Рішення № 119098381, 29.04.2024, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 4/236/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.04.2024 Справа № 908/3506/23

м.Запоріжжя Запорізької області

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СТІЛ ВОРК», (50065, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Соборності, буд. 32)

до відповідача Публічного акціонерного товариства «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь», (69008, м. Запоріжжя, вул. Південне шосе, буд. 72)

про стягнення 751456,03 грн.

Суддя Зінченко Н.Г.

при секретарі судового засідання Батрак М.В.

За участю представників сторін:

від позивача Золотарьова М.К., на підставі Ордеру на надання правничої (правової) допомоги серія АЕ № 1248001 від 06.02.2024, (в режимі відеоконференції);

від відповідача Прокопенко М.О., на підставі довіреності № 20-144 від 25.12.2023 (адвокат);

27.11.2023 до господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява вих. № 1178 від 20.11.2023 (вх. № 3852/08-07/23 від 27.11.2023) Товариства з обмеженою відповідальністю «СТІЛ ВОРК», м. Кривий Ріг Дніпропетровської області до Публічного акціонерного товариства «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь», м. Запоріжжя про стягнення 751456,03 грн. заборгованості за договором поставки № 20/2021/3488 від 17.08.2021, в тому числі 659076,95 грн. основного боргу за поставлене обладнання, 50880,74 грн. пені та 41498,34 грн. 3 % річних.

Згідно Протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.12.2023 справу № 908/3506/23 за вищевказаною позовною заявою розподілено судді Зінченко Н.Г.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 11.12.2023 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/3506/23, справі присвоєно номер провадження справи 4/236/23, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 31.01.2024 ухвалено здійснювати розгляд справи № 908/3506/23 за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 19.02.2024.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 19.02.2024 закрито підготовче провадження у справі № 908/3506/23, справу призначено до розгляду по суті в судовому засіданні на 26.03.2024.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від11.03.2024 у зв`язку із перебуванням головуючого судді у справі Зінченко Н.Г. з 19.03.2024 по 01.04.2024 включно у відпустці судове засідання перенесено на 08.04.2024.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 08.04.2024 розгляд справи відкладався 23.04.2024.

В судовому засіданні оголошувалася перерва до 29.04.2024, про що зазначено в протоколі судового засідання від 23.04.2024.

В судове засідання 29.04.2023 з`явилися представники сторін, судове засідання проводилося в режимі відеоконференції з використанням системи відеоконференцзв`язку vkz.court.gov.ua.

До системи відеоконференцзв`язку 29.04.2024 приєднався представник позивача. Представник відповідача приймав участь в судовому засіданні 29.04.2024 безпосередньо в залі господарського суду Запорізької області.

В судовому засіданні 29.04.2024 справу розглянуто, на підставі ст. 240 ГПК України судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Відповідно до ст. 219 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та долучених судом до матеріалів справи.

Заявлені позивачем вимоги викладені в позовній заяві та обґрунтовані посиланням на приписи ст., ст. 11, 509, 525, 526, 530, 549, 610-612, 625 ЦК України, ст., ст. 173, 174, 193, 222 ГК України. Мотивуючи заявлені вимоги позивач зазначає, що між ТОВ «СТІЛ ВОРК» та ПАТ «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь» укладено договір поставки № 20/2021/3488 від 17.08.2021 і специфікацію № 1 від 17.08.2021 до нього, за умовами яких позивач зобов`язався поставити і передати відповідачу бандаж валку млина ч.08.12-0140 в кількості 2 одиниці на загальну суму 1 728 000,00 грн., а відповідач зобов`язався прийняти обладнання та оплатити його на умовах, передбачених договором. Позивач виконав належним чином свої зобов`язання та поставив відповідачу обумовлене договором обладнання, що підтверджується видатковими накладними № 85 від 16.06.2022 і № 107 від 27.07.2022, а також товарно-транспортними накладними № 75 від 16.02.2022 і № 83 від 27.07.2022. Через порушення відповідачем умов договору поставки № 20/2021/3488 від 17.08.2021 і специфікації № 1 від 17.08.2021 до нього та положень чинного законодавства в частині оплати за поставлене обладнання у відповідача станом на час звернення до суду з позовною заявою утворилася заборгованість в розмірі 659 076,95 грн. У зв`язку із невиконанням відповідачем своїх зобов`язань щодо повної та своєчасної оплати отриманого обладнання, позивачем згідно п. 7.2 договору нарахована відповідачу пеня в розмірі 50 880,74 грн., а також на підставі положень ст. 625 ЦК України нараховані відповідачу 3 % річних в розмірі 41 498,34 грн. Враховуючи викладене, позивач просить суд позов задовольнити повністю та стягнути з відповідача на його користь 659 076,95 грн. основного боргу за поставлене обладнання, 50 880,74 грн. пені та 41 498,34 грн. 3 % річних, а всього 751 456,03 грн. заборгованості за договором поставки № 20/2021/3488 від 17.08.2021. Також позивач просить суд стягнути з відповідача на його користь витрати зі сплати судового збору в розмірі 11 271,84 грн.

Відповідачем на підставі ст. 165 ГПК України через підсистему «Електронний суд» ЄСІТС подано суду Відзив на позовну заяву вих. № б/н, сформований в підсистемі «Електронний суд» ЄСІТС 25.12.2023, (вх. № 27586/08-08/23 від 26.12.2023), в якому відповідач проти позову заперечив. Заперечуючи проти заявлених вимог, відповідач зазначив, що між сторонами дійсно укладений договір поставки № 20/2021/3488 від 17.08.2021 і специфікацію № 1 від 17.08.2021 до нього, на виконання умов якого позивач поставив відповідачу бандаж валку млина ч.08.12-0140 в кількості 2 одиниці на загальну суму 1 728 000,00 грн. Як зазначає відповідач, 16.11.2022 він частково сплатив за отримане обладнання 300 000,00 грн. В подальшому, 22.12.2022 між ПАТ «Запоріжсталь» та ТОВ «СТІЛ ВОРК» укладено додаткову угоду № 1 до договору поставки № 20/2021/3488 від 17.08.2021, відповідно до умов якої, сторони внесли зміни до пункту 6 специфікації № 1 від 17.08.2021 до договору в частині встановлення графіку оплати за отримане обладнання (з грудня 2022 року по грудень 2023 року по 109 846,15 грн. щомісяця) та змінили умови договору поставки № 20/2021/3488 від 17.08.2021 і специфікації № 1 від 17.08.2021 в частині відповідальності за неналежне виконання грошових зобов`язань. На виконання умов вказаної додаткової угоди № 1 від 22.12.2022 ПАТ «Запоріжсталь» здійснило в адресу позивача оплату на суму 1 318 153,80 грн. Отже, з урахуванням оплати, яка була здійснена 16.11.2022 до укладання додаткової угоди № 1 від 22.12.2022, ПАТ «Запоріжсталь» оплатило позивачу за специфікацією № 1 та додатковою угодою № 1 1 618 153,80 грн. з ПДВ. Станом на час надання відзиву неоплаченою залишилась сума у розмірі 109 846,15 грн., проте її строк оплати за додатковою угодою № 1 наступає лише 31.12.2023. Таким чином, відповідач вважає, що позивачем безпідставно заявлено позовні вимог за договором поставки № 20/2021/3488 від 17.08.2021 у сумі 751456,03 грн. і у позивача відсутні правові підстави для стягнення з ПАТ «Запоріжсталь» сум, заявлених у позові. У зв`язку із викладеним, відповідач просить суд в задоволені позву відмовити повністю.

Позивач на підставі ст. 166 ГПК України надав Відповідь на відзив вих. № б/н, сформована в підсистемі «Електронний суд» ЄСІТС 28.12.2023, (вх. № 27783/08-08/23 від 28.12.2023), в якій просить суд зауважити, що дійсно між сторонами велися переговори щодо погашення існуючої заборгованості за договором поставки № 20/2021/3488 від 17.08.2021. Результатом проведених переговорів став «Протокол заочной встречи № 1 от 29.11.2022 о выполнении заключенных договоров и условий сотрудничества между ПАО «Запорожсталь» и ООО «Стил Ворк». В електронному листуванні відповідач повідомив про те, що буде підготовлений відповідний документ та направлений для підписання. Позивач отримав на електронну пошту проект додаткової угоди в форматі «doc», підписав, поставив печатку та направив скановану копію цього документу засобами електронного зв`язку відповідачу. Разом із тим, позивач не отримав письмового примірника цієї додаткової угоди, підписаного відповідачем та скріпленого його печаткою, а отже не мав інформації про волевиявлення відповідача на укладення даної додаткової угоди, здійснене у належній письмовій формі. Лише з відзиву позивач довідався про підписання даної додаткової угоди відповідачем. Також позивач звертає увагу суду, що умовами договору поставки № 20/2021/3488 від17.08.2021 не передбачена можливість для документів, складених до цього договору і переданих засобами електронного зв`язку, або сканованих копій документів, мати юридичну силу, якщо відсутні письмові оригінали/примірники даних документів. Враховуючи вищенаведене, а також приймаючи до уваги, що позивач не отримував від відповідача оригіналу підписаної додаткової угоди, тому добросовісно вважав, що несплата заборгованості відповідачем протягом довгого часу, та не реагування на листи, надіслані відповідачу з проханням здійснити погашення за договором, дає підстави для звернення до суду. Більш того, відповідач надав копію додаткової угоди, де є «мокра» печатка та підпис з боку відповідача та відсканований варіант підпису та печатки з боку позивача. Окрім того, позивач просить суд врахувати, що відповідач здійснював погашення заборгованості не дотримуючись нового графіку, тобто з його порушенням. Часткове погашення боргу за договором поставки було здійснено після подання позову до суду у даній справі. Крім того, додаткова угода до договору була укладена 22.12.2022, тобто вже після 4 місяців спливу строку дії договору. Додаткова угода містить пункт 3 щодо застосування до відносин між сторонами, які виникли до її укладення, а саме до відносин, які виникли між сторонами, починаючи з 17.08.2021. Разом із тим, статтею 631 ЦК України не надається право сторонам застосовувати зворотну дію в часі пунктів додаткової угоди або окремого договору, які змінюють вже виконані договірні відносини. Така судова практика викладена, зокрема, в постановах Верховного Суду у справі № 910/21671/17 від 12.10.2018 та у справі № 910/14082/17 від 15.06.2018. Позивач в повному обсязі виконав свої зобов`язання за договором поставки № 20/2021/3488 від 17.08.2021 щодо поставки обладнання. Відповідачем частково було виконане зобов`язання щодо оплати товару. Укладення додаткової угоди після закінчення строку дії договору чинним законодавством не передбачено. З урахуванням наведених доводів позивач просить суд позов задовольнити.

Відповідачем на підстав ст. 167 ГПК України подані суду Заперечення на відповідь на відзив вих. № б/н, сформовані в підсистемі «Електронний суд» ЄСІТС 05.01.2024, (вх. № 319/08-08/24 від 08.01.2024), в яких відповідач наполягає на тому, що додаткова угода № 1 від 22.12.2022 є укладеною між сторонами та чинною. Відповідач стверджує, що позивач отримав на електронну пошту проект додаткової угоди, підписав, поставив печатку та направив скановану копію цього документу засобами електронного зв`язку відповідачу. Зі свого боку відповідач отримавши додаткову угоду, підписав її та почав її виконувати здійснюючи платежі відповідно до графіку зазначеному у п. 6 вказаної додаткової угоди, що підтверджується платіжними інструкціями наданими до відзиву. Таким чином, відповідачем зі свого боку було вчинено конклюдентні дії, які свідчать про прийняття пропозиції укласти додаткову угоду № 1 від 22.12.2022 відповідно до статті 640 ЦК України. Також відповідач просить суд врахувати, що на виконання умов додаткової угоди відповідач 28.12.2023 здійснив останній платіж за графіком у розмірі 109 846,15 грн. Отже, заборгованість відповідача перед позивачем за договором поставки № 20/2021/3488 від 17.08.2021 відсутня повністю, що є підставою для відмови в позові.

Розглянувши зібрані у справі докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд

УСТАНОВИВ

17.08.2021 Товариством з обмеженою відповідальністю «СТІЛ ВОРК», (Постачальник, позивач у справі) та Публічним акціонерним товариством «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь», (Покупець, відповідач у справі) укладено Договір поставки № 20/2021/3488 (далі за текстом Договір), відповідно до умов якого Постачальник зобов`язується передати, а Покупець прийняти і оплатити обладнання на умовах, передбачених цим Договором. (п. 1.1 Договору)

Відповідно до п. 2.1 Договору кількість, номенклатура обладнання зазначаються у специфікаціях до цього Договору, які є його невід`ємною частиною.

В розділі 3 «Умови і строки поставки» Договору сторонами передбачено, що поставка обладнання здійснюється видами транспорту, які зазначені в специфікації (п. 3.1). Постачальник зобов`язується поставити обладнання на умовах поставки, які зазначені в специфікації у відповідності до міжнародних правил інтерпретації комерційних термінів «Інкотермс» в редакції 2010 року (п. 3.2). Строки поставки обладнання зазначаються в специфікації (п. 3.3). Право власності на обладнання та ризик випадкового знищення чи пошкодження обладнання переходить від Постачальник до Покупця з дати поставки обладнання (п. 3.6).

Поставка обладнання здійснюється за цінами, які визначені у відповідності до умов поставки, зазначені у специфікації та включають в себе всі податки, збори і ніші обов`язкові платежі, а також вартість тари, пакування, маркування і інші витрати Постачальника, пов`язані з поставкою обладнання. Загальна сума Договору визначається як сумарна вартість обладнання, поставка якого здійснюється згідно доданих до нього специфікацій. (п., п. 4.1, 4.3 Договору)

За змістом п. 5.1 Договору оплата Покупцем обладнання здійснюється в національній валюті України шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника, зазначений в Договорі.

Оплата за поставлене обладнання здійснюється протягом строку, зазначеного у специфікації, який рахується з моменту поставки обладнання і надання документів, зазначених в п. 6.3 Договору. (п. 5.2 Договору)

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов Договору сторонами складена і підписана Специфікація № 1 від 17.08.2021, пунктом 1 якої сторони обумовити поставку обладнання: бандаж валку млина ч.08.12-0140, в кількості 2 одиниці, за ціною 720 000,00 грн. без ПДВ за одиницю, вартістю 1 400 000,00 грн. без ПДВ, ПДВ 288 000,00 грн. та на загальну суму 1 728 000,00 грн. з ПДВ.

Відповідно до п. 2 Специфікації № 1 обладнання поставляється на умовах поставки СРТ склад ПАТ «Запоріжсталь» у відповідності до міжнародних правил інтерпретації комерційних термінів «Інкотермс» в редакції 2010 року.

В п. 5 Специфікації № 1 визначено, що строк поставки березень 2022 року.

Згідно з п. 6 Специфікації № 1 строк оплати поставленого обладнання протягом 40 календарних днів від дати поставки обладнання і надання документів, передбачених п. 6.3 Договору.

Матеріали справи свідчать, що позивач належним чином виконав свої зобов`язання за Договором, а саме здійснив поставку відповідачу обумовленого Договором обладнання: бандаж валку млина ч.08.12-0140, в кількості 2 одиниці, на загальну суму 1 728 000,00 грн. з ПДВ, що підтверджується видатковими накладними № 85 від 16.06.2022 на суму 864 000,00 грн. і № 107 від 27.07.2022 на суму 864 000,00 грн.

Зазначені видаткові накладні № 85 від 16.06.2022 і № 107 від 27.07.2022 підписані уповноваженими особами Постачальника і Покупця, підпис представника Постачальника скріплений печаткою Товариства, а підпис представника Покупця скріплений кутовим штампом ПАТ «Запоріжсталь».

Також факт поставки обладнання на виконання Договору поставки № 20/2021/3488 від 17.08.2021 підтверджується товарно-транспортними накладними № 75 від 16.06.2022 і № 83 від 27.07.2022, а також податковими накладними № 95 від 16.06.2022 і № 118 від 27.07.2022 з квитанціями про їх доставлення до центрального рівня ДПС України.

Крім того, на виконання умов Договору Постачальником до кожної парті поставки обладнання надавалися Покупцю рахунки на оплату № 101 від 16.06.2022 і № 138 від 27.07.2022 та сертифікати на обладнання № 37 від 16.06.2022 і № 40 від 27.07.2022.

Відповідач отримання від позивача обладнання по Договору поставки № 20/2021/3488 від 17.08.2021 згідно видаткових накладних № 85 від 16.06.2022 і № 107 від 27.07.2022 на загальну суму 1 728 000,00 грн. не заперечив.

Отже, як вбачається з матеріалів справи, факт поставки позивачем відповідачу обладнання згідно умов Договору поставки № 20/2021/3488 від 17.08.2021 на суму 1 728 000,00 грн. є доведеним.

На момент звернення позивача до суду з позовом у даній справі відповідачем оплата отриманого обладнання за Договором була здійснена частково, а саме в розмірі 1 068 923,05 грн. Решта суми вартості обладнання, поставлено за Договором, відповідачем станом на час звернення позивача до суду з позовом у даній справі сплачена не була.

Мотивуючи заявлені вимоги позивач зазначає, що на момент його звернення до суду з позовом у даній справі відповідачем обладнання, поставлене згідно укладеного сторонами Договору поставки № 20/2021/3488 від 17.08.2021, у визначені цим Договором строки та в повному обсязі оплачено не було. Заборгованість відповідача перед позивачем за поставлене зерно становила 659 076,95 грн.

Обставини справи свідчать, що спірні правовідносини сторін врегульовані договором поставки.

Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

За приписами частини 2 статті 692 ЦК України покупець повинен виконати свій обов`язок щодо оплати одразу в повному обсязі, тобто сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Однак сторони можуть відійти від цього положення, застосувавши розстрочення платежу (ч. 2 ст. 692 ЦК України).

У випадку, якщо договором купівлі-продажу передбачена оплата товару через певний час після його передачі покупцю, покупець повинен провести оплату в строк, передбачений договором.

Якщо покупець не виконує свого обов`язку щодо оплати переданого йому товару в установлений договором купівлі-продажу строк, продавець набуває право вимоги такої оплати (ч. 3 ст. 692 ЦК України).

Умовами пункту 5.2 Договору та п. 6 Специфікації № 1 сторони погодили, що Покупець здійснює оплату вартості поставленого обладнання протягом 40 календарних днів від дати поставки обладнання і надання документів, передбачених п. 6.3 Договору.

Отже, з моменту поставки обладнання та отримання відповідачем документів, зазначених в п. 6.3 Договору, враховуючи встановлений пунктом Специфікації № 1 строк оплати, кінцевим терміном сплати за поставлене обладнання є 40 календарних днів з дати отримання відповідачем кожної окремої партії обладнання.

Таким чином, сторонами чітко визначений строк оплати отриманого за Договорами поставки зерна.

З урахуванням викладеного, оплатити обладнання, поставлене за видатковою накладною № 85 від 16.06.2022, відповідач мав у строк до 26.07.2022 включно, а обладнання, поставлене за видатковою накладною № 107 від 27.07.2022, у строк до 05.09.2022 включно.

Матеріали справи свідчать, що відповідачем оплата отриманого обладнання у повному обсязі та передбачені Договором і Специфікацією № 1 до нього строки не здійснена.

06.09.2023 позивач звернувся до відповідача з Претензією за вих. № 784 від 01.09.2023, в якій вимагав здійснити повний розрахунок в розмірі 659 076,95 грн. за поставлене обладнання за Договором поставки № 20/2021/3488 від 17.08.2021.

Відповідачем зазначена претензія залишена без належного реагування, вимоги позивача задоволені не були.

Заперечуючи проти позовних вимог відповідач зазначив, що 16.11.2022 він частково сплатив за отримане обладнання 300 000,00 грн. В подальшому, 22.12.2022 між ПАТ «Запоріжсталь» та ТОВ «СТІЛ ВОРК» укладено Додаткову угоду № 1 до Договору поставки № 20/2021/3488 від 17.08.2021, відповідно до умов якої, сторони внесли зміни до пункту 6 Специфікації № 1 від 17.08.2021 до Договору в частині встановлення графіку оплати за отримане обладнання (з грудня 2022 року по грудень 2023 року по 109 846,15 грн. щомісяця) та змінили умови Договору поставки № 20/2021/3488 від 17.08.2021 і Специфікації № 1 від 17.08.2021 в частині відповідальності за неналежне виконання грошових зобов`язань. Станом на час вирішення справи судом на виконання умов вказаної Додаткової угоди № 1 від 22.12.2022 ПАТ «Запоріжсталь» здійснило повну оплату вартості поставленого обладнання на користь позивача. Таким чином, відповідач вважає, що позивачем безпідставно заявлено позовні вимог за Договором поставки № 20/2021/3488 від 17.08.2021 у сумі 751 456,03 грн. і у позивача відсутні правові підстави для стягнення з ПАТ «Запоріжсталь» сум, заявлених у позові.

Надаючи оцінку запереченням відповідача, суд вважає доводи, на які посилається відповідач, безпідставними і необґрунтованими, виходячи з наступного.

Так, відповідачем до матеріалів справи надано Додаткову угоду № 1 від 22.12.2022 до Договору поставки № 20/2021/3488 від 17.08.2021 (оригінал досліджувався судом в судовому засіданні), яка містить підпис представника ПАТ «Запоріжсталь» скріплений печаткою Товариства та відсканований варіант підпису та печатки з боку ТОВ «СТІЛ ВОРК».

Відповідно до п. 1 Додаткової угоди № 1 від 22.12.2022 до Договору поставки № 20/2021/3488 від 17.08.2021 вносяться зміни до п. 10.5 Договору наступного змісту: «Цей договір діє до 31.12.2023. Закінчення строку дії цього договору не звільняє сторони від виконання прийнятих на себе зобов`язань (у тому числі гарантійних) за цим договором.».

Пунктом 2 Додаткової угоди № 1 від 22.12.2022 до Договору поставки № 20/2021/3488 від 17.08.2021 вносяться зміни до п. 6 Специфікації № 1 від 17.08.2021 до Договору в наступній редакції:

«П. 6 Умови оплати товару: Покупець повинен провести оплату товару в строк до 31.12.2023 за наступним графіком:

1.до 31.12.2022 109 846,15 грн. з ПДВ;

2.до 31.01.2023 109 846,15 грн. з ПДВ;

3.до 28.02.2023 109 846,15 грн. з ПДВ;

4.до 31.03.2023 109 846,15 грн. з ПДВ;

5.до 30.04.2023 109 846,15 грн. з ПДВ;

6.до 31.05.2023 109 846,15 грн. з ПДВ;

7.до 30.06.2023 109 846,15 грн. з ПДВ;

8.до 31.07.2023 109 846,15 грн. з ПДВ;

9.до 31.08.2023 109 846,15 грн. з ПДВ;

10.до 30.09.2023 109 846,15 грн. з ПДВ;

11.до 31.10.2023 109 846,15 грн. з ПДВ;

12.до 30.11.2023 109 846,15 грн. з ПДВ;

13.до 31.12.2023 109 846,15 грн. з ПДВ;

Разом з ПДВ 1 428 000,00 грн.

Крім того, умовами п., п. 3, 4 Додаткової угоди № 1 від 22.12.2022 до Договору поставки № 20/2021/3488 від 17.08.2021 передбачено, що ця Угода набуває чинності з моменту підписання та застосовується до відносин між сторонами, які виникли до її укладення, а саме до відносин, які виникли між сторонами починаючи з 17.08.2021. З моменту укладення цієї Угоди припиняються наступні зобов`язання Покупця, які виникли внаслідок порушення Покупцем своїх зобов`язань за Договором: - по сплаті передбачених Договором сум неустойки та пені; - по сплаті передбачених статтею 625 ЦК України сум річних та інфляційних втрат; - по сплаті сум збитків.

Позивач заперечує укладення між сторонами Додаткової угоди № 1 від 22.12.2022 до Договору поставки № 20/2021/3488 від 17.08.2021, зазначаючи що між сторонами велися переговори щодо погашення існуючої заборгованості за Договором поставки № 20/2021/3488 від 17.08.2021. Результатом проведених переговорів став «Протокол заочной встречи № 1 от 29.11.2022 о выполнении заключенных договоров и условий сотрудничества между ПАО «Запорожсталь» и ООО «Стил Ворк». В електронному листуванні відповідач повідомив про те, що буде підготовлений відповідний документ та направлений для підписання. Позивач отримав на електронну пошту проект додаткової угоди в форматі «doc», підписав, поставив печатку та направив скановану копію цього документу засобами електронного зв`язку відповідачу. Разом із тим, позивач не отримав письмового примірника цієї додаткової угоди, підписаного відповідачем та скріпленого його печаткою, а отже не мав інформації про волевиявлення відповідача на укладення даної додаткової угоди, здійснене у належній письмовій формі. Лише з відзиву позивач довідався про підписання даної додаткової угоди відповідачем.

Надаючи оцінку спірним відносинам сторін з приводу укладення Додаткової угоди № 1 від 22.12.2022 до Договору поставки № 20/2021/3488 від 17.08.2021, суд зазначає наступне.

Згідно із ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Приписами ст. 639 ЦК України визначено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі. Якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлена письмова форма, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами.

Частиною 1 ст. 181 ГК України передбачено, що господарський договір укладається в порядку, встановленому Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч., ч. 1-3 ст. 188 ГК України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду.

Зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту (ст. 654 ЦК України).

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, Договір поставки № 20/2021/3488 від 17.08.2021 був укладений сторонами у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого відтисками їх печаток (письмова форма).

Відповідно до п. 10.3 Договору поставки № 20/2021/3488 від 17.08.2021 все листування, пересилання документів, повідомлень, заяв та претензій, пов`язаних із виконанням цього Договору або що є похідними від нього, повинні направлятися сторонами безпосередньо на адреси одна одної, що зазначені в цьому Договорі, у відповідності до строків та порядку, які встановлені чинним законодавством та цим Договором. Всі повідомлення, інформації та інша кореспонденція по цьому Договору та специфікації інша сторона повинна скласти в письмовій формі і доставити отримувачу на зазначену контактну адресу особисто, замовним листом, кур`єрською поштою або електронною поштою. Вся кореспонденція, що направлена отримувачу електронною поштою, яка спрямована на повідомлення, визнання, виникнення, зміну, відмову чи припинення прав, претензій чи зобов`язань сторін по контракту, не пізніше 3 робочих днів з моменту відправлення відповідного електронного повідомлення повинна бути підтверджена відправником особисто, замовленим лисом, кур`єрською поштою, і лише в цьому випадку матеріальна кореспонденція буде вважатися доставленою в день відправлення електронного листування.

Приписами ч. 1 ст. 641 ЦК України, яка за аналогією закону підлягає застосуванню також до порядку укладення угод про зміну договору, визначено, що пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

При цьому намір особи вважати себе зобов`язаною у разі прийняття оферти може випливати із факту надіслання оферентом на адресу акцептанта проекту угоди, що належним чином підписана та у разі необхідності у відповідних випадках скріплена печаткою.

Відповідно до ч. 3 ст. 188 ГК України сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду.

За приписами ч. 1 ст. 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Зважаючи на викладене, враховуючи положення ст., ст. 638, 640, 641 ЦК України, ст. 188 ГК України, суд дійшов висновку, що Додаткова угода № 1 від 22.12.2022 до Договору поставки № 20/2021/3488 від 17.08.2021 є неукладеною.

Доводи відповідача, що ним вчинено конклюдентні дії, які свідчать про прийняття пропозиції укласти Додаткову угоду № 1 від 22.12.2022 відповідно до статті 640 ЦК України, шляхом підписання сканкопії підписаної позивачем додаткової угоди, суд до уваги не приймає з огляду на відсутність в матеріалах справи належних та допустимих доказів на підтвердження вказаних обставин.

Крім того, надані відповідачем до матеріалів справи платіжні інструкції про сплату вартості обладнання, отриманого за Договором поставки № 20/2021/3488 від 17.08.2021 свідчать, що відповідач не дотримувався графіку, наведеного в додатковій угоді.

Враховуючи вищенаведене, а також приймаючи до уваги, що позивач не отримував від відповідача оригіналу підписаної додаткової угоди, суд погоджується з доводами ТОВ «СТІЛ ВОРК», що позивач добросовісно вважав, що несплата заборгованості відповідачем протягом довгого часу, не реагування на листи, надіслані йому з проханням здійснити погашення боргу за Договором, дає підстави для звернення до суду.

Згідно ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, зокрема договорів та інших правочинів.

За змістом положень статті 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язань. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Аналогічні положення наведено й у статтях 525, 526 ЦК України.

Статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Належним є виконання зобов`язання, яке прийняте кредитором і в результаті якого припиняються права та обов`язки сторін зобов`язання.

За загальним правилом зобов`язання припиняється на підставах, встановлених договором або законом (ст. 598 ЦК України, ст. 202 ГК України). Перелік цих підстав наведено у статтях 599- 601, 604- 609 ЦК України.

Системний аналіз зазначених норм дає змогу дійти висновку, що закон не передбачає такої підстави для припинення зобов`язання, яке лишилося невиконаним, як закінчення строку дії договору.

Отже, сам факт закінчення строку дії двостороннього правочину, не припиняє зобов`язальних правовідносин сторін цього правочину та не звільняє другу сторону такого правочину від відповідальності за невиконання нею свого обов`язку.

Припинення строку договору не свідчить ані про припинення договору, ані про припинення зобов`язань за договором, а тому не означає звільнення боржника від виконання обов`язку в натурі, тому кредитор має право вимагати виконання обов`язку в натурі впродовж того часу, коли існує відповідне зобов`язання, а не лише впродовж строку, встановленого сторонами для його виконання у договорі .

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Позивач в повному обсязі виконав свої зобов`язання за Договором поставки № 20/2021/3488 від 17.08.2021 щодо поставки обладнання.

На моменту звернення позивача до суду з позовом у цій справі відповідачем частково було виконане зобов`язання щодо оплати отриманого обладнання.

З матеріалів справи судом встановлено, що відповідачем після подання позивачем позовної заяви перераховано ТОВ «СТІЛ ВОРК» 659 076,95 грн., у підтвердження чого відповідачем надані суду платіжні інструкції № 907450, № 907451, № 907452, № 907453 від 28.11.2023, № 907992 від 29.11.2023 і № 922900 від 28.12.2023 на 109 845,15 грн. кожна із призначенням платежу: «Оплата за змінне обладнання (більше року) зг. дог. № 20/2021/3488 від 17.08.2021 зг. рах. № 138 від 27.07.2022».

Позивач факт отримання від відповідача коштів в розмірі 659 076,95 грн. підтвердив.

Таким чином, станом на час вирішення спору судом заборгованість за поставлене обладнання згідно Договору поставки № 20/2021/3488 від 17.08.2021 і Специфікації № 1 від 17.08.2021 у відповідача перед позивачем відсутня.

Згідно пункту 2 частини 1 статті 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Приймаючи до уваги, що матеріалами справи підтверджується та сторонами не заперечується сплата відповідачем заборгованості за Договором поставки № 20/2021/3488 від 17.08.2021 і Специфікації № 1 від 17.08.2021 в розмірі 659 076,95 грн. після відкриття провадження у справі № 908/3506/23, суд дійшов висновку про відсутність предмету спору в частині позовних вимог про стягнення з ПАТ «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь на користь ТОВ «СТІЛ ВОРК» 659 076,95 грн. основного боргу за Договором поставки № 20/2021/3488 від 17.08.2021, у зв`язку із чим провадження у справі № 908/3506/23 в цій частині позовних вимог підлягає закриттю.

Судом роз`яснюється сторонам, що відповідно до ч. 3 ст. 231 ГПК України у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду із спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

Відповідно до змісту ст., ст. 610, 611 ЦК України невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), є його порушенням, у разі якого настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Неналежне виконання відповідачем грошового зобов`язання за Договором поставки № 20/2021/3488 від 17.08.2021 підтверджено матеріалами справи.

Нормами ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

З урахуванням приписів ст. 549, ч. 2 ст. 625 ЦК України та ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» правовими наслідками порушення грошового зобов`язання, тобто зобов`язання сплатити гроші, є обов`язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.

Позивачем, окрім основної суми заборгованості, заявлено до стягнення з відповідача 50880,74 грн. пені та 41498,34 грн. 3 % річних.

Частиною 1 ст. 216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

За приписами ст. 230 ГК України порушення зобов`язання є підставою для застосування господарських санкцій (неустойка, штраф, пеня). Штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно з ч. 1 ст.611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Нормами ст. 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором. (ч. 6 ст. 231 ГК України)

Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» встановлено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Вимоги щодо стягнення пені позивач обґрунтовує пунктом 7.2 Договору, яким сторони визначили, що у разі порушення більше ніж на 30 календарних днів строку оплати обладнання Покупець сплачує пеню в розмірі 0,04 % від суми заборгованості за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у відповідному періоді.

Оскільки судом встановлений факт порушення відповідачем грошових зобов`язань по оплаті поставленого обладнання у передбачені Договором поставки № 20/2021/3488 від 17.08.2021 і Специфікацією № 1 від 17.08.2021 до нього строки та розмірі, то вимога позивача про стягнення з ПАТ «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь» пені є законною та обґрунтованою.

Відповідно до розрахунку позивача сума пені за неналежне виконання ПАТ «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь» зобов`язань за Договором поставки № 20/2021/3488 від 17.08.2021 становить 50 880,74 грн., яка розрахована за період з 20.05.2023 по 20.11.2023 з урахуванням здійснених відповідачем оплат за цей період.

Судом перевірений за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи «Законодавство» наданий позивачем розрахунок пені та встановлено, що цей розрахунок виконано правильно, з дотриманням вимог ст. 232 ГПК України, положень Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» та умов п. 7.2 Договору.

Отже, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог щодо стягнення з відповідача 5 880,74 грн. пені.

У відповідності до положень чинного законодавства захист цивільних прав здійснюється, зокрема, шляхом стягнення з особи, яка порушила право, завданих збитків, а у випадках передбачених законодавством або договором, неустойки (штрафу, пені), а також інших засобів передбачених законодавством.

До інших засобів захисту цивільних прав, у відповідності до ст. 625 ЦК України, відносяться, зокрема зобов`язання сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та три відсотки річних.

Згідно з частиною 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, правовими наслідками порушення грошового зобов`язання, тобто зобов`язання сплати гроші, є обов`язок сплатити не лише суму основною боргу, а й інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.

Відтак, за змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Таким чином, порушення відповідачем грошового зобов`язання тягне за собою наслідки, передбачені частиною 2 статті 625 ЦК України.

Відповідно до розрахунку позивача сума 3 % річних за порушення строків розрахунків за Договором поставки № 20/2021/3488 від 17.08.2021 становить 41 498,34 грн., яка розрахована за загальний період з 27.07.2022 по 20.11.2023 з урахуванням здійснених відповідачем оплат за цей період.

Перевіривши за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи «Законодавство» наданий позивачем розрахунок річних відсотків, судом встановлено, що розрахунок відповідає вимогам зазначених вище норм цивільного законодавства та є арифметично правильним, а тому вимога позивача про стягнення з відповідача 3 % річних у сумі 41 498,34 грн. підлягає задоволенню.

Відповідачем контррозрахунку пені та 3 % річних, заявлених позивачем до стягнення, суду не надано.

Згідно зі ст. 129 Конституції України однією з засад судочинства є змагальність.

За змістом ст. 13 ГПК України встановлений такий принцип господарського судочинства як змагальність сторін, згідно з яким судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно зі статтею 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до частини першої статті 74 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять до предмета доказування.

Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень в господарському процесі, є складовою обов`язку сприяти всебічному, повному та об`єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує.

При цьому, одним з основних принципів господарського судочинства є принцип змагальності.

Названий принцип полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається на підтвердження чи заперечення вимог.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 20.08.2020 у справі № 914/1680/18).

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Вимоги, як і заперечення на них, за загальним правилом обґрунтовуються певними обставинами та відповідними доказами, які підлягають дослідженню, зокрема, перевірці та аналізу. Все це має бути проаналізовано судом як у сукупності (в цілому), так і кожен доказ окремо, та відображено у судовому рішенні.

Позивач надав всі необхідні докази в обґрунтування позовних вимог.

Доводи відповідача, надані в обґрунтування заперечень на позов не знайшли свого підтвердження матеріалами справи та визнанні судом безпідставними і необґрунтованими.

На підставі викладеного, суд вважає вимоги позивача обґрунтованими, заснованими на законі, доведеними та такими, що підлягають задоволенню частково в частині стягнення з відповідача на користь позивача 50 880,74 грн. пені та 41 498,34 грн. трьох відсотків річних. В частині стягнення з відповідача 659 076,95 грн. основного боргу за поставлене обладнання провадження у справі підлягає закриттю.

Згідно зі ст. 129 ГПК України судовий збір покладається на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог, оскільки спір доведено до суду з його вини.

За змістом ч. 4 ст. 231 ГПК України при закритті провадження у справі суд вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету.

Відповідно до ч. 2 ст. 123 ГПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно з п. 5 ч. 1, ч. 5 статті 7 Закону України «Про судовий збір» судовий збір повертається повністю в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях. Сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду.

Враховуючи наведене суд зазначає, що згідно з п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» позивачу за його клопотанням підлягає поверненню з Державного бюджету України за відповідною ухвалою судовий збір в розмірі 9 886,15 грн. у зв`язку із закриттям провадження у справі в частині позовних вимог.

Керуючись ст., ст. 123, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «СТІЛ ВОРК», м. Кривий Ріг Дніпропетровської області до Публічного акціонерного товариства «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь», м. Запоріжжя про стягнення 751456,03 грн. заборгованості за договором поставки № 20/2021/3488 від 17.08.2021 задовольнити частково.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь», (69008, м. Запоріжжя, вул. Південне шосе, буд. 72, ідентифікаційний код юридичної особи 00191230) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СТІЛ ВОРК», (50065, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Соборності, буд. 32, ідентифікаційний код юридичної особи 35006184) 50 880 (п`ятдесят тисяч вісімсот вісімдесят) грн. 74 коп. пені, 41 498 (сорок одну тисячу чотириста дев`яносто вісім) грн. 34 коп. 3 % річних та 1 385 (одну тисячу триста вісімдесят п`ять) грн. 69 коп. витрат зі сплати судового збору. Видати наказ.

3. Провадження у справі № 908/3506/23 в частині позовних вимог про стягнення з Публічного акціонерного товариства «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь», м. Запоріжжя на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СТІЛ ВОРК», м. Кривий Ріг Дніпропетровської області 659 076,95 грн. основного боргу за договором поставки № 20/2021/3488 від 17.08.2021 закрити.

4. Після отримання відповідного клопотання ухвалою суду повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «СТІЛ ВОРК», (50065, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Соборності, буд. 32, ідентифікаційний код юридичної особи 35006184) з Державного бюджету України судовий збір в розмірі 9 886,15 грн. у зв`язку із закриттям провадження у справі № 908/3506/23 в частині позовних вимог.

Повне рішення оформлено і підписано у відповідності до вимог ст. ст. 240, 241 ГПК України « 16» травня 2024 р.

Суддя Н. Г. Зінченко

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Центрального апеляційного господарського суду, а у разі проголошення вступної та резолютивної частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.