадження у справі.

У підготовче засідання 05.03.2024 з`явився представник позивача, представник відповідача у вказане засідання не з`явився, при цьому про день, час та місце підготовчого засідання був повідомлений належним чином, оскільки представник відповідача був присутній у попередньому судовому засіданні, що відображено у протоколі судового засідання від 13.02.2024 (а.с. 79), а також, підтверджується повідомленням про відкладення розгляду справи (а.с. 80).

У вказаному засіданні судом було відзначено, що матеріали справи не містять заперечень на відповідь на відзив на позовну заяву.

Судом також було відзначено, що встановлений Господарським процесуальним кодексом шістдесятиденний строк проведення підготовчого провадження закінчується 25.03.2024, отже, з метою надання можливості сторонам скористатися процесуальними правами, визначеними статтями 42 та 46 Господарського процесуального кодексу України, та з метою дотримання принципів господарського судочинства, а саме: рівності усіх учасників перед законом і судом та змагальності, а також для належної підготовки справи для розгляду по суті, суд вважав за необхідне продовжити строк проведення підготовчого провадження на 30 днів.

Враховуючи вказане, ухвалою суду від 05.03.2024 строк проведення підготовчого провадження було продовжено на 30 днів, а саме: по 24.04.2024 включно; підготовче засідання було відкладено на 02.04.2024.

Від відповідача засобами електронного зв`язку надійшли заперечення на відповідь на відзив на позовну заяву (вх. суду № 12750/24 від 14.03.2024), в яких він просить суд у задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись на таке:

- Вакулівською сільською радою проводився електронний аукціон (земельні торги) щодо спірної земельної ділянки, тобто вся інформація щодо електронного аукціону (земельних торгів) з продажу права оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення, площею 14,7585 га, з кадастровим номером 1225283300:02:002:0111 була опублікована 13.11.2021 на сайті https://auction.org.ua/uk/landRental-english/procedures/ view?id=LRE001-UA-20211113-17637;

- крім цього, у розділі "Документи" за посиланням https://auction.org.ua/uk/landRental-english/procedures/ view?id=LRE001-UA-20211113-17637 завантажені документи до лоту № 6 (кадастровий номер земельної ділянки 1225283300:02:002:0111), в тому числі і фото земельної ділянки, на якому зображено її стан, а також завантажений Витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-1216229072021 від 01.07.2021, з якого вбачається, що вид угідь земельної ділянки з кадастровим номером 1225283300:02:002:0111 - пасовище площею 14,7585 га;

- таким чином, учасники, які бажали прийняти участь в електронному аукціоні, в тому числі і ТОВ "КСГ Дніпро" мали можливість побачити на сайті (за посиланням https://auction.org.ua/uk/landRental-english/procedures/view?id=LRE001-UA-20211113-17637) кольорове фото стану спірної земельної ділянки, а також, ознайомитись з Витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-1216229072021 від 01.07.2021, з якого вбачається, що вид угідь земельної ділянки з кадастровим номером 1225283300:02:002:0111 - пасовище. Тобто, твердження ТОВ "КСГ Дніпро" щодо відсутності можливості побачити інформацію щодо реального стану земельної ділянки та виду угідь, є необґрунтованими;

- у відповіді на відзив позивач вказує, що тричі звертався до Вакулівської сільської ради із заявами про відмову від спірного договору оренди землі. Однак, у заявах від 11.10.2023 та від 08.08.2023 підставами для розірвання договору було те, що дана земельна ділянка захаращена, а не добровільна підмова. За результатами розгляду заяв на сесії Вакулівської сільської ради прийняті рішення № 1080-21/VIII від 21.08.2023 та № 1166-24/VIII про відмову у розірванні спірного договору оренди землі;

- 18.01.2024 до сільської ради надійшла заява ТОВ "КСГ Дніпро" про розірвання договору оренди № 36 від 12.01.2022 з підставою припинення права користування земельною ділянкою: добровільна відмова від права користування землею, а 24.01.2024 Вакулівська сільська рада направила лист про відмову у розірванні спірного договору;

- отже, на момент звернення до суду, а саме: 19.01.2024, позивач мав 2 рішення сільської ради про відмову у розірванні договору оренди землі № 36 від 12.01.2022, прийняті за результатами розгляду заяв ТОВ "КСГ Дніпро" від 11.10.2023 та від 08.08.2023, в яких підставою для розірвання договору було те, що дана земельна ділянка захаращена, а не добровільна відмова. Крім цього, результатів розгляду заяви ТОВ "КСГ Дніпро" від 01.01.2024 про припинення права користування, у зв`язку з добровільною відмовою, яка надійшла до сільради 18.01.2024 на момент звернення до суду позивач не мав, тобто спір про право на момент звернення до суду був взагалі відсутній;

- чинним законодавством не передбачено такої підстави як дострокове розірвання договору оренди землі у зв`язку з добровільною відмовою. Крім цього, умовами договору оренди також не передбачено такої підстави для дострокового розірвання договору оренди землі як добровільна відмова від права користування земельною ділянкою.

Від позивача за допомогою системи "Електронний суд" на дійшло клопотання про відкладення розгляду справи (вх. суду № 15880/24 від 01.04.2024), в якому він просить суд відкласти розгляд справи у зв`язку з хворобою представника позивача.

Від відповідача засобами електронного зв`язку надійшла заява (вх. суду № 15996/24 від 01.04.2024), в якій він просить суд провести підготовче засідання 02.04.2024 без участі представника відповідача.

У підготовче засідання 02.04.2024 представники позивача та відповідача не з`явились, при цьому, судом були враховані клопотання відповідача про розгляд справи без участі його представника, а також клопотання позивача про відкладення розгляду справи, яке було задоволено судом.

Враховуючи вказане, ухвалою суду від 02.04.2024 підготовче засідання було відкладено на 16.04.2024.

Від позивача за допомогою системи "Електронний суд" надійшли додаткові пояснення у справі (вх. суду № 17329/24 від 08.04.2024), в яких він просить суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, посилаючись на таке:

- у постановах від 04.05.2020 у справі № 816/1331/17 та від 12.06.2020 у справі №480/303/19 Верховний Суд дійшов висновку, що припинення права користування орендованою земельною ділянкою не настає автоматично в силу добровільної відмови від права користування земельною ділянкою. Добровільна відмова є лише підставою для розірвання договору оренди та прийняття власником рішення про припинення права користування земельною ділянкою;

- з постанови Верховного Суду від 24.02.2021 у справі № 912/1592/20 можна зробити висновок, що добровільна відмова користувача від права користування земельною ділянкою є підставою для розірвання договору оренди земельної ділянки, що повністю узгоджується з нормами статті 31 Закону України "Про оренду землі", і не залежить від того, чи передбачена така умова саме договором оренди. Звернувшись до висновків у справі № 816/1331/17 (постанова від 04.05.2020), також вбачається, що суд погодився з правовою позицією про можливість дострокового розірвання договору у зв`язку з відмовою орендаря від права користування;

- згідно з частиною 1 статті 32 Закону України "Про оренду землі", яка прямо називається "Припинення договору оренди землі шляхом його розірвання": "На вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України";

- позивач зазначає про неможливість використання спірної земельної ділянки позивачем - ТОВ "КСГ "Дніпро", для своїх господарських потреб, так як вказана ділянка за документами, є пасовищем, а позивач тварин не утримує, тоді як фактичний стан земельної ділянки - гай з дикорослими деревами.

Від відповідача засобами електронного зв`язку надійшла заява (вх. суду № 18816/24 від 16.04.2024), в якій він просить суд провести підготовче засідання без участі представника відповідача та вказує на те, що всі доводи та аргументи наведені відповідачем у відзиві на позовну заяву та запереченнях.

У підготовче засідання 16.04.2024 з`явився представник позивача, представник відповідача у вказане засідання не з`явився, при цьому, судом враховано наявність заяви відповідача про проведення судового засідання без участі його представника, яку було задоволено судом.

У вказаному засіданні представник позивача повідомив, що ним повідомлені суду всі обставини справи, які йому відомі; надані всі докази, на які він посилається; матеріали справи не містять нерозглянутих заяв чи клопотань, у зв`язку з чим представник позивача підтвердив доцільність закриття підготовчого провадження.

Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для підготовки до судового засідання та подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважав, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.

Враховуючи вказане, ухвалою суду від 16.04.2024 було закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті у судовому засіданні на 24.04.2024.

Від відповідача засобами електронного зв`язку надійшла заява (вх. суду № 20370/24 від 24.04.2024), в якій він просить суд відкласти розгляд справи на іншу дату у зв`язку з відпусткою представника відповідача.

У судове засідання 24.04.2024 з`явився представник позивача, представник відповідача у вказане засідання не з`явився, при цьому, судом було враховано наявність заяви відповідача про відкладення розгляду справи, яку було задоволено судом.

З огляду на викладене, ухвалою суду від 24.04.2024 у судовому засіданні було оголошено перерву до 15.05.2024.

У судове засідання 15.05.2024 з`явилися представники позивача та відповідача.

У судовому засідання 15.05.2024 представник позивача просив суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві, відповіді на відзив на позовну заяву та додаткових поясненнях.

У судовому засідання 15.05.2024 представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував у повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені у відзиві на позовну заяву та запереченнях на відповідь на відзив на позовну заяву.

Судом враховано, що всіма учасниками судового процесу висловлена своя правова позиція у даному спорі.

Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для підготовки до судового засідання та подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.

Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

У судовому засіданні 15.05.2024 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суд, розглянувши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача,

ВСТАНОВИВ:

Предметом доказування у даній справі є наявність підстав для розірвання договору оренди землі.

Статтею 2 Земельного кодексу України визначено, що земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. Суб`єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади. Об`єктами земельних відносин є землі в межах території України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні частки (паї).

Земельні відносини регулюються Конституцією України, Земельним кодексом України, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

За частинами 1 та 2 статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

За частинами 1 та 2 статті 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, установлених частинами 2, 3 статті 134 цього Кодексу.

Відповідно до частини 1 статті 122 Земельного кодексу України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або в користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Як убачається з матеріалі справи, 12.01.2022, за результатами проведеного електронного аукціону, між Вакулівською сільською радою Софіївського району Дніпропетровської області (яка в подальшому змінила найменування на Вакулівську сільську раду Софіївського району Дніпропетровської області) (далі - орендодавець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "КСГ "Дніпро" (далі - орендар, відповідач) укладено договір оренди землі № 36 (далі - договір, а.с.17-20), за умовами пункту 1.1. якого орендодавець надає, а орендар приймає у строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Вакулівської сільської ради Софіївського району Дніпропетровської області, кадастровий номер 1225283300:02:002:0111.

У пункті 3.1. договору сторони визначили, що договір укладено на 14 років. Після закінчення строку дії договору орендар має переважне право поновити його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 90 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію. Якщо орендар після закінчення договору оренди не має бажання продовжити термін дії договору на новий строк, орендар зобов`язаний відшкодувати орендодавцю збитки у розмірі не отриманої орендної плати, нарахованої на підставі нормативної грошової оцінки, яка діяла на момент нарахування збитків, за весь період до моменту передачі земельної ділянки орендодавцю, або до моменту набрання чинності нового договору оренди землі.

Розділом 2 договору визначений об`єкт оренди, а саме:

- в оренду передається земельна ділянка загальною площею 14,7585 га (пункт 2.1. договору);

- на земельній ділянці знаходяться об`єкти оренди нерухомого майна - немає, а також, інші об`єкти інфраструктури - відсутні (пункт 2.2. договору);

- нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 93 218 грн. 30 коп. (пункт 2.3. договору);

- земельна ділянка, що передається в оренду, має такі недоліки, що можуть перешкодити її ефективному використанню: недоліків, які могли б перешкодити ефективному використанню земельної ділянки за цільовим призначенням не виявлено (пункт 2.4. договору);

- інші особливості об`єкта оренди, які можуть вплинути на орендні відносини: відсутні (пункт 2.5. договору).

Згідно з пунктом 5.1. договору земельна ділянка передається в оренду для ведення сільськогосподарського виробництва.

У пункті 5.2. договору визначено, що цільове призначення земельної ділянки: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (згідно з класифікацією видів цільового призначення земель, затвердженої наказом Держкомзему України № 548 від 23.07.20410 - 01.01).

Пунктом 6.1. договору передбачено, що передача земельної ділянки в оренду здійснюється без розроблення технічної документації із землеустрою, щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Відповідно до пункту 6.2. договору об`єкт за договором оренди землі вважається переданим орендодавцем орендареві з моменту підписання договору сторонами та державної реєстрації права оренди. Не проведення державної реєстрації в термін, зазначений в підпункті "з" пункту 10.2. договору не звільняє орендаря від сплати орендної плати за земельну ділянку.

З матеріалів справи вбачається що Вакулівська сільська рада Софіївського району Дніпропетровської області передала, а ТОВ "КСГ "Дніпро", прийняло в користування на умовах оренди терміном на 14 років, земельну ділянку кадастровий №1225283300:02:002:0111, загальною площею 14,7585 га, надану для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Вакулівської сільської ради Софіївського району Дніпропетровської області, згідно з договором оренди землі № 36 від 12.01.2022, про що сторонами було складено та підписано Акт прийому-передачі земельної ділянки від 12.01.2022 до договору оренди землі № 36 від 12.01.2022. У вказаному Акті сторони також підтвердили, що орендар зобов`язується ефективно використовувати землю, не допускати погіршення екологічної обстановки на території в результаті своєї діяльності; після закінчення строку оренди повернути земельну ділянку в стані, в якому вона була до надання; недоліки земельної ділянки, які суттєво можуть вплинути на її подальше використання за цільовим призначенням, відсутні (а.с.21).

Як зазначає позивач у позовній заяві, його підприємство є сільськогосподарським виробником, яке займається вирощуванням зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур (код 01.11 за класифікатором видів діяльності). Між тим, використовувати орендовану земельну ділянку за призначенням позивач позбавлений можливості, так як земельна ділянка належить до виду земельних угідь - "пасовища 002.02", отже, використовувати її з метою вирощування сільськогосподарської продукції - об`єктивно неможливо. Крім того, земельна ділянка не лише є пасовищем, а не ріллею, але також є захаращеною та зарослою деревинною поростю, тобто такою, що не придатна для землеробства, для якого вона бралася позивачем в оренду. Також, позивач зазначає, що повномасштабна агресія Російської Федерації проти України негативно вплинула на виробничу діяльність позивача, оскільки суттєво знизилися ціни на продукцію позивача та збільшилися витрати на виробництво.

Враховуючи вказані обставини, з метою припинення договору, позивач листом від 08.08.2023 № 08-КСГ звернувся до відповідача; в листі позивач зазначив таке: "ТОВ "КСГ "Дніпро" на сьогодні не має змоги обробити вищенаведену земельну ділянку та вносити орендну плату. Відповідно до пункту 13.3. договору дія договору припиняється шляхом його розірвання за взаємною згодою сторін. У зв`язку з вищевикладеним, просимо укласти додаткову угоду про розірвання договору за взаємною згодою сторін2 (а.с.22).

За результатом розгляд вказаного листа, Рішенням Вакулівської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області № 1080-21/VII від 21.08.2023 "Про розгляд заяви ТОВ "КСГ "Дніпро" від 08.08.2023 щодо розірвання договору оренди землі" відмовлено у розірванні договору оренди землі № 36 від 12.01.2022, укладеного між Вакулівською сільською радою Криворізького району Дніпропетровської області та ТОВ "КСГ "Дніпро", кадастровий номер земельної ділянки 1225283300:02:002:0111, площею 14,7585 га, за взаємною згодою сторін (а.с.24-25).

У подальшому позивач повторно звернувся до відповідача з листом № 37-КСГ від 11.10.2023, в якому зазначив таке: " У зв`язку із військовою агресією Російської Федерації, та введенням Указом президента військового стану, підприємство втратило стиглі комерційні зв`язки із іншими підприємствами та не може здійснювати обробку даної земельної ділянки. Крім того, дана земельна ділянка не відповідає заявленій в аукціоні якісній кваліфікації, а саме: виявилось, що на даній земельній ділянці знаходяться багаторічні дерева та вона засмічена будівельним сміттям, що унеможливлює її використання для ведення товарного сільськогосподарського виробництва відповідно до умов договору. Відповідно до пункту 13.3. договору дія договору припиняється шляхом його розірвання за взаємною згодою сторін. У зв`язку з вищевикладеним, просимо укласти додаткову угоду про розірвання договору за взаємною згодою сторін." (ас.23).

За результатом розгляд вказаного листа, Рішенням Вакулівської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області № 1166-21/VII від 12.12.2023 "Про розгляд заяви ТОВ "КСГ "Дніпро" про розірвання договору оренди земельної ділянки з кадастровим номером 1225283300:02:002:0111" відмовлено у розірванні договору оренди землі № 36 від 12.01.2022, укладеного між Вакулівською сільською радою Криворізького району Дніпропетровської області та ТОВ "КСГ "Дніпро", кадастровий номер земельної ділянки 1225283300:02:002:0111, площею 14,7585 га, за взаємною згодою сторін (а.с.26-27).

Також з матеріалів справи вбачається, що позивач звернувся до відповідача із листом №01/01/24-КСГ від 01.01.2024, в якому зазначив таке: "Положення чинного законодавства визначають, що на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду у разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24, 25 Закону України "Про оренду землі" та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України (частина 1 статті 32 Закону України "Про оренду землі"), а пунктом "а" частини 1 статті 141 Земельного кодексу України унормовано, що підставою припинення права користування земельною ділянкою є добровільна відмова від права користування земельною ділянкою. Товариство з обмеженою відповідальністю "КСГ "Дніпро" відповідно до пункту "а" частини 1 статті 141 Земельного кодексу України добровільно відмовляється від права користування земельною ділянкою із кадастровим номером 1225283300:02:002:0111, площею 14,7585 га, яка розташована на території Вакулівської сільської ради Софіївського району (на цей час Криворізький район) Дніпропетровської області, відтак договір оренди землі № 36 від 12.01.2022, за умовами якого в строкове платне користування ТОВ "КСГ "Дніпро" передано земельну ділянку із кадастровим номером 1225283300:02:002:0111, площею 14,7585 га - розривається достроково. Зауважуємо, що надана Вакулівською сільською радою ТОВ "КСГ "Дніпро" в оренду земельна ділянка є непридатною для використання за призначенням, для якого вона бралася в оренду - вирощування сільськогосподарських культур, так як є зарослим пасовищем, на якому ростуть багаторічні дерева, та яке захаращене будівельним сміттям, а не є ріллею, і належність земельної ділянки до пасовищ не була відображена в характеристиці лота на електронних торгах, на яких ТОВ "КСГ "Дніпро" придбало право на її оренду. Крім того, у зв`язку з початком повномасштабного вторгнення Російської Федерації порушилися сталі господарські зв`язки, погіршилися загальна кон`юнктура ринку та фінансовий стан підприємства, що спричиняє неможливість експлуатації вказаної земельної ділянки, тому ТОВ "КСГ "Дніпро" двічі зверталося до орендодавця, Вакулівської сільської ради, з листами про розірвання договору за згодою сторін, які залишилися без задоволення. Виходячи з викладеного, керуючись часиною 1 статті 32 Закону України "Про оренду землі", пунктом "а" частини 1 статті 141 Земельного кодексу України, статтями 651, 652 Цивільного кодексу України, пунктом 13.2. договору, пропонуємо укласти угоду про розірвання договору № 36 від 12.01.2022, два примірники якої відправляємо підписаними зі свого боку на адресу орендодавця, просимо повернути на нашу адресу примірник підписаним. Додатки: Угода про розірвання договору № 36 від 12.01.2022 у 2-х примірниках, підписаних з боку ТОВ "КСГ "Дніпро"." (а.с.28-30). В матеріалах справи наявні докази направлення вказаного листа 12.01.2024 засобами поштового зв`язку АТ "Укрпошта" у поштовому відправленні № 4910802017740 (а.с.31-32).

Враховуючи, що сторонами не досягнуто згоди щодо дострокового розірвання договору оренди землі № 36 від 12.01.2022, позивач звернувся з відповідним позовом до суду. Правовою підставою позову (розділ ІІІ позовної заяви "Щодо правового обґрунтування позову", а.с.5-6) позивач визначив норми статей 651 та 652 Цивільного кодексу України, отже істотну зміну обставин, якими він керувався укладаючи оскаржуваний договір. Також слід відзначити, що безпосередньо у прохальній частині позовної заяви позивач зазначає вимогу щодо розірвання договору оренди землі № 36 від 12.01.2022 в зв`язку з відмовою Товариства з обмеженою відповідальністю "КСГ "Дніпро" від права користування земельною ділянкою. При цьому, у розділі IV позовної заяви "Щодо судової практики з питання" є посилання на постанови Верховного Суду щодо застосування норм статті 141 Земельного кодексу України.

Враховуючи вказане, позиція позивача у даній справі є суперечливою, оскільки, посилаючись як на підставу позову на істотну зміну обставин (стаття 652 Цивільного кодексу України), позивач зазначає про незадовільний стан земельної ділянка та військову агресію проти України, але у прохальній частині позовної заяви просить розірвати спірний договір оренди землі в зв`язку з відмовою Товариства з обмеженою відповідальністю "КСГ "Дніпро" від права користування земельною ділянкою.

Суд відзначає, що у розумінні закону суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи скористатися заходами правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Крім того, за змістом процесуального законодавства захисту в господарському суді підлягає не лише порушене суб`єктивне право, а й охоронюваний законом інтерес.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 01.12.2004 поняття "охоронюваний законом інтерес" слід розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних та колективних потреб, які не суперечать Конституції та законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Так, інтерес позивача має бути законним, не суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам і відповідати критеріям охоронюваного законом інтересу, офіційне тлумачення якого надано у резолютивній частині зазначеного Рішення Конституційного Суду України.

При цьому позивач самостійно визначає та обґрунтовує в позовній заяві, у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи і залежно від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить із наступного.

Цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки (стаття 11 Цивільного кодексу України).

Статтею 173 Господарського кодексу України та статтею 509 Цивільного кодексу України, визначено, що зобов`язання виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб`єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконати її обов`язку.

Господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (стаття 174 Господарського кодексу України).

Відповідно до частини 7 статті 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 1 статті 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі статтею 792 Цивільного кодексу України та статтею 93 Земельного кодексу України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Відповідно до статті 2 Закону України "Про оренду землі" відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Частиною 1 статті 93 Земельного кодексу України та статтею 1 Закону України "Про оренду землі" визначено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Зі змісту статті 13 вказаного Закону вбачається, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Стаття 525 Цивільного кодексу України встановлює, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до частини 2 статті 651 Цивільного кодексу України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї з сторін у разі істотного порушення договору та в інших випадках, встановлених законом або договором.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

На підставі статті 638 Цивільного кодексу України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Статтею 31 Закону України "Про оренду землі" передбачені підстави припинення договору оренди землі.

За змістом частин 2, 3 зазначеної норми договір оренди землі припиняється також в інших випадках, передбачених законом. Договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом.

За частиною 1 статті 32 цього Закону на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Загальний порядок укладення, зміни і розірвання договорів врегульовано главою 53 Цивільного кодексу України та главою 20 Господарського кодексу України.

Розірванням договору є припинення договірного зобов`язання, тобто зникнення правового зв`язку між сторонами договірного зобов`язання на підставах, установлених у законі або договорі, та припинення їхніх прав та обов`язків.

Згідно з частиною 1 статті 188 Господарського кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

Відповідно до частини 1 статті 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено законом або договором.

Так, у розділі 13 договору сторонами були визначені умови щодо зміни умов договору і припинення його дії, зокрема:

- зміна умов договору здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору спір розв`язується у судовому порядку (пункт 13.1. договору);

- дія договору припиняється: - закінчення строку, на який його було укладено; - придбання орендарем земельної ділянки у власність; - викупу земельної ділянки для суспільних потреб або примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності в порядку, встановленому законом; - ліквідація юридичної особи-орендаря; - смерті фізичної особи-орендаря, засудження його до позбавлення волі та відмови осіб від виконання укладеного договору оренди земельної ділянки. Договір припиняється також в інших випадках, передбачених законом (пункт 13.2. договору);

- дія договору припиняється шляхом його розірвання за: - взаємною згодою сторін; - рішенням суду на вимогу однієї із сторін внаслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених договором, та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її (їх) використанню, а також з інших підстав, визначених законом (пункт 13.3. договору).

Отже, пунктом 13.3 договору сторони погодили, що дія договору припиняється шляхом його розірвання, у тому числі з інших підстав, передбачених законом.

Згідно із частиною 2 статті 651 Цивільного кодексу України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених законом або договором.

При цьому відповідно до частини 1 статті 652 Цивільного кодексу України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання.

Стаття 652 Цивільного кодексу України містить приписи для ситуацій, коли сторона об`єктивно може виконати зобов`язання, проте внаслідок зміни обставин таке виконання втрачає для неї сенс або кінцевий результат буде не тим, на який вона розраховувала на початку. В цьому разі виникає потреба у зміні умов зобов`язання (договору) відповідно до змінених суттєвим чином обставин.

Зазначеною нормою передбачено, що у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах (пункти 64-67 постанови Верховного Суду від 21.07.2021 у справі № 912/3323/20).

Закон пов`язує можливість розірвання договору одночасно з наявністю істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, та з наявністю чотирьох умов, визначених частиною 2 статті 652 Цивільного кодексу України, при істотній зміні обставин, з яких сторони виходили, укладаючи договір, а саме:

1) згідно з першою умовою в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане. За даної умови події, що викликали ускладнення у виконанні договору і які можна назвати істотною зміною обставин, повинні мати місце або стати відомими сторонам (заінтересованій стороні) після укладення договору;

2) другою умовою є зміна обставин, яка зумовлена причинами, що зацікавлена сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагаються. Іншими словами, мова йде про те, що події, які викликають ускладнення, не могли бути розумно прийняті стороною до уваги;

3) третя умова виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б зацікавлену сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Мова йде про зменшення цінності отримуваного стороною за договором, включаючи випадки, коли виконання взагалі перестає мати цінність для сторони, що отримує виконання. Зменшення цінності отримуваного стороною за договором відбувається у випадку, коли суттєво змінюється договірна рівновага в силу істотного підвищення вартості виконуваного або в силу зменшення отримуваного стороною за договором;

4) четвертою умовою є те, що із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе зацікавлена сторона. Виходячи зі змісту названої умови, випадки ускладнення у виконанні договору не можуть мати місця, якщо потерпіла сторона прийняла на себе ризик зміни обставин. Прийняття на себе ризику зміни обставин не обов`язково повинно бути прямо відображено у договорі, такий висновок може слідувати із самого характеру та змісту зобов`язання.

Суд зазначає, що ключовим є те, що непереборна сила робить неможливим виконання зобов`язання в принципі, незалежно від тих зусиль та матеріальних витрат, які сторона понесла чи могла понести (пункт 38 постанови Верховного суду від 21.07.2021 у справі №912/3323/20).

Тобто, на відміну від форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), які роблять неможливим виконання зобов`язання в принципі, істотна зміна обставин є оціночною категорією, яка полягає у розвитку договірного зобов`язання таким чином, що виконання зобов`язання для однієї зі сторін договору стає більш обтяженим, ускладненим, наприклад, у силу збільшення для сторони вартості виконуваного або зменшення цінності отримуваного стороною виконання, чим суттєво змінюється рівновага договірних стосунків, призводячи до неможливості виконання зобов`язання.

Подібний висновок наведений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2019 у справі № 910/15484/17 та у постанові Верховного Суду від 21.07.2021 у справі №912/3323/20.

На відміну від форс-мажору істотна зміна обставин не впливає на строк виконання зобов`язань (не змінює його) і не звільняє сторону від відповідальності за невиконання, а дозволяє припинити таке виконання (розірвання договору) чи змінити умови такого виконання або умови договору в цілому (для досягнення балансу інтересів сторін, який був порушений через істотну зміну обставин).

Відтак, форс-мажор (стаття 617 Цивільного кодексу України) та істотна зміна обставин (стаття 652 Цивільного кодексу України) є різними правовими ситуаціями, стаття 652 Цивільного кодексу України може бути застосована у випадку відсутності існування форс-мажору, але позивач має довести наявність всіх чотирьох умов, необхідних для внесення змін до договору за рішенням суду, чого скаржник не довів відповідно до висновків суду апеляційної інстанції.

Таким чином, положення статті 652 Цивільного кодексу України пов`язують можливість розірвання договору безпосередньо не з істотною зміною обставин, а з наявністю чотирьох умов, визначених частиною 2 цієї норми, за істотної зміни обставин (аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 26.04.2018 у справі №927/762/17).

Мотивуючи позов, позивач зазначає, що його підприємство є сільськогосподарським виробником та займається вирощуванням зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур (код 01.11 за класифікатором видів діяльності), однак використовувати орендовану земельну ділянку за призначенням позивач позбавлений можливості, так як земельна ділянка належить до виду земельних угідь - "пасовища 002.02", отже використовувати її з метою вирощування сільськогосподарської продукції позивач не може. Позивач також зазначає, що земельна ділянка не лише є пасовищем, а не ріллею, але також є захаращеною та зарослою деревинною поростю, тобто такою, що не пристосована для землеробства, для якого вона і бралася позивачем в оренду. Також позивач посилається на те, що повномасштабна агресія Російської Федерації проти України негативно вплинула на виробничу діяльність позивача, оскільки суттєво знизилися ціни на продукцію позивача та збільшилися витрати на виробництво.

З приводу вказаних обставин суд зазначає таке.

Як убачається з матеріалів справи, спірний договір було укладено за наслідками електронного аукціону, в процесі проведення якого позивачем було надано повну інформацію щодо спірної земельної ділянки, зокрема і щодо того, що земельна ділянка є пасовищем (а.с. 68 на звороті), позивач добровільно прийняв участь у вказаному аукціоні, в подальшому уклав договір оренди землі № 36 від 12.01.2022, під час укладення якого (своїм підписом на договорі) підтвердив, що:

- земельна ділянка, що передається в оренду, не має недоліків, які могли б перешкодити ефективному використанню земельної ділянки за цільовим призначенням не виявлено (пункт 2.4. договору);

- відсутні інші особливості об`єкта оренди, які можуть вплинути на орендні відносини (пункт 2.5. договору);

- земельна ділянка передається в оренду для ведення сільськогосподарського виробництва; цільове призначення земельної ділянки: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (згідно з класифікацією видів цільового призначення земель, затвердженої наказом Держкомзему України № 548 від 23.07.20410 - 01.01) (пункти 5.1., 5.2. договору).

Більше того, безпосередньо під час приймання-передачі спірної земельної ділянки сторонами було складено та підписано Акт прийому-передачі земельної ділянки від 12.01.2022 до договору оренди землі № 36 від 12.01.2022, в якому сторони також підтвердили, що недоліки земельної ділянки, які суттєво можуть вплинути на її подальше використання за цільовим призначенням, відсутні (а.с.21).

Слід також відзначити, що позивач зазначив про незадовільний стан земельної ділянки лише 08.08.2023 (лист № 08-КСГ), отже більше, ніж через 1,5 роки з моменту прийняття спірної земельної ділянки в оренду (12.01.2022), більше того, після того як ним було оплачено орендну плату за перший рік оренди, що свідчить про суперечливу поведінку позивача у правовідносинах з відповідачем.

Враховуючи викладені вище обставини в їх сукупності, посилання позивача, як у листах № 08-КСГ від 08.08.2023 та № 37-КСГ від 11.10.2023 так і в позовній заяві на незадовільний для нього стан земельної ділянки визнаються судом необґрунтованими.

Судом також враховано що Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" № 64/2022 від 24.02.2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини 1 статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.

Указами Президента України строк дії воєнного стану неодноразово продовжувався.

Воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень (стаття 1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану").

У той же час, за визначенням, наведеним у частині 1 статті 42 Господарського кодексу України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Згідно з абзацами 2, 3, 5 частини 1 статті 44 вказаного Кодексу підприємництво здійснюється на основі вільного вибору підприємцем видів підприємницької діяльності; самостійного формування підприємцем програми діяльності, вибору постачальників і споживачів продукції, що виробляється, залучення матеріально-технічних, фінансових та інших видів ресурсів, використання яких не обмежено законом, установлення цін на продукцію та послуги відповідно до закону; комерційного розрахунку та власного комерційного ризику.

Сторони, укладаючи за результатами земельних торгів договір оренди землі № 36 від 12.01.2022, розраховували на належне виконання його умов та брали на себе відповідні зобов`язання, що зокрема пов`язано в певними ризиками для обох сторін, у той час як введення воєнного стану змінило умови господарювання для обох сторін.

У даному випадку, розірвання договору в односторонньому порядку матиме наслідком порушення співвідношення майнових інтересів сторін і позбавить заінтересовану сторону - Вакулівську сільську раду Криворізького району Дніпропетровської області того, на що вона розраховувало при укладенні договору; у разі задоволення позову судом, був би не дотриманий принцип справедливого розподілу між сторонами негативних наслідків зміни обставин, які у рівній мірі стосуються обох сторін договору.

За висновком суду, матеріали даної справи не містять жодних доказів, які б свідчили про неможливість використання позивачем спірної земельної ділянки за її цільовим призначенням або про неможливість виконання ним договірних зобов`язань перед відповідачем; позивач не надав доказів наявності всіх чотирьох умов, необхідних для розірвання договору оренди у зв`язку з істотною зміною обставин, а саме, у справі відсутні будь-які докази того, що виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Щодо зазначення у прохальній частині позовної заяви підстави для розірвання договору оренди землі "у зв`язку з відмовою ТОВ "КСГ "Дніпро" від права користування земельною ділянкою", суд зазначає таке.

Підставами припинення права користування земельною ділянкою, згідно з вимогами статті 141 Земельного кодексу України, є:

а) добровільна відмова від права користування земельною ділянкою;

б) вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом;

в) припинення діяльності релігійних організацій, державних чи комунальних підприємств, установ та організацій;

г) використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам;

г) використання земельної ділянки не за цільовим призначенням;

д) систематична несплата земельного податку або орендної плати;

є) набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці;

є) використання земельної ділянки у спосіб, що суперечить вимогам охорони культурної спадщини.

У той же час, як було встановлено вище, позивач двічі звертався до відповідача з листами щодо розірвання договору за взаємною згодою сторін (а.с. 22, 23), в яких зазначав зовсім інші причини для розірвання договору, а саме:

1) неможливість обробки земельної ділянки та неможливість внесення орендної плати, про які позивач зазначив в листі № 08-КСГ від 08.08.2023;

2) військову агресію, втрату комерційних зв`язків, неможливість обробки земельної ділянки, а також невідповідність спірної земельної ділянки заявленій в аукціоні кваліфікації, про які позивач зазначив в листі № 37-КСГ від 11.10.2023.

Станом на момент звернення із позовом до суду, позивач отримав від відповідача рішення про відмову у розірванні договору за згодою сторін, прийняті за результатами розгляді листів позивача № 08-КСГ від 08.08.2023 та № 37-КСГ від 11.10.2023.

Також до позовної заяви було долучено лист вих. № 01/01/24-КСГ від 01.01.2024, в якому позивач зазначав іншу причину для розірвання спірного договору оренди землі, а саме: добровільну відмову від права користування земельною ділянкою (пункт "а" частини 1 статті 141 Земельного кодексу України), а також обставини, які були наведені в листах № 08-КСГ від 08.08.2023 та № 37-КСГ від 11.10.2023.

З цього приводу суд зазначає, що припинення земельних орендних правовідносин може відбуватися, як у добровільному порядку за згодою сторін, за їх волевиявленням, так і у встановлених законодавством випадках на вимогу однієї з сторін за рішенням суду незалежно від волевиявлення іншої сторони, у тому числі й органу місцевого самоврядування, як органу розпорядження землею комунальної власності.

Так, пунктом "а" частини 1 статті 141 Земельного кодексу України унормовано, що підставою припинення права користування земельною ділянкою є добровільна відмова від права користування земельною ділянкою.

Закон України "Про оренду землі" також передбачає, що однією з підстав для припинення права користування земельною ділянкою є особиста, з ініціативи орендаря, передбачена Законом, добровільна відмова від права користування земельною ділянкою.

Враховуючи вказане, чинне законодавство України передбачає можливість дострокового розірвання договору оренди землі за рішенням суду на вимогу однієї із сторін цього договору, зокрема у випадку добровільної відмови землекористувача від використання земельної ділянки.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 12.04.2018 у справі № 904/7057/17.

За частинами 1, 2 статті 188 Господарського кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором.

Згідно з частиною 3 статті 188 Господарського кодексу України сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду.

У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду (частина 4 статті 188 Господарського кодексу України).

Судом встановлено, що позивачем не був дотриманий вказаний порядок вирішення питання щодо розірвання договору оренди землі у зв`язку з добровільною відмовою від права користування земельною ділянкою.

Як вірно зазначив позивач, у постановах від 04.05.2020 у справі № 816/1331/17 та від 12.06.2020 у справі № 480/303/19 Верховний Суд дійшов висновку, що припинення права користування орендованою земельною ділянкою не настає автоматично в силу добровільної відмови від права користування земельною ділянкою. Добровільна відмова є лише підставою для розірвання договору оренди та прийняття власником рішення про припинення права користування земельною ділянкою.

Так, частиною 1 статті 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Відповідно до статті 25 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.

Статтею 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначено, що рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Частиною 5 статті 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначено, що органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об`єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, укладати договори в рамках державно-приватного партнерства, у тому числі концесійні договори, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об`єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду.

У той же час, з матеріалів справи вбачається, що лист вих. № 01/01/24-КСГ від 01.01.2024 був відправлений відповідачу 12.01.2024 о 18:36 год у поштовому відправленні № 4910802017740 (а.с.31-32), яке було отримано відповідачем лише 18.01.2024 (а.с.146), а вже наступного дня - 19.01.2024 позивач звернувся із даним позовом до суду.

Таким чином, суд вважає, що позивач діяв недобросовісно, а також допустив прояв суперечливої поведінки, оскільки, звернувшись до відповідача із листом про добровільну відмову від права користування земельною ділянкою, не надавши відповідачу часу для розгляду вказаного звернення, звернувся до суду із позовом про розірвання договору оренди землі, посилаючись на іншу правову підставу (розділ ІІІ позовної заяви "Щодо правового обґрунтування позову", а.с.5-6) - норми статей 651 та 652 Цивільного кодексу України, отже істотну зміну обставин, якими він керувався укладаючи оскаржуваний договір.

Судом не надається оцінка правомірності доводів відповідача, викладеним у листі №90-02/16/24 від 24.01.2024 (а.с.85 на звороті), оскільки суд розглядає справу в межах доводів позивача, викладеним у позовній заяві; більше того, станом на момент звернення з позовом до суду, вказаного листа не існувало.

Суд повторно наголошує на тому, що позивач самостійно визначає та обґрунтовує в позовній заяві, у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи і залежно від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту.

З цього приводу суд також зазначає наступне.

Згідно зі статтею 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принципи верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу.

У рішенні Конституційного Суду України від 02.11.2004 № 15-рп/2004 зазначено, що одним з проявів верховенства права є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори, зокрема, норми моралі, традицій, звичаїв, тощо, які легітимізовані суспільством і зумовлені історично досягнутим культурним рівнем суспільства. Всі ці елементи права об`єднуються якістю, що відповідає ідеології справедливості, ідеї права, яка значною мірою дістала відображення в Конституції України.

Таке розуміння права не дає підстав для його ототожнення із законом, який іноді може бути й несправедливим, у тому числі обмежувати свободу та рівність особи. Справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Зазвичай справедливість розглядають як властивість права, виражену, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню.

Відповідно до частин 2 - 4 статті 13 Цивільного кодексу України, при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчинюються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. При здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства.

Конституційний Суд України у рішенні від 28.04.2021 № 2-р(ІІ)/2021 зауважив, що словосполучення "а також зловживання правом в інших формах", передбачене у частині третій статті 13 Цивільного кодексу України, слід тлумачити та застосовувати не відокремлено від інших приписів права, а в їх посутньому взаємозв`язку з приписами цього кодексу, насамперед із тими, які є у його статтях 3, 12 і 13. Тому, на думку Конституційного Суду України, учасник цивільних відносин у разі потреби за допомогою відповідної консультації зможе розумно передбачити, які його дії надалі можна буде кваліфікувати як недобросовісні та такі, що порушують межі здійснення цивільних прав, зокрема у формі зловживання правом, та якими можуть бути юридичні наслідки таких дій (абзац другий пункту 3.6 мотивувальної частини рішення). Приписи частини третьої статті 13 і частини третьої статті 16 Цивільного кодексу України встановлюють для учасників цивільних відносин заборону порушувати межі здійснення цивільних прав, а також дають суду можливість відмовити у захисті цивільного права в разі порушення особою вимог частин другої - п`ятої статті 13 Цивільного кодексу України. Тобто у цих приписах є вказівка на юридичні наслідки дій особи, які не можна кваліфікувати як умови, підстави або міри цивільно-правової відповідальності (абзац перший пункту 8.2. мотивувальної частини рішення).

Для визначення добросовісної поведінки сторони необхідно враховувати наступне:

- одним зі способів захисту добросовісної сторони є принцип, згідно з яким особа втрачає право посилатися на будь-які факти на обґрунтування вимог, якщо її попередня поведінка підтверджує, що вона дотримує протилежної позиції (естопель);

- є такі критерії добросовісної поведінки: вона має бути очікуваною, характерною для інших учасників цивільних правовідносин за порівнянних обставин; поведінка учасника цивільно-правових відносин не повинна обмежувати право чи позбавляти права інших осіб та має враховувати права, законні інтереси іншої сторони правовідносин; поведінка сторони має бути законною, зокрема не допускаються дії виключно з протиправною метою або з наміром заподіяти шкоду іншій особі; учасники цивільних правовідносин повинні сприяти своєму контрагенту різними способами, у тому числі через отримання необхідної інформації. Відповідність дій сукупно усім цим критеріям дозволить оцінити такі дії як добросовісні. В іншому разі є підстави стверджувати про недобросовісну поведінку та зловживання правом;

- головне завдання застосування принципу добросовісності полягає у тому, щоби перешкодити стороні отримати переваги та вигоду внаслідок своєї непослідовної поведінки на шкоду іншій стороні, яка добросовісно поклалася на певну юридичну ситуацію, створену першою стороною або обома. Інакше кажучи, принцип добросовісності проявляється у тому, що жодна особа не може отримувати переваги від своєї незаконної або недобросовісної поведінки;

- відповідно до висновку, сформульованого Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 14.12.2021 у справі № 147/66/17, добросовісність - це певний стандарт поведінки, який характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення (пункт 55 постанови). Принцип добросовісності передбачає, що сторони повинні діяти добросовісно під час реалізації їхніх прав і передбаченого договором та/або законом виконання їхніх обов`язків (пункт 60 постанови). Введення у цивільне законодавство принципу добросовісності є заходом, спрямованим на зміцнення моральних засад цивільно-правового регулювання. Саме з позиції моральності слід підходити до оцінки поведінки суб`єкта права як добросовісного або недобросовісного (пункт 61 постанови);

- згідно з висновком Верховного Суду, сформульованим у постанові від 16.02.2022 у справі № 914/1954/20, суди мають враховувати принцип добросовісності - стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Доктрина заборони суперечливої поведінки, в основі якої лежить принцип добросовісності, базується на римській максимі: ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, та, що не відповідає попереднім заявам або поведінці однієї сторони, за умови, що інша розумно на них покладається;

- за змістом частини другої статті 13 Цивільного кодексу України недобросовісна поведінка однієї особи, яка полягає у вчиненні дій, що можуть у майбутньому порушити права інших осіб, є формою зловживання правом. Сутність зловживання правом полягає у недобросовісному вчиненні уповноваженою особою дій, які складають зміст відповідного суб`єктивного цивільного права, зокрема всупереч меті останнього. Заборона зловживання правом по суті випливає з властивості рівнозваженості, закладеної у принципі юридичної рівності учасників цивільних правовідносин. За змістом приписів Цивільного кодексу України поняття "добросовісність" ототожнюється з поняттям "безвинність", а "недобросовісність" - з виною. За діяння, якими завдано шкоду внаслідок недобросовісної поведінки, може наступати відповідальність (наприклад, на підставі частини третьої статті 39 Цивільного кодексу України). Оскільки настання відповідальності, за загальним правилом, пов`язується з виною, то такі діяння є винними (див. висновок сформульований Верховним Судом у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 04.09.2020 у справі № 311/2145/19).

У постанові від 08.05.2018 у справі № 910/1873/17 Верховний Суд вказав, що принцип добросовісності - це загальноправовий принцип, який передбачає необхідність сумлінної та чесної поведінки суб`єктів при виконанні своїх юридичних обов`язків і здійсненні своїх суб`єктивних прав. У суб`єктивному значенні добросовісність розглядається як усвідомлення суб`єктом власної сумлінності та чесності при здійсненні ним прав і виконанні обов`язків. Добросовісність при реалізації прав і повноважень включає в себе неприпустимість зловживання правом, яка, виходячи із конституційних положень, означає, що здійснення прав та свобод людини не повинно порушувати права та свободи інших осіб. Зловживання правом - це свого роду спотворення права. У цьому випадку особа надає своїм діям повну видимість юридичної правильності, використовуючи насправді свої права в цілях, які є протилежними тим, що переслідує позитивне право.

Таким чином, поведінка та дії управнених та зобов`язаних сторін (позивача та відповідача) повинні відповідати принципу добросовісності та сутності чесної ділової практики, будуватися на взаємоповазі та дотриманні інтересів усіх учасників цих відносин.

Однією із основоположних засад цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 частини 1 статті 3 Цивільного кодексу України). Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Принцип справедливості, добросовісності і розумності є проявом категорій справедливості, добросовісності і розумності як суті права загалом. Принцип добросовісності є одним із засобів утримання сторін від зловживання своїми правами. Основне призначення цього принципу вбачається в наданні суддям більше можливостей з`ясовувати в повному обсязі фактичні обставини справи і, насамкінець, встановити об`єктивну істину. Загалом зміст цього принципу (справедливості, добросовісності і розумності) полягає в тому, що тексти законів, правочинів та їх застосування суб`єктами цивільних правовідносин мають бути належними і справедливими та відповідати загальновизнаним нормам обороту та нормам закону.

Цивільне законодавство ґрунтується на вільному здійсненні цивільних прав, а також добросовісності учасників цивільних правовідносин при здійсненні цивільних прав і виконання обов`язків. Таким чином, особа не може отримувати переваги від недобросовісної поведінки.

З огляду на викладене, позивач, звернувшись до відповідача із листом вих. № 01/01/24-КСГ від 01.01.2024, в якому зазначав іншу причину для розірвання спірного договору оренди землі, а саме: добровільну відмову від права користування земельною ділянкою (пункт "а" частини 1 статті 141 Земельного кодексу України), повинен був надати відповідачу розумний строк на розгляд вказаного звернення, а у випадку не вирішення порушеного питання (бездіяльності відповідача) або відмови у задоволенні вимог позивача, мав право звернутися до суду з відповідним позовом, визначивши підставою позову, відповідно, необґрунтованість відмови або бездіяльність відповідача, а також, правову підставу позову, у даному випадку, в тому числі, пункт "а" частини 1 статті 141 Земельного кодексу України. Однак у позовній заяві позивач не обґрунтовує свої вимоги посиланням на пункт "а" частини 1 статті 141 Земельного кодексу України, оскільки станом на момент звернення із позовом до суду в цій частині права позивача порушені відповідачем не були.

При цьому суд вирішує справи виключно за зверненням особи в межах підстав та предмета позову, які визначає позивач.

Також слід зазначити, що під час розгляду справи судом обома сторонами визнавався факт наявності заборгованості з орендної плати за спірним договором оренди землі; як зазначав позивач, починаючи з січня 2022 року ним лише один раз була сплачена орендна плата за договором.

Вказані вище обставини свідчать про наявність недобросовісної поведінки позивача у спірних правовідносинах з відповідачем, та як було вказано вище, особа не може отримувати переваги від недобросовісної поведінки.

З приводу правової позиції позивача, наданих ним доказів, а також за результатами їх оцінки судом, слід зазначити також наступне.

Відповідно до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідно до статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно із частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 78 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

При цьому, господарський суд вважає за необхідне наголосити на тому, що відповідно до частини 3 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язання має ґрунтуватись на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

При цьому, у рішенні Конституційного Суду України від 01.12.2004 № 18-рп/2004 зазначено, що поняття "охоронюваний законом інтерес" у логічно-смисловому зв`язку з поняттям "права", треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, зокрема, з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Суд виходить із того, що у принципі добросовісності, а саме: при реалізації прав і повноважень, закладений принцип неприпустимості зловживання правом, згідно з якими здійснення прав та свобод однієї особи не повинне порушувати права та свободи інших осіб. У цьому випадку особа надає своїм діям повну видимість юридичної правильності, використовуючи насправді свої права в цілях, які є протилежними тим, що переслідує позитивне право.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Враховуючи все вище викладене, суд відзначає, що в процесі розгляду справи судом не встановлено порушення відповідачем прав позивача, а також не встановлено наявність правових підстав для розірвання договору оренди землі № 36 від 12.01.2022 з підстав, якими позивач обґрунтував свої позовні вимоги, у зв`язку з чим суд відмовляє у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

При цьому суд відзначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі № 909/636/16.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

У рішенні Європейського суду з прав людини "Серявін та інші проти України" вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 09.12.1994, серія A, N303-A, пункт 29).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі № 910/13407/17.

Отже, з огляду на вищевикладене та встановлені фактичні обставини справи, суд надав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмета доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

При цьому, суд зазначає, що іншим доводам сторін оцінка судом не надається, адже, вони не спростовують встановлених судом обставин, та не впливають на результат вирішення спору.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати позивача, пов`язані зі сплатою судового збору, покладаються на позивача.

Керуючись статтями 2, 3, 20, 73 - 79, 86, 91, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "КСГ "Дніпро" до Вакулівської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області про розірвання договору оренди землі № 36 від 12.01.2022 - відмовити у повному обсязі.

Судові витрати покласти на позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю "КСГ "Дніпро".

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення, шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складений та підписаний 17.05.2024.

Суддя Ю.В. Фещенко