Рішення № 119098560, 17.05.2024, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.05.2024Справа № 910/1709/24

за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал Страхування»

до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Вусо»

про стягнення 70 410,00 грн

Суддя Картавцева Ю.В.

Без повідомлення (виклику) учасників справи.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Арсенал страхування» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Вусо» про стягнення 70 410,00 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що ним здійснено виплату страхового відшкодування на підставі Договору страхування наземного транспорту № 839/18-ТО/ЗП1 від 04.05.2018; через настання страхового випадку - пошкодження транспортного засобу «Renault» д.н.з. НОМЕР_1 внаслідок дорожньо-транспортної пригоди за участю транспортного засобу «Geely» д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_1 , цивільно-правова відповідальність якого застрахована у відповідача, згідно з полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності №AK/8525022 у зв`язку з чим позивач просить стягнути з відповідача страхове відшкодування у розмірі 70 410,00 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.02.2024 позовну заяву залишено без руху.

28.02.2024 через відділ діловодства суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків.

За змістом ст. 176 Господарського процесуального кодексу України, за відсутності підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви чи відмови у відкритті провадження суд відкриває провадження у справі протягом п`яти днів з дня надходження позовної заяви або заяви про усунення недоліків, поданої в порядку, передбаченому статтею 174 цього Кодексу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.03.2024 суд ухвалив: прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі; справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін; зобов`язати Моторне (транспортне) страхове бюро України надати копію полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів AK/8525022 або інформацію із єдиної централізованої бази МТСБУ стосовно полісу № AK/8525022; запропонувати відповідачу подати відзив на позовну заяву протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали; встановити позивачу строк для подання відповіді на відзив - протягом п`яти днів з дня отримання відзиву; встановити відповідачу строк для подання заперечень - протягом п`яти днів з дня отримання відповіді на відзив; подати суду докази надіслання (надання) їх іншим учасникам справи.

07.03.2024 через відділ діловодства суду від відповідача надійшов відзив.

12.03.2024 через відділ діловодства суду від відповідача надійшла заява про розподіл судових витрат.

14.03.2024 через відділ діловодства суду від відповідача надійшли заперечення, у яких міститься клопотання про витребування доказів.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ГПК України учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений в частинах другій та третій статті 80 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї.

Так, з клопотання про витребування доказів вбачається, що його подано поза межами встановленого процесуальним законодавством строку та без зазначення об`єктивних причин неможливості подання в межах процесуального строку.

З огляду на викладене, суд залишає без задоволення клопотання відповідача про витребування доказів.

15.03.2024 через відділ діловодства суду від позивача надійшла відповідь на відзив.

18.03.2024 через відділ діловодства суду від позивача надійшли заперечення на заяву про розподіл судових витрат.

30.04.2024 через відділ діловодства суду від Моторного (транспортного) страхового бюро України надійшли документи на виконання вимог ухвали суду від 05.03.2024.

У частині 8 статті 252 ГПК України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Згідно з частиною 4 статті 240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази та письмові пояснення, викладені позивачем у позовній заяві та відповіді на відзив та відповідачем у відзиві та запереченнях на відповідь на відзив, суд

ВСТАНОВИВ:

05.04.2021 року ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» звернулося до Комунарського районного суду м. Запоріжжя з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в порядку суброгації, в якому просив стягнути з ОСОБА_1 на користь позивача витрати по виплаті страхового відшкодування в розмірі 70 410,00 грн.

Рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 16.10.2023 у справі №333/2079/21, яке набрало законної сили 16.11.2023, відмовлено у задоволенні позовних вимог.

У рішенні Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 16.10.2023 у справі №333/2079/21, встановлено, зокрема, наступні обставини.

Між Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Арсенал Страхування» (страховик, позивач) та ОСОБА_2 (страхувальник) укладено Договір добровільного страхування наземного транспорту № 839/18-Т/3П1 від 04.05.2018, відповідно до п. 4 якого предметом договору є майнові інтереси Страхувальника (Вигодонабувача), що не суперечать Закону, пов`язанні з володіння, користуванням і розпорядженням наземним транспортним засобом (надалі - ТЗ) та іншим майном, вказаним у розділах 5, 6 цього Договору - автомобілем «Renault» д.н.з. НОМЕР_1 .

30.06.2018 року, в м. Запоріжжі, на перехресті вул. Дніпровська та вул. Гоголя сталася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортних засобів «Renault» д.н.з. НОМЕР_1 та «Geely» д.н.з. НОМЕР_2 .

Відповідно до постанови Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 08.08.2018 у справі №331/4136/18 ОСОБА_1 , який керував автомобілем «Geely» д.н.з. НОМЕР_2 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

Станом на час скоєння дорожньо-транспортної пригоди відповідач застрахував цивільно-правову відповідальність наземного транспорту «GEELY», д.н.з. НОМЕР_2 , у Страховій компанії «АСКА», поліс № АК 8525022, строк дії з 14.03.2018 року по 13.03.2019 року.

Згідно зі звітом № 253 від 04.07.2018 року вартість відновлюваного ремонту склала 100 647,66 грн що перевищує 70% його дійсної вартості, що згідно з п. 3.15 договору страхування є конструктивною загибеллю транспортного засобу. Вартість придатних залишків транспортного засобу становить 78 000,00 грн. відповідно до п. 27.8 договору, сума страхового відшкодування становить дійсну вартість транспортного засобу на момент укладення договору за вирахуванням залишків транспортного засобу та встановленої згідно з договором франшизи.

Позивач виплатив суму страхового відшкодування у розмірі 70 410,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 9724286 від 23.07.2018.

Позивач не звертався з вимогою про страхове відшкодування до СК «АСКА».

За таких обставин, суд у справі №333/2079/21 дійшов висновку, що позивачем пред`явлено позов до неналежного відповідача.

Так, приписами ст. 75 ГПК України передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Принцип юридичної визначеності вимагає поваги до принципу res judicata, тобто поваги до остаточного рішення суду. Згідно з цим принципом жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі.

Відтак, обставини, встановлені рішенням суду в межах розгляду справи №333/2079/21 в силу приписів ст. 75 ГПК України повторному доведенню не підлягають.

Відповідач зазначає, що ним не видавався та не підписувався Поліс АК8525022.

У свою чергу, з відповіді НПУ №3018182424162897 вбачається, що водій автомобіля «GEELY», д.н.з. НОМЕР_2 пред`явив поліцейському поліс АК8525022 ПрАТ «УАСК АСКА».

Суд зазначає, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204 ЦК України).

Презумпція правомірності правочину означає те, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що зумовлює набуття, зміну чи припинення породжує, змінює або припиняє цивільних прав та обов`язків, доки ця презумпція не буде спростована. Таким чином, до спростування презумпції правомірності правочину всі права, набуті сторонами за ним, можуть безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню. Спростування презумпції правомірності правочину відбувається тоді: коли недійсність правочину прямо встановлена законом (тобто має місце його нікчемність); якщо він визнаний судом недійсним, тобто існує рішення суду, яке набрало законної сили (тобто оспорюваний правочин визнаний судом недійсним).

Страховик подає інформацію про укладені та достроково припинені договори обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності до централізованої бази даних у порядку, встановленому у положенні про централізовану базу даних щодо обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, яке затверджується Уповноваженим органом за поданням МТСБУ (стаття 11 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

Договір страхування є нікчемним або визнається недійсним у випадках, встановлених цим Кодексом. Договір страхування також визнається судом недійсним, якщо: 1) його укладено після настання страхового випадку; 2) об`єктом договору страхування є майно, яке підлягає конфіскації (частина перша статті 998 ЦК України).

У разі недодержання письмової форми договору страхування такий договір є нікчемним (частина друга статті 981 ЦК України).

Страхувальник зобов`язаний при укладенні договору страхування повідомити страховика про інші договори страхування, укладені щодо об`єкта, який страхується. Якщо страхувальник не повідомив страховика про те, що об`єкт уже застрахований, новий договір страхування є нікчемним (пункт 3 частини першої статті 989 ЦК України).

Суд зазначає, що законодавець не пов`язує нікчемність договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності з неподанням інформації страховиком про укладені договори до централізованої бази даних. Тобто, невиконання страховиком свого обов`язку щодо подання інформації про укладений договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності до централізованої бази даних не зумовлює його нікчемність.

Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 28.07.2021 у справі № 759/24061/19.

З огляду на викладене, суд відхиляє доводи відповідача у цій частині.

Так, ПрАТ «СК «ВУСО» є правонаступником ПрАТ «УАСК АСКА» відповідно до протоколу №4-2023 від 06.09.2023 Спільних загальних зборів акціонерів ПрАТ «СК «ВУСО» та ПрАТ «Українська акціонерна компанія АСКА».

Судом встановлено, що позивач звертався до відповідача із Претензією Вих.№110124-65/р від 11.01.2024, у якій пропонував здійснити перерахунок коштів у сумі 70 410,00 грн.

Відповідач листом вих.№439/2024/вих/23436000 від 29.01.2024 повідомив, що цивільно-правова відповідальність водія «Geely» д.н.з. НОМЕР_2 на момент ДТП не була забезпечена полісом ОЦСПВ AK/8525022, у зв`язку з тим, що поліс не діяв (втрачений бланк).

Відтак, оскільки відповідач відмовив у задоволенні претензії, позивач був змушений звернутись до суду.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем було здійснено виплату страхового відшкодування на підставі Договору страхування наземного транспорту № 839/18-ТО/ЗП1 від 04.05.2018 через настання страхового випадку - пошкодження транспортного засобу «Renault» д.н.з. НОМЕР_1 внаслідок дорожньо-транспортної пригоди за участю транспортного засобу «Geely» д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_1 , цивільно-правова відповідальність якого застрахована у відповідача, згідно з полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності №AK/8525022 у зв`язку з чим позивач просить стягнути з відповідача страхове відшкодування у розмірі 70 410,00 грн.

Відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог, зокрема з тих підстав, що у строк встановлений Законом України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" на його адресу не надходило заяви про виплату страхового відшкодування.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Пунктом 9 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про страхування" встановлено види обов`язкового страхування, одним із яких є страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюються Законом України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", який спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.

Системний аналіз положень цього Закону дає підстави для висновку, що в момент укладення договору обов`язкового страхування страховик приймає на себе зобов`язання відповідати перед невизначеним і невідомим заздалегідь колом осіб за майнову шкоду, завдану цим особам страхувальником відповідальності, тобто приймає на себе фінансові ризики виплати відшкодування завданої страхувальником іншій особі майнової шкоди.

За змістом ст. 6 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

Відповідно до п. 22.1 ст. 22 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику заяву про страхове відшкодування (п. 35.1. ст. 35 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів").

Водночас, враховуючи правовий режим регулювання вказаних правовідносин, наявність страхового випадку передбаченого ст. 6 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" не є безумовною підставою для виплати страхового відшкодування, оскільки зазначений Закон містить перелік випадків, коли шкода не відшкодовується (ст. 32) та підстави для відмови у виплаті страхового відшкодування, визначені у ст. 37 цього Закону.

Отже, право на отримання страхового відшкодування не є абсолютним, оскільки обмежено як наявністю обставин, необхідних для настання страхового випадку, так і відсутністю випадків, визначених у ст. ст. 32, 37 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", що унеможливлюють здійснення страхового відшкодування.

Згідно з п. п. 37.1.4 п. 37.1 ст. 37 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" підставою для відмови у виплаті страхового відшкодування є: неподання заяви про страхове відшкодування впродовж одного року, якщо шкода завдана майну потерпілого, з моменту скоєння дорожньо-транспортної пригоди.

При цьому, суд враховує, що порядок звернення потерпілого до страховика із заявою про здійснення страхового відшкодування є позасудовою процедурою здійснення страхового відшкодування, яка загалом не виключає право особи безпосередньо звернутися до суду з позовом про стягнення відповідного відшкодування.

Отже, шкода може бути відшкодована на підставі звернення потерпілого до страховика (МТСБУ) за умови подання ним відповідної заяви про таке відшкодування відповідно до ст. 35 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів". Інший спосіб надає можливість потерпілому звернутись до суду з вимогою до страховика (МТСБУ) про відшкодування шкоди та ухвалення відповідного судового рішення. Вказане випливає зі змісту норми п. 36.1 ст. 36 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", якою передбачено, що рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв`язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду у разі, якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку.

Водночас, положення п. п. 37.1.4 п. 37.1 ст. 37 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" щодо неподання заяви про страхове відшкодування впродовж установлених цим пунктом строків, як підстави для відмови у відшкодуванні, стосуються випадків, коли впродовж цих строків потерпілий взагалі не здійснював волевиявлення, спрямованого на одержання компенсації - не звертався ані до страховика (або МТСБУ), ані до суду. Якщо ж особа впродовж цих строків подала позовну заяву до суду, вона здійснила відповідне волевиявлення, обравши на власний розсуд один з альтернативно можливих способів захисту свого порушеного права (аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.12.2019 у справі № 465/4287/15, від 21.08.2018 у справі № 227/3573/16-ц).

Тобто, право кредитора (потерпілого) на отримання відшкодування завданої йому шкоди шляхом виконання страховиком за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ узятих на себе зобов`язань не є безумовним, а пов`язується з поданням до такого страховика заяви про здійснення страхової виплати (відшкодування), що у свою чергу законодавець обмежує річним строком з моменту скоєння відповідної ДТП.

Наведені висновки викладені у постанові Верховного Суду від 05.06.2018 у справі №910/7449/17.

Як підтверджується матеріалами справи ДТП сталась 30.06.2018.

У свою чергу, судом було встановлено, що 05.04.2021 року ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» звернулося до Комунарського районного суду м. Запоріжжя з позовом до ОСОБА_1 про стягнення страхового відшкодування в розмірі 70 410,00 грн.

У Рішенні від 16.10.2023 у справі №333/2079/21 встановлено, що позивач не звертався з вимогою про виплату страхового відшкодування до СК «АСКА».

Як зазначено у позовній заяві, 11.01.2024 позивач надіслав ПрАТ «СК «Вусо» претензію Вих.№110124-65/р від 11.01.2024, у відповідь на яку відповідач надав позивачу лист вих.№439/2024/вих/23436000 від 29.01.2024.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.01.2024 у справі №910/1038/24 повернуто Приватному акціонерному товариству «Страхова компанія «Арсенал Страхування» позовну заяву і додані до неї документи.

З позовною заявою у даній справі ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» звернулось до Господарського суду міста Києва 06.02.2024.

Так, виходячи з наведених доказів, позивач звернувся до відповідача з вимогою щодо виплати страхового відшкодування з пропуском встановленого законом річного з дати ДТП строку для звернення з заявою про здійснення страхової виплати (відшкодування).

Будь-яких інших доказів на підтвердження звернення позивача до відповідача з заявою про здійснення страхової виплати (відшкодування) або з позовом до суду в межах визначеного законом строку позивачем не надано.

Суд зазначає, що строк визначений у пункті 37.1.4 статті 37 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" є присічним і поновленню не підлягає.

За таких обставин, оскільки, позивач звернувся до відповідача з заявою про виплату страхового відшкодування поза межами річного строку з моменту скоєння дорожньо-транспортної пригоди, суд доходить висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог у даній справі.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За приписами ст. 76, 77, 78, 79 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Щодо клопотання відповідача про застосування наслідків пропуску строку позовної давності, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до відповідальності після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Інститут позовної давності виконує кілька завдань, у тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

З наведеного вбачається, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові та застосовується тільки до обґрунтованих позовних вимог. Якщо суд дійде висновку, що заявлені позовні вимоги є необґрунтованими, то повинен відмовити в задоволенні такого позову саме з цієї підстави.

З огляду на викладене, підстави для застосування наслідків спливу строку позовної давності відсутні, оскільки, у даній справі суд прийшов до висновку про необґрунтованість позовних вимог, що в свою чергу, є підставою для відмови у задоволенні позову у справі №910/1709/24.

Стосовно розподілу судових витрат відповідача на професійну правничу допомогу, суд зазначає наступне.

Статтею 123 ГПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частин 1- 3 статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ч.1 ст. 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи (ч.3 ст. 124 ГПК України).

Так, у відзиві відповідачем повідомлено, що розмір судових витрат на правничу допомогу відповідача в першій інстанції є фіксованим та складає 8 000,00 грн.

Частиною 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Відповідно до ордеру на надання правничої (правової) допомоги АІ№1547760 від 13.02.2024 адвокат Шилін Володимир Анатолійович надає правову допомогу відповідачу, зокрема, у Господарському суді міста Києва.

12.06.2020 між ПрАТ «СК «Вусо» (Клієнт) та адвокатом Шиліним В.А. (Адвокат) укладено Договір про надання правової допомоги, відповідно до п.1. якого в межах даного договору Клієнт доручає, а Адвокат бере на себе зобов`язання здійснити захист, представництво та надати інші види правової допомоги в судових справах з позовами фізичних, юридичних осіб, органів державної влади, місцевого самоврядування та будь-яких інших учасників (суб`єктів) правовідносин до Клієнта; а також за позовами Клієнта до фізичних, юридичних осіб, органів державної влади, місцевого самоврядування та будь-яких інших осіб; а також у досудових справах, пов`язаних із врегулюванням страхових випадків.

Згідно з п.8 Договору від 12.06.2020 гонорар адвоката за цим договором визначається у додаткових угодах до договору. Окрім гонорару, клієнт на вимогу адвоката зобов`язується оплачувати адвокату обґрунтовані фактичні видатки, пов`язані із виконанням доручення (оплата роботи фахівців, чиї висновки запитуються адвокатом, транспортні витрати, оплата друкарських, копіювальних та інших технічних робіт, перекладу та нотаріального посвідчення документів, телефонних розмов, тощо).

У п.1 Додатку №1 від 13.02.2024 до Договору б/н від 12.06.2020 про надання правової допомоги визначено, що розмір фіксованого гонорару в сумі 8 000,00 грн. за надання правничої допомоги, представлення інтересів Клієнта в Господарському суді м. Києва у справі № 910/1709/24 за позовною заявою Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал Страхування» до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ВУСО» про стягнення страхового відшкодування.

11.03.2024 між клієнтом та адвокатом складено Акт приймання наданих послуг, відповідно п.1 якого Сторони підтверджують, що Виконавець надав Замовнику послуги з надання правничої професійної допомоги, представлення інтересів Клієнта в Господарському суді м. Києва у справі № 910/1709/24 за позовною заявою Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал Страхування» до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ВУСО» про стягнення страхового відшкодування, інші види правової допомоги, а саме: ознайомлення з наявними документами Замовника, підстави позовної заяви її обґрунтованості; вивчення актуальної судової практики з цих питань та визначення правової позиції, збір письмових доказів; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення; супровідні заходи розгляду справи у суді.

Вартість послуг професійної правничої допомоги, вказаних в п. 1 Акту становить 8 000,00 грн (п. 3 Акту приймання наданих послуг від 11.03.2024).

Заперечуючи проти покладення на позивача визначеної відповідачем суми витрат на професійну правничу допомогу, позивач зазначає, що акт приймання наданих послуг є шаблонним документом та не містить відомостей про реально надану правову допомогу адвокатом клієнту.

Відповідно до ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. В разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.

Згідно з ч. 4 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який водночас повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у ч. 4 ст. 126 ГПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям.

Аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 21.05.2019 у справі №903/390/18, від 21.01.2020 у справі №916/2982/16, від 07.07.2020 у справі №914/1002/19).

У разі недотримання вимог ч. 4 ст. 126 ГПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. (ч. 5 ст. 126 ГПК України).

Частиною 6 ст. 126 ГПК України встановлено, що обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до п. п. 1, 2, 4, 5, 6, 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України основними засадами (принципами) господарського судочинства є, зокрема: верховенство права; рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом; змагальність сторін; диспозитивність; пропорційність; відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Згідно з ч. 1 ст. 169 ГПК України при розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань.

Тобто, саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

Аналогічна позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц.

Так, суд зазначає, що розмір винагороди за надання правової допомоги адвокатом відповідачу визначений у Договорі у вигляді фіксованої суми, не змінюється в залежності від обсягу послуг та витраченого адвокатом часу.

Також, матеріалами справи підтверджується факт отримання відповідачем послуг адвоката, зокрема, адвокатом складені та підписані наступні документи: відзив, заперечення та заява про розподіл судових витрат, всі направлення процесуальних документів здійснені адвокатом та всі копії документів завірені адвокатом, що відповідає викладеному в акті від 11.03.2024 переліку послуг.

Відтак, суд з огляду на умови договору про надання правової допомоги, враховуючи складання і підписання адвокатом всіх процесуальних документів від імені і в інтересах відповідача, дійшов висновку, що в даній справі витрати на правову допомогу в сумі 8 000,00 грн є реальними та підтвердженими належними доказами.

Відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати відповідача на професійну правничу допомогу у розмірі 8 000,00 грн та витрати позивача по сплаті судового збору покладаються на позивача у зв`язку з відмовою в позові.

Керуючись ст. 74, 76-80, 129, 236, 237, 238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. У позові відмовити повністю.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Арсенал страхування" (03056, місто Київ, вулиця Борщагівська, будинок 154; ідентифікаційний код: 33908322) на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Вусо" (03150, місто Київ, вулиця Казимира Малевича, будинок 31; ідентифікаційний код: 31650052) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 8 000 (вісім тисяч) грн 00 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Ю.В. Картавцева